Geum.ru

Вірний Богові й Україні Бути в усіх на вустах, увінчатися славою народного героя

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Коли парочку затримали, вони тільки те й робили, що намагалися звалити злочини одне на одного. Хто з них отримає більше — визначить суд. А поки що тривають слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, які, можливо, доведуть причетність зловмисників і до низки інших злочинів.

Інна ПРОНИК,

працівник відділу зв'язків

із громадськістю УМВС України

у Хмельницькій області.


ЗДОРОВ'Я

Такий важливий щит


Захворювання щитовидної залози турбує дедалі більше людей. Головний винуватець цього — один-єдиний мікроелемент — йод. У зоні ризику щодо його дефіциту в усьому світі налічується півтора мільярда людей. Серед них — жителі України.

Ця проблема стара, як світ. Зображення людей зі збільшеною щитовидною залозою (що трапляється внаслідок нестачі йоду) зустрічаються на буддійських фресках третього-другого сторіччя до нашої ери в Пакистані. Відомо, що Наполеон видав наказ не брати на військову службу новобранців з гірських районів із збільшеною щитовидною залозою через їхнє недоумство та проблеми зі слухом. Вода гірських річок практично не містить йоду. Уперше про роль йоду в організмі людини вчені заговорили на початку дев'ятнадцятого століття й лише наприкінці його почали сприймати цю думку серйозно. Однак перші спроби лікування препаратами йоду викликали важкі побічні ефекти — йодотерапію розкритикували.

Зазвичай у масовій уяві йододефі-цит асоціюється з певними проблемами щитовидної залози. Але це лише поверхове уявлення. Насправді ж йододефіцит — сьогодні надзвичайно актуальна проблема, оскільки його наслідки дуже серйозні як для дитячого організму, так і для дорослого.

Чому існує проблема йододефіциту? Йод — хімічний елемент, усім відомий ще зі школи, але мало хто знає про його справжню роль у людському здоров'ї.

Звичайно, всі без винятку мікроелементи потрібні нашому організмові. Проте в одних потреба більша, в інших — менша. Усі ми звикли думати (бо про це постійно говорять лікарі, показують у рекламних роликах, пишуть у журналах), що людина потребує багато кальцію для міцності кісток і зубів, заліза — для профілактики анемії тощо. Але дуже мало мовиться про йод, хоча він є дуже важливим елементом. Йод бере участь у обміні абсолютно всіх речовин: білків, жирів, вуглеводів, вітамінів. І якщо є дефіцит йоду, повністю порушується весь обмінний процес, тобто не відбувається нормального засвоєння всіх корисних речовин, які споживаються.

У країнах і регіонах, які поблизу моря і в яких морепродукти — майже основний вид харчування, ніколи не спостерігається йододефіциту. А в тих країнах, до яких морепродуктів завозиться мало і ціни на них високі, проблема нестачі йоду дуже гостра. До них належить і Україна.

В Україні є чимало так званих ендемічних вогнищ, де йоду мало в ґрунті. Тому все, що виростає на ньому (овочі, фрукти, злаки тощо), містить недостатньо йоду. Внаслідок цього в таких районах ми бачимо прояви йододефіциту в дітей із раннього віку. Йододефіцитними є райони Західної України, Житомирщина, Херсонщина, північні райони Київщини. На теренах із сильною йодною недостатністю в Україні мешкає понад 14 мільйонів осіб

Найчутливішою до нестачі йоду в організмі є нервова система. Тож у разі стабільного йододефіциту в дитини з раннього віку відбувається затримка психічного розвитку, а за класичної форми йододефіциту розвивається недоумкуватість. Такі діти малі на зріст, з непропорційними частинами тіла й різким відставанням у розумовому розвитку. На другому місці за чутливістю — ендокринна система і, зокрема, порушення функції щитовидної залози. Гормони цієї залози не здатні синтезуватися без достатньої кількості йоду. Ці гормони беруть участь абсолютно в усіх функціях організму і, оскільки щитовидна залоза є одним з елементів ендокринної системи, порушення в ній спричиняють розлад усієї системи. Тому часто в разі йододефіциту одночасно з хворобами щитовидної залози спостерігаються порушення в діяльності всіх інших залоз.

Порушення білкового, жирового та вуглеводного обміну нерідко сприяє затримці росту в дітей. Крім того, виходить з ладу функція імунної системи, зокрема фагоцитоз — процес поглинання деякими клітинами крові мікробів, вірусів, які потрапляють у кров, і таким чином йде очищення організму. У разі дефіциту йоду ці клітини є малоактивними. Тому й спостерігаються нерідко захворювання, спричинені вірусами та ба-

ктеріями, з тривалим і часто ускладненим перебігом. Як бачите, наслідки йододефіциту є дуже серйозними, а профілактика — дуже проста.

Профілактика йододефіциту

Вживати лише йодовану сіль.

Щодня або через день з'їдати певну кількість морепродуктів - морську капусту, рибу, кальмари, креветки тощо. Не бійтеся переїсти — передозування йодом через продукти абсолютно неможливе. Для цього треба вживати чимало кілограмів морепродуктів щодня, що практично не буває. До того ж надлишок йоду легко виводиться з організму.

Якщо є підозра на йододефіцит-ний стан (загальна слабкість, сонливість, погана пам'ять), потрібно не лише вживати сіль, але й приймати препарати йоду. Доза препарату залежить від віку, регіону проживання, стану травної системи. Тому призначати ліки має фахівець.

Коли купувати морепродукти немає можливості, деякі препарати, наприклад йодомарин, можна приймати з профілактичною метою. Але треба це робити не цілорічне, а курсами: протягом 1-1,5 місяця по 1 пігулці щодня, півроку перерва. У йододефіцитних районах можна подовжити курс до 6 місяців і довше, але обов'язково порадившись із лікарем.

Дещо про новонароджених

Нерідко нестача йоду в організмі спостерігається від самого народження дитини. Це тому, що мама, коли була вагітна, не вживала морепродуктів або вживала їх дуже мало. Тож вагітним слід споживати не лише кальцій, залізо і вітаміни, але й йод.

В усьому світі, в Україні також, недорозвиток щитовидної залози в немовлят має бути діагностованим ще в пологовому будинку. Якщо вчасно не застосувати замісну терапію, така дитина не розвиватиметься повноцінно у психічному, розумовому і фізичному відношенні. Встановлювати діагноз у віці 3-4 місяці запізно: зміни, що відбулися в організмі, особливо в центральній нервовій системі за цей час, уже необоротні. Тому сьогодні вважається обов'язковим визначення стану щитовидної залози кожній дитині в період новонародження — так званий скринінг на гіпотиреоз.

Коли виникла підозра щодо порушення щитовидної залози, треба провести спеціальне гормональне дослідження. У разі підтвердження діагнозу препарати потрібно приймати пожиттєво — замісна терапія гормонами щитовидної залози і препаратами йоду. Малюки до року отримують йод з молоком матері. Матерям-годувальницям слід пам'ятати про це і вживати продукти, що містять цей елемент. Також він є в молочних сумішах, якщо дитина на штучному вигодовуванні, і в кашах, які є підгодовуванням для дитини. Лише після року їжу малюка слід присолювати йодованою сіллю, але потроху.

Нині в Україні вся сіль йодується йодатом калію, який не впливає на колір, смак і запах солі. Цей препарат досить стабільний і не випаровується із солі під час приготування їжі. Однак для більшого збереження йоду гарячі страви рекомендується солити за 10 хв. до кінця приготування.

Добова потреба в йоді індивідуальна, залежить від етапів росту та розвитку організму, фізичного навантаження й низки інших чинників. Найвища потреба в підлітків під час гормональної перебудови, у вагітних і жінок, які годують грудьми. Новонароджений має одержувати на добу приблизно 50мкг йоду. Дітям у віці від одного до шести років потрібно 90 мкг, від семи до дванадцяти — 120 мкг, від дванадцяти та більше — 150 мкг. Вагітним та матерям-годувальницям необхідна підвищена доза — 200—220мкг. А якщо середньодобове споживання йоду менше 20мкг, то високий ризик одержати йододефіцитне захворювання. Нагадаємо, на все життя людині потрібно 5г йоду — одну чайну ложку!


Натуральні продукти - найкраще


Збагачена йодом сіль певним чином допомагає розв'язувати проблему йододефіциту. У Австрії, Німеччині, Голландії та Швейцарії, де йододефіцитбув величезним соціальним лихом, ухвалили закон про виробництво йодованої солі. На Заході збагачують йодом не лише сіль, а й олію, хліб, цукор, чай. Йод додають у корм худобі для отримання продуктів з великим вмістом цього цінного мікроелементу. Так роблять у Великій Британії, Фінляндії, Норвегії. А в Італії йод додають навіть у воду водогону. Українська промисловість випускає мінеральну воду з підвищеним вмістом йоду, молочні продукти, цукор, соки, бульйонні кубики, хліб і навіть-...горілку. Є досвід вигодовування птиці йодованими кормами — відтак кури несуть яйця з високим вмістом цього мікроелементу.

Але чимало українських вчених проти примусової йодизації населення. Розв'язання проблеми йододефіциту вбачають у комплексному підході, враховуючи всі чинники її виникнення та потреби суспільства. На їхню думку, у подоланні йододефіциту потрібно говорити не лише про йод, а й про всі інші мікроелементи, з якими ця сполука діє. Передусім це селен, без якого засвоєння йоду відбуватиметься на значно нижчому рівні, а також білок. Вважають, доцільно йти шляхом використання йодоорганічних сполук. Це вживання морських продуктів, застосування витяжок, а також препаратів з них у вигляді пігулок. Останні є природними концентратами йоду. Тому їх потрібно використовувати для подолання йододефіциту. Кажуть, можна навіть культивувати спеціальні плантації морських водоростей, налагодити технологію їхньої переробки, пропонуючи людям природний продукт. Ще одне. Споконвіків люди, які мешкали в йододефіцитних регіонах, виходили з ситуації тим, що вживали продукти, які містять певну кількість цієї сполуки. Приміром, на Поліссі дефіцит йоду в ґрунті та воді компенсувався вживанням журавлини, чорниці, брусниці, столових буряків, лікарських рослин.

У разі повноцінного харчування йододефіцит людині практично не загрожує. Фахівці Інституту харчування навели дані щодо вмісту йоду в повсякденних продуктах. Отож, одержати необхідну добову дозу йоду можна з натуральних продуктів — для дорослої людини це 150-200 мікрограмів. У 100г морської риби 260 мкг йоду. Відповідно у хлібі — 3-8,4 мкг, у крупах

— 1,5-4,5 мкг, в молоці, кефірі — 14-30 мкг, вершках, сметані — 8-9,5 мкг, яйцях — 20 мкг, картоплі

— 5-7 мкг, гороху — 10 мкг, квасолі — 12,8 мкг, фруктах — 2-4 мкг, ягодах — 1 мкг, яловичині, свинині —7 мкг, річковій рибі — 4-5 мкг, креветках —110 мкг, трісці — 263 мкг, у жиру печінки тріски — 350-700 мкг, морських водоростях — від 500 мкг до 5 г.

Важливе запитання медикам: чи не викликають підвищені дрзи йоду серйозних захворювань? їхня відповідь така: якщо перевищення дози невелике, то йодат калію вільно виводиться з організму й не впливає негативно на людину. Передозування небезпечне при споживанні більше 500 мікрограмів йоду на добу.

І все ж попри досить активну діяльність медиків та промисловців, проблема йододефіциту в Україні далека від розв'язання. Принаймні це засвідчує статистика, фіксуючи неухильне зростання йододефіцитних захворювань, зокрема, раку щитовидної залози. У чому причина? Можливо, в усьому винна аварія на Чорнобильській атомній електростанції, яка залишила нам величезну радіоактивну "спадщину". Звичайно, що так. На думку фахівців, радіоактивний йод-129 ще довго отруюватиме наші поля, потраплятиме в їжу. Проте скласти йому гідну конкуренцію в організмі "хорошим" йодом більшість населення України не в змозі через неймовірне погіршення якості життя, що безпосередньо означилося на раціоні харчування. Його структура в нас досить погана. Продукти, які містять йод у великій кількості, недешеві та й нетрадиційні для української кухні. На Заході, особливо в найрозвиненіших країнах, їжа вирізняється значно більшою різноманітністю, є можливість вживати натуральні, чисті продукти. Адже за оцінками експертів ВООЗ, здоров'я людини приблизно на 70 відсотків залежить від способу життя, зокрема й харчування. Зрештою, хто нам заважає жити краще? Можна виробляти продукти харчування з органічними сполуками йоду рослинного походження. Держава повинна підтримати такі підприємства, як і виробництво повноцінного дитячого харчування. Давно пора правильно вести агрохімічні роботи на полях, які б унеможливили деградацію грунтів, зокрема й щодо вмісту йоду. Дбати про екологію. Адже підвищена потреба в йоді в деяких екологічно несприятливих регіонах зумовлена передусім інтоксикацією важкими металами, органічними розчинниками, нітросполуками, бензопі-ренами тощо. Здоровий спосіб життя — також завжди підмога, бо що доброго дасть людині вживання алкоголю, куріння, наркоманія, моральний занепад. Кожен — господар своєї долі. Повинен і сам дбати про себе, про свою родину. А ще провідні науковці заявляють — потрібен дійовий закон про подолання йододефіциту в Україні, як це зроблено в багатьох країнах світу.

Сторінку підготувала Ніна МАКАРЕНКО.


НІВРОКУ

І мечем - у Прапор України


Колись, у 70-х, мешкав у Полтаві талановитий молодий поет Михайло Булах. Часом прокидався він удосвіта, брав наждачний папір і йшов до пам'ятника російському леву, що загриз українську вівцю (офіційно пам'ятник присвячений комендантові Келіну, який обороняв Полтаву від шведів і мазепин-ців). Михайла, очевидячки, усі ці незліченні пам'ятники «слави россійс-кого оружія» в українському місті «дістали», тож він підходив до лева і натирав наждаком йому підхвістя. Начальство і міліціянти потім довго сушили голови, чому ті левові «причандали» так сяють, але, зрештою, було раз і назавжди висловлене пояснення, яке влаштовувало всіх стражів порядку — і тих, що патрулювали вулиці, і тих, що сторожували уми: натирають геніталії левові дітки, коли обмацують пам'ятник та фотографуються біля нього...

Ця придибенція спала мені на думку, Михайле, земля тобі пухом, коли я прочитала, що планує зробити до літа 2009 року полтавська міська влада, щоб відзначити 300-річчя Полтавської битви (як казав міський голова, «отпраздновать»).

Дивно, чомусь затихли розмови про масштабні археологічні дослідження для встановлення місць, де тліють не поховані за християнським звичаєм кості мазепинців. Величного пам'ятника Гетьманові-державцеві на Соборному майдані Полтави не планують. А стоятиме на задвірках дядько в шароварах біля коня з похиленою головою. Щось наче пороблено стало архітекторові Валерієві Трегубову, який пропонує збудувати на полі Полтавської битви музеї історії... Росії і Швеції.

З міського голови Андрія Матковського і питати нічого — цей «українець з Казахстану» виявив себе людиною без жодних національних сентиментів. Від 300-річчя Полтавської битви він хоче лише прибутку у міську казну (та, може, у власну кишеню, адже він «крутий» бізнесмен).

Згаданому вище пам'ятникові Келіну пропонують повернути первісний вигляд: щоб над левом ще й орел возсідав. Мало нам того, що в центрі Полтави на колоні сидить хижа імперська птаха та довбе нам печінки...

З приходом Матковського-бурго-містра у Полтаві біля боввана «кремлівського мрійника», який втопив Україну в крові, поставили спостережні камери, щоб бува хтось його яйцями не закидав. Якщо угніздять орла на пам'ятник Келіну, доведеться і туди камери ставити, бо, Їй-Бо-гу, навіть у мене руки сверблять тому хижакові пір'їну вищипнути...

І що прикметне: як пішли міські достойники із самого початку хибним шляхом, то хоч за що візьмуться, усе в них і виходить не по-українському, а промосковськи. Цими днями підсумували конкурс на найкращу емблему 300-річчя Полтавської битви. В ідеалі, що мала б символізувати ця емблема? Те, що прапор, який випав був з рук мазепинців, сьогодні в надійних руках. Тим часом найкращою емблемою визнана така: бачимо на ній напис «Полтава», середня літера якого перетворена на меч. Обабіч меча під написом — трикутники шведського та російського прапорів, що сходяться на вістрі меча. І весь удар цього меча і потуги двох держав — Росії і Швеції — спрямовані донизу, на Державний прапор України. Емблема страшна своїм змістом. Гляну на неї — і відчуваю, як той меч пронизує і моє серце.

Не заперечую, можливо, графічно емблема вирішена і непогано. А зміст? Вибачте, гітлерівська свастика теж графічно — суперефектна...

Указ Президента України Віктора Ющенка передбачає відзначення 300-річчя подій, пов'язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу. Наші ж полтавські райці все носяться з орлами та Петрами, перейняті одним-єдиним бажанням — щось заробити на туристах з Росії. Тому й ладні облізлим імперським левам виблищувати підхвістя так старанно, що й наждака не треба.

Ганна ДЕНИСКО. (Влас. кор. «Молоді України»),


Наша міліція нас береже...


У Міністерстві внутрішніх справ України відбулось засідання Громадської ради на чолі з міністром Юрієм Луценком.

Тільки-но почалось засідання, Олег Галенко зробив повідомлення. Він сказав, що як громадянин України і член Громадської ради не схвалює нещодавні дії Луценка щодо київського голови у Секретаріаті Президента, адже, за словами Гале-нка, «міністр внутрішніх справ кинув виклик суспільству». На знак протесту Олег Анатолійович вийшов зі складу Ради, повернувши своє посвідчення.

Слід зазначити, що перед Міністерством також було неспокійно. Навіть холод не завадив людям стояти з транспарантами та скандувати «Луценка геть!», час від часу гріючись гарячим чаєм. Засуджуючи бійку Луценка та Черновецького, громадяни вважають винним міністра, вимагають від нього вибачення перед мером столиці і складання повноважень.

У залі засідань Луценко зазначив: «Я міністр внутрішніх справ, але я ще й людина. У мене є особисті стосунки. Тому ситуація з Черновецьким — це моя особиста справа, і плутати її з тим, що відбувається зараз у залі, не можна. Зараз розглядаються державні питання, а не мої проблеми. Проблема ж з мером Києва буде розв'язана не в цьому приміщенні».

Таким чином, остаточно знявши питання, яке не стосувалось мети засідання, але багатьох цікавило, Луценко приступив до розгляду загальнодержавних справ. Далі ж були підведені підсумки роботи Громадської ради за минулий рік. До речі, було повідомлено, що у Запорізькій, Рівненській та Хмельницькій областях жодного засідання рад протягом 2007 року так і не відбулось, хоча створення подібної структури у державах рекомендується Організацією Об'єднаних Націй, оскільки це демонструє бажання міліції взаємодіяти із суспільством, прислухаючись до його вимог та побажань.

Під час розгляду проблеми корупції серед представників ДАІ зазначалося, що підвищення заробітної плати міліціонерам, на жаль, не гарантує того, що вони не братимуть хабарі. Тому треба сподіватися як

на чесність самих борців із злочинністю, так і на чесність громадян України. Адже відомо багато випадків, коли водії самі вимагали взяти у них гроші, аби не бути затриманими за порушення правил руху на дорогах. Тому подібні ситуації будуть вирішуватись шляхом притягнення до відповідальності за неправомірні дії і тих, хто бере хабарі, і тих, хто їх дає.

А щодо руху на дорогах, то було зазначено, що велику кількість аварій спричиняють саме пішоходи, а не водії. Тому стягнення штрафів буде стосуватись і тих, хто не має машин, бо встановлення порядку на дорогах — справа, яка стосується усіх учасників дорожнього руху.

Було порушене питання про відкритий доступ до державної бази даних, бо в Україні склалась така ситуація, що кожен бажаючий на ринку може придбати диск із конфіденційною інформацією. Це означає, що практично кожен громадянин незахищений й може стати легкою здобиччю рекетирів чи фігурантом чорного піару.

Ганна УСТИНОВА.


Порушив правила? Розстріл!


Як уже згадувалося в газеті за 10 січня, працівники ДАІ серйозно взялися за покарання правопорушників на автошляхах України. І мені здається, що вони самі надзвичайно здивовані результатами своєї роботи, бо ж стільки прав не забирали ще ніколи. Та насправді, хоч як би боролися наші службовці з горе-водіями, це лише одна із сторін медалі. Адже аварії на автошляхах України відбуваються не лише з вини водіїв, а й за участі пішоходів. Правилами дорожнього руху передбачається, що останні також мають знати ці правила, але на практиці виходить, що вони або зовсім з ними не ознайомлені (та й не дивно, бо їх мало хто вивчає), або нехтують ними. Щодня спостерігаю сотні людей, які перебігають вулицю на червоне світло або ж у місцях для цього не передбачених. Особливий подив викликають жіночки з дитячими візками, які, мабуть, думають, що лише водії мусять бути обачними, і зовсім не враховують обставини, за яких часто, помітивши небезпеку, людина за кермом вже не в змозі запобігти тра-

гедії. То хто і коли візьметься за таких порушників? Які, погодьтеся, також мусять заплатити за бездумність і незаконослухняність.

Можливо, і ви належите до такої категорії людей. І змінювати свою поведінку не збираєтесь, тоді раджу дочитати цю статтю і переглянути свої усталені погляди.

Цими днями 33-річний киянин разом з 21-річною дівчиною переходили дорогу в непередбаченому для цього місці. І все б нічого, та водію "Деу-Сенс", якому, очевидно, порушники завадили спокійно їхати у справах, ця ситуація не сподобалась. Він вибіг з авто і почав кричати на горе-перехожих, а потім... дістав з барсетки пневматичну зброю. Перший постріл був зроблений у повітря, а от другий — у чоловіка. Хоч на місце пригоди і прибула «швидка допомога», але пробита легеня не залишила потерпілому шансів на подальше життя...

Не можна заперечувати, що водій (він згодом сам прибув в райуправлін-ня і визнав провину за скоєне) скоїв жахливий злочин, але давайте відкинемо цей факт і тоді причина трагедії стане більш ніж зрозуміла кожному. Банальне порушення правил дорожнього руху. Однак не водієм, як ми звикли казати і чути, а перехожим, що коштувало йому життя. Бо, власне, ми часто-густо й не залишаємо водіям можливості уникнути аварії.

Тож раджу вам добре поміркувати над тим, чи дорожче вам життя за кілька хвилин, зекономлених на порушенні. А ще, не менш важливо, буде замислитися дорослим, адже вони подають негативний приклад своїм дітям, що може в майбутньому їм надто дорого коштувати.