2. Спеціальні вимоги до зарахування: математика, фізика/хімія, українська мова І література

Содержание

1. Энгельгард В. Еще раз о научном поиске – его эмоции и конфликты //Наука и жизнь.-1969, №10, с.89-92.
   
2. Белый И.В., Власов К.П., Клепиков. Б. Основы научных исследований и технического творчества.- Харків: Вища школа, 1989.-200с.
   
3. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності.-К.-2002.
   
4. Організація науко-дослідної роботи в закладах освіти.-Тернопіль.-2001
   
5. КраевскийВ.В., Полинский В.М. Методологические характеристики педагогического исследования и критерии оценки его результатов.-Самара.-1992.
   

1. Зерило Д.Д. Научная школа как феномен. – К.: Наук. Думка .1994.
   
2. Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика // Общественные науки и современность, 2000. - №6.
   
3. Кун Т. Структура научных революций. Пер. с англ. – Благовещенск, 1998.
   
4. Про інформацію : Закон України // ссылка скрыта
   
5. Про науково-технічну інформацію: Закон України // ссылка скрыта
   
6. Про освіту: Закон України // ссылка скрыта
   
7. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В.Основи наукових досліджень. – К. .2000.
   

• слухання лекцій;
  
• виступ з повідомленням на семінарі;
  
• виголошення доповіді на семінарі;
  
• участь у дискусії на семінарі;
  
• самостійне конспектування першоджерел та їх аналіз;
  
• написання письмових кейсів
  

• письмові модульні роботи – 50%
  
• КСР 20%
  
• Участь у семінарах, дискусіях – 20%
  
• Конспекти лекцій – 10%
  

• освоєння історико-філософських питань з теорії основ кольорознавства;
  
• формування кольорової структури;
  
• поглиблення теоретичних знань кольорової естетики та кольорової гармонії;
  
• виховання розвиненого професійного кольорового мислення;
  
• оволодіння кольоровою поліхромією, термінологією кольорознавства;
  
• вміння практично та якісно вести спрямований пошук кольорових рішень у будь-якому творі образотворчого мистецтва стосовно психофізичних характеристик кольорів та кольорових сполучень.
  

• освоєння знань і вмінь з основ кольорознавства;
  
• набуття практичного і теоретичного досвіду з питань кольорової гармонії;
  
• оволодіння різними техніками і прийомами роботи з фарбами і матеріалами;
  
• набуття базових знань для успішного вивчення таких дисциплін як живопис, композиція, декоративна косметика, технологія перукарської справи.
  

1. Ависян О.А. Натура и рисование по представлению. – М.,1985.
   
2. Агамирова А. Советский станковый рисунок. – М., 1981.
   
3. Андрева М.В. Чудесные превращения. Глина. Камень. Песок. – Л., 1973.
   
4. Барышников А.П. Перспектива. – М., 1949.
   
5. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. – М., 1981.
   
6. Борщ А. Наброски и зарисовки. – М., 1970.
   
7. Випер Е.Р. Введение в историческое изучение искусства. – М., 1985.
   
8. Воронов Н.В. Искусство рождённое огнём. – М., 1970.
   
9. Гицеску Г. Пластическая анатомия. – В 3-х томах. – Бухарест, 1963.
   
10. Дейнека А. Учитесь рисовать. – М., 1961.
    
11. Зайцев А.С. Советы мастеров. – Л., 1973.
    
12. Кузин В.С. Наброски и рисунки. – М., 1981.
    
13. Кулибакин Г.К. Рисунок и основы композиции. – М., 1983.
    
14. Легенький Ю.Г. Від ремесла до творчості. – К., 1990.
    
15. Материалы и техника рисунка. – М., 1984.
    
16. Марков Л.М. Практика застосування кераміки в архітектурі. – К., 1984.
    
17. Однаралов Н.В. Материалы в изобразительном искусстве. – М., 1984.
    
18. Певцев А.Х. Производство художественных глиняных изделий (керамика). – М., 1903.
    
19. Ростовцев Н.Н. Академический рисунок. – М., 1984.
    
20. Ростовцев Н.Н. Очерки по истории методов преподавания рисунка. – М., 1983.
    
21. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. – 2-е изд. – М., 1985.
    
22. Ростовцев Н.Н., Игнатьев С.Е., Шорохов Е.В. Рисунок, живопись, композиция/ Хрестоматия. – М., 1989.
    
23. Рудин Н.Г. Художественное оформление тканей. – М., 1964.
    
24. Соловьёва Б.А. Искусство рисунка. – Л., 1989.
    
25. Тихонов О.В. Рисунок. – М., 1983.
    
26. Филипова С.В. Архитектурная майолика. – М., 1986.
    
27. Хория Тоедору. Перспектива. – Бухарест. 1964.
    
28. Школа ИЗО. – 10 томов. – М., 1960-1963.
    
29. Шугаев В.М. Орнамент на ткани. – М., 1969.
    
30. Gottfried Bammes. – Berlin, 1989.
    

1. Юхвидин П.А. Мировая художественная культура. От истоков до XVII века. В лекциях, беседах, рассказах. - М., 1996.
   
2. Материалы журналов «Искусство в школе», «Искусство и образование», «Мистецтво та освіта», "Художня культура та освіта", "Дивосвіт", газеты "Искусство" и др.
   

• слухання лекцій;
  
• практичні роботи;
  
• участь у конференції;
  
• самостійна робота;
  
• написання письмових кейсів.
  

1. 1.Підручник: Перукарське мистецтво. – К., 2005.
   
2. Гутыря Л.Г. Сучасна перукарська справа. – Харків., 1997.
   
3. Константинов А.В. Парикмахерское дело. – М., 1987
   
4. Марек Збигнев. Парикмахерское дело. – Минск, 1996.
   
5. Луканова О.В., Федорова Л.В. Технология парикмахерских услуг. – Ростов-на-Дону, 2002.
   
6. Моисеев Н. Искусство стрижки. – Ростов-на-Дону, 2000.
   

1. 1.Панченко О. Современные элегантные стрижки. – СПб, 2001.
   
2. Современные переодические издания. Зеркало моды». – К., 1999 – 2005.
   
3. «Долорес». – М., 1999 – 2006.
   
4. “Hairs”, 1999 – 2006.
   
5. Голубєва Е. Современные Мужские стрижки. – М., 2002.
   
6. Николаева М. Современные детские стрижки. – М., 2002.
   
7. Марина З. Современные женские стрижки. – М., 2002.
   
8. Панченко О.А. Прическа. Укладка, завивка. – СПб., 1999.
   
9. Смирнова Л.В. Уроки парикмахерського искусства. – СПб., 2002.
   
10. Энциклапедия парикмахерського искусства. – М., 1999.
    
11. Панченко О.А. Современные элегантные прически. - М., 2001
    
12. Силаева К.В. Прически и стрижки. - М.,2001.
    
13. Куприянова И. Современные прически. - Росто-н/Д., 2002.
    
14. Алешина А. Материалознавство. – М., 2000
    
15. Сыромятникова Н. Модные прически. – М., 2002
    
16. Силаева К. Прически и стрижки. - К.,2001.
    
17. Державні санітарні правила та норми для перукарень різного типу.
    
18. Кравец Л. Модные стрижки и прически. – Ростов-на-Дону, 2000.
    
19. Афонкин С. Прически и стрижки. – СПб, 2001.
    

• слухання лекцій;
  
• виступ з повідомленнями на семінарі;
  
• виголошення доповіді на семінарі;
  
• участь у дискусії на семінарі;
  
• самостійне конспектування першоджерел та їх аналіз;
  
• написання письмових кейсів.
  

• письмовий модуль – 60%
  

• участь у семінарах, дискусіях – 30%
  
• письмові кейси - 10%
  

1. Назва курсу.
   

2. Код курсу.
   

3. Тип курсу (обов’язковий або за вибором студента).
   

4. Рік навчання.
   

5. Семестр.
   

6. Кількість кредитів ECTS.
   

7. Прізвище ім’я по-батькові, посада, вчене звання та науковий ступінь викладача (викладачів), які викладають дисципліну.
   

8. Мета курсу (в термінах результату навчання й компетенції).
   

1. 
   Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа / Л. Г. Гутиря— Харків: Фоліо, 1997.
   
2. Дрибноход Ю. П. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер. «cosmetical&professional»). / Ю. П.Дрибноход— СПб.: Весь, 2002. — 256 с.
   
3. Константинов А. В. Парикмахерское дело / А. В. Константинов— М.: Высшая школа, 1987.
   
4. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ / О. Н. Кулешкова — М.: Академия, 2002.
   
5. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг / О. В.Луканова, Л. В. Федорова—Ростов-на-Дону: Март, 2002.
   
6. Мода и стиль. Современная энциклопедия. — М.: Аванта,2002.
   

1. Ляпич А.Д. Парикмахерское майстерство / А.Д Ляпич. — К.: Будівельник, 1982.
   
2. Марек Збишнев. Парикмахерское дело / Марек Збишнев — Минск: Высшая школа, 1996.
   
3. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства / Л. В. Смирнова— СПб.: Парителы, 2002.
   
4. Сокол Е.С. Дезинфекция как наука // Ногтевая естетика / Е.С. Сокол— 2004. — №1.-С. 48-50.
   
5. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.
   
6. «Зеркало моды». - К.: - 1999-2004
   
7. Гуске Ф. Парикмахерское искусство. — Лейпциг, 1957. — 288 с.
   
8. You Proffesional: Международньїй журнал для парикмахеров. - К.: 2004 - 2005. №№ 1-5.
   

• слухання лекцій;
  
• виступ з повідомленням на практичних заняттях;
  
• виголошення доповіді на практичних заняттях;
  
• відпрацювання навичок;
  
• демонстрація творчого підходу до виконання практичних робіт
  
• самостійне конспектування, виконання домашніх завдань та їх аналіз;
  

• письмові модульні роботи – 60% (у тому числі 15% на контроль самостійної роботи студента)
  
• участь у практичних заняттях – 30%
  
• самостійна робота (реферат, доповідь) – 10%