Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях частина 11
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2792.72kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
ПЕРЕДМОВА:
Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною части-ною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного богатства і навколишнього природ-ного середовища.
За останні десятиліття на Україні посилено розвивались виробництва хімічної промисловості, будувались атомні електростанції, об’єкти газової, нафтової промисловості та їх переробки, впроваджувались екологічно шкідливі техно-логії. В народному господарстві знаходиться більш ніж 1200 вибухо- і пожежонебезпечних об’єктів. Не дивлячись на велику кількість заходів, які використовуються для забез-печення надійного їх функціонування, неможливо повніс-тю виключити ризик виникнення аварійних ситуацій з ви-бухами і пожежами, десятки яких виникають щодня на території держави, завдають значної шкоди і приводять до людських втрат, особливо небезпечні такі аварії на хімічно і радіаційно небезпечних об’єктах.
Слово "Пожежа" завжди викликає у людини велику тривогу і хвилювання. І це зрозуміло, тому що вогнем нерідко знищується майно, руйнуються і згоряють житлові будинки, школи, громадські будівлі, страждають люди, зазнаючи опіків, травм, а іноді і гинучи.
З настанням холодної погоди небезпека виникнення пожеж на об’єктах господарської діяльності і в побуту значно збільшується. Велика кількість можливих техно-генних та природних надзвичайних ситуацій, які притаман-ні всім регіонам держави, територіям та об’єктам госпо-дарської діяльності, вимагають створення та підтримання у високій готовності сил протипожежних формувань ЦО як територіального, так і об’єктового призначення.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ ПРОТИПОЖЕЖНІ ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ НА ОБ’ЄКТІ. ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНЕ СПОРАДЖЕННЯ. ВОГНЕГАСНІ РЕЧОВИНИ ТА ОБЛАСТЬ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ”.
Протипожежні заходи на об’єктах господарської діяль-ності провадяться з метою зменшення можливості виник-нення і розповсюдження пожеж.
Для того, щоб звести до мінімуму кількість пожеж після виникнення надзвичайних ситуацій, обмежити їх поширен-ня і забезпечити необхідні умови для їх локалізації та лік-відації, необхідно завчасно провести відповідні пожежо-профілактичні заходи.
Відповідальними за проведення заходів по забезпечен-ню пожежної безпеки є керівники об'єктів (підпри-ємств, організацій, установ). Вони повинні:
організувати вивчення працюючим персоналом і інже-нерно-технічними працівниками протипожежних заходів;
призначити відповідальних за пожежну безпеку цехів,
відділів, складів, майстерень і службових приміщень;
вимагати від начальників цехів (відділів, складів і т.д.) суворого додержання протипожежного режиму, вжиття заходів до виявлення і усунення причин, що можуть вик-ликати пожежу, проведення бесід з робітниками і служ-бовцями на протипожежні теми, а також утримання засобів пожежогасіння у справності і бойовій готовності;
своєчасно і повністю забезпечити об'єкт засобами поже-жогасіння, зв'язку та сигналізації;
широко запроваджувати автоматичні засоби оповіщення про пожежі і стаціонарні автоматичні системи пожежо-гасіння;
забезпечити цехи (склади, установки і окремі пожежо-вибухонебезпечні агрегати і приміщення) інструкціями про заходи пожежної безпеки.
Основними інженерно-технічними заходами цивіль-ної оборони по підвищенню протипожежної безпеки об'єк-тів господарської діяльності є:
підвищення вогнетривкості нових будівель, а також споруд, що реконструюються та розширюються; знос ма-лоцінних легкозаймистих будівель; просочування вогне-небезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами;
зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблю-вальних матеріалів і покриттів;
розробка неперервних технологічних процесів вироб-ництва, що виключають наявність проміжних ємкостей з з пожежовибухонебезпечними продуктами;
зниження ємності виробничої апаратури і складів поже-жовибухонебезпечних речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані;
захист ємкостей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обваловування, підземне зберігання, влаштування зворотних клапанів самозачинювання, піддонів, пасток і амбарів з направ-леним стоком);
захист технологічного устаткування, апаратів, ємкостей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, влаштування екранів);
розробка і впровадження автоматичних систем вияв-лення і гасіння пожеж на об'єктах господарської діяльності.
На об'єктах господарської діяльності, окрім вказаних заходів по підвищенню протипожежної стійкості, можливе проведення наступних заходів:
збільшення запасів води для цілей пожежогасіння шля-хом будівництва відкритих водоймищ, заплав на мілких ріках, струмках; заповнення водою природних і штучних котлованів, виробничих складських ємкостей;
улаштування додаткових під'їздів до рік, природних і штучних водоймищ;
спорудження для подачі води тимчасових насосних станцій з двигунами внутрішнього згоряння на берегах морів, річок, озер, ставків, на причалах, паромах і судах річкового і морського флоту;
вивільнення від легкозаймистих і спалимих рідин резер-вуарних парків і окремих резервуарів, що створюють у випадку руйнування ємкостей загрозу для житлових райо-нів або об'єктів господарської діяльності тощо.
Крім проведення профілактичних заходів кожній лю-дині необхідно знати елементарні правила гасіння пожеж. Цим правилам слід активно навчатися на заняттях з цивільної оборони і в інших можливих випадках.
На об’єктах господарської діяльності оборудуються протипожежні водопроводи, пожежні крани з рукавами, гідранти та резервуари, щити з протипожежним інвента-рем та засобами первичного пожежогасіння (вогнегасники, кошма, пісок тощо), засоби протипожежної сигналізації.
Для протипожежних формувань прийбаються пожежні автоцистерни, автонасоси і станції, мотопомпи, автомобілі пінного гасіння або пристосовується для гасіння пожеж народногосподарська техніка (пересувні насосні станції, автоцементовози, паливозаправники, водоцистерни та інші).
На об’єктах можуть створюватися резерви порошкових сумішей для гасіння вогню (бікарбонат натрію з добавками – для гасіння газів, що горять і розлитих рідин, елект-роустановок під напругою; фосфорамонійні солі з добав-ками – для гасіння деревини і розлитих рідин; вуглекислий натрій з добавками – для гасіння лугових металів натрію і калію та їх сплавів; силікагель з наповнювачем – для гасін-ня розлитих нафтопродуктів і твердих горючих речовин, крім лужних металів) і суміші, що створюють піну (ПО-1, ПО-1А і ПО-1Д – для гасіння рідин в резервуарах і розли-тих, а також для придушення горіння твердих речовин і матеріалів; ПО-6 – для гасіння нафтопродуктів, а при вве-дені в розчин альгінату натрію для гасіння спиртів, аце-тону, органічних кислот), газові і аерозольні рідкі суміші (вуглекислий газ – газообразний для гасіння в промисло-вих установках, а снігоподібний для гасіння пожеж на невеликій площі; склад 3,5, склад БФ-1, склад БФ-2, склад БМ – для гасіння твердих і рідких горючих речовин і мате-ріалів (за винятком металів і речовин, що горять без дос-тупу повітря); фреон 13В1, рідкий азот, водоброметилова емульсія – для гасіння етилового спирту, триизолбутил-алюмінію, бензину і ацетону (бензолу, толуолу, метилово-го спирту), поверхневі активні речовини (сульфанол НП-1, сульфонат, некаль (НБ), змочуватель ДБ - для гасіння речо-вин і матеріалів, що погано змочуються (хлопок, деревина тощо).
Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців.
Всі громадяни, незалежно від місця знаходження, зобо-в’язані:
виконувати правила пожежної безпеки, забеспечувати будівлі та споруди, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами пожежогасіння і проти-пожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;
повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей та майна.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого знайомить навчаємих з засо-бами пожежогасіння на об’єкті господарської діяльності.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ ЛОКАЛІЗАЦІЯ ТА ГАСІННЯ ЛІСОВИХ, ТОРФ’ЯНИХ ТА СТЕПОВИХ ПОЖЕЖ. ОСОБЛИВОСТІ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ НА ОБ’ЄКТАХ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”.
Масові лісові пожежі виникають і розвиваються внас-лідок багатьох причин. Як показує статистика, головна з них - порушення населенням мір пожежної безпеки при поводженні з вогнем у місцях проведення робіт і відпо-чинку, а також використання в лісі несправної техніки. Виникненню лісових пожеж сприяють несприятливі умови погоди, висока температура повітря, перегрівання грунтів, тривала відсутність дощів, що призводить до посухи і ство-рює умови до самозаймання торфу, а сильні і рвучкі вітри швидко поширюють вогонь. Лісові пожежі можуть також виникати від грозових розрядів і по ряді інших причин.
У результаті наявних хиб в організації служби спосте-реження, зв'язку й оповіщення часто заходи для ліквідації невеличких осередків загорянь своєчасно не приймаються, і тоді вони можуть переростити в масові пожежі – справж-нє стихійне лихо.
Окремі невеличкі осередки можуть переростити в масо-ві пожежі також унаслідок недостатньо об'єктивної оцінки пожежної обстановки і нечіткого керівництва боротьбою з пожежами в початковій стадії з боку відповідних органів лісового господарства.
Найбільше поширеними видами лісових пожеж є верхо-ві, низові і грунтові (підземні, торф'яні). Найбільшу труд-ність має боротьба з верховими пожежами.
Верхові пожежі характеризуються тим, що вогнем охоплюються крони дерев, при цьому згоряють хвоя, листя і гілки. Полум'я поширюється як по кронах дерев, так і по надгрунтовому покрову. Звичайно такі пожежі супровод-жуються інтенсивним перекиданням на значні відстані іскор та головень, що горять і, що сприяють виникненню нових осередків загоряння. Розділяються верхові пожежі на швидкі і стійкі. Для перших характерно поширення вог-ню стрибками по кронах із швидкістю, що досягає при силь-ному вітрі 15- 25 км/г. При стійких же пожежах вогонь по кронах поширюється в міру просування низової пожежі, при цьому сильно обгоряють стовбури дерев. Швидкість просування такої пожежі 5-8 км/ч, а при безвітряній погоді і менше.
Частіше інших спостерігаються низові пожежі, що роз-виваються тільки по надгрунтовому покрову, обпалюючи підлісок, кущі і нижні частини стовбурів дерев. Вони, як і верхові, підрозділяються на швидкі і стійкі. Швидкі відріз-няються швидким просуванням кромки вогню і полум'я-ного горіння. Швидкість поширення вогню при цьому скла-дає від декількох сот метрів до декількох кілометрів за годину при дуже нерівномірному просуванні. Стійкі поже-жі характеризуються тим, що надгрунтовий покров згоряє цілком, висота полум'я звичайно вище, чим у швидких, але зате швидкість поширення значно нижче і не перевищує декількох сот метрів за годину.
Грунтові (підземні) пожежі звичайно виникають у лісах із торф'янистими грунтами як продовження низових лісових пожеж. Вогонь поширюється по товщі торфу, що частково або цілком згоряє до мінерального прошарку, при цьому обнажаються і згоряють корені дерев. У лісах грун-тові (підземні) пожежі - порівняно рідкісне явище. Відбу-ваються вони переважно в посушливі роки, коли торф'яні прошарки під лісом надмірно просихають.
Варто мати на увазі, що ступінь інтенсивності горіння лісів у різноманітний час року і доби різноманітна. Зимові умови не сприяють поширенню пожеж. Навесні після та-нення снігу раніш усього висихають тонкі опалі листя, хвоя і трава, що є пожежонебезпечним матеріалом. Влітку відбувається поступове висихання всього пального мате-ріалу, збільшується його маса, знижується рівень грунто-вих вод – пожежна небезпека швидко наростає. У нічний час швидкість поширення вогню різко знижуються, тому пізні вечірні, нічні і ранні ранкові часи доцільно викорис-товувати для найбільше інтенсивного гасіння пожежі.
Погода є дуже істотним чинником, що впливає на пожежну обстановку в лісі. Осадки, температура і воло-гість повітря роблять прямий вплив на стан і поширення пожеж. Їхній вплив можна оцінити лише в комплексі з ура-хуванням інших чинників.
На займистість лісових матеріалів впливає і тривалість посушливого періоду: чим він довше, тим більше буде потрібно осадків для повного зволоження цих матеріалів.
Швидкість поширення лісової пожежі залежить від напрямку і сили вітру: чим сильніше вітер, тим швидше пожежа охоплює лісовий масив.
Пожежам супроводжує і стійке задимлення місцевості. При цьому утримання окислу вуглецю у повітрі поблизу осередків пожеж досягає великих значень. При організації робіт із гасіння лісових пожеж варто мати на увазі, що окисел вуглецю при визначених концентраціях його в повітрі викликає отруєння організму, і воно тим швидше наступає, чим вище концентрація і більше тривалість пере-бування людей у цій зоні. Крім того, задимленість місце-вості різко знижує дальність видимості, що у ясну погоду в ранкові часи не перевищує 100 м, а в дощові дні зни-жується до 20 м.
Таким чином, пожежі бувають різноманітних видів, причому вони можуть розвиватися на одних ділянках як низові, на других - як верхові, а на третіх - як грунтові (підземні), кожний із який має свої характерні риси, що необхідно враховувати.
Лісова пожежа, що охопила велику площу, звичайно має у собі елементи усіх видів пожеж. При цьому полум'я поширюється з різною швидкістю і неодноразово змінює напрямок у залежності від зміни напрямку вітру і наяв-ності пальних матеріалів.
Боротьба з масовими лісовими пожежами є надзви-чайно важливою і складною задачею, до рішення якої залу-чаються формування ЦО і багато інших організацій, сили і засоби.
На основі рішень центральних і місцевих органів управ-ління, а також з урахуванням даних прогнозування пожеж-ної обстановки, вивчення місцевості й оцінки можливостей наявних сил і засобів органами лісового господарства роз-робляються і здійснюються узгоджені пожежно-профілак-тичні заходи протипожежної облаштованності лісів, спря-мовані на запобігання лісових пожеж і створення умов, необхідних для успішної їхньої ліквідації.
Утримання й обсяг цих заходів залежать від умов обста-новки, і насамперед від характеру і стану лісових масивів, метеорологічних умов, наявності сил пожежогасіння і ступеня їхньої оснащеності технікою.
До пожежно-профілактичних заходів в першу чергу від-носиться створення протипожежних бар'єрів із пожежо-стійких листяних дерев і порубка просік у найбільше поже-жонебезпечних лісових масивах. Щоб попередити поши-рення вогню на великих площах, лісова територія роз-діляється на ізольовані ділянки, для чого передбачається створення штучних протипожежних перепон з урахуван-ням уже наявних природних рубежів, а також оборудую-ться загороджувальні мінералізовані смуги і просіки. У пожежонебезпечних районах, де немає природних, ство-рюють штучні водойми з обладнаними під'їздами і місцями водозабору. З метою зменшення небезпеки виникнення пожеж установлюється відповідний суворий порядок ведення лісового господарства.
Крім того, у планах пожежно-профілактичних заходів передбачається підготування населення до дотримання суворого протипожежного режиму в лісах і активній участі в гасінні виникаючих загорянь, а також установлюється порядок притягнення населення, протипожежної техніки і транспортні засоби підприємств для ліквідації пожеж у випадках їхнього виникнення. Для успішної боротьби з пожежами в початковій стадії пожежонебезпечний район розбивається на ділянки, що закріплюються за визначе-ними підприємствами, організаціями та установами.
Щорічно напередодні настання пожежонебезпечного сезону відповідні органи лісового господарства за участю інших зацікавлених відомств, у тому числі органів управ-ління ЦО, уточнюють заходи щодо посилення пожежної безпеки в лісах і визначають порядок організації гасіння можливих пожеж, притягнення сил і застосування засобів пожежегасіння, використання вододжерел, матеріально-технічного й інших видів забезпечення, а також керування силами і засобами.
Як показує практика, наполегливе здійснення пожежно-профілактичних заходів є ефективним заходом поперед-ження лісових пожеж. Водночас цілком виключити мож-ливість їхній виникнення поки, на жаль, не вдасться.
Охорона лісів, а при виникненні лісових пожеж керів-ництво їхнім гасінням покладаються на органи лісового господарства. Проте при переростанні окремих осередків пожеж у масові - а така небезпека, як показує досвід, пос-тійно існує - власних сил для боротьби з ними в розпо-рядженні органів лісового господарства, як правило, не-достатньо. У таких випадках до гасіння лісових пожеж можуть залучатися формування ЦО, військові частини і населення.
Загальне керівництво діями сил, що ведуть гасіння масових лісових пожеж, і координацію всіх заходів здійс-нюють безпосередньо місцеві органи влади або районні комісії з питань техногенно-екологічних безпеки і надзви-чайних ситуацій. Пожежегасіння являє собою комплекс заходів, до яких відноситься: розвідка районів і осередків пожеж, їхня локалізація, допогашення й окарауливання з метою попередження - нових загорянь.
Успіх гасіння масових лісових пожеж багато в чому залежить від своєчасності і повноти збору даних спосте-реження і розвідки. Протипожежне спостереження має на меті своєчасне виявлення загорянь, а також контроль за уже виниклими лісовими пожежами, воно здійснюється системою спостережливих посад лісового господарства, у першу чергу авіабазами державної лісової охорони.
Найбільше оперативним засобом виявлення пожеж і контролю за їхнім розвитком є літаки і вертольоти. З їх-ньою допомогою можна в короткий час виявити райони пожеж і визначити їхній характер. У залежності від ступе-ня пожежної небезпеки лісових районів патрулювання лі-таками чи вертольотами провадиться декілька разів у добу.
Після виявлення пожеж організується і проводиться розвідка їхніх осередків із метою встановлення місць, виду пожежі, розмірів і меж території, охопленої вогнем, швид-кості і напрямку поширення фронту вогню, захаращених ділянок лісу, що сприяють розвитку пожежі, визначення рубежів (природних і місць для устрою загороджувальних смуг) для локалізації пожеж, визначення маршрутів вису-вання сил і засобів, призначених для гасіння, виявлення населених пунктів, яким загрожує небезпека, а також для виявлення джерел і шляхів підходу до них.
Для ведення розвідки в областях і сільських районах мо-жуть використовуватися розвідувальні групи (дозори), що забезпечуються засобами пересування, зв'язку і захисту.
Локалізація пожежі являє собою найбільше складну роботу, що звичайно проводиться в два етапи. На першо-му здійснюється припинення поширення вогню шляхом безпосереднього впливу на крайку, що горить. Робиться це для виграшу часу, щоб потім зосередити сили і засобу на більш трудомістких роботах другого етапу прокладці загороджувальних мінералізованих смуг і уривку канав, а при необхідності й пуску зустрічного вогню із метою на-дійного запобігання подальшого поширення вогню. Лока-лізованим рахується тільки та пожежа, шляхи подальшого поширення якого надійно перекриті.
Допогашення пожежі полягає в ліквідації осередків горіння, що залишилися на пройденої пожежею площі піс-ля його локалізації.
Окарауливання складається в безупинному або періо-дичному огляді пройденої пожежею площі, щоб не при-пустити його поновлення від осередків тління, не вияв-лених при допогашенні.
Аналіз причин виникнення і розвитки лісових пожеж показує, що за певних умов вони можуть у короткі терміни прийняти надзвичайно великі масштаби і тривалість. У зв'язку з цим основним утриманням роботи органів управ-ління і що залучаються сил є максимальне використання наявних можливостей для швидкої локалізації і ліквідації пожеж. У цих цілях при виникненні погрози масових лісо-вих пожеж головна увага повинна бути приділена опові-щенню всіх зацікавлених ланок керування, які залучаються, сил і населення, організації і веденню пожежної розвідки, визначенню засобів боротьби з вогнем, створенню необхід-ного угруповання сил і засобів і їхньому підготуванню до дій при гасінні пожеж, а там, де необхідно, і до ведення рятувальних робіт. Саме ведення боротьби з пожежами зводиться до ізоляції осередків загоряння від іншої час-тини лісу (торф'яних полів) і до безпосереднього гасіння вогню. Обидва ці захода здійснюються тим легше, чим раніш вони почнуть проводитися.
У залежності від виду і швидкості поширення пожежі, наявності сил і засобів, метеорологічних умов, характеру місцевості й інших чинників визначаються засоби лока-лізації і допогашення пожеж. Основними з них є: устрій загороджувальних смуг і канав, пуск зустрічного вогню, гасіння водою і хімікатами, нахльостуванням і закидання грунтом, а також штучний виклик осадків.
Устрій загороджувальних смуг звичайно провадиться від заздалегідь створених захисних протипожежних смуг на штучних рубежах, а також від природних рубежів (рік, струмків і т.д.). При цьому важливе значення має прави-льний вибір рубежу припинення пожежі. Створення заго-од-жувальних смуг у ході боротьби з пожежами варто починати на такій відстані від крайки вогню, що забез-печує своєчасне завершення робіт і готовність цих смуг до підходу вогню.
Щоб затримати вогонь навіть у тиху погоду, ширина загороджувальної мінералізованої смуги повинна бути не менше подвійної висоти полум'я, а при вітрі ще більше. Для створення таких смуг використовуються землерийні машини і механізми, ручні знаряддя, якими обробляють грунт, вибухові речовини і застосовується пуск зустріч-ного вогню від опорних смуг, який можуть служити лісова дорога і природні рубежі. Даний засіб локалізації, як пра-вило, застосовується в сполученні з іншими. Загороджува-льні смуги можуть бути доповненням до природних пе-решкод.
Пуск зустрічного вогню є найбільше ефективним засо-бом боротьби з масовими лісовими пожежами. Проте він потребує винятково кваліфікованої організації. Звичайно пуск зустрічного вогню провадиться від опорної смуги, що вибирається або утворюваної на місцевості, очищеної від пальних матеріалів. Така смуга повинна цілком оточувати осередок пожежі або своїх кінців упиратися в непереборні для вогню перешкоди. Засіб пуску зустрічного вогню поля-гає у випалюванні надгрунтового покрову між опорною смугою і крайкою пожежі, що насувається, чим і дося-гається збільшення ширини перешкоди для перекидання вогню або іскор через смугу. Ширина випалюваної смуги повинна бути дорівнює триразовій глибині крайки низової пожежі і не менше чим 100-200 м перед фронтом верхової пожежі.
До числа інших основних засобів, що забезпечують боротьбу з масовими лісовими пожежами, ставиться гасін-ня водою з використанням для цього пожежних машин, мотопомп і інших засобів, зокрема вертольотів. Для дос-тавки до осередків пожежі води можуть використовуватися трубопроводи, що прокладаються від водойм з урахуван-ням сформованої пожежної обстановки. Від трубопрово-дів розгортаються відгалуження з пожежних рукавів. Най-більший ефект дає створення водяних завіс і гасіння вогню розпиленим струменем води, особливо з додаванням неве-личкої кількості так називаних смачивателей (сульфанол, побутові миючі засоби).
При боротьбі з лісовими пожежами ефективно застосо-вується авіація. Вона може оперативно здійснювати дос-тавку сил і засобів у район пожеж або висаджувати їх без-посередньо з повітря шляхом скидання на осередки водя-ної суміші речовин, що створюють піну і призводять до швидкого припинення вогню.
Такі засоби, як нахльостування кромки, що горить, знят-тя перед нею надгрунтового покрову, засипання крайки грунтом і гасіння водою і хімікатами з ранцевих вогнегас-ників-обприскувачів, забезпечують головним чином лока-лізацію слабких низових пожеж і звичайно застосовуються в сполученні з іншими засобами.
До перспективних засобів гасіння лісових пожеж варто віднести штучний виклик осадків методом впливу на хмари речовинами, що містять реагент, що кристалізує во-логу із хмар (йодисті з'єднання свинцю). Цей вплив може здійснюватися за допомогою ракет, що запускаються на-земними пусковими установками або з борта літака. Кіль-кість осадків, що випадають з однієї хмари або групи хмар, залежить від їхньої потужності і складає в середньому 40-60 тис. т. Даний засіб можна використовувати лише при наявності в районі пожежі потужних переохолоджених кущових хмар.
Локалізація і допогасіння пожеж можуть здійснюватися. різноманітними прийомами: оточенням осередку пожежі або охопленням його з фронту і тилу. Оточення осередку пожежі застосовується при слабкому хитливому вітрі, коли пожежа може поширюватися зовсім сторони з майже рівною можливістю. Для такого оточення потрібна велика витрата сил і засобів. Охоплення з фронту або тилу засто-совується при нехватці сил і засобів.
Після локалізації лісової пожежі необхідно відразу ж приступити до допогасіння осередків горіння. Починає-ться воно з периферії до центру. Особлива увага при цьо-му звертається на допогасіння головної частини пожежі, що таїть у собі найбільшу небезпека його поновлення. У цих цілях провадиться посилення загороджувальних смуг, валення сухостою, спалення залишків пальних матеріалів і ліквідація осередків тління. Локалізація і допогасіння ма-сових пожеж здійснюються, як правило, шляхом сполу-чення різноманітних засобів і прийомів.
Гасіння лісових пожеж повинно провадитися, як це було сказано вище, насамперед силами і засобами організацій і підприємств лісового господарства. У цих цілях створені спеціалізовані підрозділи - лісні пожежно-технічні станції, оснащені технікою пожежегасіння і засобами зв'язку.
Для охорони лісів від пожеж, а також для оперативної боротьби з ними можуть використовуватися пожежні літа-ки та вертольоти.
У лісових районах із підвищеною пожежною небезпе-кою на базі підприємств і організацій лісового господар-ства організовані лісопожежні формування ЦО.
Для боротьби з масовими пожежами в лісах залучаю-ться мобільні, технічно оснащені сили, спроможні органі-зовано і швидко звістки боротьбу з вогнем. Такими сила-ми є військові частини і формування ЦО.
Степові пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або дозрілих хлібів. Фронт вогню з найбільшою швидкістю переміщається в напрямку вітру. При сильному вітрі швидкість переміщення фронту вогню степової пожежі досягає 25-30 км/год. Швидкість поши-рення пожеж зернових культур у 2-3 разу менше швид-кості степової пожежі.
Слабкі степові пожежі гасяться нахльостуванням кром-ки вогню, мітлами, застосуванням води і хімікатів. Більш сильні пожежі локалізуються шляхом устрою загороджу-вальних смуг шириною до 20 м, краї яких оборюються (обкопуються), а середина - випалюється. Степові пожежі, що поширюються з великою швидкістю (15-20 км/год.), локалізуються і гасяться шляхом пуску зустрічного вогню, що провадиться одночасно по усьому фронту.
Пожежі нерідкі в містах і інших населених пунктах, на об'єктах господарської діяльності, різноманітних спорудах і на транспорті. Пожежі на об'єктах господарської діяльнос-ті найчастіше є неодмінними супутниками аварій і катаст-роф та інших надзвичайних ситуацій.
При виникненні пожежі в населеному пункті або на виробництві, в першу чергу треба сповістити про це за телефоном-01 або известителю в пожежну команду, а по-тім сміло вступати в боротьбу з вогнем. Коли пожежа ви-никнула, рахунок часу ведеться не на хвилини, а на секун-ди; у цей момент ніколи пригадувати, де і які засоби гасін-ня пожежі розташовані, як ними користуватися, потрібно заздалегідь знати місце розташування всіх засобів гасіння пожежі і порядок приведення їх у дію. Це в першу чергу ставиться до різноманітних протипожежних установок і водопроводів. Але крім цих засобів варто застосовувати підготовлений протипожежний інвентар, пінні, порошкові й вуглекислотні вогнегасники, а також підручні матеріали, що володіють дією і гасять (пісок, земля й ін.).
Пальні рідини, а також електропроводку, що зайнялася, водою гасити не можна. Бензин, гас, різноманітні органіч-ні олії і розчинники варто гасити піском, землею, пінними і порошковими вогнегасниками, а якщо осередок пожежі невеличкий - накрити його азбестовим або брезентовим покривалом, важкою тканиною або одягом, змолоченим водою. Електропроводку, що горить, гасити можна тільки переконавшись, що з неї знята напруга.
Кожний працюючий при гасінні пожежі в населеному пункті (на виробництві) зобов'язаний стежити за станом будівельних конструкцій і технологічного устаткування й у випадку небезпеки - негайно попереджати всіх учасників ліквідації пожежі. Потрібно бути уважним при наявності обвислих або обірваних (обгорілих) електричних проводів; не з'ясувавши, що провід знеструмлений, варто вважати його під напругою і приймати відповідні міри безпеки.
Пожежі впливають на людей своїм сильним психологіч-ним ефектом. Відомо, що паніка серед, людей навіть при невеличких пожежах служить причиною значних жертв. Знаючи правила поводження, людина, захоплений цією бідою, у будь-якій обстановці зможе не тільки вистояти, спасти своє життя, але і зробити допомогу у порятунку - іншим людям та збереженню матеріальних цінностей від вогню.
Гасіння легкозаймистих і горючих речовин, до яких від-носяться нафтопродукти, що мають температуру спалаху-вання нижче 45 °С , має ряд особливостей.
.Легкозаймисті і горючі рідини на складах зберігаються у резервуарах різної ємності і будови, а також у тарі -заліз-них діжках. На об'єктах господарської діяльності можливі випадки зберігання їх у бочках, бідонах і т.д. У домашніх умовах вони зберігаються у металевій і пластмасовій тарі: бідонах, каністрах і т.д.
Гасіння пожеж легкозаймистих і горючих речовин включає два періоди: період локалізації і період ліквідації. У перший період основною задачею є обмеження поши-рення вогню, рідин, що розлилися, на інші ємкості. На дру-гому етапі здійснюються заходи по безпосередній лікві-дації горіння.
Невеликі вогнища горіння розлитої рідини чи займання рідини в окремій тарі можна ліквідувати первинними засо-бами пожежогасіння, а саме: ізоляцією шляхом засипання вогнища горіння рідини піском (землею); ізоляцією вогни-ща горіння шляхом накриття вогнища горіння кошмою (брезентом); гасінням горючої рідини шляхом викорис-тання пінних і порошкоподібних вогнегасників.
Для гасіння займань не завжди можна користуватися водою або піною. Небезпечно спрямовувати, наприклад, водяний струмінь на палаючу електропроводку чи на елект-роустановки, що знаходяться під напругою, так як при цьому людина може бути уражена струмом, оскільки вода є гарним провідником. Тому перед початком гасіння необхідно зняти напругу з палаючих електропроводок і електромереж.
Якщо цього зробити не можна, то для гасіння необхідно застосовувати вуглекислотні (ОУ-2, ОУ-5) або порошкові (ОП-1) вогнегасники, склади яких не проводять електрич-ний струм.
При гасінні пожеж у будівлях необхідно дотримува-тись наступних заходів безпеки:
1. Згідно діючих правил, до безпосереднього гасіння по-жеж не допускаються підлітки до 18 років, вагітні і году-ючі груддю жінки, інваліди, глухонімі і психічно хворі.
2. Кожний працюючий по гасінню пожежі зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, станом перекриттів, стін, сходових клітин, щоб уникнути загибелі людей при їх обваленні і у випадку виникнення небезпеки негайно попе-редити всіх працівників на ділянці і керівника гасіння.
3. При явній загрозі обвалення особовий склад виво-диться у безпечне місце. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівники гасіння поже-жі встановлюють єдині сигнали і доводять їх до всього працюючого складу.
4. При роботі слід враховувати можливе отруєння людей окислом вуглецю. Необхідно передбачити викорис-тання ізолюючих протигазів (або протигазів з додатковими патронами ДП-1) або, за їх відсутності, частіше підміню-вати пожежників, особливо тих, що працюють на верхніх поверхах приміщень.
5. Для захисту тіла від опіків пожежники повинні бути одягнуті у відповідний одяг, мати протипожежне споряд-ження: сталеві каски, рукавиці, пояси, сокири. Працювати без бойового одягу і спорядження забороняється.
6. При наявності даних про витік газу необхідно входи-ти в приміщення в ізолюючих протигазах і провітрювати його.
7. Заборонено залишати без нагляду ствол, навіть після припинення подачі води.
8. При роботі на височині слід застосовувати страхува-льні пристосування - для виключення можливості падіння працюючих.
9. До початку вскриття і розбирання конструкції необ-хідно знеструмити всі розташовані на ділянці роботи електричні мережі, відключити всі газові мережі і прилади.
10. При необхідності звалювання димових труб, обго-рілих опор чи частин будівлі повинно проводитися під керівництвом керівника гасіння пожежі і після виведення з небезпечної зони людей і техніки.
При гасінні легкозаймистих і горючих рідин необ-хідно дотримуватись наступних заходів безпеки:
1. Гасіння пожеж з горючими рідинами може ускладню-ватись розривами резервуарів, вскипанням і викидами наф-топродуктів і розповсюдженнях вогню по місцевості. Кож-ний робітник зобов'язаний слідкувати за зміною обста-новки, при явній загрозі вибуху, вскипання, викидів і роз-ливань горючої рідини особовий склад виводиться у без-печне місце.
2. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у не-безпечній зоні, керівник гасіння пожежі зобов'язаний встановити єдині сигнали і довести їх до всього особового складу.
3. Працюючи із піною, розчинами піноутворювачів, осо-бовий склад повинен уникати потрапляння їх на шкірні покрови і особливо на слизову оболонку очей. При потрап-лянні піноутворювача ОП-1 слід промити очі 2-процент-ним розчином борної кислоти.
4. Пінні вогнегасники не допускається застосовувати для гасіння приладів і устаткування, що знаходиться під напругою електричного струму більш як 36 В, а також для
5. Перед пуском у дію вуглекислотного (броммети-лового) вогнегасника розтруб (розпилювач) повинен бути спрямований у сторону вогню. Братися рукою (голою) за розтруб працюючого вуглекислотного вогнегасника не можна гасіння речовин і матеріалів, що взаємодіють із водою.
6. Перед застосуванням пінного вогнегасника його ви-хідний отвір необхідно прочистити підвішеною до ручки шпилькою.
У випадку якщо пожежа застигла вас у лісі або степу, не варто приймати поспішне, часом необдумане рішення. Звичайно люди, налякавшись вала вогню, що насувається, намагаються бігти в протилежну сторону від вогню, не оцінюючи швидкості його прямування. При виявленні по-руч із собою вала вогню, що насувається швидко, степової або низової лісової пожежі потрібно переборювати кромку пожежі проти вітру, накривши голову верхнім одягом. Виходити з зони будь-якої лісової пожежі, швидкість по-ширення якого невелика, потрібно також у навітряну сто-рону, використовуючи відкриті простори (галявини, про-сіки, дороги, ріки, струмки і т.д.), а також ділянки лис-тяного лісу.
При саморятуванні і рятуванні інших людей у будинках, охоплених вогнем, діяти необхідно швидко, оскільки ос-новними небезпеками є висока температура повітря, за-димлення, наявність небезпечних концентрацій різноманіт-них продуктів згорання, можливі завалення будівельних конструкцій. Помешкання, що горить, потрібно переборю-вати, накривши голову мокрою ковдрою, щільної ткани-ною або верхнім одягом; через сильно задимлення помеш-кання краще рухатися повзиком або пригнувшись. Двері в задимлене помешкання треба відчиняти обережно, інакше швидкий приток повітря викликає спалах полум'я. Увій-шовши в помешкання, де можуть бути люди, варто оклик-нути їх; шукаючи постраждалих, треба пам'ятати, що діти від страху часто ховаються під ліжко, у шафу, забиваються в куток і інші місця. Отримавши опіки необхідно зробити негайну першу допомогу; у разі необхідності надається допомога потерпілим.
Боротьба з масовими природними та техногенними пожежами, пов'язана з виконанням великого обсягу земле-рийних робіт, використанням значних сил ЦО від дер-жавної протипожежної охорони до об'єктових протипо-жежних формувань (команди пожежогасіння, лісопожежні команди, відділення пожежогасіння, ланки пожежогасіння).
Команда пожежогасіння (25 чол.) складається із відді-лення розвідки (5 чол.), 3 відділень пожежогасіння (6 чол.) і має за табелем: пожежних автомобілів – 2, мотопомп –1, вантажних автомобілів (тракторів) – 1, пожежних насосів –1, легкових автомобілів – 1.
Лісопожежна команда (40 чол.) складається із 2 відді-лень пожежно-технічних (7 чол.), 3 відділень лісопожеж-них (7 чол.) і має за табелем: тракторів (бульдозерів) – 2, тракторів з прицепами –3, мотопомп або знімальних цис-терн на автомобілях –2, вантажних автомобілів (тракторів) – 2, легкових автомобілів – 1.
Відділення пожежогасіння (6 чол.) має 1 пожежний ав-томобіль або вантажний автомобіль, мотопомпу і насос, а ланка пожежогасіння у складі 3 пожежних.
Можливості протипожежних формувань складають:
Команди пожежогасіння: локалізація пожеж при одно-сторонньому фронту вогню – 200 м; локалізація пожеж при двосторонньому фронту вогню – 100 м.
Лісопожежної команди: локалізація пожежі (пуском зустрічного вогню від опорних смуг) –15-20 км, при гасін-ні низової пожежі – 12-15 км.
Відділення пожежогасіння: локалізація пожеж при одно-сторонньому фронту вогню – 50 м.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого робить короткі підсумки про-веденого заняття і ставить завдання на самостійну підго-товку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 8.
“ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ”.
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань охорони громадського порядку при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1 (2) години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 (5) хв.
1. Умови і порядок введення та припинення дій над-звичайного стану. Заходи, що застосовуються в цих умо-вах. Гарантії прав громадян і юридичних осіб в умовах надзвичайного стану. 20 (40) хв.
2. Дії формувань при проведенні евакозаходів та забез-печення громадського порядку в умовах надзвичайних ситуацій. 20 (40) хв.
Підсумки. 3/2 (5) хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
3. Закон України “Про надзвичайний стан.” ВРУ, №2501-Х11, 1992 р., Київ.
4. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.
5. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.
6. Типове положення про територіальну підсистему ЄДС НС, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.
7. Періодичні видання МНС України, журнал “Надзви-чайна ситуація”, 1998-2000 рр., Київ.
8. Періодичні видання МВС України, 1998-2000 рр., Київ.
9. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
10. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
11. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
12. Опит використання технічних засобів і способів лік-відації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.
13. Управління ЦО. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.
14. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.
15. Організація проведення рятувальних робіт при сти-хійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.
Матеріальне забезпечення
(стенди або схеми в класі):
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Законодавча база ЦО України.
3. Нормативна база цивільної оборони України.
4. Евакозаходи в надзвичайних ситуацій.
5. Організація проведення РіНАВР при НС.
6. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
7. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.