Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях частина 11
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2792.72kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ПОНОВЛЕННЯ ЛІНІЙ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ СПОРУД. ВІДНОВЛЕННЯ ТЕПЛО- І ВОДОПОСТАЧАННЯ”.
Відновленням роботи комунально-енергетичних систем займаються, як правило, аварійно-відновлювальні форму-вання Міненерго, компанії “Укрнафтогаз”, комунальних служб обласних та районних державних адміністрацій, ор-ганів місцевого самоврядування та суб’єктів господар-ської діяльності, які створюють ці формування та залучені сили цивільної оборони.
Аварійно-відновлювальні формування на електроенер-гетичних мережах і спорудах за 10 годин роботи можуть виконати:
аварійно-відновлювальна команда (50 чол.) - відновлен-ня пошкодженої підстанції 35 кВ з виконанням наступних робіт: заміна двох масляних вимикачів типу ВМ-35; заміна 4-5 груп роз’єднувачів типу ВМ-35; заміна одного силового трансформатора; монтаж дерев’яних стільців під роз’єдну-вачем – 2 од.; встановлення і введення в дію 2-4 комірок КРУН;
аварійно-відновлювальна команда (35 чол.) - відновлення пошкодженої підстанції 110 кВ з виконанням наступних робіт: заміна 6 вводів на масляних вимикачах типу МВ-МКП-110; заміна двох роз’єднувачів типу РЛНД-110; мон-таж двох дерев’яних стільців під роз’єднувачем; встанов-лення і введення в дію 2-3 комірок КРУН; розчищення 50-100 кв. м території і підготовка площадок для встановлен-ня обладнання;
аварійно-відновлювальна команда (35 чол.) – віднов-лення пошкоджених ліній електропередач ЛЕП-220 з ви-конанням наступних робіт: монтаж 2 км проводів на опо-рах, що збереглися; встановлення двох тимчасових дере-в’яних опор; заміна 15 од. пошкоджених ізоляторів; ре-монт 0,8 км ліній електропередач шляхом ліквідації пош-коджень на опорах і заміною ізоляторів;
аварійно-відновлювальна команда (60 чол.) – віднов-лення пошкоджень на міських кабельних сітях і спорудах з виконанням наступних робіт: відновлювальний ремонт од-ного місця кабельної лінії січенням 95-240 кв. мм з встав-кою кабелю до 10 м; заміна пошкодженого обладнання ко-мірок масляного вимикача в приміщенні розподільчого пунк-ту; заміна двох силових трансформаторів напругою 6-10 кВ; заміна 3 зборок (ємністю 5-10 місць кожна) напругою 6-10 кВ; встановлення 10-12 дерев’яних опор;
аварійно-відновлювальна команда (60 чол.) – віднов-лення пошкоджень на міських кабельних сітях і спорудах з виконанням наступних робіт: монтаж 2 км проводу січенням 16-70 кв. мм по тимчасовим дерев’яним опорам; встановлення 18-20 повітряних вводів.
Аварійно-відновлювальна команда на газових сітях за 10 годин роботи може виконати: відключення 10-16 діль-ниць пошкоджених газових сітей; встановлення 10-12 про-бок або заглушок на домових вводах; встановлення 160-180 пог. м обхідних сітей.
Аварійно-відновлювальна команда на водопровідно-каналізаційних, теплових сітях за 10 годин роботи може виконати: відключення 10-16 дільниць пошкоджених сітей (водопроводу, теплозабезпечення, каналізації); відкопу-вання колодязів, закриванням засувок при висоті завалу до 2 м; встановлення до 50 пробок або заглушок в колодязях або камерах з розбиранням завалів висотою до 2 м; устрій до 200 пог. м обхідних тимчасових ліній.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого робить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання на самостійну підготовку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 4.
“ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ РАДІАЦІЙНОГО ТА ХІМІЧНОГО ЗАХИСТУ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ”.
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань
радіаційного та хімічного захисту при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1 (2) години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 (5) хв.
1. Порядок ведення радіаційної і хімічної розвідки. Зав-дання та структура мережі спостереження та лаборатор-ного контролю (МСЛК). 15 (30) хв.
2. Способи і засоби проведення дезактивації, дегазації і нейтралізації. Часткова і повна спеціальна обробка техні-ки, місцевості та предметів. 15 (30) хв.
3. Порядок підготовки та видачі засобів захисту. Пункти видачі засобів захисту та порядок їх роботи. 10 (20) хв.
Підсумки. 3/2 (5) хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
3. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.
4. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.
5. Типове положення про територіальну підсистему ЄДС НС, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.
6. Періодичні видання МНС України, журнал “Надзви-чайна ситуація”, 1998-2000 рр., Київ.
7. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
8. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
9. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
10. Опит використання технічних засобів і способів лік-відації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.
11. Управління ЦО. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.
12. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.
13. Організація проведення рятувальних робіт при сти-хійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.
14. Сильнодіючі отруйні речовини. Укртехногрупа, Київ, 1998 р.
Матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Засоби індивідуального захисту.
6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
11. Засоби індивідуального захисту, розвідки, дозконт-ролю та матеріально-технічного забезпечення.
ПЕРЕДМОВА:
Володіючи великими можливостями, хімія створює май-же щоденно нові матеріали та речовини, що використо-вуються у всіх сферах народного господарства, від побуту до космосу. Все це є причиною бурного розвитку в останні десятиліття хімічної промисловості. В зв’язку з цим рос-туть об’єми виробництва, використання, зберігання і пере-везення хімічних продуктів, в тому числі сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).
На сьогодні, у відповідності з Міжнародним Регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей біля 6,0 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кіль-костях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до СДОР – найбільш токсичних для людини.
Світове виробництво різних органічних речовин в 1990 році досягло понад 250 млн. тон. І це все, не зважаючи на постійне вдосконалення хімічних технологій, збільшує по-тенційну небезпеку виникнення хімічних надзвичайних ситуацій, пов’язаних з викидами (виливом) СДОР.
На території України розміщено більше 1,5 тис. хімічно небезпечних об’єктів; їх діяльність пов’язана з виробницт-вом, використанням, зберіганням і транспортуванням силь-нодіючих отруйних речовин, а в зонах їх розміщення про-живає понад 22,0 млн. чоловік.
Небезпека функціонування цих об’єктів господарської діяльності пов’язана з ймовірністю аварійних викидів (ви-ливів) великої кількості СДОР за межі об’єктів, оскільки на багатьох із них зберігається 3-15 добовий запас хімічних речовин. Ось чому кожна наступна НС може бути пов’я-зана із виливом або викидом в повітря СДОР. Збільшен-ня потенційної небезпеки виникнення, можливі важкі наслідки обумовлюють актуальність захисту населення і ліквідації наслідків хімічних НС на території України.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ ІХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ.
ЗАВДАННЯ ТАСТРУКТУРА МЕРЕЖІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ (МСЛК)”.
Радіаційна і хімічна розвідка, дозиметричний та хіміч-ний контроль, є одним із головних заходів, що здійс-нюються в ході ліквідації наслідків радіаційної (хімічної) небезпечної надзвичайної ситуації і спрямовані на вияв-лення радіаційної (хімічної) обстановки в районі аварії (катастрофи).
Виявлення радіаційної (хімічної) обстановки досягає-ться:
розвідкою району аварії (катастрофи) для визначення меж і зони радіоактивного (хімічного) зараження радіо-активними речовинами (СДОР), оцінкою щільності зара-ження місцевості, визначення напрямків розповсюдження радіоактивної хмари (рідкої і газопарової фази СДОР);
розвідкою маршрутів підходу до району аварії, евакуації населення і сільськогосподарських тварин, шляхів обходу району радіоактивного (хімічного) зараження;
визначенням масштабів і ступеню зараження місцевості (повітря СДОР), контролю за їх змінами за часом;
визначенням можливості перебування в районі аварії без засобів захисту після проведення робіт з дезактивації (дегазації);
відбором проб повітря, ґрунту, води, продуктів харчу-вання, змивів з обладнання, будинків, споруд і техніки.
Дозиметричний і хімічний контроль, що здійснюється в районах аварій (катастроф), включає:
визначення ступеню зараження радіоактивними речови-нами (СДОР) обладнання, будинків, споруд, техніки, повіт-ря, ґрунту і джерел води в районі аварії, контроль за його змінами за часом;
встановлення можливості безпечного перебування сил ЦО і населення в районі аварії (катастрофи) без засобів захисту;
визначення меж територій, забруднених стронцієм-90 і цезієм-137;
ідентифікація не маркірованих і безгосподарних СДОР.
Враховуючи високі рівні радіації в районі аварії з вики-дом радіоактивних речовин та швидкоплинність попадання СДОР в навколишнє природне середовище при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах, а також формування їх концентрацій ураження, часовий фактор в організації і проведенні радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю має першорядне значення.
Перша інформація про аварії на радіаційно небезпечних об’єктах та формування небезпечних концентрацій СДОР при хімічних аваріях, напрямку розповсюдження зараже-ного повітря, як правило, надходить від стаціонарних радіаційних та хімічних датчиків, що встановлюються на територіях радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах господарської діяльності і в санітарних захисних зонах навколо об’єктів.
На основі цієї інформації і з врахуванням метеороло-гічної обстановки організується проведення радіаційної (хімічної) розвідки.
Радіаційна (хімічна) розвідка в районі аварії починає-ться з розвідки її осередку та в санітарно-захисній зоні (для АЕС – 30 км зона). При чому, як правило, вона організує-ться одночасно з виконанням завдань силами ЦО, що про-водять рятувальні і інші невідкладні роботи, в яких раніше всіх приймають участь сили аварійно-рятувальних служб.
Підхід до осередку аварії (аварійному цеху, дільниці, ємності) здійснюється з підвітряної сторони. Близько межі зараження організується рубіж вводу груп розвідки в осередок аварії. Розвідка осередку аварії ведеться групами розвідки в складі не менше 3-х чоловік, один із яких є хіміком (дозиметристом) - розвідником. На рубежі вводу група отримує необхідне спорядження (радіостанцію, електричні ліхтарики, прибори розвідки, засоби відбору проб, засоби медичної допомоги), проходить інструктаж, переводить засоби індивідуального захисту в бойовий стан і направляється в осередок аварії. Розвідка осередку аварії проводиться тільки з використанням ізолюючих протигазів і засобів індивідуального захисту шкіри. В ході розвідки осередку аварії оглядається місце (об’єкт) аварії, визна-чаються (при можливості) її причини і масштаби, прий-маються при можливості заходи щодо усунення причин аварії або її локалізації. Здійснюється розшук поражених людей, надання їм першої допомоги та їх евакуація. Виз-начаються рівні радіації (ступінь зараження повітря СДОР), відбираються проби (змиви) з обладнання і стін приміщень (споруд) для наступного їх лабораторного ана-лізу. Результати розвідки доповідаються через радіозв’я-зок. Якщо об’єм задач з розвідки осередку аварії значно великий, а також з метою недопущення переопроміню-вання особового складу, організується змінна робота груп розвідки. Одночасно з розвідкою осередку аварії організує-ться радіаційна (хімічна) розвідка на території об’єкту аварії і поза його межами.
Радіаційна (хімічна) розвідка на території суб’єктів гос-подарської діяльності групами розвідки, як правило, проводиться на розвідувальних хімічних машинах (автомо-білях) або в пішому порядку. При цьому розвідувальні групи, рухаються між цехами (дільницями), через кожні 50-100 м зупиняються і за допомогою приборів виконують заміри, визначають межі зараження і розповсюдження радіоактивних (хімічних) речовин. Межі зараження позна-чаються знаками огородження.
Однак необхідно пам’ятати, що багато СДОР у вибухо-вому і пожежному відношенні небезпечні. Ось чому в залежності від типу СДОР у ряді випадків категорично забороняється не тільки вистрілювати знаки огородження, але і їх забивати, так як це може привести до вибуху.
Як правило, на межах зон хімічного зараження з інтер-валом 300-500 м виставляються хімічні пости спостере-ження, що призначені для контролю за змінами напрямку розповсюдження зараженого повітря і для контролю за змінами концентрації СДОР.
При проведенні хімічної розвідки на території суб’єктів господарської діяльності необхідно враховувати, що рух повітряних мас між цехами (дільницями) може бути іншим від загального напрямку вітру. У зв’язку з цим для конт-ролю за напрямком вітру на території об’єкту доцільно використовувати димові шашки і димові гранати з дот-риманням вимог пожежної і вибухової безпеки.
Радіаційна ((хімічна) розвідка за межами території су-б’єктів господарської діяльності, як правило, проводиться на розвідувальних машинах. Виявлення меж зон радіації (розповсюдження СДОР) здійснюється декількома група-ми (дозорами) радіаційної і хімічної розвідки, які рухаю-ться з різних сторін розвідувальної території з інтервалом 300-500 м назустріч друг другу, з урахуванням даних загальної розвідки (самольоти, вертольоти, МСЛК та інші). Вимірювання рівнів радіації і зараження повітря СДОР здійснюється через 200-300 м. При виявленні радіоак-тивного або хімічного зараження групи (дозори) позна-чають межі зони зараження, зупиняються і, як правило, починають виконувати роль радіаційних (хімічних) постів спостереження, контролюючи зміни напрямку розповсюд-ження радіоактивної (хімічної) хмари та її концентрації. Подальший рух дозорів здійснюється лише за командою особи, яка відповідає за проведення радіаційної (хімічної) розвідки. Радіаційні (хімічні) розвідувальні дозори, у тому числі виконуючі задачі радіаційних (хімічних) постів спостереження, дані розвідки доповідаються за допомогою радіозв’язку або мобільними телефонами. Радіаційна і хі-мічна розвідка і контроль проводяться в ході робіт пос-тійно до повної ліквідації наслідків радіаційної (хімічної) небезпечної надзвичайної ситуації. Після завершення лік-відації наслідків аварії радіаційний і хімічний контроль за станом району аварії (катастрофи) передається санітарно-епідемічним органам.
З метою вирішення задач дозиметричного і хімічного контролю аналізи проб, що відібрані радіаційними (хіміч-ними) розвідувальними дозорами, здійснюється в стаціо-нарних лабораторіях (об’єктових), лабораторіях санепідем-станцій, лабораторіях МСЛК. Порядок, місця, періодич-ність відбору проб і способи їх доставки в лабораторії встановлюється штабом керівництва з ліквідації наслідків радіаційної (хімічної) небезпечної надзвичайної ситуації.
Для проведення аналізів в лабораторіях повинні вико-ристовуватися атестовані методики, які наведені в довід-ковій літературі з контролю шкідливих речовин в різних середовищах.
У випадку виникнення трудності при встановленні природи СДОР, особливо при транспортуванні їх без суп-роводжувальних документів, проби цих СДОР відправляю-ться для аналізу в спеціалізовані лабораторії наукових закладів і вузів.
В штабі ліквідації радіаційної (хімічної) надзвичайної ситуації на основі даних радіаційної і хімічної розвідки та контролю проводиться оцінка наслідків аварії, приймаю-ться рішення щодо захисту населення, плануються заходи з ліквідації наслідків аварії.
Проведення радіаційної і хімічної розвідки та контролю здійснюється з використанням різних засобів і методів їх проведення, використанням переносних (перевозимих) і стаціонарних засобів виявлення рівнів радіації та концент-рації СДОР, у тому числі і експрес-методів, від промис-лового призначення до побутових.
Мережа спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) призначається для проведення спостереження і лабораторного контролю за станом зараженості навколиш-нього природного, розвідки населених пунктів і територій, що підверглися зараженню, відбору проб і проведення лабораторних досліджень зараженості об’єктів середовища радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами.
Організатором діяльності цієї системи є МНС України, а основними виконавцями - Держкомгідромет, МОЗ, Мінаг-ропром та інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи і організації, що входять до сфери їхнього управління.
Спеціальні підрозділи зазначених центральних органів державної виконавчої влади щодобово інформують МНС України про наявний стан навколишнього природного середовища та в установлений термін подають відомості про прогноз на найближній час. Про загрозливі явища МНС України повідомляється негайно.
У разі виникнення надзвичайної ситуації мережа спосте-реження і контролю зміцнюється за рахунок залучення відповідних підрозділів зі складу сил цивільної оборони.
До складу мережі спостереження і лабораторного конт-ролю (МСЛК) входять: гідрометеостанції, санітарно-епіде-мічні станції, ветеринарні лабораторії, агрохімічні лабора-торії, станції захисту рослин. Крім цього, до мережі МСЛК залучаються галузеві та окремі лабораторії суб’єктів госпо-дарської діяльності (хімічно небезпечних підприємств, об’єктів м’ясомолочної та харчової промисловості, кому-нального господарства та інші).
Всі установи мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) в залежності від їх призначення і харак-теру покладених на них задач оснащуються приборами розвідки, засобами зв’язку, перевезення, технічними засо-бами фоторозвідки, лабораторним обладнанням, реактива-ми, засобами індивідуального захисту та іншим майном.
Спостереження і лабораторний контроль установами мережі спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) здійснюється постійно. У відповідності з цим на МСЛК покладені наступні завдання:
при нормальній діяльності у повсякденних умовах: сис-тематичне спостереження і лабораторний контроль зара-ження об’єктів навколишнього природного середовища; виявлення рівнів забрудненості (зараження) об’єктів дов-кілля і її небезпечність для населення, сільськогосподар-ських рослин і тварин; виявлення і контроль джерел небез-печного підвищення зараження (забруднення); виявлення ознак появи загрози стихійного лиха; проведення експер-тизи продуктів харчування, сировини, фуражу і води з видачею висновків щодо можливості їх використання;
при загрозі виникнення надзвичайної ситуації: посилене спостереження і лабораторний контроль за зараженням (забрудненням) об’єктів довкілля; контроль за санітарно-епідемічною обстановкою в районах розгортання сил циві-льної оборони і розселення евакуйованого населення;
при виникненні надзвичайної ситуації: виявлення радіо-активного, хімічного і бактеріологічного (бактеріального) зараження в районах надзвичайних ситуацій, розташуван-ня сил ЦО та евакуйованого населення; оцінка небезпеки для населення і об’єктів довкілля з метою використання режимів захисту населення і тварин; проведення експер-тизи продуктів харчування, сировини, фуражу і води з видачею висновків щодо можливості їх використання; забезпечення необхідними даними органів управління ЦО.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“СПОСОБИ І ЗАСОБИ ПРОВЕДЕННЯ ДЕЗАКТИВАЦІЇ, ДЕГАЗАЦІЇ І НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ. ЧАСТКОВА І ПОВНА ОБРОБКА ТЕХНІКИ, МІСЦЕВОСТІ ТА ПРЕДМЕТІВ”.
Санітарною обробкою називається видалення радіоак-тивних речовин, знешкодження або видалення отруйних речовин, хвороботворних мікробів і токсинів з шкірних пок-ровів людей, а також з надітих індивідуальних засобів за-хисту, одягу та взуття. Вона може бути повною або част-ковою. Часткова санітарна обробка при зараженні радіоак-тивними речовинами проводиться при можливості на про-тязі першого часу після зараження, за випадом радіоактив-них речовин безпосередньо в зоні радіоактивного заражен-ня і повторюється після виходу з неї. При зараженні крапе-льно-рідкими отруйними речовинами та їх аерозолями сані-тарна обробка поводиться негайно.
При одночасному зараженні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами в першу чергу зне-шкоджуються отруйні речовини, а після проводяться дії, які передбачені для оброблення при зараженні радіоак-тивними речовинами і бактеріальними засобами.
Особовий склад сил ЦО і населення використовує для проведення часткової санітарної обробки індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8 та його аналоги), а також різні підручні засоби. Правила користування пакетом ІПП-8 у вигляді інструкції прикладаються до нього.
Повна санітарна обробка заключається в обмиванні тіла теплою водою з милом. При зараженні радіоактивними речовинами повна санітарна обробка проводиться в тому випадку, якщо після проведення часткової санітарної об-робки зараження шкірних покровів та одягу за-лишається більше допустимих величин. Повна санітарна обробка по-винна проводитися при можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження: проведення її після 10-12 годин прак-тично не ефективно. Одяг замінюється, якщо після його оброблення зараження остається вище допустимих норм. Повна санітарна обробка при зараженні крапельно-рідкими ОР і їх аерозолями може проводитися після проведення часткової обробки з гігієнічними цілями.
При зараженні бактеріальними засобами повній санітар-ній обробці підлягають всі люди, що знаходяться в районі дії бактеріальних засобів, незалежно від того, використову-валися засоби захисту і чи проводилася часткова санітарна обробка. Заражений одяг підлягає дезинфекції або заміні.
Для проведення повної санітарної обробки використо-вуються: санітарні пункти обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66, ДДП.
Комплект санітарної обробки КСО призначається для повної санітарної обробки особового складу сил ЦО в теплий час року і часткової обробки в холодний час року. Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375.
Пропускна здібність 10-12 чол. за годину, продуктив-ність за гарячою водою (38-42 °C) при роботі від автомо-біля ГАЗ 3-4 л/хв., від автомобіля ЗІЛ 5-6 л/хв., час розгор-тання (згортання) комплекту 8-10 хв., маса комплекту з ящиком для упакування – 40 кг.
Дезінфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначенні для миття людей і дезинфекції (дезін-секції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових умовах. Основні технічні характеристики ДДА-53А (ДДА-66): кількість дезінфекційних камер – 2 (1), об’єм одної камери – 1,8 м3 (2,5 м3), витрати дизельного палива – 21-29 кг/г, дров – 60-85 кг/г, ємність котла і водонагрівачу – 277 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі – 315 кг/ч, при роботі на сухих дровах – 205 кг/ч, робочий тиск в котлі – 4 кгс/см2, час розгортання установки: літом – 35-40 хв., зимою – 50-60 хв., час згор-тання установки - 13-15 хв., розрахунок – 4 (3) чол.
Пропускна здібність установки за годину (при роботі котла на рідкому паливі): миття людей з одночасною де-зинсекцією одягу літом - 96 (56) чол., зимою – 48 (32) чол.; миття людей з одночасною дезинфекцією одягу, зараже-ного вегетативними формами мікробів, літом -72 (40) чол., зимою – 48 (28) чол.; миття людей з одночасною дезин-секцією одягу літом - 96 (56) чол., зимою – 48 (32) чол.; миття людей без обробки одягу літом - 96 (56) чол., зимою – 64 (56) чол.; дезинфекція суконнопаперового одягу, зара-женого вегетативними формами мікробів (без миття лю-дей), літнього – 128 (80) комплектів, зимного – 72 (44) комп.; дезинсекція суконнопаперового одягу (без миття людей), літнього – 154 (120), зимного – 90 (66) компл.
Основні технічні характеристики ДДП: кількість дезін-фекційних камер – 1, об’єм одної камери – 1,4 м3, витрати дизельного палива – 15 кг/г, дров – 40 кг/г, ємність котла – 130 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі – 150 кг/ч, при роботі на сухих дровах – 100 кг/ч, робочий тиск в котлі – 4 кгс/см2, витрати води при роботі установки – 3000 л/г , розрахунок – 2 чол.
Пропускна здібність установки за годину: миття людей без обробки одягу літом - 48 чол., зимою – 36 чол.; миття людей з одночасною дезинфекцією одягу літом -36 чол., зимою – 30 чол.; миття людей з одночасною дезинсекцією одягу, зараженого вегетативними формами мікробів, літом – 24 чол., зимою – 16 чол.
Санітарний обмивочний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на базі бань, душових павіль-йонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для проведення санітарної обробки. Пропускна здібність СОП, що має 10 душових сіток, 1600 чол. за добу при роботі 20 годин в добу. На одного чоловіка витрачається 30 г мила і 30-35 л води, що нагріта до температури 38-40 °C.
Дезактивація, дегазація і дезинфекція техніки і транс-порту може бути частковою і повною.
Часткова дезактивація проводиться з метою зниження ступені зараження техніки і транспорту. Проводиться зви-чайно після виходу з зараженого району, коли позволяє обстановка. Для її проведення в першу чергу викорис-товують підручні засоби, а також розчини для дезак-тивації і дегазаційні комплекти і прибори.
Повна дезактивація проводиться з метою повного вида-лення радіоактивних речовин з всієї поверхні техніки і транспорту до допустимих величин зараження. Основними
способами дезактивації техніки і транспорту є:
змивання радіоактивних речовин розчинами для дезак-тивації, водою і розчинниками з одночасною обробкою зараженої поверхні щітками дегазаційних машин і прибо-рів дозволяє знизити зараженість в 50-80 разів;
змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском дозволяє знизити зараженість в 10-20 разів;
видалення радіоактивних речовин переривистим газо-крапельним потоком з використанням спеціальної техніки з турбореактивними двигунами;
видалення радіоактивних речовин обтиранням заражених поверхонь тампонами з мотлоху (з клоччя), змоченими розчинами для дезактивації, водою або розчинниками; використовується, в основному, для внутрішніх поверхонь техніки і транспорту;
замітання (змивання) радіоактивного пилу віниками, щітками, мотлохом та іншими підручними засобами, що використовується, в основному, при проведенні часткової дезактивації;
видалення радіоактивного пилу методом відсмоктування пилу за допомогою спеціальних комплектів (ДК-4).
При частковій дегазації і дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхід-ний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).
Повна дегазація складається з повного обеззаражування або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруй-них речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приборів або мотлох (клоччя).
Повна дезинфекція виконується тими же способами, що і дегазація, але тільки з використанням активних розчинів для дегазації і дезинфекції. Якщо можливо, то доцільно провадити відразу повну, а не часткову дезактивацію, дега-зацію і дезинфекцію техніки і транспорту.
Засоби обеззаражування техніки і транспорту: автороз-ливальна станція АРС-12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна техніка, що пристосована для використання при виконанні робіт з обеззаражування.
Авторозливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезинфекції техніки і транспорту, дегазації і де-зинфекції території рідкими розчинами, транспортування і тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами обо-лонок, а також для перекачування рідин з одної тари в іншу.
АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС-14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ-131. Основні тактико-технічні дані АРС-12У (АРС-14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться – 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорядження цистерни механічним насосом 8-12 хв., ручним насосом – до 45 хв.; потужність механічного насосу 300-400 л/хв.; час розгортання (на 4 робочі місця) 6-8 хв.; час згортання 9 - 15 хв.; число одно-часно місць, що обслуговуються: при дезактивації струме-нем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезинфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 2-3 чол.
Можливості АРС-12У (АРС-14) з спеціальної обробки
техніки і транспорту одною зарядкою составляє по дезак-тивації розчинами до 25 (33) од., по дегазації 105 (138) одиниць.
Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 приз-начається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автомо-більної техніки і включає: газорідинний прибор, комплект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДС-С), чотири індивідуальні протихімічні пакети, порошок для дезакти-вації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспортування комплекту.
Основні тактико-технічні дані: маса комплекту 32,3 кг, час розгортання (згортання) 3-4 хв., витрати розчину на обробку автомобілів типу ЗІЛ - 50-60 л, типу ГАЗ - 30-40 л, час на обробку відповідно 40-50 і 30-40 хв., витрати 0,075 % водяного розчину порошку СФ-2У 1,5 л/хв., максимальне розрідження в лінії ежектора 5000 мм вод. ст., температура струменю на виході 55-65 °C.
Індивідуальний комплект для спеціальної обробки авто-тракторної техніки ІДК-1 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з викорис-танням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з хлопкочато-паперової ткані. Комплект перевозиться за спинкою або під сидінням екіпажу машини.
Основні технічні дані ІДК-1: робочий тиск при роботі з ежекторною насадкою 3-4 кгс/см2, при роботі з ручним насосом – 1-1,2 кгс/см2, витрати розчинів при дезактивації (ковпачок з отвором 2 мм без сердечника) 2 л/хв., при дегазації або дезинфекції (ковпачок з отвором 1,5 мм без сердечника) при створені тиску ручним насосом 0,4-0,6 л/хв., а при створені тиску за допомогою пневмосистеми автомобіля – 0,5-1,5 л/хв., час розгортання 3-4 хв., маса (без бідону і насоса) 5 кг.
Комплект пристосувань до автомобільних водо-, мастило- і паливозаправників ДКЗ призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з викорис-танням автопаливозаправника АТЗ-3-157, механізованої автоцистерни АЦМ-4-150 або водомастилозаправника ВМЗ-ЗІЛ-157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового складу). Обробка автотрактор-ної техніки за допомогою комплекту ДКЗ може виконува-тися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для дезактивації. Маса комплекту ДКЗ 26 кг, час розгортання 5-10 хв., кількість одночасно об’єктів, що обробляються, 1-2.
Поливальна мийна машина ПМ-130 може використову-ватися для дезактивації, дегазації і дезинфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і облад-нання для очищення від снігу.
Основні тактико-технічні дані ПМ-130: шасі ЗІЛ-130, ємність цистерни 6000 л, ширина полоси миття до 8 м, ширина полоси поливки до 18 м, ширина смуги підмітання 2,3 м, витрати води при митті 1 л, при поливці – 0,25 л, робоча швидкість при митті (поливі) 20 км/г.
Мотопомпа М-600 використовується для дезактивації струменем води великої техніки, а також для подання води з відкритих джерел води на площадки оброблення.
Основні тактико-технічні дані М-600: продуктивність при напорі 55 м вод.ст. 530 л/хв., висота забору води 5 м, висота нагнітання води до 55 м, час розгортання в робочий стан 5 хв., дезактивації 1-2 об’єктів, розрахунок 1-2 чол.
Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезинфекції оз-броєння, техніки, дезактивації і дезинфекції обмундиру-вання, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в райо-ні дій сил ЦО, що підлягають спеціальній обробці.
Станція обеззаражування транспорту СОТ створюється для проведення повного обеззаражування техніки і авто-транспорту невоєнізованих формувань ЦО. СОТ формує-ться на базі автомобільних колонн, гаражів, міських авто-хазяйств, станцій технічного обслужування автомобілів, мийних відділень трамвайних і тролейбусних депо.
Можливості СОТ: по дезактивації вантажних автомо-білів струменем води з брандспойтів – 90 од.; по дегазації протиранням змоченим мотлохом – 60 од. (з розрахунку роботи 20 годин за добу).
Заражені радіоактивними і хімічними речовинами і бак-теріальними засобами місцевість і споруди на протязі дов-гого терміну будуть служити джерелами ураження людей, зараження техніки і транспорту.
Дезактивація місцевості здійснюється механічним спо-собом: зрізанням зараженого шару грунту (снігу) за допо-могою бульдозерів, грейдерів, снігоочисників (заражений грунт і сніг відкидається в сторону або вивозиться в моги-льники); перевертанням верхнього зараженого шару або переоранням тракторними плугами; засипкою поверхні зараженої місцевості незараженим грунтом, щебінкою, гра-вієм товщиною 6-8 см;замітанням, здуванням і змиванням радіоактивного пилу з доріг з твердим покриттям, бетон-них і асфальтних площадок. Будинки дезактивують змиван-ням радіоактив-ного пилу сильним струменем води або заміною окремих елементів конструкцій новими.
Дегазація і дезинфекція місцевості здійснюється хіміч-ним і механічним способами. Дегазація місцевості може здійснюватися також шляхом дії на отруйні речовини стру-меню гарячих газів реактивних двигунів теплових машин.
Дегазація і дезинфекція хімічним способом здійснює-ться поливкою місцевості розчинами (суспензією) для дегазації або розсипанням сухих речовин для дегазації.
Механічний спосіб дегазації і дезинфекції заключається в віддалені зараженого шару грунту або снігу. Зрізання верхнього шару грунту здійснюється на глибину 3-4 см, шару рихлого снігу – до 20 см, щільного снігу – до 6 см.
Дезактивація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або протиранням (прогумованих і кожних виробів) водя-ними розчинами миючих засобів або водою, а також стир-кою за спеціальними режимами з використанням речовин для дезактивації.
Дезактивація хлопчатопаперового, суконного і шерстя-ного одягу і в’яленого взуття проводиться витрушуванням і вибиванням, а також чисткою щітками. Якщо названими способами ступінь зараження одягу не можливо понизити до допустимих величин, то він підлягає дезактивації шля-хом стирки за відповідною технологією.
Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип’ятінням, пароаміачною сумішкою, стир-кою і провітрюванням.
Дегазація кип’ятінням проводиться в бучильних уста-новках БУ-4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).
Дегазація способом стирання основана на розкладу і змиванню отруйних речовин водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації стиркою під-вергаються вироби з хлопчато-паперових тканин, а також ватяний одяг. В якості миючого розчину використо-вується 0,3 %-й водяний розчин порошку СФ-2У (СФ-2).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і інди-відуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зара-ження отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 18-25 °C.
Дезинфекція одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або паро-формаліовою сумішкою, кип’ятінням, замочуванням в роз-чинах для дезинфекції (або протиранням ними), стиркою.
Обробка пароповітряною сумішкою використовується для дезинфекції всіх видів одягу і індивідуальних засобів захисту, крім шубно-хутрових, шкіряних і валяних виро-бів, які підлягають обробці пароформаліновою сумішкою в відповідності з інструкціями експлуатації дезінфекційно-душових автомобілів (ДДА) і дезінфекційно-душових при-чепів (ДДП).
Обробка кип’ятінням використовується для дезинфекції виробів з хлопчато-паперових тканин і індивідуальних за-собів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин. Дезинфекція кип’ятінням проводиться в бучильній уста-новці БУ-4М, дезінфекційних бучильниках і в різних під-ручних засобах (баках, котлах, бочках і т. д.).
Дезинфекція замочуванням в розчинах для дезинфекції підвергаються вироби з хлопчатопаперових тканин і інди-відуальні засоби захисту. Дезинфекція одягу і індиві-дуальних засобів захисту, заражених вегетативними фор-мами мікробів, проводиться замочуванням в 5%-му водя-ному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зара-женні вірусом натуральної віспи концентрація збільшує-ться до 8%), 3%-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегіду протягом 1 год. При зараженні спо-ровими формами мікробів замочування прово-диться в10 %-му розчині формальдегіду протягом 2 год.
Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів захисту методом стирки проводиться за спеціальними техноло-гіями.
Для дегазації і дезинфекції хлопчато-паперового одягу, індивідуальних засобів захисту і брезентів, а також пред-метів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ-4М. Основні тактико-технічні характеристики БУ-4М: ємність бучильного чану 450 л, об’єм ємності для води 2570 л (бак для води на 570 л і резервуар з тканини на 2000 л), вантажопідйомність підйомного пристосування 300 кг, продуктивність насосу БКФ-4 60 л/хв., час розгортання (згортання) без встановлення сушила 28-32 хв., середня продуктивність по дегазації (дезинфекції) хлопчато-папе-рового одягу за 10 год. роботи літом 320 компл., зимою – 240 компл., розрахунок – 4 чол.
Станція обеззаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних пропускників. Призначаються для обеззаражу-вання одягу і індивідуальних засобів захисту, заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Розчин для дезактивації приготовляється на основі по-рошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення останнього в воді з розрахунку отримання 0,15%-го розчину (на двад-цяти літровий бідон (каністру) – 30 г, на сто літрову бочку - 150 г, на цистерну ємністю 6000 л – 9 кг).
Миючий порошок СФ-2У – однорідний дрібнодисперс-ний порошок від білого до темно-жовтого кольору, добре розчиняється в воді при температурі 10-15 °C, розфасовує-ться в пакети масою 300, 500 і 750 г.
Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%-ий роз-чин гексахлормеламіну (ДТ-6) або 10%-ий розчин дихлор-аміну (ДТ-2, ДТХ-2) в дихлоретану і призначається для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезин-фекції. Температура замерзання розчину – 35 °C.
Розчин для дегазації № 2-ащ представляє собою водний розчин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку і призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Температура замерзання розчину – 40 °C.
Розчин для дегазації № 2-бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призна-чається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Темпе-ратура замерзання розчину – 30 °C.
При відсутності розчинів для дегазації № 2-ащ і № 2-бщ для дегазації озброєння і техніки, які заражені отруйними речовинами типу зоман, може використовуватися 20-25%-ий водяний розчин аміаку або 5-10%-ий водяний розчин їдкого натру.
Водяна суспензія ДТС ГК використовується в дегазацій-них машинах і комплектах для дегазації озброєння і техні-ки, які заражені V-га-зами і іпритом.
Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовую-ться для дегазації і дезинфекції грубих металевих, гумових і дерев’яних виро-бів. Кашки готуються шляхом ретель-ного перемішування двох об’ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об’ємом води.
Для дегазації отруйних речовин можуть бути викорис-тані розчинники: діхлоретан, бензин, гас, дизельне паливо і спирт, а також 0,3%-і водяні розчини миючих порошків СФ-2У, “Дон”, “Ера” і інші. Всі вказані розчинники і роз-чини не знищують отруйні речовини, а тільки сприяють змиванню їх з зараженої поверхні.
Речовини, які використовуються для виготовлення роз-чинів для дегазації: гексахлормеламін, діхлорамін, діхлор-етан, їдкий натр, аміачна вода, моноетаноламін, ДТС ГК, хлорне вапно.
Гексахлормеламін (ДТ-6) – кристалічний порошок біло-го або слабо-жовтого кольору з запахом хлору. Не розчи-няється в воді, добре розчиняється в діхлоретані. Темпера-тура плавлення 125-135 °C. Зберігається в мішках з полі-хлорвінілу, що поміщені в дерев’яні ящики. Маса продукту в ящику 30-40 кг.
Діхлораміни (ДТ-2, ДТХ-2) – білі або злегка жовтуваті кристалічні порошки з запахом хлору. В сухому виді стій-кі, в воді не розчиняються, добре розчиняються в діхлор-етані. В сухому виді зберігається в фанерних штампованих бочках масою 25 кг.
Діхлоретан – летуча, безцвітна або злегка жовтувата рі-дина з запахом спирту або хлороформу. Температура ки-піння 84 °C, температура замерзання –35 °C. В воді не роз-чинюється, при підпалюванні горить. При попаданні в орга-нізм людини викликає сильне отруєння або смерть, його па-ри шкідливі при тривалому диханні. Діхлоретан викорис-товується в якості розчинника речовин ДТ-6, ДТ-2, ДТХ-2 для дегазації; зберігається і перевозиться в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.
Їдкий натр (каустична сода) – білі куски або мілкі лу-сочки. На повітрі поглинає вологу, зберігається в герме-тичній тарі. Добре розчиняється в воді. Концентровані розчини (більше 3-5%) роз’їдають шкіру людини і викли-кають порчу тканин і взуття. Зберігається і транспортує-ться в залізних барабанах ємністю 100 л.
Аміачна вода являє собою 20-25 %-й розчин аміаку в воді. Вона викликає роздратування слизистих оболонок очей і носа, на шкіру людини практично не діє. Темпера-тура замерзання аміачної води зале-жить від наявності в ній аміаку і складає для 8 %-го розчину –10 °C, для 12 %-го розчину –17 °C, для 25 %-го розчину –40 °C. Зберігає-ться аміачна вода в залізних бочках ємністю 100-250 л і інших ємностях.
Моноетаноламін – в’язка рідина жовтого кольору, що володіє слабким аміачним запахом, добре змішується з водою, не діє на шкіру людини. Технічний продукт має не менше 80 % головної речовини. Зберігається і транспор-тується в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.
Дві треті головна сіль гіпохлориту кальцію (ДТС ГК) являє собою білий порошок з запахом хлору. В воді розчиняється помірно, в органічних розчинниках не розчи-няється; при попаданні на шкіру може викликати роздра-тування. Під дією тепла, вологи і вуглекислоти повітря розкладається, чому і повинна зберігатися в герметичній тарі в прохолодному місці, укритому від прямих променів сонця. Зберігається і транспортується в залізних оцинко-ваних або покрашених барабанах ємністю 25 і 50 л.
Хлорне вапно – речовина білого або злегка жовтого ко-льору, подібне за властивостями з ДТС ГК, від якого від-різняється декілька меншою активністю для дегазації і дезинфекції. В воді розчиняється погано, не розчиняється в органічних розчинниках, гігроскопічна. Зберігається і транс-портується в дерев’яних бочках ємністю 50 і 100 л.
Для дезинфекції озброєння і техніки використовуються розчини формальдегіду, фенолу і його похідні (крезол, лізол і нафтазол); розчини для дегазації № 1, № 2-ащ, № 2-бщ; суспензії і кашки ДТС ГК і хлорного вапна; водяні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).
Водні розчини миючих засобів в відношенні до хворо-ботворних мікробів володіють слабкою дією і використо-вуються тільки для пониження засівання мікробами повер-хонь і нейтралізації токсинів.
Для дезинфекції озброєння і техніки, що заражена веге-тативними формами мікробів, використовується 3-5 %-й розчин формальдегіду, 1 %-а суспензія ДТС ГК, 2 %-й роз-чин монохлораміну.
Для дезинфекції озброєння і техніки, зо заражена споро-вими формами мікробів, найбільш ефективним є 17-20 %-ий водяний розчин формальдегіду (формаліну), що тримає 10 % за масою монохлораміну Б. З початку готується 20 %-ий водяний розчин монохлораміну (20 кг монохлораміну на 80 л води); суміш ретельно перемішується до повного розчинення монохлораміну. Потім перемішуються рівні об’єми отриманого розчину і формаліну.
Формальдегід – безкольоровий задушливий газ, що роз-чиняється в воді. На забезпечені знаходиться 35-40 % водяний розчин формальдегіду, який називається форма-ліном. Зберігається і перевозиться в залізних бочках або в спеціальних бутилах, які вставляються в плетені корзини.
Фенол – тверда речовина рожево - коричневого кольору, добре розчинюється в воді. В практиці частіше викорис-товується покрашена в рожевий колір рідка карболова кис-лота, що складається з 90 % фенолу і 10 % води.
Крезол - масляниста темно-бура рідина, слабко розчи-няється в воді, добре розчиняється в кислотах і лугах; використовується в виді 3-5 %-их гарячих мильних крезо-лових розчинах.
Лізол- розчин крезолів в рідкому (калійному) милі і являє собою червону-буру маслянисту рідину, що добре розчинюється в воді; для дезинфекції озброєння і техніки використовується у виді 3-5 %-их во-дяних розчинів.
Нафтазол – суміш 65% нафтенового милу і 35% крезолу, що володіє дією при дезинфекції і митті, в виді 5-10 % вод-них розчинів використовується для тих же цілей що і лізол.
За погодженням з місцевими санепідемстанціями з ме-тою дезинфекції об’єктів довкілля можливо використання відходів промисловості типу метасилікату, препаратів по-бутової хімії, що мають властивості для дезинфекції (під-білювання, миття, чищення).
Для фосгену основним способом дегазації є його взає-модія з аміаком і лугами. Ефективно використання для нейт-ралізації фосгену відходів виробництва лугів, гіпсу і вапна.
Для хлору основним способом нейтралізації є гідроліз і взаємодія з розчинами лугів. Добре розчиняється в воді. Забороняється використання водних розчинів аміаку, що може привести до виникнення хлористого азоту – рідини з температурою кипіння 71°C, який при контакті з твердою фазою вибухає.
Для синильної кислоти при дегазації рекомендується використовувати гіпохлоріти, сульфати заліза або міді, а також формальдегіди.
Несиметричний діметилгідразин (НДМГ) добре нейт-ралізується розчинами гіпохлорітів.
Сірчаний ангідрид активно взаємодіє з розчинами лугів і добре розчиняється в воді.
Для фтористого водню основний спосіб дегазації, це обробка його розчинами лугів. Не допускається викорис-тання для нейтралізації води, так як це приводить до ви-никнення агресивної плавкової кислоти.
Для нейтралізації тетроксиду азоту використовують йо-го здатність до взаємодії з водою і водними розчинами лугів.
Окисел етилену добре нейтралізується розчинами аміаку і водою.
Аміак добре нейтралізується водою. Більш ефективно для нейтралізації (дегазації) аміаку використання водних розчинів мінеральних кислот.
Для нейтралізації (дегазації) акрилонітрилу викорис-товують, як правило, розчини лугів, аміаку, гіпохлорітів, але треба враховувати то, що акрилонітрил легко поліме-ризується і це може привести до руйнування ємностей.