Пометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман

Вид материала

Документы

Содержание Діагностика пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії 8 джерелом інтересу служить характер відносин з учителем-предметником; при відповіді 9 2. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії Перевірте себе

Подобный материал:

• Методичні рекомендації щодо окремих аспектів організації навчання історії в школі, 206.38kb.
• Навчальна програма «Правознавство (практичний курс)» для 9-х класів навчальних закладів, 225.51kb.
• Ми розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за Пометун О., Пироженко Л.) моделі, 1488.81kb.
• Методика навчання інформатики. Інформатика в школі як навчальний предмет, 638.5kb.
• Готовність до навчання в школі, 26.82kb.
• Програма з «Методики викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах» до державного, 238.02kb.
• Конспект відкритого заняття, 82.92kb.
• Навчання історії у профільних класах: теорія І практика, 136.83kb.
• Лекція Методика навчання математики як наука І як навчальна дисципліна в педвузі, 1079.94kb.
• Адаптація п’ятикласників до навчання у середній школі, 99.82kb.

4. Проблема диференційованого підходу до учнів у навчанні історії

Розмаїття інтересів, нахилів, темпераментів, видів і рівнів пізна-иальних процесів, інших можливостей учнів у навчанні і діяльності дає підставу, перефразувавши А. Екзюпері, стверджувати: «Я не знаю, що таке учні, я знаю багато різних учнів». У шкільному житті учнівсь­ке різноманіття насамперед визначається предметно-пізнавальними ідібностями.

Пізнавальні здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовами успішного здійснення певної діяльності і пішої позитивної динаміки оволодіння знаннями, уміннями і навич­ками. Педагоги розрізняють загальні, групові і специфічні здібності иідповідно до спрямованості й успішності школярів у навчанні вза­галі, у вивченні групи предметів чи окремого предмета, у конкретно­му виді діяльності. Процес реалізації здібностей передбачає прояв лю­диною особистісно значущої активності, зумовленої, з одного боку, характером та цілями тієї чи іншої діяльності, а з іншого, такими утвореннями її внутрішнього світу, як мотивація, схильності, інтере-111. У діяльності особистості здібності не тільки проявляються, а й формуються, розвиваються. Для цього потрібно конструювання педа-юіом у процесі навчальної діяльності спеціальних ситуацій, які по­гребують творчого вирішення⁷¹.

'Подумайте

Працюючи в парах, визначте, які фактори впливають на розвиток здібностей дітей у навчанні історії. Що має робити в цьому напрямі вчитель?

У методиці навчання історії ще немає повноцінних досліджень і ре­комендацій з індивідуалізації роботи з учнями, але визначені загальні підходи до діагностики їх пізнавальних здібностей і можливостей. На цих підставах, так само як у педагогіці, виділяються три групи шко­лярів.

П. Гора розробив коротку, але ґрунтовну характеристику кожної з них, підкреслюючи, що цей розподіл дуже умовний, рухливий і дина­мічний. Він писав: «До слабких, недостатньо підготовлених, відносять­ся учні, які при поверхневому знанні історії не виявляють помітного інтересу до її вивчення і майже зовсім не володіють адекватними прийомами й уміннями самостійної роботи з навчальним історичним матеріалом. Вони не вміють сприймати, засвоювати і відтворювати в образно-емоційній формі навіть найбільш значні факти, самостійно


Озерский. И. 3. Основное усвоить на уроке. - М.: Просвещение, 1988.

⁷¹ Психологічний довідник вчителя / За заг. ред. С. Максименка, В. Андрі-їиської // Психологічна газета. - № 3-4. - 2004. - С 43.


92

93

аналізувати, порівнювати, конкретизувати, узагальнювати навіті роз'яснений теоретичний матеріал. Вони схильні переважно лише де запам'ятовування з наступним переказом викладу вчителя, заучуван ню тексту підручника...

Середніми... вважаються учні, що мають цілком задовільні знання з історії. Вони ґрунтовно засвоїли головні факти, провідні поняття і закономірності, непогано володіють багатьма передбаченими на­вчальною програмою уміннями, можуть без великих труднощів за до­помогою адекватних прийомів перетворити досліджуваний матеріал, засвоювати і відтворювати його в перетвореному вигляді. Історичне мислення, уява, мова, пам'ять й інші пізнавальні можливості в шко­лярів даної групи розвинуті вище, аніж у слабких. На відміну від слаб­ких багато хто з них виявляє інтерес, бажання і волю до вивчення історії...

До числа сильних, чи добре підготовлених, відносяться учні, які цікавляться історією, мають виражену схильність до її вивчення, доб­ре знають фактичний і теоретичний зміст уже вивченого історичного матеріалу, читають додаткову літературу, мають розвинуте історичне мислення, уяву, пам'ять і мову, володіють різноманітними методични­ми прийомами й уміннями навчальної роботи, можуть не тільки пе­ретворювати роз'яснений навчальний матеріал і засвоєні історичні знання, але і творчо застосовувати раніше набуті теоретичні знання у навчальній пошуковій діяльності, для самостійного з'ясування сут­ності проблемно викладених історичних фактів, їхніх зв'язків і відно­син»⁷².

"Подумайте

Працюючи в малих групах, виділить критерії, на підставі яких П. Го-\ ра дав характеристику трьом групам школярів у навчанні історії. Які додаткові ознаки різного рівня розвитку пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії ви можете назвати, використовуючи мате­ріали цієї теми?

П. Гора не тільки охарактеризував пізнавальні можливості учнів у навчанні історії у зв'язку з оптимальними для кожної групи типами навчальної роботи, він також обґрунтував методику диференційова­ного підходу до них, що гарантує особистісний розвиток. Зокрема, він зазначав, що слабким учням необхідно головні історичні факти ви­кладати емоційно, у наочно-образній формі, з обов'язковим роз'яснен­ням сутності подій і явищ, оскільки саме такий виклад є найбільш до­ступним і будить інтерес до предмета. Кількаразове використання одних і тих самих елементарних прийомів викладання дозволяє «слаб-

⁷² Гора П.В. Повышение эффективности обучения истории в средней шко­ле. -М., 1988. - С. 38-40.

ким» школярам за зразком відтворювати їх у своїх відповідях, а потім поступово опановувати прийомами більш складної - перетворюючої діяльності.

Навпаки, для сильних учнів учитель зобов'язаний створити умови для прояву максимальної самостійності і пізнавальної ініціативи. Це реально зробити за допомогою проблемного навчання, але й застосу-ішиня простих способів навчальної роботи для сильних учнів не повин­но ігноруватися. Середні за рівнем пізнавальних можливостей учні ибо працюють разом зі слабкими в режимі відтворюючої діяльності, або із сильними - у режимі перетворюючої і творчої. Важливо заохо­чувати прагнення таких школярів виконувати складні завдання.

Таким чином, кожна категорія школярів залежно від рівня навче-пості вимагає свого підходу, особливих методичних рішень уроку. Але як цього досягти на одному занятті в класі, де, як правило, є й слабкі, і середні, і сильні учні, крім того, ще й з індивідуальними особли-іюстями й особистісними перспективами? Проблема диференційова­ного підходу в навчанні історії залишається, як і раніше, актуальною, однак деякі варіанти такої роботи будуть нами розглянуті в наступ­них главах.

'Подумайте

Обговоріть у парах, які прийоми диференційованого навчання історії вам відомі. Складіть перелік таких прийомів та представте його групі.

І Іеревірте себе

1. Що таке пізнавальні здібності?
   
2. Які групи учнів можна виділити за рівнем розвитку пізнавальних можливостей у навчанні історії?
   
3. Які особливості організації навчальної діяльності таких учнів визна­чав П. Гора?
   
4. Що таке диференційоване навчання?
   

Перевірте свої знання з теми

1. Що таке пізнавальні можливості учнів і якими є їх найважливіші ха­рактеристики у навчанні історії? Як пов'язані цілі і зміст навчання історії з пізнавальними можливостями учнів того чи іншого віку?
   
2. Які пізнавальні процеси є найбільш важливими у навчанні історії? Співвіднесіть між собою пізнавальні процеси й їхні результати: сприй­няття, уява, пам'ять, мислення - судження, почуття, уявлення, поняття.
   
3. Що таке інтерес до історії? Якою є його роль у навчанні?
   
4. Як можна реалізувати диференційований підхід у навчанні історії? Як провести практичне заняття з теми?
   

Працюючи в групах

1) Визначте, яке з наведених нижче завдань є більш ефективним для

розвитку пізнавальних здібностей учнів 7-го класу:

- які історичні джерела з історії середніх віків вам відомі?


94

95

- назвіть джерела з історії середніх віків, які допоможуть вам дізнаї
тись про побут мешканців міст і сіл, католицького монастиря, cnocifl
життя феодалів.

Користуючись підручником з історії до одного з курсів основної шкоЧ ли, придумайте декілька завдань, які б сприяли розвитку пізнаваль­них процесів учнів та поясніть, яких саме і чому;

2) Визначте, яким групам учнів 6-го класу за рівнем пізнавальних
можливостей можуть бути запропоновані такі завдання:

• давні греки називали Єгипет «Дар Нілу», а єгиптяни називали свок країну «Чорна земля». Поясніть ці назви, чи суперечать вони одна одній?
  
• поясніть, чим природа Давнього Єгипту відрізняється від природи України.
  
• розкажіть, як праця людей перетворила долину Нілу. Користуючись підручником з історії до одного з курсів основної шко­ли, придумайте декілька завдань для диференційованого навчання;
  

3) Користуючись підручником з історії до одного з курсів основної
школи, придумайте декілька завдань, за допомогою яких ви могли б
діагностувати рівень пізнавальних можливостей учнів.

\ ч

Тема 6

ДІАГНОСТИКА ПІЗНАВАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ УЧНІВ У НАВЧАННІ ІСТОРІЇ

1. Способи вивчення пізнавального інтересу учнів до історії.
   
2. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії. 3. Пізнавальні завдання як засіб діагностики і розвитку пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії.
   

Основні поняття теми: діагностуючий диктант, діагностуючі та розвивально-пізнавальні завдання.

1. Способи вивчення пізнавального інтересу учнів до історії

Психологи стверджують, що чим раніше людина усвідомлює свої психологічні особливості, тим раніше починає проявлятися в неї праг­нення до вдосконалення власної особистості. Але це означає, що у напруженому, завантаженому навчальному процесі вчитель має виді­лити час і для діагностики пізнавальних здібностей своїх учнів.

Починаючи працювати з новим класом, учителю бажано з'ясувати ставлення учнів до навчальних предметів і визначити рівень їх пізна­вального інтересу до історії. Це допоможе педагогу оцінити і загаль­ний інтелектуальний потенціал класу, і особливості кожної дитини. 11 а одному з перших занять можна запропонувати школярам анкету.

Анкета для вивчення інтересу учнів до історії

■1 (1-402

97

Поясніть свій вибір, вказавши в 2-й, 4-й 16-й графах таблиці позна­чення (номер) прийнятних для вас відповідей (відповідей у кожній графі може бути небагато, і вони можуть повторюватися).

Можливі відповіді на запитання: «Чому ці предмети вам необхідні?»:

1. Цей предмет дає знання, що знадобляться в житті, у праці, у спілуванні з людьми.
   
2. Ця наука інтенсивно розвивається і відіграє важливу роль у житті сучасного суспільства.
   
3. Знання цього предмета буде потрібно при вступі до вищого на­вчального закладу.
   
4. Цей предмет допомагає розібратися у життєвих ситуаціях, по­діях, що відбуваються, сформувати світогляд.
   
5. Цей предмет допомагає сформувати корисні вміння.
   
6. Цей предмет учить розбиратися в собі й в інших людях, жити, обирати спосіб дій і поведінки, знайти своє місце в житті.
   
7. Про важливість цього предмета говорять батьки і вчителі.
   

Можливі відповіді на запитання: «Чому ці предмети ви вважаєте цікавими?»:

1. Цікаво дізнаватися про нові факти, події.
   
2. Цікаво дізнаватися про життя людей, їхню діяльність.
   
3. Цікаво з'ясовувати причини подій і явищ, закони розвитку при­роди, суспільства, людини.
   
4. Цікаво слухати пояснення вчителя, читати підручник, дивитися фільми, спостерігати досліди.
   
5. Цікаво на уроках і вдома вирішувати задачі, виконувати вправи, практичні роботи, заповнювати карти, схеми, таблиці.
   
6. Цікаво самому знаходити додаткові зведення, готувати повідом­лення, виступати в класі з власними творчими роботами.
   
7. Цікаво самому знайти пояснення явищу, вирішити проблемну задачу, провести дослідження, підготувати реферат.
   
8. Цікаво, тому що сам учитель любить свій предмет, захоплений ним, і це відношення передається учням.
   
9. Цікаво, тому що в класі багато хто захоплений цим предметом.
   

10. Цікаво, тому що цей предмет розширює мій світогляд, пов'язаний з іншими інтересами (техніка, музика, спорт тощо).
    
11. Цікаво, тому що цей предмет легкий, не вимагає багато часу на підготовку, легко одержати гарну оцінку.
    
12. Цікаво, тому що цей предмет складний, доводиться напружува­ти волю, увагу, зосереджено мислити, багато займатися, щоб досягти високого результату.
    

На першому етапі обробки результатів анкети простим підрахун­ком предметів, названих школярами в 1-й і 3-й графах таблиці, визна­чаються лідери в розрядах найнеобхідніших і найцікавіших навчальних предметів. За цими ж параметрами з'ясовується місце історії як навчаль­ного предмета.

На другому етапі обробки результатів анкети досліджуються при­чини, з яких учні відносять історію до числа необхідних предметів. Я кщо вони посилаються на відповіді / і 2, це означає, що вони бачать широку соціальну і пізнавальну значимість предмета; у відповідях З і 5 - особистісну і ділову; у відповіді 10 - світоглядну; у відповіді 6 -оеобистісну і виховну. Посилання на відповідь 9 говорить про мало-шачиму для учнів мотивацію вивчення історії.

Тривожним буде положення, коли необхідність вивчення історії учні пояснюють зовнішніми, особисто не значущими мотивами -1, 2, 9.

За даними психологів, в історії як навчальному предметі, можна тайги всі види значущості, спірним є лише питання про те, що ро-чуміти під її практичною, діловою спрямованістю.

На третьому етапі обробки результатів анкети досліджуються при­чини, за яких школярі вважають історію цікавим предметом. Зазда­легідь усі запропоновані відповіді згруповані відповідно до джерел пізнавального інтересу: зміст навчального предмета - відповіді 1, 2, 3; характер пізнавальної діяльності - відповіді 4, 5, 7, 9; характер відно­син між учителем і учнями в процесі навчання - відповіді 8, 9, 10.

Відповіді 11 і 12 запропоновані оскільки чинникам «труднощі» і «легкості» навчання школярі нерідко відводять важливу роль у фор­муванні їхнього ставлення до навчальних предметів.

Усередині кожного фактора інтерес учнів до предмета теж можна диференціювати. Якщо в першій групі відповідей вони вибирають нідповідь 1, то їхній інтерес до історії обумовлений фактологічною стороною предмета; відповідь 2 - їх хвилює моральна проблематика; відповідь 3 - теоретичний зміст.

Інтерес до історії при відповіді 4 обумовлений прихильністю до способів пізнавальної діяльності на відтворюючому рівні; при відповіді 5 - на перетворюючому; при відповіді б- на творчо-пошуко­вому; при відповіді 7 - на творчо-проблемному.

При відповіді 8 джерелом інтересу служить характер відносин з учителем-предметником; при відповіді 9 - відносини всередині клас­ного колективу; при відповіді 10 - позанавчальні фактори.

Ідеальним варіантом анкети буде рівномірний розподіл відповідей І усіх напрямах. Про низький рівень пізнавального інтересу до історії, його ситуативний характер красномовно свідчить набір відповідей 1, 4, 11. Такий самий висновок можна зробити, якщо історія як цікавий предмет знаходиться серед перших, а як необхідний - присутня тільки І другій половині списку, до того ж школярі не виражають бажання додатково займатися нею.

Анкету можна повторити наприкінці навчального року і порівня­ти не тільки зміни в рейтингу предмета, але і характер мотивації учнів.

На початку нового навчального року відповіді школярів на запи­тання: «Навіщо я вивчаю історію?», «Чому я саме у гуманітарному класі?», «Чого я очікую від уроків історії цього року?» і т. п. демонстру-

ють певний характер їхнього ставлення до предмета. Про це ж яскра­во свідчить якість оформлення учнями своїх робочих зошитів, підбір афоризмів про історію, створення каталогу «Моя історична бібліоте­ка», виконані як перше домашнє завдання.

Завдання на асоціації: «історія - це...», «історія - знати, розуміти і...» - показують, наскільки близьким чи далеким для школярів пред­ставляється зміст навчального предмета.

Наприкінці шкільних чвертей і півріч діти можуть відповідати на запитання нової анкети, що допомагає вчителю об'єктивно оцінювати ситуацію в класі, корегувати свою роботу з поглиблення пізнавального інтересу учнів до предмета:

1. Яке місце серед предметів, що вивчаються в цьому навчальному році, у тебе посідає історія?
   
2. Які уроки / теми цієї чверті/півріччя тобі особливо запам'яталися? Чому?
   
3. Які пізнавальні /домашні завдання з історії ти виконував з особ­ливим бажанням? Чому?
   
4. Які книжки (фільми, спектаклі, телепередачі) на історичну тему ти прочитав (подивився) за цей час?
   

5) Що ти пропонуєш, щоб у новій чверті зробити уроки історії
більш цікавими?

*Подумайте

Працюючи в малих групах, спробуйте дати 4-5 обґрунтованих відповідей на запитання: що ви пропонуєте, щоб у новій чверті зробити уроки історії більш цікавими? - з точки зору молодого вчителя історії.

Перевірте себе

1. Якими способами вчитель може визначити рівень розвитку пізна­вального інтересу учнів?
   
2. Які висновки він має зробити за допомогою такої інформації?
   
3. Як це повинно вплинути на навчальний процес?
   

2. Визначення рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів до вивчення історії

Індивідуальні особливості пізнавальних процесів, вікові зміни і ці­леспрямоване досягнення результатів навчання яскраво діагностують спеціальні історичні диктанти, які можна проводити на початку і на­прикінці навчального року. Для них підбираються оригінальні тексти з історії досліджуваної країни (періоду), що відрізняються своєрідніс­тю авторського стилю. Історична інформація повинна бути викладе­на цілісно, але компактно; співвідношення фактичних і теоретичних положень у змісті диктанту залежить від віку школярів. Обсяг тексту

підповідає обсягу письмових робіт з мови в цих класах (у межах 110-150 слів).

Наприклад, учням 7 класу як діагностуючий диктант був запропо­нований текст з підручника В. Власова «Історія України»⁷³.

Данило Романович, який князював у XIII ст., із когорти тих слав­них синів України, над якими не владний час. Мудрий політик, тала­новитий дипломат, блискучий полководець, Данило Галицький іажив заслуженої шани... Літописець повідомляє про нього таке: «Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спо­рудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами...».

З ініціативи Данила було закладено кілька нових міст, у тому числі Львів, названий так на честь Лева - старшого сина князя, розбудова­на нова столиця - Холм. Данило всіляко дбав про будівництво фор­тець та оборонних споруд по всій території держави, закладав замки, церкви та монастирі, сприяв розвиткові культури.

Літописець пишається також бойовими подвигами князя, високо цінує галицький книжник полководницький хист Данила. В літописі переказані звернення князя до війська, в яких він закликав воїнів дба­ти про свою гідність та честь батьківщини. Данило докладав чимало чусиль, аби згуртувати руські землі для відсічі іноземним поневолю­вачам, демонструючи сусідам можливість успішної боротьби з монго­лами.

Безсумнівною заслугою Данила є його невтомна діяльність, спря­мована на посилення єдності Галицько-Волинської держави, підне­сення її міжнародного авторитету. Історик Наталія Полонська-Васи-ленко писала: «... Галицько-Волинська держава зайняла почесне місце серед європейських держав, її міста викликали здивування, її армія доходила до Каліша та Оломунця, її військова тактика здобула славу. І Іезважаючи на тісні зв'язки з Західною Європою, культура, закони, релігія Галицько-Волинського князівства залишилися українськими».

Спочатку учні прослухали увесь текст і поставили уточнюючі за­питання (незнайомі слова, імена, цифри при цьому не записувалися). Потім учитель повторно читав розповідь по абзацах, а школярі нама­галися по пам'яті відтворити її максимально близько до оригіналу.

В ідеалі вони повинні були назвати: 3 власних імені (Данило Га­лицький, Лев, Наталія Полонська-Василенко); 7 географічних назв (Галицько-Волинська держава, Україна, Львів, Холм, Каліш, Олому-нець, Західна Європа); 1 хронологічне повідомлення (XIII ст.); 2 сло-на-архаїзми (хоробрий, городи). Разом 13 одиниць історичної інфор­мації, що характеризують глибину і міцність слухової і смислової пам'яті, вербального сприйняття, образного мислення, репродуктив­ної уяви, довільної уваги.

⁷³ Власов В. Історія України: 7 кл. - К.: Генеза, 2004. - С 167-168.


100

101

Чутливе вухо вловило б у цьому тексті особливу яскравість, об­разність, виразність авторського оповідання, досягнуті за допомогою метафор, порівнянь, прямої мови, дієслів недоконаного виду, підси­лювальних конструкцій. Більш-менш повне відтворення цієї інфор­мації свідчить про визначений рівень розвитку в школярів образного сприйняття й уяви, а також образної пам'яті.

У канву оповідання вплетено і деякі теоретичні відомості: про зна­чення діяльності Данила Галицького, про збереження самобутності держави, про міжнародний авторитет Галицько-Волинського князів­ства. Дитина, здатна до логічного осмислення навчальної інформації, не пропустить цю інформацію.

У цілому текст містив 23 інформаційні діагностуючі одиниці.

Аналіз робіт показав індивідуальний ступінь готовності кожного учня до сприйняття й осмислення історії. В учнівських диктантах бу­ло відтворено від 8 до 21 інформаційних одиниць. Учні погано запа­м'ятовували однорідні відомості, викладені простим перерахуванням; спотворювали географічні назви, спрощували мову викладу, довгі складні речення розбивали на короткі частини; опускали художні прийоми оповідання, не звертали уваги на визначення теоретичних одиниць змісту.

Залежно від мети, яку ставить учитель перед учнями він може запропонувати диктант з будь-яким потенціалом для перевірки (кіль­кістю і якістю одиниць змісту). Діагностуючий диктант допомагає вчителю вчасно звернути увагу на труднощі в сприйнятті й осмис­ленні історичного матеріалу, що є в учнів даного класу (віку), свідомо уникати таких моментів у своєму викладі і відборі навчальних текстів, застосовувати спеціальні завдання на розвиток пізнавальних про­цесів, диференціювати навчання історії, зацікавлювати кожного учня можливістю поліпшити свої результати.

Сьогодні розроблені й інші підходи до діагностики навченості учнів⁷⁴.

*Подумайте

У малих групах, на основі опрацювання тексту підручника або хре­стоматії для учнів основної школи, складіть приблизний текст діа­гностуючого диктанту та визначте критерії оцінювання його резуль­татів.

Перевірте себе

1. Яку мету переслідують історичні диктанти?
   
2. Як правильно скласти такий диктант?
   

⁷⁴ Див.: Осадчук Р. Теоретичні основи діагностики навченості та прак­тичні можливості діагностування // Історія в школі. - 2002. - № 8. - С. 6-7.