Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах системи

Вид материала

Содержание

Організація виховної роботи в загальноосвітніх навчальних
Орієнтовний перелік тем для обговорення педагогами загальноосвітніх та позашкільних закладів із проблем виховання

Подобный материал:

1 ... 21 22 23 24 25 26 27 28 29

Тематика засідань МО керівників навчальних закладів

1. «Упровадження Державного стандарту початкової загальної освіти в навчальний процес ЗНЗ».

2. «Стовідсоткове оволодіння вчителями загальноосвітніх навчальних закладів до кінця 2011 основ інформаційно-комунікаційних технологій».

3. Обговорення Проекту наказу МОН України «Про затвердження Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів».

4. «Правова освіта педагогічних працівників».

Організація виховної роботи в загальноосвітніх навчальних

та позашкільних навчальних закладах Луганської області

в 2011-2012 навчальному році

Нинішні зміни в усіх сферах життя нашої держави потребують постійного вдосконалення національної системи виховання, пошуку ефективних шляхів підготовки учнів до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства, інтеграції у світовий освітній простір. Сучасне підростаюче покоління має бути життєво компетентним, володіти комплексом різноманітних знань, особистісних якостей, соціально-комунікативних умінь, що дозволять йому у подальшому швидко реагувати на запити часу, приймати рішення, проявляти ініціативу, брати на себе відповідальність, ефективно взаємодіяти з оточенням, переосмислювати та визначати пріоритети власного життя. Усе це активізує проблему організації виховного процесу в навчальному закладі, яка покликана створити необхідні умови для набуття життєвих навичок та самореалізації учнів.

Організація виховної роботи потребує від педагогів наявності чіткого уявлення про цільові орієнтири сучасного виховання підростаючого покоління, що стає підґрунтям для визначення мети та завдань виховного процесу. Головними орієнтирами у вихованні та створенні виховної системи школи є цілі державної політики у сфері освіти, які визначено законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Національною доктриною розвитку освіти». Програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні. Орієнтирами, у сфері виховання є:

1. Створення виховної системи у школі, спрямованої на формування життєвої компетентності учнів, що забезпечується через поєднання потреб учнів, їх пізнавальних інтересів та виховних технологій.

2. Формування громадянина України, виховання почуття обов’язку, відповідальності за власні дії перед суспільством, собою та сім’єю, виховання поваги до прав та свобод людей.

3. Різнобічний розвиток дітей та учнівської молоді, що передбачає формування наукового світогляду, готовності до взаємодії в сучасному інформаційному та комунікаційному просторі.

4. Виховання учнів морально досконалими, здатними бути патріотами своєї Батьківщини, шанувати й захищати традиції свого народу, поважати культуру інших народів.

5. Формування готовності та здатності підростаючого покоління до здорового способу життя, профілактика негативних звичок.

Проголошення акту незалежності України 24 серпня 1991 року відкрило нову сторінку історії щодо становлення держави України. Наша країна стала невід’ємною частиною європейського і світового співтовариства.

У Конституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою правління Україна є республікою, за державним устроєм – унітарною, тобто єдиною, соборною державою.

Протягом року бажано поглибити знання учнів про історичний розвиток України як держави, наголосити на проблемі національного державного будівництва в країні. Обговорити проблеми національного відродження у контексті історичного досвіду. Підкреслити, що знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідне не лише для формування національної самосвідомості, але й для використання кращих традицій в етнонаціональній практиці сьогодення.

Висвітлити сучасний спосіб організації життєдіяльності суспільства, спосіб життя і виховання в сім’ї, подати відомості про рідний край. Окреслити місце і вказати роль молоді в економічному і духовному розвитку держави. Підкреслити, що любов до рідного краю, повага до батьків, знання свого родоводу є джерелом, що живить патріотизм молодої людини, її любов до Батьківщини.

Наголосити, що зміцнити й розвинути демократичну правову державу може той, хто любить свій народ, тому необхідно сприяти розкриттю духовного і творчого потенціалу учнівської молоді, спонукати її до активізації процесу самопізнання та саморозвитку, що в майбутньому допоможе уникнути багатьох життєвих помилок і обрати той вид діяльності, який уможливить найповнішу самореалізацію.

Особливу увагу слід приділити проблемам всебічного розвитку культури міжетнічного спілкування, рішучого подолання проявів ксенофобії, усунення причин, що їх породжують. Необхідно звернути увагу учнів, що свідомий громадянин України є, насамперед, морально стійкою людиною, яка веде здоровий спосіб життя, є скромною, совісною, працьовитою, милосердною, без шкідливих звичок тощо. Підкреслити, що для кожної людини повинно бути притаманне почуття господаря, високий ступінь трудової активності, підприємливості, мобільності й адаптованості до виробничих і соціальних вимог. Майбутнє України, а отже, й кожного громадянина, інтеграція її у світове співтовариство залежить від кожного з нас.

Підґрунтям для організації виховної роботи щодо патріотичного виховання підростаючого покоління є: Конституція Україна, Закони України «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти, Національна програма патріотичного виховання громадян, Національна програма виховання дітей та учнівської молоді, Концепція виховання дітей та учнівської молоді в національній системі освіти, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розбудови української державності (проект), та Обласна програма «Патріот Луганщини».

Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу і забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

У навчанні патріотичне виховання зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які сприяють оволодінню системою знань про людину і суспільство, формують здатність усвідомлювати місце своєї спільноти серед інших спільнот світу.

Ефективність патріотичного виховання в позакласній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень, демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки.

Крім названих, можна застосовувати традиційні методи: бесіди, диспут, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

Результативність патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молоді. Чим доросліші вихованці, тим більші їхні можливості до критично-творчого мислення, самоактивності, творчості, самостійності, до усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

Важливе значення в організації виховного процесу школи мають також орієнтири, визначені регіональними програмами освіти, які відображають прагнення до збереження самобутності національної культури, традицій, звичаїв Луганщини, сприяють моральному та духовному розвитку підростаючого покоління. Серед освітніх програм, які реалізуються сьогодні в регіоні, визначаємо «Патріот Луганщини», Регіональна цільова програма розвитку дитячо-юнацького краєзнавства в Луганській області на 2010-2013 роки, Регіональна цільова програма розвитку дитячого руху в Луганській області на 2010-2014 роки.

Регіональні цілі виховання тісно переплітаються з цілями виховання учнів у кожній школі, із урахуванням проблеми школи, контингенту дітей, їх потреб та можливостей. Сьогодні виховний процес у школі передбачає не перелік окремих «виховних заходів», які є традиційними для школи, а створення комплексної програми розвитку загальноосвітнього навчального закладу, яка дозволяє визначити діагностичні цілі та завдання, досягнути гармонійної взаємодії всіх компонентів виховної системи школи, визначити зміст, відповідні види діяльності.

Організація виховного процесу в школі має орієнтуватися на прогнозовані результати у вихованні школярів, що в свою чергу спонукає до розробки в школі моделі особистості випускника, критеріїв вихованості учнів, які дозволяють педагогам вибудовувати виховний процес на рівні шкільного та класного колективу. Орієнтирами при цьому можуть бути рекомендації, представлені в доповоді ЮНЕСКО “У нове тисячоліття”, в якому зазначається, що школа має виховувати своїх учнів так, щоб: навчити їх вчитися, навчити жити, навчити жити разом, навчити працювати та заробляти.

У створенні виховної системи школи та досягненні мети та завдань педагогам допоможе:

– організація роботи шкільного самоврядування та створення умов для проявів неформального лідерства у класі та школі;

– забезпечення нових підходів до організації виховного процесу та використання сучасних технологій виховання;

– залучення учнів до активного життя в соціумі та громадських об’єднаннях;

– тісна взаємодія із батьківською громадськістю, громадськими структурами;

– використання елементів прогнозування та експертної оцінки результативності виховної системи школи.

Пріоритетним напрямком організації виховного процесу в школі сьогодні є робота органів учнівського самоврядування, які є основою для отримання учнями досвіду виконання соціальних ролей, доступний спосіб для дітей самоорганізації, яка передбачає участь учнів у процесі прийняття рішень на рівні школи, міста, району; це ефективний безперервний процес залучення учнів до громадських справ на засадах особистої зацікавленості, забезпечення потреби в самореалізації, самовираженні, співучасті.

В умовах посилення негативного інформаційного та соціально-психологічного впливу на особистість визначення місця і ролі учнівського самоврядування сьогодні набуває особливої значущості. Його підтримку та удосконалення необхідно забезпечити на трьох рівнях: нормативному, організаційно-методичному та соціально-психологічному.

Незважаючи на загальні позитивні тенденції, разом із тим існують перешкоди розвитку учнівського самоврядування через:

відсутність підтримки з боку адміністрації;
небажання певної групи дорослих делегувати частину своїх прав дітям для участі в управлінні навчальним закладом;
взаємодія з дорослими на рівні підпорядкування, а не на рівні партнерства;
відсутність системи навчання координаторів дитячого руху;
пасивність учнів;
низький рівень поінформованості молоді щодо програм та проектів;
нерозвиненість в учнів соціальної компетентності та відповідальності, необхідної для прийняття рішень;
незнання учнями своїх прав та обов’язків;
відсутність чіткого розподілу обов’язків між органами учнівського самоврядування;
відсутність інформації про цікавий досвід роботи;
відсутність методичних матеріалів із питань учнівського самоврядування.

Із метою підтримки та подальшого розвитку учнівського врядування, пошуку нових форм, методів і моделей його організації, поширення кращого педагогічного досвіду Міністерство освіти і науки молоді та спорту України рекомендує:

1. Сприяти участі лідерів учнівського самоврядування в роботі Всеукраїнської Школи управлінської майстерності;

забезпечувати інформаційну та науково-методичну підтримку органів учнівського врядування;
сприяти співпраці органів учнівського врядування з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями щодо реалізації соціальних програм і проектів;
вчасно інформувати молодь щодо нових програм та проектів;
сприяти розвитку співпраці та обміну досвідом між органами учнівського врядування різних регіонів України.

2. Вишукати можливість у створенні гуртків, творчих об’єднань, лідерських осередків для навчання лідерів на базі позашкільних закладів освіти для інформаційно-методичного забезпечення та практичної допомоги і підвищення ефективності роботи органів учнівського самоврядування;

підтримувати діяльність органів учнівського самоврядування на рівні повноправного партнерства;
сприяти підвищенню кваліфікації відповідального за співпрацю з органами учнівського самоврядування закладу;
сприяти співпраці органу учнівського врядування з батьківськими комітетами, піклувальними радами навчального закладу;
сприяти створенню умов для активної соціальної дії, розвитку життєвої компетенції та відповідальності;
активізувати співпрацю органів учнівського врядування із засобами масової інформації для підтримки та розвитку шкільних ЗМІ;
активно залучати органи учнівського самоврядування до планування виховної роботи з учнями в навчальних закладах;
створити умови для активної співпраці органів учнівського самоврядування та психологічної служби закладу;
надавати методичну та організаційну підтримку для реалізації соціально-важливих проектів, а саме ефективних заходів запобігання злочинності, профілактики правопорушень та негативних проявів у молодіжному середовищі.

Важливу роль у виховному процесі сьогодні відіграють виховні технології, які мають переваги над іншими способами виховання підростаючого покоління, а саме:

дозволяють звести до мінімуму педагогічні експромти у практичній діяльності й перевести роботу на шлях попереднього проектування виховного процесу, із визначеною послідовністю дій та гарантованістю результату;
сприяють уникненню педагогами інтуїтивного вирішення виховних завдань та їх послідовного, комплексного вирішення, проявляючи, при цьому, індивідуальну педагогічну майстерність;
пропонують проектувати виховний процес із досягненням прогнозованих результатів замість розрізненого підходу до планування, проведення ізольованих виховних заходів у школі;
сприяє позбавленню в роботі формалізму, який у вихованні означає неуважне, шаблонне ставлення до вихованця чи колективу, а значить однобічність і неадекватність виховних впливів;
забезпечує створення сприятливих умов у школі та оптимальне використання наявних у розпорядженні школи ресурсів для виховання учнів.

Однак слід зауважити, що технологічний підхід до виховання не можна вважати універсальним, оскільки він лише доповнює наукові підходи педагогіки, психології, соціології стосовно організації виховного процесу.

Особливої уваги в організації виховного процесу в школі потребує врахування заступниками директорів шкіл із виховної роботи, класними керівниками, вихователями особливостей розвитку сучасного підростаючого покоління. Сучасний соціум створює для дітей суперечливе виховне середовище, з одного боку, пришвидшуючи процес набуття ними життєвого досвіду, з іншого – ускладнюючи його через різновекторність впливу соціальних інститутів.

Молоде покоління сьогодні живе в умовах інформаційного перенасичення, що призводить до психічних та фізичних розладів і проявляється в конкретних діях, потребах та інтересах особистості. Інформація, яку діти використовують, не розрахована на їх вік, є безсистемною, аморальною та суперечливою як результат прояви боязні, невпевненості, байдужості, тривожності у дітей.

Відкритість підростаючого покоління до негативних впливів сучасного соціуму проявляється також у бажанні дітей продемонструвати власне “Я”, що, у свою чергу, дозволяє їм бути самостійним, висловлювати власну думку, але разом із тим формує неадекватну самооцінку, самовпевненість, демонстративну поведінку тощо. Сучасні підлітки не завжди проявляють довіру, терпіння, бажання дотримуватись вимог дорослих, що потребує від педагогів уваги, чуйності, співчуття, терпіння.

Сім’я, яка відіграє найбільшу роль у становленні та розвитку особистості дитини, на жаль, сьогодні не в повній мірі виконує свої виховні функції через зниження її інтегративності, матеріального благополуччя, наявність конфліктних стосунків між подружжям, низький рівень педагогічної культури батьків, надмірної їх зайнятості та відстороненості від контактів із дитиною. Сучасні діти дуже часто заміняють «живе» спілкування з однолітками комп’ютерною грою, спілкуванням у мережі Інтернет тощо. І тільки за умови цілеспрямованої взаємодії між трьома суб’єктами – учителем, учнем та його батьками – можна досягти певних результатів, які могли б свідчити про достатній рівень вихованості дитини.

Раніше інформацію з будь-якого предмета чи теми учень міг отримати з підручника, довідкової літератури, лекції вчителя, конспекту. Сьогодні, з огляду на сучасні реалії, учитель повинен використовувати нові методи роботи, спираючись на ІКТ. Це обумовлене тим, що в наш час кожні 72 години кількість інформації збільшується вдвічі, тому потрібні спеціальні навички, уміння та сучасні засоби для опрацювання такого величезного інформаційного об’єму. До того ж, сучасні діти народилися у цифровому світі ХХІ століття, тому з раннього віку знайомі з мобільними телефонами, ноутбуками, плеєрами. Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп’ютерних технологій на телебаченні, розповсюдження ігрових пристроїв, електронних іграшок і комп’ютерів впливають на виховання дитини та сприйняття нею навколишнього світу.

На будь-якому уроці вчитель, оперуючи різними різноманітними цифровими навчальними ресурсами, може організувати дослідницьку діяльність учнів, зорієнтувати в індивідуальній роботі на поглиблений пошук інформації, навчити оцінювати надійність різних інформаційних джерел, створювати власні електронні продукти: малюнки, мультимедійні презентації, електронні моделі. Крім того, можливості, що відкриваються завдяки використанню ІКТ, дозволяють дітям навчатися в індивідуальному темпі, забезпечують ситуацію успіху для кожного учня і створюють міцну мотивацію до навчання.

Діти, як і дорослі, використовують Інтернет із різною метою: щоб поспілкуватися з друзями, пограти в ігри, послухати (або) записати музику, відео, підготуватися до уроків, знайти та прочитати цікаву інформацію або придбати певні товари. Нерідко користування Інтернетом вигідне і батькам, і вчителям. Батьки часто сприймають комп’ютер та Інтернет як «кібер-няню», яка утримує дитину вдома, або як механізм, що позитивно впливає на поведінку дитини. А вчителям приносить задоволення, що діти готуються до уроків за допомогою Інтернет.

Але разом із тим, в Інтернеті приховано досить багато небезпек як для дітей, так і для дорослих. Знання цих небезпек дозволить їх уникнути. Бажано б упродовж року звертати увагу батьків, а також проводити роз’яснювальну роботу серед учнівської молоді, щодо безпечної поведінки у мережі Інтернет. Доцільно провести роботу з батьками щодо захисту власного комп’ютера, щодо захисту дитини в он-лайні тощо. Це можуть бути як лекції, семінари-тренінги, так і практичні заняття спільно з вчителями інформатики та психологами.

Окрім цього, серйозну проблему створює фізичний стан підростаючого покоління через «популярність» негативних звичок, рекламу, екологічні негаразди, шкільні перевантаження тощо. На сучасного педагога покладена найвідповідальніша місія: вона полягає у вихованні покоління, від якого залежить майбутнє України. Безперечно, така роль учителя і вихователя змушує замислитись над тим, які аспекти навчально-виховного процесу необхідно удосконалити для того, щоб виконати цю глобальну місію. Для суспільства необхідно, щоб випускник школи був соціально активною і здоровою особистістю, прагнув до соціально орієнтованого способу життя, мав можливості для реалізації особистих прагнень із дотриманням його прав та свобод тощо.

Також пропонуємо перед початком нового навчального року всім педагогічним колективам області ознайомитися з проектом «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

Таким чином, вищезазначені особливості розвитку сучасних підлітків потребують з боку педагогів уваги, що, у свою чергу, дозволить організувати виховний процес у навчальному закладі відповідно до потреб сьогодення.

Вирішення виховних завдань сьогодні вбачається в орієнтації загальноосвітніх навчальних закладів на використання компетентнісного підходу, спрямованого на розвиток в особистості самостійності, ініціативи, відповідальності, толерантності, комунікабельності. Використання компетентнісного підходу актуалізує увагу на діяльнісному аспекті виховання, формування тих прагматичних якостей та функціональних умінь, які мають бути притаманними сучасній особистості.

Орієнтовний перелік тем для обговорення педагогами загальноосвітніх та позашкільних закладів із проблем виховання

Інноваційна спрямованість змісту і технологій виховного процесу.
Психологічні проблеми соціалізації школярів у сучасних соціокультурних умовах.
Компетентнісний потенціал проектної діяльності.
Оцінювання ефективності організації виховного процесу.
Діагностико-аналітична діяльність заступника директора школи з виховної роботи.
Особливості діяльності сучасних дитячих громадських об’єднань.
Профілактика наркоманії засобами навчально-виховного процесу.
Молодіжна субкультура: шляхи до порозуміння.
Державний прапор України – святиня нашого народу.
Сучасна українська держава і світ.
Доля моєї родини в історії незалежної України.
Славетні постаті України.
Конфлікти вчителів і дітей, вчителів і батьків.
Самозахист дитини в дитячому колективі.
Роль батьків у педагогічному процесі, у захисті прав дітей.
Межі толерантності.
Інтернет-інформаційна можливість для розвитку дітей.
Формування в дітей компетенцій безпечного користування ресурсами мережі Інтернет.
Інтернет-загрози для дітей та шляхи їх уникнення (бесіда з батьками).
Три покоління під одним дахом. Проблеми спілкування.
Патріотичне виховання дітей у сім’ї, зв’язок поколінь, знайомство з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю.
Педагогіка почуттів і культура їх вираження. Формування культури поведінки дітей.
Духовний світ особистості. Морально-етичні цінності особистості та їх урахування в сучасному сімейному вихованні.
Проблеми виховання юнаків і дівчат. Педагогіка почуттів, етика сімейних стосунків.

Blog

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах системи

Содержание