Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка нан україни Ю. С. Шемшученка удк 349. 6 Ббк х625. 9 Е зо

Вид материала

Документы

Содержание Державна політика у сфері поводження з відходами в Україні ба­зується на таких принципах XXI. Правове регулювання поводження Правовий режим поводження з відходами Розміщення відходів Зберігання відходів Перевезенням відходів Мінприроди України може надати письмову згоду на імпорт небез­печних відходів Правовий режим поводження з радіоактивними відходами Право на поводження з радіоактивними відходами мають юри­дичні та фізичні особи, які отримали дозвіл на здійснення відповідно Кабінет Міністрів України Мінприроди України Державної санітарно-епідеміологічної служби України У сфері поводження з відходами

Подобный материал:

• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9649.79kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9662.11kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
• Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
• Спецкурс для студентів вищих навчальних, 15726.17kb.

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворю­ються у процесі людської діяльності і не мають подальшого викорис­тання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Україна належить до кола країн із найбільш високими абсолют­ними обсягами утворення та накопичення промислових відходів. Домінують при цьому відходи гірничодобувної промисловості. Щороку на підприємствах України утворюється близько 100 млн. тонн токсичних відходів, які містять шкідливі для здоров'я люди­ни важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Переваж­но це відходи підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування. Окрему групу токсичних відхо­дів становлять заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин. За офіційними статистичними даними, кількість цих відходів, накопичених в Україні, становить понад 13 тис. тонн¹.

Серйозною стала проблема й побутових відходів. У населених пунктах країни щороку накопичується близько 35 млн. кубометрів твердих побутових відходів, які захоронюються на 770 полігонах

¹ Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами, затвердже­на Законом України від 14 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. - № 44. - Ст. 374.

718

§ 1. Поняття та види відходів

загальною площею майже 3 тис. гектарів¹. У цілому під терикона­ми, шламосховищами, відвалами і різними звалищами знаходить­ся близько 160 тис. гектарів землі. Ці відходи є істотним фактором засмічення, зараження і забруднення навколишнього природного середовища.

Для запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище чинне законодавство встановлює спеціальний право­вий режим поводження з відходами, який передбачає комплекс певних заходів та правил поводження з відходами на усіх стадіях — від їх утворення до знешкодження і захоронення. Цей режим регу­люється законами України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про металобрухт», Кодексом України про надра та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про відходи» є базовим у регулюванні пра­вовідносин з відходами. Його норми конкретизовані у підзаконних актах, що були прийняті на його виконання, зокрема: у Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р., Порядку ведення реєстру місць видалення відходів та Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р., Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженому поста­новою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р.

Відповідно до Закону України «Про відходи» та інших норма­тивно-правових актів виділяють кілька груп відходів: за сферою ут­ворення — відходи виробництва та споживання і побутові відходи; за ступенем небезпечності та характером впливу на навколишнє при­родне середовище і людину — токсичні, вибухові, вогненебезпечні, радіоактивні відходи тощо (небезпечні відходи); залежно від стану, в якому перебувають відходи, — газоподібні, рідинні, тверді, сумішеві.

' Програма поводження з твердими побутовими відходами, затверджена поста­новою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 265 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 10. — Ст. 595.

719

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ...

Систематизований перелік відходів та кодів, що закріплюються за ними, міститься у Державному класифікаторі відходів, який ве­деться з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про відходи. Відповідно до Державного класифікатора України «Класифікатор відходів» ДК 005—96, затвердженого наказом Держ­стандарту України 29 лютого 1996 р. (із змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету України по стандартизації, метро­логії та сертифікації від 30 березня 2000 р.) до відходів виробництва належать: залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, які утворені в процесі виробництва продукції і втратили свої спо­живчі властивості; супутні гірничі породи та залишкові продукти (шлам, пил, відсіви тощо); новоутворені речовини та їх суміші, що не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді утворення, а також рідини та аерозолі); залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у тому числі тваринництва), лісівництва; бракована, некондиційна продукція чи забруднена не­безпечними речовинами і не придатна до використання.

До категорії відходів належать також непридатна до експлуатації продукція, вироби, медичні препарати, які втратили свої споживчі властивості і в яких містяться певні хімічні та біологічні компонен­ти, що потребують небезпечного видалення. Зазначена категорія належать до відходів споживання, серед яких окремо виділяють по­бутові відходи. Побутові відходи можуть бути твердими та рідинни­ми. Твердими є відходи, що утворюються в процесі життєдіяль­ності людини й накопичуються у житлових будинках, закладах соціальної сфери (харчові відходи, предмети домашнього вжитку, сміття, опале листя, макулатура, скло, метал, полімерні матеріали тощо) і не мають подальшого використання за місцем їх утворен­ня. Рідинні побутові відходи — господарчо-побутові (від миття, прання) та каналізаційні стоки (за винятком промислових) за відсутності централізованого водовідведення.

Для боротьби з побутовими відходами у країні передбачається система збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, яка включає послідовність виконання технологічних операцій з ви­лучення, накопичення і розміщення відходів у спеціально відведе­них місцях та їх вивезення у пункти знешкодження.

Окрему категорію відходів утворюють відходи як вторинна сиро­вина, до яких відповідно до Закону України «Про відходи» нале­жать відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують

720

§ 1. Поняття та види відходів

відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Прикладом таких відходів є металобрухт. Правове ре­гулювання відносин, пов'язаних із збиранням та прийманням ме­талобрухту здійснюється Законом України «Про металобрухт». За­кон вводить поняття металобрухту та операцій з ним, визначає ви­моги до суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з мета­лобрухтом, державне регулювання, контроль та нагляд за здійснен­ням операцій з металобрухтом.

Особлива увага у законодавстві України приділена небезпечним відходам. До них належать відходи, що мають такі фізичні, хімічні, Зіологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або мо-створити значну небезпеку для навколишнього природного

гредовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних ме-

здів і засобів поводження з ними. На виконання міжнародних зобов'язань України, що виплива-

зть з її участі у Базельській конвенції про контроль за транскор­донними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.), була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. «Про затвердження Положення про контроль за

ранскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх іізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів».

Іим затверджені так звані Жовтий та Зелений переліки відходів. За їм Положенням до небезпечних відходів належать відходи, вклю-*ені до Жовтого переліку і мають одну чи більше небезпечних

частивостей, а також до Зеленого переліку за відповідними озна­ками.

Особливу небезпеку для людини становлять радіоактивні відхо­ди. До них належать матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. Поводження з радіоак­тивними відходами передбачає всі види діяльності (включаючи діяльність, пов'язану із зняттям з експлуатації), що стосуються оперування, обробки, в тому числі попередньої, кондиціонування, перевезення, зберігання чи захоронення радіоактивних відходів.

Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами» поділяє радіоактивні відходи на довгоіснуючі та короткоіснуючі. Довгоіснуючі — це радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та

721

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ...

радіаційної безпеки досягається через 300 років і більше. Корот-коіснуючі — це радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю досягається раніше ніж через 300 років.

§ 2. Правовий режим відходів виробництва та споживання

Правовому регулюванню підлягають усі етапи поводження з відходами, включаючи діяльність, у процесі якої утворюються відходи у сфері виробництва і споживання, а також діяльність що­до збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, ви­далення, знешкодження і захоронення відходів, контролю за цими операціями та нагляду за місцями видалення.

Державна політика у сфері поводження з відходами в Україні ба­зується на таких принципах, як:

• забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження
  та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної без­
  пеки при поводженні з ними;
  
• зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх не­
  безпечності;
  
• забезпечення комплексного використання матеріально-сиро­
  винних ресурсів;
  
• сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом
  прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-
  цінних відходів;
  
• забезпечення безпечного видалення відходів, що не підляга­
  ють утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, еко­
  логічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;
  
• організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення
  відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє
  природне середовище та здоров'я людини;
  
• здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових
  досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів
  з метою їх ефективного використання;
  

• сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;
  

• забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у
  сфері поводження з відходами;
  

722

§ 2. Правовий режим відходів виробництва та споживання

— обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та пас­
портизації (ст. 5 Закону України «Про відходи»).

Крім того, основними принципами державної політики у сфері по­водження з радіоактивними відходами є:

• пріоритет захисту життя та здоров'я персоналу, населення та
  довкілля від впливу радіоактивних відходів згідно з державними
  нормами радіаційної безпеки;
  
• розмежування функцій державного контролю та управління у
  сфері поводження з радіоактивними відходами;
  
• реалізація державної політики у відповідній сфері шляхом
  розробки та виконання довгострокової Державної програми пово­
  дження з радіоактивними відходами;
  
• перегляд і затвердження Державної програми поводження з
  радіоактивними відходами кожні три роки;
  

—_; прийняття рішень щодо розміщення нових сховищ радіоак­тивних відходів з участю громадян, їх об'єднань, а також місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування;

• гарантування надійної ізоляції радіоактивних відходів від
  довкілля при обгрунтуванні безпеки сховищ радіоактивних
  відходів;
  
• зберігання радіоактивних відходів у виробників відходів об­
  межений час з наступною передачею спеціалізованим підприєм­
  ствам по поводженню з радіоактивними відходами;
  
• відповідальність виробників радіоактивних відходів за безпе­
  ку під час поводження з радіоактивними відходами до передачі їх
  спеціалізованим підприємствам по поводженню з радіоактивними
  відходами;
  
• заборона проведення робіт з захоронення радіоактивних
  відходів юридичним і фізичним особам, внаслідок діяльності яких
  утворюються радіоактивні відходи та які поставляють і використо­
  вують радіоактивні речовини, ядерні установки (ст. З Закону Ук­
  раїни «Про поводження з радіоактивними відходами»).
  

Основним завданням законодавства про відходи закон висуває вимоги щодо екологічно безпечного поводження з відходами, за­безпечення мінімального утворення відходів, розширення викори­стання їх у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Мета запобігання чи мінімізації екологічної та екогенної шкоди, що завдається відходами виробництва і споживання, дося-

723

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ...

гається за допомогою встановлення у законодавстві різнобічних за­ходів та вимог, що утворюють правовий механізм поводження з та­кими відходами.

Найбільш загальні вимоги у сфері охорони навколишнього при­родного середовища від забруднення відходами встановлені у За­коні України «Про відходи» шляхом визначення правового режиму поводження з відходами.

Правовий режим поводження з відходами — це система встанов­лених законодавством правових заходів, норм і правил, що визна­чають правові засади поводження з відходами з метою запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Відповідно до Закону України «Про відходи», «поводження з відходами» — це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, ви­далення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Утворення відходів у виробника відходів (фізичної або юридичної особи, діяльність якої призводить до утворення відходів) можливе лише за наявності лімітів на їх утворення. Збирання відходів — це діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

До поводження з відходами входять також дії щодо їх викорис­тання, тобто застосування відходів у процесі здійснення госпо­дарської діяльності для виробництва продукції, товарів, отримання енергії та усунення їх небезпечності, а саме: оброблення, видален­ня, утилізація та знешкодження відходів. Оброблення (перероблен­ня) відходів — це здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властиво­стей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення. Утилізація відходів — використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Видалення відходів — здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації. Знешкодження відходів — зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Розміщення відходів — зберігання та захоронення у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (сховищах, полігонах то-

724

§ 2. Правовий режим відходів виробництва та споживання

що). Зберігання відходів — тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи вида­лення). Захоронення відходів — остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навко­лишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціаль­ного дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм та способом, що забезпечує можливість їх подальшого використан­ня як вторинної сировини і забезпечує безпеку для навколишньо­го природного середовища та здоров'я людей.

Перевезенням відходів є транспортування відходів від місць їх ут­ворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення. Транскордонне перевезення відходів — транспорту­вання відходів з території, на/або через територію України, на те­риторію або через територію іншої держави.

Дуже важливу роль у справі охорони навколишнього природно­го середовища відіграють вимоги до суб'єктів у сфері поводження з відходами, встановлення заходів запобігання утворенню відходів, виз­начення окремих вимог щодо поводження з небезпечними відходами тощо. Закон України «Про відходи» окремо висуває вимоги до гро­мадян України, іноземців, а також до суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами. До обов'язків останніх відповідно до ст. 17 закону входить: запобігати утворенню та змен­шувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких зна­ходилася продукція цих підприємств; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також, за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами, ступінь їх небезпечності для навколишнього природно­го середовища та здоров'я людини; виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, і подавати щодо них статистичну звітність; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псуван­ня відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна техно­логія; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; здійснювати відповідні заходи для максимальної утилізації

725

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ...

відходів; не допускати змішування відходів, якщо це не передбаче­но існуючою технологією; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати кон­троль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади і місцевого самоврядування та іншим відповідним органам інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого потрапляння відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; призначати відповідаль­них осіб у сфері поводження з відходами; забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; при плануванні будівництва або ре­конструкції об'єкта поводження з відходами мати дозвіл на вико­нання цих дій відповідно до законодавства про містобудування, ви­конувати інші обов'язки, передбачені законодавством щодо за­побігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

До заходів запобігання утворенню відходів та екологічно безпеч­ного поводження з ними, що запроваджуються урядом та цент­ральними і місцевими органами виконавчої влади в межах їх ком­петенції, зокрема, належать: встановлення нормативів утворення відходів на одиницю продукції; встановлення лімітів утворення та розміщення відходів та заборона ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів; встановлення загаль­них вимог щодо поводження з побутовими відходами, імпортними пакувальними матеріалами, тарою тощо; запровадження відповідно до законодавства санкцій за перевищення відповідних лімітів; за­борона визначення місць розміщення підприємств та інших об'єктів поводження з відходами, а також їх експлуатація, якщо во­ни не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам; заборона порушення строків переробки відходів, ввезених в Ук­раїну відповідно до встановлених квотами умов; встановлення квот на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини; заборона ввезення в Україну відходів з метою їх зберігання чи захоронення та інші заходи.

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються наймену-

726

§ 2. Правовий режим відходів виробництва та споживання

вання та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених за­конодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпе­ченням можливості утилізації чи захоронення залишкових про­дуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Водночас забороняється захоронення відходів на найбільш еко­логічно та соціально цінних територіях. Так, забороняється не­санкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних гори­зонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях приррдно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для на­вколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоро­нення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за ре­зультатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Окремі вимоги встановлюються законодавством щодо повод­ження з небезпечними відходами (ст. 34 Закону України «Про відходи»). Усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впли­ву на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я лю­дини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяють на класи і підлягають обліку. Відповідний клас відходів визна­чається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються Мінприроди за погодженням з Держав­ною санітарно-епідеміологічною службою України.

Суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний: забезпечити запобігання забрудненню ними навко­лишнього природного середовища, а у разі виникнення такого за­бруднення — ліквідувати забруднення та його наслідки; вживати заходів щодо запобігання аваріям і ліквідації їх наслідків та захисту людей і навколишнього природного середовища від їх впливу, а та­кож повідомляти органам виконавчої влади, місцевого самовряду-

727

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ...

вання і населенню про такі аварії та вжиті заходи для їх ліквідації; забезпечувати експлуатацію зазначених об'єктів і перевезення не­безпечних відходів з додержанням вимог природоохоронного зако­нодавства; мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводжен­ня з небезпечними відходами; ідентифікувати об'єкти поводження з небезпечними відходами відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» (2001 р.); мати план локалізації та ліквідації аварії на об'єкті й декларацію безпеки; надавати інфор­мацію про такі об'єкти відповідно до встановленого порядку.

У разі порушення суб'єктом господарської діяльності ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами ліцензія анулюється в установленому законом порядку.

До поводження з небезпечними відходами допускаються особи, які мають професійну підготовку, підтверджену свідоцтвом (сер­тифікатом) на право роботи з небезпечними речовинами, та не ма­ють медичних протипоказань. Допуск працівників до роботи забез­печується відповідною посадовою особою підприємства, установи, організації.

Перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наяв­ності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними в порядку, виз­наченому відповідним законодавством. Здійснюється таке переве­зення за умови обов'язкового страхування цивільної відповідаль­ності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення.

Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.

Зберігання небезпечних відходів на території підприємств, уста­нов, організацій — суб'єктів господарської діяльності здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти господарської діяльності, на території яких зберігаються небез­печні відходи, належать відповідно до Закону до об'єктів підвище­ної небезпеки. Відповідальність такого суб'єкта за шкоду життю, здоров'ю, майну фізичних або юридичних осіб, яка може бути за­подіяна аваріями на таких об'єктах, підлягає обов'язковому стра­хуванню.

728

§ 2. Правовий режим відходів виробництва та споживання

Є особливості у законодавчому регулюванні транскордонного переміщення відходів. У Положенні про контроль за транскордон­ним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видален­ням, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 13 липня 2000 р., передбачено загальні вимоги до експортно-імпортних опе­рації переміщення небезпечних відходів чи їх транзиту через тери­торію України.

Слід зазначити, що небезпечні відходи у разі їх транскордонно­го перевезення підлягають класифікації згідно з Міжнародним ко­дом ідентифікації відходів (МКІВ), крім випадків, коли транскор­донне перевезення здійснюється на підставі міжнародного догово­ру, у якому зазначається інший метод класифікації.

За загальним правилом, ввезення в Україну небезпечних відходів з метою їх зберігання чи захоронення забороняється. Положенням ре­гулюються випадки транзиту через територію України небезпечних відходів, експорт таких відходів, а також імпорт небезпечних відходів з метою їх утилізації/видалення. Для здійснення імпорту до Мінприроди України подаються документи щодо підтверджен­ня наявності ліцензій на здійснення відповідних операцій, а також відомості про походження і склад відходів; опис способу утиліза­ції/видалення; потужність і місце знаходження об'єкта для утиліза­ції/видалення; підтвердження наявності чинних дозволів місцевих органів Мінприроди України, Державної санітарно-епідеміоло­гічної служби України на експлуатацію об'єкта для утилізації/вида­лення небезпечних відходів, запропонованих для імпорту; відпо­відні висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи; опис шляху транспортування відходів та ін.

Мінприроди України може надати письмову згоду на імпорт небез­печних відходів (протягом 70 днів) у разі дотримання таких умов:

• держава експорту є стороною Базельської конвенції про кон­
  троль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та
  їх видаленням або з нею укладено відповідну міжнародну угоду
  щодо транскордонних перевезень небезпечних відходів;
  
• держава експорту не має технічних можливостей і необхідних
  потужностей для видалення таких відходів екологічно обгрунтова­
  ним способом (у разі, коли відходи імпортуються з метою видален­
  ня) або такі відходи використовуються як вторинна сировина в Ук­
  раїні;
  
• імпортер має можливість утилізувати/видаляти такі відходи
  екологічно обгрунтованим способом на санкціонованому об'єкті;
  

729

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ...

• контракт між експортером та особою, відповідальною за
  утилізацію/видалення, містить необхідні зобов'язання сторін і
  відповідає вимогам екологічно обгрунтованого поводження з відхо­
  дами;
  
• тара, маркування і транспортування відповідають вимогам
  визнаних міжнародних норм, стандартів і практики;
  
• підтверджено забезпеченість страхуванням відповідальності
  експортера та особи, що відповідає за утилізацію/видалення;
  
• імпортер або інший агент, який діє від його імені, є резиден­
  том або має відділення в Україні.
  

Окремо регулюється перевезення радіоактивних відходів (ст. 19 Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами»), яке можуть здійснювати юридичні або фізичні особи, що мають відповідні ліцензії. Перевезення радіоактивних відходів здійснюється у транспортних пакувальних комплектах відповідно до затверджених норм, правил і стандартів, якими передбачаються: порядок їх перевезення; права та обов'язки вантажовідправника, перевізника та отримувача; заходи безпеки; вимоги до упаковки та транспортних засобів; заходи на випадок дорожньо-транспортних подій під час перевезення радіоактивних відходів; запобігання та заходи щодо ліквідації наслідків можливих радіаційних аварій; за­ходи фізичного захисту.

МВС України розробляє комплексну систему заходів щодо за­побігання дорожньо-транспортним подіям під час перевезення радіоактивних відходів. Умови та режим перевезення таких відходів повітряним, залізничним, водним або автомобільним транспортом погоджуються з відповідними службами МВС України.

У разі виникнення радіаційної аварії внаслідок дорожньо-транс­портної події під час перевезення радіоактивних відходів відповідальність за її ліквідацію, а також захист персоналу, насе­лення, навколишнього природного середовища покладається на вантажовідправника, якщо інше не передбачено угодою про пере­везення.

Правовий режим поводження з радіоактивними відходами має свої особливості, які встановлені Законом України «Про поводження з радіоактивними відходами» та іншими нормативно-правовими ак­тами у відповідній сфері.

Право на поводження з радіоактивними відходами мають юри­дичні та фізичні особи, які отримали дозвіл на здійснення відповідно-

730

§ 2. Правовий режим відходів виробництва та споживання

го виду діяльності {ліцензіати). На будь-якому етапі поводження з радіоактивними відходами зазначені особи зобов 'язані: забезпечува­ти безпеку під час проектування, вибору майданчика, будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації споруд та обладнання, при­значених для поводження з радіоактивними відходами; своєчасно здійснювати переоцінку безпеки діючих об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; забезпечувати розробку та реалізацію програм якості щодо безпеки поводження з радіоак­тивними відходами; вести власний облік таких відходів; забезпечу­вати їх фізичний захист; забезпечувати радіаційний моніторинг місць зберігання або їх захоронення; своєчасно інформувати орга­ни державної виконавчої влади і місцевого самоврядування про порушення в роботі об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами; вживати заходів щодо ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків; бути спроможними відшкодува­ти збитки від радіаційних аварій під час поводження з радіоактив­ними відходами за рахунок власних коштів або коштів страхових організацій.

Закон встановлює правові вимоги щодо зберігання та захоро­нення радіоактивних відходів, забезпечення фізичного захисту під час поводження з ними; експлуатації та закриття (консервації) схо­вищ радіоактивних відходів, правового режиму територій, відведе­них під сховища радіоактивних відходів, та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами.

Відповідно до ст. 18 закону забороняється діяльність, пов'язана з поводженням з радіоактивними відходами, якщо не вжито за­ходів забезпечення фізичного захисту, який передбачає єдину сис­тему планування, координації та контролю за комплексом ор­ганізаційних та технічних заходів, спрямованих на запобігання не­санкціонованому проникненню до сховищ, доступу до радіоактив­них відходів та їх використання, на своєчасне виявлення та припи­нення будь-яких посягань на цілісність і недоторканність споруд.

Зберігання та захоронення радіоактивних відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах при забезпе­ченні їх ізоляції від навколишнього природного середовища систе­мою природних та штучних бар'єрів. Земельні ділянки, відведені під сховища радіоактивних відходів, виводяться з господарського обороту і відмежовуються від суміжних територій санітарно-захи­сними зонами. У межах відповідних санітарно-захисних зон забо-

731

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ...

роняється: проживання населення; здійснення всіх видів водоко­ристування, лісокористування та користування надрами, за винят­ком зумовлених затвердженими проектами; проведення наукових досліджень без спеціальних дозволів; здійснення без спеціального дозволу сільськогосподарської, лісогосподарської та іншої вироб­ничої діяльності, спрямованої на одержання товарної продукції, а також будівництво об'єктів соціального та громадського призна­чення; будь-яка інша діяльність, яка не забезпечує режим радіаційної безпеки.

§ 3. Державне управління і контроль у сфері поводженням з відходами виробництва та споживання

Державне управління у сфері поводження з відходами здійсню­ють Кабінет Міністрів України, відповідні органи Автономної Ре­спубліки Крим, місцевих державних адміністрацій та місцевого са­моврядування, а також спеціально уповноважені органи виконав­чої влади у сфері поводження з відходами. До останніх належать Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Державна санітарно-епідеміологічна служба України. Державне ре­гулювання безпеки під час поводження з радіоактивними відхода­ми здійснюють, крім того, МОЗ України; МВС України, інші ор­гани державної виконавчої влади згідно з законодавством.

Реалізує державну політику у сфері поводження з відходами Кабінет Міністрів України, компетенцією якого є, зокрема, забез­печення розроблення і виконання загальнодержавних і міждержав­них програм у відповідній сфері, затвердження порядку надання дозволів та встановлення умов збирання відходів; затвердження пе­реліку небезпечних відходів та відходів, транскордонне перевезен­ня і видалення яких підлягає державному регулюванню; переліку окремих видів відходів як вторинної сировини та встановлення квот на ввезення в Україну для утилізації таких відходів; переліку операцій, пов'язаних з утилізацією та видаленням відходів; визна­чення порядку обліку утворення, утилізації та видалення відходів; організація підготовки фахівців у сфері поводження з відходами; встановлення порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів; визначення органу ліцензування у сфері поводження з відходами та ін.

732

§ 3. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами ...

До повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами належить серед іншого здійснення контролю за використанням відходів з урахуванням вимог безпеки для здоров'я людей і навколишнього природного середовища; розроблення схем санітарного очищення населених пунктів; складання і ведення реєстру об'єктів утворен­ня, оброблення та утилізації відходів і реєстру місць видалення відходів; організація ведення обліку утворення, оброблення, знеш­кодження, утилізації та видалення відходів, їх паспортизації; ор­ганізація збирання і видалення побутових відходів; затвердження за поданням органів спеціально уповноваженого центрального ор­гану виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на утворення та розміщення відходів; визначення в установленому за­коном порядку розміру платежів за розміщення відходів; забезпе­чення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів самостійно або за рішенням уповноважених на те органів; зупинення дії дозволу на експлуатацію об'єкта поводження з не­безпечними відходами в разі порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища; надання дозволів на будівництво або реконструкцію (експлуатацію) об'єкта поводжен­ня з відходами на відповідній території у порядку, визначеному за­коном та ін. Органи місцевого самоврядування, крім того, прийма­ють рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Мінприроди України, на яке покладається здійснення комплексного управління у відповідній сфері, проведення державної екологічної експертизи, видача дозволів на здійснення операцій з відходами, у тому числі на їх транскордонне перевезення; контроль за веденням первинно­го обліку щодо поводження з відходами та їх паспортизацією; участь у нормотворчій роботі з питань, що регулюють поводження з відходами; затвердження переліку небезпечних властивостей відходів за погодженням з Державною санітарно-епідеміологічною службою України та ін. Компетенція Мінприроди України у даній сфері управління визначається Законом України «Про відходи» (ст. 23) та Положенням про це міністерство.

До відання Державної санітарно-епідеміологічної служби України У сфері поводження з відходами належить здійснення державного

733

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ...

санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів під час поводжен­ня з відходами, а також забезпечення у відповідних нормативних документах вимог безпеки для здоров'я людини; проведення дер­жавної санітарно-гігієнічної експертизи і видача її висновків щодо об'єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю при визначенні рівня небезпечності відходів та інші функції, передбачені законами України.

Управлінська діяльність зазначених органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших відповідно до покладених за­конодавством на них повноважень у сфері поводження з відхода­ми реалізується в межах організаційно-правових заходів (функцій), основними серед яких є:

• стандартизація і нормування;
  
• державний облік і звітність;
  
• економічне забезпечення відповідних заходів;
  
• контроль і нагляд;
  
• моніторинг та інформування;
  
• юридична відповідальність.
  

Стандартизація у сфері поводження з відходами. Згідно з Законом України «Про відходи» стандартизації підлягають поняття та терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації, способи виз­начення складу відходів та їх небезпеки, методи контролю за ста­ном накопичувачів, вимоги щодо безпечного поводження з відхо­дами, які забезпечують запобігання негативному впливу їх на на­вколишнє природне середовище та здоров'я людини, а також ви­моги щодо відходів як вторинної сировини (ст. 6). У системі діючих в Україні стандартів, зокрема у сфері стандартів навколиш­нього природного середовища (клас 13 «Довкілля» відповідно до «Класифікатора нормативних документів» ДК 004—99), виділено окремий підклас стандартів — «Відходи» 13.030, які містять основні поняття та терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, та загальні вимоги до них. Зазначений підклас у свою чергу поділяється на три групи: «Відходи взагалі» — 13.030.01, «Тверді відходи» — 13.030.10 та «Повторне використання» — 13.030.50. Перша група стандартів включає, наприклад, ДСТУ

734

§ 3. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами ...

2195—99 «Охорона природи. Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, викладення і правила внесення змін», ДСТУ 3911—99 «Охорона природи. Поводження з відхода­ми. Виявлення відходів і подання інформаційних даних про відхо­ди. Загальні вимоги». Друга група містить всього 27 стандартів, що стосуються твердих відходів, і включає: матеріали технічні (загальні технічні умови), а також технічні умови щодо трикотажних виробів із відходів виробництва, білкових відходів із шкіри тварин, лляних відходів, терміни та визначення щодо текстильних відходів, брухту та відходів дорогоцінних металів і сплавів та ін.

У сфері поводження з відходами відповідно до ст. 7 Закону Ук­раїни «Про відходи» встановлюються такі нормативи:

• граничні показники утворення відходів у технологічних про­
  цесах;
  
• питомі показники утворення відходів, використання та втрат
  сировини у технологічних процесах;
  

— інші нормативи, передбачені законодавством.
Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються

відповідними міністерствами, іншими центральними органами ви­конавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням зі спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серп­ня 1999 р. «Про затвердження Порядку розроблення, затверджен­ня і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» зазна­чені граничні та питомі нормативи утворення відходів знайшли відображення у лімітах на утворення відходів, які визначають мак­симальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження то­що) або на утилізацію чи розміщення на своїй території. Ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору на переда­чу відходів іншому власнику. Зазначений ліміт розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класа­ми їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику. Ліміт на утворення відходів не може перевищувати нормативно до­пустимих обсягів утворення відходів. Норматив утворення відходів

735

Розділ XXI. Правове регулювання поводження з відходами виробництва ..

визначається технологічним регламентом на підставі питомих по­казників утворення відходів, якими є обсяги відходів конкретного виду, що утворюються при виробництві одиниці продукції. Для твердих побутових відходів, що утворюються на території даного району, питомим показником утворення є обсяг відходів, який ут­ворюється на одну людину, що проживає в даному районі, працює на підприємстві, в установі, організації даного району. Граничним показником утворення відходів є нормативно допустимий обсяг ут­ворення відходів, а саме — максимальний обсяг відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотри­мання встановленого технологічного регламенту.

Крім того, власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів, яким є визначений обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінприроди на місцях.

Ліміти на утворення та розміщення відходів затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та державними адміністраціями базового рівня, встановлюються терміном на один рік і доводяться до власників відходів, які отримали в установле­ному порядку дозвіл на розміщення відходів, до 1 жовтня поточно­го року.

Державний облік відходів — це єдина державна система збиран­ня, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи під час їх утворення та здійснення операцій поводження з ними.

Державний облік відходів ведеться з метою уникнення некон-трольованого накопичення небезпечних, у тому числі радіоактив­них, відходів та забезпечення оперативного контролю за їх місцез­находженням, переміщенням, умовами їх зберігання та захоронен-ня. Державний облік відходів включає:

• паспортизацію та інвентаризацію відходів;
  
• ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення, утилізації
  відходів, реєстру місць видалення відходів та Державного реєстру
  радіоактивних відходів;
  
• ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів
  та переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів.
  

Державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язково­му порядку всі відходи, що утворюються на території України. Дер-

736