Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка нан україни Ю. С. Шемшученка удк 349. 6 Ббк х625. 9 Е зо

Вид материала

Документы

Содержание Надзвичайною ситуацією державного рівня Запровадження правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації передбачає Реалізація зазначених законодавчих вимог забезпечується за допо­могою спеціальних фінансово-правових приписів. Вони містяться в 3. Державне управління у сфері Завданнями єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації є

Подобный материал:

• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9649.79kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9662.11kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
• Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
• Спецкурс для студентів вищих навчальних, 15726.17kb.

Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

вання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території;

— значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок
негативних змін у навколишньому природному середовищі.

Відповідно до Порядку класифікації надзвичайних ситуацій тех­ногенного та природного характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р., залежно від об­сягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, не­обхідних для їх ліквідації, визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій — державний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Для визначення конкретного рівня надзвичайної ситуації вста­новлюються такі критерії: територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації; кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок надзви­чайної ситуації; розмір заподіяних (очікуваних) збитків.

Надзвичайною ситуацією державного рівня визнається така ситу­ація:

• яка поширилась або може поширитися на територію інших
  держав;
  
• яка поширилася на територію двох чи більше регіонів Украї­
  ни (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севас­
  тополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси
  в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш
  як 1 % обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичай­
  на ситуація державного рівня за територіальним поширенням);
  
• яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої по­
  страждало понад 300 осіб (постраждалі — особи, життю або здо­
  ров'ю яких було заподіяно шкоду внаслідок надзвичайної ситуації),
  чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис.
  осіб на тривалий час (більш як на три доби);
  
• внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад
  100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності по­
  над 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на три доби), а збитки
  (оцінені в установленому законодавством порядку), спричинені
  надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних роз­
  мірів (на час виникнення надзвичайної ситуації) заробітної плати;
  
• збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів за­
  робітної плати;
  

702

§ 2. Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації

— яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за
своїми ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного

рівня.

Надзвичайною ситуацією регіонального рівня визнається така си­туація:

• яка поширилася на територію двох чи більше районів (міст
  обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, а для
  її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що
  перевищують можливості цих районів, але не менш як 1 % обсягу
  видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичайна ситуація
  регіонального рівня за територіальним поширенням);
  
• яка призвела до загибелі від трьох до п'яти осіб або внаслідок
  якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні
  умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час
  (більш як на три доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних
  розмірів заробітної плати;
  
• збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів за­
  робітної плати.
  

Надзвичайною ситуацією місцевого рівня визнається ситуація:

• яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного
  об'єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженер­
  ним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ре­
  сурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно
  небезпечного об'єкта;
  
• внаслідок якої загинуло одна—дві особи або постраждало від
  20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності
  від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на три доби), а збит­
  ки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
  
• збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів за­
  робітної плати.
  

Надзвичайною ситуацією об'єктового рівня визнається така, яка не підпадає під названі вище визначення.

Відповідна територія оголошується зоною надзвичайної еко­логічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабіне­ту Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації за­тверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України (ст. 6 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»)

703

Розділ XX. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

Кабінет Міністрів України вносить подання про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації на підставі пропозицій центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання екологічної безпеки, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Се­вастопольської міських державних адміністрацій, органів місцево­го самоврядування або за власною ініціативою.

У ст. 6 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної си­туації» визначені також положення, що мають бути відбиті в Указі Президента України про оголошення окремої місцевості зоною над­звичайної екологічної ситуації. До них належать: обставини, що ста­ли причиною оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; обґрунтування необхідності оголошення ок­ремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; межі те­риторії, на якій оголошується зона надзвичайної екологічної ситу­ації; заходи щодо організаційного, фінансового та матеріально-технічного забезпечення життєдіяльності населення в зоні надзви­чайної екологічної ситуації; основні заходи, що запроваджуються для подолання наслідків надзвичайної екологічної ситуації; обме­ження на певні види діяльності в зоні надзвичайної екологічної си­туації; час, з якого окрема місцевість оголошується зоною надзви­чайної екологічної ситуації, і строк, на який ця територія оголо­шується такою зоною.

Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації має негайно доводитися до відома населення через засоби масової інформації та систему оповіщення цивільної оборони.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про зону надзвичайної еко­логічної ситуації» дія правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації може бути достроково припинена Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України у разі усунення обставин, що стали причиною оголошення окремої місцевості зоною надзви­чайної екологічної ситуації, виконання заходів, які необхідно було здійснити для нормалізації екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації.

Припинення дії правового режиму зони надзвичайної еко­логічної ситуації на території Автономної Республіки Крим або в окремих її місцевостях може ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

704

§ 2. Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації

Подання Кабінету Міністрів України про дострокове припинен­ня дії правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації має готуватися з урахуванням пропозицій органів місцевого само­врядування та місцевих органів виконавчої влади.

Дострокове припинення дії правового режиму зони надзвичай­ної екологічної ситуації приводить до того, що така територія не вважається зоною надзвичайної екологічної ситуації. Встановлено також, що межі території, на якій оголошується зона надзвичайної екологічної ситуації, можуть бути змінені з дотриманням вимог, встановлених ст. 6 Закону України «Про зону надзвичайної еко­логічної ситуації».

Запровадження правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації передбачає виділення державою та/або органами місцево­го самоврядування додаткових фінансових та інших матеріальних ресурсів, достатніх для нормалізації екологічного стану та відшко­дування нанесених збитків, запровадження спеціального режиму поставок продукції для державних потреб, реалізацію комплексних та цільових програм громадських робіт (частина друга ст. 8 Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»). Кошти на забезпечення діяльності, пов'язаної з ліквідацією наслідків надзви­чайних екологічних ситуацій, згідно зі ст. 10 зазначеного закону мають в обов'язковому порядку виділятися з державного та місце­вих бюджетів, резервного фонду Кабінету Міністрів України чи інших джерел, не заборонених законом.

Реалізація зазначених законодавчих вимог забезпечується за допо­могою спеціальних фінансово-правових приписів. Вони містяться в:

• Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»,
  яким на місцеві ради та їх виконавчі органи покладається прийнят­
  тя рішень та здійснення заходів, у тому числі фінансового характе­
  ру, щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного
  лиха, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформу­
  вання про них населення, залучення в установленому законом по­
  рядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також на­
  селення (статті 26, 33);
  
• Законі України «Про поставки продукції для державних по­
  треб», який визначає умови та порядок поставки на контрактній
  (договірній) основі продукції, необхідної для державних потреб, у
  тому числі для запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям
  та ліквідації їх наслідків;
  

23 5-200 705

Розділ XX. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

• Законі України «Про державний матеріальний резерв», який
  визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання,
  використання, поповнення та поновлення запасів державного ма­
  теріального резерву, призначених для виконання першочергових
  робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для ви­
  конання інших заходів, передбачених законодавством;
  
• Положенні про резервний фонд Кабінету Міністрів України,
  затвердженому Постановою Верховної Ради України від 22 лютого
  1996 р. Згідно з Положенням резервний фонд Кабінету Міністрів
  України утворюється відповідно до Закону України «Про бюджет­
  ну систему України» для фінансування невідкладних витрат,
  пов'язаних з надзвичайними ситуаціями; робіт по ліквідації
  наслідків стихійних явищ та аварій; непередбачених витрат,
  пов'язаних з введенням законів; інших заходів, не передбачених і
  які не могли бути передбачені під час затвердження Державного
  бюджету України, з визначенням при цьому розміру коштів, що не
  може перевищувати 20 % загального обсягу резервного фонду;
  
• Порядку створення і використання матеріальних резервів для
  запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і при­
  родного характеру та їх наслідків, затвердженого постановою
  Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 р. Передбачено, що
  резерви використовуються тільки для: здійснення запобіжних за­
  ходів у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій; ліквідації
  надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх
  наслідків; проведення невідкладних відновних робіт; надання гро­
  мадянам, постраждалим від наслідків надзвичайних ситуацій, од­
  норазової матеріальної допомоги для забезпечення їх життєдіяль­
  ності; розгортання та утримання тимчасових пунктів проживання і
  харчування постраждалих громадян;
  
• Порядку фінансування робіт із запобігання і ліквідації над­
  звичайних ситуацій та їх наслідків, затвердженого постановою
  Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1999 р. Ним, зокрема,
  встановлено, що фінансування заходів щодо запобігання виник­
  ненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій залежно від їх
  рівня здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
  центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами
  місцевого самоврядування відповідно до законодавства на основі
  затверджених планів робіт, програм. Фінансування заходів щодо
  ліквідації надзвичайних ситуацій на об'єктах усіх форм власності
  

706

§ 2. Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації

здійснюється відповідно до їх рівнів: об'єктового рівня — за раху­нок власних коштів підприємств, установ та організацій, на тери­торії яких виникла надзвичайна ситуація; місцевого і регіонально­го рівнів — за рахунок власних коштів підприємств, установ та ор­ганізацій, на території яких виникла надзвичайна ситуація, і додат­ково — за рахунок районних резервів (місцевий рівень) та резервів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (регіональ­ний рівень), створених відповідно до законодавства; загальнодер­жавного рівня — за рахунок коштів, передбачених державним бю­джетом на ці цілі, в тому числі, частково, з резервного фонду Кабінету Міністрів України;

— Порядку відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 р. Цим документом визна­чається статус осіб, які постраждали від надзвичайних обставин (потерпілі), порядок забезпечення їх у разі необхідності житлом, відшкодування потерпілим заподіяних матеріальних збитків, їх працевлаштування та надання іншої необхідної допомоги.

За наявності підстав у межах зони надзвичайної екологічної си­туації може запроваджуватися правовий режим надзвичайного стану відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайно­го стану». В умовах надзвичайного стану допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юри­дичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Надзвичай­ний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Ра­дою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України (статті 1, 2, 4, 5 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»).

Відповідно до зазначеного правового режиму можуть вживатися заходи щодо: встановлення особливого режиму виїзду і в'їзду; по­силення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечу­ють життєдіяльність населення; запровадження особливого поряд­ку розподілення продуктів харчування і предметів першої не­обхідності серед населення; відселення людей із місць, небезпеч­них для їх проживання, з обов'язковим наданням їм жилих приміщень для постійного або тимчасового проживання; прове-

707

Розділ XX. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

дення мобілізації ресурсів підприємств, установ та організацій не­залежно від форм власності, зміна режиму їх роботи та профілю виробничої діяльності в межах, необхідних для проведення аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт, тощо.

У разі виникнення потреби в терміновому виконанні в зоні над­звичайної екологічної ситуації великих обсягів аварійно-рятуваль­них та відновлювальних робіт Президент України може прийняти рішення про залучення та виконання таких робіт військовими ча­стинами Збройних Сил України та іншими утвореними відповідно до закону України військовими формуваннями.

Рішенням про встановлення правового режиму зони надзвичай­ної екологічної ситуації, з метою здійснення заходів для норма­лізації екологічного стану, можуть встановлюватися обмеження на здійснення певних видів діяльності шляхом встановлення тимчасо­вої заборони на: будівництво та функціонування об'єктів, що ста­новлять підвищену екологічну небезпеку; застосування в господар­ській та іншій діяльності особливо небезпечних речовин (хімічних, радіоактивних, токсичних, вибухових тощо), засобів захисту рос­лин, сукупність властивостей яких і/або особливостей їх стану мо­жуть погіршувати екологічну ситуацію в цій зоні, функціонування санаторно-курортних закладів; провадження будь-якої іншої діяль­ності, що становить підвищену екологічну небезпеку.

£ 3. Державне управління у сфері

регулювання відносин, що виникають у зв 'язку

із надзвичайними екологічними ситуаціями

Забезпечення екологічної безпеки, захист населення від надзви­чайних екологічних ситуацій є конституційним обов'язком держа­ви (ст. 16 Основного Закону України). Здійснення цього обов'язку покладається на органи державної влади та місцевого самовряду­вання, повноваження яких у даній сфері визначені законодавст­вом. Такими органами є: Верховна Рада України, Президент Ук­раїни, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, місцеві ради та їх виконавчі комітети. Ці органи

708

§ 3. Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають ...

пов'язані між собою функціональною спрямованістю у розв'язанні проблем запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та ліквідації їх наслідків і утворюють певну організаційну систему. В ній, як і в інших соціальних системах, кожний структурний еле­мент має певне призначення, несе властиве йому навантаження, забезпечується певна узгодженість і скоординованість між окреми­ми елементами.

Зазначимо, що для більшості органів, що належать до органі­заційної системи державного регулювання і управління цією сфе­рою суспільних відносин, функція забезпечення захисту населення від надзвичайних екологічних ситуацій є складовою більш широкої їх діяльності. Але серед них є й такі, для яких здійснення зазначе­ної функції є їх головним призначенням. Щоб найбільш повно розглянути особливості завдань та компетенцію різних органів у даній сфері, доцільно їх класифікувати залежно від функціональ­них повноважень та територіальних масштабів діяльності.

Засади визначення відповідної класифікації містяться в Законі України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситу­ацій техногенного і природного характеру», а детально, за всіма па­раметрами вона висвітлюється в постанові Кабінету Міністрів Ук­раїни від 3 серпня 1998 р. «Про єдину державну систему запобіган­ня і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природно­го характеру». Згідно з цими нормативно-правовими актами єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру — центральні та місцеві ор­гани виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і за­собами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобіган­ня надзвичайним ситуаціям техногенного та природного поход­ження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населен­ня і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Завданнями єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації є: розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичай­ним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків; забезпечення готовності центральних та місцевих ор­ганів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на

709

Розділ XX. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

надзвичайні ситуації; забезпечення реалізації заходів щодо за­побігання виникненню надзвичайних ситуацій; навчання населен­ня щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації; виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат; збирання і аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних ма­теріалів з питань захисту населення і територій від наслідків над­звичайних ситуацій; прогнозування і оцінка соціально-еко­номічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ре­сурсах; створення, раціональне збереження і використання резер­ву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобіган­ня і реагування на надзвичайні ситуації; проведення державної ек­спертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захи­сту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах по­вноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади); оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактич­ну обстановку і вжиті заходи; захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій; проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, ор­ганізація життєзабезпечення постраждалого населення; пом'як­шення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виник­нення; здійснення заходів щодо соціального захисту постраждало­го населення, проведення гуманітарних акцій; реалізація визначе­них законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій; участь у міжнарод­ному співробітництві у сфері цивільного захисту населення; ор­ганізація роботи, пов'язаної з постійним спостереженням за по­тенційно екологічно і техногенно небезпечними об'єктами та їх ек­сплуатацією або виведенням з технологічного обороту.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзви­чайні ситуації техногенного і природного характеру складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чо­тири рівні — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

710

§ 3. Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають ...

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та за­хистом населення і територій від їх наслідків. У надзвичайних си­туаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних тери­торіальних підсистем єдиної державної системи.

Організаційна структура та порядок діяльності функціональних підсистем єдиної державної системи і підпорядкованих їм сил і за­собів визначаються в положеннях про них, які затверджуються відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з Міністерством України з пи­тань надзвичайних ситуацій.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи, що розгля­дається, створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і реагування на над­звичайні ситуації в межах відповідних регіонів.

Структура і порядок діяльності територіальних підсистем єдиної державної системи і підпорядкованих їм сил і засобів визначають­ся в положеннях про них, які затверджуються Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Кожний рівень єдиної державної системи має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері за­побігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про захист населення і тери­торій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак­теру» (ст. 27) органами управління у даній сфері суспільних відно­син є: Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений цен­тральний орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; інші спеціально уповнова­жені центральні органи виконавчої влади; місцеві органи виконав­чої влади в межах повноважень, визначених законом; органи міс­цевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

711

Розділ XX. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

Координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері захи­сту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру здійснюють: Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України», Кабінет Міністрів України. Для координації діяльності державних органів виконавчої влади з питань техногенно-екологічної безпеки, надзвичайних си­туацій та з питань безпечної життєдіяльності населення Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (ради). У разі необ­хідності для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенно­го та природного характеру Кабінет Міністрів України утворює спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів (ст. 28 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру»).

Рада національної безпеки і оборони України у цій сфері: — розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які нале­жать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпе­чення національної безпеки і оборони, в тому числі в екологічній сфері; проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, міжнародних договорів, інших норма­тивних актів та документів з питань національної безпеки і оборо­ни; удосконалення системи забезпечення національної безпеки, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері; проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України; матеріального, фінансового, кадрового, ор­ганізаційного та іншого забезпечення виконання заходів з питань національної безпеки і оборони; заходів екологічного характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національ­ним інтересам України; доручень, пов'язаних з вивченням кон­кретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та на­уковим закладам України; забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпе­ки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій,

712

§ 3. Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають ...

що відбуваються в Україні й у світі; питань оголошення в разі по­треби окремих місцевостей України зонами надзвичайної еко­логічної ситуації;

• здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконав­
  чої влади у сфері національної, в тому числі екологічної, безпеки,
  подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;
  
• координує та контролює діяльність органів виконавчої влади
  по організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяль­
  ності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і за­
  конних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку
  при виникненні кризових ситуацій, що загрожують екологічній
  безпеці України та здійснює інші повноваження у відповідній
  сфері.
  

До повноважень Кабінету Міністрів України відповідно до За­кону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (ст. 29) у сфері за­хисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенно­го та природного характеру належить: забезпечення реалізації політики держави у сфері захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобіган­ня цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру; розробка і здійснення загально­державних програм у сфері захисту населення і територій від над­звичайних ситуацій техногенного та природного характеру; здійснення інших повноважень, визначених Конституцією та зако­нами України, актами Президента України.

Повноваження у відповідній сфері Міністерства України з пи­тань надзвичайних ситуацій, що сьогодні є спеціально уповноваже­ним центральним органом виконавчої влади, визначені Законом України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситу­ацій техногенного і природного характеру» (ст. ЗО), а також Поло­женням про це міністерство, затвердженим Указом Президента України від 28 жовтня 1996 р. (із наступними змінами).

Згідно з цими нормативно-правовими актами до компетенції цього міністерства віднесено: забезпечення реалізації політики дер­жави у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситу-

713

Розділ XX. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

ацій техногенного та природного характеру, запобігання цим ситу­аціям і реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чор­нобильської катастрофи; керівництво діяльністю підпорядкованих йому органів управління з питань надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру, спеціальних і спеціалізованих фор­мувань; здійснення державного нагляду і контролю за розроблен­ням та реалізацією заходів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; за­твердження планів локалізації і ліквідації аварій (катастроф); про­ведення науково-дослідних робіт у сфері захисту населення і тери­торій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; здійснення інших повноважень, визначених законами України, актами Президента України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, створює разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідні територіальні органи подвійного підпорядкування. Керівники цих органів призначають­ся спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, за погодженням з відповідною державною адміні­страцією.

Інші спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади (Мінприроди України, Держкомводгосп України, Мінтранс України тощо) Законом «Про захист населення і територій від над­звичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (ст. 31) у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: розробляють і здійснюють організаційні та інженерно-технічні заходи у своїй галузі; забезпе­чують здійснення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, заходів щодо запобігання ви­никненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного ха­рактеру і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до аварійних планів; розробляють і затверджують галузеві норми та правила безпеки виробництва,

714

§ 3. Державне управління у сфері регулювання відносин, що виникають ...

технологічних процесів, продукції; організовують і здійснюють проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, ви­пробувальних і проектних робіт з питань забезпечення безпеки ви­робленої продукції, підвищення безпеки виробництва на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери їх управління; здійснюють інші повноваження, визначені законами України, актами Президента України.

Певні повноваження у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру зако­нодавством (ст. 32 Закону України «Про захист населення і тери­торій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак­теру») покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самовря­дування. А саме у межах відповідних територій вони: беруть участь у забезпеченні реалізації політики держави у сфері захисту насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру; здійснюють управління через відповідні тери­торіальні підсистеми єдиної державної системи; забезпечують про­ведення евакуаційних заходів у разі виникнення надзвичайних си­туацій техногенного та природного характеру; здійснюють підго­товку населення до дій у надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру відповідно до своїх повноважень; створюють фінансові та матеріальні резерви для ліквідації надзвичайних ситу­ацій техногенного та природного характеру та їх наслідків відповідно до законодавства; забезпечують організацію і проведен­ня аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також підтримання громадського порядку під час їх проведення; сприя­ють сталому функціонуванню об'єктів господарювання у зоні ви­никнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; здійснюють інші повноваження, визначені законами України, актами Президента України.

Складовими єдиної державної системи запобігання та реагуван­ня на надзвичайні ситуації є також відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для вико­нання відповідних робіт.

Військові і спеціальні цивільні аварійно/пошуково-рятувальні формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомп­лектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в

715

Розділ XX. Правове регулювання відносин щодо надзвичайних ... ситуацій

автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі — сили постійної готовності).

Сили постійної готовності згідно із законодавством можуть за­лучатися для термінового реагування у разі виникнення надзвичай­ної ситуації з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

Спеціально підготовлені сили і засоби Міністерства оборони України у виняткових випадках залучаються для ліквідації надзви­чайних ситуацій у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан».

Сили і засоби МВС України, Держкомкордону України і Служ­би безпеки України залучаються до ліквідації надзвичайних ситу­ацій та їх наслідків у межах, що не суперечать законодавству.

За рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласних, Київської та Севастопольської міських, районних, держав­них адміністрацій і виконавчих органів рад, за наказами керівників державних підприємств, установ та організацій на базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) утворюються позаштатні спеціалізо­вані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залу­чаються до участі у практичному відпрацюванні дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із силами постійної готовності.

Рекомендована література

1. Балюк Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіа­
   ційної (радіоекологічної) безпеки в Україні. — К., 1997.
   
2. Екологічне право. — К., 2001.
   

3. Єрофеєв М. І. Конституційне право громадян на безпечне
довкілля та його забезпечення в умовах виникнення надзвичайних
екологічних ситуацій // Конституція України — основа подальшо­
го розвитку законодавства. — К., 1997.

4. Комарницький В. М. Правовий режим зон надзвичайних еко­
логічних ситуацій в Україні. — Луганськ, 2002.

716

Рекомендована література

5. Кузніченко С. Надзвичайні спеціальні адміністративно-правові
   режими у законодавстві України // Право України. — 2000. —
   № 12.
   
6. Краснова И. О. Зона зкологического бедствия: пути формиро-
   вания новой правовой категории в зарубежном праве // Государст-
   во и право. — 1994. — № 6.
   

717

Розділ XXI

Правове регулювання поводження з відходами виробництва та споживання

§ 1. Поняття та види відходів