Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка нан україни Ю. С. Шемшученка удк 349. 6 Ббк х625. 9 Е зо

Вид материала

Документы

Содержание До адміністративної відповідальності Кримінальна відповідальність Дисциплінарна відповідальність Рекомендована література Право приватної власності на об'єкти тваринного світу припи­няється у випадках Об'єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною дер­жави незалежно від права власності на них. 2. Правове регулювання використання та охорони тваринного світу Ряд обов'язків покладається на підприємства, установи і ор­ганізації, які ведуть мисливське та рибне господарства. Мисливські угіддя надаються у користування Право на полювання Об'єктом полювання Полювання в Україні здійснюється Забороняється незаконне полювання (браконьєрство)

Подобный материал:

• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9649.79kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9662.11kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
• Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
• Спецкурс для студентів вищих навчальних, 15726.17kb.

§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про ... світ

відшкодування не одержаних доходів за час, необхідний для відновлення здоров'я, стану навколишнього природного середови­ща, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для ви­користання за цільовим призначенням, тощо. В частині третій цієї ж статті встановлено, що особи, які володіють джерелами підвище­ної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну громадянам і юридичним особам шкоду, якщо не доведуть, що збитки виникли внаслідок стихійних природних явищ, або навмис­них дій постраждалих.

Заподіяна рослинному світу шкода може бути результатом спільних дій кількох осіб. В екологічному законодавстві питання про майнову відповідальність винних осіб у таких випадках не вирішене. Тут слід керуватися ЦК України, яким встановлено, що особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідаль­ність перед потерпілим.

Ще одну групу порушень законодавства про рослинний світ, за які передбачена цивільно-правова відповідальність, становлять порушення права державної власності на рослинний світ. Будь-які угоди, що порушують це право, є недійсними з моменту їх укла­дення.

До таких незаконних угод слід віднести: купівлю-продаж при­родних рослинних ресурсів; переуступку права спеціального вико­ристання рослинного світу; дарування рослинного світу; заповіт природних рослинних ресурсів та деякі інші.

Здійснення таких угод зумовлює визнання їх недійсними за ЦК України. У випадках здійснення такої угоди при виконанні обов'язків з обох сторін у дохід держави стягується все отримане ними за угодою, а при здійсненні угоди однією стороною з неї стя­гується у дохід держави все отримане від другої сторони та все на­лежне другій на відшкодування отриманого.

За наявності умислу з однієї сторони все отримане за угодою підлягає поверненню іншій стороні, а отримане останньою чи на­лежне їй у відшкодування виконаного стягується у дохід держави.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені громадяни або посадові особи у випадках, передбачених КпАП.

Адміністративна відповідальність передбачена за такі порушен­
ня законодавства про рослинний світ, як: самовільне випалювання
сухої рослинності або її залишків (ст. 77^і); виготовлення та збут за­
боронених знарядь добування об'єктів рослинного світу, а також
19 б-гоо 577

Розділ XVII. Правова охорона і використання рослинного світу

збут незаконно добутої продукції (ст. 85^і); незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів рослинного світу, в тому числі ботанічних колекцій (ст. 88); порушення порядку прид­бання чи збуту об'єктів рослинного світу (ст. 88^і ); порушення пра­вил створення, поповнення, зберігання, використання або держав­ного обліку ботанічних колекцій та торгівля ними (ст. 88²); пору­шення вимог щодо охорони видів рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90); перевищення лімітів та нормативів викори­стання природних ресурсів (у тому числі природних рослинних ре­сурсів) (ст. 91¹)- КпАП передбачена адміністративна відповідаль­ність за порушення законодавства про захист рослин (ст. 83). Вона настає за екологічно необгрунтоване здійснення захисту рослин; неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інфор­мації про загрозу деревним насадженням, іншій рослинності від­критого та закритого Грунту, а також продукції рослинного поход­ження від шкідливих організмів; завезення на територію України та реалізацію засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації; ухилення від пред'явлення або непред'явлення засобів захисту для проведення їх огляду або дослідження; недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження чи погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля.

Кримінальна відповідальність за злочини у даній сфері встанов­лена КК України. Вона настає за знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245), незаконну порубку лісу (ст. 246), пору­шення законодавства про захист рослин (ст. 247).

Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насад­жень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших та­ких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинен­ня таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природ­но-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах

578

Рекомендована література

— карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбав­ленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добу­того.

Порушення правил, встановлених для боротьби з шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рос­лин, що спричинило тяжкі наслідки, карається штрафом до ста не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

Дисциплінарна відповідальність є одним із засобів впливу на осіб, для яких дії по охороні, використанню та відтворенню дикорослих та інших несільськогосподарського призначення природних рос­линних ресурсів є посадовим обов'язком. Види дисциплінарних стягнень за відповідні порушення передбачені Кодексом законів про працю України.

Рекомендована література

1. Гетьман А. П. Проблеми кодифікації законодавства про рос­
   линний світ: деякі міркування (коментар до Закону України «Про
   рослинний світ») // Вісник АПрН України. — X., 1999. — № 3 (18).
   
2. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьма­
   на, М. В. Шульги. - X., 2005.
   
3. Попов В. К., Гетьман А. П. Правові проблеми використання і
   охорони рослинного світу // Право України. — 2000. — № 1.
   
4. Соколова А. К. Поняття правового режиму об'єктів рослинно­
   го світу // Проблеми законності. Респ. міжвід. науков. збірник. —
   X., 2003. - № 64.
   
5. Соколова А. К. Флористичне законодавство потребує вдоско­
   налення // Проблеми законності: Респ. міжвід. науков. збірник. —
   X., 2003. - № 61.
   
6. Соколова А. К. Предмет флористичного права // Вісник АПрН
   України. - X., 2002. - № 4 (31).
   

579

Розділ XVIII

Правова охорона і використання тваринного світу

§ 1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони та використання

Тваринний світ за своїми біологічними та екологічними ознака­ми є складовою навколишнього природного середовища, зокрема біологічного різноманіття. З ним пов'язане функціонування еко­логічних систем, оскільки тваринний світ є невід'ємним компо­нентом у процесі кругообігу речовин і енергії в природі, який ак­тивно впливає на функціонування природних угруповань, структу­ру і природну родючість грунтів, формування рослинного покрову, біологічні властивості води і якість навколишнього природного се­редовища в цілому.

Тваринний світ є національним багатством України, джерелом духовного і естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання про­мислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших ма­теріальних цінностей. Такі ознаки вказують на велике економічне значення тваринного світу як природного ресурсу для мисливства, рибальства та інших видів господарювання.

Тваринний світ України багатий і різноманітний. Тут мешкає 117 видів ссавців, 270 видів птахів, які гніздяться, 21 вид рептилій, 17 видів амфібій, 184 види прісноводних риб, 44 371 вид безхребет­них. За даними українських видань, за останнє десятиріччя має місце зникнення окремих видів або проникнення на територію Ук-

580

§ 1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони та використання

раїни нових. Причинами таких змін стану тваринного світу є ситу­аційні зміни у землекористуванні, подальше забруднення навко­лишнього природного середовища, кліматичні зміни його стану¹.

З метою збереження тваринного світу, в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ ор­ганізацій і громадян здійснюються заходи щодо його охорони, на­уково обґрунтованого, невиснажливого використання та відтво­рення (преамбула Закону України «Про тваринний світ»).

Правова охорона і порядок користування тваринним світом в Україні забезпечується законами України «Про охорону навколиш­нього природного середовища», «Про тваринний світ» та іншими законодавчими актами. Загальним об'єктом правової охорони є тваринний світ у сукупності усіх його елементів. До останніх нале­жать:

• дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи,
  плазуни, земноводні, риби та інші), і безхребетні (членистоногі,
  молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційно­
  му різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялеч­
  ки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у
  напіввільних умовах чи в неволі;
  
• частини диких тварин (роги, шкіра тощо);
  
• продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).
  

Крім цього, правовій охороні підлягають нори, хатки, лігва, му­рашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця то­кування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимча­сових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середо­вищем їх існування та шляхами міграцій (ст. З Закону України «Про тваринний світ»).

З цього випливає, що, по-перше, тваринний світ — це один із компонентів навколишнього природного середовища. Представни­ками тваринного світу, що підлягають правовій охороні, є лише дикі тварини та інші об'єкти тваринного світу, які знаходяться в на­вколишньому природному середовищі переважно у стані природної волі, а також у напіввільних умовах чи в неволі. По-друге, тварин­ний світ — це уся сукупність видових і популяційних різноманіть

¹ Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі. Спеціальне видання до 5-ої Всеєвро-пейської конференції міністрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи». - К., 2003. - С. 44.

581

Розділ XVIII. Правова охорона і використання тваринного світу

живих організмів на всіх стадіях розвитку, частини диких тварин та продукти їх життєдіяльності. По-третє, тваринний світ знаходиться у стані природної волі постійно чи тимчасово у просторових межах юрисдикції держави, тобто на території України — на суші, у повітрі і воді, включаючи її внутрішні і територіальні моря, конти­нентальний шельф та виключну (морську) економічну зону.

Не є об'єктами тваринного світу сільськогосподарські, свійські тварини, залишки викопних тварин. Вони є майном, яке належить на праві власності державним, кооперативним, громадським ор­ганізаціям, громадянам, а тому їх використання та охорона не ре­гулюються Законом України «Про тваринний світ».

Тваринний світ є об'єктом права власності. Окремі його елемен­ти можуть знаходитись у державній, комунальній, колективній чи приватній власності.

Тваринний світ як об'єкт права державної власності вира­жається, зокрема, у таких дефініціях, як «тваринний світ є національним багатством України» та «об'єкти тваринного світу як природний ресурс загальнодержавного значення» (преамбула, ст. 4 Закону України «Про тваринний світ»). Основними ознаками тва­ринного світу як природного ресурсу загальнодержавного значен­ня є його відповідний стан — стан природної волі. Під станом при­родної волі слід розуміти не обмежений людиною безпосередній природний зв'язок живого з навколишнім середовищем. Цей зв'язок для різних видів диких тварин неоднаковий і зумовлений біологічними особливостями даного виду. Втрата дикою твариною стану природної волі або, навпаки, набуття твариною, яка знахо­дилась у неволі, цього стану суттєво змінює її режим¹.

Однак етап природної неволі, безсумнівно, не може бути основ­ною ознакою належності диких тварин до державної форми влас­ності. Не можна вважати у стані природної волі тварин, які знахо­дяться у заповідниках та інших територіях природно-заповідного фонду, адже життєвий їх простір обмежено, годування їх здійснюється здебільшого штучно, за цих умов тварини, що знахо­дяться у межах територій природно-заповідного фонду, мали б роз­глядатись як майно заповідників, національних парків і т. п.² Вод-

1. Константиниди С. С. Охрана животного мира. — Алма-Ата, 1975. — С. 111—
   120.
   
2. Колбасов О. С. Право собственности на животньїй мир // Развитие аграрно-
   правовнх наук. — М., 1980. — С. 57—59.
   

582

§ 1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони та використання

ночас законодавство відносить цих тварин до об'єктів загальнодер­жавного значення.

Ще однією ознакою тваринного світу як об'єкта права держав­ної власності слід вважати вільне перебування живих організмів, інших об'єктів тваринного світу у просторових межах юрисдикції держави, тобто на території України, у межах її територіальних і внутрішніх морських вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, на суші, у воді, грунті та повітрі, які постійно чи тимчасово населяють територію України. Міграції ди­ких тварин, тобто переміщення їх через державні кордони, пов'язані з їх життєвими циклами або викликані змінами умов їх існування в місцях перебування, спричиняють автоматичні зміни у видовому і кількісному складі тваринного світу. Тому дикі тварини у межах держави автоматично стають об'єктами права її власності, а ті, що виходять за її межі, виключаються із числа об'єктів права державної власності. Крім цього, до об'єктів тваринного світу за­гальнодержавного значення доцільно відносити диких тварин, інші об'єкти тваринного світу, що знаходяться у водоймах, які розміщені на території більш ніж однієї області, на території дер­жавних мисливських угідь і у лісах державного значення. Відповідно до положень п. «ж» ст. 39 Закону України «Про охоро­ну навколишнього природного середовища» до об'єктів загально­державного значення віднесено й такі, що в установленому зако­нодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність. Це дає змогу зробити припущення, що можуть бути об'єкти й місцевого значення, але це не досить чітко визначено у законо­давстві.

Єдиним суб'єктом права державної власності на об'єкти тва­ринного світу є український народ. Від його імені права власника на тваринний світ здійснює держава в особі Верховної Ради Ук­раїни, яка може делегувати окремі права власника органам держав­ної виконавчої влади в галузі охорони, використання і відтворен­ня тваринного світу.

Право комунальної власності є похідним від права державної власності на об'єкти тваринного світу. Суб'єктами цього права є місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про тваринний світ» об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розве­дені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах або набуті іншим

583

Розділ XVIII. Правова охорона і використання тваринного світу

не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб. Це, наприклад, тварини, що розводяться у звірівницьких фермах, риби, розведені у рибого­сподарських водоймах, добуті в установленому законодавством по­рядку дозволеними засобами і знаряддями об'єкти тваринного світу, наприклад, у порядку полювання чи рибальства.

Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) має бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують за­конність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезен­ня в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством по­рядку. Такими документами можуть бути спеціальні дозволи на по­лювання (ліцензії, відстрілочні картки), договори на ведення мис­ливського господарства, здійснення рибальства. Це можуть бути і договори купівлі-продажу, дарування, обміну (наприклад, колекції тварин чи інших об'єктів тваринного світу).

У передбаченому законом порядку права власників об'єктів тва­ринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

Право приватної власності на об'єкти тваринного світу припи­няється у випадках, жорстокого поводження з дикими тваринами; встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу та в інших випадках, передбачених законом. Припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу проводиться в судовому по­рядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використан­ня і відтворення тваринного світу або прокурора (ст. 8 Закону Ук­раїни «Про тваринний світ»).

Об'єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною дер­жави незалежно від права власності на них.

Сукупність законів та інших нормативно-правових актів, якими регулюються відносини ло охороні, використанню і відтворенню тваринного світу, становить галузь фауністичного права. Крім вже згадуваних законів України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища» та «Про тваринний світ», складовими цієї галузі є закони України «Про мисливське господарство та полювання» (2000 р.), «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію

584

§ 2. Правове регулювання використання та охорони тваринного світу

з них» (2003 р.), «Про бджільництво» (2000 р.), відповідні укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо. Чимало норм, що стосуються охорони і використання тварин­ного світу, містяться у Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі України про надра, Законі України «Про рослинний світ» та ін. Питання юридичної відповідальності у цій сфері регулюють­ся КпАП, КК, ЦК, Кодексом законів про працю.

£ 2. Правове регулювання використання та охорони тваринного світу

У формулі «правове регулювання використання та охорони тва­ринного світу» поєднано два елементи: а) правове регулювання ви­користання тваринного світу; б) правове регулювання охорони тва­ринного світу. Розглянемо їх кожне окремо.

Серцевиною першого є поняття «право використання тварин­ного світу». Під ним розуміють правовий інститут фауністичного права, який являє собою сукупність правових норм, якими регулюють­ся суспільні відносини в галузі використання та відтворення об'єктів тваринного світу — право використання тваринного світу в об'єктивному значенні. У суб'єктивному значенні право використан­ня тваринного світу — це сукупність прав і обов'язків суб'єктів фа­уністичних правовідносин у галузі охорони, використання та відтво­рення тваринного світу.

Право використання тваринного світу класифікується на види за різними критеріями. Зокрема, за цільовим використанням тва­ринного світу виділяють сукупності норм, якими регулюються: мисливство; рибальство, включаючи добування водних безхребет­них тварин і морських ссавців; використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо; вико­ристання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення в напіввільних умовах чи неволі та інші.

За підставами виникнення право використання тваринного світу може бути загальним та спеціальним. У першому випадку об'єкти тваринного світу використовуються на безоплатній основі, без ви-

585

Розділ XVIII. Правова охорона і використання тваринного світу

лучення об'єктів тваринного світу з природного середовища, за ви­нятком любительського і спортивного рибальства у водоймах за­гального користування, в межах встановлених законодавством об­сягів безоплатного вилову, без відповідних дозволів та для задово­лення життєво необхідних наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб.

У порядку спеціального використання тваринного світу здійсню­ються усі види користування тваринним світом за спеціальними дозволами (ліцензіями). Таке використання тваринного світу су­проводжується вилученням диких тварин (добуванням, збиранням тощо) з природного середовища і є платним.

За строками користування тваринним світом може бути строко­вим (на один сезон, на час гніздування птахів, у межах оголошено­го терміну полювання) та безстроковим. Строки користування тва­ринним світом визначаються відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ» користу­вачі мають право в установленому порядку здійснювати лише ті ви­ди користування тваринним світом, які їм дозволені. Вони мають право власності на добуті (придбані) в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації. Підприємства, установи, організації та громадяни користуються й іншими правами, перед­баченими законодавством України, щодо використання об'єктів тваринного світу.

Права підприємств, установ, організацій та громадян щодо ви­користання об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в дер­жавних інтересах, а також в інтересах інших користувачів (ст. 34 Закону «Про тваринний світ»).

Користувачі об'єктів тваринного світу зобов'язані додержувати­ся встановлених правил, норм, лімітів, квот, термінів користуван­ня тваринним світом. Вони мають застосовувати способи, які не зумовлюють порушення цілісності природних угруповань і забез­печують збереження тварин, яких не дозволено використовувати.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про тваринний світ», Тимчасово­го порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 р., Порядку справляння плати за спеціальне викори­стання рибних та інших водних живих ресурсів, затвердженого по­становою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р., зі зміна-

586


§ 2. Правове регулювання використання та охорони тваринного світу

ми від 7 лютого 2000 р., користувачі об'єктів тваринного світу зо­бов'язані своєчасно вносити збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

Розмір плати за спеціальне використання тварин обчислюється на підставі доведених користувачам лімітів (квот або дозволених обсягів) спеціального використання тварин та нормативів плати. Плата за спеціальне використання об'єктів тваринного світу зара­ховується до Державного бюджету України. Платники несуть відпо­відальність за повноту обчислення і своєчасне внесення до бюдже­ту плати за спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

На всіх користувачів тваринного світу покладається обов'язок надавати допомогу державним та іншим органам, які здійснюють контроль за охороною і використанням тваринного світу, безпе­решкодно допускати їх до перевірки всіх об'єктів, де утримуються, переробляються та реалізуються об'єкти тваринного світу.

Ряд обов'язків покладається на підприємства, установи і ор­ганізації, які ведуть мисливське та рибне господарства. А саме: про­водити первинний облік чисельності і використання диких тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де вони перебувають, по­давати таку інформацію органам, що здійснюють державний облік тварин та облік їх використання, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; проводити комплексні заходи, спря­мовані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин, збере­ження і поліпшення середовища їх перебування; здійснювати захо­ди щодо виконання екологічних програм різного рівня з питань охорони, використання і відтворення тваринного світу; негайно інформувати природоохоронні органи, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування; виникнення загрози знищення та випадки загибелі тварин; здійснювати комплексні за­ходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; здійсню­вати охорону об'єктів тваринного світу в межах закріпленої тери­торії, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні; са­мостійно припиняти використання об'єктів тваринного світу в разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворюючої здатності та виникнення загрози знищення тварин; негайно вжи­вати заходів до усунення негативного впливу на тварин і середови­ще їх перебування.

587

Розділ XVIII. Правова охорона і використання тваринного світу

Законом передбачені й умови та підстави припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу. Зокрема, таке право припиняється в разі: закінчення строку, на який було нада­но відповідний дозвіл чи інший документ на право їх використан­ня; добровільної відмови підприємств, установ, організацій та гро­мадян від використання об'єктів тваринного світу; припинення діяльності підприємства, установи, організації та громадян, які ви­користовували об'єкти тваринного світу; порушення порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу.

Право використання об'єктів тваринного світу також може бу­ти припинено на підставі рішення суду в разі систематичного не­виконання встановлених законодавством правил, норм, інших ви­мог або договірних обов'язків щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Припинення права спеціального використання об'єктів тварин­ного світу здійснюється шляхом анулювання спеціального дозволу в порядку, визначеному законодавством. Це не звільняє відповідальних осіб від зобов'язань щодо відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону і ви­користання тваринного світу.

Кожний з конкретних видів користування тваринним світом має свою специфіку. Розглянемо цю специфіку стосовно найбільш важливих видів користування тваринним світом.

Правове регулювання мисливства та рибальства. Мисливство — один з основних видів спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів і птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання. При цьому забезпечується мета щодо задо­волення матеріальних, рекреаційних та інших потреб суспільства і громадян.

Правове регулювання відносин щодо здійснення мисливства за­безпечується законами України «Про тваринний світ» та «Про мисливське господарство та полювання», відповідними постанова­ми Кабінету Міністрів України, нормативними актами Мінприро­ди України, Держкомлісгоспу України тощо.

За Законом України «Про мисливське господарство та полюван­ня» мисливство здійснюється юридичними та фізичними особами

588

§ 2. Правове регулювання використання та охорони тваринного світу

(користувачами), які ведуть мисливське господарство. Під ос­таннім розуміють галузь народного господарства, сферу суспільно­го виробництва, основними завданнями якого є охорона, викори­стання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мис­ливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спор­ту і мисливського собаківництва.

Мисливське господарство ведеться в межах мисливських угідь, якими є ділянки суші і водного простору (ліси, поля, луки, боло­та, озера тощо), на яких перебувають мисливські тварини і які мо­жуть бути використані для ведення мисливського господарства, в тому числі для добування (відлову, відстрілу) тварин. Не належать до мисливських угідь території, на яких хоч і перебувають мис­ливські види тварин, проте їх функціональне призначення не сумісне із веденням мисливства. Це такі території:

• території населених пунктів (сіл, селищ, міст) і зони навколо
  них. Забороняється полювання на відстані ближче 200 метрів від
  будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де
  можливе перебування людей;
  
• території та об'єкти природно-заповідного фонду України
  (природні та біосферні заповідники, національні природні і
  регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, загальнозо-
  ологічні та орнітологічні заказники). На таких територіях мис­
  ливські тварини можуть добуватися лише в порядку, визначеному
  законодавством та відповідно до правового режиму цих територій;
  
• оздоровчо-лікувальні, рекреаційні території (курорти та окру­
  ги їх санітарної охорони, місця організованого масового відпочин­
  ку населення і туризму).
  

Закон також встановлює, що користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації (в тому числі громадські), в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у до­говорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мис­ливських угідь. Форма типового договору про умови ведення мис­ливського господарства затверджена наказом Держкомлісгоспу Ук­раїни від 12 грудня 1996 р. У договорі вказуються межі закріплених

589

Розділ XVIII. Правова охорона і використання тваринного світу

угідь, строки користування ними, плата за користування мисливсь­кими угіддями, перелік обов'язкових заходів, спрямованих на раціональне використання і охорону мисливського фонду тварин, права і обов'язки сторін, їх відповідальність.

Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства на­даються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими рада­ми за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого цен­трального органу виконавчої влади у галузі мисливського госпо­дарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на термін не менше 15 років. Користувачі мисливських угідь мають переважне право на продовження терміну користування. Суцільна площа мисливських угідь, що надається в користування, як правило, має становити не менше 3 тис. гектарів, але не більше 35% загальної площі мис­ливських угідь Автономної Республіки Крим, області. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Загальна площа мисливських угідь України становить близько 52 млн. гектарів. З них 86% території знаходиться у користуванні Українського товариства мисливців та рибалок, 11 — Держ-комлісгоспу України, 2,0 — Товариства військових мисливців та рибалок, 1% — інших користувачів¹.

На закріплених мисливських угіддях користувачі зобов'язані проводити комплекс заходів для охорони, відтворення кількості диких звірів і птахів. На них покладено відповідальність за пра­вильне використання державного мисливського фонду, реєстрацію мисливців, що беруть участь у полюванні, облік добутої дичини.

Однією з основних форм користування державним мисливсь­ким фондом є полювання, тобто сукупність дій людини, спрямова-

¹ Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Ук­раїні, 1996. - К., 1998. - С. 29.

590

§ 2. Правове регулювання використання та охорони тваринного світу

них на вистежування, переслідування з метою добування і саме до­бування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що знаходяться в стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у ме­жах мисливських угідь.

До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мис­ливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю (у тому числі арбалетом, луком) або з капканами та іншими зна­ряддями добування диких звірів і птахів, або з собаками мисливсь­ких порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полю­вання; перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю (в тому числі з арбалетом, луком).

Право на полювання згідно з законодавством надається громадя­нам України, які досягли 18-річного віку, одержали в установлено­му порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші доку­менти, що засвідчують право на полювання:

• посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку
  добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про
  сплату державного мита, які видаються спеціально уповноваженим
  центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського гос­
  подарства;
  
• дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія,
  відстрільна картка тощо);
  
• дозвіл органів внутрішніх справ на користування вогнепаль­
  ною мисливською зброєю;
  
• паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і
  птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у
  разі їх використання під час полювання. Такі ж документи при
  здійсненні полювання повинні мати власники або користувачі зе­
  мельних ділянок, віднесених до мисливських угідь.
  

Право на полювання зумовлюється членством в одному із това­риств чи організацій, а також видом мисливства: промислового до­бування звірів та птахів; любительського; спортивного полювання; добування диких звірів і птахів у науково-дослідних цілях. Тому, крім зазначених документів, члени громадських мисливських ор­ганізацій повинні мати членські квитки мисливців.

Іноземці можуть здійснювати полювання на території України. Порядок і умови організації та здійснення ними полювання,

591

Розділ XVIII. Правова охорона і використання тваринного світу

розміри плати за нього визначаються відповідними договорами, що укладаються між іноземцями та користувачами мисливських угідь на підставі положень, встановлених Держкомлісгоспом Ук­раїни.

Об'єктом полювання є державний мисливський фонд, тобто мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі, а та­кож утримуються в напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мисливських господарств.

Полювання в Україні здійснюється відповідно до визначених За­коном України «Про мисливське господарство та полювання» спо­собів (ст. 15) та в установлені строки (ст. 19). Так, полювання мо­же здійснюватися індивідуально, колективно, колективно з наго­ничами (облавне полювання), з використанням мисливської во­гнепальної зброї, собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів, сіток і пасток для відлову тварин живцем, вишок, пахучих неотруйних приманок. Полювання може здійснюватися у такі строки: на пернатих, як правило, — з серпня по грудень; на хутро­вих звірів — з 15 жовтня по лютий включно; на самців козулі — з 1 травня по грудень включно; на диких кабанів, ланей, оленів, лосів — з вересня по січень та інше.

Полювання здійснюється відповідно до лімітів використання мисливських тварин та норм відстрілу звірів і птахів, які затверд­жуються на кожен мисливський сезон Мінприроди України за по­данням Держкомлісгоспу України на підставі пропозицій користу­вачів мисливських угідь, погоджених з місцевими органами Мінприроди України та Держкомлісгоспу України.

Забороняється незаконне полювання (браконьєрство), тобто полю­вання без належного на те дозволу; полювання у заборонений час; полювання у заборонених для цього місцях; полювання із застосу­ванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами.

Продукція полювання — перната дичина, зайці-русаки, кролі дикі, єнотовидні собаки, лисиці, вовки і ведмеді, добуті мисливця-ми-любителями та мисливцями-спортсменами, а також м'ясо їстівних хутрових звірів залишаються мисливцю і можуть бути са­мостійно ними реалізовані з дозволу органів державної ветеринар­ної медицини. Шкіри, м'ясо, роги та ікла копитних, добутих у про­цесі полювання, а також відловлені живі тварини здаються корис­тувачеві мисливських угідь. Підлягають обов'язковій здачі користу-

592