Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка нан україни Ю. С. Шемшученка удк 349. 6 Ббк х625. 9 Е зо

Вид материала

Документы

Содержание Тимчасові лісокористувачі мають право Тимчасові лісокористувачі зобов'язані Заготівля деревини Розділ XVI. Правова охорона

Подобный материал:

• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9649.79kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9662.11kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
• Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
• Спецкурс для студентів вищих навчальних, 15726.17kb.

§ 2. Правове регулювання використання та охорони лісів

У главі 2 Лісового кодексу визначаються загальні права та обов'язки постійних і тимчасових лісокористувачів. Зокрема, постійні лісокористувачі мають право: на ведення в установленому порядку лісового господарства; на першочергове спеціальне викори­стання в установленому порядку лісових ресурсів, користування зе­мельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського гос­подарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і тури­стичних цілей, проведення науково-дослідних робіт; власності на за­готовлену продукцію і доходи від її реалізації (крім доходів від ре­алізації продукції, одержаної при догляді за лісом та інших лісогос­подарських заходів); здійснювати в установленому законодавством порядку будівництво доріг, лісових складів, пожежно-хімічних станцій, господарських приміщень та інших об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.

Тимчасові лісокористувачі мають право: здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, користування земельними ділянка­ми лісового фонду для потреб мисливського господарства, культур­но-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт відповідно до умов договору; за погодженням з радами, які надали їм у користування земельні ділянки лісового фонду, та постійними лісокористувачами, в уста­новленому законодавством порядку прокладати дороги, обладнува­ти лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити госпо­дарські будівлі та споруди для зберігання і первинної обробки за­готовленої сировини тощо.

У свою чергу постійні лісокористувачі зобов 'язані: забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення родючості ґрунтів, про­дуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властиво­стей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісово­го господарства та використання лісових ресурсів; дотримуватися науково обгрунтованих норм і порядку спеціального використання Деревних та інших ресурсів лісу й користування земельними ділян­ками лісового фонду; вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та користуватися зе­мельними ділянками лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використан­ня та відтворення; виконувати роботи, пов'язані з відведенням у натурі земельних ділянок лісового фонду для спеціального викори-

531

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

стання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, спортивних і тури­стичних цілей та проведення науково-дослідних робіт; вести пер­винний облік лісів; забезпечувати охорону рідкісних видів рослин і тварин, рідкісних рослинних угруповань відповідно до природо­охоронного законодавства; своєчасно вносити плату за викорис­тання лісових ресурсів; не порушувати законні права тимчасових лісокористувачів.

Тимчасові лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати користуван­ня земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх на­дання; вести роботу способами, які забезпечували б збереження оз­доровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали спри­ятливі умови для відновлення насаджень, охорони, захисту, вико­ристання та відтворення лісів, охорони рідкісних видів флори і фа­уни; своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів; виконувати інші вимоги, встановлені законодавством Ук­раїни щодо регулювання порядку використання лісових ресурсів.

Права та обов'язки лісокористувачів виникають на підставі юридичних складів, які включають в себе: подання клопотання про надання у постійне та тимчасове користування земельних ділянок лісового фонду для відповідних цілей, до якого додаються статутні документи (статут чи положення), зареєстровані в установленому порядку, погоджений проект відведення зазначеної земельної ділянки, інші документи. На підставі такого клопотання видається в установленому земельним законодавством порядку державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що підлягає державній реєстрації, а також укладаються договори орен­ди землі.

Право спеціального користування постійних лісокористувачів виникає з моменту одержання дозволу — лісорубного квитка (ор­дера) або лісового квитка, який видається державними органами лісового господарства після затвердження лімітів використання лісових ресурсів, виділення лісосічного фонду в натурі (Про за­твердження Положення про порядок видачі дозволів на спеціаль­не використання природних ресурсів та Положення про порядок установлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення: постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. (із змінами від 20 квітня 1994 р.); Інструкція про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів та про порядок установлення лімітів на використання природних ресурсів

532

§ 2. Правове регулювання використання та охорони лісів

державного значення, затверджена наказом Мінприроди України 31 березня 1993 р.).

Право постійного лісокористування припиняється у разі: добро­вільної відмови від лісокористування та від земельної ділянки лісо­вого фонду; закінчення строку, на який було надано право лісоко­ристування та надана земельна ділянка; припинення діяльності підприємства, установи, організації; вилучення земель лісового фонду для інших державних та громадських потреб; нецільове використання лісових ресурсів; порушення вимог, передбачених у лісорубному білеті (ордері) чи лісовому білеті, або порушення ви­мог лісового законодавства; систематичного невнесення земельно­го податку, плати за використання лісових ресурсів у строки, вста­новлені законодавством, а також орендної плати в строки, визна­чені договором, тощо. При цьому скасовується дозвіл на спеціаль­не використання лісових ресурсів органами лісового господарства, анулюється лісорубний квиток (ордер) чи лісовий квиток та прий­мається рішення ради про вилучення земельної ділянки з користу­вання.

Підстави для припинення права тимчасового користування зе­мельними ділянками лісового фонду визначені ст. 22 Лісового ко­дексу України.

Спеціальне використання лісових ресурсів та користування зе­мельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського гос­подарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і ту­ристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт є платни­ми. Плата проводиться за встановленими Кабінетом Міністрів Ук­раїни таксами на деревину лісових порід, що відпускаються на пні, і на живицю (Такси на деревину лісових порід, що відпускаються на пні, та на живицю, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р.), або у вигляді орендної плати чи до­ходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсній ос­нові (ст. 89 Лісового кодексу України). Розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділян­ками лісового фонду встановлюється, виходячи з лімітів їх викори­стання на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості і до­ступності (Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р.; Інструкція про механізм справляння збору за

533

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

спеціальне використання лісових ресурсів та користування земель­ними ділянками лісового фонду, затверджена спільним наказом Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки та Дер­жавної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 р., з наступними змінами). У разі застосування конкурсних умов ре­алізації лісових ресурсів плата за них встановлюється не нижче від діючих такс. Розмір орендної плати визначається за угодою сторін у договорі оренди, але не нижче встановлених такс на лісові ресур­си. Ради в межах своєї компетенції можуть встановлювати пільги щодо сплати платежів, передбачених лісовим законодавством.

Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державно­го значення в розмірі 80% зараховуються до державного бюджету, 20% відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та бюд­жетів областей. Плата за використання лісових ресурсів місцевого значення та за користування земельними ділянками лісового фон­ду зараховується до місцевих бюджетів.

Тепер щодо особливостей окремих видів права лісокористу­вання.

Заготівля деревини є основним лісовим користуванням у частині задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах. Порядок за­готівлі деревини регулюється статтями 52—60 Лісового кодексу, Правилами відпуску деревини на пні в лісах України, затвердже­них постановою Кабінету Міністрів України 29 липня 1999 р. Пра­вила відпуску деревини на пні в лісах України — це система норм щодо встановлення лімітів, їх розподілу та видачі дозволів на за­готівлю деревини, живиці та інших продуктів лісу, строків і поряд­ку їх заготівлі та вивезення.

Заготівля деревини в порядку спеціального використання здійснюється під час рубок головного користування, що прово­дяться в стиглих деревостанах. Правила рубок головного користу­вання в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р., визначаються як система норм і ви­мог щодо здійснення рубок, в основу яких покладено дотримання принципів безперервного, невиснажливого і раціонального вико­ристання лісових ресурсів, збереження умов відтворення високо­продуктивних стійких насаджень, їх екологічних та інших корис­них властивостей.

У свою чергу рубки головного користування залежно від особ­ливостей лісів можуть бути вибіркові (вирубується частина дерев

534

§ 2. Правове регулювання використання та охорони лісів

перестійного і стиглого віку, при цьому способі рубки ділянка за­лишається вкритою лісовою рослинністю), поступові (рубки, під час яких передбачається вирубка деревостану за кілька прийомів), суцільні (рубки, під час яких весь деревостан вирубується повністю, за винятком насінників життєздатного підросту і молодняка, цінних і рідкісних видів дерев та чагарників, що підлягають збере­женню). Рубки головного користування у виняткових випадках мо­жуть проводитись у достигаючих деревостанах у лісах другої групи з дозволу центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженого з центральним органом виконавчої вла­ди з питань охорони навколишнього природного середовища.

Крім рубок головного користування, законодавство виділяє руб­ки, пов'язані з веденням лісового господарства (рубки освітлення, прочищення, проріджування, прохідні рубки), а також інші рубки (вибіркові санітарні рубки, суцільні санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості; прокладання квартальних просік, догляд за підростом та за узліссям тощо) (Правила рубок, пов'язані з веден­ням лісового господарства, та інших рубок, затверджені постано­вою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 р.).

Застосування тих чи інших видів і способів рубок визначається правовим режимом лісів першої та другої груп і має бути спрямо­ване на поліпшення породного складу і продуктивності лісів, відновлення господарсько-цінних деревних порід.

В особливо захисних ділянках лісу може бути повністю або ча­стково заборонено застосування окремих видів і способів рубок.

Необхідна кількість заготівельної деревини визначається розра­хунковою лісосікою — науково обґрунтованою оптимальною щорічною нормою рубки достиглих деревостанів, яка обчис­люється на тривалий період для кожного підприємства, що веде лісове господарство, роздільно за групами лісів, господарствами у кожній області, регіоні.

Заготівля деревини у розмірах, що перевищують розрахункову лісосіку, як правило, забороняється, крім випадків великої необхід­ності і лише з дозволу Кабінету Міністрів України. Заготівля дере­вини здійснюється за щорічними планами, які складаються з ураху­ванням перспективного плану шляхом розподілу між лісозаготівель­никами річного лісосічного фонду держави (необхідний обсяг заго­тівлі деревини по кожному лісозаготівельному підприємству на рік).

535

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

Суб'єктами права заготівлі деревини є заготівельні підпри­ємства, установи, організації, які одержали в установленому поряд­ку спеціальний дозвіл — лісорубний квиток (ордер) та на які по­кладається комплекс зобов'язань, передбачених статтями 18—19 Лісового кодексу та п. 5 Правил відпуску деревини на пні в лісах України: раціонально використовувати деревину (не залишати не-дорубів, заготовлену деревину на місцях рубок, не допускати її втрат тощо), забезпечувати охорону лісів (додержуватися правил протипожежної безпеки, не засмічувати лісів, зберігати підрост і молодняк та ін.), не допускати негативного впливу лісозаготівель на інші природні об'єкти (лісові грунти, водоймища), а також не завдавати шкоди різним спорудам у лісах тощо.

Плата за заготівлю деревини на пні справляється за встановле­ними постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р.¹ таксами на деревину лісових порід, що відпускаються на пні, або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісо­вих ресурсів на конкурсних умовах.

Важливим видом лісокористування є заготівля живиці (смоли хвойних дерев), яка використовується для одержання медичних препаратів, а також у технічних цілях. Живицю одержують шляхом підсочки, тобто надрізу на корі стиглих та пристигаючих хвойних насаджень: сосни — не раніше ніж за 10 років, ялини — за 3 роки, модрини — за 5 років до призначення їх до суцільної рубки. Від­повідно до ст. 61 Лісового кодексу України, Правил заготівлі жи­виці в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1996 р., заготівля живиці здійснюється пере­важно постійними та тимчасовими лісокористувачами — підпри­ємствами лісозаготівельної промисловості на підставі спеціального дозволу — лісорубного квитка, який видається на весь термін експлуатації ділянки, призначеної для підсочки.

Заготівля живиці здійснюється на відведених і переданих для підсочки насадженнях згідно з планом відводу насаджень для підсочки в натурі, рішенням обласної державної адміністрації про розподіл ліміту заготівлі живиці. Відведення насаджень для цих цілей і оформлення їх у натурі проводиться згідно з Правилами відпуску деревини на пні в лісах України. Загальна площа насад-

¹ Екологія і закон. Екологічне законодавство України. Книга 1. — К., 1997. — С. 621-628.

536

§ 2. Правове регулювання використання та охорони лісів

жень, що передається для підсочки, не повинна перевищувати 10 розрахункових лісосік. До закінчення строків підсочки у хвойних деревостанах, призначених для заготівлі живиці, рубки головного користування забороняються. Вирубування цих деревостанів до їх підсочки, а також дострокове вилучення їх з підсочки може допус­катися, як правило, з дозволу Держкомлісгоспу України. Так, дост­рокове вилучення дерев із підсочки можливе за різкого погіршен­ня санітарного стану або пошкодження дерев під час пожежі.

Плата за заготівлю живиці визначається у межах такс на живи­цю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р.

Заготівля другорядних лісових матеріалів — пнів, лубу, кори, де­ревної зелені — здійснюється з метою їх промислової переробки, розвитку лісових промислів і задоволення потреб населення. Відповідно до вимог ст. 62 Лісового кодексу України заготівля дру­горядних лісових матеріалів має здійснюватись без заподіяння шкоди лісу.

Згідно з Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів, за­твердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р., заготівля другорядних лісових матеріалів для потреб вироб­ничої та комерційної діяльності належить до спеціального викори­стання, проводиться за плату на підставі спеціального дозволу — лісового квитка і тільки у межах відведених земельних ділянок лісо­вого фонду. Так, деревні пні заготовляються для одержання осмо­лу (сировини для смолоскипидарного виробництва) та дров; луб заготовляється шляхом знімання кори з дерев, призначених для рубки у поточному році; кора деревних порід заготовляється з ме­тою одержання лікарської та технічної сировини (кори дуба, кру­шини, калини, ялини тощо), а також — сировини для виробництва дьогтю; до деревної зелені належать дрібні пагони та гілки з дерев, підліску, підросту та цілі дерева, що заготовляються для приготу­вання корму тваринам, а також технічних, ритуальних та інших потреб.

Терміни проведення заготівельних робіт визначаються постійними лісокористувачами і зазначаються у лісовому квитку. Як правило, пні заготовляються протягом року, луб — лише в період інтенсивного руху соків (квітень — травень), кора — у вес­няний період із дерев і чагарників, призначених для рубки в по­точному році.

537

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

Після завершення робіт територія, де заготовлялися пні, має бу­ти приведена до стану, придатного для лісогосподарського викори­стання. Забороняється заготівля пнів у 50-метровій смузі постійних водотоків. Заготівля деревної зелені провадиться на спеціально визначених ділянках або суміщається з проведенням інших видів рубок. Із дерев, що ростуть, зелень заготовляють тільки під час обрізування гілок при формуванні крони. .

Серед видів права лісокористування особливе місце займають побічні лісові користування (статті 64—67 Лісового кодексу Ук­раїни). Відповідно до Порядку здійснення побічних лісових кори­стувань у лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р., побічні лісові користуван­ня можна поділити на дві групи. До першої віднесені побічні лісові користування, об'єктом яких є ліс: заготівля (збирання) дикорос­лих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин; заготівля де­ревних соків; збирання лісової підстилки. До другої — не тільки ліс, а й землі лісового фонду, не покриті лісом: для розміщення пасік, заготівлі сіна і випасання худоби, заготівлі очерету.

Збір громадянами у лісах дикорослих трав 'янистих рослин, квітів, грибів, ягід, горіхів, інших плодів для власного споживання належить до загального використання лісових ресурсів і провадиться безоплатно.

Здійснення побічних лісових користувань (включаючи спеціально створені для цього насадження) для потреб виробничої та комерційної діяльності належать до спеціального використання, провадяться за плату на підставі спеціального дозволу — лісового квитка і тільки у межах відведених земельних ділянок лісового фонду. Збір рослин (їх частин) і грибів, занесених до Червоної книги України, заборо­няється.

Побічні лісові користування мають тимчасовий характер. Так, заготівля рослинної сировини на одній і тій самій території прово­диться періодично, зокрема: суцвіть, плодів, інших надземних ор­ганів однорічних рослин — один раз на два роки; надземних час­тин багаторічних рослин (стебла, листя, бруньки) — один раз на п'ять років; підземних частин усіх рослин (коріння, кореневища, бульби, цибулини) — один раз на 10 років. При заготівлі деревних соків сезон підсочки починається з настанням вегетаційного періоду.

Період розміщення вуликів і пасік визначається залежно від ка­лендарних термінів цвітіння медоносів. Термін сінокосіння та ви-

538

§ 2. Правове регулювання використання та охорони лісів

пасання худоби зазначається у лісовому квитку. Збирання лісової підстилки допускається в окремих випадках у лісах другої групи, причому на одній і тій самій площі не частіше, ніж один раз про­тягом п'яти років. Терміни збирання підстилки та заготівлі очере­ту також визначаються у лісовому квитку. Здійснення побічних лісових користувань має провадитись без заподіяння шкоди лісу. Так, забороняється: заготівля соків шляхом зарубів і запилів на де­ревах; розміщення пасік у місцях масового відпочинку людей; ви­пасання худоби у державних захисних і полезахисних смугах, про­тиерозійних лісах, особливо цінних лісових масивах, на площах лісових культур природних молодняків, у насадженнях з наявністю життєздатного підросту до досягнення ними висоти, коли верши­ни не пошкоджуються тваринами, на зрубах та інших не вкритих лісовою рослинністю землях, призначених для природного віднов­лення лісу тощо; збирання лісової підстилки на лісових ділянках, розташованих у бідних лісорослинних умовах, на ділянках, де ґрун­ти піддаються ерозії, та в місцях масового розмноження грибів.

Заготівля сіна і випас худоби як види побічних лісових корис­тувань мають свої особливості. При здійсненні сінокосу і випасу худоби на вкритих лісом землях має місце право лісокористування і право користування земельною ділянкою лісового фонду, яке підпорядковане праву лісокористування. Це стосується і заготівлі очерету, яка провадиться на земельних ділянках лісового фонду з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких тва­рин і птахів, інших вимог охорони навколишнього природного се­редовища.

Постійні лісокористувачі під час здійснення побічних лісових користувань зобов'язані забезпечувати невиснажливість ресурсів харчових, лікарських і технічних рослин з урахуванням збережен­ня цілісності екосистем: здійснювати агрохімічні заходи сприяння природному утворенню рослин та підвищенню їх продуктивності; підтримувати лісові ділянки, де здійснюються побічні лісові кори­стування в належному санітарному стані; забезпечувати охорону насаджень від хижацького використання і знищення; обмежувати чи припиняти постійні лісові користування в разі погіршення санітарного стану насаджень і в інших випадках.

Лісокористувачі зобов'язані додержуватися також вимог, згідно з якими добування соків на придатних для підсочки деревах здійснюється у спеціально створених для цієї мети насадженнях

539

Розділ XVI. Правова охорона і використання лісів

або у ділянках лісу, які виділяються за 10 років до рубки головно­го користування чи інших видів роботи (у разі призначення наса­дження до рубки), або з пнів дерев, зрубаних напередодні соко-виділення. Для добування соку на деревах свердлять на висоті ЗО— 50 см від поверхні землі канали відповідного діаметру та відпо­відної глибини. На деревах діаметром 20—24 см робиться один канал, діаметром 28—32 см — два, діаметром 36 см і більше — три канали, після закінчення сезону канали замазують садовим вап­ном, віконною замазкою, живичною пастою або глиною з вапном. У разі погіршення санітарного стану насаджень заготівля соку при­пиняється достроково на підставі висновку лісопатолога.

Для розміщення вуликів і пасік виділяються земельні ділянки лісового фонду переважно на узліссях, галявинах та інших не вкри­тих лісовою рослинністю землях. На них дозволяється споруджен­ня тимчасових (не капітальних) будівель без права вирубування де­рев і чагарників, розчищення та розорювання земельних ділянок лісового фонду.

Сінокос дозволяється на незаліснених зрубах, галявинах та інших укритих лісовою рослинністю землях, на яких не очікується природне лісовідновлення. В окремих випадках для заготівлі сіна можуть використовуватися міжряддя лісових культур, плантацій, зріджені лісонасадження. За наявності у травостої видів рослин, віднесених до Червоної книги України, термін заготівлі сіна виз­начається за погодженням з органами охорони навколишнього природного середовища.

Випас худоби, за винятком кіз, дозволяється на вкритих і не вкритих лісовою рослинністю землях лісового фонду, якщо це не завдає їм шкоди. А випас худоби на територіях об'єктів природно-заповідного фонду може здійснюватися лише за умови, що воно не суперечить їх цільовому призначенню.

За рішенням місцевих органів державної виконавчої влади, ор­ганів місцевого самоврядування у межах їх компетенції можуть пе­редбачатися також обмеження випасу худоби в лісах. Власники ху­доби зобов'язані за вказівкою постійних лісокористувачів зводити огорожі навколо прогонів для худоби та пасовищ, розташованих поблизу лісових культур, розсадників та інших ділянок лісу.

За даними Національної доповіді про стан навколишнього при­родного середовища в Україні за 1993 р , до 1986 р. в Україні щорічно заготовлялось близько 20 тис. тонн дикорослих плодів та

540