Податковий кодекс україни

Вид материала

Кодекс

Содержание Стаття 100. Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків Зазначена обставина підтверджується такими документами Сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником. Останні 5 обставин підтверджуються шляхом подання заявником належним чином засвідчених копій документів, передбачених законодавс Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зо­бов’язань у межах одного бюджетного року приймається у по­рядку Договори про розстрочення, відстрочення може бути дост­роково розірвано Стаття 101. Списання безнадійного податкового боргу Згідно коментованої статті Кодексу, підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податк Стаття 102. Строки давності та їх застосування Відповідно до п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом яког У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні 3) перебуванням у місцях позбавлення волі за вироком суду. У цьому разі документальним підтвердженням є 5) визнанням за рішенням суду безвісно відсутнім або перебуванням у розшуку у випадках, передбачених законом. У цьому разі докум Відсутність можливості у власника призначити інших посадових осіб може бути пов'язана з такими обставинами 2) юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи Вимоги до змісту заяви платника податків про продовження граничних строків та порядок подання 4) платники податків мають право надіслати заяву органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення або пода Штрафні санкції, визначені статтею 120 розділу II цього Кодексу, не застосовуються протягом строків продовження граничних строкі Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено статтею 43 розділу II Кодексу. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Закону України "Податковий Кодекс України", 88.45kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 568.32kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 172.07kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 5240.64kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 20.22kb.
• Верховною Радою України 02. 12. 2010 р прийнято Податковий кодекс, 25.5kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 106.68kb.
• Податковий кодекс україни, 15353.9kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.

Стаття 100. Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків

100.1. Розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

100.2. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання.

100.3. Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.

100.4. Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

100.5. Підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

100.6. Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

100.7. Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.

100.8. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником);

стосовно місцевих податків і зборів - керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

100.9. Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України.

100.10. Рішення щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу окремих платників податків щороку оприлюднюються центральним контролюючим органом.

100.11. Розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).

100.12. Договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані:

100.12.1. з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов’язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов’язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

100.12.2. з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо:

з’ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною;

платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов’язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу.

100.13. Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

100.14. Розстрочення, відстрочення податкового боргу не звільняють майно платника податків з податкової застави.

Зміною терміну сплати податку (збору) визнається перене­сення уповноваженим органом встановленого терміну сплати грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків на пізніший. Зміна терміну не скасовує існую­чого і не створює нового грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків.

Термін сплати грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків змінюється за рішенням органів, до компетенції яких належить прийняття відповідних рішень. Формами зміни терміну сплати грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків є:

• розстрочення;
  
• відстрочення.
  

Відповідно до п. 100.1. ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України. Встановлення розміру процентів, який дорівнює розміру пені, що нараховується на суму непогашеного у строк податкового зобов’язання, є компенсацією втрат відповідного бюджету від несвоєчасного надходження сум податкових зобов’язань.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання.

Розстрочення являє собою розподіл суми податку на певні частини з установленням термінів їх сплати. Розстрочення не може бути надано платнику податків, який раніше одер­жав його на таких самих підставах.

Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1235 від 27 грудня 2010 року. Відповідно до цього Переліку визначаються наступні обставини, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника:

1. Ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів).
   

Зазначена обставина підтверджується такими документами:

• довідка встановленого зразка, видана фінансовим органом та/або головним розпорядником бюджетних коштів, щодо суми бюджетних асигнувань та/або бюджетних зобов'язань, що не надані (несвоєчасно надані) заявнику, або суми фінансування видатків, що не доведене (несвоєчасно доведене) до заявника в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань;
  
• заява (в довільній формі) отримувача бюджетних коштів про неперерахування (несвоєчасне перерахування) йому суми коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань;
  
• довідка встановленого зразка, видана розпорядником бюджетних коштів, щодо суми коштів, яку не перераховано (несвоєчасно перераховано) заявнику в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів).
  

2. Загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства)
   заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі.
   

Зазначена обставина підтверджується висновком про результати
аналізу фінансового стану заявника, що проводиться органом
державної податкової служби за даними бухгалтерського обліку.

3. Недостатність майна заявника - фізичної особи (без
   урахування майна, на яке відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення) для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі чи відсутність у заявника - фізичної особи майна.
   

Зазначена обставина підтверджується результатами проведеного
органом державної податкової служби аналізу поданих заявником документів щодо наявності власного рухомого та нерухомого майна, а також власних доходів.

4. Сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг) заявником.
   

Зазначена обставина підтверджується складеним заявником документом, який засвідчує, що в загальному обсязі доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) частина доходу заявника отримана в результаті провадження видів діяльності, включених до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28 березня 1997 року ( із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету міністрів України № 2167 від 29 листопада 1999 року та № 1895 від 12 грудня 2002 року).

5. Виконання заявником плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду.
   

Зазначена обставина підтверджується документами, що засвідчують здійснення заявником реорганізації власного виробництва та/або зміну його організаційної структури з розрахунками їх впливу на ефективність виробництва та рівень його прибутковості.

6. Проведення заявником науково-дослідних, конструкторських, а також соціально орієнтованих робіт, які передбачають створення робочих місць для інвалідів, захист навколишнього природного середовища, підвищення енергетичної ефективності виробництва, або технічного переоснащення власного виробництва.
   
7. Провадження заявником інноваційної діяльності, у тому числі створення нових та вдосконалення існуючих технологій, видів сировини та матеріалів широкого застосування.
   
8. Виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках
   соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо
   важливих (у тому числі виключних) послуг населенню.
   
9. Виконання заявником державного оборонного замовлення.
   
10. Здійснення заявником інвестицій у створення об'єктів, які мають найвищу енергетичну ефективність, соціальне значення, стратегічне значення для оборони та безпеки держави.
    

Останні 5 обставин підтверджуються шляхом подання заявником належним чином засвідчених копій документів, передбачених законодавством.

Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо – суми штрафних санкцій) погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Відстрочення являє собою перенесення граничного тер­міну сплати повної суми податку на пізніший термін. Відстро­чення (розстрочення) зі сплати податку (збору) може бути на­дано по одному або кількох податках. Його не можуть надава­ти або встановлювати щодо податкових зобов’язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах держав­ного або обов’язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України.

Будь-який платник податків має право вимагати розстро­чення або відстрочення його податкових зобов’язань, а орган, уповноважений приймати ці рішення, зобов’язаний задоволь­нити таку вимогу, якщо підстави, надані платником податків як обґрунтування, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов’язань яких були прийняті відповідні рішення.

Підста­вою для відстрочення податкових зобов’язань платника по­датків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непе­реборної сили, що призвели до загрози виникнення податко­вого боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також надання економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов’язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюдже­ту внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Обставини, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника визначені у Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1235 від 27 грудня 2010 року. Обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є:

1. висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;
   
2. рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.
   

У разі підтвердження наявності обставин непереборної сили рішеннями Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затвердженими Верховною Радою України, заявник додатково подає довідку, видану відповідним місцевим органом, що має право підтверджувати наявність обставин непереборної сили.

Відстрочення податко­вих зобов’язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов’язань та нараховані на неї проценти спла­чуються рівними частками, починаючи з будь-якого податко­вого періоду, визначеного відповідним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, що затверд­жує рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань, але не пізніше закінчення 12 календарних міся­ців з моменту виникнення такого податкового зобов’язання або одноразово у повному обсязі.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зо­бов’язань у межах одного бюджетного року приймається у по­рядку:

1. стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов’язко­вих платежів) – керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступни­ком) вищого рівня;
   
2. стосовно місцевих податків і зборів – керівником подат­кового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
   

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, приймається керівником (заступником керівника) центрального контролюючого органу за узгодженням з Міністерством фінансів України. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету, а також погодження рішень центрального податкового органу про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного періоду, стосовно загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Розстрочення або відстрочення надаються окремо за кожним податком та збором. Строки сплати розстрочених (відстрочених) сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення (відстрочення).

Договори про розстрочення, відстрочення може бути дост­роково розірвано:

а) з ініціативи платника податків – при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов’язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов’язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

б) з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо:

1. з’ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;
   
2. платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов’язань, які виникли після укладення зазначених договорів;
   
3. платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов’язання чи податкового боргу.
   

З метою гарантування можливості погашення розстроченого або відстроченого податкового боргу майно платника податків перебуває в податковій заставі.

Стаття 101. Списання безнадійного податкового боргу

101.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

101.2. Під терміном "безнадійний" розуміється:

101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута;

101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка:

визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

101.2.5. податковий борг платника податків, державна реєстрація якого припинена на підставі рішення суду та внесено запис про виключення з Державного реєстру.

101.3. У разі якщо фізична особа, яка у судовому порядку визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, з’являється або якщо фізичну особу, яка перебувала у розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню та стягненню у загальному порядку з дотриманням строків позовної давності починаючи з дня відновлення такого податкового боргу.

101.4. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

101.5. Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом державної податкової служби.

На думку провідних фахівців податкового права, зокрема, Мінфіну, Державної податкової служби та Національної академії ДПС України, списання безнадійного податкового боргу разом із довгостроковою реструктуризацією та відстроченням, вексельними розрахунками відповідно до норм щорічних законів про Державний бюджет України, а також бюджетними взаємозаліками шляхом зарахування зустрічних платіжних вимог є т. зв. «пасивними» адміністративно-правовими способами регулювання відносин погашення податкового боргу платників податків.

Згідно коментованої статті Кодексу, підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Під терміном «безнадійний» слід розуміти:

а) податковий борг платника податків, визнаного у встанов­леному порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задо­волені через недостатність активів банкрута;

б) податковий борг фізичної особи, яка:

• визнана в судовому порядку безвісно відсутньою або по­мерлою, у разі недостатності майна, на яке може бути спрямо­ване стягнення відповідно до законодавства;
  
• понад 720 днів перебуває у розшуку;
  

в) податковий борг юридичних і фізичних осіб, щодо якого минув термін позовної давності;

г) податковий борг юридичних або фізичних осіб, який ви­ник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних об­ставин);

ґ) податковий борг юридичних осіб, визнаних фіктивними відповідно до закону.

Положення цієї статті встановлює загальне правило визначення податкового боргу «безнадійним» та функції органів державної податкової служби щодо реалізації права, передбаченого ст. 20 Податкового кодексу України щодо списання такого боргу, що включає пеню та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Так, п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України визначаються основні критерії податкового боргу як безнадійного.

У випадках, якщо після ліквідації платника податків грошові зобов’язання або податковий борг залишилися непогашеними, вони також визнаються безнадійним податковим боргом і підлягають списанню у встановленому законом порядку (абз. 2 п. 97.3 ст. 97 Податкового кодексу України).

Визначення й адміністрування списання сум безнадійного податкового боргу здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що формуються в органах державної податкової служби в установленому порядку, станом на день виникнення такого боргу. При прийнятті рішення щодо списання сум податкового боргу (його частини) також приймається рішення щодо закінчення нарахування пені (п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України).

Визнання податкового боргу безнадійним і списання його в установленому законом порядку може бути підставою для звільнення майна платника податків з податкової застави (ст. 93 Податкового кодексу України); зняття платника податків з обліку в органах державної податкової служби (ст. 67 Податкового кодексу України) тощо. Те саме стосується й фізичної особи - платника податків, яка помирає або визнається судом безвісно відсутньою або померлою чи недієздатною, крім випадків, коли з’являються інші особи, що вступають у права спадщини, незалежно від часу набуття таких прав (абз. 2 п. 97.3 ст. 97 Податкового кодексу України). Якщо фізичну особу, яку визнано в судовому порядку безвісно відсутньою або померлою, розшукано, або фізичну особу, що перебувала в розшуку понад 720 днів, розшукано, списана заборгованість таких осіб підлягає відновленню і стягненню в загальному порядку, без дотримання строків позовної давності.

Якщо майна недієздатної або безвісно відсутньої особи недостатньо для забезпечення виконання грошових зобов’язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих штрафних санкцій, то суми податкового боргу списуються у порядку, встановленому Державною податковою службою України (п. 99.7 ст. 99 Податкового кодексу України).

Обов’язок здійснювати щоквартальне списання безнадійно­го податкового боргу покладається на податкові органи.

Стаття 102. Строки давності та їх застосування

102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

102.2. Грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

102.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

102.4. У разі якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

102.5. Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

102.6. Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

102.6.1. перебував за межами України;

102.6.2. перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

102.6.3. перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

102.6.4. мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

102.6.5. був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.

102.7. Дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на:

102.7.1. платників податків - фізичних осіб;

102.7.2. посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

102.8. Порядок застосування пунктів 102.6 - 102.7 цієї статті встановлюється центральними контролюючими органами відповідно до їх повноважень.

Цією статтею встановлюються граничні строки давності щодо погашення грошових зобов’язань платника податків, умови їх застосування та права платників податків у зв’язку із застосуванням таких строків.

Положеннями п. 102.1 ст. 102 цього Кодексу передбачено загальний строк визначення контролюючим органом суми грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом України. Зокрема, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 календарних днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.

За правилами визначення сум податкових та грошових зобов’язань, встановленими статтею 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, якщо, наприклад, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію або дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. У разі, якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначить суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої податкової декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному чи судовому порядку. Крім того, відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу у разі, якщо сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, а не самим платником, то платник податків не несе жодної відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого і узгодженого грошового зобов’язання. При цьому він, звісно, наділяється правом оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно положень п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. При цьому орган державної податкової служби відповідно до ст. 78 Податкового кодексу України, має право здійснити документальну позапланову виїзну перевірку.

При цьому платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, має два варіанти дій. Він має:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Положеннями п. 102.2 ст. 102 цього Кодексу визначені випадки, за яких грошове зобов’язання може бути а) нараховане або б) провадження у справі про стягнення податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, якщо:

• податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;
  
• посадову особу платника податків (фізичну особу – платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
  

Відповідно до п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого:

• контролюючому органу, згідно з рішенням суду, заборонено проводити перевірку платника податків;
  
• платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.
  

П. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України встановлені строки давності щодо застосування уповноваженим державним органом заходів стягнення податкового боргу. Зокрема, у випадку, коли грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 ст. 102 цього Кодексу, і податковий борг виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, такий податковий борг платника податків може бути стягнений протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.

Якщо податковий борг платника податків стягується за рішенням суду, строки застосування заходів стягнення встановлюються до повного погашення такого податкового боргу або визнання цього боргу безнадійним у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (в редакції Закону від 4 вересня 2010 року) та Закону України № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року (із подальшими змінами та доповненнями).

Згідно положень п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу, платник податків може використати своє право щодо повернення надміру сплачених податків або їх відшкодування з бюджету шляхом подання заяви до відповідного контролюючого органу не пізніше 1095 календарного дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на бюджетне відшкодування у випадках, визначених цим Кодексом.

Положення п. 102.6 ст. 102 Податкового кодексу України встановлюють умови застосування граничних строків для подання:

1. податкової декларації;
   
2. заяв про перегляд рішень контролюючих органів;
   
3. заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань, що підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків.
   

Перелік платників податків, на яких поширюються вимоги п. 102.6 міститься у п. 102.7 ст. 102 Податкового кодексу України.

Нагадаємо, що до них належать:

а) платники податків – фізичні особи;

б) посадові особи юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених у цій статті граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Згідно пункту 102.8 ст. 102 цього Кодексу порядок застосування пунктів 102.6 - 102.7 цієї статті встановлюється центральними контролюючими органами відповідно до їх повноважень.

Механізм продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань відповідно до норм Податкового кодексу України визначено Порядком застосування норм пунктів 102.6 – 102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України № 1044 від 24 грудня 2010 року.

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

 власник юридичної особи та/або уповноважений власником орган (далі – власник) – учасники (засновники) господарського товариства, загальні збори акціонерного товариства, засновники організації, інші особи або органи, до компетенції яких належить прийняття рішення про призначення (обрання) посадових осіб;

  документальне підтвердження – подання платником податків разом із заявою про продовження граничних строків документів, що підтверджують його право на таке продовження;

  обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) – непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.

 

Згідно пункту 3 Порядку, продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань для посадових осіб юридичної особи здійснюється у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань для фізичної особи здійснюється, якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Кодексом строк виконати грошове зобов’язання та/або скористатися податковими правами.

Відсутність можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації, заяви про перегляд рішень органів державної податкової служби, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань може бути пов'язана з:

1) перебуванням за межами України протягом строків, визначених Кодексом для декларування доходів та нарахування та/або сплати податкового зобов’язання. У цьому разі документальним підтвердженням є:

паспорт громадянина України для виїзду за кордон або інший документ, що дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну, з візами та без віз (для країн, в’їзд громадян України на території яких не потребує наявності візи (дозволу на виїзд)) та відповідними відмітками органів прикордонної служби (за наявності);

письмова відповідь Адміністрації Державної прикордонної служби України на запит органу державної податкової служби;

письмова відповідь Міністерства закордонних справ України на запит органу державної податкової служби;

2) перебуванням у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден протягом строків, визначених Кодексом для декларування доходів та нарахування та/або сплати податкового зобов’язання. У цьому разі документальним підтвердженням є копія трудового договору (контракту) і витяг із судового журналу;

3) перебуванням у місцях позбавлення волі за вироком суду. У цьому разі документальним підтвердженням є:

довідка або письмова відповідь Міністерства внутрішніх справ України на запит органу державної податкової служби;

довідка з установ Державної пенітенціарної служби України або письмова відповідь таких установ на запит органу державної податкової служби;

4) обмеженою свободою пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально. У цьому разі документальним підтвердженням є:

підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, на запит органу державної податкової служби;

письмова відповідь Міністерства оборони України на запит органу державної податкової служби;

підтвердження Торгово–промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України;

довідки Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державної інспекції техногенної безпеки України або їх територіальних підрозділів на запит органу державної податкової служби;

рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, затверджене Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від обставин непереборної сили;

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад – у випадках, встановлених Кодексом;

висновки, рішення, повідомлення інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини непереборної сили;

5) визнанням за рішенням суду безвісно відсутнім або перебуванням у розшуку у випадках, передбачених законом. У цьому разі документальним підтвердженням є:

відповідне рішення суду на запит органу державної податкової служби;

дані Міністерства внутрішніх справ України або письмова відповідь органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, інших правоохоронних органів, які здійснюють оперативно–розшукову діяльність, на запит органу державної податкової служби.

  Відсутність можливості у власника призначити інших посадових осіб може бути пов'язана з такими обставинами:

1)посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи. У цьому разі документальним підтвердженням цього факту є копії установчих документів юридичної особи, засвідчені у визначеному порядку;

  2) юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи;

3) процедура призначення нової посадової особи та пов'язані з проведенням цієї процедури заходи, визначені законодавством, займають певний час.

 

Вимоги до змісту заяви платника податків про продовження граничних строків та порядок подання:

1) заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених цим Порядком, у довільній формі із стислим та чітким обгрунтуванням підстав для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів. У заяві надається вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ). Заява подається платником податків тільки разом із документальним підтвердженням.

 У разі необхідності продовження граничних строків для подання податкової декларації платником податків у заяві вказуються вид платежу, податковий період та суми грошового зобов’язання.

 При оскарженні рішення органу державної податкової служби вказуються реквізити (дата, номер) такого рішення та найменування органу державної податкової служби, рішення якого оскаржується.

 За відсутності документального підтвердження, а також у разі невідповідності вимогам цього пункту така заява не розглядається, про що орган державної податкової служби повідомляє платника податків не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання заяви;

 2)у заяві юридичної особи обов'язково вказуються повне найменування юридичної особи, код за ЄДРПОУ, місцезнаходження юридичної особи, номери телефонів (факсів, e-mail) посадових осіб (за наявності).

 Заява підписується керівником юридичної особи або особою, що його заміщує, та завіряється печаткою юридичної особи. Заява повинна мати реєстраційний номер та дату складання;

 3) у заяві фізичної особи обов'язково вказуються прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має відмітку у паспорті), місце проживання, номери телефонів (факсів, e-mail) - службовий та домашній (за наявності), місце основної роботи. Заява підписується фізичною особою та повинна мати дату складання. Заява подається фізичною особою до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - органу державної податкової служби за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування. У заяві фізичної особи – суб’єкта господарювання також вказуються дата видачі та номер свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

  4) платники податків мають право надіслати заяву органу державної податкової служби поштою з повідомленням про вручення або подати особисто.

 

Порядок та строки розгляду органом державної податкової служби заяви платника податків про продовження граничних строків:

1) орган державної податкової служби протягом двадцяти календарних днів від дня отримання заяви платника податків зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його на адресу заявника поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку;

2) керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строків розгляду заяви платника податків понад двадцятиденний строк від дня отримання заяви платника податків, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку від дня отримання заяви платника податків;

3) рішення про продовження строків розгляду заяви платника податків може бути прийняте у разі потреби додаткового вивчення документів, якими супроводжується заява, експертного підтвердження справжності (дійсності) таких документів, необхідності надання органам державної податкової служби запитів компетентним органам щодо додаткового підтвердження обставин, викладених у заяві платника податків.

  Штрафні санкції, визначені статтею 120 розділу II цього Кодексу, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації.

 Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

  Порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено статтею 43 розділу II Кодексу.

 Порядок скасування та оскарження рішень органів державної податкової служби платником податків визначено статтями 55 та 56 розділу II Кодексу.