Geum.ru

Податковий кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Стаття 92. Узгодження операцій із заставленим майном
Подобный материал:
1   ...   64   65   66   67   68   69   70   71   ...   92

Стаття 92. Узгодження операцій із заставленим майном


92.1. Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

92.2. У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов’язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

92.3. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Сутність податкової застави як способу забезпечення виконання обов’язку по сплаті податків і зборів є особливий порядок розпорядження платником податків своїми активами (майном). На це звертає свою увагу Конституційний Суд України в Рішенні № 2-рп/2005 від 24 березня 2005 року (справа про податкову заставу). Особливість такого порядку полягає в тому, що платник податків зберігає право користування майном, яке перебуває у податковій заставі. Відчуження такого майна можливе виключно за згодою органу державної податкової служби. У згаданому вище Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що податковому органу надається законна підстава узгоджувати проведення таких господарських операцій боржника з його майном, що забезпечить погашення податкового боргу та реалізацію у зв’язку з цим конституційного обов’язку боржника щодо сплати податків і зборів.

У випадку, якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без погодження з органом державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати та/або погашення податкового боргу. Відповідно до пп. 5.1 п. 5 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженому Нака­зом Державної податкової адміністрації України № 338 від 28 серпня 2001 року платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податко­вим органом, як-то:

а) купівля чи продаж, інші види відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових і немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платни­ка податків (інших видах діяльності, які за умовами оподатку­вання прирівнюються до підприємницької), а саме готової про­дукції, товарів і товарних запасів, робіт і послуг за кошти за цінами, не меншими за звичайні;

б) використання об’єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих або «портфельних інвестицій», а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручи­тельств, уступку вимоги та переведення боргу, виплату диві­дендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідація об’єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

Згідно пп. 5.2. п. 5 Порядку платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті «б» пп. 5.1 п. 5. За пп. 5.3 надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

Певну особливість має відчуження або оренда (лізинг) майна, яке перебуває у податковій заставі. У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов’язаний замінити їх іншим майном такої самої або більшої вартості. При цьому зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

За пп. 5.4 п. 5 Порядку у разі здійснення операцій, зазначених у пп. пп. 5.1-5.3 п. 5, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування. Так, у разі відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби, відповідно до ст. 124 Податкового кодексу України, платник податків сплачує штраф у розмірі вартості відчуженого майна.

Пп. 5.5 п. 5 Порядку встановлює, що для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої цивільно-правової операції платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз’яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції у разі, коли за його висновками цінові умови та/ або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі, коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

Рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку,
встановленому ст. 56 Податкового кодексу України для оскарження рішень контролюючих органів.