Geum.ru

Податковий кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Стаття 88. Зміст податкової застави
Подобный материал:
1   ...   61   62   63   64   65   66   67   68   ...   92

Стаття 88. Зміст податкової застави


88.1. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

88.2. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

88.3. У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Використання податкової застави у податкових правовідно­синах є наслідком певного запозичення способів забезпечення цивільно-правових зобов’язань. Специфіка податкових право­відносин, зокрема відносин з погашення податкових зобов’я­зань і податкового боргу, дозволяє стверджувати про наявність спільних рис між ними та відносинами щодо виконання зобов’я­зань, урегульованих нормами цивільного права. Спільність способів забезпечення зобов’язань у цивільному праві та спо­собів забезпечення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів полягає в єдності їх сутності та функціонального при­значення. Стосовно способів забезпечення цивільно-правових зобов’язань треба зазначати, що вони характеризуються майновим змістом та націленістю на спонукання боржника до виконання свого боргу. Характеризуючи способи забезпе­чення виконання обов’язку зі сплати податків і зборів, слід під­креслити владно-майновий зміст цих правовідносин, що зумов­лює імперативне забезпечення податкових надходжень до бюд­жетів і державних цільових фондів.

Податкова застава – один з найбільш ефективних способів забезпечення виконання обов’язку, адже при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном, а це, у свою чергу, негативно впливає на здійснення їм подальшої фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава – це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Податковим кодексом України. У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному Податковим кодексом України, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Податкова застава спрямована на гарантування надходження до бюджетів податків і зборів у разі порушення платником встановленого законом терміну сплати податкового зобов’язання.

Сутністю податкової застави є тимчасове обмеження щодо відчуження майна платником податків, який має податковий борг. Ст.ст. 13, 41, 42 Конституції України встановлюють гарантії права власності. Конституційні положення щодо права власності відповідають європейським стандартам. Зокрема, згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року (зі змінами, внесеними Протоколом № 11 від 11 квітня 1994 року), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів..

Ст. 321 Цивільного кодексу України закріплює непорушність права власності. Відповідно до зазначеної статті особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом.

Проблема конституційності інституту податкової застави стала предметом розгляду Конституційного Суду України. У Рішенні № 2-рп/2005 від 24 березня 2005 року (справа про податкову заставу) Конституційний Суд України визначив, що при унормуванні податкових прав стосовно порядку погашення зобов’язань платника податків перед бюджетом держава має право визначати механізми, які забезпечують платником належну сплату податків і зборів. Одним із способів такого забезпечення є інститут податкової застави. Сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїм майном. Наявні законодавчі положення щодо запровадження інституту податкової застави, а також щодо можливості настання певних негативних наслідків для платника податків не суперечать вимогам ст.ст. 13, 41, 42 Основного Закону України. Факт несплати платником податків у визначений законом строк суми грошового зобов’язання є підставою для вжиття відповідних заходів державою в особі її податкових органів з метою виконання боржником свого конституційного обов’язку. Підсумовуючи викладене, Конституційний суд України зазначив, що, вдавшись до такого способу забезпечення грошових зобов’язань, як встановлення податкової застави, законодавець діяв у межах Конституції України.

П. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з Податковим кодексом України та не потребує письмового оформлення.

Певну особливість має режим застосування податкової застави у разі, коли податковий борг виник за операціями, що виконувались у межах договорів про спільну діяльність. У такому випадку в податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

За запитом платника податків, що має податко­вий борг, податковий орган може видати письмове повідомлен­ня про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які зали­шаються у податковій заставі, перевищує суму податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріори­тет над таким правом податкової застави.

Механізм використання податкової застави як способу за­безпечення податкового обов’язку органами податкової служ­би деталізований у Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженому Нака­зом Державної податкової адміністрації України № 338 від 28 серпня 2001 року.