Курс 6 семестр лекція розвиток моторно-функціональних якостей гімнасток

Вид материала

Лекція

Содержание Аналіз нормативів фізичної підготовки Перспективи подальшого використання засобів фізичної підготовки Методика розвитку рухових якостей Швидкісна сила. Спеціально-рухова підготовка Технічна підготовка Побудова процесу навчання Методи та умови навчання вправам. Роль аналізаторів в процесі освоєння спортивно – гімнастичної техніки. Алгоритмізація навчання гімнастичним вправам Схема завдань алгоритмічного типу Психологічна підготовка гімнасток Про виховання деяких особистих якостей Питання психології виконання вправ Подолання страху Установка на тренуванні і змагання

Подобный материал:

• Загартування організму – запорука здоров’я, 303.88kb.
• Курс лекцій для студентів денної І заочної форми навчання спеціальності 050301 „Товарознавство, 1137.66kb.
• Курс лекція розвиток силової витривалості, 261.3kb.
• Курс биологи,1 семестр ) фен 26 ч. ((1 курс химики, 2 семестр 2 курс биологи, 2 семестр, 45.56kb.
• План виховання особистісних якостей тих, що займаються фізичними вправами. Роль І місце, 330.08kb.
• Курс, семестр, форма навчання: V (VІ) курс, 10 (12) семестр, денна (заочна) форма навчання, 38.79kb.
• Курс 4 курс Іспит Залік Аудиторні заняття Індивідуальна робота 1 семестр 2 семестр, 322.14kb.
• Меры государственного регулирования страховой деятельности, 21.75kb.
• Методика та технологія реформування організаційного та функціонального змісту управління, 1154.04kb.
• Інтенсивна англійська курс toefl повна програма навчання (full time), 82.14kb.

3 курс 6 семестр


ЛЕКЦІЯ


РОЗВИТОК МОТОРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ГІМНАСТОК


До деякого часу багато тренерів з гімнастики вважали, що їх вихованкам не потрібні засоби фізичної та спеціально-рухової підготовки. Вважалось, що технічна підготовка у всіх видах класичного багатоборства забезпечує необхідну фізичну підготовку, що при виконанні вправ на брусах та колоді опорних стрибків та вільних вправах у гімнасток розвиваються необхідні фізичні якості. Однак, найбільші успіхи у спортивній гімнастиці добиваються різносторонньо підготовлені спортсменки, які застосовують засоби загальної та спеціальної фізичної підготовки, які удосконалюють свої здібності орієнтування в часі та просторі не в звичних умовах, а також виховуючи здібність виконувати вправи легко, гарно.

Гімнасткам необхідно розвивати силу, швидкісно-силові якості, спеціальну витривалість. Особливості жіночого багатоборства потребують в першу чергу розвиток сили м’язів брючного пресу та спини. По даним Л.Я. Черешневой, кваліфіковані гімнастки можуть, наприклад, в середньому виконувати підйом розгином на нижньої жерді брусів із вису кутом приблизно 9,5 разів. Однак слід відмітити, що деякі спортсменки повільно просовуються до вершин спортивної майстерності тому, що далекі від виконання вказаного нормативу, погано орієнтуються в часі та просторі, не здібні виконувати вправи легко та гарно.

Дослідження показали, що повторення програмних вправ у видах багатоборство не забезпечує удосконалення функціональних можливостей організм, необхідних для поліпшення результатів в цих вправах. Так, якщо гімнастка повинна освоїти оборот назад не торкаючись, то їй необхідно виконувати не тільки даний елемент, а також ряд спеціальних вправ: по-перше, допомагаючи координувати скорочення різноманітних м’язових груп в цій навичці, по – друге укріплення відповідних м’язових груп, по – третє, удосконалення орієнтування у часі і просторі, так необхідну для володіння цим елементом.

Для формування рухових навичок гімнасткам необхідно розвивати різні функціональні можливості організму: збільшувати силу відповідних м’язових груп, їх еластичність, розвивати координаційні здібності, збільшувати витривалість до динамічних або статичних зусиль, підвищувати працездатність серцево-судинної, дихальної та інших систем. В процесі розучування вправ, тобто в міру формування рухової навички, всі ці завдання, звичайно, вирішуються але не в тій мірі, якій це необхідно. Якщо гімнастка пробує освоювати техніку вправи, не підготовивши попередньо відповідні системи організму, не навчившись добре орієнтуватися у часі і просторі, то це, як правило, приводить до серйозних технічних помилок так, якщо спортсменка пробує виконати підйом махом назад на верхній жердині до того, як укріпить м’язи рук, плечового поясу та спини, то цей підйом буде виконаний з серйозними технічними помилками. Багаторазові повторення даної вправи з указаними помилками приводить тільки до їх закріплення.

Другий приклад. Виконання цілої комбінації гімнастичного багатоборства пред’являє високі вимоги до дихальної системи, і якщо гімнастка тренується недостатньо, то її працездатність до кінця комбінації знизиться, що викликає грубі технічні помилки в останніх елементах комбінації. Щоб уникнути цього, слід розвивати спеціальну витривалість.

Гімнастка повинна постійно удосконалювати свою фізичну і спеціальну рухову підготовку, а також удосконалювати функціональні можливості. Це дозволить їй швидше і успішніше освоювати техніку вправ, так як робота рухового апарату буде забезпечуватися злагодженою діяльністю всіх органів та систем.

Без достатнього фізичного розвитку неможливо досконало оволодіти технікою вправ на приладах, вільних вправ, опорних стрибків. Одні вправи потребують сили, інші – гнучкості, треті – спритності і орієнтування, четверті – одночасно всіх цих якостей; виконання цілих комбінацій заставляє гімнастку крім перерахованих якостей розвивати ще і витривалість.

Якщо зіставити результати змагань із змістом навчально-тренувальної роботи різних гімнасток, то можна легко знайти причину невдач. Так, деякі гімнастки потерпають поразку на брусах лише тому, що не приділяють відповідної уваги розвитку силових якостей. Інколи спортсменки мало приділяють уваги розвитку стрибучості, орієнтуванню в польоті, рівновазі, із за чого недостатньо добре виконують опорні стрибки, вправи на брусах також вільні вправи. Більшість елементів, які входять, наприклад, у сучасні вільні вправи, в тому числі і акробатичні стрибки, немислимі без достатньої еластичності м’язів, без належної рухомості рук, ніг, хребта без доброго орієнтування у часі та просторі. Тільки правильне поєднання засобів, які забезпечують добру фізичну та спеціальну рухову підготовку, дають добрий результат. Відомо, що переможницями найкрупніших змагань стають, як правило, спортсменки, які мають найбільшу працездатність.


Засоби та методи фізичної підготовки

Поєднання засобів загальної та спеціальної фізичної підготовки


Фізична підготовка складається із загальної і спеціальної. Під вправами спеціальної рухової підготовки розуміють такі, які безпосередньо сприяють освоєнню вправ гімнастичного багатоборства. Загальна фізична підготовка забезпечує розвиток рухових якостей, необхідних гімнасткам.

Тільки при органічному поєднанні засобів загальної та спеціальної фізичної підготовки гімнастки зможуть досягти високих результатів. Звичайно, в процесі використання вправ спеціальної фізичної підготовки до відомого ступеня удосконалюється також і загальна, але це не дає необхідного результату.

Відомо, що найбільших успіхів у спортивній боротьбі досягають спортсменки, які мають велику легеневу вентиляцію, відрізняються злагодженою діяльністю внутрішніх органів, які забезпечують роботу рухового апарату.

В інтересах різнобічної фізичної підготовки необхідно розвивати такі якості рухової діяльності, як динамічна сила долаючого і поступаю чого характеру, статична сила, швидкісна сила, гнучкість, спритність, витривалість, стосовно до кожного із конкретних вправ спортивно-гімнастичного багатоборства. Розвиток цих якостей найкращим чином забезпечує формування рухових навичок гімнасток.

Засоби фізичної підготовки призвані розвивати силу, гнучкість, витривалість, швидкість та спритність безвідносно до техніки конкретних гімнастичних вправ. В той же час вони повинні бути схожі з гімнастичними вправами за нервово-м’язовими зусиллями. Вправи спеціальної фізичної підготовки повинні бути схожі з гімнастичними елементами за структурою рухів, за технікою їх виконання. Так, коли для розвитку загальної витривалості гімнасткам пропонують використовувати тільки циклічні вправи, наприклад кроси, то вони виконували ці завдання неохоче. Коли ж їм пропонували ациклічні вправи (баскетбол, волейбол), схожі за нервово-м’язовими зусиллями з гімнастичними, діло пішло успішніше. Подібні заняття не тільки доставляють гімнасткам велике задоволення, але також сприяють вихованню витривалості.

Із загальної кількості годин, які відводяться на тренування, у підготовчому та перехідному періодах приблизно до 15% витрачається на загальну фізичну підготовку. В змагальному періоді цей показник знижується до 10%.

Якщо взяти час, який відводиться на розвиток рухових якостей, зо 100% і вияснити, яке місце займають тут вправи загальної, а також спеціальної підготовки за періодами, то можна установити наступне: на 1 етапі підготовчого періоду приблизно до 70% часу відводиться на загальну фізичну підготовку і до 30% на спеціальну. На другому етапі цього ж періоду питома вага засобів спеціальної фізичної підготовки поступово збільшується. У змагальному періоді використовується головним чином вправи спеціальної фізичної підготовки. Лише окремі гімнастки в перших фазах змагальних циклів використовують деякі вправи загальної фізичної підготовки, наприклад біг.


Аналіз нормативів фізичної підготовки


В практиці тренування гімнасток старших розрядів як правило використовують наступні нормативи для оцінки їх фізичної підготовки:

1) із вису кутом підйом розгином (кількість повторень),

2) п’ять переворотів в упор (на час),

3) лазіння по канату на три метри (н час),

4) із вису спиною до гімнастичної стінки підніманні ніг до торкання носками рейки над головою – 5 раз (н час),

5) біг 20 метрів (на час),

6) стрибок вгору із замахом руками (під час польоту),

7) стрибок вгору але без замаху руками,

8) стрибок з відскоком від жорсткої опори,

9) стрибок з відскоком від пружної опори.

Але ці нормативи не завжди визначають рівень майстерності спортсменок. Очевидно, тут дві причини: по-перше, вірогідно що не всі нормативі відповідають технічним вимогам, які пред’являють до гімнасток, а по –друге, відчуваючи цю невідповідність спортсменки часто не стараються виконувати їх у повну силу. Можна передбачити ще одну причину: вправи спеціальної фізичної підготовки викликають мало емоцій, а тому, може бути що, окремі гімнастки не показують результатів, на які вони здібні.

Разом з тим потрібно відмітити, що для тих, хто вже досяг високого рівня майстерності, важливо порт сто зберігати цей рівень. Таким чином, для таких гімнасток вірогідно, слід декілька скоротити кількість нормативів або змінити їх зміст.

Скорочення, як ми передбачаємо, може призвести, наприклад, за рахунок кількості повторень однієї і тієї ж вправи збільшивши при цьому її потужність. А.А.Жалей установив, що спеціальна швидкісно - силова витривалість необхідна, в махових вправах. Розвивається краще під впливом саме махових вправ, які виконуються з обтяженнями, ніж простого багаторазового повторення такої ж вправи без обтяження. Вірогідно, повторювати підйом розгином із вису кутом (при перевірці швидкісно –силової витривалості) 15-20 раз підряд не доцільно, так як таке багаторазове повторення однієї і тієї ж вправи вимагає по –перше досить багато часу, а по – друге приводить до травм долонної поверхні кистей. Це завдання краще виконувати при здачі нормативів всього 3-6 разів, але при цьому підв’язувати до гомілок невеликі мішечки з піском (300-500 гр.).

Теж саме відносить до піднімання прямих ніг із вису зігнувшись на гімнастичній стінці, а також до підйому переворотом силою із висом на верхньої жердині в упор.

Хочеться підкреслити, що ми за скорочення кількості повторень у контрольних вправах і за зменшення кількості самих тестів. Але це не в якій мірі не означає, що потрібно скорочувати об’єм засобів фізичної підготовки. Може бути, доцільніше навіть збільшувати цей об’єм, особливо для гімнасток молодших розрядів. Хочеться тільки підкреслити, що потрібно скорочувати час який витрачається на перевірку рівня фізичної підготовки з цією метою корисніше виключити деякі не специфічні тести, а також ті, які дублюють один одного. Наприклад, лазіння по канату на одних руках не специфічно для сучасної спортивної гімнастики. Виключення цієї вправи не принесе ущербу і зробить змагання із фізичної підготовки більш компактної.

Вірогідно, краще включити в програму тестів троєкратне (без перерви) повторення короткої комбінації вільних вправ, без рискованих елементів, для того щоб за різницею в сумі знижок при оцінці першого і третього повторень визначають рівень розвитку спеціальної витривалості гімнасток.

Корисна також перевірка за тестами рухливості ніг у тазокульшових суглобах, рук в плечових суглобах, а також гнучкості хребта. Дуже важлива перевірка (за нормативами ) збереження рівноваги після стрибка, повороту і т.п.

Бажано користуватися нормативами фізичної підготовки так, щоб оцінка за їх виконання була досить точною. Це відноситься до перевірки швидкості бігу на 20 м. Указаний норматив слід зберегти в програмі але результати бігу треба правильно реєструвати.

Бажано починати підрахунок часу не з початку зі старту, а після пробігання кількох метрів. До цього спонукають наступні обставини: коли 0,3 с. переводиться в бали та це дає 1,5 бали (3,2 с.= 9,0 бала, 3,5 с =7,5 балів); але не виключено, що різниця в цілих1,5 бали виникла тільки тому, що гімнастка „засиділась” на старті; в той же час швидкість стартових кроків при розбігу в опорних стрибках фактично ролі не відіграє.


Перспективи подальшого використання засобів фізичної підготовки


Для оволодіння складними вправами гімнастичного багатоборства та виконання їх на високому технічному рівні необхідно підвищувати вимоги до рівня атлетичної підготовки гімнасток.

Удосконалення фізичної підготовки – один із важливих шляхів подальшого підвищення спортивної майстерності. Якості, які дозволяють гімнасткам досягти високих спортивних результатів у крупних змаганнях, необхідно розвивати гармонічно, при чому рівень нормативів повинен бути вищий, ніжу сучасний час. Силова, а особливо швидкісно – силова підготовка в майбутньому буде мати все більше питому вагу в загальній системі підготовки.

Ширше повинен використовуватися спряжений метод розвитку фізичних якостей, при якому за допомогою одних і тих самих вправ вирішуються завдання як фізичної так і технічної підготовки. В подальшому для розвитку швидкісно –силових якостей гімнастики повинні виконуватися вправи з більш високою інтенсивністю.

Так, гімнастки ГДР при швидкісно - силовій підготовці користувались вправами на брусах різної висоти: із упору на верхній жердині обличчям до нижньої відмах у вис – темпове торкання о нижню жердь та підйом махом назад (з не великою допомогою тренера) – оборот назад не торкаючись у вис –темпове торкання о нижню жердь – підйом махом назад і т.д. – декілька раз. Для збільшення сили привідних м’язів плечового поясу вони використовували вправи із штангою. Для досягнення максимальної ефективності спеціальної швидкісно - силової підготовки слід давати більш цілеспрямовані вправи та виконувати їх дуже інтенсивно. Так, розвивати сили м’язів рук і ніг не взагалі ,а для конкретних рухів, наприклад, для кращого відштовхування ногами і руками в опорних стрибках; якщо потрібно в оволодіти швидким поворотом в вільних вправах, то розвивати швидкісно – силові якості тих м’язів, які забезпечують виконання повороту.

В майбутньому в системі фізичної підготовки слід декілька змінити відношення до вправ на гнучкість і розслаблення. В сучасних умовах лишня гнучкість хребта, може не сприяти досягненню високих спортивних результатів; значно важливіше активна рухомість в тазокульшових суглобах, тобто можливість утримувати одну ногу, стоячи на іншій, в положенні, близькому до вертикального, або дві ноги в положенні шпагату (в висі і в стрибку). Це дозволяє гімнасткам покращити техніку виконання деяких елементів і підвищити виконавчу майстерність. Вправи на розслаблення в тренувальному процесі до теперішнього часу не використовувались, через це багато спортсменок не навчились рухатись вільно, елегантно, граціозно.

Як відомо, вміння розслабитись в паузах між підходами до знаряддя в процесі тренування значно підвищує спортивну працездатність гімнасток. Доречно згадати Н. Кучинскую, яка відрізнялась активною гнучкістю та чудовим вмінням розслабитись.

Як вже було сказано, розвиток сили, гнучкості, витривалості, швидкості, спритності досягається за допомогою засобів загальної та спеціальної фізичної підготовки. Ці засоби не численні.

Засоби загальної фізичної підготовки: для розвитку сили – вправи зі штангою не великої ваги; для розвитку швидкості – біг на короткі дистанції, стрибки у довжину; для розвитку витривалості та спритності – баскетбол, волейбол.

Засоби спеціальної фізичної підготовки: для розвитку сили – вправи на гімнастичній стінці, лаві, з резиновими амортизаторами з обтяженнями; для розвитку гнучкості – вправи загально-розвиваючого характеру на килимі, гімнастичній стінці та лаві; для розвитку спритності – акробатичні стрибки, стрибки на батуті; для розвитку витривалості – стрибки із скакалкою, довготривалі серії відносно легких вправ на приладах і вільних вправах.

Фізична підготовка здійснюється протягом цілого року майже на кожному знятті.

Довід показав, що вправи для фізичної підготовки краще включати в кінці основної частини заняття після того, як будуть вирішення завдання технічної підготовки.

Засоби загальної і спеціальної фізичної підготовки необхідно включати також у ранкову гігієнічну гімнастику.


Методика розвитку рухових якостей


Для досягнення високого рівня спортивної майстерності гімнасткам необхідно розвивати статичну силу та динамічну у перебореному та поступовому режимах, швидкісну силу, гнучкість та силову витривалість.

Статична сила при виконанні вправ жіночого спортивного багатоборства використовується відносно рідко. Вона характеризується напругою в м’язах без зміни їх довжини, тобто без скорочення (ізометричний режим).динамічна сила відрізняється сполученням напружень м’язів з їх скорочення (аутоксотоничний режим). Максимальної величини статичної та динамічної сили можна досягти при одночасному скороченні найбільшої кількості м’язових волокон.

Ступінь виявлення динамічної сили, як відомо, залежить від використання еластичних якостей м’язів. Найбільшу силу може розвивати м’яза, яка в розтягнута в напруженому стані.

Виявлена пряма залежність між рівнем розвитку силових якостей та спортивно – технічними результатами гімнасток. Проведені дослідження дозволили виявити наступне:

• Для виконання різноманітних гімнастичних вправ необхідно розвивати статичну та динамічну силу.
  
• У гімнасток, які досягли високих спортивно-технічних результатів добре розвинута швидкісна сила.
  
• Використання тільки силових вправ, потребуючих проявлення долаючого та уступаючого характеру, не дає ефекту, не сприяє в повній мірі фізичній підготовці гімнасток.
  
• Для розвитку швидкісної сили рекомендується використовувати вправи швидкісно-силового характеру.
  
• Найбільш ефективним методом розвитку як статичної, так і динамічної сили є використання комплексів, які складаються із вправ з обтяженнями, а також силових вправ на килимі та приладах.
  
• Енерговитрати, пов’язані з силовою підготовкою, відновлюються скоріше, якщо в комплекси силових вправ включати вправи відволікаючого характеру (ходьба, біг на розслаблення).
  
• Рекомендується така послідовність: вправи на приладах, потім з амортизаторами, а в кінці – біг, стрибки та інші відволікаючі вправи.
  
• М’язова сила, необхідна гімнастці, розвивається скоріше, якщо комплекси вправ по структурі та по режиму роботи схожі з вправами, які вивчаються на приладах.
  
• В комплекси слід включати вправи, які розвивають силу окремих м’язових груп плечового поясу, спини, м’язів живота та ін..
  
• Силова підготовка повинна передбачати використання вправ в ізометричному та ауксотонічному режимах, так як кожний елемент спортивної гімнастики потребує використання різноманітних режимів.
  

Збільшення м’язової сили пов’язано з цілим комплексом змін, які виникають в організмі при систематичному тренуванні. Ці зміни стосуються не тільки м’язів (периферичного апарату), але й діяльності нервових центрів, які координують роботу м’язів. Особливо корисні для розвитку сили вправи з обтяженням.

Швидкісна сила. Дослідження, присвячені техніці гімнастичних вправ, свідчать про те, що виконання махових вправ спортивної гімнастики залежить від правильного співвідношення якості сили та швидкості в одному русі, від здібності розвивати зусилля в короткі відрізки часу, співвіднесені структурі виконує мого махового елементу.

В ряді наших досліджень виявилось, що гімнастки високої кваліфікації для виконання махових вправ частіше за все використовують зовнішні сили, та головним чином силу ваги, або, „дарові” сили економні таким чином внутрішні сили, тобто сили тяги м’язів. Однак без активних м’язових зусиль ніякі мало-мальськи складні вправи неможливі. Найбільш активні зусилля гімнастки розвивають у фазі головних дій. В цій фазі дуже важливо виконати роботу строго виявленими групами в заданий відрізок часу. Несвоєчасне включення в роботу або виключення із неї або інших м’язових груп приведуть до перекручування вправи. Отож, по –перше, гімнастка повинна вміти розвивати значні зусилля в короткий відрізок часу, в – друге, проявляти якості сили та швидкості у відповідності із швидкісно-силовими характеристиками кожного конкретного елементу, по – третє, проявляти ці якості у відповідності з особливостями координації рухових якостей.

Все це змушує приділяти більше уваги швидкісно-силовій підготовці гімнасток. Як відомо, такий режим, типовий для махових вправ, різко відрізняється від силового динамічного режиму.

Дослідженнями виявлено, що між показниками динамічної та швидкісної сили існує статично достовірні різниці, які підтверджують необхідність розподілення силових вправ на силові – динамічні та на швидкісно-силові. В той ж час між показниками динамічної та швидкісної сили був виявлений позитивний кореляційний зв’язок, який зменшується по мірі зростання тренованості гімнасток. Виявилось також, що час руху та час досягнення виявленого рівня зусиль залежить не від максимальної, а від швидкісної сили.

Для виявлення найбільш ефективних методів швидкісно – силової підготовки гімнасток нами сумісно з Ю.В. Менхіним були проведені спеціальні дослідження, спрямовані на вивчення ефективності деяких тренувальних режимів.

Дослідження показали, що найбільш ефективними для розвитку швидкісної та динамічної сили є методи змішаних режимів.

Тому прийняте у практиці гімнастики ділення силових вправ на статичні та динамічні недостатньо відображає специфічність виявлення сили в різноманітних вправах. Виникла необхідність виділити наряду з динамічною силою, під якою розуміється найбільше напруження м’язів при відносно повільному їх скороченню, також швидкісну силу, яка викликає найбільшу напругу м’язів при швидкому їх скороченні.

Таким чином, в кожному конкретному випадку необхідно підбирати такі вправи, які по режиму роботи м’язів, а також за структурою рухів відповідали елементу, який вивчається або сполученню із програми технічної підготовки. Від швидкісно – силової підготовки гімнастки залежить її вміння виконувати махові елементи та сполучення спортивної гімнастики, стрибків і т.д.

Гнучкість. Здібність людини використовувати потенціальну анатомічну рухливість одного або декількох з’єднань при виконанні різноманітних вправ називається гнучкістю.

Гімнастки як правило, володіють гарною гнучкістю, але і серед них є такі, спортивні досягнення яких лімітуються недостатньою рухливістю в суглобах рук, ніг та хребта. Гнучкість у дітей і підлітків, як правило краща ніж у дорослих. Але інколи і юні гімнастки не мають достатньої рухливості у суглобах. Лише до 12-13 років гнучкість досягає оптимального розвитку.

При освоєнні вправ на гімнастичних приладах, а також вільних вправ часто спостерігається недостатня гнучкість як у юних так і у дорослих спортсменок. Цю якість необхідно розвивати особливо у дитячому і юнацькому віці, так як у дорослої людини покращити гнучкість майже не вдається, не дивлячись на посилені тренування.

Гімнасткам особливо важлива рухомість у плечових і тазокульшових суглобах, а також уміння добре відтягувати носки.

Рухомість різних ланок людського тіла залежить від особливостей будови суглобів, від форми і розташування суглобних сумок, від якостей м’язово – зв’язочного апарату. Велике значення має довжина м’язу, так як, при коротких м’язах неможливо виконати руху суглобі на повну амплітуду. Таке явище називається пасивною недостатністю. Для усунення її користуються вправами із партнером який допомагає розтягнути укорочені м’язи.

В ряді випадків м’язи спортсменки страждають від так названої активної недостатності, тобто не мають необхідної сили, в наслідок чого анатомічна рухомість кісткових з’єднань не використовується. Так, щоб із основної стійки високо підняти ногу вперед, необхідно не тільки достатньо довгі, еластичні м’язи та сухожилля на задній поверхні ноги, але і добра скорочувальна здібність м’язу розташованого на її передній поверхні. Таким чином, рухомість ланок рухового апарату залежить не тільки від здібності м’язів і сухожиль розтягуватися, але і від скорочувальної здібності антагоністів цих м’язів. Виходячи з цього силу та гнучкість часто можна розвивати за допомогою одних і тих же вправ, так як скорочення одних м’язових груп рефлекторно викликає розслаблення (розтягування) других (антагоністів).

Для збільшення рухомості ланок тіла в суглобах використовуються в змахи, рухи пружинного і ривкового характеру (самостійно і з партнером), силові вправи для м’язів – антагоністів, обертові рухи з максимальною амплітудою, а також утримання положень, потребують гнучкості. Дуже корисні також вправи типу предметних завдань, в яких гімнастка повинна виконати рухи за заданою траєкторією, до заданої точки і т.д.

Гімнасткам не має необхідності добиватися гранично можливої для людини гнучкості: рухомість у суглобах необхідна лише в межах, необхідних для вірного володіння технікою гімнастичного багатоборства.

Як відомо, ступень розтягування м’язу залежить від температурних умов, тому не слід займатися вправами на розвиток гнучкості в холодному приміщенні, а також без доброї попередньої розминки.

Так як м’язи піддаються розтягуванню досить слабо то вправи на збільшення амплітуди рухів повинні виконуватися серіями по кілька повторень у кожній. При цьому вправи на розтягування можна включати комплекси ранкової зарядки, а також в тренувальні заняття.

При виконанні вправ на розтягування гімнастка повинна бути особливо уважною щоб запобігти травмам.

В комплексі фізичної підготовки вправи на гнучкість необхідно поєднувати з завданнями на розвиток інших рухових якостей, і в першу чергу сили.

Витривалість. Гімнастка повинна володіти здібністю проявляти витривалість в різних режимах м’язової роботи. В першу чергу їй необхідна витривалість в роботі динаміко-силового та швидкісно-силового режимів, а по-друге – спеціальна витривалість, яка важлива для успішного оволодіння цілими комбінаціями які складаються як правило із великої кількості елементів, які виконуються в різних режимах.

Витривалість в широкому розумінні слова визначається як здібність організму протистояти різним неблагополучним факторам як зовнішнього так і внутрішнього середовища. В спортивній практиці особливе значення має взаємозв’язок між м’язовою силою та витривалістю, а також режим інтенсивності тренувальних навантажень при розвитку витривалості. Деякі фізіологи заперечують взаємозв’язок між силою т витривалістю, в той час як практика спорту в тому числі і гімнастики свідчать про наявність такої залежності.

Основним фактором, який лімітує витривалість спортсменки є втома, природа якої вивчена недостатньо. Одні вчені вважають, що організм людини, яка виконує фізичну роботу, отруюється, забруднюється продуктами розпаду, шлаками, інші пояснюють причини втоми виснаженням нервової системи. Очевидно, втома організму пояснюється обома причинами. Слід при цьому розглядати втому не тільки як шкідливе для організму явище, але і як необхідна умова подальшого удосконалення його функціональних можливостей.

Підвищенню функціональних можливостей сприяють вправи які виконуються із збільшеною інтенсивністю. Це можуть бути загально розвиваючи вправи з обтяженнями в якості яких краще всього можна використовувати спеціальні жилети, які обтяжені просвинцьованою резиною. Виявилось, що при їх використанні техніка вправ не спотворюється. Такі жилети можна одягати при використанні загально-розвиваючих вправ, також окремих елементів та з’єднань навіть протягом цілого тренувального заняття.

Таким чином можна стверджувати наступне:

1. навантаження підвищеної інтенсивності, тобто з обтяжуваннями, ефективні при розвитку силової динамічної витривалості;
   
2. інтенсивність тренування підвищується в тих випадках, коли виконання вправ на силу гімнастки користуються обтяжу вальними жилетами вагою від 10-20% ваги спортсмена; вказані вправи слід виконувати до втоми;
   
3. тренування в обтяжу вальних жилетах може здійснюватись також в процесі технічної підготовки.
   

В цьому випадку вага обтяження може коливатися в межах від 2-4% ваги гімнастки – МС. При такій вазі не спотворюється техніка вправ і розвивається силова динамічна витривалість. Для починаючих вага обтяження повинна бути рівна 2-2,4% від ваги гімнасток (А.А. Жалей).

Слід також відмітити що висока інтенсивність тренувальних занять здійснюється за рахунок скорочення інтервалів між підходами до виконання гімнастичних вправ . Така інтенсивність, очевидно, підвищує силову динамічну витривалість і загальну працездатність гімнасток. Висококваліфіковані спортсменки, наприклад, в процесі тренувальних знять виконують в середньому 3-4 елементи за 1 хв. В той же час ті спортсменки, які в середньому виконують за 1 хв. тільки 1,5-2 елементи не мають як правило не доброї витривалості ні працездатності.

Таким чином, скорочення інтервалів між підходами і в вправах фізичної те технічної підготовки, а також використання обтяжу вальних жилетів сприяє підвищенню інтенсивності тренувальних навантажень, і як наслідок, також силових динамічної витривалості гімнасткою.

Розвиток витривалості в силовому динамічному режимі веде за собою підвищення витривалості у швидкісно-силовому режимі, в якому виконуються махові комбінації. Тому в програму фізичної підготовки гімнасток повинні входити вправи швидкісно-силового характеру. До таких вправ відносяться махові елементи на брусах, які гімнастки повинні повторювати кілька разів підряд з обтяженнями. Ці ж обтяження слід використовувати при швидкому багаторазовому повторенні загально розвиваючих вправ на килимі, гімнастичній стінці та лаві.

Підвищення витривалості в роботі динаміко-силового та швидкісно-силового режимів, функціональних можливостей організму гімнасток, безумовно, позначаються на їх спортивній працездатності. Однак гімнастки повинні мати ще й особливу, спеціальну витривалість. Різноманітні комбінації на брусах, колоді, вільні вправи містять у собі багато елементів, кожен із яких потребує різних режимів м’язової роботи. Тому, коли говорять про витривалість яка не6хідна для виконання цілої комбінації, то мають на увазі фактично здібність гімнастки виконувати великий об’єм рухових дій змішаного режиму. В цьому випадку мова йде фактично про розвиток особливої витривалості, яка забезпечує виконання цілих комбінацій.

Витривалість, яка необхідна для виконання цілих комбінацій називають спеціальною. Під терміном „спеціальна витривалість” розуміють уміння відмінно виконувати комбінацію, яка складається із багатьох елементів, від початку до кінця, без достовірного збільшення суми забавок у її завершуючий частині (звичайно, в тому випадку, коли всі елементи досить добре освоєні ). В результаті досліджень (Ле Ван Лам, ДРВ) вияснилось, що спеціальна витривалість, комплексне поняття, яке включає в себе ряд сторін підготовки спортсмена.

Якщо багато вчених приходять до висновку, що розвивати спеціальну витривалість слід шляхом лише удосконаленням загальної витривалості, а також з допомогою силових вправ і підвищення об’єму тренувальних навантажень, то на практиці до вирішення цього завдання підходять ще і по іншому.

Для виконання спеціальної витривалості тренери рекомендують метод багаторазового повторення учбових і класифікаційних комбінацій.

Дослідження показали, що в рядових спортсменок техніка виконання комбінацій як правило, погіршується в міру наближення її до завершуючої частини. Саме в силу недостатньої витривалості знижки за останню третину комбінації, звичайно, достовірно більші, ніж за першу третину даної комбінації. При цьому було встановлено, що недостатній розвиток спеціальної витривалості спостерігається у гімнасток незалежно від рівня їх майстерності.

Між результатами змагань, тобто між якістю виконання елементів в різних частинах комбінацій, та спеціальною витривалістю існує позитивний зв’язок.

В той же час дослідження не показали залежності між рівнем розвитку сили та спеціальної витривалості в змагальному періоді. Розвиток відносної сили в більшій мірі сприяє удосконаленню швидкісно-силових якостей та силової витривалості.

Встановлено, що використання великої кількості вправ, які розвивають силу, в період, який безпосередньо проводиться перед змаганнями, не оказує суттєвого позитивного впливу на досягнення спортивно-технічних результатів в багатоборстві та підвищення спеціальної витривалості, яка необхідна під час змагань. В той же час силові вправи в цей період підвищують спортивну працездатність гімнасток.

Аналіз виявлених даних показав, що в змагальному періоді визначним фактором в досягненні високих спортивних результатів є виконання великої кількості цілих комбінацій, що оказує позитивний вплив на технічні результати при чому значно більше, ніж збільшення кількості елементів (об’єму навантаження), або ріст інтенсивності.

Педагогічними експериментальними дослідженнями установлено ряд закономірностей:

а) в змагальному періоді як метод переважного удосконалення швидкісно-силової підготовки, так і метод виконання великої кількості цілих комбінацій сприяє покращенню спортивних результатів, розвитку спеціальної витривалості і силових якостей, адаптації функціонального стану серцево-судинної системи до специфічних навантажень;

б) виконання в змагальному періоді невеликої кількості комбінацій у поєднанні з великим об’ємом вправ, направлений на розвиток силових якостей, оказує переважно вплив на удосконалення силової підготовки, але не забезпечує ефективного розвитку спеціальної витривалості. В окремих випадках використання цього методу негативно впливає на функції нервово-м’язового апарату на здібності диференціювати просторові характеристики рухів;

в) виконання великої кількості цілих комбінацій у змагальному періоді є найбільш ефективним методом розвитку спеціальної витривалості у досягненні високих спортивних результатів. Його використання покращує всі показники, пов’язані із станом тренованості гімнасток;

г) виконання великої кількості цілих комбінацій можуть собі дозволити у сучасний час тільки кращі гімнастки, нажаль, це поки що не під силу всій основній масі спортсменок старших розрядів;

д) для виховання спеціальної витривалості та безпосередньої підготовки гімнасток до змагань використовують багато різноманітних засобів фізичної і технічної підготовки.


Спеціально-рухова підготовка


Крім вправ, які направлені безпосередньо на розвиток всіх фізичних якостей, у тренувальному процесі гімнасток велике місце повинні займати особливі форми направлені на покращення спеціальної рухової підготовки. Мають на увазі такі засоби, які удосконалюють уміння орієнтуватися у часі та просторі, оцінювати параметри своїх рухів, зберігати рівновагу на зменшеній площі опори, виконувати вправи легко, впевнено, красиво, та вільно. Спеціально-рухова підготовка займає проміжне положення між фізичною і технічною. Уміння орієнтуватися у часі і просторі виграє у підготовці гімнасток особливо важливу роль. Це уміння успішно виконується за допомогою батуту та поролонових ям. Вправи на батуті дозволяють значно покращити (обертальну) підготовку гімнасток як в одній, так і одноразово у двох площинах і на цій основі виконувати багато складних елементів.

Так, планомірна і послідовна обертальна підготовка, яка використовувалась тренером Н.Е. Майбуровим, дала можливість його ученицям вивчити багато складних і цікавих елементів.

Уміння відмінно орієнтуватися у часі і просторі дозволило деяким гімнасткам освоїти сальто вперед на брусах, сальто з поворотом на 720 градусів в зіскок на колоді.

Удосконаленню орієнтування у просторі і часі на основі використання тренажерів слід приділяти велику увагу у тренуванні гімнасток.

Надзвичайно важливо навчити гімнасток оцінювати часові та просторові характеристики своїх рухів у без опорних і опорних положення. Є.К.Попов провів цікаве дослідження направлене на визначення ефективності методики удосконалення орієнтування у часі та просторі в описаних опорних і не опорних положеннях. Одержані результати говорять про те, що обертання в опорних (на ренському колесі) і в безопорних положеннях (сальто на батуті) безсумнівно приносять користь.

Разом з тим вияснилось, що позитивні зрушення особливо значні після спеціального тренування на батуті, тобто без попарних положеннях; це тренування ефективне в тих випадках, коли учні одержують термінову об’єктивн6у інформацію про свої помилки – особливо просторових характеристик при стрибках на батуті. Обертальне тренування в опорних умовах (ренське колесо) також дає добрі результати навіть без термінової інформації про величину допущених помилок. Разом з тим установлено, що при виконанні завдання на зміну висоти стрибка до гори на батуті результати стають кращими, тобто спортсменка стрибає вгору точніше тоді, коли вводять додаткові зорові орієнтири.

Найбільшу інформативну цінність для спортсменок представляють конкретні повідомлення про висоту стрибка. При виконання порівняно простих стрибків з обертанням, тобто з невеликою кутовою швидкістю, умови для орієнтування досить благо приємні, а в складних стрибках, які характеризуються великою швидкістю обертання зорове орієнтування практично неможливе.

Визначаючи положення свого тіла під час обертальних стрибків на батуті, спортсменки допускають суттєві помилки, тому слід використовувати термінову інформацію про величину допущених помилок.

Дослідженнями проведеними разом з Чан Фук Фонг (ДРВ), встановлено, що здібність диференціювати просторові та часові параметри рухів залежать від кваліфікації гімнасток. Чим вища їх кваліфікація, тим досконаліші їх здібності до точного диференціювання часу та простору.

Було також доведено, що точність виконання відрізків часу т амплітуди рухів залежить від розміру завдання, а здібність до керування просторовими характеристиками рухів гімнасток вище, ніж уміння відтворювати часові характеристики.

В гімнастиці існує багато вправ, в яких зоровий контроль майже відсутній і спортсменки змушені управляти своїми рухами з часовими характеристиками. Але за нашими даними, для переходу з просторових оцінок на часові необхідне спеціальне тренування, так як між показниками, які характеризують здібності гімнасток до точних диференціровок часу та простору існує слабка пряма залежність. Між здібностями до оцінки часових і просторових характеристик немає достатньої залежності.

Виясняючи вплив методики удосконалення рухових диференціоровок на технічні успіхи спортсменок (Особливо молодших розрядів), ми впевнились у тому, що кращих результатів добиваються ті, хто за допомогою спеціальних рухових завдань удосконалює уміння диференціювати час ті простір.

Процес навчання руховим диференціровкам часу та простору можна розділити на 3 етапи. На першому слід виховувати уміння диференціювати час та простір окремо, при чому йти від грубих диференціровок до більш тонких. На другому – виховувати вміння диференціювати простір і час у комплексі, їдуче від дії окремими ланками тіла до рухів загального характеру. На третьому етапі треба переходити до навчання просторово-часових диференціровок координованих рухів (спочатку простих а потім і складних).

В системі підготовки гімнасток все більше значення займає стрибкова акробатика, яка є добрим засобом розвитку багатьох важливих фізичних і вольових якостей, і в першу чергу сміливості та рішучості. Очевидно, сміливість яка грунтується на уміння точно оцінювати положення свого тіла у просторі і часі, володіти своїм тілом в любому положенні, на доброму розвитку фізичних якостей, а також на виховання вольових якостей, буде сприяти успіху гімнасток.

Хоча історично акробатика з’явилась значно раніше спортивної гімнастики, її проникнення в гімнастику в широких масштабах почалось порівняно недавно.

40-45 років тому виконання у вільних вправах гімнастами – чоловіками простого сальто викликало захоплення. Тепер ці вправи легко виконують не тільки дорослі, але і юні гімнастки.

З кожним роком спортивна гімнастика становиться все більш „акробатичною”, і цю тенденцію повинні враховувати як тренери так і гімнастки. Цілковито очевидно , що вільні вправи, вправи на колоді, опорні стрибки і навіть в якійсь мірі комбінації на брусах – все це акробатика в різних опорних умовах.

Особливої рухової підготовки потребують вправи на колоді. На цьому приладі гімнастки виконують багато акробатичних та вільних вправ, при чому на вузькій площі опори. Важливо формувати у спортсменок вміння виконувати акробатичні стрибки і балансування, а також елементи вільних вправ на невеликій площі опори.

Як показали дослідження, проведені разом з И.И. Розином, умови збереження рівноваги тіла на підлозі та на колоді різні. Моменти та кути стійкості на підлозі в середньому в 4 рази більші ніж на колоді. Ці обставини особливо повинні знайти відображення в початковій підготовці гімнасток.

Головна причина порушення стійкості н колоді, відсутність у гімнасток стабільності навичок збереження рівноваги на мінімальній площі опори і високої точності рухів. Це, очевидно, пов’язано з недостатнім розвитком здібності гімнасток до просторових оцінок рухів в умовах виконання вправ на вузькій опорі.

Так, як умови, в яких гімнастки виконують свої рухи на колоді оказують специфічний вплив на функції рівноваги удосконалюючи її у суворо визначеному плані, необхідно підбирати такі спеціальні вправи для розвитку здібності до збереження рівноваги, які б відповідали особливостям техніки виконання основних вправ.

Для підвищення стійкості гімнасток на зменшеній площі опори, не тільки на колоді, але і на підлозі (наприклад, в елементах вільних вправ, пов’язаних з стійкою на одній нозі), ефективні вправи з закритими очима на вузькій опорі (трос, колода з вузькою робочою частиною) та інше.

Використання вузької опори має значення і як психологічний фактор, який підвищує надійність виконання вправ на звичайній колоді. В якості одного із засобів спеціальної рухової підготовки використовують також хореографію, яка важлива не тільки як елемент, який покращує вільні вправи і на колоді, але і як засіб, який формує школу рухів. Головне завдання хореографічної підготовки в цілому – сприяти як естетичному вихованню так і фізичній підготовці гімнасток.

Багато гімнасток і окремих тренерів відносяться до спеціальної рухової підготовки та нормативів фізичної підготовки неблагонадійно. Їм здається, що нормативи мішають в їх основній тренувальній діяльності. Часто спортсменки під різними приводами уклоняються від здачі нормативів або виконують їх не в повну силу. Тому тренерам слід дотримуватись ряду правил:

1. на основі типових нормативів розробляти для своїх гімнастів (виходячи із індивідуальних особливостей) програму нормативних тестів з фізичної та спеціальної рухової підготовки;
   
2. підбирати такі нормативи, які не викликали больового відчуття та не вимагали багато часу (може бути, за виключенням вільних вправ – з метою перевірки спеціальної витривалості);
   
3. приймати нормативи в урочистій обстановці на чітко організованих змаганнях;
   
4. на всю процедуру відводити не більше 30-40 хв. щоб не зривати тренувальних занять; всього повинно бути не більше 10нормативів;
   
5. підсумки здачі нормативів підводити зразу ж і об’являти спортсменкам; переможниць бажано нагороджувати;
   
6. слідкувати за динамікою фізичного розвитку, виявляти зрушення, які проходять від одної перевірки до іншої, і зіставляти ці дні з результатами змагань; матеріали аналізу доводити до відома гімнасток;
   
7. слідкувати за тим, щоб у щоденниках тренувальних занять спортсменки записували зміст фізичної і спеціальної рухової підготовки, так само як і технічної.