Geum.ru

Курс 6 семестр лекція розвиток моторно-функціональних якостей гімнасток

Вид материалаЛекція
Подобный материал:
1   2   3   4

Моторно – функціональні якості

Коренберг В. Б.


Без чуткої понятійної бази немає хорошої теорії, без чітких термінів немає чітких понять.

Проблема рухової підготовленості і підготовки була і зостається гострою у спорті та у фізичному вихованні мета якого підвищення рухових кондицій тіла всього населенні (дітей та дорослих). Рухова підготовка опирається , в першу чергу, на моторні здібності.

Першочергова задача у прикладному плані уніфікувати уявлення, які підносяться студентам фізкультурних вузів, покращити теоретичну підготовку кадрів у сфері фізичного виховання та спорту.

Визивають плутанину в якості термінів слова «здібність» та «здібності»
Слово «Здібність» означає, що людина може (здібна) має можливість виконати щось. Друга справа — «здібності» (у множині): цим словом описують якості організму та особистості, які сприяють формуванню деякої можливості, тобто конкретної здібності або «пучка» можливостей. Наприклад, музичні здібності людини — це наявність у нього доброю музичного слуху та музичної пам’яті, які дозволяють легше та краще сформувати у


нього (шляхом навчання та вправ), наприклад, здібність (конкретну можливість) грати на фортепіано.

Другий приклад: здібності дівчини до художньої гімнастики гімнастики проявляється у її координованості, гнучкості, музичному слухові та пам’яті, оскільки це допоможе легко і швидко сформувати можливість добре виконувати вправи, тобто здібність їх добре виконувати.

У спорті та фізичному вихованні дуже важливі доступні учням максимальні рівні проявлень. Їх називають можливостями. Прийнято виділяти можливості, які використовуються до виконання деякого кола завдань, які вважаються інформативними для визначення загальної , або специфічної фізичної підготовленості людини. Такі рухові завдання відносяться до базових. Вибирають саме їх ще й тому, що вони організаційно та технічно загально доступні, їх легко використовувати. Для визначення фізичної підготовленості, як інтегральної характеристики логічно виконувати базові завдання, принципово різні за своєю структурою. Виходячи з цього, структурно особливі максимально базові рухові проявлення доцільно називати руховими якостями. Дублювати цим термін терміном «фізичні якості» навряд чи розумно.

Рухові можливості (РМ) формуються розвитком рухових здібностей: на базі рухових здібностей і в результаті тренувальних дій (направлених на розвиток самих рухових здібностей і на формування відповідних рухових умінь) зростають РМ, які актуалізуються максимальними або дозованими проявленнями. РМ , які можливо будуть розвинуті тренуванням назвемо потенційними, достигнуті до часу який ми розглядаємо, відповідно до найбільш благо приємних до зовнішніх та внутрішніх умов – текучими, а ті, які розглядаються у цей час у конкретних зовнішніх та внутрішніх умовах – оперативними. У зв’язку з викладеним, проглядається такий ланцюг: задатки → здібності → можливості (оперативні, текучі, потенційні) проявлення ( максимальні, дозовані ).

Фізичні якості відносяться до моторних здібностей але далеко не вичерпують їх. Концепція ФЯ – начебто ескіз, оскільки вона опрацьована лише в загальних рисах, в змісті якої є серйозні внутрішні протиріччя і недоробки, досить ще не зняті спробами її розвитку і вдосконаленнями. Так прихильники введення в концепцію ФЯ понять «динамічна» , «повільна», «швидка» сила, очевидно, не розуміють, що силу тяги групи м’язів як локального компоненту ФЯ можна виміряти тільки в ізометричному режимі (або дуже близькому до нього). Що вимірювання при різноманітних швидкостях суставного руху дає суттєво різні результати (треба знати залежить «сила-швидкість»), у зв’язку з чим результати незрівнянні, та по них не можливо робити висновки. А що таке «швидкісно-силові якості»? Часто трактують їх як декілька різних ФЯ, але якщо в них різні одиниці вимірювання, об’єднання не має сенсу. Якщо мається на увазі максимальна потужність, яку може розвити людина при роботі деякої групи м’язів, то при різноманітних швидкостях суглобового руху максимальна потужність суттєво різна і вимірювання знову можна порівнювати. Використання, як тесту, стрибка вгору або в довжину з місця не коректно, так як вона визначає головним чином силу ніг і техніку, підготовленість. Грубо помилково також введення понять «диференційна і інтегральна» сили.

Поки що не розроблена в деталях методика вимірювання сили та гнучкості. Рівень ФЯ «швидкість» не коректно і не ефективно визначати за так названими його «елементарним проявленням» в дійсності тестуючи різні рухові здібності людини. Приведемо (без коментарій) її зміст у формі переліку моторно-функціональних якостей.

Моторно-функціональні якості можна розділити на:
  1. Соматичні
  2. Соматомоторні
  3. Психосоматомоторні
  4. Психомоторні

В основі поділу лежать оцінки ролі соматичного і психічного. Значення психічного і побудова рухової активності очевидне, і тому одержало відображення у концепції, яка призвана відобразити моторні здібності.

Соматичні якості: довжина, маса, міцність, гнучкість.

Соматомоторні якості: абсолютна сила, відносна ( на 1 кг маси тіла), абсолютна різкість(визначається по «градієнту сили»), відносна (теж, але поділена на максимальну силу) різкість, швидкість, абсолютна аеробна працездатність, відносна (на 1 кг ваги тіла) працездатність, абсолютна анаеробна працездатність, відносна (на 1 кг ваги тіла) анаеробна працездатність.

Психосоматомоторні якості: динамічна координованість,кінематична координованість, розрізнювальна диференційність, виконувана диференційність, моторна стабільність.

Кожне із складних якостей перерахованих трьох груп (крім моторної стабільності), крім інтегрального значення містить у собі регіональні її локальні компоненти, які являються інформативними характеристиками.

Психомоторні якості: психічна стійкість, рішучість, сміливість, ризикофільність (схильність до ризику).

Запропонована концепція набагато складніша концепції ФЯ, вона не виключає внутрішніх протиріч, але містить їх набагато менше, ніж концепція ФЯ, і ці протиріччя не такі великі. Потрібно оцінювати не всі моторно-функціональні якості (як і не всі ФЯ), а ті оцінки, яких, на Вашу думку, потрібно для ефективного проведення навчально-тренувального процесу.