Міністерство аграрної політики України
| Вид материала | Документы |
- Міністерство аграрної політики україни, 245.98kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни всп нмц аграрної освіти “навчально-методичний, 3732.53kb.
- Рекомендації за результатами обговорення, 853.55kb.
- Програми розвитку молочного скотарства 17 Попередні рекомендації, 454.83kb.
- Міністерство аграрної політики україни департамент аграрної освіти та науки навчально-методичний, 89.93kb.
- Міністерство аграрної політики України, 219.6kb.
- Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет, 1805.76kb.
- Методичні рекомендації з проведення конкурсу для визначення суб'єктів сільськогосподарської, 262.8kb.
- Міністерство аграрної політики України Вінницький державний аграрний університет, 635.52kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " менеджмент персоналу" для підготовки фахівців, 665.58kb.
Облік витрат і виходу продукції тваринництва
Методичні вказівки
7.1.Завдання та об’єкти обліку витрат в тваринництві
Тваринництво, як і рослинництво, включає ряд самостійних галузей: скотарство (молочне і м’ясне), свинарство, вівчарство(вовняне, (м’ясне, каракульське), птахівництво (яєчне, м’ясне), бджільництво, рибництво, шовківництво тощо. Об’єктами обліку виробничих витрат у тваринництві є технологічні групи тварин за їх видами. На кожну таку групу тварин відкривають окремі аналітичні рахунки, на яких відображають витрати на утримання тварин і вихід продукції тваринництва.
Основними завданнями обліку виробництва в тваринництві є:
- Визначення складу та розмежування виробничих витрат як за економічним змістом, місцями виникнення, елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами обліку;
- Своєчасне та повне відображення виготовленої продукції, наданих послуг чи виконаних робіт за їх кількістю і якістю в розрізі окремих об’єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;
- Встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції(робіт, послуг) відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим та рівнем ринкових цін;
- Формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції(робіт, послуг) у передбаченій системі документів, облікових регістрів та звітності.
- 7.2. Первинний облік витрат і виходу продукції тваринництва
Для оформлення витрат і виходу продукції тваринництва передбачено такі первинні документи. Деякі з них є загальними для обліку всіх видів основного виробництва (рахунки-фактури, дорожні листи вантажного автомобіля, накладні, лімітно-забірні картки, облікові листи праці й виконаних робіт, розрахунки амортизаційних відрахувань тощо). Поряд з ними застосовується ряд специфічних документів, притаманних тільки тваринництву.
Оплату праці нараховують на підставі Розрахунку нарахування оплати праці працівникам тваринництва, Табеля обліку робочого часу та документів про вихід продукції.
Видачу кормів проводять на підставі Відомості витрати кормів, яка є водночас документом на списання витрачених кормів з підзвіту завідувача ферми. Відомість виписують на кожного працівника, за яким закріплені тварини, на початку кожного місяця у двох примірниках. Наприкінці місяця на підставі відомостей роблять записи до журналу обліку витрат кормів за кожним видом і групою тварин.
Для оприбуткування продукції тваринництва застосовують такі первинні документи: Відомість обліку надою молока, Щоденник надходження сільськогосподарської продукції, Акт настригу та приймання вовни, Акт на оприбуткування приплоду тварин, Нагромаджувальний акт на оприбуткування приплоду звірів, Акт про хід окоту, Відомість зважування тварин, Розрахунок визначення приросту тощо.
7.3. Синтетичний і аналітичний облік витрат і виходу продукції тваринництва.
Облік витрат і виходу продукції тваринництва слід вести на рахунку 23 “Виробництво“ субрахунку 232 “Тваринництво”, на дебеті якого відображають витрати, а на кредиті – вихід продукції.
Аналітичний облік ведуть за статтями витрат: витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, засоби захисту тварин, корми, роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів, витрати на організацію виробництва та управління, втрати від загибелі тварин тощо. При цьому вартість біопрепаратів, медикаментів, дезінфікуючих засобів, придбаних за рахунок асигнувань з бюджету, на статтю “Засоби захисту тварин” не відносяться.
Витрати, пов’язані з доставкою кормів з місць зберігання для годівлі тварин відносять на певний вид чи групу тварин. Витрати на приготування кормів обліковують на окремому аналітичному рахунку до субрахунку 232 з щомісячним списанням на статтю “Корми”.
В номенклатурі статей виробничих витрат у тваринництві доцільно передбачити додаткові статті: по інкубації яєць – їх вартість, по рибництву – вартість малька, по шовківництву – вартість грени.
За кредитом субрахунку 232 відображають основну та побічну сільськогосподарську продукцію (молоко, мед тощо) та (або) додаткові біологічні активи (мальки, приплід тощо).
Синтетичний облік по рахунку 232 ведеться в журналі-ордері №5 В с.г.
Аналітичний облік ведеться у Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва № 5.5 с.-г., дані якого переносять до зведеної відомості №5.10 до журналу-ордеру №5В с.-г.
7.4. Калькулювання собівартості продукції тваринництва
Витрати на утримання худоби і птиці(без витрат на незавершене виробництво та вартості побічної продукції) становлять собівартість продукції тваринництва.
Продукцією вирощування та відгодівлі тварин та птиці є приріст живої маси, одержаний в звітному періоді, та жива маса, а від тварин, що не зважуються(молодняк робочих тварин, звірів тощо), продукція не оприбутковується, а витрати спрямовуються на до оцінку поголів’я, виходячи з кількості кормо-днів та собівартості кормо-дня.
Собівартість 1ц приросту визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи тварин чи птиці(без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.
Собівартість живої маси молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці визначається, виходячи з витрат на їх вирощування та відгодівлю в поточному році(без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли, та вартості приплоду(без вартості загиблих тварин).
Собівартість 1ц живої маси визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси(без маси тварин, що загинули).
У молочному скотарстві розраховується собівартість 1ц молока та 1 голови приплоду. Собівартість голови приплоду оцінюється за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.
Собівартість 1 кормо-дня розраховується діленням всіє ї кількості витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.
Для визначення собівартості 1 центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів(без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.
У м’ясному скотарстві обчислюють собівартість 1 голови приплоду, 1ц приросту живої маси телят до 8-місячного віку і 1ц живої маси; 1ц приросту живої маси молодняку старше 8 місяців і дорослої худоби на відгодівлі; 1ц живої маси по цій групі(за виключенням вартості молока, вовни-линьки та вартості гною).
Одну голову приплоду оцінюють за живою масою теляти при народженні та фактичною собівартістю 1ц живої маси відлучених телят у 8-місячному віці. Собівартість 1ц приросту живої маси по даній групі тварин обчислюють діленням витрат за вирахуванням побічної продукції і доходів від пункту штучного осіменіння, на приріст живої маси телят цієї групи з урахуванням живої маси приплоду. Собівартість 1ц живої маси тварин обчислюють діленням їх вартості на живу масу.
Собівартість продукції свинарства включає витрати на утримання свиноматок з поросятами до відлучення, кнурів, поголів’я свиней на дорощуванні і відгодівлі. Ці витрати розподіляють між окремими видами продукції(голову ділового приплоду, приріст живої маси, гній). Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент відлучення визначають діленням загальної суми витрат за рік на утримання основного стада(крім вартості побічної продукції) на кількість приросту живої маси відлучених поросят, включаючи живу масу тварин при народженні. Собівартість 1ц приросту живої маси відлучених поросят обчислюють діленням суми вартості поросят під свиноматками і витрат на основне стадо на поточний рік на живу масу відлучених поросят.
Витрати на утримання дорослого поголів’я і молодняку овець, а також на їх стрижку розподіляються між видами основної продукції(вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко і шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією.
На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12%, у каракульському – 15, а у всіх інших напрямках – 10% загальної суми на утримання овець основного стада.
Витрати на утримання овець(без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною(1ц вовни прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси, 1ц якого береться за одиницю.
Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на вирощування чи утримання відповідної групи птиці(без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. Обчислюється собівартість 1 тис.шт. яєць основного стада птиці та 1 центнер приросту живої маси молодняку.
Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію, необхідно до вартості незавершеного виробництва(адже процес інкубації може мати незавершене виробництво) на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму(без вартості вилучених яєць, шкаралупи, тушок півників, забитих в добовому віці) на кількість голів, визначається собівартість голови ділового добового молодняку птиці.
Собівартість 1 голови приплоду кролів визначається в розмірі 50 відсотків справедливої вартості однієї голови молодняку на момент його відлучення. При відлученні молодняк дооцінюється. Собівартість приросту живої маси та живої маси молодняку визначається відповідно до методики визначення собівартості у основному стаді ВРХ. Аналогічна методика стосується і продукції звірівництва.
Собівартість 1ц товарної риби, що вирощується в господарських водоймах, складається з витрат на зариблення водоймищ, витрат на вирощування та вилову оприбуткованої риби. Собівартість 1 тис. мальків визначається шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків.
Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Певна частина витрат на утримання бджіл відноситься на роботи з запилення сільськогосподарських культур.
Контрольні питання для самоперевірки
- Який економічний зміст витрат на виробництво продукції тваринництва, та завдання їх обліку?
- Що є об’єктами обліку витрат у тваринництві?
- Які статті виробничих витрат у тваринництві виділяють?
- Як здійснюється аналітичний облік витрат і виходу продукції тваринництва?
- Як здійснюється організація первинного обліку витрат у тваринництві?
- Який порядок обчислення собівартості продукції основного стада великої рогатої худоби молочного і м’ясного напрямку, молодняку тварин на вирощуванні і відгодівлі, свинарства, птахівництва, бджільництва, вівчарства, звірівництва і рибництва?
- Яким чином здійснюється виявлення та відображення в обліку калькуляційних різниць.
Тести для самоконтролю
1. Який первинний документ використовують для оприбуткування молока?
а)Щоденник надходження сільськогосподарської продукції
б) Щоденник обліку надою молока.
в) Акт на оприбуткування кормів.
г) Відомість руху молока
2. В кінці якого періоду визначають фактичну собівартість продукції тваринництва?
а) В кінці року.
б) В кінці місяця.
в) В кінці дня.
г) В кінці кварталу
3. В якому журналі-ордері здійснюють облік по субрахунку 232 в сільськогосподарських підприємствах?
а) Журнал-ордер № 12
б) Журнал-ордер № 9В с.-г.
в) Журнал-ордер № 14
г) Журнал-ордер № % В с.-г
4. Якою кореспонденцією відображають нарахування оплати праці працівникам птахоферми?
а) Д-т 27 К-т 66
б) Д-т 232 К-т 66
в) Д-т 66 К-т 232
г) Д-т 66 К-т 65
5. За формулою: “(Загальна сума фактичних витрат на утримання основного стада ВРХ – вартість побічної продукції –вартість приплоду) : кількість одержаного молока “ визначають фактичну собівартість …
а)1 центнера приросту ВРХ.
б)1 центнера виробленого молока.
в)1 голови приплоду ВРХ.
6. Джерелами для визначення фактичної собівартості продукції тваринництва є:
а) Записи на аналітичних рахунках до субрахунку 232
б)Журнал-ордер № 10.
в).Книги складського обліку.
7. На яких рахунках відображається оприбуткування приплоду основного стада ВРХ?
а) Д-т 232 К-т 21
б) Д-т 21 К-т 232
в) Д-т 208 К-т 232
г) Д-т 21 К-т 27
8. Фактичні витрати по утриманню основного стада ВРХ відображають …
а) По кредиту рахунка 232 .
б) По дебету рахунка 272.
в)По кредиту рахунка 272
г) По дебету рахунка 232
9. Списану частину витрат майбутніх періодів на тваринництво відображають слідуючою кореспонденцією :
а) Д-т 232 К-т 232
б) Д-т 39 К-т 232
в) Д-т 232 К-т 39
г) Д-т 272 К-т 232
10. Який показник визначають діленням фактичної собівартості живої маси тварин на кількість живої маси визначають?
а) Кількість живої маси.
б) Фактичну собівартість 1 ц. живої маси.
в) Приріст живої маси.
11. Що необхідно зробити з вартістю приплоду при визначенні собівартості молока ?
а) додати до суми витрат на утримання корів.
б) відняти від суми витрат на утримання корів.
в) ділити на кількість кормо-днів
12. Частину загальновиробничих витрат тваринництва, віднесену на вівчарство, оформляють слідуючою проводкою …
а) Д-т 232 К-т911
б) Д-т 232 К-т912
в) Д-т 912 К-т232
г) Д-т 232 К-т92
13. Підставою для оприбуткування одержаного приросту і нарахування заробітної плати працівникам тваринництва є …
а) Акт на оприбуткування приплоду.
б) Розрахунок приросту.
в) Акт на вибраковку тварин з основного стада.
г) Накладна внутрігосподарського призначення.
14. Якою кореспонденцією оприбутковують надоєне молоко від корів основного стада ВРХ?
а) Д-т271 К-т232
б)Д-т 901 К-т232
в) Д-т 272 К-т232
г)Д-т 26 К-т272
Рекомендована література
Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та к.е.н., доц. М.М. Коцупартого. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 512 с.
- Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001р. №132.
- Методичні рекомендації по закриттю бухгалтерських рахунків для визначення собівартості продукції та фінансових результатів діяльності підприємств АПК (затв. Федерацією бухгалтерів і аудиторів України про № 13 від 31 жовтня 2005 року) // Облік і фінанси АПК. - № 11. – 2005 . – С. 6-41.
- Методичні рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (Робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств // Облік і фінанси АПК. - № 12. – 2005 . – С. 5-60
- .Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник./ М.Ф. Огійчук, Я.В. Плаксієнко, М.І. Беленкова та ін./ за ред. проф. М.Ф. Огійчука. – 5-е вид., перероб і допов. – К.: Алерта, 2009. – 1056 с.
- Сук Л. Облік витрат на біолоігічні перетворення у тваринництві // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. - № 13 (189). – С. 43-49.
- Сук Л. Облік витрат на біолоігічні перетворення у тваринництві // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. - № 14 (191). – С. 37-45.
Тема 8
Облік витрат та калькулювання собівартості продукції промислових виробництв
Методичні вказівки
8.1. Види промислових виробництв у сільському господарстві
Під поняттям промислів сільськогосподарських підприємств розуміють форму організації промислового виробництва на внутрішньогосподарському рівні сільськогосподарських підприємств. Поняття підсобних виробництв визначено як форму інтеграції аграрного та промислового виробництва за власної ініціативи сільськогосподарського підприємства на внутрішньогосподарському (мікро) рівні, де переробляються аграрна продукція і сировина до готовності споживання.
Підсобні промислові виробництва та промисли поділяють за видами діяльності на п’ять основних груп:
1. Переробка сільськогосподарської продукції
2. Лісозаготівля, деревообробка та виробництво будівельних матеріалів
3. Виробництво непродовольчих товарів народного споживання
4. Виробництво продукції в кооперації з промисловими підприємствами та іншими господарськими організаціями
5. Сільський промисел – заготівля дикорослих ягід, плодів, грибів, рибальство
Залежно від цільового призначення продукції, що виробляється, промислові виробництва поділяють на: товарні(виробляють продукцію для реалізації на ринку) та нетоварні(обслуговують основні та допоміжні виробництва сільськогосподарських підприємств). За технологічним характером промислові виробництва бувають: видобувні(займаються виготовленням і виробництвом будівельних матеріалів, палива, предметів господарського призначення тощо), переробні(здійснюють переробку сільськогосподарської або іншої сировини). Залежно від складності виробничого процесу підсобні виробництва і промисли поділяють на: прості (складаються лише з одного безперервного процесу) та складні ( до них входять декілька самостійних виробничих процесів). Залежно від обсягу і видів продукції промислові виробництва можуть бути індивідуальними(коли виробляють поодинокі види продукції за замовленням); серійними (виробляється встановлена партія або серія однотипних виробів); масовими (коли має місце безперервне повторення процесу виготовлення однорідної продукції протягом певного періоду).
8.2. Загальні положення обліку витрат на промислових виробництвах в сільському господарстві
Облік витрат та виходу продукції промислових виробництв ведуть на субрахунку 233 «Промислові виробництва». За дебетом цього субрахунку відображають визнані суми витрат промислових виробництв. Аналітичний облік витрат ведуть за такою номенклатурою:
- Витрати на оплату праці (Дт 233 Кт 661);
- Відрахування на соціальні заходи (Дт 233 Кт 651, 652, 653, 656);
- Сировина і матеріали (без зворотних відходів)(Дт 233 Кт 20,21,25,27);
- Роботи та послуги (Дт 233 Кт 23,63,68);
- Витрати на утримання основних засобів (Дт 233 Кт 13, 20);
- Інші витрати (Дт 233 Кт 655,372,24);
- Витрати на організацію виробництва та управління (Дт 233 Кт 91).
По кредиту субрахунку 233 відображають за плановою собівартістю протягом року вихід продукції промислових виробництв у кореспонденції з дебетом рахунків 26,201,205,208.
Наприкінці року за встановленою методикою визначають фактичну собівартість виробленої промислової продукції, і планову собівартість коригують до фактичного рівня.
По всіх видах промислових виробництв дані аналітичного обліку накопичуються в Журналі обліку робіт і затрат. На сепараторних пунктах також складають Відомість переробки молока та молочних продуктів. В цехах по забою птиці складають виробничий звіт про переробку птиці та вихід продукції. В інших промислових виробництвах складають Звіт про переробку продукції.
Синтетичний облік по рахунку 233 ведеться в журналі-ордері №5 В с.-г. зведений аналітичний облік – у Звіті №5.6 с.-г. про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) інших виробництв.
8. 3. Порядок калькулювання собівартості продукції промислових виробництв у сільському господарстві
У підсобних (промислових) виробництвах собівартість виробленої продукції визначається на умовах франко-склад.
Собівартість продукції підсобних виробництв, що здійснюють переробку сільськогосподарської продукції, розраховується діленням витрат на переробку та вартості переробленої продукції за договірною ціною (без побічної продукції) на кількість одержаної основної продукції.
У плодоовочеконсервному виробництві розраховується собівартість кожного виду продукції. Для цього вартість перероблених овочів і фруктів (без вартості відходів) та інших компонентів (оцту, спецій, солі), оплата праці, відрахування на соціальні заходи працівників прямо відносяться на відповідні види консервів. Витрати, які не можуть бути прямо віднесені на певний вид продукції (непрямі витрати), розподіляються між окремими її видами пропорційно кількості вироблених умовних банок.
У підприємствах та підрозділах по переробці і приготуванню кормів розраховується собівартість кожного виду одержаної продукції (вітамінно-трав'яного борошна, комбікормів, гранульованих кормів, кормосумішей тощо). Для цього вартість переробленої маси і добавок відноситься прямо на конкретний вид продукції, а непрямі витрати на переробку розподіляються пропорційно масі переробленої сировини.
Собівартість виробленої продукції млинів і крупорушок включає в себе вартість переробленої сировини та витрати, пов'язані з її переробкою.
Для визначення собівартості кожного виду продукції (борошна, дерті) вартість переробленого зерна та інші прямі витрати відносяться безпосередньо на конкретний вид продукції, а непрямі витрати на переробку розподіляються між видами продукції пропорційно умовній кількості переробленої сировини. Для розрахунку використовується показник продуктивності млина у разі виготовлення конкретного виду продукції.
У хлібопекарному виробництві витрати відносяться на собівартість певного виду продукції, а суми, які не можуть бути віднесені безпосередньо, розподіляються між видами продукції пропорційно виручці від реалізації.
Собівартість окремих видів продукції переробки молока (вершки, сметана, масло, сир тощо) визначається діленням витрат на виробництво конкретного виду продукції на її масу. При цьому з загальної суми витрат виключається вартість використаних відвійок та іншої побічної продукції за цінами реалізації. Непрямі витрати розподіляються між окремими видами продукції пропорційно виручці від реалізації.
Для обчислення собівартості продукцію забою тварин і птицю оцінюють за фактичною собівартістю. Розраховується фактична собівартість м'яса окремих видів тварин. Для цього до вартості тварин додаються витрати на забій і виключається вартість побічної продукції (шкур, субпродуктів першої та другої категорії тощо) за встановленими цінами чи цінами можливої реалізації. Результат ділиться на кількість одержаного м'яса.
У разі переробки кількох видів птиці непрямі витрати птахо-забійного цеху розподіляються з урахуванням продуктивності конвеєрної лінії для переробки окремих видів птиці шляхом розрахунку кількості умовних голів з використанням таких коефіцієнтів: дорослі кури і курчата - 1,0, качки - 2,0, індики і гуси - 4,0. На конкретний вид продукції відносять безпосередньо вартість забитої птиці та використаних матеріалів.
У цегельному виробництві собівартість продукції обчислюється за переділами: заготівля глини та піску, виготовлення цегли-сирцю, випалювання цегли. На перших двох переділах розраховуються витрати на одержання відповідно 1 куб. метра заготовлених глини і піску та 1000 цеглин-сирцю. Собівартість випаленої цегли складається із витрат на випалювання, включаючи вартість цеглин-сирцю без вартості побічної продукції (половинок та битої цегли за реалізаційними цінами).
У разі заготівлі деревини з власних лісонасаджень розраховується собівартість 1 куб. метра ділової деревини. Для цього витрати, включаючи плату за деревину, реалізовану на пні (без вартості побічної продукції, наприклад, дров за ціною можливого використання), діляться на кількість одержаної продукції.
Окремо обчислюються витрати на виготовлення пиломатеріалів, фактична собівартість яких складається з вартості розпиляної деревини (колод), заготовленої власними силами та придбаної, а також витрат на їх розпилювання, зменшених на вартість одержаної побічної продукції (обаполів, обрізків, тирси), яка оцінюється за цінами можливого використання.
8. 4. Облік браку у виробництві
Браком у виробництві називається продукція, напівфабрикати, вироби, напівфабрикати, вузли і роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані з своїм призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на їх виправлення.
За місцем виникнення брак буває внутрішній (виявлений до відвантаження продукції споживачу; оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованої продукції, включаючи витрати на відправку покупцю та повернення від покупця в господарство) та зовнішній (виявлений покупцем; оцінюється за сумою фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за виключенням витрат на підготовку та освоєння виробництва).
За характером дефектів брак буває остаточним та виправним.
Виникнення браку на виробництві документується Актом про брак, Повідомленням про брак. Тут зазначають дані про забраковану продукцію, причини виникнення браку, винну особу, вид браку.
Для узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначено рахунок 24 “Брак у виробництві”.
За дебетом рахунку відображаються витрати через виявлений брак (вартість невикористаного, остаточного браку та витрати на виправлення браку).
За кредитом рахунку 24 відображаються суми, що списуються на витрати на виробництво як втрати від браку; суми зменшення втрат від браку продукції; вартість доходів від вибракуваної продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість отримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів, що спричинили брак продукції.
Аналітичний облік за цим рахунком ведеться за видами виробництва продукції, де виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.
Контрольні питання для самоперевірки
- Назвіть основні види промислових виробництв у сільськогосподарських підприємств.
- За допомогою яких методів здійснюється облік витрат промислових виробництв?
- Назвіть об’єкти обліку витрат і виходу продукції промислових виробництв.
- Як здійснюється первинний облік витрат і виходу продукції промислових виробництв?
- Як облік витрат і виходу продукції промислових виробництв відображається на рахунках бухгалтерського обліку?
- Наведіть порядок обчислення та відображення в обліку калькуляційної різниці.
- За якими статтями виробничих витрат ведеться облік витрат у промислових виробництвах?
- Наведіть визначення собівартості продукції основних видів промислових виробництв.
Тести для самоконтролю
1. Який із вказаних методів використовується для обліку витрат на промислових підприємствах ?
а) Статистичний;
б) Математичний;
в)Нормативний;
г)Графічний.
2. Які із перелічених витрат не відносяться до виробничої собівартості продукції промислових виробництв?
а) адміністративні витрати
б) прямі витрати на оплату праці
в) прямі матеріальні витрати
3. Який субрахунок виділяється для обліку витрат в промислових виробництвах сільськогосподарських підприємств?
а) 241;
б) 233;
в) 231;
г) 281.
4. Чи застосовується у промислових виробництвах попередільний метод обліку витрат?
а) так;
б) ні.
Рекомендована література
- Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів/Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-тє вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 480 с.
- Маренич Т. Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях: Підручник. / За ред В. Я. Амбросова. – 2-е видання, доповнене і перероблене. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 896 с.
- Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник./ М.Ф. Огійчук, Я.В. Плаксієнко, М.І. Беленкова та ін./ за ред. проф. М.Ф. Огійчука. – 5-е вид., перероб і допов. – К.: Алерта, 2009. – 1056 с.