Міністерство аграрної політики України
| Вид материала | Документы |
- Міністерство аграрної політики україни, 245.98kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни всп нмц аграрної освіти “навчально-методичний, 3732.53kb.
- Рекомендації за результатами обговорення, 853.55kb.
- Програми розвитку молочного скотарства 17 Попередні рекомендації, 454.83kb.
- Міністерство аграрної політики україни департамент аграрної освіти та науки навчально-методичний, 89.93kb.
- Міністерство аграрної політики України, 219.6kb.
- Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет, 1805.76kb.
- Методичні рекомендації з проведення конкурсу для визначення суб'єктів сільськогосподарської, 262.8kb.
- Міністерство аграрної політики України Вінницький державний аграрний університет, 635.52kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " менеджмент персоналу" для підготовки фахівців, 665.58kb.
ТЕМА 9. Облік витрат в обслуговуючих виробництвах і господарствах
Методичні основи та завдання обліку в обслуговуючих виробництвах і господарствах. Види обслуговуючих господарств. Первинний облік витрат, виходу продукції, послуг обслуговуючих господарств та виробництв.
Практичні заняття
Скласти кореспонденцію рахунків з обліку витрат в обслуговуючих виробництвах і господарствах. Визначити фактичну собівартість продукції обслуговуючих виробництв та закрити рахунки.
ТЕМА 10. Облік і калькулювання за повними, змінними та нормативними витратами
Сутність обліку і калькулювання за повними витратами. Застосування результатів калькулювання для оцінки запасів, підготовки фінансової звітності та обґрунтування довгострокових рішень. Сутність обліку і калькулювання за неповними (змінними) витратами. Маржинальний підхід для підготовки внутрішньої (сегментної) звітності для обґрунтування короткострокових рішень. Нормативний метод як спосіб оперативного контролю за формуванням собівартості. Поняття про види норм, класифікатори відхилень від норм.
Практичні заняття
Визначити суть, значення та відмінності обліку та калькулювання за повними, змінними та нормативними витратами. Встановити можливості застосування вказаних методів на підприємствах.
ТЕМА 11. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку
Мета і методи аналізу взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток”. Аналіз беззбитковості. Графік маржинального доходу. Аналіз чутливості прибутку. Припущення, покладені в основу аналізу “витрати-обсяг-прибуток”.
Практичні заняття
Провести розрахунок точки беззбитковості та запасу міцності.
ТЕМА 12. Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень
Процес прийняття рішень і релевантність облікової інформації. Аналіз варіантів альтернативних рішень. Оптимальне використання ресурсів за умов обмежень. Рішення стосовно запасів. Рішення стосовно ціноутворення. Модель прийняття рішення за умов невизначеності.
Практичні заняття
Розглянути типи операційних рішень. Провести аналіз і вибір альтернативних варіантів управлінських рішень.
ТЕМА 13. Бюджетування і контроль
Сутність бюджетування та його організація. Складання та взаємоузгодження бюджетів. Контроль виконання бюджетів і аналіз відхилень.
Практичні заняття
Визначити типи бюджетів. Скласти бюджети: продаж; коштів; виробництва продукції; прямих витрат праці; потреби в основній сировині та вартості матеріальних витрат на виробництво; придбавання сировини; вартості готової продукції та сировини на початок і кінець звітного періоду. Дати аналіз стану бюджетного контролю.
ТЕМА 14. Облік і контроль за центрами відповідальності
Сутність центрів витрат та центрів відповідальності. Концепція центрів та обліку відповідальності. Оцінка діяльності центрів витрат оцінка діяльності центрів доходу. Оцінка діяльності центрів прибутку. Оцінка діяльності центрів інвестицій. Трансфертне ціноутворення.
Практичні заняття
Визначити центри відповідальності, та ознайомитися з показниками за якими оцінюють діяльність центрів доходу, центрів витрат, центрів прибутку та інвестицій.
4. Завдання для самостійної роботи та методичні вказівки до їх виконання
Тема 1
Мета, зміст та організація управлінського обліку
Методичні вказівки
1.1. Сутність управлінського обліку і його місце в системі управління
Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” внутрішньогосподарський (управлінський) облік – це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для потреб внутрішніх користувачів для прийняття ними рішень щодо управління підприємством.
За визначенням Американської асоціації бухгалтерів управлінський облік – це процес ідентифікації інформації, обчислення і оцінка показників і надання даних користувачам інформації для підготовки, обґрунтування і прийняття рішень.
Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.
Внутрішньогосподарський облік (так званий управлінський, виробничий, контролінг) не є самостійним бухгалтерським обліком. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині витрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо.
Організація управлінського обліку залежить від системи управління і передбачає облік необоротних і оборотних активів, зобов’язань, витрат і доходів у процесі діяльності:
- Постачальницько-заготівельної(придбання, зберігання, забезпечення матеріальними ресурсами);
- Виробничої (пов’язаної з технологічним процесом);
- Фінансово-збутової (маркетингова діяльність та операції з капіталом);
- Організаційної (створення організаційної структури підприємства тощо).
Залежно від змісту інформації у внутрішній структурі управління виділяють фінансовий та управлінський облік. Фінансовий облік формує інформацію, яка призначена переважно для зовнішніх користувачів. Управлінський облік покликаний забезпечувати інформацією внутрішніх користувачів для прийняття рішень.
- 2. Предмет, метод і завдання управлінського обліку
Предметом управлінського обліку є контроль за формуванням:
- затрат підприємства за цільовим призначенням, їх групування за відповідними ознаками;
- собівартості продукції та калькулювання;
- виплат працівникам та ефективного використання фонду оплати праці;
- доходів підприємства з їх групуванням;
- фінансових результатів діяльності.
Зміст предмета розкривають його об’єкти, які складаються з виробничих ресурсів та господарських процесів та їх результатів і характеризують собою витрати, доходи та результати діяльності підприємства, згруповані за їх цільовим призначенням (видами продукції, замовленнями, сферами діяльності тощо).
Метод управлінського обліку – сукупність різних методів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства. В управлінському обліку використовують: елементи методу бухгалтерського обліку (документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, рахунки, подвійний запис, баланс, звітність), метод моделювання, проектний, графічний, аналітичний, спостереження, розрахунковий, а також загальнонаукові методи (індукція, дедукція, класифікація, системний підхід), прийоми економічного аналізу, індексний метод, математичні методи тощо.
Основними завданнями управлінського обліку є:
- Збір, обробка, зберігання та передача необхідної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень;
- Перевірка законності і доцільності господарських операцій, забезпечення збереження активів та ефективне їх використання;
- Виявлення підсумків господарської діяльності та оцінка ефективності діяльності підприємства;
- Складання внутрішніх звітів, інформація яких призначена для внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації (звіти можуть бути про раціональне калькулювання собівартості, мати характер розробки планів на різні періоди, можуть стосуватися вибору методів обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості, щодо нормування витрат тощо)
1.3. Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку
Між управлінським (УО) і фінансовим (ФО) бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед це:
- єдина система первинного обліку;
- єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;
- єдине професійне середовище;
- дані фінансового обліку використовуються для прийняття управлінських рішень, а дані управлінського обліку можуть бути вихідною базою для фінансових розрахунків;
- обидва види обліку базуються на концепції підзвітності менеджерів з метою визначення результатів їх діяльності тощо.
Разом із тим між ними є дуже багато розбіжностей. Це стосується таких характеристик, як:
- користувачі: зовнішні (ФО), внутрішні (УО);
- обов’язковість ведення: обов’язковий (ФО), необов’язковий (УО);
- звітність: повна фінансова звітність (ФО), короткотермінова сегментна звітність (УО);
- залежність від внутрішньої побудови діяльності: не залежить (ФО), залежить (УО);
- свобода вибору ведення обліку: відповідно до законодавства (ФО), вільний вибір (УО);
- відображення часу: сувора фінансова історія підприємства (ФО), акцентування на майбутнє (УО);
- критерій точності: абсолютна точність (ФО), можливі відхилення (УО);
- базисна структура: теорія двоїстості: актив = пасиву (ФО), облік за центрами відповідальності (УО);
- мета обліку: складання фінансових документів для інформування користувачів за межами підприємства(ФО), надання допомоги адміністрації у плануванні, управлінні, контролі та підготовці управлінських рішень (УО);
- ступінь відповідальності за ведення обліку: відповідальність за законом (ФО), ніякої юридичної відповідальності(УО);
- вимірники в обліку: єдиний грошовий вимірник(ФО); різні вимірники(УО);
- періодичність складання звітів: здебільшого квартальна і річна(ФО), інформація за потребою(УО).
1. 4. Принципи і системи організації управлінського обліку
Управлінський облік повинен відповідати єдиним бухгалтерським принципам, зокрема:
- безперервності діяльності підприємства;
- єдиного грошового вимірника;
- повноти та аналітичності інформації;
- періодичності тощо.
Але особливо слід зосередитись на вивченні принципів, що притаманні тільки управлінського обліку:
- принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства, що передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства від виробництва до реалізації продукції;
- принцип методологічної незалежності – кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядок ведення управлінського обліку;
- принцип комплексності, що передбачає разову фіксацію даних у первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазове використання в усіх видах управлінської діяльності;
- принцип відповідальності за результати обліку;
- принцип бюджетного методу управління, що виступає інструментом планування, контролю та регулювання і передбачає охоплення бюджетуванням виробництва, реалізації та фінансування підрозділів, а також підприємства в цілому;
- принцип залежності, який полягає в тому, що на різні альтернативні рішення відносяться тільки ті витрати, які залежатимуть від майбутнього вибору;
- принцип причинності, який полягає у тому, що до собівартості продукції повинні відноситися тільки ті витрати, які виникли внаслідок виробництва даної продукції.
Важливим питанням організації управлінського обліку є його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку.
Існує 2 основні підходи до побудови плану рахунків: автономний підхід – передбачає виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового та управлінського обліку, а зв’язок між ними здійснюється за допомогою парних контрольних рахунків одного й того самого найменування, що носять назву рахунків-екранів, або відображаючих рахунків; інтегрований підхід до побудови плану рахунків полягає в тому, що рахунки фінансового та управлінського обліку кореспондують у межах єдиної системи рахунків.
Існування двох підходів до побудови плану рахунків привело до застосування трьох систем обліку витрат і доходів:
- загальної (вона ґрунтується на періодичному облікові запасів, де зміну в запасах визначають на кінець кожного періоду за результатами інвентаризації; в кінці періоду всі рахунки витрат і доходів закривають шляхом списання їх сальдо на рахунок “Прибутки та збитки”)) ;
- інтегрованої (така система передбачає “вмонтування” рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків для можливості кореспондування їх з рахунками фінансового обліку. Ця система обліку базується на безперервному обліку запасів );
- переплетеної, або змішаної (передбачає окреме ведення рахунків фінансового та виробничого обліку, що не кореспондують один з одним, а взаємозв’язок між ними досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків, які мають протилежну побудову і віддзеркалюють одне одного).
Контрольні питання для самоперевірки
- Як і коли виник управлінський облік?
- Що вивчає управлінський облік?
- Які методи використовує управлінський облік?
- Як пов’язаний управлінський облік з іншими елементами системи бухгалтерського обліку?
- Яка інформація використовується в управлінському обліку?
- За якими ознаками класифікуються системи управлінського обліку?
- Для чого призначений управлінський облік постачальницько-заготівельної діяльності? Які питання вирішує облік виробничої діяльності?
- Як організаційна структура підприємства впливає на побудову управлінського обліку?
- Чим організаційна структура фірми відрізняється від виробничої структури?
- Які принципи організації управлінського обліку?
- Якою має бути релевантна інформація для потреб прийняття управлінських рішень, контролю?
- Як може бути побудований аналітичний управлінський облік?
- Для чого служить внутрішня звітність підрозділів?
- Охарактеризуйте основні форми звітності про економічні результати діяльності.
- Який вид внутрішньої звітності найбільш повно характеризує діяльність центру відповідальності?
- За яким принципом будується план рахунків в Україні?
- Охарактеризуйте відомі Вам системи побудови плану рахунків.
- Які функції головного бухгалтера в системі управлінського обліку?
Тести для самоконтролю
1. Управлінський облік – це:
а)процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
б)процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, яка використовується менеджерами різних рівнів управління підприємством для планування, оцінки і контролю його діяльності та прийняття рішень;
в)процес відображення кількісних і якісних характеристик масових соціально-економічних явищ і процесів, закономірностей їхнього розвитку за конкретних умов місця і часу.
2. Об’єктами управлінського обліку є:
а) методи і прийоми обліку активів і зобов’язань;
б) витрати, доходи та фінансові результати діяльності підприємства;
в) методи управління підприємством.
3. Управлінський облік ведеться з метою:
а) складання податкових декларацій;
б) отримання статистичної інформації;
в) управління підприємством.
4. Ведення управлінського обліку на підприємстві є:
а) обов’язковим за законодавством;
б) обов’язковим за вимогою податкових органів;
в) необов’язковим (за рішенням адміністрації підприємства);
г) необов’язковим з окремих питань.
5. Управлінський облік виконує такі функції:
а) комунікаційну;
б) комплексну;
в) регулюючу.
6. Порядок ведення управлінського обліку :
а) регламентується Міністерством фінансів України;
б) визначається Міжнародною федерацією бухгалтерів;
в) описується податковим законодавством;
г) встановлюється керівництвом підприємства.
7. Що з наведеного не є об’єктом управлінського обліку:
а) доходи підприємства;
б) розрахунки з покупцями і замовниками;
в) витрати центрів відповідальності;
г) фінансові результати.
8. Користувачами даних управлінського обліку є:
а) інвестори, акціонери;
б) податкові органи;
в) фінансові та кредитні установи;
г) керівники всередині підприємства.
Рекомендована література
- Атамас П.Й. Управлінський облік. Навчальний посібник. – Д.-К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 440 с.
- Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів/Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-тє вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 480 с.
- Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – 4-те вид. – К.: Лібра, 2008. – 704 с.
- Добровський В. М., Гнилицька Л. В., Коршикова Р. С. Управлінський облік: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / За ред. В. М. Добровського. — К.: КНЕУ, 2003. — 235 с.
- Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник./ М.Ф. Огійчук, Я.В. Плаксієнко, М.І. Беленкова та ін./ за ред. проф. М.Ф. Огійчука. – 5-е вид., перероб і допов. – К.: Алерта, 2009. – 1056 с.
- Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України від 16.07.99 р.№996-ХІУ.
- Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2006. — 526 с.
Тема 2
Класифікація і поведінка витрат
Методичні вказівки
2.1. Економічна суть витрат і їх регламентація в Україні
Економічний зміст витрат можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів. Витрати на виробництво – це матеріальні та грошові кошти, витрачені з метою їх повернення у збільшеній кількості, тобто з метою генерації грошових потоків і одержання доходу.
П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу(за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення і розподілу між власниками).
Облікова регламентація витрат в Україні здійснюється на основі П(С) БО 16 “Витрати”, де вказано такі основні положення:
- Витрати відображаються в обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;
- Витратами звітного періоду визнається зменшення активів(збільшення зобов’язань), що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення і розподілу між власниками) за умови, що ці витрати будуть достовірно оцінені;
- Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені;
- Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходами певного періоду, відображаються в складі витрат того періоду, в якому були здійснені;
- Якщо актив забезпечує отримання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.
П(С)БО 16 містить загальний характер. В ньому вказані лише загальні рекомендації, що не враховують галузевих особливостей галузей народного господарства. Тому міністерствам і відомствам надано право розробляти свої специфічні методичні рекомендації з питань організації обліку витрат та калькулювання собівартості у відповідних галузях.
2. 2. Склад виробничих витрат
Виробнича собівартість продукції формується в процесі накопичення витрат виробництва при збиранні їх на кожному етапі технологічного процесу. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
- Прямі матеріальні витрати
- Прямі витрати на оплату праці
- Інші прямі витрати
- Загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості встановлюється підприємством самостійно.
До складу прямих матеріальних витрат відносять вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленої продукції або є її невіддільним компонентом, що можуть бути прямо віднесені на конкретний об’єкт витрат.
До складу прямих витрати на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що можуть бути прямо віднесені на конкретний об’єкт витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, що можуть бути прямо віднесені на конкретний об’єкт витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.
Усі вище перелічені витрати відносяться до прямих. Однак в обліку існує поняття непрямих витрат – це витрати, що не можуть бути віднесені на конкретний об’єкт обліку витрат економічно можливим шляхом, тобто без відповідного розподілу між культурами, групами тварин, видами робіт. Згідно з П(С)БО 16 ці витрати називаються загальновиробничими.
2. 3. Напрямки класифікації витрат в управлінському обліку та їх характеристика
Головним об’єктом аналізу в процесі управління є витрати, і їх класифікація дуже важлива для розуміння того, як ними управляти. В обліковій літературі більшість авторів виділяють три напрямки класифікації витрат за принципом «різні витрати для різних цілей»:
1. Для оцінки запасів та визначення фінансового результату: вичерпані та невичерпані, витрати на продукцію та витрати періоду, прямі та непрямі, основні і накладні;
2. Для прийняття рішень: релевантні та нерелевантні, постійні і змінні, маржинальні та середні, дійсні та альтернативні;
3. З метою контролю виконання: контрольовані та неконтрольовані.
Вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу в звітному періоді.
Невичерпані(неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.
Витратами на продукцію вважається виробнича собівартість; витрати періоду – це витрати, що не включаються до складу собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому були здійснені.
Прямими витратами називаються економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо. Непрямі витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.
Основні витрати – це витрати, що безпосередньо пов’язані з технологічним процесом виробництва і обов’язкові при будь-яких умовах і характері виробництва. Накладні витрати – це витрати, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом на виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи з організації, управління та обслуговування виробництва
Конверсійні витрати – це витрати на переробку сировини та перетворення її на готовий продукт.
Постійні витрати – це витрати, обсяг яких при певному рівні виробництва залишається незмінним; при цьому питома вага таких витрат на одиницю продукції знижується при зростанні обсягів випуску. Змінні витрати – це витрати, абсолютна величина яких на одиницю продукції залишається практично незмінною, а при зростанні обсягів виробництва загальна сума таких витрат теж росте.
Релевантні витрати – це ті витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття управлінського рішення. До не релевантних витрат відносять витрати, що не можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінського рішення або через відсутність альтернативних варіантів.
Маржинальні витрати – витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.
Середні витрати – загальні витрати на виробництво додаткової групи продукції, поділені на загальну кількість одиниць продукції.
Дійсні витрати – витрати, що вимагають сплати грошей або зменшення інших активів чи збільшення зобов’язань.
Можливі витрати – вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.
Контрольовані витрати – витрати, на які можна чинити вплив. Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.
2. 4. Поведінка витрат
Поведінка витрат – це характер їх реагування на зміни в діяльності підприємства. Поведінка витрат визначається їх видом: постійні, змінні, напівзмінні, напівпостійні.
Змінні витрати – це такі витрати, сума яких змінюється пропорційно обсягу діяльності.
Для характеристики поведінки витрат в управлінському обліку використовують показник, що має назву «коефіцієнт реагування витрат», що визначається співвідношенням темпів зростання витрат з темпами зростання обсягів діяльності.
Змінні витрати поділяються на пропорційні, прогресивні та дегресивні.
Пропорційні витрати змінюються тими ж темпами, що і обсяги діяльності. Прогресивні витрати – це такі, темпи зростання яких перевищують темпи росту виробництва. Дегресивні витрати – це змінні витрати, темпи зростання яких відстають від темпів росту обсягів виробництва.
Постійні витрати – це такі, сума яких не змінюється при зміні обсягу діяльності. З розрахунку на одиницю продукції при зростанні обсягів виробництва такі витрати зменшуються. Для таких витрат коефіцієнт реагування витрат рівний нулю.
При аналізі поведінки витрат треба мати на увазі, що постійні витрати ніколи не бувають абсолютно постійними. Вони відносно постійні лише в межах релевантного діапазону, тобто обсягу діяльності, при якому сума постійних витрат не змінюється. Постійні витрати поділяють на обов’язкові та дискреційні.
Обов’язкові – це витрати, зумовлені потужністю підприємства, обсягами його діяльності.
Дискреційні – це витрати, розмір яких визначається керівництвом підприємства та не має прямого зв’язку зі змінами обсягу поточної діяльності. В критичний момент величина таких витрат може бути зменшена без суттєвої зміни обсягу діяльності.
Отже, поділ витрат на постійні і змінні є важливою практичною і теоретичною проблемою. Більшість літературних джерел акцентують увагу на таких методах розподілу витрат на постійні та змінні: метод технологічного нормування, метод аналізу рахунків, візуальний метод, метод абсолютного приросту та метод регресійного аналізу.
Контрольні питання для самоперевірки
- Який економічний зміст категорії витрат?
- Поясніть відмінність між поняттями виробничі витрати, валові витрати та собівартість?
- Для чого необхідно розрізняти вичерпні (спожиті) та невичерпні (не спожиті) витрати в обліку?
- З чим пов’язаний поділ витрат на ті, що включаються до собівартості продукції і ті, що відносяться до витрат звітного періоду?
- Які витрати відносяться до основних виробничих витрат?
- З чим пов’язаний поділ витрат на прямі та непрямі?
- Що таке конверсійні витрати?
- Для чого необхідно враховувати можливі витрати?
- Які витрати вважаються релевантними, а які – не релевантними?
- Де в обліку використовують дані про середні та маржинальні витрати?
- Від чого залежить контрольованість витрат?
- Як класифікують витрати за видами діяльності?
- Перерахуйте відомі Вам елементи витрат.
- Чому класифікація витрат за статтями та елементами не задовольняє вимог управління?
- Яка головна мета обліку витрат виробництва?
- З яких елементів складається система управління собівартістю?
- Як класифікують витрати за статтями та елементами?
- Які витрати на робочу силу є прямими, а які – непрямими?
- Які особливості розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат?
- Які основні завдання постають перед обліком та контролем витрат на виробництві?
- За якими принципами організовується облік витрат на виробництві?
- Якими нормативними документами регулюється в Україні склад витрат, які відносяться до собівартості продукції?
- Що відноситься до матеріальних витрат?
- Що включають в себе витрати на оплату праці?
- Що відноситься до основних напрямків зниження собівартості продукції?
- Що відноситься до витрат на амортизацію?
- На які нематеріальні активи амортизація не нараховується?
- Що відноситься до витрат, які йдуть на збитки підприємств?
- Що мають на увазі під терміном прямі витрати?
- Які витрати називають непрямими?
- Що розуміють під елементами витрат?
- Що відображають статті витрат?
- Що розуміють під поняттям постійні витрати?
- За яким принципом витрати класифікують на контрольовані і неконтрольовані?
Тести для самоконтролю
1. Витрати – це:
а) зменшення економічної вигоди у звітному періоді у формі вибуття або використання активів чи збільшення зобов’язань, що веде до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком капіталу між учасниками (акціонерами) чи його вилучення);
б) витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації;
в) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які, в свою чергу, купуються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
2. Які з перелічених груп витрат використовують при підготовці управлінських рішень:
а) релевантні і нерелевантні;
б) контрольовані і неконтрольовані;
в) основні та накладні;
г) вичерпані та невичерпані?
3. Прямі витрати – це:
а) сукупність витрат на виробництво продукції;
б) витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом;
в) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесів поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.
4. Невичерпані (неспожиті) витрати – це:
а) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу за звітний період;
б) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;
в) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.
5. Релевантні витрати – це:
а) витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення;
б) витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу виробництва;
в) витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення.
6. Дійсні витрати – це:
а) витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення;
б) витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу виробництва;
в) витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення.
7. Маржинальні витрати – це:
а) витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу виробництва;
б) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
в) витрати, .які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і відображаються в бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення.
8. Змінні (умовно-змінні) витрати – це:
а) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
б) витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення;
в) витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу виробництва.
9. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
а) адміністративні витрати;
б) витрати на збут;
в) прямі та загальновиробничі витрати.
10. Постійними називають витрати, які:
а) пов'язані з постійним асортиментом продукції;
6) зростають зі зростанням обсягу діяльності;
в) не змінюються в межах релевантного діапазону обсягу діяльності;
г) повторюються у кожному звітному періоді.
11. Вичерпні витрати – це:
а) витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені;
б) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду;в) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.
Рекомендована література
- Атамас П.Й. Управлінський облік. Навчальний посібник. – Д.-К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 440 с.
- Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства: Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 6 березня 2002 року № 47.
- Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності: Наказ Міністерства економіки та з питань інтеграції України від 22 травня 2002 р. № 145.
- Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт: Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 7 травня 2002 року №81.
- Методичні рекомендації з планування обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Міністерства аграрної полі тики України від 18.05.01р. №132
- Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник./ М.Ф. Огійчук, Я.В. Плаксієнко, М.І. Беленкова та ін./ за ред. проф. М.Ф. Огійчука. – 5-е вид., перероб і допов. – К.: Алерта, 2009. – 1056 с.
- Партин Г. О., Загородній А. Г., Ясінська А. І. Управлінський облік: навч. – метод. Посіб. – К.: Знання, 2006. – 235 с.
- Пасенко В. В.Формування системи показників для проведення маржинального аналізу фінансових результатів аграрних підприємств // Облік і фінанси АПК. – 2007. -№ 1-2. – С.94-99.
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” від 21.06.2000 р. за № 391/3684.
- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” від 19.01.2000 р. за № 27/4248.
- Сук Л., Сук П. Склад і класифікація витрат на підприємствах // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2007. - №20. – С. 46-49.
- Фадєєва І.Г. Аналіз взаємозв`язків окремих елементів витрат підприємств і вибір раціонального критерію оптимальності процесу їх формування // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки.- 2008.- №3,Т.3.- С. 149-157.
- Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства. – К.: ЦУЛ, 2002. – 656 с.
- Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV.
- Череп В. А. Організація управління адміністративними витратами на підприємствах // Економіка та держава. – 2006. - № 5. – С. 50-52.
- Чухліб О. А. Управлінське рішення щодо витрат у собівартості продукції // Фінанси України. - 2006.- №2.- С.129-137.
- Швець Л.П. Аналіз беззбитковості та поведінка витрат підприємства/ Л.П.Швець, О.І.Мельник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки.- 2007.- №3,Т.1.- С. 72-75.
- Шокало С. Деякі питання оперативного аналізу витрат на виробництво: стан, проблеми, рішення // Вісник ТАНГ.- 2004.- №3.- С. 205-213.
- Ярмоленко В.П.До теорії формування собівартості і прибутку // Облік і фінанси АПК. – 2007. - № 1-2. – С. 87-93
- Яценко В. Методи прогнозування виробничих витрат // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 5. – С. 30-35.
- Яцишин С. Аналіз релевантної інформації в управлінні витратами виробництва // Наукові записки.- 2003.- №1,вип.12.- С. 130-132.