Міністерство аграрної політики України

Вид материала

Документы

Содержание 3.2. Методи обліку витрат 3.3. Прийоми калькулювання витрат та види калькуляцій 4. 2. Облік витрат у ремонтно-механічних майстернях 4.3. Облік витрат і робіт вантажного автотранспорту 4. 4. Облік витрат на електро-, водо- та газопостачання 4. 5. Облік витрат на утримання живої тяглової сили 4. 6. Облік витрат на утримання і експлуатацію машинно тракторного парку

Подобный материал:

• Міністерство аграрної політики україни, 245.98kb.
• Міністерство аграрної політики та продовольства україни всп нмц аграрної освіти “навчально-методичний, 3732.53kb.
• Рекомендації за результатами обговорення, 853.55kb.
• Програми розвитку молочного скотарства 17 Попередні рекомендації, 454.83kb.
• Міністерство аграрної політики україни департамент аграрної освіти та науки навчально-методичний, 89.93kb.
• Міністерство аграрної політики України, 219.6kb.
• Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет, 1805.76kb.
• Методичні рекомендації з проведення конкурсу для визначення суб'єктів сільськогосподарської, 262.8kb.
• Міністерство аграрної політики України Вінницький державний аграрний університет, 635.52kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни " менеджмент персоналу" для підготовки фахівців, 665.58kb.

Тема 3

Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції


Методичні вказівки

1. Об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання
   

Для правильного обліку витрат та калькулювання собівартості продукції в управлінському обліку необхідно розмежовувати поняття “об’єкт обліку витрат” та “об’єкт калькуляції”.

Під об’єктом обліку витрат розуміють виріб, організаційний підрозділ, вид виробництва, цикл, стадію, агрегат, іншу форму діяльності або програму, проект, задачу тощо, для яких організовано окремий облік витрат, тобто відкривають окремий аналітичний рахунок обліку витрат. Об’єкт обліку витрат визначають на кожному підприємстві самостійно з урахуванням умов виробництва, особливостей технології та потреб управління витратами.

Об’єкт калькуляції – вид продукції, робіт, послуг, виробництво, програма, замовлення тощо, собівартість яких визначають.

В окремих випадках об’єкт обліку витрат і об’єкт калькулювання збігаються.

Збігаються у тому випадку, коли для обчислення собівартості продукції витрати не потрібно розподіляти між її видами. При цьому процесу калькулювання завжди передує процес обліку витрат, однак не завжди за зброям та систематизацією витрат здійснюється калькулювання.

Калькуляційна одиниця – одиниця вимірювання окремих видів продукції(робіт, послуг), собівартість яких визначається.

При отриманні від одного об’єкта обліку декількох об’єктів калькулювання методика обчислення собівартості ускладнюється через необхідність або розподілу витрат між видами продукції, або виключення з суми витрат вартості побічної продукції.


3.2. Методи обліку витрат

Облік витрат і обчислення собівартості продукції може бути організований різними методами залежно від виду виробництва, його організації та технології, організаційної структури виробництва, потреби управління витратами тощо. За ступенем поглинання постійних витрат виділяють методи визначення повної собівартості(“абзорбшен-костинг”), методи калькулювання змінних витрат(“директ-костинг” та “верібл-костинг”) та системи калькулювання нормативних витрат (“стандарт-костинг”).

Усі методи обліку витрат і обчислення собівартості продукції можна поділити на позамовне і попроцесне калькулювання. Останнє часто поділяють на попередільний, одно передільний, попредметний та інші методи.

Калькулювання за замовленнями – це система обчислення собівартості продукції на основі обліку витрат з кожного окремого виробу або окремої партії виробів, об’єднаних одним замовленням. Об’єктом обліку витрат в цьому методі є окреме замовлення. При цьому відкривають окремий аналітичний рахунок для обліку витрат, кожному замовленню присвоюють номер, який вказується на всіх документах з обліку виконання даного замовлення. Для узагальнення витрат і обчислення собівартості продукції використовують картку (відомість) обліку витрат на замовлення. Накладні витрати розподіляють між замовленнями пропорційно до встановлених баз розподілу(прямих витрат часу, прямої оплати праці тощо). Цей метод застосовують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах.

Собівартість замовлення визначають одразу після його закінчення. Собівартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду розраховують за даними карток( відомостей) обліку витрат за незакінченими замовленнями.

Калькулювання за процесами – це система обліку і визначення собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва. Ця система характерна для масового та серійного виробництва.

Враховуючи умови виробництва та особливості технології, всі підприємства, що застосовують попроцесну калькуляцію, можна умовно поділити на дві групи:

1. Підприємства, що виробляють один вид продукції, мають відносно короткий виробничий цикл, майже не мають незавершеного виробництва, застосовують простий(однопередільний) метод калькулювання собівартості продукції, при якому облік витрат ведеться в цілому по підприємству, а собівартість готової продукції визначається сумою всіх витрат звітного періоду;
   
2. Підприємства, що виробляють різні вид продукції(великий асортимент), мають відносно тривалий виробничий цикл та значні розміри незавершеного виробництва, облік витрат ведуть в розрізі окремих виробничих процесів, стадій виробництва, видів продукції, а при калькулюванні собівартості враховують зміну залишків незавершеного виробництва(при цьому до витрат звітного періоду додають різницю витрат незавершеного виробництва на початок і кінець року).
   

3.3. Прийоми калькулювання витрат та види калькуляцій

Калькулюванням називають обчислення собівартості готової продукції. Залежно від часу складання, методики розрахунку та вихідних даних калькуляції поділяють на планові, нормативні, провізорні та звітні. Планові складають перед початком виробничого процесу на підставі планових норм витрат та планового виходу продукції. Нормативні калькуляції складають на кожен наступний період, вид або цикл робіт за нормами, скоригованими з урахуванням умов, що склалися на даний момент. Провізорні(попередні) калькуляції складаються за деякий ас до завершення звітного періоду на підставі фактичних даних про витрати і вихід продукції за минулий час з початку періоду та очікуваних витрат і виходу продукції звітного періоду. Звітна(фактична) калькуляція складається після закінчення звітного періоду на підставі облікових даних про фактичні витрати і вихід продукції.

За періодом господарської діяльності, витрати якого включаються до собівартості, калькуляції поділяють на щоденні, місячні, квартальні, за періодами робіт(фазами, переділами тощо), по закінченні робіт.

За складом елементів витрат, що включаються до собівартості, калькуляції бувають: повні виробничі, повні комерційні, неповні(калькуляції змінних витрат).

Калькулювання складається з комплексу прийомів, виконання яких становить основний зміст форми подання їх результатів – калькуляції. Ось головні з них:

1. Економічне обґрунтування витрат та їх групування для цілей визначення собівартості.
   
2. Розмежування витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом.
   
3. Визначення обсягу продукції, що калькулюється.
   
4. Обчислення собівартості бракованої продукції при наявності браку.
   
5. Виявлення та оцінка величини зворотніх відходів виробництва.
   
6. Оцінка супутньої та побічної продукції.
   
7. Визначення собівартості всієї одержаної продукції та її одиниці(розподіл витрат між супутніми видами продукції) та оформлення результатів у вигляді калькуляції.
   

Наявність відходів виробництва зумовлює виключення їх вартості з загальної суми витрат.

Наявність супутньої продукції зумовлює необхідність обліку витрат на її одержання, а наявність побічної – розподіл витрат між готовою та побічною продукцією на підставі калькуляції або виключення вартості побічної продукції. При одержанні кількох видів рівноцінної продукції з одного об’єкта обліку витрат їх розподіляють між видами продукції відповідно до встановленої бази розподілу (зазвичай беруть ціну реалізації).

Калькулювання собівартості продукції завершують розрахунком фактичної собівартості одиниці продукції.


Контрольні питання для самоперевірки

1. Які методи використовують при обліку виробничих затрат?
   
2. В чому суть нормативного методу?
   
3. В чому суть обліку затрат на замовлення?
   
4. Як здійснюється калькулювання витрат за замовленнями?
   
5. Як здійснюється калькулювання за змінними витратами?
   
6. Що таке маржинальний дохід?
   
7. Які переваги та недоліки системи обліку і калькулювання змінних витрат?
   
8. З яких елементів складається собівартість продукції?
   
9. Які витрати включаються до виробничої собівартості?
   
10. Як поділяються калькуляції за часом складання; за рівнем охоплення витрат; за характером виробництва; за об’єктом?
    
11. Коли визначається фактична собівартість одиниці виробів або робіт при використанні позамовного методу?
    
12. Що є об’єктами обліку витрат і об’єктами калькулювання при попередільному методі?
    

Тести для самоконтролю


1. Калькуляція – це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання (одиниці продукції);

б) вимір витрат на виробництво продукції за звітний період;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.


2. Собівартість – це:

а) збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу за звітний період;

б) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;

в) витрати підприємства, пов’язані з виробництвом та придбанням певного активу.

3. Одиниця вимірювання окремих видів продукції, собівартість яких визначається, – це:

а) об'єкт обліку витрат;

б) об'єкт калькуляції;

в) калькуляційна одиниця;

г) немає правильної відповіді.

4. Як називають калькуляцію, яку складають після закінчення звітного періоду:

а) планова;

б) нормативна;

в) очікувана (провізорна);

г) фактична?


5. Нормативна калькуляція – це:

а) калькуляція, в якій визначають витрати на виробництво продукції, тобто виробничу собівартість продукції;

б) калькуляція, яку складають за нормами витрат і враховують технічні, технологічні та організаційні особливості діяльності підприємства, пов'язані з конкретними умовами виробництва;

в) калькуляція, в якій обчислюють середній рівень собівартості певного виду продукції у конкретній галузі.

6. Як у зарубіжній практиці називають систему калькулювання повних витрат:

а) директ-костинг;

б) абзорбшен-костинг;

в) стандарт-костинг;

г) АВС-костинг?


7. Об'єкт обліку виробничих витрат – це:

а) витрати на виробництво продукції;

б) окремий носій витрат, у розрізі якого ведеться аналітичний облік витрат;

в) витрати поточної діяльності підприємства.

8. Як називають калькуляцію, яку складають до закінчення звітного періоду на підставі фактичних даних про витрати і вихід продукції за минулий час з початку періоду та очікуваних даних про витрати і вихід продукції до кінця звітного періоду:

а) планова;

б) нормативна;

в) очікувана (провізорна);

г) фактична?

9. За періодом господарської діяльності, витрати якого включені до собівартості, калькуляції поділяють на:

а) щоденні, місячні, квартальні;

б) планові, нормативні, звітні, провізорні;

в) повні виробничі, повні комерційні.

10. Вид продукції, стадія виробництва, замовлення, програма,
для яких організовують відокремлений облік витрат, - це:

а) об'єкт обліку витрат;

б) об'єкт калькуляції;

в) калькуляційна одиниця;

г) немає правильної відповіді.

Рекомендована література

1. Атамас П.Й. Управлінський облік. Навчальний посібник. – Д.-К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 440 с.
   
2. Білоусова І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. –2006. - №9 - С..3-5.
   
3. Бондур Т. О. Попроцесний метод обліку витрат і калькулювання собівартості виробництва біологічних активів // Облік і фінанси АПК. – 2007. -№ 3-5. – С.173-175.
   
4. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів/Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-тє вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2005. – 480 с.
   
5. Кисилиця О. Я., Мягких І. М. Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Агроінком. – 2005. - № 9-10 . – С. 71-74.
   
6. Маренич Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 12. – С. 19-25.
   
7. Ордіховська Н. Д. Методи обліку та класифікації витрат операційної діяльності підприємств галузі рослинництва // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - № 1 (56). – С. 7-11.
   
8. Сльозко Т. Методи обліку витрат “стандарт-кост ” і нормативний : історія та сучасність // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 7. – С. 3-8.
   

Тема 4

Облік витрат допоміжних виробництв


Методичні вказівки

0. Суть, значення і види допоміжних виробництв
   

Допоміжні виробництва виконують роботи та надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, будівництву та іншим підприємствам і особам. До них належать: ремонтно-механічні майстерні, автомобільний і гужовий транспорт, електро-, водо- і газопостачання, холодильні приклади(обладнання, устаткування).

Машинно-тракторний парк – невід’ємна частина основного виробництва в рослинництві. Однак для нагромадження витрат, які безпосередньо не можна віднести на основне виробництво, їх обліковують на окремому субрахунку.

Облік витрат, виконаних робіт і наданих послуг допоміжних виробництв ведуть на субрахунку 234 “Допоміжні виробництва”. За дебетом субрахунку відображають як прямі витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням робіт і наданням послуг, так і непрямі, пов’язані з організацією і управлінням допоміжними виробництвами. За кредитом рахунку відображають вартість продукції, виробів, виконаних робіт і наданих послуг. Залежно від видів допоміжних виробництв субрахунок 234 має такі субрахунки другого порядку:

2341 “Ремонтні виробництва”, 2342 “Вантажний автотранспорт”, 2343 “Енергетичні виробництва (господарства)”, 2344 “Водопостачання”, 2345 “Гужовий транспорт” тощо.


4. 2. Облік витрат у ремонтно-механічних майстернях

На субрахунку 2341 “Ремонтні виробництва” обліковують витрати ремонтно-механічних майстерень на ремонт виробничого обладнання, машин, транспортних засобів, модернізацію, устаткування, техобслуговування, виготовлення запчастин, інструментів та інших виробів.

При надходженні машин для ремонту проводиться їх огляд, в результаті якого визначається складність ремонту, обсяг робіт, потреба в запчастинах і складається Відомість дефектів на ремонт машин(у двох примірниках).

Прямі витрати на ремонт тракторів, машин і устаткування групують у Журналі обліку робіт і витрат у ремонтній майстерні, що складається на основі Відомості дефектів та інших первинних документів за кожною окремою машиною, за сільськогосподарськими машинами загалом та роботами з виготовлення інвентарю. Витрати ведуть за такими статтями:

- “Паливо” - списується вартість палива, витраченого на обкатку машин після ремонту та промивку деталей під час ремонту (Дт 2341 Кт 203).

- “Будівельні матеріали” - відображається вартість будівельних матеріалів, витрачених на ремонт (Дт 2341 Кт 205).

- “Запасні частини” - списують вартість запасних частин, шин, акумуляторів, готових виробів, використовуваних для заміни спрацьованих деталей, вузлів і обладнання під час ремонту основних засобів (Дт 2341 Кт 207).

- “Малоцінні і швидкозношувані предмети” - на цій статті обліковують вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, використаних на ремонті об’єкта (Дт 2341 Кт 22).

- “Роботи і послуги” - відображають вартість робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями або власними допоміжними виробництвами для цього ремонтованого об’єкта (Дт 2341 Кт 63, 685, 234).

- “Оплата праці” - обліковують суми основної та додаткової заробітної плати робітникам реммайстерні, безпосередньо зайнятих ремонтом чи виготовленням інвентарю (Дт 2341 Кт 661).

- “Відрахування на соціальні заходи” - обліковують відрахування від витрат на оплату праці працівників до фондів соціального страхування (Дт 2341 Кт 651,652,653,656).

Поряд із прямими витратами в реммайстернях є витрати, що безпосередньо не можна включити до складу собівартості ремонтованих об’єктів. Тому такі витрати обліковують на окремому аналітичному рахунку “Цехові витрати” за такими статтями: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів, інші витрати.

На статті “Матеріальні витрати” обліковують вартість списаних ремонтних матеріалів, виділених на ремонт майстерні та її обладнання, вартість спецодягу та спецвзуття, малоцінного інвентарю.

На статтю “Витрати на оплату праці” відносять оплату праці завідувача ремонтної майстерні, інженера, механіка, нормувальника, комірника та іншого персоналу майстерні.

На статті “Амортизація” обліковують суму нарахованих амортизаційних відрахувань за основними засобами та іншими необоротними матеріальними активами

На статтю “Інші витрати” відносять інші витрати ремонтної майстерні: страхові платежі, витрати на відрядження, плату стороннім організаціям за пожежну охорону, послуги зв’язку тощо.

Цехові витрати реммайстерні розподіляють пропорційно до оплати праці, нарахованої безпосередньо за ремонти. При цьому складають Відомість розподілу цехових витрат.

Витрати на закінчений ремонт за об’єктами списують на підставі Відомості списання витрат за закінченими ремонтованими об’єктами і виконаними роботами на ті рахунки, на яких обліковують витрати на їх утримання (Дт 23,91,92,93 Кт 2341).


4.3. Облік витрат і робіт вантажного автотранспорту

На субрахунку 2342 «Автомобільний транспорт» обліковують витрати на утримання і експлуатацію вантажного автотранспорту, що перебуває на балансі господарства.

Основним первинним документом обліку роботи вантажного автотранспорту є Подорожній лист вантажного автомобіля. За кожним водієм складається Накопичувальна відомість обліку використання вантажних автомобілів.

На Дт субрахунку 2342 записують витрати на утримання та експлуатацію вантажного автотранспорту, на кредит – списання витрат за споживачами послуг пропорційно до обсягу робіт у тонно-кілометрах за фактичною собівартістю. При цьому витрати на перевезення людей та за роботами спеціальних автомобілів відносять на відповідні об’єкти пропорційно кількості машино-днів.

Облік витрат на утримання і експлуатацію вантажного автотранспорту ведуть в розрізі таких статей :

1. “Паливо” - списують вартість палива, мастильних матеріалів тощо, списаних на експлуатацію транспортних засобів.
   
2. “Малоцінні та швидкозношувані предмети” - обліковують вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, використаних автотранспортом.
   
3. “Витрати на оплату праці” - обліковують суми основної та додаткової оплати праці, нарахованої водіям, іншим працівникам, що працюють на автотранспорті. Однак оплата праці експедиторів, вантажників та інших працівників сюди не включається.
   
4. “Відрахування на соціальні заходи” - обліковують внески до фондів соціального страхування на фонд оплати праці.
   
5. “Амортизація” - відображують суми нарахованої амортизації автомобілів, гаражів та інших основних засобів і необоротних активів, що використовуються на обслуговуванні автотранспорту.
   
6. “Інші витрати” - відображають такі витрати: страхові платежі за страхування майна, витрати на відрядження, плату стороннім організаціям за пожежну охорону та інші послуги.
   

Протягом звітного періоду послуги автотранспорту списують на основі Накопичувальної відомості обліку роботи вантажного автотранспорту за об’єктами споживачів послуг (Дт 23,91,92,93,99 тощо Кт 2342). На кредиті субрахунку 2342 обліковують також вартість відпрацьованого мастила від автомобілів, спрацьованої автогуми і запасних частин, металобрухту в кореспонденції з рахунками матеріальних цінностей, утримання та перевитрати нафтопродуктів – у кореспонденції з рахунком 66 “Розрахунки за виплатами працівникам”.


4. 4. Облік витрат на електро-, водо- та газопостачання

На субрахунку 2343 “Енергетичні виробництва” окремо обліковують витрати на електро-, тепло- і газопостачання, експлуатацію холодильного обладнання. Облік водопостачання ведеться на субрахунку 2344 “Водопостачання”.

До витрат енергетичних виробництв включають всі витрати, пов’язані з обслуговуванням, експлуатацією і ремонтом енергетичного господарства, а також витрати на передавання виробленої енергії споживачам.

Аналітичний облік у енергетичних виробництвах та водопостачанні ведуть за відповідними статтями витрат.

На статті “Паливо“ обліковують вартість палива, використаного для виробництва енергії та списаного на роботу водопостачальницького устаткування. На статтю “Будівельні матеріали” списують вартість будівельних матеріалів, використаних на ремонт будівель і споруд енергетичних виробництв та артезіанських свердловин, водосховищ, водозабірних вузлів та іншого водопостачальницького устаткування. На статті “Запасні частини” відображають вартість запасних частин, використаних для ремонту будівель і устаткування. На статтю “Малоцінні і швидкозношувані предмети” вписують вартість використаних МШП. На статті “Роботи і послуги” відображають роботи і послуги допоміжних виробництв та сторонніх організацій. На статті “Оплата праці” обліковують основну та додаткову оплату праці робітників та інженерно-технічних працівників, безпосередньо зайнятих у електро-, тепло-, водо- та газопостачанні. На статті “Відрахування на соціальні заходи” обліковують внески до фондів соціального страхування від фонду оплати праці працівників цих виробництв. На статті “Амортизація” відображають нараховану амортизацію на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. На статті “Інші витрати” обліковують витрати зі страхування майна, плату стороннім організаціям за пожежну охорону тощо.

Використану енергію списують щомісячно за даними Звіту про використання електроенергії. Витрати на утримання і експлуатацію холодильного обладнання розподіляють між споживачами пропорційно розміру обслуговуваних приміщень і відносять до собівартості продукції пропорційно до центнеро-днів її зберігання.

Витрати на водопостачання розподіляють за споживачами пропорційно до кількості спожитої води та щомісяця на підставі Звіту про використання води на виробничі та інші потреби та списують за фактичною собівартістю 1м³ води.


4. 5. Облік витрат на утримання живої тяглової сили

На субрахунку 2345 “Гужовий транспорт” відносять витрати за всіма видами робочої худоби (дорослі коні, воли), за винятком витрат на вирощування молодняку. Облік витрат гужового транспорту ведуть за такими статтями витрат(дебет субрахунку):

• “Засоби захисту тварин” - списують вартість біопрепаратів та медикаментів, використаних на лікування тварин.
  
• “Покупні корми” - відносять справедливу вартість кормів, використаних на утримання робочої худоби.
  
• “Будівельні матеріали” - відображають вартість будматеріалів, що використовуються на ремонт основних засобів, що обслуговують гужовий транспорт.
  
• “Малоцінні і швидкозношувані предмети” - обліковують вартість таких предметів і їх спрацьованість.
  
• “Роботи і послуги” - відносять вартість робіт і послуг, виконуваних для гужового транспорту іншими виробництвами та сторонніми організаціями.
  
• “Витрати на оплату праці” - у цій статті враховують оплату праці конюхів та інших працівників, зайнятих на обслуговуванні робочої худоби, а також інші виплати.
  
• “Відрахування на соціальні заходи” - обліковують відрахування у встановленому розмірі від сум нарахованої оплати праці працівників, що обслуговують гужовий транспорт, на передбачені соціальні заходи.
  
• “Амортизація” - відображають суму амортизаційних відрахувань на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи гужового транспорту.
  
• “Інші витрати” - відносять платежі зі страхування майна.
  

За кредитом субрахунку 2345 відображають вартість приплоду від робочих коней, вартість гною від робочих коней та вартість виконаних робіт робочими кіньми. Послуги розподіляють щомісячно між споживачами, враховуючи собівартість робочого дня, яка розраховується діленням витрат на утримання робочої худоби за мінусом вартості приплоду і гною на кількість виконаних робочих днів за звітний період.


4. 6. Облік витрат на утримання і експлуатацію машинно тракторного парку

Машинно-тракторний парк відіграє важливу роль в повсякденному житті сільськогосподарських підприємств. На його утримання і експлуатацію припадає до 40 % виробничих витрат. Тому облік і контроль за роботою МТП має важливий управлінський аспект.

Основним первинним документом для обліку роботи тракторів, комбайнів та інших машин є Обліковий лист тракториста-машиніста. Обліковий лист видається на 15 днів, і його дані служать підставою для заповнення Накопичувальної відомості обліку використання машинно-тракторного парку і Журналу обліку робіт і витрат. На підставі даних накопичувальних регістрів визначають річний обсяг робіт в умовних еталонних гектарах за марками тракторів та видами робіт.

Для обліку витрат, пов’язаних з утриманням і експлуатацією тракторів, комбайнів, інших самохідних, причіпних, начіпних сільськогосподарських знарядь для обробітку грунту, вирощування і збирання врожаю, використовують субрахунки 2351 “Утримання і експлуатація машинно-тракторного парку”, 2352 “Утримання і експлуатація комбайнів та інших самохідних машин”. На субрахунку 2351 ведуть облік витрат на утримання і експлуатацію тракторів по всіх видах робіт, транспортних причепів, сільськогосподарських машин і знарядь, використовуваних для обробітку ґрунту, сівби, догляду за посівами і збирання врожаю, а також машинних дворів, майданчиків, навісів, гаражів для зберігання техніки та інших основних засобів машинно-тракторного парку. Облік ведуть за статтями витрат: паливо, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати. До вартості палива не включають вартість використаних нафтопродуктів на роботах у рослинництві.

Протягом звітного періоду на кредиті субрахунку 2351 відображають тільки планову вартість транспортних робіт(у тонно-кілометрах та умовних еталонних гектарах) по споживачах. Наприкінці року нерозподілену частку витрат, облічену на рахунку 2351, розподіляють між окремими культурами (групами культур) і транспортними роботами пропорційно до виконаних робіт в умовних еталонних гектарах.

На субрахунку 2352 “Утримання і експлуатація комбайнів та інших самохідних машин” протягом року обліковують витрати на утримання і експлуатацію зерно- і бурякозбиральних машин та інших самохідних комбайнів, машин, гаражів, навісів, майданчиків, інших основних засобів, пов’язаних з утриманням і експлуатацією зазначених машин. Аналітичні рахунки відкривають за видами машин.

Протягом року витрати на утримання і експлуатацію комбайнів нагромаджують на дебеті субрахунку 2352 за такими статтями: матеріальні витрати, амортизація, інші операційні витрати. Статті “Витрати на оплату праці” та “Відрахування на соціальні заходи” на цьому субрахунку не обраховують, адже ці виплати відносяться одразу на відповідні культури.

На кредиті субрахунку 2352 протягом року не роблять ніяких записів. Наприкінці року або після закінчення збирання врожаю витрати, облічені на цьому субрахунку, списують окремими статтями на відповідні культури відповідно до площ, з яких було зібрано урожай. Для вузькоспеціалізованих машин (бурякозбиральні комбайни) витрати списують на культури, зібрані цими комбайнами, без розподілу.

Для обліку витрат і виконаних робіт машинно-тракторним парком новим варіантом Журнально-ордерної форми передбачено Звіт про витрати та вихід продукції інших виробництв (ф. №5.6).


Контрольні питання для самоперевірки


1. За якими статтями витрат ведуть облік витрат в ремонтній майстерні?

2. Що зазначають у відомості дефектів основних засобів і у скількох примірниках її виписують?

3. Який журнал-ордер використовується для узагальнення ін­формації по обліку витрат допоміжних виробництв?

4. Як часто визначають фактичну собівартість виконаних робіт в майстерні?

5. Який документ є основним з обліку роботи вантажного автотранспорту?

6. Які вам відомі форми дорожніх листів?

7. Що зазначають у дорожніх листах?

8. Яка одиниця є калькуляційною одиницею роботи вантажного автотранспорту?

9. В якому документі обліковують вироблену електроенергію в господарстві?

10. Які види допоміжних виробництв ви знаєте?

11. Як розрахувати собівартість 10 кВт/год та 10 од. теплоенергії?

12. Що є обліковою і калькуляційною одиницею газопостачання?

13. Як визначається собівартість 1м води?

14. Де записують обсяг виконаних робіт живою тягловою силою?

15. Як визначити собівартість 1 робочого дня живої тяглової сили?

16.Охарактеризуйте рахунок, на якому здійснюють облік вит­рат допоміжних виробництв.

17. Які документи використовують для обліку витрат і послуг МТП?

18. На якому рахунку ведеться облік витрат на утримання та експлуатацію тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин?

19. Які виробництва належать до допоміжних виробництв. Яке їх значення?

20. Які завдання обліку витрат і виконаних робіт ремонтними майстернями?

21. Яка основна кореспонденція рахунків по обліку витрат ремонтної майстерні?

22. Назвати статті виробничих по обліку роботи вантажного автотранспорту.

23. Назвати основні бухгалтерські проводки по обліку витрат електропостачання.

24. Назвати статті виробничих витрат по обліку живої тяглової сили.


Тести для самоконтролю


1. До допоміжних виробництв відносяться:

а) ремонтні майстерні; гужовий транспорт, холодильники, котельні;

б) насіння, гербіциди, добрива;

в) навчальні заклади;

г) їдальні.


2. Облік витрат виконаних робіт по допоміжних виробництвах ведеться на рахунку:

а) 204;

б) 261;

в) 240;

г) 234.


3. Фактичну собівартість продукції допоміжних виробництв визначають:

а) щодня;

б) щоквартально;

в) щомісяця;

г) на кінець року.


4. Калькуляційної одиницею роботи вантажного автотранспорту є:

а) 5 т/км;

б) 10 т/км;

в) 20 т/км;

г) 1 т/км.


5. Для розрахунку собівартості 10 кВт-год. електроенергії необхідно:

а) всі витрати, пов’язані з її виробництвом на власних електростанціях, поділити на загальну кількість спожитої електроенергії;

б) всі витрати, пов’язані з її виробництвом на власних електростанціях, плюс вартість електроенергії одержаної від державної електромережі і все поділено на загальну кількість спожитої електроенергії;

в) всі витрати, пов’язані з її виробництвом на власних електростанціях, плюс вартість електроенергії одержаної від державної електромережі плюс витрати на електрогосподарство все поділене на загальну кількість спожитої електроенергії, без врахування електроенергії використаної електрогосподарством.


6. Нарахована оплата праці робітникам ремонтно-механічних майстерень відображається:

а) Дт 66 Кт 23;

б) Дт 23 Кт 66;

в) Дт 66 Кт 40;

г) Дт 26 Кт 66.


7. За якими статтями витрат ведуть облік витрат в ремонтно-механічних майстернях:

а) витрати на оплату праці;

б) корми;

в) насіння;

г) паливо.


8. Послуги водопостачання списуються на протязі звітного періоду:

а) плановою собівартістю;

б) фактичною собівартістю.


9. Обсяг перевезення вантажів і людей обліковується у:

а) т/км;

б) люд.-год.;

в) маш.-год.;

г) т/км та маш.-год.


10. Облік по рахунку 23 ведуть у журналі-ордері:

а) № 8 с.-г.;

б) № 5Б с.-г.;

в) № 5В с.-г.;

г) № 9с.-г.


Рекомендована література

1. Маренич Т. Г. Бухгалтерський облік в агроформуваннях: Підручник. / За ред В. Я. Амбросова. – 2-е видання, доповнене і перероблене. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 896 с.
   
2. Методичні рекомендації з планування обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Міністерства аграрної полі тики України від 18.05.01р. №132
   
3. Вербило О. Ф., Кондрацька Т. П., Ярошинська В. М. Бухгалтерський облік у менеджменті: зміст та методика навчання. Підручник. За редакцією доцента, кандедата економічних наук О. Ф. Вербило. Частина третя. Управлінський облік. К. – НАУ, 2006, с. – 328.
   
4. Борович О. В. Облік непрямих витрат: загальновиробничі витрати ремонтної майстерні сільськогосподарських підприємств // Облік і фінанси АПК. – 2007. - № 6-7. – С.77-81 .
   
5. Огійчук М., Булах М. Організація оперативного управління та обліку роботи машинно-тракторного парку // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2002.- №1.- С.18-22.
   
6. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник./ М.Ф. Огійчук, Я.В. Плаксієнко, М.І. Беленкова та ін./ за ред. проф. М.Ф. Огійчука. – 5-е вид., перероб і допов. – К.: Алерта, 2009. – 1056 с.
   
7. Сук Л. Облік роботи автотранспорту // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2007.- №21.- С.39-49.
   
8. Сук Л. Облік роботи автотранспорту // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2007.- №22.- С.40-50.
   
9. Стендер С. В. Облік витрат на утримання машино-тракторного парку: новий підхід // Облік і фінанси АПК. – 2006. - № 12. – С. 98-99.