Про комплекс нормативних документів для розроблення складових системи стандартів вищої освіти

Вид материала

Документы

Содержание 17. формулювання закону ома 18. події першої половини хіх століття в україні

Подобный материал:

• Комплекс нормативних документів для розроблення складових системи галузевих стандартів, 2325.94kb.
• Методичні рекомендації щодо розробки складових стандартів вищої освіти Університету, 4206.71kb.
• Правила позначення нормативних документів > 2 Зміст стандартів та технічних умов Контрольні, 3361.36kb.
• Затвердити Рекомендації щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін відповідно, 296.96kb.
• Постановами Кабінету Міністрів України, та завершується видачею диплом, 468.72kb.
• Державний класифікатор україни, 352.56kb.
• На виконання Законів України „Про охорону праці", „Про освіту", наказу Міністерства, 44.5kb.
• Перелік бланків цінних паперів, документів суворої звітності, господарська діяльність, 118.31kb.
• Інформація про результати державного нагляду за додержанням стандартів, норм та правил, 43.23kb.
• Подаємо документи до вищого навчального закладу поради фахівця, 83.7kb.

Установіть правильну послідовність, представивши нумерацію цифрами:

17. ФОРМУЛЮВАННЯ ЗАКОНУ ОМА

- електричний ланцюг


- напруга електричного струму


- обернено-пропорційно


- прямо-пропорційно


- опір електричного ланцюга


- сила електричного струму


18. ПОДІЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ В УКРАЇНІ

- відкриття Харківського університету


- заснування в Тульчині Південного товариства декабристів


- відкриття Київського університету


- вихід у світ у Петербурзі “Кобзаря” Т.Г. Шевченка


- .................................................

6.^ Розробку тестових технологій державної атестації (або інших форм педагогічного контролю) рекомендовано проводити не одним, а групою розробників-експертів, до складу якої входять викладачі вищого навчального закладу та фахівці зі складання тестів. Це дає можливість визначити узагальнені об’єктивні критерії оцінки досягнень.

У вітчизняній практиці критеріально-орієтованого тестування використовується абсолютний стандарт (критерій) підраховування результатів тестування. Він означає, що існує мінімальна кількість тестових завдань, правильні відповіді на які дозволяють викладачам вважати, що студент склав іспит, тобто він спроможний виконувати певну соціальну й виробничу діяльність. Такі тестові завдання визначаються розробниками-експертами через якісний аналіз тестових завдань. Він складається з кількох етапів.

1. Спочатку визначають бал кожного з тих, хто складав іспит, в абсолютних числах. Бали за тест нараховують таким чином: за правильну відповідь - одне очко (1), за неправильну відповідь очки не нараховують (0). Число правильних відповідей кожного екзаменованого легко визначити, користуючись ЕОМ або трафаретом.
   
2. Потім розробники-експерти поділяють всіх, хто складав іспит, за балами залежно від отриманих результатів, починаючи з найбільшого значення до найменшого.
   
3. Наступний етап - вибір "сильної" та "слабкої" груп. До сильної групи входять ті, хто складали іспит, хто отримали найвищі бали, а до слабкої, відповідно, найнижчі. При цьому треба додержуватися принципу: групи одночасно повинні бути максимально більшими і максимально відрізнятися з точки зору отриманих балів. На практиці для цього користуються величиною 33% (1/3). У такому випадку група, яка складається, наприклад, з 21 особи, поділяється на сильну групу з 7 осіб (1/3), які отримали найвищі бали, і, слабку групу з 7 осіб (теж 1/3), які отримали найнижчі бали.
   

Правильна відповідь на кожне з тестових завдань відома заздалегідь. Відповіді, які дав кожен з 14, хто складав іспит (7 сильних і 7 слабких), на кожне із завдань тесту, зводяться в таблицю. Після цього можна починати обчислення індексу складності та індексу розрізнення кожного завдання об’єктивного тестового іспиту.

1. Потім обчислюється індекс складності І_с - показник вимірювання легкості завдання тесту з урахуванням усіх правильних відповідей на нього, поданих екзаменованими сильної та слабкої груп. Чим більший індекс складності, тим завдання легше. Індекс складності 95, наприклад, свідчить про те, що для 95% тих, хто складав іспит, відповідь на це завдання тесту не є важкою. Таке завдання несе в тесті тільки кількісне навантаження і його слід вилучити у кінцевому підрахункові балів з іспиту.
   

Тестове завдання з низьким індексом складності є або надто складним, або неправильно складеним. В останньому випадку дистрактори і для сильних, і для слабких із тих, хто складає іспит, здаються більш привабливими для правильної відповіді, ніж сама правильна відповідь. Таке завдання також слід вилучити при остаточному підрахункові балів, а при подальшому використанні ретельно його переглянути. Проте інколи завдання з низьким індексом складності, яке підготовлене, із точки зору комісії без похибок, можна користуватися, щоб відрізнити тих, що складали іспит, які знають матеріал на “добре” та “відмінно”. Ідеальним для завдання тесту вважається індекс складності 50...60, а прийнятними вважаються коливання від 30 до 70%. Складність окремих завдань відбиває складність тесту в цілому.

Індекс складності І_с обчислюють, користуючись такою формулою:

H + L

І_с = ------------------------ * 100,

n

де H - кількість правильних відповідей у сильній групі;

L - кількість правильних відповідей у слабкій групі;

n - загальна кількість екзаменованих в обох групах.

1. Після індексу складності обчислюється індекс диференціюючої здатності Ід. Цей індекс показує, як відповіді на завдання тесту поділяють тих, хто складав іспит, на більш та менш обізнаних, більш кваліфікованих і менш кваліфікованих. Чим вище індекс диференціюючої здатності, тим більшою мірою правильна відповідь на завдання виявляє кращих із числа всіх, хто складав іспит (що необхідно для отримання об'єктивної оцінки). Індекс диференціюючої здатності обчислюють, користуючись такою формулою:
   

H - L

Ід = 2 * ------------------------ ,

N

де позначення ті ж самі, що й для індексу складності.

Про якість завдань тесту за індексом диференціюючої здатності судять таким чином:

0,35 і вище - відмінно складене завдання;

0,25 - 0,34 - добре складене завдання;

0,15 - 0,24 - суперечне завдання, його потрібно переглянути;

нижче 0,15 - погано складене завдання, його слід вилучити під час підрахунку балів.

1. Після обчислення індексів складності та диференціюючої здатності розробники-експерти ще раз розглядають завдання. Завдання із задовільними індексами складності та диференціюючої здатності залишаються й входять до остаточного підрахунку балів. Завдання ж із незадовільними індексами з підрахунку вилучаються. У тому разі, якщо значення Іс низьке, а Ід задовільне і комісія не виявляє недоліків у змісті й формулюванні завдання, його залишають. Такі завдання, як уже згадувалося, допомагають поділити тих, хто складав іспит, на тих, хто знає матеріал на "добре" та на "відмінно".
   

Таким чином, якість кожного завдання тесту оцінюється до остаточного підрахунку балів з іспиту. Це виключає вплив невдало складених завдань на результати складання екзамену тими, хто навчається.

Визначення індексів складності і диференціюючої здатності має дві мети:

1) виключити вплив невдало складених викладачами тестових завдань на бали тих, хто навчається;

2) не включати до системи базових тестових завдань надто складні, надто легкі або неправильно складені завдання.

Установлення змістового й структурного співвідношення завдань тесту та реальної задачі діяльності - найважливіший етап розроблення критеріально-орієнтованого тесту. Для цього потрібно провести змістовний аналіз критеріальної задачі, описати її можливі форми та особливості. Потім провести систематизацію знань, умінь і навичок, що забезпечують виконання критеріальної задачі.

Необхідно відмітити, що тестовий іспит є тільки одним із методів оцінювання фахової компетентності тих, хто навчається. Отримані при вимірюванні різними методами оцінки, бали, відсотки складають врешті комплексну оцінку фахової компетентності тих, хто навчається. У процесі визначення такої оцінки недоліки одного методу вимірювання нівелюються позитивними якостями іншого, і суб’єктивна в принципі оцінка наближатиметься до об’єктивних критеріїв, що пред'являє саме життя.

Використані джерела

1. Котик М.А. Психология и безопасность. – Таллинн: Валгус, 1989. – 448 с.

2. Державний класифікатор України: Класифікація видів економічної діяльності ДК 009-96. - Київ: Держстандарт України, 1996.

3. Державний класифікатор України: Класифікатор професій ДК 003-95. - Київ: Держстандарт України, 1995.

4. Міжнародна Стандартна Класифікація Професій (ISCO - 88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva).

5. Випуски Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. - Краматорськ: Центр продуктивності.

6. Державний класифікатор України: Класифікація видів науково-технічної діяльності ДК 015-97. - Київ: Держстандарт України, 1998.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. №65 "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)".

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1998 р. №1247 "Про розроблення державних стандартів вищої освіти".

9. Державний стандарт України ДСТУ 1.5-93: Державна система стандартів України. Загальні вимоги до побудови, викладу і оформлення та змісту стандартів. - Київ: Держстандарт України, 1993.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.05.97 р. № 507 "Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями".

11. Державний стандарт України ДСТУ 3739-98: Положення про ведення державного класифікатора ДК 003 "Класифікатор професій". - Київ: Держстандарт України, 1998.

12. Наказ Міністерства освіти України від 31.07.98 р. № 285 "Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою".

13. Указ Президента України від 12.09.95 р. № 832 “Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні”.

14. Рішення колегії Міністерства освіти України “Про концепцію фізичного виховання в системі освіти України” від 23.04.97 р., протокол №6/8-18.

15. Державний стандарт України ДСТУ 3008-95: Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. - Київ: Держстандарт України, 1995.