Несе в собі логіку історичного поступу психологічної думки. Відтворення цієї логіки здійснюється з використанням принципів історико-психологічного аналізу
| Вид материала | Документы |
- Програма навчального курсу Рівне 2008, 317.15kb.
- Затверджений районною експертною комісією психологічної служби експертизи психологічного, 788.79kb.
- Аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності товариства з обмеженою, 332.46kb.
- Програма формування психологічної готовності вихованців пнз еколого-натуралістичного, 372.01kb.
- Національна концепція як основа побудови Української держави, 74.6kb.
- Конкурс «Мотивуй / Демотивуй» затравка (главная страница конкурсов) Іноді нестерпно, 86.47kb.
- Про діяльність психологічної служби у знз, 193.98kb.
- Реферат з логіки на тему:, 80.53kb.
- Опис модуля напрями – со,ср назва модуля, 16.63kb.
- Логіка – наука філософська чи математична?, 61.48kb.
9.1. У пошуках оптимального середовища життя людина нерідко звертається до ідеалів індивідуалізму і колективізму. В індивідуалізмі, напевно, вона втілює прагнення звільнитися від тягаря соціальних норм; ізольованість від довколишніх, самотність видаються їй ідеалом людського існування. Колективізм — протилежна тенденція: в групі людина знаходить захист від самотності, поєднуючи своє життя з життям певної організації, адже немає причин для страху перед самотністю там, де відповідальність за
життя беруть на себе інші. І чим масштабніша, згуртованіша і результативніша за своїми досягненнями така організація, тим краще почувається в ній людина. Проте життя в організації не рівнозначне спілкуванню людини з людиною й особливо її діалогу з самою собою. Вона не звільняється від самої себе, і це знову штовхає її до ідеалів індивідуалізму. Проблема "індивідуалізм — колективізм" не знаходить розв'язання.
Чому? Чи здатна людина вийти за межі цієї проблеми?
- У романі Д. Дефо "Робінзон Крузо" описано пригоди людини, яка потрапила на безлюдний острів. Згодом їй вдається налагодити своє життя: вона спілкується з аборигеном П'ятницею, навчає та виховує його, разом з ним полює, вирощує хліб, шиє одяг, оберігає свою територію від ворога, встановлює зв'язки зі світом. Цей сюжет наводить на думку, що життя двох людей відтворює життя людини в суспільстві. Можливо, вивчати суспільство можна також, аналізуючи закономірності формування та функціонування міжособистісних стосунків. Так психологія стає ключем до розуміння суспільства.
Наскільки обґрунтований такий висновок? Чи пояснюють між- особистісні стосунки закони розвитку суспільства?
- У присутності інших досліджуваний більше запам’ятовує, краще концентрує увагу, інтенсивніше мислить. Він також схильний некритично засвоювати ідеї, підтримувані більшістю, про- никатися настроєм групи, перекладати відповідальність за свої вчинки на інших, приймати ризиковані рішення. Суворо дотримуючись позицій матеріалістичної психології, для пояснення цих фактів слід визнати існування "групового мозку", що суперечить здоровому глузду.
Як бути у цьому випадку? Чи можна пояснювати такі явища з матеріалістичних позицій?
- Граматика сучасних мов світу свідчить, що слова скрізь відмінюються у трьох особах однини (я, ти, він) і множини (ми, ви, вони). Проте у мовах первісних і нецивілізованих народів є лише множина, причому займенник "ми" виникає значно пізніше займенників "ви" та "вони". Маленька дитина також досить довго говорить про себе у третій особі ("Це Тетянки лялька", "Це Сашка машинка"), займенник "я" в її мовленні є свідченням переходу до більш високого рівня розвитку.
Про що свідчить це явище? Що воно дає для розуміння природи психічного розвитку?
- Спостереження показали, що початок формування групи характеризується невизначеністю, тому "для підтримання розмови" члени групи розповідають один одному цікаві випадки зі свого життя, анекдоти, демонструють ерудицію тощо. Згодом на ґрунті індивідуально-психологічних властивостей виникають два угруповання, одне з яких прагне керувати групою, тоді як друге протистоїть цим спробам. Далі групу об'єднує агресія щодо того її члена, який має найвищий офіційний статус. Відбувається "заколот", у результаті якого встановлюється система міжособистісних стосунків: внесок кожного оцінюється залежно від його ставлення до групових цілей, що активно формуються. Починається друга фаза становлення групи. Спочатку група згуртована, її зусилля спрямовані на узгодження стосунків, підтримання атмосфери єдності. Проте потім у ній знову утворюються угруповання — вже на підставі відмінності в орієнтації на той ступінь близькості, який потрібний для членства в групі. Водночас відбувається процес усвідомлення взаємозалежності членів групи: сприймання члена групи вже не пов'язується з оцінками "гарний" чи "поганий"; згода досягається в результаті дискусії, а не примусу до одностайності.
Чому саме так відбувається формування групи? Які соціально-психологічні явища зумовлюють цей процес?
- Неодноразові спроби описати "психологічний портрет" лідера, що полегшило б підбір організаторів спільної діяльності, не мали успіху: отримані результати було важко узгодити між собою. Властивості темпераменту, характеру, здібностей у кожному випадку істотно відрізнялись.
Чому так сталося? Чи реальною була така мета?
- При доборі кандидатів у члени екіпажу для тривалого космічного польоту обов'язково враховують ступінь сумісності майбутніх космонавтів. Хоча для цього проводиться тестування, все ж головним показником є результати експерименту, який моделює спільну діяльність кандидатів в умовах тривалої повної ізоляції від зовнішнього світу. Проте й у такий спосіб подекуди не вдається уникнути конфліктів та непорозумінь, що мають місце під час космічного польоту. Наприклад, члени одного з екіпажів "Аполлону", повернувшись на Землю, більше ніколи не збиралися разом.
Чому так трапляється? На чому ґрунтується сумісність?
- За даними досліджень, чим згуртованіша група, тим відчутніші зміни відбуваються в поведінці її членів. Якщо один з них порушує групові норми, то карається тим більше, чим далі виходить за визначені цими нормами межі. Високий статус у такій групі посідає той, хто не лише дотримується норм, а й активно утверджує їх власною поведінкою.
Завдяки чому відбуваються такі зміни в поведінці? Що за цим криється?
9.9: Коли на Шетлендських островах приймають гостя з Англії, то, пригощаючи його національними стравами, ввічливо вислуховують компліменти, але при цьому спостерігають за емоціями та швидкістю, з якою гість працює виделкою чи ложкою. Таким чином визначають його враження від страв. Дружина фермера, щоб довідатись, як її знайомий А ставиться до її знайомого В, очікуватиме ситуації, коли А в присутності В розмовлятиме з С. Тоді вона аналізуватиме вираз обличчя А, коли він говоритиме про В з С. Не розмовляючи з В і не будучи об'єктом спостереження останнього, А на якийсь час послабить контроль за собою і виявить, що він насправді відчуває до В.
Свідченням якої особливості поведінки людини в групі є таке спостереження? Які функції воно виконує?
9.10. Психологи Г. Кеті і Дж. Тібо створили концепцію міжособистісних стосунків, проілюструвавши її історією взаємин Марії і Сергія з повісті JI. М. Толстого "Сімейне щастя". Вона розпочинається з палкого кохання, яке переходить у місяці насолоди.
Та з часом Марія і Сергій віддаляються одне від одного; навіть народження сина не дає бажаних змін. Марія мало не втрачає Сергія, і лише це змушує її переосмислити свої стосунки з ним. Поступово повертається відчуття щастя. Автори пояснюють: "Результати для будь-кого з учасників процесу взаємодії можуть бути сформульовані в термінах винагород, які отримують учасники, і витрат, які вони несуть; при цьому їх значення залежить від поведінки обох партнерів... В історії Марії і Сепгія винагороди на ранній стадії шлюбу ґрунтувалися на їх потребі і здібності давати любов і прихильність і отримувати їх... На початку шлюбу витрати були незначними". Далі вони зросли так, що виникла необхідність мінімізувати їх. Проте розриву не сталося саме через можливі витрати (засудження довколишніх, почуття провини через порушені зобов'язання та шкоду, яка буде заподіяна Сергієві). Коли ж альтернативний зв'язок з іншою людиною стає неминучим, Марія рятується втечею до чоловіка і сина. Вона "зрозуміла чи згадала, як сильно її майбутнє щастя залежить від них".
Наскільки обґрунтованою є ця концепція? Який напрям психології вона характеризує?
- Е. Т. А. Гофман у новелі "Крихітка Цахес" описав пригоди "маленького виродка", який завдяки чарам феї набув неабиякої популярності і став міністром. Таємним впливом своїх рук фея нагородила Цахеса надзвичайним даром: у товаристві красивих, розсудливих і розумних людей він сам визнається красивим, розсудливим і розумним, до того ж все, що хто-небудь з них думає, говорить або ж робить в його присутності, приписується йому. Довколишні начебто засліплені і з захватом нагороджують Цахеса "винятковими здібностями" за досягнення інших. І лише коли студент Балтазар довідався, що чари криються у трьох червоних волосинках на голові Цахеса і знищив їх, усі раптом побачили нещасне, обділена природою створіння.
Яке психологічне явище у гротескній формі описано в цій новелі? Як його пояснити?
- Визначався ступінь сприятливості міжособистісних стосунків у трьох бригадах, що працювали з різною ефективністю. Одна з них, як було попередньо встановлено, досягла високого рівня групового розвитку, друга — середнього, третя — низького.
З'ясувалося, що в першій бригаді зв'язок між ефективністю спільної діяльності і міжособистісними стосунками був позитивний, у дру- іій — негативний, у третій його взагалі не було.
Як пояснити отримані результати? Яку закономірність вони засвідчують?
- Дві групи досліджуваних виконували завдання, метою якого була узгоджена регуляція напруги кількох електричних лампочок. Першу групу становили студенти, які мали достатній досвід спілкування і спільної діяльності, другу — студенти, що раніше не знали один одного. Після завершення роботи досліджуваним пропонувалось оцінити внесок кожного, включаючи й себе, у спільний результат. Виявилося, що при успішному виконанні завдання оцінки в обох групах збігалися і загалом об'єктивно відображали внесок кожного. Проте при невдачі ступінь збігу і об'єктивності оцінок був вищий у першій групі і значно нижчий у другій.
Чому так сталося? Яке явище у сфері міжособистісних стосунків виявляє себе таким чином?
- Спортсмени оцінювали внески тренера в ділове й емоційне об'єднання команди та ступінь його особистого впливу на її членів. Виявилося, що такі оцінки залежали від рівня групового розвитку команди. Члени команд високого рівня відзначали великий внесок тренера в інтеграцію команди, його високу активність і особистий вплив на спортсменів. Члени команд низького рівня розвитку бачили у своєму тренерові дезорганізатора у сфері емоційних, передусім ділових стосунків, але визнавали його особистий вплив. У свою чергу, тренери, які працювали неефективно, не лише сприймали своїх підлеглих як дезорганізаторів у цих сферах, а й вважали їх безініціативними.
Як пояснити ці результати? На яку закономірність вони вказують?
- На першому етапі дослідження з'ясовувались уявлення вчителів однієї школи про властивості особистості, які повинні бути в "ідеально вихованого" учня. Після цього визначався ступінь збігу таких уявлень. Другий етап давав відповідь на питання, якими моральними критеріями керуються вчителі у виховній роботі з конкретними учнями та наскільки єдині ці критерії. Було встановлено, що такі критерії більш узгоджені між собою, ніж уявлення про те, яким "має бути" учень. Інакше кажучи, вимоги педагогів до учнів, що реально втілювались у їхній педагогічній діяльності, виявились одноріднішими, ніж їхні уявлення про те, якими ці учні повинні бути.
Як пояснити цю закономірність? Яке соціально-психологічне явище вивчалося у такий спосіб?
- В оповіданні А. П. Чехова "Товстий і тонкий" йдеться про випадкову зустріч двох шкільних приятелів. Спочатку вони радо вітають один одного, із захопленням згадують свої витівки та прізвиська. Так було, доки не заговорили про життєві успіхи. Коли з'ясувалося, що "тонкий" лише колезький асесор, а "товстий" — "до таємного дослужився", поведінка першого різко змінилася. Він почав виявляти таку шанобливість, що таємного радника аж "знудило". Він відвернувся від "тонкого", подав йому на прощання руку, яку той потиснув, здійснюючи неприродні рухи та хихикаючи.
Як пояснити зміни у поведінці "тонкого"? Які її особливості висвітлено в оповіданні?
- Під час опитування солдатів з'ясовувалось їхнє бажання брати участь у бойових діях. Першу групу становили новачки, які служили в підрозділах, що цілком складалися з новобранців. Другу групу складали також новачки, але з підрозділів, що вже брали участь у бойових діях. Членами третьої групи були фронтовики з досвідом ведення бойових дій. Виявилося, що в першій групі "готових вступити в зону безпосередніх бойових дій" було 46 %, у другій — 28, у третій — 15 %.
Чому так сталося? Про що свідчать ці дані?
- У процесі застосування соціометрії учнів запитували: "До кого з товаришів ти звернешся по допомогу, коли зіткнешся з труднощами при виконанні домашнього завдання?" Потім фіксувалося, до кого ж насправді звертались учні. Було отримано два ряди даних: якщо у першому випадку були такі, кого ніхто не обирав, то у другому не було. Крім того, реальні вибори здебільшого ґрунтувалися на позитивних, а соціометричні — на негативних емоційних зв'язках.
Яке явище у сфері міжособистісних стосунків ілюструють ці результати? Як вони характеризують соціометрію?
- На першому етапі дослідження з'ясовували соціометричну картину зв'язків між членами групи. На другому досліджувані мали схарактеризувати один одного, послуговуючись певною шкалою оцінок. На третьому етапі кожному з них надавалася можливість довідатися думку про нього, але від суворо обмеженої кількості осіб. Нарешті, у ході четвертого етапу визначався ступінь упевненості кожного в цій думці. Було виявлено, що між результатами першого і другого етапів дослідження зв'язку практично немає. Проте між результатами другого і третього етапів він є, причому кількість виборів, які отримав кожен досліджуваний, корелює з характеристикою, яку він отримав з боку групи. Засвідчено також високий ступінь упевненості досліджуваного в оцінках товаришів.
Яке явище у сфері міжособистісних стосунків досліджували у такий спосіб? Про що свідчать отримані результати?
- А. С. Макаренко писав: "Первинний колектив, тобто колектив, який уже не повинен ділитися далі на дрібніші колективи, не може бути меншим 7 і більше 15 осіб. Я не знаю, чому це так, я цього не враховував. Я лише знаю, що якщо первинний колектив менше 7 чоловік, він починає перетворюватися в дружній колектив, в замкнену групу друзів і приятелів. Первинний колектив понад 15 осіб завжди прагне до поділу на два колективи, завжди є лінія поділу".
Чи це дійсно так? Чи є якийсь оптимальний розмір групи ("первинного колективу ")?
- Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: "По телебаченню демонстрували цікавий психологічний експеримент. Група з 7 чоловік отримала інструкцію: "Перед Вами на аркуші ліворуч накреслено контрольну лінію, а праворуч — три лінії різної довжини. Одна з цих ліній такої самої довжини, як і контрольна. Ви повинні вказати її". Різниця в довжині ліній була настільки очевидною, що помилитися було неможливо. Проте секрет цього експерименту полягав у тому, що всі члени групи, за винятком одного (який, власне, і був досліджуваним), були підставними особами: вони давали заздалегідь узгоджені неправильні оцінки. Виявилося, що близько ЗО % досліджуваних погодилися з оцінкою підставних осіб. Отже, в умовах групового тиску люди свідомо йдуть на обман. Чому серед людей так багато обманщиків? Як же можна вірити людям?"
Що Ви відповісте цьому учневі?
- Якщо підходити до людини як до продукту тривалої еволюції, то слід очікувати, що й органи її тіла будуть досконалішими, ніж у живих істот, які перебувають на нижчих щаблях еволюції. Принаймні органи чуття людини повинні мати вищу чутливість, ніж ті самі органи у вищих тварин. Проте це суперечить відомому факту: чутливість тварин значно вища, ніж людини.
Як пояснити цей факт? Чим відрізняються органи чуття людини і тварин?
- Побутує уявлення, що для наукового пояснення природи відчуттів потрібно вивчити, з одного боку, роботу певного органу чуття, починаючи від моменту дії подразника на рецептор і закінчуючи переробкою нервових імпульсів у відповідних центрах мозку, та фізичні властивості самого подразника, з іншого. Зіставлення цих двох рядів даних начебто дасть бажаний результат: допоможе зрозуміти, як виникає відчуття.
Наскільки обґрунтоване таке уявлення? Яка концепція відчуттів за ним криється?
- Військовий хірург, обстежуючи рану бійця, нерідко використовує зонд — медичний інструмент, який має вигляд металічного стержня. Він вводить його в рану і визначає місцеположення кулі, при цьому досить чітко відчуваючи її саме там, де вона знаходиться. Проте цікаво: по ідеї куля повинна відчуватись у точці її контакту з нервовими закінченнями на шкірі руки. В даному ж випадку місцеположення подразника (кулі) і рецептора (руки) не збігаються. Сенсорний образ кулі нібито накладається на предмет, що знаходиться в тілі пораненого.
Чому так відбувається? Який механізм формування сенсорного образу виявляється таким чином?
- Відомо, що у відчуттях твердості чи пружності безпосередньо відображаються властивості об'єкта (твердість чи пружність), який контактує з дотиковим аналізатором. Проте відчуття якогось кольору чи звука певної висоти не збігається з фізичними характеристиками цих подразників (частотою світлових або звукових хвиль), адже фізика не приписує світловій хвилі властивість червоного чи зеленого кольору, хоча є реальні підстави вважати твердість чи пружність об'єктивними властивостями фізичних тіл.
Відповідають чи не відповідають якості відчуттів фізичним характеристикам об'єктів? Чи відтворюється у відчуттях реальність?
- Якщо подразнювати слабким електричним струмом рецептори найрізноманітніших аналізаторів (зорового, слухового, дотикового), то досліджуваний відчуватиме світло, шум, біль тощо. Цей самий ефект виникатиме і при дії на ці самі аналізатори фокусованого ультразвуку. Тому можна дійти висновку, що у відчуттях відтворюються не властивості подразників, а стани відповідних аналізаторів.
Наскільки обґрунтований такий висновок? Яка концепція відчуттів за ним приховується?
- Відомо, що відчуття викликає лише подразник, інтенсивність якого досягає певної (порогової) величини. Проте дослідженнями було встановлено факт непостійності значень порогів відчуття досліджуваного (той самий подразник то викликав, то не викликав відчуття). Виявлено також, що крива залежності частоти відповідей досліджуваного ("Так, бачу", "Так, чую") від величини подразника має не ступеневий, як слід було б очікувати, а безперервний характер.
Як узгодити ці дані з уявленням про пороги відчуттів? Чи є взагалі такі пороги?
- Наркісу, героєві телефільму "Перехідний вік", притаманна надзвичайна чутливість нюхових відчуттів. Він працює дегустатором на фірмі, що виготовляє парфуми, і бере участь у створенні нових зразків продукції. Наркіс легко розрізняє будь-які духи, його надзвичайні здібності допомагають навіть у роботі слідчих органів. Та сімейні чвари героя призводять до втрати нюхової чутливості; вона відновлюється лише тоді, коли він отримує шанс налагодити стосунки з дружиною.
Як цей приклад характеризує природу відчуттів? Чим зумовлений нюх: спадковістю чи систематичними вправами?
- Французький філософ Е.-Б. Кондільяк у "Трактаті про відчуття" (1754) запропонував читачеві уявити статую, в якої послідовно з'являються різні органи чуття: спочатку зір, потім слух, дотик і т.д. На його думку, це призведе до оживлення людини з ц здатністю міркувати, мріяти, кохати і ненавидіти.
А Чи є вдалою така ілюстрація? Чи окреслює вона місце і роль відчуттів у психічному житті людини?
- Сліпоглухоніма О. І. Скороходова свідчить: "Шум і звуки уявляються мені у вигляді безперервних вібрацій, які я відчуваю, коли йду вулицею або їду в трамваї, тролейбусі... Якщо я все ж таки захочу уявити людські голоси, то звуки я відчуваю кінчиками пальців, тому що деяких своїх знайомих, а також власний голос я "слухаю" руками... Якщо я спробую висловити свої уявлення поетичною мовою, то це буде приблизно так: усе життя, яке протікає навкруги, відділене від мене "скляною стіною". Зрячі люди бачать все навколишнє і можуть розповісти мені про це, але як тільки я хочу безпосередньо сприймати це життя, без допомоги зрячих і чуючих, я наштовхуюсь на тонку "скляну стіну", яка здається мені справжньою "китайською стіною".
Як це свідчення характеризує природу відчуттів? Чому виникає "китайська стіна "?
- Відомий фізіолог XIX ст. Й. Мюллер твердив: "Одна й та сама зовнішня причина викликає різні відчуття в різних органах чуття залежно від їх природи... Відчуття, властиві кожному чутливому нерву, можуть бути викликані багатьма як внутрішніми, так і зовнішніми впливами... Відчуття передають у свідомість не якості або стани зовнішніх сил, а якості і стани чутливого нерва, що визначаються зовнішньою причиною, і ці якості різні для різних чутливих нервів".
Чи пояснює ця концепція природу відчуттів? На яких фактах вона ґрунтується?
- У першій серії експерименту на шкіру руки досліджуваного подавали подразник у вигляді інтенсивного кольору, попередньо відфільтрованого від променів інфрачервоної частини спектра, після чого на неї діяв шкірний електроподразник. Багаторазове поєднання цих подразників не викликало умовно-рефлекторної реакції — зняття руки з приладу. У другій серії досліджуваним повідомляли, що вони мають зняти руку до дії шкірного електроподразника, орієнтуючись на "попереджувальний" вплив. Це було світло, про що ні у першій, ні в другій серії вони не знали. Проте у другій серії досліджувані навчилися знімати руку через кілька секунд після початку дії світла. При цьому вони відзначали появу на шкірі невиразних відчуттів, що передували шкірному електроподразнику.
Чому відрізнялися результати першої і другої серій експерименту? На яку закономірність виникнення відчуттів вони вказують?
- Під час вивчення порогів звуковисотного слуху досліджувані мали проспівувати задані звуки і порівнювати їх за висотою. З'ясувалося, що при підлаштовуванні (спочатку грубому, а потім усе точнішому) рухів голосових зв'язок досліджуваних до фізичних параметрів звуку пороги різко падають — інколи у 6—8 разів. Якщо ж можливості такого підлаштовування не було, здатність розрізняти звуки за висотою втрачалася. Було встановлено, що у випадку мовно-тембрального слуху місце вокальної моторики заступають рухи органів артикуляції.
Про що свідчать ці дані? Як вони характеризують природу відчуттів?
- Чотири групи вантажників протягом зміни переносили ящики однієї ваги, але різного кольору: чорного, коричневого, жовтого і білого. Опитування показало, що робітники, які носили чорні і коричневі ящики, в кінці зміни скаржилися на втому. У двох інших групах такого не було.
Поясніть це явище. Яка особливість відчуттів виявилася таким чином?
- Відомі випадки, коли дитина дошкільного віку, ще не відчуваючи симптомів захворювання, що починається, береться "лікувати" свою ляльку. Цікаво, що хворобливі зміни у стані організму першими помічають матері цих дітей.
Чому хворобливі відчуття дітей виявляються таким чином? Про який вид відчуття йдеться?
- Для концертного залу було замовлено світломузикальний пристрій, який мав умикатись останнім дзвінком і вимикатись підняттям завіси. При цьому інтенсивність звукових і світлових сигналів мала ледь помітно зменшуватися до цілковитого зникнення. За проектом, максимальна величина світла була 30 лк, а звуку — 40 дБ.
Якій величині повинен дорівнювати період зменшення інтенсивності звуку? Як це можна визначити?
- У попередній серії експериментів досліджуваного вчили визначати силу звуку в 15 дБ як у "чистому" вигляді, так і у вигляді "додатка" до іншого звуку, силу якого йому не повідомляли. В основній серії через певні проміжки часу подавався ряд звуків (15 дБ, 30, 45, 60, 75, 90, 105, 120 дБ) з проханням указати на кожне наступне, починаючи з другого, збільшення сили звуку на "додаток". Виявилося, що досліджувані називали лише звуки інтенсивністю 30, 60 і 120 дБ.
Якою закономірністю можна пояснити ці результати? Про що вони свідчать?
- При вивченні умов видимості берегових маяків було встановлено, що джерело світла тривалістю 75 мс здається яскравішим, ніж тривалістю 400 мс. Перевірка показала, що при збільшенні тривалості до 150 мс спостерігається спочатку нелінійне зростання, а потім таке саме нелінійне зниження яскравості.
Що це за ефект? Як його можна пояснити?
- Досліджуваним пропонували різні запахи співвіднести з довільно вибраними звуковими тонами чи відтінками світла. З'ясувалося, що вони співвідносили конкретні запахи з суворо визначеними тонами і відтінками, причому запахи речовин, молекули яких містять більше число атомів вуглецю, співвідносили з темнішими, а менше — зі світлішими відтінками. Наприклад, один відчував їх то як "дзвінкі", то як "солоні" або "хрусткі".
Що це за явище? Як можна пояснити отримані результати?
- Віктор К., сліпоглухонімий від народження, був прийнятий в дитбудинок для сліпоглухонімих дітей у віці 10 років. До того батьки навчили його самостійно їсти, вдягатись, умиватись, користуватися туалетом. На сьомому році перебування в дитбудинку він уже міг спілкуватися з іншими людьми за допомогою дактильного ("ручного") мовлення, відповідати у такий спосіб на запитання і самостійно запитувати, міг описати (за допомогою шрифту Брайля) подію, свідком якої був. Навчився також говорити, але зрозуміти його було важко через нерозбірливість мовлення. Подібні факти (четверо сліпоглухонімих, наприклад, закінчили у 80-х роках Московський університет, О. Келлер та О. І. Скороходова стали всесвітньо відомими вченими) заклали підвалини теорії, яка стверджує принципову можливість цілеспрямованого формування людської психіки, незважаючи на несприятливі обставини життя.
На яких закономірностях відчуттів ґрунтується принцип, покладений в основу такого навчання? Чи можна прийняти цю теорію?
- У новонароджених кошенят нервові клітини в зоровій корі функціонують так само, як і відповідні нейрони дорослої кішки. Цей факт потребує пояснення, оскільки відомо, що їхні очі відкриваються лише на восьмий день після народження. Якщо в період від чотирьох до шести тижнів після народження кошенят утримувати в темряві, їхній зір буде сильно і надовго порушений, хоча до і після цього вони перебуватимуть у нормальних умовах. Навіть якщо в цей період хоча б на кілька днів закрити лише одне око, його чутливість помітно знизиться.
Про що свідчать ці дані? Як вони характеризують природу відчуттів?