Несе в собі логіку історичного поступу психологічної думки. Відтворення цієї логіки здійснюється з використанням принципів історико-психологічного аналізу
| Вид материала | Документы |
- Програма навчального курсу Рівне 2008, 317.15kb.
- Затверджений районною експертною комісією психологічної служби експертизи психологічного, 788.79kb.
- Аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності товариства з обмеженою, 332.46kb.
- Програма формування психологічної готовності вихованців пнз еколого-натуралістичного, 372.01kb.
- Національна концепція як основа побудови Української держави, 74.6kb.
- Конкурс «Мотивуй / Демотивуй» затравка (главная страница конкурсов) Іноді нестерпно, 86.47kb.
- Про діяльність психологічної служби у знз, 193.98kb.
- Реферат з логіки на тему:, 80.53kb.
- Опис модуля напрями – со,ср назва модуля, 16.63kb.
- Логіка – наука філософська чи математична?, 61.48kb.
2.21. Уявіть , що до Вас звертається допитливий учень: "Психіка, з погляду матеріалістичної психології, — це відображення об'єктивно існуючої реальності. Звідси випливає, що зміст психіки людини вичерпується її оточенням і тому може бути пояснений виходячи з тих умов, у яких вона перебуває. З цього визначення також випливає, що психіка сама по собі нічого не вносить у відображення зовнішнього світу. Проте все це не узгоджується бодай з тим, що важко знайти двох людей, які ідентичні за психічним складом".
Що Ви відповісте цьому учневі?
- Головною проблемою філософського етапу історії психології є проблема душі і тіла, яка висвітлює складні взаємовідношення різнорідних, притаманних людині, явищ. На цьому етапі вона розв'язувалася створенням умоглядних психологічних теорій і тому, можливо, не знайшла задовільного пояснення. Проте науковий етап також не дав бажаних результатів. Хоча вона й отримала тут назву психофізіологічної проблеми, виявити конкретні шляхи переходу від фізіологічного (тіло) до психічного (душа) й досі не вдається.
Чому саме ця проблема є головною в історії психології? Чому вона не знаходить розв'язання?
- Письменник О. Бєляєв створив у своїй уяві голову професора Доуеля, наділену здатністю відчувати, мислити, пригадувати, тобто здатністю продукувати психіку. Цей фантастичний образ має під собою реальні підстави, оскільки голову (точніше, мозок) вважають органом психіки, а психіку відповідно функцією мозку.
Чи могла насправді так функціонувати голова професора Доуеля? Чи буде така голова мислити?
- Учені-природознавці, досліджуючи процес виникнення чуттєвого психічного образу того чи того предмета — об'єкта сприймання, нерідко в неявній формі звертаються ще до середньовічної ідеї "гомункулуса" — безтілесної живої істоти, яка начебто знаходиться в мозкові і звідти керує побудовою образу. Прикладом можуть бути характерні твердження: "Черпаючи інформацію із зовнішнього світу, мозок створює її образ" або "В мозкові виникає образ навколишнього світу".
Чим викликана живучість цієї ідеї? Як по-іншому можна пояснити процес виникнення чуттєвого психічного образу?
- З науковою метою фізіологи вивчають плід людини, видалений з тіла жінки після вимушеної операції. Один такий плід важив усього 520 г (вага новонародженої дитини понад 3000 г), але вже випивав 8 кубиків молока (дитина випиває до 150 кубиків). При цьому в нього був повністю сформований механізм смоктання: у відповідь на подразнення ротової порожнини молоком плід починав робити смоктальні рухи, втрачаючи свою інтенсивність у міру насичення. Варто було трохи підсолити молоко, як плід одразу ж випльовував його.
Дією якої фізіологічної системи можна пояснити таку поведінку плода? Яка теорія пояснює закономірності функціонування цієї системи?
- Хворі з масивними ушкодженнями певних ділянок головного мозку адекватно сприймають і впізнають прості зображення, літери і цифри, читають окремі слова і навіть фрази. Проте предмети, показані в незвичних умовах, вони оцінюють неправильно. Перевернутий капелюх вони часто сприймають як тарілку, кашкет — як годинник, краватку — як птаха, теплохід — як голуба з розкритим дзьобом, склянку на блюдці — як пам'ятник тощо. Такі хворі також нездатні виділити на шаховій дошці фігуру "білий хрест з чорною серединою".
Порушення якого блоку мозку має місце у цьому випадку? Які функції він виконує?
- Якщо у глухонімої людини вражена ліва півкуля мозку, вона продовжує користуватися мовою жестів, де кожен з них передає окреме слово, проте при цьому втрачає здатність застосовувати пальцеву абетку у випадку, коли кожен знак відповідає літері письмового мовлення. Подібне явище виявляють японці з ушкодженням цієї ж півкулі. В них порушується складова абетка (хірагана і катакана), що позначає озвучені слова, проте вони продовжують користуватись ієрогліфікою — словесним письмом, де кожне значення передається за допомогою особливого символу.
Як пояснити ці випадки? Наслідком якого ушкодження мозку вони є?
- З погляду матеріалізму світ єдиний, причому його єдність полягає саме в матеріальності. Проте не можна не бачити якісної відмінності психічних явищ від фізичних, безумовно, матеріальних. Останні, зокрема, мають не лише часові, а й просторові характеристики, тоді як у перших такі відсутні. Думка про відстань від Землі до Юпітера, наприклад, не має довжини, а щоб її описати, не потрібно знати про ширину та обсяг, тобто все те, що необхідно для визначення будь-якого фізичного явища.
Яка проблема психології характеризується таким чином? Чи перебуває психіка в межах матеріального світу?
- Дослідження в галузі наукової творчості виявили схожість мислення вчених, які живуть в одну історичну епоху. Вони можуть не знати про існування один одного, проте їх об'єднує використання певної категорії, що описує той чи той аспект реальності. В психології, наприклад, такими категоріями є: образ, дія, мотив, психосоціальні стосунки тощо. Тому, навіть не усвідомлюючи цього, вчені пропонують близькі варіанти розв'язання проблем, що постають перед ними.
Про яку реальність йдеться? Як пояснити її існування?
- За даними досліджень, мислення нашого сучасника і людини далекого минулого, представника Сходу і Заходу, розвиненої і нерозвиненої цивілізації, мешканця мегаполісу і віддаленого села має певні відмінності. Кожен буде дещо по-іншому сприймати і пояснювати події, до яких причетний.
Які чинники зумовлюють такі відмінності? Як ці дані характеризують психіку?
- Американський нейрофізіолог Дж. Екклз висунув теорію, яка обґрунтовує існування трьох різних світів. Світ І — це матерія, фізичні об'єкти, а також людський мозок. Світ II — стани свідомості, ідеї, знання, воля та самосвідомість. Світ III — світ філософії, історії, науки, мистецтва. "Світ II, — твердить Екклз, — є підвалиною нашої реальності. Наші свідомі переживання є підвалиною наших знань про світ І, який, таким чином, виступає світом похідної реальності, світом-дериватом"
Розв’язок якої психологічної проблеми пропонує цей учений? Чи можна з ним погодитись?
- Спостереження за психічним розвитком дітей свідчать про те, що дитина усвідомлює певну річ, лише називаючи її; коло усвідомлюваного зростає разом з оволодінням нею мовленням. При цьому обмеження можливості спілкування дитини з дорослими неминуче призводить до затримки розвитку її свідомості. Якщо з якихось причин дитина виростає не серед людей, а серед тварин (такі випадки траплялися), то такої здатності, як свідомість, вона взагалі не має.
Про що свідчить це спостереження? Чи є свідомість наслідком оволодіння дитиною мовленням?
- Очевидно, що все, зроблене людськими руками, спочатку було створено в людській голові. Відтак, продукти людської діяльності є предметним втіленням психічного образу, або світ предметів є об'єктивно існуючою психологією людини.
Чи буде справедливим такий висновок? Що він може дати для розуміння психології людини?
- Для обґрунтування свого розуміння процесу виникнення чуттєвого образу психолог застосував "загадкові картинки". Він заздалегідь не повідомляв досліджуваним, що саме слід шукати, а пропонував їм відшукати якийсь замаскований предмет. Виявилося, що і в цьому випадку досліджувані успішно виконували завдання.
Про яке саме розуміння процесу виникнення чуттєвого образу свідчить цей експеримент? Яка закономірність виявляється таким чином?
- У пацієнта, який потрапив у складну життєву ситуацію, з'являються спазми при ковтанні ("він не може це проковтнути"). Другий пацієнт за аналогічних умов страждає на напади астми ("він не може дихати атмосферою цього дому"). В третього паралізує ноги ("він не може ходити"). Четвертий, якого нудить під час їди, "не може перетравити" якийсь неприємний факт.
Що дають подібні випадки для розуміння людської психіки? Яке явище вони ілюструють?
- Класична наука, зокрема класична психологія, виходить 11 припущення, що досліджуване нею природне явище існує "саме по собі" і може вивчатися шляхом аналізу чинників, що впливають на нього. При цьому людина як суб'єкт протиставляється об'єктові, який існує незалежно від неї. Проте після появи некласичної фізики це припущення вже не здається безсумнівним. За словами відомого фізика-теоретика В. Гейзенберга, "в описання атомних процесів знову вводиться суб'єктивний елемент, оскільки вимірювальний прилад створений спостерігачем. Ми повинні пам'ятати: те, що ми спостерігаємо, — це не сама природа, а природа, що постає в тому вигляді, в якому виявляється завдяки нашому способу постановки питання".
Які наслідки випливають з цієї ситуації для психології? Які проблеми психології можуть бути переосмислені у зв'язку з цим?
- У трактаті "Про життя" великий російський письменник Л. М. Толстой писав: "Мой брат умер, кокон его, правда, остался пустой, я не вижу его в той форме, в которой я до этого вид ел его, но исчезновение его из моих глаз не уничтожило моего отношения к нему... Осталось воспоминание — не воспоминание его рук, лица, глаз, а воспоминание его духовного образа... Воспоминание это не есть только представление, но воспоминание это есть что-то такое, что действует на меня и действует точно так же, как действовала на меня жизнь моего брата во время его земного существования... На каком же основании, чувствуя на себе эту силу жизни точно такою же, какою она была при плотском существовании моего брата, то есть как его отношение к миру, уяснявшее мне мое отношение к миру, я могу утверждать, что мой брат не имеет более жизни?.. Я не вижу больше, как он меня держит, но чувствую всем существом, что он все еще держит меня и, следовательно, существует".
Яке психологічне явище описує письменник? Як можна пояснити його природу?
- Поет О. Мандельштам (1891—1938) так описував зміни в психології його сучасників: "Ныне европейцы выброшены из своих биографий, как шары из биллиардных луз, и законами их деятельности, как столкновением шаров на биллиардном поле, управляет один принцип: угол падения равен углу отражения... Интерес к психологической мотивировке... в корне дискредитирован наступившим бессилием психологических мотивов перед реальными силами, чья расправа с психологической мотивировкой час от часу становится более жесткой".
Як пояснити це явище з погляду психології? Як психологічно охарактеризувати історичний час?
- У фільмі режисера Л. Шепітько "Сходження" (за повістю В. Викова "Сотников") досліджується поведінка людини в ситуації вибору між життям і смертю. Одного з героїв — партизана Рибака — товариші знають як відчайдушну і хоробру людину, яка неодноразово піднімалася разом з усіма в атаку. Інший — партизан Сотников — мовчазний і непомітний чоловік, який нічим особливим себе не виявив. Проте у критичній ситуації ціною зради товаришів життя обрав саме Рибак. Сотников обрав смерть і мужньо зустрів її.
Як пояснити поведінку цих людей? Що можна сказати про особистість кожного?
- У романі У. Голдінга "Володар мух" описано ситуацію, коли внаслідок авіаційної катастрофи врятувалися лише діти. І хоча вони й потрапили на острів, де збереглись усі досягнення цивілізації, проте не змогли освоїти їх і невдовзі деградували до варварства.
Про що свідчить описана ситуація? Які закономірності формування психіки вона висвітлює?
3.20. У первісному суспільстві людина була нерозривно пов'язана зі своїм родом, і цей зв'язок визначав її життя від народження до смерті. За доби феодалізму людське життя залежало від належності до того чи іншого класу. За середньовіччя життя людини суворо регламентувалося з боку релігії. І лише доба Відродження відкрила можливості для самореалізації, коло яких з часом розширилося.
Що лежить в основі життєвого шляху людини? Чи має життєвий шлях власну логіку?
3.21. Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: "Сучасна наука доводить, що органом людської психіки є головний мозок. Справді, добре відомо, що ушкодження мозку одразу ж спричинює певні зміни у психіці. Проте мені незрозуміло інше, коли я переживаю, то відчуваю, що в мене, як кажуть, "болить душа". Причому цей біль віддається у мене в грудях, а не в голові, як слід було б чекати. Чому так відбувається? Може, органом нашого розуму і є мозок, але органом почуттів є все ж таки серце".
Що Ви відповісте цьому учневі?
- Матеріалістична психологія спочатку пов'язувала виникнення психіки з появою людини в процесі еволюції. Пізніше поширилися теорії, за якими психіка є властивістю живої матерії. Нарешті, психіку стали вважати властивістю організмів, що мають нервову систему.
Чи пояснює остання теорія проблему виникнення психіки? Чи є нервова система ознакою виникнення психіки?
- Відомо, що психіка з'являється в організмів, здатних здійснювати рух на основі притаманної їм нервової системи. Проте губки позбавлені нервових утворень і рухаються за допомогою примітивних м'язів. До того ж рухи властиві й рослинам (унаслідок швидкого підвищення тиску рідини, що притискає оболонку плазми до клітинної оболонки і напружує її). Наприклад, у мімози ефект від поранення однієї з пелюсток кінцевої пари великого перистого листка передається судинними пучками уздовж центрального черешка й викликає попарне складання всіх інших пелюсток. Причому такі рухи бувають дуже швидкими. Наприклад, листки мухоловки при доторканні до них лапок комахи миттєво закриваються.
Чи можна пов'язувати виникнення психіки з рухами організмів? Що може бути критерієм виникнення психіки?
- Дафнію — водяну блоху (рід безхребетних підзагону гіллястовусих ракоподібних) — піпеткою переносили в скляну трубку, горизонтальне коліно якої було спрямоване в бік освітленої стінки акваріума. Вона швидко спускалася вертикальною частиною трубки до точки вигину і починала рухатись уже по горизонтальному коліну в напрямку до світла. Потім цю частину послідовно повертали на 45°, 90°, 130° і, нарешті, на 180° в бік від лінії поширення світла. В усіх цих випадках дафнія, щоразу повільніше, випливала з трубки і рухалася до світла. Повторення дослідів показало, що з часом швидкість проходження дафнії у трубці зростала і наближалася до швидкості, необхідної для проходження грубки, оберненої прямо до світла.
Як пояснити результати цього експерименту? Чи свідчать вони про наявність у дафнії психіки?
- Мурашиний лев (родина комах загону сітчастокрилих), щойно вилупившись з яєчка, виповзає на мурашину доріжку, що приваблює його запахом мурашиної кислоти. Там він вибирає суху піщану ділянку, на якій викопує ямку й ховається на її дні. Мураха, яка біжить цією доріжкою, оббігає ямку, але при цьому неминуче скочує вниз кілька піщинок, що падають на голову мурашиного лева. Мурашиний лев сильним рухом голови викидає струмінь піску саме в той бік, звідки на нього посипались піщинки, і збиває мураху. Та падає прямо у розкриті щелепи мурашиного лева, якому залишається лише задовольнити свою потребу в їжі.
Як пояснити таку поведінку? Яку роль у ній відіграє психіка?
- На очах у мавпи дослідник ховав фрукти за глуху перегородку, а потім непомітно підміняв їх на капусту. Тварина починила шукати бачене. Проте, знайшовши капусту, вона не припиняла пошуків доти, доки дослідник не давав їй фрукти. Такі ж результати дали експерименти з лисицями та собаками.
Про що свідчать ці результати? На якій стадії розвитку психіки перебувають ці тварини?
- Поза кліткою, в якій сидить шимпанзе, на відстані, що не дозволяє дотягнутися кінцівкою, кладуть принаду (банан, апельсин). У клітці лежить палка. Мавпа може наблизити до себе принаду, лише скориставшись палкою. Спочатку вона намагається схопити фрукти безпосередньо рукою. Ці спроби не приносять успіху. Активність шимпанзе на деякий час начебто згасає. Тварина відволікається від принади, не намагається більше дістати її. Потім знову вдається до таких спроб, але тепер уже бере палку, протягує її до плоду, доторкується до нього, тягне палку назад, знову протягує її і знову тягне назад. У результаті плід усе більше наближується до мавпи, зрештою, вона здобуває його. Задачу розв'язано.
Як пояснити таку поведінку тварини? Про яку стадію розвитку психіки вона свідчить?
- Один шимпанзе не відрізнявся кмітливістю. Він неодноразово бачив, як інші мавпи використовували ящик як підставку, щоб дістати принаду. Шимпанзе також підходив до ящика, але замість того, щоб посунути його в напрямку до принади, або ж залазив на нього і стрибав вертикально, хоча принада була в іншому місці, або ж намагався підстрибнути із землі. Він не міг повторити дію в цілому і копіював лише окремі її частини. Тільки після багатьох демонстрацій правильної дії він зміг повторити її, та й то не у найоптимальніший спосіб.
Про що свідчить цей випадок? Чому цей шимпанзе виявився нездатним розв'язати задачу, доступну іншим?
- Спостереження за термітами (загін суспільних комах) під час побудови ними гнізда (термітника) дало змогу виокремити три фази їхньої спільної діяльності. На першій фазі спостерігається безладна й неузгоджена активність, та й то лише окремих комах. На другій фазі до будівництва залучаються майже всі терміти: одні з них переносять глиняні кульки і розкладають їх будь- де, інші починають рити галерею. Проте, кожен з них діє сам по собі, і тоді буває так, що один терміт хапає й відносить кульку, щойно принесену іншим. Третя фаза характеризується вже узгодженою поведінкою і починається тоді, коли в деяких місцях будівництва з'являється накопичення кульок. Тепер уже всі комахи займаються викладанням стовпів — підмурівка термітника, причому кульки вони складають не в центрі стовпа, а трохи ближче до краю. Це дає початок арці.
У чому причина узгодженості поведінки термітів? Як пояснюється перехід від однієї фази поведінки до іншої?
- Песці, на шляху яких клали принаду, особливим пристроєм з'єднану з націленою на них рушницею, хапали її і відразу ж гинули. Проте невдовзі вони почали проривати у снігу хід і брати принаду знизу, не потрапляючи під кулю. Олені також замість юго, щоб бігти від шуму, що його зчиняють загоничі, в бік мисливців, з часом змінювали напрямок руху: починали бігти на шум, прориваючись таким чином через лінію загоничів і рятуючись.
Про що свідчить така поведінка? На якій стадії розвитку психіки перебувають ці тварини?
- Шестилітню шимпанзе на ім'я Уошо вдалося навчити близько 90 жестів мови глухонімих, що позначають предмети, дії І події. Серед інших вона засвоїла також жест "я". В ряді випадків мавпа створювала жести самостійно. Наприклад, рухами руки навколо шиї і грудей вона позначала слово "нагрудник". Уошо виявилася здібною об'єднувати жести за значеннями речей, наприклад таких, як ложка і виделка, цвяхи і шурупи. Вона впізнавала знайомі речі на фотографіях і позначала їх відповідними жестами. Глухонімі люди розуміли до 70 % жестів Уошо. Ще більших успіхів досягли в навчанні шимпанзе Сари, яке здійснювали за допомогою пластмасових фігурок, закріплених на дошці. Вони позначали речі, властивості, процеси, родові поняття, відношення між речами. В результаті шимпанзе змогла зрозуміти таке речення: "Якщо Сара братиме банан, то Сара не отримає шоколад". І хоча Сара віддає перевагу бананові, вона бере яблуко і явно очікує на шоколад.
Про що свідчать результати такого навчання? Чи оволоділи ці тварини мовленням?
- Шимпанзе не зможе дістати принаду, що знаходиться у вузькій трубі, навіть тоді, коли застосує палку. Вона бере палку і багато разів намагається притягнути банан до себе замість того, щоб виштовхнути його з труби. Цікаво, що нездатність мавп розв'язувати подібні задачі використовують при їх відновлюванні. Для цього на дно великої скляної банки кладуть принаду. Мавпа чапає принаду і вже не відпускає її, але тепер вона вже не може витягти назад кінцівку, що й робить її легкою здобиччю ловця.
Чому людиноподібні мавпи не розв'язують такі задачі? Про яку особливість психіки тварин, що радикально відрізняє її від психіки людини, йдеться?
4.12. У науково-фантастичному романі французького письменника Веркора "Люди чи тварини?" описано виявлені у наші дні істоти, які дістали назву тропі. Вони полюють, вміють видобувати вогонь і використовують його для примітивного приготування їжі — копчення м'яса. Найкмітливіші з них навчились користуватися сірниками. Знаряддя полювання тропі виготовляють з каменю. Для цього вони б'ють по каменю з великою точністю, відсікаючи від нього спочатку великі, а потім усе менші шматки. Причому вони займаються виготовленням знарядь навіть у разі неможливості застосувати їх. їм показали, як користуватися долотом і зубилом, але тропі зуміли скористатися тільки другим інструментом. Унаслідок спеціального навчання ці істоти навчилися вимовляти п'ять-шість слів, поступаючись у мовному розвитку трирічній дитині. Дослідження мозку померлих тропі показали, що звивини в них майже такі самі, як і в людини, але менш чіткі і глибокі.
Як відповісти на запитання, винесене автором у назву роману? За якими критеріями можна відрізнити людину від тварин?