Лекція Еластичність попиту І пропозиції та її застосування

Вид материала

Лекція

Содержание Мета вивчення теми Програмний зміст теми Аргументи проти мінімуму заробітної плати Аргументи за встановлення мінімуму заробітної плати

Подобный материал:

• Тема 1 Попит І пропозиція. Еластичність та її застосування, 123.49kb.
• Програма комплексного вступного випробування за спеціальністю «Маркетинг» Моделі споживчої, 61.83kb.
• План Економічна природа попиту та пропозиції > Діалектична залежність попиту І пропозиції,, 78.08kb.
• 1. Закон пропозиції. Взаємодія попиту І пропозиції. Ринкова рівновага. Сутність, 17.16kb.
• Закони попиту та пропозиції як основа ринкового ціноутворення, 102.82kb.
• Реферат на тему: Інфляція в Україні (з 2001 по 2005 рр.), 11.62kb.
• Ринок цінних паперів у ринкових відносинахпла, 1212.17kb.
• Пропозиції від фпбау до Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності, 54.64kb.
• Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні”, 880.34kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 359.64kb.

Лекція 9. Заробітна плата і ринок праці

Мета вивчення теми: зрозуміти та засвоїти сутність і механізм формування загального рівня ставок заробітної плати, визначення ставок заробітної плати на конкретних ринках праці, вплив профспілок на встановлення ставок заробітної плати, економічний ефект законодавчого встановлення мінімальної заробітної плати, що таке інвестування в людський капітал і яке економічне значення воно має.

План лекції

1. Визначення сутності заробітної плати.
   
2. Продуктивність праці як визначальний фактор загального рівня заробітної плати по країнах та їх регіонах.
   
3. Чисто конкурентна модель визначення заробітної плати на конкретних ринках праці.
   
4. Монопсонічна модель визначення заробітної плати на конкретних ринках праці.
   
5. Модель визначення заробітної плати з участю профспілок, які діють в напрямку підвищення попиту на працю.
   
6. Модель визначення заробітної плати з участю профспілок замкненого (цехового) типу.
   
7. Модель визначення заробітної плати з допомогою профспілок відкритого (галузевого) типу. Підвищення заробітної плати та безробіття.
   
8. Модель визначення заробітної плати в умовах двосторонньої монополії.
   
9. Законодавче встановлення мінімальної заробітної плати та зайнятість.
   
10. Диференціація ставок заробітної плати.
    
11. Інвестиції в людський капітал.
    

Література

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. – М.: Республика, 1992, том 2, глава 30, с. 157-175.

Долан Е.Дж., Линдсей Д. Микроэкономика С.-Пб.: ОА’’Санкт-Петербург оркестр’’, 1994, глава 10, с. 246-258.

Дзюбик С., Рівак О. Основи економічної теорії. – Київ: Основи, 1994, розділ 17, с. 282-295.

Терміни і поняття, які треба добре знати

Ставка заробітної плати, номінальна ставка заробітної плати, реальна ставка заробітної плати, конкурентний ринок праці, монопсонія, відкриті і закриті профспілки, ліцензування професій, двостороння монополія, мінімальна заробітна плата, диференційована заробітна плата, не конкуруючі групи, вирівнюванні відмінності і інвестиції в людський капітал.

Програмний зміст теми

Проблеми теми розкриваються у відповідності до теорії граничної продуктивності.

1. Визначення сутності заробітної плати

Ставка заробітної плати – це ціна трудових послуг, які надаються їх замовникам.

Трудові послуги надають іншим не тільки наймані працівники, а і фахівці приватної практики, володарі приватних дрібних підприємств. Заробітна плата може мати різні форми, в тому числі і гонорари, премії, комісійні виплати, таке інше. Треба розрізняти поняття „ставка” „заробітної плати” і „загальні заробітки”. Ставка заробітної плати, як уже визначалося, – це ціна за одиницю послуг праці за одиницю часу. Загальні заробітки – це ставка заробітної плати, помножена на кількість годин, днів, тижнів надання послуг праці.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку одержано працівником за послуги праці за якийсь певний термін, – наприклад, за годину.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів та послуг, яку можна придбати за номінальну заробітну плату, це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Реальна заробітна плата залежить від номінальної заробітної плати і цін на товари та послуги, які купує володар номінальної заробітної плати. Якщо номінальна заробітна плата змінюється під впливом зміни цін, то зміну реальної заробітної плати у відсотках можна визначити шляхом віднімання відсоткової зміни рівня цін від відсоткової зміни номінальної заробітної плати. Наприклад, підвищення номінальної заробітної плати на 8%, а цін на 5% дає збільшення реальної заробітної плати на 3% (8%-5%).

2. Продуктивність праці як визначальний фактор загального рівня заробітної плати

Загальний рівень заробітної плати у різних людей, їх груп, працюючих на якоїсь території, іншого їх об’єднання – різний.

Чому це так?

Загальний, чи середній рівень заробітної плати включає в себе все розмаїття індивідуальної заробітної плати. Загальний рівень залежить від того, як взаємодіють між собою попит та пропозиція послуг праці в різних умовах, на різних ринках праці. В основі цього лежить продуктивність праці. Вона перш за все визначає різні рівні реальної заробітної плати працівників різних країн, регіонів, професій і таке інше.

Загальний рівень продуктивності праці визначається низкою факторів.

Основні з них такі:

1. кількість капіталу, яку приводить в дію одиниця праці;
   
2. природні ресурси: чим вони продуктивніші, чим більше їх, тим більший попит на послуги праці, тим вища загальна ставка заробітної плати;
   
3. чим кращої якості капітал, який застосовують працівники, тим більше корисностей вони виробляють;
   
4. якість послуг праці; від неї залежить якість самого продукту і швидкість його виготовлення;
   
5. ефективність і гнучкість управління;
   
6. діловий, соціальний і політичний клімат в суспільстві, регіоні, на підприємстві;
   
7. розмір внутрішнього ринку та інше.
   

Все перелічене – не що інше, як фундаментальні фактори економічного зростання.

Існує тісний зв’язок у довгостроковому періоді між реальною погодинною ставкою заробітної плати і випуском продукції за трудо-годину (продуктивність праці).

Реальний доход і фактичний обсяг виробництва – це два способи бачення одного й того ж. Реальний доход(загальна заробітна плата) на одного робітника може зростати приблизно такими ж темпами, як і обсяг виробництва. З точки зору ефективності виробництва доцільно, щоб темпи зростання продуктивності праці дещо випереджали темпи зростання заробітної плати.

Як було з’ясовано, все розмаїття ставок заробітної плати визначається, перш за все, продуктивністю праці через механізм взаємодії попиту і пропозиції. Конкретне формування ставок заробітної плати відбувається в залежності від ринкових умов. Теоретично можна визначити шість моделей ринків праці. Розглянемо їх.

3. Перша модель: чисто конкурентна модель ринку праці

Чисто конкурентний ринок праці характеризується такими рисами: 1) велика кількість фірм конкурує одна з одною при найманні конкретних видів праці; 2) численні працівники, які мають певну кваліфікацію, незалежно один від одного пропонують даний вид послуг праці; 3) ні окремі фірми, ні окремі працівники, ні трудові спілки не контролюють ринкову ставку заробітної плати.

Ринковий попит є сума індивідуальних попитів всіх фірм якоїсь однієї галузі.

Ринкова пропозиція в умовах повної зайнятості залежатиме від того, скільки робітників потрібно цій галузі і яка ставка заробітної плати сформувалася на цьому ринку праці.

В умовах відсутності безробіття(повна зайнятість) фірми на конкретному ринку праці повинні платити все вищі ставки зарплати, щоб найняти більше робітників. Це тому, що сила спонукання перейти на іншу фірму визначається ставкою заробітної плати, яка є альтернативою втрачених інших можливостей. Ставка заробітної плати повинна покривати витрати втрачених можливостей альтернативного використання часу: на інших ринках праці, в домашньому господарстві, або на відпочинок.

Графічно це відображається таким чином:



На конкурентному ринку праці рівноважна заробітна плата (Wc) і кількість найманих робітників (Qc) визначається пропозицією праці (S) і попитом на працю (D), як це відображено на графіку 9-1(б). Так як ця ставка заробітної плати є ставкою заробітної плати і для окремої фірми, що наймає робітників на ринку праці, то крива пропозиції праці для цієї фірми, Wc=MRC, досконало еластична, як на графіку 9-1(а). Фірмі найвигідніше наймати робітників до точки MRP=MRC (точка Б).

4. Друга модель: монопсонічна модель визначення ставки заробітної плати

В розглянутій перед цим моделі(досконало конкурентний ринок праці) кожен підприємець наймає невелику кількість робітників, і це не впливає на ставку заробітної плати, яка склалася в галузі. Кожна фірма згоджується з галузевою ставкою заробітної плати і це відображено на графіку 9-1(а).

Але може скластися така модель ринку, в якій пропозиція є чисто конкурентною, а попит на ресурс праці монополізований однією фірмою чи декількома, які можуть домовитися і діяти як монополіст. Такий стан на ринку праці називають монопсонією або олігопсонією.

Цей стан виникає тоді, коли склалися такі умови:

1. Кількість зайнятих на фірмі-монопсоністі (олігопсоністі) складає основну частину всіх зайнятих в цій місцевості, чи в цій професії.
   
2. Цей вид праці є відносно немобільним внаслідок географічного фактору, чи інституційного(треба набувати нової кваліфікації).
   
3. Фірма сама встановлює ставку заробітної плати в залежності від кількості найманих працівників.
   

Якщо фірма є єдиним наймачем ресурсу праці в якійсь місцевості, то крива пропозиції праці для цієї фірми буде й кривою сукупної пропозиції праці певної професії в цій місцевості. Ця крива висхідна, це означає, що фірма вимушена платити вищу ставку зарплати для залучення додаткової робочої сили, якщо існує повна зайнятість. Це відображено на графіку 9-2.



Більш висока заробітна плата для залучення додаткових робітників повинна поширюватися і на тих, хто вже працював до цього додаткового залучення. Це обумовлено необхідністю збереження здорового морального клімату на підприємстві. Але це призведе до того, що витрати на додаткового робітника (MRC) будуть перевищувати ставку заробітної плати на величину, необхідну для доведення ставки заробітної плати всіх найманих робітників до нового рівня заробітної плати. Тому на монопсонічному ринку праці крива граничних витрат (MRC) розташована вище кривої пропозиції праці (S), (графік 9-2). В цьому разі для визначення кількості робітників, яку треба наймати фірмі, вона буде керуватися правилами MRP (граничний продукт в грошовому виразі) = MRC. На графіку 9-2 це точка в, а рівноважна ставка заробітної плати буде дорівнювати Wm, що визначається точкою б.

За інших рівних умов, монопсоніст максимізує свій прибуток шляхом наймання меншої кількості робітників і при цьому виплачує ставку заробітної плати менш, ніж в умовах конкуренції.

5.Третя модель: профспілки діють в напрямку підвищення попиту на працю

На багатьох ринках робітники продають послуги праці не поодинці, а колективно – через профспілки. Профспілки переслідують багато цілей, але їх основною економічною задачею є підвищення заробітної плати своїх членів. Існує декілька засобів досягнення цього.

Найкращим засобом є розширення попиту на працю. Це дає змогу як збільшити ставку заробітної плати, так і збільшити кількість працюючих.



Відносна величина такого підвищення залежить від еластичності пропозиції праці.

На графіку 9-3 видно: якщо профспілка зможе розширити попит на працю з D1D1 до D2D2, то ставка заробітної плати збільшиться з Wc до Wu, а кількість робочих місць – з Qc до Qu. Збільшення попиту на послуги праці можна досягти:

1. збільшенням попиту на ті товари, які виробляють члени профспілки;
   
2. підвищенням продуктивності праці членів профспілки;
   
3. зміною ціни на інші ресурси, які використовуються в комбінації з послугами праці членів профспілки.
   

Але можливості впливу на попит на працю профспілок незначні та ненадійні. Тому зусилля їх спрямовуються на зміну пропозиції праці, а не попиту на неї.

6. Четверта модель: вплив профспілок замкненого (цехового) типу на заробітну плату

Профспілки можуть підвищувати ставки заробітної плати шляхом скорочення пропозиції праці. Тому профспілки зацікавлені в:

1. обмеженні імміграції робочої сили;
   
2. обмеженні використання праці дітей;
   
3. тому, щоб працівники, які досягли пенсійного віку, обов’язково йшли на пенсію;
   
4. скороченні робочого тижня.
   

Профспілки, які об’єднують робітників однієї професії, спрямовують зусилля на те, щоб пропозиція послуг праці цих працівників була обмеженою. Це робиться двома шляхами:

а) перш за все, ці профспілки намагаються встановити контроль над пропозицією послуг праці певної професії і ускладнюють вступ до цих профспілок нових членів, а приймають на роботу тільки членів профспілки;

б) по-друге, встановленням кваліфікаційного ліцензування певних професій, що обмежує пропозицію послуг праці. Профспілка контролює встановлення ліцензування.

Це відображено на графіку 9-4.



Зменшуючи пропозицію праці з S1S1 до S2S2 шляхом обмеження членства в профспілках, чи ліцензування, замкнута профспілка досягає підвищення ставок заробітної плати з Wc до Wu. Однак зниження пропозиції праці призведе до скорочення кількості найманих робітників від Qc до Qu.

7. П’ята модель: вплив профспілок відкритого(галузевого) типу на заробітну плату

Більшість профспілок створюється не на базі членів, які мають однакову кваліфікацію, а на базі робітників однієї галузі. Вони включають у свій склад якомога більше некваліфікованих, напівкваліфікованих і кваліфікованих робітників своєї галузі.

Такі профспілки не тільки не обмежують кількість своїх членів, а й намагаються привабити до членів профспілки переважну більшість робітників галузі.

Це галузеві профспілки. Чим більше така профспілка об’єднує робітників галузі, тим під більшим тиском профспілки буде знаходитися кожна фірма галузі при укладанні договору про ставку заробітної плати. Профспілка тисне в бік збільшення ставки заробітної плати відносно рівноважної. Результат цього тиску відображено на графіку 9-5.



Об’єднуючи практично всіх робітників в профспілку і тим самим контролюючи пропозицію послуг праці, профспілка відкритого типу примушує фірму підняти ставку заробітної плати від Wc до Wu. При цьому кількість працюючих скоротиться з Qc до Qu, скоріше всього за рахунок нечленів профспілки. Тому на практиці члени профспілок в середньому одержують більшу заробітну плату, ніж нечлени в тих країнах, де профспілковий рух значно розвинений.

Аналіз діяльності профспілок вказує на те, що вони скорочують зайнятість. Це стримує профспілки від вимоги значного збільшення заробітної плати. Вплив підвищення заробітної плати на безробіття може пом’якшуватися профспілками двома шляхами:

а) спонуканням виробників до забезпечення зростання економіки;

б) збільшенням еластичності попиту на послуги праці.

Чим еластичніше попит, тим менші розміри величини безробіття, що супроводжують підвищення ставки заробітної плати.

8. Шоста модель: двостороння монополія

Нерідко на ринку послуг праці складається ситуація, коли на боці пропозиції виступає міцна профспілка, а на боці попиту – монопсоніст. В результаті має місце двостороння монополія.

На ринку праці двостороння монополія може виникнути, коли представники профспілок і фірми, яка наймає робітників певної кваліфікації, зустрічаються на переговорах про зарплату.

Монополія на боці пропозиції фактично може нейтралізувати монополію на боці попиту і на ринку встановлюється конкурентна, чи близька до конкурентної ціна праці.

Ця ситуація відображена на графіку 9-6.



Якщо монопсоніст-наймач прагне встановити ставку заробітної плати на рівні Wm, а галузева профспілка, з якою він стикається, додає зусилля, щоб ставка заробітної плати дорівнювала Wu, то реальною ставкою заробітної плати може стати Wc. А це і є рівноважна ставка.

9. Законодавче встановлення мінімальної заробітної плати та зайнятість

Давно дискутується питання про ефективність законодавчого встановлення мінімуму заробітної плати вище рівноважної як засіб зниження рівня бідності.

Аргументи проти мінімуму заробітної плати:

a) встановлення мінімуму заробітної плати вище рівноважної призведе до збільшення граничних витрат на послуги праці, тому виробники скорочують кількість низькооплачуваних робітників. А це збільшує безробіття;

б) мінімум заробітної плати має недостатню націленість на зменшення рівня бідності.

Аргументи за встановлення мінімуму заробітної плати:

а) противники встановлення мінімальної заробітної плати ведуть мову про досконало конкурентний ринок, але в дійсності є ринки недосконалої конкуренції. Тому при встановленні мінімуму заробітної плати у фірм відпаде необхідність зменшувати кількість працюючих;

б) встановлення мінімальної заробітної плати може призвести до підвищення продуктивності праці;

в) більш висока заробітна плата веде до збільшення реальних доходів, що покращує здоров’я, мотивацію робітників.

Вже точно визначено, що підвищення мінімуму заробітної плати на 10% призведе до зниження зайнятості підлітків на 1-3%, молоді від 20 до 24 років – на1% і менше.

10. Диференціація ставок заробітної плати

В попередній частині теми з’ясовувалися закономірності, що визначають загальний рівень заробітної плати та роль попиту та пропозиції в різних ситуаціях на ринках конкретних видів праці.

Розглянемо, чому існує різниця в заробітній платі у робітників різних професій і у різних робітників однієї і тієї ж професії. На практиці існує значна диференціація заробітної плати окремих груп професій.

В цілому це можна пояснити взаємодією попиту та пропозиції, їх співвідношеннями. Треба тільки визначити, чому існують різні співвідношення попиту та пропозиції на ринках різних професій і на послуги праці різних робітників однієї професії.

Якби 1) всі робітники були однаковими; 2) всі роботи однаково привабливі для робітників; 3) ринки послуг праці досконало конкурентні, то всі робітники одержували б однакову ставку заробітної плати. Це припущення означає, що в економіці існує один вид робіт і в цьому разі конкуренція привела б до єдиної ставки заробітної плати. Але в дійсності цього немає.

Тому можна впевнено стверджувати, що причинами розмаїття ставок заробітної плати на ринках послуг праці є те, що:

а) робітники – неоднакові. Вони відрізняються за здібностями, рівнем підготовки, і в результаті вони знаходяться в різних не конкуруючих одна з одною професіональних групах;

б) види робіт розрізняються своєю привабливістю; не грошові аспекти різних робіт неоднакові;

в) ринки праці в дійсності є недосконало конкурентними.

В будь-який період часу робочу силу можна розглядати як сукупність великої кількості не конкуруючих груп. Кожна з них може включати одну чи декілька професій. Як природні здібності, так і можливість одержання освіти у різних людей різні, що обумовлює збереження диференціації заробітної плати не конкуруючих груп.

В межах однієї і тієї ж не конкуруючої групи люди часто одержують ставки заробітної плати різної величини. Це має місце тому, що існують не грошові аспекти різних видів робіт, різниця в їх привабливості, умовах виконання. Це враховується різною величиною оплати праці. Ця різниця в оплаті праці називається вирівнювальними відмінностями в оплаті праці.

Поняття не конкуруючих груп пояснює диференціацію заробітної плати для різних професій, які можуть виконуватися обмеженою кількістю робітників.

Вирівнюванні відмінності в оплаті праці призводять до диференціації заробітної плати працівників однієї і тієї ж не конкуруючої групи.

Але існують ще відхилення від умов конкуренції, що обумовлюють диференціацію ставок заробітної плати при виконанні одних і тих же робіт. Це обмеження мобільності різних груп працівників. Головними обмеженнями мобільності є:

а) географічне (працівники чисто географічно прив’язані до певних місць проживання);

б) інституційне (цехові профспілки, законодавчі акти, різні документальні підтвердження фаху і таке інше);

в) соціологічне обмеження мобільності у вигляді дискримінації (жінки, національні меншини і таке інше).

11. Інвестиції у людський капітал

У відповідності з теорією людського капіталу, не конкуруючі групи існують у значній мірі внаслідок різних інвестицій у людський капітал. Інвестиції у людський капітал – будь-яка дія, яка підвищує фах і здібності (продуктивність праці) працівників.

Інвестиції, в загальному розумінні, це витрати в поточному часі, для того, щоб в майбутньому вони були багаторазово відшкодовані. Інвестиції у людський капітал існують трьох видів:

1. Витрати на освіту.
   
2. Витрати на охорону здоров’я.
   
3. Витрати на мобільність.
   

Згідно теорії людського капіталу, продуктивність праці і відповідна ринкова ціна трудових послуг (заробітна плата) визначаються в значній мірі тим, скільки окрема людина, її сім’я, чи інші суб’єкти вважають за необхідне інвестувати в освіту, охорону здоров’я, чи переміщення для пошуку робочих місць в іншій місцевості.

За допомогою теорії людського капіталу пояснюється, чому в країнах, де більше піклуються про розвиток людини, фахової її підготовки, зміцнення здоров’я, збільшення високопродуктивних місць, рівень життя суспільства вищий.

Питання самоконтролю

1. Що таке ставка заробітної плати?
   
2. Чим відрізняється загальний рівень заробітної плати в різних країнах, регіонах?
   
3. Яку роль виконує продуктивність праці у визначенні рівня заробітної плати?
   
4. Які фактори визначають рівень продуктивності праці?
   
5. В якому взаємозв’язку знаходяться реальна ставка заробітної плати і продуктивність праці в довготривалому періоді?
   
6. Назвіть шість моделей ринків праці і визначить, яким чином встановлюється ринкова ставка заробітної плати в кожній моделі?
   
7. Які ви знаєте докази необхідності встановлення мінімальної заробітної плати і які – проти?
   
8. Якими причинами обумовлюються різні ставки заробітної плати робітників різних професій?
   
9. Якими причинами обумовлюються різні ставки заробітної плати робітників однієї і тієї ж не конкуруючої групи?
   
10. Які три фактори в умовах недосконалої конкуренції впливають на диференціацію ставок заробітної плати?
    
11. Що таке інвестиції у людський капітал і які їх наслідки?