Лекція Еластичність попиту І пропозиції та її застосування

Вид материала

Лекція

Содержание Основна мета вивчення теми План лекції Відносно велика кількість продавців Легке входження у галузь Лекція 7. Олігополія. Визначення ціни та обсягу виробництва Основними рисами олігополії є

Подобный материал:

• Тема 1 Попит І пропозиція. Еластичність та її застосування, 123.49kb.
• Програма комплексного вступного випробування за спеціальністю «Маркетинг» Моделі споживчої, 61.83kb.
• План Економічна природа попиту та пропозиції > Діалектична залежність попиту І пропозиції,, 78.08kb.
• 1. Закон пропозиції. Взаємодія попиту І пропозиції. Ринкова рівновага. Сутність, 17.16kb.
• Закони попиту та пропозиції як основа ринкового ціноутворення, 102.82kb.
• Реферат на тему: Інфляція в Україні (з 2001 по 2005 рр.), 11.62kb.
• Ринок цінних паперів у ринкових відносинахпла, 1212.17kb.
• Пропозиції від фпбау до Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності, 54.64kb.
• Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні”, 880.34kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 359.64kb.

Лекція 6. Визначення ціни та обсягу виробництва на ринку монополістичної конкуренції

Основна мета вивчення теми: визначити природу та практичне розповсюдження монополістичної конкуренції; проаналізувати закономірності поведінки фірм стосовно цін та обсягів виробництва, прибутковості, формування витрат; дослідити механізми і роль нецінової конкуренції на цьому ринку.

План лекції

1. Сутність, риси та розповсюдження монополістичної конкуренції.

Відносно велика кількість продавців.

Диференціація продукту.

Легке входження у галузь.

2. Визначення ціни та обсягу виробництва.

Крива попиту фірми.

Поведінка фірми у короткостроковому періоді.

Поведінка фірми в довгостроковому періоді.

3. Монополістична конкуренція та зниження економічної ефективності.

Економічна ефективність з боку суспільства.

Надлишкові виробничі потужності.

4. Нецінова конкуренція.

Дії фірми в напрямку поліпшення свого стану.

Диференціація продукту.

Удосконалення продукту.

5. Економіка реклами.

6. Невизначеність результату прагнення фірми до максимального прибутку.

Література

Кембелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю Мікроекономіка – Львів: Просвіта, 1999, с. 285-298.

Кембелл Р. Макконнелл,Стенли Л. Брю. Экономикс – М.: Республика, 1992, Гл. 27, с. 112-116.

Н. Грегори Менкью, Принципы экономикс. – Санкт-Петербург: Москва-Харьков-Минск, 1999, с. 373-387.

Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика С-Пб.: АО “Санкт-Петербург оркестр”, 1994, с. 211-220.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.- Київ: Основи, 1994, с. 263-265.


Вивчення четвертої теми дало змогу зрозуміти, що в умовах досконалої конкуренції окрема фірма на ринку свого продукту досягає найбільшого прибутку тільки шляхом зміни обсягу продукту. Ціна встановлюється ринковими механізмами в рамках галузі. Ціна продукту для фірм є зовнішньою, заданою.

З теми п’ятої ми дізналися, що в умовах чистої монополії фірма (вона ж й галузь) досягає найбільшого прибутку шляхом власного добору як певного обсягу виробництва, так і ціни. Фірма володіє певною монополістичною владою.

Ринкова структура монополістичної конкуренції займає проміжне положення між досконалою конкуренцією та чистою монополією: вона є в значній мірі конкурентною (але недосконалою) і в деякій мірі має монопольну силу.

1. Сутність, риси та розповсюдження монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція – така ринкова структура, в якій відносно велика кількість невеликих фірм пропонує подібну, але не ідентичну продукцію.

Визначальними рисами монополістичної конкуренції є:

• Відносно велика кількість продавців. Їх менше, ніж в умовах досконалої конкуренції (не сотні або тисячі, а декілька десятків). А це обумовлює певне їх становище:
  

• кожна фірма має невелику частку ринку , тому фірми мають обмежений контроль над ринковою ціною;
  
• відсутність змов між фірмами відносно ціни і обсягів виробництва (їх обмеження дає збільшення прибутків);
  
• незалежність дій: в галузі нема відчуття їх взаємозалежності, кожна фірма визначає свою політику, не зважаючи на можливу реакцію конкурентів.
  

• Диференціація продукту. Внаслідок диференціації продукту економічне суперництво переважно набуває форми нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція ведеться за наступними напрямками:
  

• досягнення фізичних або якісних відмінностей самих виробів;
  
• відмінності в послугах та умовах, що супроводжують продаж товару;
  
• диференціація продукту за місцем його продажу та доступністю;
  
• створення уявних відмінностей продукту з допомогою реклами, торгових знаків, торгових марок, упаковки.
  

Одним із наслідків диференціації продукту є те, що, незважаючи на відносно велику кількість фірм, виробники мають деякий контроль над цінами на свої продукти.

• Легке входження у галузь. Той факт, що в умовах монополістичної конкуренції виробники зазвичай є невеликими за розмірами фірмами і в абсолютному, і у відносному виразі, передбачає незначний позитивний ефект масштабу та невеликий обсяг потрібного капіталу.
  

2. Визначення ціни та обсягу виробництва

Спочатку розглянемо поведінку фірми щодо ціни та обсягу виробництва за умов, що фірми у галузі виробляють певні продукти і стимулюють продаж певного їх обсягу .

Потім буде проведено аналіз того, як зміна продукту й реклама видозмінюють умови фірми в діяльності по забезпеченню найбільшої прибутковості.

1) Основна особливість кривої попиту на продукцію в умовах монополістичної конкуренції полягає в тому, що вона є високоеластичною, але не повністю еластичною (графік 6-1).



Вона значно еластичніша за криву попиту чистого монополіста тому, що фірма за умов монополістичної конкуренції має багато суперників, які виробляють товари – близькі замінники. Чистий монополіст взагалі не має конкурентів. Але крива попиту не є повністю еластичною тому, що:

По-перше, фірма за умов монополістичної конкуренції має менше суперників, ніж в умовах досконалої конкуренції.

По-друге, продукти цих конкурентів є близькими, але не досконалими замінниками.

Чим більша кількість конкурентів і слабша диференціація продукту, тим більша еластичність кривої попиту, тим ближче монополістична конкуренція до чистої (досконалої) конкуренції.

2) Фірма максимізуватиме свої прибутки або мінімізуватиме свої збитки у короткостроковому періоді, виробляючи такий обсяг виробництва, що відповідає точці перетину кривих граничних витрат і граничного доходу (мал. 6-1 а, б). У короткостроковому періоді фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, може або отримувати економічні прибутки, або зазнавати збитків.

3)У довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції переважна більшість фірм отримуватиме тільки нормальний прибуток або, іншими словами, досягатиме самоокупності.

Механізм досягнення стану самоокупності діє так:

У разі отримання економічних прибутків у короткостроковому періоді, ці прибутки приваблюють нових конкурентів, бо у галузь легко увійти. Крива попиту переміститься вліво (опуститься) і стане менш еластичною. Це тому, що тепер кожна фірма володітиме меншою часткою загального попиту і стикається з більшою кількістю продуктів – близьких замінників. Це призведе до зникнення економічних прибутків (мал. 6-1 а, в). Входження нових фірм у галузь припиниться.

Якщо у короткостроковому періоді галузь зазнає збитків – як показано на мал. 6-1 б, то деякі фірми залишать галузь у довгостроковому періоді. Зіткнувшись із меншою кількістю товарів-замінників і більшою часткою сукупного попиту, що на них припадає, фірми, які вижили, виявлять, що збитки зменшуються і в кінцевому результаті досягається стан отримання нормального прибутку. Вихід фірм із галузі припиняється.

Це не означає, що в довгостроковому періоді всі фірми працюють тільки беззбитково. В довгостроковому періоді окремі фірми можуть випускати такі високо диференційовані продукти, що конкурентам важко їх відтворити навіть упродовж тривалого часу. Такі фірми є, по суті, монополістами і можуть отримувати невеликі економічні прибутки навіть у довгостроковому періоді. Це може відбуватися і під впливом наявності вищих фінансових бар’єрів на шляху входження фірм у галузь.

Може бути і таке, що в довгостроковому періоді деякі фірми працюватимуть у режимі збитковості, тобто отримують нижчі за нормальні прибутки. Проте, вони не можуть залишати цей вид діяльності, бо для них - це спосіб життя.

Проте, незважаючи на все щойно сказане, рівновага, що забезпечує привласнення нормальних прибутків у довгостроковому періоді (мал. 6-1 в), є прийнятним відображення дійсності.

3. Монополістична конкуренція та зниження економічної ефективності

1) Як уже раніше нами було з’ясовано, економічна ефективність передбачає потрійну рівність – ціни, граничних витрат і середніх загальних витрат. Це здійснюється в умовах чистої конкуренції. Коли ціна дорівнює граничним витратам, досягається ефективність розподілу ресурсів. Рівність ціни з мінімальними середніми загальними витратами забезпечує виробничу ефективність, тобто використання найефективніших технологій.

Досягнення виробничої ефективності означає, що споживачі отримують найбільший обсяг продукції і за найнижчими цінами, що можливі за наявних витрат.

2) На ринках із монополістичною конкуренцією мають місце надлишкові виробничі потужності, і не реалізуються ані розподільна, ані виробнича ефективність. Аналіз графіку 6-2, на якому відтворено частину графіка 6-1 в і додано нові деталі, показує, що елементи монополізму за умов монополістичної конкуренції спричиняють певне недовикористання ресурсів.



У точці довгострокової рівноваги ціна (ц) перевищує граничні витрати (m), а це вказує на те, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні продукти, які можна було б виробити за допомогою цих ресурсів.

Більш того, графік 6-2 показує, що, на відміну від фірм які діють в умовах чистої конкуренції, фірми в умовах монополістичної конкуренції мають надлишкові виробничі потужності. Це означає, що вони виробляють дещо менший від найефективнішого (за найнижчих витрат) обсяг продукції. Виробництво супроводжується витратами на одиницю продукції (ц) вищими, ніж мінімально досяжні (а). Це відповідно означає дещо вищу ціну (ц), ніж було б у випадку чистої конкуренції (а).

За умов монополістичної конкуренції, фірми у довгостроковому періоді повинні призначати ціну вищу за конкурентну, щоб отримувати нормальний прибуток.

З іншого боку, якби кожна фірма могла б виробляти оптимальний обсяг продукції, то менша кількість фірм могла б виробляти такий самий сумарний обсяг продукції і продукт продавали б споживачам за нижчою ціною.

Галузі з монополістичною конкуренцією нерідко переповнені фірмами, кожна з яких неповністю використовує свої виробничі потужності.

Монополістична конкуренція призводить до невикористання виробничих потужностей, внаслідок чого споживачі змушені купувати продукти за цінами, що перевищують конкурентні.

4. Нецінова конкуренція

Ситуація, зображена на малюнках 6-1 в та 6-2 не надто приваблива для виробника, який діє в умовах монополістичної конкуренції та отримує тільки нормальний прибуток. Він намагатиметься поліпшити становище рівноваги у довгостроковому періоді.

Продукт кожної фірми так чи інакше відрізняється від продуктів її конкурентів. Будь-який продукт можна змінювати й удосконалювати.

Крім того, можна наголошувати не лише на реальних відмінностях продукту, але й створювати уявні відмінності через рекламу й стимулювання збуту. Фірма намагатиметься зберегти свої прибутки і залишитися попереду конкурентів за допомогою:

• реального підвищення якості продукту і, таким чином, більшого пристосування його до потреб покупця;
  

• посилення реклами, привернення більше уваги покупця до даного продукту, більшого пристосування споживача до цього продукту – і таким чином зробити цей продукт більш необхідним для задоволення потреб споживача.
  

Вдосконалення продукту й реклами збільшить витрати фірми, але це дає збільшення попиту на цей продукт. Головне, це досягти, щоб попит зростав на більшу величину, ніж потрібно для відшкодування витрат на дослідні розробки й рекламу. В такому разі прибуток збільшиться.

А що дає зниження ціни (цінова конкуренція)? Як видно з графіку 6-1 в, зниження ціни забезпечує незначний прибуток , а то й взагалі не дає його збільшення. Краще – активно впроваджувати нецінову конкуренцію. Ймовірність того, що легке входження у галузь сприятиме урізноманітненню продукції й удосконаленню продукту є тією рисою монополістичної конкуренції, яка може повністю або частково нейтралізувати прояви її неефективності.

Проте, чим більша диференціація продукту, тим повніше, ймовірно, задовольнятимуться різні уподобання й смаки. Пристосування продукту до споживача може відбуватися:

– шляхом диференціації продукту у деякий момент часу;

– удосконаленням продукту з перебігом часу .

Диференціація продукту означає, що у будь-який момент споживачеві буде запропоновано широкий вибір типів, стилів, марок та ступенів якості будь-якого конкретного товару. Порівняно з чистою конкуренцією, ця модель забезпечує очевидні переваги для споживача . Діапазон вибору розширюється, і різні уподобання та смаки споживача виробники задовольняють повніше.

Але з часом диференціація продукту може досягти такого рівня, що споживач може заплутатися, а раціональний вибір стане важкою справою і забиратиме багато часу.

Конкуренція продуктів відіграє життєво важливу роль у сфері нововведень і поліпшення продукту з перебігом часу. Таке вдосконалення продукту може бути корисним з двох причин:

• по-перше, вдале поліпшення продукту однією з фірм спонукає конкурентів догнати й перевершити це покращення, щоб уникнути збитків.
  
• по-друге, прибутки, отримані від поліпшення продукту, можна використати для фінансування подальших його вдосконалень.
  

5. Економіка реклами

Існують значні розбіжності у поглядах щодо економічної та суспільної бажаності реклами.

Аргументи на користь реклами:

1. Реклама дає інформацію споживачеві, що допомагає йому зробити більш досконалий вибір.
   
2. Реклама підтримує фінансово національну систему зв’язку-радіо, телебачення та інші засоби інформації.
   
3. Реклама стимулює зміну продукту. Щоб рекламувати продукт, його потрібно змінювати.
   
4. Завдяки рекламі фірма може розширити своє виробництво і, таким чином, одержати більший ефект.
   

Аргументи проти реклами:

1. Основна мета реклами – переконувати, а не інформувати.
   
2. Витрати на рекламу є відносно непродуктивні і тим вони майже нічого не додають до покращення добробуту суспільства.
   
3. Реклама викликає зовнішні витрати. Вона заважає насолоджуватися передачами телебачення, радіо. Рекламні щити погіршують навколишнє середовище, тощо.
   
4. Конкурентна реклама зводить нанівець можливі вигоди від неї.
   
5. Реклама сприяє зростанню монополізму. Вона є одним із бар’єрів для вступу в галузь інших фірм.
   
6. Реклама не є важливим фактором, що визначає рівень виробництва й зайнятість.
   

6. Невизначеність результату прагнення фірм до більшого прибутку


Усе раніше розглянуте дає підстави стверджувати, що ситуація рівноваги фірми в умовах монополістичної конкуренції достатньо складна. Фірма в умовах монополістичної конкуренції у діях по досягненню максимального прибутку фактично повинна використовувати чотири фактори:

1. ціновий;
   
2. зміну обсягів виробництва;
   
3. покращення якості продукції;
   
4. рекламно-пропагандистську діяльність.
   

Можливі різні комбінації цих факторів, і лише одна з них максимізує прибутки. Проте, на практиці цю оптимальну комбінацію нелегко передбачити, її можна знайти лише методом проб і помилок.

Питання самоконтролю

1. Яка ринкова структура є монополістичною конкуренцією?
   
2. Які найбільш важливі ознаки характеризують монополістичну конкуренцію?
   
3. Які важливі ознаки монополістичної конкуренції визначаються тим, що ця ринкова структура складається з відносно великої кількості невеликих фірм?
   
4. За якими напрямками відбувається диференціація продукту фірмами монополістичної конкуренції?
   
5. Якими рисами характеризується крива попиту фірм монополістичної конкуренції?
   
6. Якою є поведінка фірми монополістичної конкуренції на ринку свого продукту в короткостроковому періоді?
   
7. Як веде себе фірма монополістичної конкуренції на ринку свого продукту в довгостроковому періоді і які наслідки такої поведінки?
   
8. Як формуються витрати фірми монополістичної конкуренції і в чому їх особливості, порівняно з фірмами інших ринкових структур?
   
9. Що компенсує витрати фірми монополістичної конкуренції?
   
10. Яке значення має для фірм монополістичної конкуренції нецінова конкуренція, і як вона здійснюється?
    
11. Якими змінними факторами користується фірма монополістичної конкуренції для збільшення прибутковості?
    

Лекція 7. Олігополія. Визначення ціни та обсягу виробництва

Мета вивчення теми: З’ясувати сутність, природу виникнення та міру розповсюдження олігополії; по яким напрямкам і яким чином фірма на цьому ринку максимізує свою діяльність для одержання прибутку; значення та зміст нецінової конкуренції, суспільну ефективність олігополії.

План лекції

1.Сутнісіть, риси, розповсюдження та причини існування олігополії.

2. Причина особливої поведінки фірми на олігополістичному ринку.

3. Поведінка фірми на олігополістичному ринку в конкурентних умовах.

4. Поведінка фірми в умовах таємної змови та лідерства в цінах.

5. Застосування олігополією моделі ціноутворення

“витрати + накидка”.

6. Роль нецінової конкуренції в умовах олігополії.

7. Суспільна ефективність олігополії.

Література

Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. – М.: Республика, 1992, Том 2, Глава 28, с. 129-140.

Долан Э.Дж., Линдсей Д. Микроэкономика. – С.-Пб.: АО “Санкт Петербург оркестр”, 1994, Раздел 9, с. 220-226.

Дзюбик І, Ривак О. Основи еконолмічної теорії. – Київ: Основи, 1994, Розділ 15, с. 265-269.

Н.Грегори Мэнкью. Принципы экономикс. – С.-Пб.: Питер Ком., 1999, с. 348-370.


1. Сутність, риси, розповсюдження та причини існування олігополії

Олігологія – ринкова структура, яка характеризується наявністю невеликої кількості фірм, що виробляють і продають однорідну або диференційовану продукцію. Вступ в цю галузь сторонніх фірм пов’язаний зі значними труднощами. Контроль окремої фірми над цінами є обмеженим. Велика залежність від поведінки конкурентів, яка є невизначеною.

Основними рисами олігополії є:

1. Нечисленність. На ринку панує мала кількість фірм. Показник концентрації виробництва високий. Доля продажу декількох найбільших фірм в галузі від 60% до 99%.
   
2. Продаються як однорідні (стандартизовані) так і диференційовані продукти.
   
3. Взаємозалежність. Ця риса є похідною від першої. Олігополістична фірма не буде міняти свою цінову політику, поки не буде знати, як на цю зміну прореагують конкуренти. Без урахування цього може виникнути цінова війна, яка призведе до значних втрат всієї галузі.
   

Для фірм, що діють в будь-яких інших ринкових структурах, для визначення своєї цінової та виробничої політики треба мати інформацію а) про витрати; б) про попит та його зміни. А для олігополістичної фірми цього замало. Треба ще достеменно знати і враховувати реакцію на цінову поведінку фірми з боку конкурентів.

4. Значні бар’єри на шляху вступу сторонніх фірм в галузь. Головна причина цього є ефект масштабу. Коли ефект масштабу великий, а місткість ринку така, що рівновага на ринку забезпечується декількома фірмами, які досягли ефекту масштабу, то утворюється олігополістичний ринок.
   

Такому утворенню олігополій сприяє науково-технічний прогрес. Він часто призводить до збільшення ефективного розміру фірм. Виникають фірми великого ефективного розміру. Їх ринкова доля попиту збільшується. Фірми досягають ринкової влади в галузі, що дає змогу нав’язувати конкурентам свою цінову політику. Подібний результат виникає і внаслідок злиття фірм.

Олігополістична структура ринку має значне розповсюдження, і перш за все в обробній, добувній промисловості, в гуртовій торгівлі та в інших галузях.

2.Причини особливої поведінки фірми на олігополістичному ринку

Існує дві головні причини, чому важко визначити поведінку олігополістичної фірми відносно ціни та випуску:

По-перше, олігополія включає в себе багато різноманітних ринкових ситуацій, які не дають змоги відпрацювати одну певну модель того, як олігополія визначає ціну і обсяг виробництва.

Головними з цих ситуацій є:

• існування дуже сильних олігополістичних ринкових структур, які складаються з 2х-3х фірм, і слабких олігополій, в яких діє від 6-7 фірм і більше;
  
• олігополістичні фірми виробляють як однорідні, так і диференційовані продукти;
  
• в олігополії фірми можуть знаходитися як в таємній змові, так і в умовах її відсутності;
  
• бар’єри для вступу в олігополії з декількома фірмами дуже великі, а в олігополії з значною кількістю фірм – значно менші.
  

По-друге, наявність значної взаємозалежності, що в найбільшій мірі загострює ситуацію. Неспроможність фірми передбачити відповідні дії її конкурентів робить фактично неможливим визначити попит та граничний доход, з якими буде мати справу фірма.

З одного боку, олігополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими через невизначеність поведінки конкурентів. З іншого, коли олігополістичні ціни змінюються, то скоріше за все міняти ціни будуть всі фірми. А це є стимулом до координованості дії всіх фірм, до таємної змови або джентльменської угоди ціноутворення.

В цих умовах існує декілька моделей ціноутворення:

1. ціноутворення в умовах відсутності таємної змови (модель ломаної кривої попиту);
   
2. ціноутворення в умовах таємної змови;
   
3. ціноутворення в умовах лідерства в цінах;
   
4. ціноутворення за принципом “витрати плюс”.
   

3. Поведінка фірми в умовах відсутності таємної змови

В умовах відсутності таємної змови кожна фірма буде здійснювати самостійну цінову політику з врахуванням рівня витрат, попиту, можливої реакції з боку конкурентів.

Ця політика зводиться до 3-х із можливих варіантів рішень: а) не змінювати ціну; б) підвищувати ціну; в) знижувати ціну.

Вибір варіанту рішення залежить від того, як це відіб’ється на прибутку. А зміна прибутку в цьому разі буде залежати від еластичності попиту, що в свою чергу залежатиме від відповідних дій на це рішення конкурентів.

Припустимо, що в поточному часі ціна встановилась на рівні P (див. Графік 7-1).Розміщення та форма кривої попиту олігополіста залежить від того, як конкуренти фірми будуть реагувати на зміну ціни однією з фірм.



Існує два варіанти реагування інших фірм на зміну ціни однією з них. Фірми можуть змінювати ціни за прикладом однієї з них, а можуть залишати ціни незмінними.

Якщо всі фірми будуть знижувати ціну, то продажі кожної фірми збільшуються незначно. Це збільшення відбувається за рахунок інших галузей. Додатковими покупцями будуть ті, хто відмовиться від купівлі інших товарів на користь галузі, що аналізується.

Якщо всі фірми підвищать ціну, то їх продажі зменшаться незначно. Це відбудеться тому, що деякі покупці відмовляться від продукту даної галузі на користь інших товарів. В цьому випадку крива попиту займе позицію D₁D₁, а крива граничного доходу – MR₁ MR₁. Інша можлива реакція фірм на зміну ціни однією з них – ігнорування цього факту.

В цьому разі крива попиту та граничного доходу фірми, яка змінила ціну, буде мати форму D₂D₂, MR₂MR₂. Крива попиту є значно еластичнішою, ніж у випадку, коли всі фірми змінюють ціни. Чому? Тому, що коли фірма зменшить ціну, а інші – ні, то продажі цієї фірми значно збільшаться за рахунок інших фірм галузі. Коли фірма підніме ціну, то вона значно втратить покупців на користь тих фірм, які ціну не підвищили.

Проведений аналіз дає змогу зробити висновок, як будуть реагувати конкуренти фірми на будь-яку зміну ціни; зменшення ціни спонукає до цього ж і конкурентів; збільшення ціни однією фірмою спонукає інші фірми ціну не міняти.

Будь-яка фірма-олігополіст натикається на “ламану” криву попиту D₂(P)D₁. Ця крива є високо еластичною вище поточної ціни, але вона нееластична нижче поточної ціни.

Крива граничного доходу теж буде мати незвичайну форму (MR₂-А-Б-MR₁) – ламану криву з вертикальним розривом. Це віддзеркалення значного перепаду еластичності попиту в ситуації, що аналізувалася.

Можна зробити висновок, що кожна фірма, коли нема таємної змови, буде прагнути стабільності ціни, а не її зміни. Ламана крива попиту застережує кожного олігополіста в тому, що будь-яка зміна ціни призведе до гірших економічних наслідків. Ламана крива граничного доходу демонструє, що в певних межах вертикального розриву (MC₁MC₂) зміна граничних витрат не буде впливати на обсяг виробництва і ціну.

4.Поведінка фірми в умовах таємної змови та лідерства в цінах

Попередній аналіз не дає відповіді на питання, як встановлюється на олігополістичному ринку поточна ціна. З’ясовано тільки, чому вона не часто змінюється.

Як уже було зазначено, в олігополії існує значна взаємозалежність фірм між собою, і що така взаємозалежність стимулює тайну змову фірм для обмеження конкуренції між собою, для попередження цінової війни.

Очевидно, що обумовлений таємною змовою контроль над ціною дозволяє олігополістам запобігти невизначеності, збільшити прибутки, а можливо і захистити галузь від вступу нових конкурентів.

Вступ фірм-олігополістів в таємну змову створює умови чистої монополії. Тому визначення ціни та обсягу виробництва здійснюється монополістичним шляхом. Вони визначають ціну вищу від мінімальних витрат, обсяг виробництва – менший , ніж в умовах чистої конкуренції, щоб одержувати максимальний прибуток.

Таємні змови можуть мати різні форми. Найбільш прийнятною для фірм олігополістів є картель, який передбачає формальну таємну угоду відносно ціни та обсягу виробництва. Але створення картелів в багатьох країнах переслідується антимонопольним законодавством.

Слід відмітити, що на шляху таємної змови є декілька перешкод.

По-перше, це різниця у витратах і попиті кожної фірми.

По-друге, чим більша кількість фірм в галузі, тим складніше домовитися.

По-третє, завжди існує ймовірність того, що якась із фірм, що знаходиться в таємній змові, зробить спробу запровадити таємно від інших фірм цінові скидки, чи отримати додаткове замовлення, тобто зайнятися шахрайством.

По-четверте, спад ділової активності є ворогом таємної змови, тому що раптові та значні зменшення попиту ведуть до великих втрат. Зростає не завантаженість виробництва і таке інше. В таких умовах кожна фірма піклується тільки про те, щоб випередити інші фірми у зниженні ціни свого товару.

По-п’яте, змова веде до підняття цін та збільшення прибутків, а це спонукає фірми інших галузей вступати в дану галузь.

По-шосте, існують правові перешкоди (антимонопольне законодавство).

Частіше застосовується модель зміни ціни всіма фірмами галузі услід за зміною ціни найбільш впливовою фірмою. Це є модель ціноутворення шляхом лідерства в цінах. Лідери в цінах дотримуються своєрідної тактики. Суть її в тому, що ціну лідер міняє рідко – тільки тоді, коли є для цього очевидні підстави. Часто це тоді, коли умови витрат і попиту в галузі значно змінюються.

Про те, що ціну буде збільшено, лідер сповіщає завчасно для формування сприятливої громадської думки та орієнтації інших фірм галузі.

5.Застосування олігополією моделі ціноутворення “витрати плюс”

Таке ціноутворення ще називають накидкою, емпіричним методом. Суть цієї моделі в тому, що спочатку розраховуються середні витрати в умовах, коли в стратегічному плані найімовірніше використання виробничих потужностей буде на 75-80%.

Коли розраховані середні витрати, фірма розраховує, який в середньому найбільш прийнятний прибуток вона має намір і можливості отримувати.

Потім до середніх витрат додається така сума прибутку на одиницю продукції, щоб забезпечити бажаний відсоток прибутку на капітал фірми ( зазвичай 10-15 % ). Це і буде стратегічна ціна.

В залежності від зміни кон’єктури, керівництво фірми вносить необхідні корективи в цю ціну, але такі, щоб в кінцевому розрахунку фірма отримала стратегічно встановлений прибуток.

Ця модель має переваги для фірм, які виробляють багато різних продуктів. Цей метод є сумісним з прямою таємною змовою або лідерством у цінах.

6.Роль нецінової конкуренції в умовах олігополії

Із попереднього аналізу слідує, що цінова конкуренція в умовах олігополії є неприйнятною. Як правило, вона дає тільки негативні наслідки для фірм галузі.

Але в умовах олігополії широко застосовується нецінова конкуренція. Власне, таємні змови частіше всього супроводжуються неціновою конкуренцією. Через нецінову конкуренцію в значній мірі визначається частка ринку для кожної фірми. Прихильність фірм-олігополістів до нецінової конкуренції зумовлена такими причинами.

Конкуренти фірми можуть швидко і відносно легко відповісти на зниження цін, і існує ризик, що цінова конкуренція призведе до війни цін. Що стосується нецінової конкуренції, то ймовірність виходу її з-під контролю незначна. Завдяки неціновій конкуренції (поліпшення продукту, вдосконалення технології, успішна реклама), фірма може здобути довгострокову перевагу над конкурентами.

Для проведення нецінової конкуренції потрібні значні фінансові ресурси. Олігополії зазвичай отримують економічний прибуток і мають потрібні для нецінової конкуренції кошти.

7.Суспільна ефективність олігополії

Розрізняють статичну і динамічну ефективність. У статичній економіці, в якій чистий обсяг валових внутрішніх інвестицій дорівнює нулю, найбільшу суспільну ефективність, безумовно, дає чиста конкуренція. Олігополія не забезпечує ні ефективного розподілу ресурсів, ні ефективного їх використання.

Стосовно динамічної економіки, то вона характеризується процесом заміни технологій більш продуктивними. А це потребує значних коштів. В питанні динамічної ефективності олігополії існує дві точки зору: традиційна і Шумпетера - Гелбрейта.

Традиційна точка зору виходить з того, що олігополія є близькою до монополії, для якої характерними є значні бар’єри для вступу. Це призводить до обмеження обсягу виробництва ще до того, як будуть досягнуті найменші витрати на одиницю продукту. Ціни будуть вищі мінімальних. Фірми мають в цих умовах найвищі прибутки. Олігополіст за таких умов не зацікавлений в нових технологіях, а тому прихильники традиційної точки зору вважають, що динамічна ефективність олігополії низька.

Точка зору Шумпетера - Гелбрейта зводиться до того, що крупні олігополістичні фірми, які мають значну ринкову владу, досягають швидких темпів науково-технічного прогресу, в порівнянні з фірмами чистої та монополістичної конкуренції.

По-перше, сучасні науково-дослідницькі розробки нових технологій і продуктів потребують великих коштів. Їх можуть фінансувати олігополістичні фірми.

По-друге, бар’єри для вступу в галузь дають впевненість олігополістам, що їх науково – технічні досягнення будуть працювати на них довгий час.

З точки зору Шумпетера – Гелбрейта, через тривалий час олігополістичні галузі досягають значніших результатів і в покращенні продукту, і в зменшенні витрат, і в збільшенні обсягів виробництва, більшої зайнятості, ніж фірми інших ринкових структур.

Слід враховувати, що деякі новітні дослідження в цій області свідчать про те, що науково-технічний прогрес галузі більше визначається науковим характером самої галузі, її технологічними можливостями, ніж структурою ринку.

Питання для самоконтролю

1. Що таке олігополія ?
   
2. Якими рисами характеризується олігополія ?
   
3. Поясніть причини існування олігополії.
   
4. Що таке всебічна взаємозалежність, які причини її існування в цій ринковій структурі ?
   
5. Поясніть, чому в умовах відсутності таємної змови фірми не схильні змінювати поточну ціну ?
   
6. Як формуються ломані криві попиту та граничного доходу і як з допомогою їх пояснюється несхильність фірм до зміни цін ?
   
7. Що спонукає фірми вступати в таємну змову ?
   
8. Що таке лідерство в цінах в олігополістичній ринковій структурі, і яку тактику використовує фірма – лідер ?
   
9. Як формується ціна на основі методу ”витрати плюс”?
   
10. В чому сутність нецінової конкуренції, чому її використовують фірми олігополісти ?
    
11. Які дві точки зору існують відносно суспільної економічної ефективності олігополії ?