Лекція Еластичність попиту І пропозиції та її застосування

Вид материала

Лекція

Содержание Основна мета вивчення теми План лекції Перший бар'єр. Другий бар’єр. Третій бар'єр.

Подобный материал:

• Тема 1 Попит І пропозиція. Еластичність та її застосування, 123.49kb.
• Програма комплексного вступного випробування за спеціальністю «Маркетинг» Моделі споживчої, 61.83kb.
• План Економічна природа попиту та пропозиції > Діалектична залежність попиту І пропозиції,, 78.08kb.
• 1. Закон пропозиції. Взаємодія попиту І пропозиції. Ринкова рівновага. Сутність, 17.16kb.
• Закони попиту та пропозиції як основа ринкового ціноутворення, 102.82kb.
• Реферат на тему: Інфляція в Україні (з 2001 по 2005 рр.), 11.62kb.
• Ринок цінних паперів у ринкових відносинахпла, 1212.17kb.
• Пропозиції від фпбау до Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності, 54.64kb.
• Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні”, 880.34kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 359.64kb.

Лекція 5. Чиста монополія. Визначення ціни та обсягу виробництва

Основна мета вивчення теми: засвоїти ознаки і поведінку чисто монополістичної фірми на ринку свого продукту, механізм визначення нею ціни і обсягу виробництва, прийнятність її суспільством з точки зору її суспільної ефективності, засоби державного впливу на поведінку чисто монополістичної фірми відносно ціни та обсягів виробництва.

План лекції

1. Сутність та характерні риси чистої монополії.

2. Бар'єри для входження в галузь:

а) економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва;

б) законодавчі бар'єри (патенти та ліцензії);

в) власність на важливі ресурси.

3. Монопольний попит:

а) ключова відмінність між чисто монопольним і чисто конкурентним продавцем;

б) ціна і граничний виторг;

в) фірма-монополіст диктує ціну;

г) еластичність за ціною.

4. Визначення ціни та обсягу виробництва:

а) правило MR = MC;

б) відсутність кривої пропозиції;

в) обмеженість монополістичної зміни цін.

5. Економічні наслідки монополії:

а) ціна, обсяг виробництва і ефективність;

б) розподіл доходу;

в) труднощі з врахуванням витрат;

г) динамічна ефективність і технічний прогрес.

6. Цінова дискримінація:

а) умови для застосування цінової дискримінації;

б) наслідки цінової дискримінації.

7. Регульована монополія:

а) необхідність регулювання природних монополій;

б) суспільно оптимальна ціна P = MC;

в) ціна, що забезпечує справедливий прибуток P = ATC;

г) дилема регулювання.

Література

Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенли Л. Брю. Мікроекономіка – Львів: Просвіта, 1999 с. 258-281.

Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенли Л. Брю. Экономикс - М.: Республика, 1992, том 2, с. 92-101.

Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроекономика. - С.-Пб.: АО "Санкт-Петербург оркестр", 1994, с. 188-210.

Н. Грегори Мэнкью. Принципы экономикс - С.-Пб.: Москва-Харьков-Минск, 1999, с. 253-263.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. - К.: Основи, 1994, с. 253-263.


1. Сутність та характерні риси чистої монополії.

Чиста монополія - це така ринкова структура, коли лише одна фірма є єдиним виробником продукту, для якого немає близьких замінників.

Характерними рисами чистої монополії є:

• Єдиний продавець. Чистий монополіст - це галузь, що складається з однієї фірми.
  
• Відсутність близьких замінників. З точки зору покупця, це означає, що для нього немає прийнятних альтернатив. Якщо покупець не купить цей продукт у монополіста, він буде позбавлений іншого вибору і зовсім не задовольнить певну потребу.
  
• Чистий монополіст диктує ціну. Монополіст використовує свою ринкову владу для встановлення такої ціни, яка приносить йому найбільшу вигоду з можливих.
  
• Заблоковано входження. Чистий монополіст не має прямих конкурентів, тому що існують значні бар'єри для вступу інших фірм у галузь.
  
• Монополіст може не рекламувати свою продукцію, тому що продукт не має повноцінних замінників.
  

2. Бар'єри для входження в галузь

Відсутність конкурентів, що характеризує чисту монополію, пояснюється впливом чинників, які перешкоджають входженню у галузь інших фірм. Цими чинниками є:

• економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва;
  
• законодавчі бар'єри: патенти та ліцензії;
  
• власність на важливі ресурси.
  

За чистої монополії, бар'єри для входження у галузь фактично блокують будь-яку потенційну конкуренцію. Ці бар'єри обумовлюють існування і таких ринкових структур як олігополія (домінують на ринку декілька фірм) та монополістична конкуренція (багато невеликих фірм, які виробляють диференційований продукт). Але сила впливу вказаних чинників в цих структурах є слабшою.

Коротко з'ясуємо дію кожного з чинників.

Перший бар'єр.

За сучасних технологій у деяких галузях ефективне виробництво з низькими витратами можливо тільки у випадку, коли виробник (фірма) є достатньо великим як в абсолютному виразі, так і відносно самого ринку.

Якщо позитивний ефект масштабу значний, то мінімум середніх витрат досягається за великого обсягу виробництва. Нові фірми, що намагаються увійти в галузь, як невеликі виробники не мають жодного шансу. Нові невеликі виробники не спроможні досягти зниження витрат, пов’язаних з ефектом масштабу, і подолати бар’єр для входження в галузь.

Що стосується входження в галузь великих фірм, то і їм важко подолати бар’єр. Необхідним є великий стартовий капітал для закупівлі і будівництва великої кількості капітального устаткування.

Ці ж обставини характеризують і природну монополію. Природна монополія утворюється тоді, коли економія, зумовлена збільшенням масштабів виробництва, .настільки значна, що певний товар чи послугу одна фірма виробляє за нижчими середніми загальними витратами, ніж якби цей товар чи послугу виробляла конкурентна кількість фірм.

Другий бар’єр.

Уряд часто надає природним монополіям виняткові привілеї та створює правові бар'єри для входження в галузь у вигляді патентів та ліцензій. Патенти дають винахідникові виняткове право на виробництво або ліцензування продукту упродовж певної кількості років.

Розроблення продукції, яку можна запатентувати, потребує значної науково-дослідницької роботи. Завдяки дослідженням або купівлі патентів монополіст зміцнює та посилює свої позиції на ринку. З прибутків, отриманих завдяки одному патентові, можна фінансувати дослідження, що потрібні для розробки нових пригодних для патентування продуктів. Монопольна влада, досягнута завдяки патентам, сама себе підживлює.

Входження в галузь може обмежуватися державним ліцензуванням. В окремих випадках уряд може сам володіти ліцензією на постачання деякого продукту, створюючи цим державну монополію.

Третій бар'єр.

Фірма, яка володіє ресурсом або контролює ресурс, важливий для виробничого процесу, може не допустити створення фірм-суперників.

Треба мати на увазі, що чиста монополія є відносно рідкісною. Хоча науково-технічний прогрес, з одного боку, зміцнює становище фірми, він може, з іншого боку, підірвати монопольну владу шляхом розробки більш досконалого продукту іншими фірмами.

Чинні патентні переваги можна обійти також завдяки розробці нових відмінних продуктів, які, проте, є добрими замінниками наявних товарів.

Інші фірми можуть розвідати також інші джерела стратегічних ресурсів.

Монополії бувають бажаними або неприйнятними з точки зору економічної ефективності. В окремих випадках підприємства комунальних послуг при наявності позитивного ефекту масштабу можуть забезпечувати ефективне виробництво з низькими витратами саме як монополії.

3. Монопольний попит

Аналіз поведінки чистого монополіста у сфері цін і обсягів виробництва проводиться за трьох умов.

По-перше, статус монополіста забезпечують патенти, позитивний ефект масштабу, або власність на ресурси.

По-друге, держава не регулює діяльність фірми-монополіста.

По-третє, фірма - єдиний виробник певного продукту, вона призначає однакову ціну за всі одиниці продукції.

Ключова відмінність між чистим монополістом і чистим конкурентним продавцем криється у секторі ринкового попиту. Нам уже відомо з попередньої теми, що за умов чистої конкуренції продавець зустрічається з досконало-еластичним попитом за ринкової ціни, яку визначили галузеві пропозиція та попит. Фірма може продати за поточною ринковою ціною стільки товарів чи послуг, скільки їй вигідно. Кожна додатково продана одиниця продукції додаватиме постійну величину - її ціну - до загального виторгу фірми. Це означає, що граничний доход конкурентного продавця є постійним і дорівнює ціні продукту. Загальний виторг збільшується, таким чином, на цю величину.

Крива попиту монополіста є кривою попиту галузі, оскільки в умовах чистої монополії одна фірма представляє всю галузь. Крива попиту галузі є не досконало еластичною, а спадною.

Чистий монополіст мусить знижувати ціну, щоб продати більший обсяг продукції. Як наслідок, граничний доход буде меншим за ціну. Тому крива граничного доходу (MR) лежить нижче кривої попиту. Оскільки граничний доход – це зміна загального виторгу, то загальний виторг зростає доти, доки граничний доход додатній. Коли загальний виторг досягає максимуму, граничний доход буде дорівнювати нулю. Коли ж загальний виторг зменшується, граничний доход стає від’ємним.



ix)Таблиця 5-1

Ціна, грн.	Обсяг попиту, од.	Загальний виторг, грн.	Граничний доход, грн.
1	5	5	5
2	4	8	3
3	3	9	1
4	2	8	-1
5	1	5	-3

4. Визначення ціни та обсягу виробництва

а) Для визначення того, яку комбінацію ціни та обсягу продукції на еластичному відрізку кривої попиту вибере монополіст, треба долучити до даних попиту ще й витрати виробництва. Монополіст, який прагне прибутків, вироблятиме кожну наступну одиницю продукції доти, доки вона забезпечуватиме більший приріст загального виторгу, порівняно зі збільшенням загальних витрат, і перестане збільшувати виробництво тоді, коли граничний виторг дорівнюватиме граничним витратам (MR = MC). Як бачимо, монополіст, який прагне прибутків, визначатиме свою поведінку так само, як фірма у конкурентній галузі.

б) Як відомо з теми четвертої, кривою пропозиції фірми за умов чистої конкуренції є та частина її кривої граничних витрат, що лежить вище кривої середніх змінних витрат. А ця крива визначається застосуванням правила максимізації прибутку P=MC (ціна = граничним витратам). За будь-якої встановленої ринком ціни продавець, за умов чистої конкуренції, максимізуватиме прибутки, зрівнюючи ціну (яка дорівнює граничному виторгу) з граничними витратами. Коли ринкова ціна підвищується або знижується, конкретна фірма переміщуватиметься вгору або вниз на своїй кривій граничних витрат, бо для неї стає вигідним виробництво більшої або меншої кількості продукції. Кожна ціна однозначно пов'язана з конкретним обсягом продукції, що і визначає криву пропозиції.

Для ринку з чистою монополією не застосовується поняття пропозиції тому, що не існує однозначної залежності між ціною та величиною пропозиції. Ціна і величина пропозиції залежать від положення кривої попиту (а також і кривої граничного виторгу). Як і конкурентна фірма, монополіст зрівнює граничний виторг і граничні витрати, але для нього граничний виторг є меншим за ціну.

Оскільки монополіст не зрівнює граничні витрати і ціну, то цілком можливі за різних умов попиту різні ціни, які максимізуватимуть прибуток за одного і того ж обсягу виробництва.

Висновок: для чистого монополіста немає єдиної окремої ціни, пов'язаної з рівнем виробництва, отже, немає кривої пропозиції.

в) Оскільки монополіст може маніпулювати і ціною, і обсягами виробництва, люди нерідко вважають, що монополіст призначатиме найвищу ціну, яку може отримати.




На графіку 5-2 видно, що є ціни вищі за три грн. Але монополіст вибирає ціну 3 грн. Це рівень ціни при обсязі виробництва у три одиниці продукту, за якого MR=MC і фірма буде мати найбільший загальний виторг і економічний прибуток.

Чиста монополія не гарантує економічного прибутку в будь-яких умовах, але ймовірність економічних прибутків вища для чистого монополіста, ніж для чистого конкурентного виробника. Як і чистий конкурент, чистий монополіст не працюватиме постійно зі збитками для себе. В умовах збитковості власник фірми перемістить свої ресурси в прибуткову галузь. В такому разі можна очікувати, що в довгостроковому періоді монополіст одержуватиме або економічний, або тільки нормальний прибуток.

5. Економічні наслідки монополії

Оцінимо тепер чисту монополію з точки зору суспільства.

а) Як з'ясовано у попередній темі, чиста конкуренція забезпечує виробничу і розподільну ефективності. Виробнича ефективність досягається завдяки тому, що вільне входження у галузь і вихід з галузі змушують фірми функціонувати за оптимального обсягу виробництва, де витрати виробництва на одиницю продукції є мінімальними. Ціна продукту буде на найнижчому рівні, сумісному із середніми загальними витратами. На мал. 5-2 це обсяг продажу в 4 одиниці продукції за ціною 2 грн.

Розподільна ефективність відображає ту обставину, що виробництво за умов конкуренції відбуватиметься до тієї точки, в якій ціна (міра вартості продукту, або гранична вигода для суспільства) дорівнюватиме граничним витратам (міра альтернативних продуктів, від яких відмовилося суспільство, виробляючи будь-який конкретний товар).

З графіку 5-2 видно, що за однакових витрат фірма за умов чистої монополії забезпечить менш бажані результати: ціна вища, а обсяг виробництва - менший. Висновок: монополісту вигідніше, ніж конкурентному виробникові, продавати менший обсяг продукції та встановлювати вищу ціну.

б) Монополія посилює нерівність у розподілі доходів. Завдяки своїй ринковій владі, монополісти запроваджують вищу ціну, порівняно з ціною, яка встановилася б за умов чистої конкуренції. Власники підприємств, що діють за умов монополії, збагачуються коштом решти суспільства. Монополії посилюють нерівність доходів у суспільстві.

в) Як уже з'ясовано, за однакових витрат чисто монополістична фірма може встановити і встановлює вищу ціну, виробляє менший обсяг продукції, що означає менш ефективний розподіл ресурсів, ніж у чисто конкурентній фірмі.

Але в дійсності витрати монополіста і витрати конкурентного виробника не можуть бути однаковими. Є три основні причини відмінностей у витратах фірм вище зазначених ринкових структур, а саме:

1) позитивний ефект масштабу;

2) наявність „Х-неефективності”;

3) витрати за збереження монополій.

Розглянемо кожну з цих причин.

- Припущення, що витрати на одиницю продукції у фірм, які діють за умов чистої конкуренції та чистої монополії однакові, може не підтверджуватися на практиці.

За певної технології, а отже, і витрат виробництва, споживчий попит може бути недостатнім для підтримання великої кількості конкурентних фірм, що виробляють такий обсяг продукції, який дозволяє кожній з них реалізувати увесь наявний ефект від збільшення масштабів виробництва. У таких випадках фірма повинна бути більшою відносно ринку, тобто бути монополістом, щоб виробляти продукцію ефективно (з низькими витратами на одиницю продукції) (мал. 5-2). Це випадок природної монополії.

Більшість економістів вважає, що випадки з природною монополією недостатньо вагомі, щоб заперечувати раніше зроблені висновки стосовно обмежувальної природи монополії.

- Якщо позитивний ефект масштабу може виправдати у деяких випадках існування монополії, то поняття Х-неефективності передбачає, що витрати монополії можуть бути вищими, ніж витрати галузі з вищим рівнем конкуренції.

До цих пір ми виходили з припущення, що фірми застосовують найефективніші наявні технології, що дозволяє фірмі досягати мінімальних середніх загальних витрат. Але може бути, що фірма використовує не найефективнішу технологію. Х-неефективність виникає у випадку, коли фактичні витрати фірми при виробництві будь-якого обсягу продукції вищі, ніж мінімально можливі витрати.

Причинами Х-неефективності є: зростання фірми за рахунок зниження її ефективності, ухилення від підприємницького ризику, забезпечення роботою некомпетентних працівників (родичів, друзів), недостатнього стимулювання працівників фірми, неефективного контролю за їх роботою, коли при прийнятті рішень фірма покладається на емпіричний метод без достатніх розрахунків витрат та надходжень. Монополістичні фірми більш схильні до
Х-неефективності, тому що вони не перебувають під тиском конкурентів. Вони захищені від дії конкурентних сил бар'єрами на шляху до входження в галузь.

- Монополіст може отримувати економічний прибуток навіть у довгостроковому періоді. Тому часто фірма йде на значні видатки, щоб отримати або зберегти привілеї уряду, які забезпечують їй монополістичне становище. Такі видатки нічого не додають до обсягу виробництва фірми, але вочевидь збільшують її витрати.

г) Конкурентні фірми мають стимул (вимоги ринку) до використання найефективніших з відомих технологій виробництва. Саме від ефективності залежить їх виживання. Проте, конкуренція позбавляє фірми економічного прибутку - важливого засобу та основного стимулу до розробки нових вдосконалених технологій чи нових продуктів. Прибутки, зумовлені технологічним прогресом, можуть бути короткочасними для конкурента, який здійснює нововведення. У конкурентній галузі така фірма невдовзі виявить, що її суперники переймають або копіюють будь-яку технологічну новинку, конкуренти поділятимуть винагороду, але не витрати на успішні науково-технічні дослідження і розробки.

Монополіст же, завдяки бар'єрам для входження в галузь, може впродовж тривалого часу отримувати значні економічні прибутки. Тому чистий монополіст матиме більші фінансові ресурси для технічного прогресу, ніж конкурентні фірми. Складніше визначити стимули монополіста до розвитку технічного прогресу. Відсутність конкурентів означає, що на монополізованому ринку відсутні автоматичні стимули до технічного прогресу.

У монополіста є всі підстави не запроваджувати нові технології й продукти, щоб уникнути збитків, спричинених раптовим моральним зношенням діючих машин і устаткування.

Навіть після запровадження нових технологій і техніки і одержання монополістом більших прибутків завдяки цьому (зниженню витрат) споживач не отримує для себе нічого, або має невелике зниження ціни.

Але існують декілька аргументів, які обґрунтовують більшу суспільну ефективність монополії.

Науково-технічний прогрес зменшує витрати виробництва на одиницю продукції та збільшує прибутки.

Як видно з графіку 5-2, нижчі витрати сприятимуть максимізації прибутку, що викликатиме збільшення обсягу продукції та зниженню ціни. Жодне збільшення прибутків не буде скороминущим, а буде тривалим, тому що бар'єри входження в галузь захищають монополіста. З цього боку науково-технічний прогрес вигідніший монополістові.

Більше того, наукові дослідження і технічні нововведення можуть бути для монополіста одним із бар'єрів, що утримують входження у галузь інших фірм.

Технічний прогрес, як твердять, є важливим чинником для збереження монополії.

Є два варіанти політики держави відносно суспільно-неефективних монополій:

- Антимонопольні заходи: розчленування монополії на конкурентні фірми.

- Регулювання природних монополій, їх цін та діяльності.

6. Цінова дискримінація

До цього ми виходили з того, що монополіст призначає одну ціну на весь вироблений продукт. Але за деяких умов він має змогу різним покупцям продавати свій продукт за різними цінами. Це є цінова дискримінація, якщо різні ціни не виникають завдяки різним витратам.

Не всі продавці мають можливості легко застосувати цінову дискримінацію. Цінова дискримінація можлива за трьох умов:

- продавець повинен бути монополістом і контролювати виробництво і ціну;

- продавець має змогу відокремлювати групи покупців за їх готовністю купувати продукт за різними цінами;

- кінцевий покупець не може перепродавати товар або послугу. Якщо покупці з сегменту ринку за низькими цінами можуть легко перепродавати товари за вищими цінами, то виникають конкуренти у монополіста в сегменті ринку, де він перепродає свій продукт за вищими цінами. Така конкуренція знижуватиме ту ціну і підриватиме політику цінової дискримінації.

Наслідки цінової дискримінації наступні:

1. За умов дискримінації монополіст збільшуватиме свої прибутки.

2. За інших рівних умов, монополіст в умовах цінової дискримінації вироблятиме більший обсяг продукції.

В умовах відсутності цінової дискримінації монополіст знижує ціну для продажу додаткового обсягу продукції і вимушений продавати кожну одиницю продукції за однаковою ціною. В цьому разі граничний виторг менший за ціну, тому що зниження ціни стосуватиметься не тільки додатково проданого обсягу продукції. але й усіх інших одиниць продукції. А в умовах застосування цінової дискримінації кожна одиниця продукту продається за найбільшою ціною, яку згоден заплатити окремий покупець. В цьому випадку граничний доход співпадає з кривою попиту. Валовий виторг буде дорівнювати сумі всіх цін, за якими продано кожну одиницю товару. Величина прибутку значно збільшиться. Збільшиться і обсяг виробництва продукції.

7. Регульована монополія

Більшість чисто монополістичних галузей є природними і підлягають регулюванню. Ціни або тарифи, які призначають підприємства комунальних послуг, регулюють державні органи влади.



На графіку 5-3 показано умови попиту та довгострокових витрат природної монополії.

Внаслідок переваг, які забезпечує великий розмір фірми, крива попиту перетинає криву довгострокових середніх загальних витрат у точці, де середні витрати все ще знижуються. У такій галузі наявність багатьох фірм була б недоцільною, бо, поділивши ринок, кожна фірма переміщувалася б вліво по своїй кривій середніх загальних витрат, тому витрати виробництва на одиницю продукції були б значно вищими. Залежність між ринковим попитом і витратами є такою, що досягнення низьких витрат на одиницю продукції передбачає тільки одного виробника (графік 5-1) .

Із правила MR=MC відомо, що P3 і Об.1 є ціною та обсягом продукції, які максимізують прибутки монополіста (графік 5-3) . Саме це вибрав би нерегульований монополіст. Ця ціна перевищує як середні загальні витрати (що дає великий прибуток монополії), так і граничні витрати, що вказує на недостатнє надання ресурсів для виробництва цього товару чи послуги.

Це дуже невигідно для суспільства. Тому держава встановлює свої ціни, які більш вигідні для споживачів. Найбільш доцільними є дві ціни. Вибір тієї чи іншої ціни залежить від тих цілей, які переслідує держава.

Якщо держава має на меті встановити ціну, яка б забезпечувала досягнення розподільної ефективності ресурсів, то встановлюється ціна, що дорівнює граничним витратам. На графіку 5-3 це P1, P1=MC. Ціну, за якої досягається розподільна ефективність, називають суспільно-оптимальною. Але, ймовірно, ця ціна зумовлюватиме збитки на величину (P1-PЗ)хОб.З і потребуватиме постійних державних субсидій на цю ж величину та додаткових коштів на модернізацію і розвиток фірми. Але ця ціна найнижча для споживача і вироблятися буде найбільше продукту (Об.З порівняйте з 0б.2 та Об.1).

Якщо держава має мету встановити ціну, яка б відшкодовувала витрати, то такою ціною є ціна, що дорівнює середнім загальним витратам фірми (P2) . Цю ціну називають ціною, що забезпечує справедливий прибуток. При такій ціні держава буде витрачатися тільки на розвиток фірми. Для споживачів така ціна менш прийнятна, чим попередня. Але краща від монопольної, яку встановлює сам монополіст.

Питання самоконтролю

1. Що таке чиста монополія?
   
2. Які існують бар'єри на шляху вступу в чисту монополістичну галузь фірм з інших галузей?
   
3. Визначить сутність кожного бар'єру на шляху вступу інших фірм у монополістичну галузь.
   
4. Чим відрізняється ринковий попит на продукцію конкурентного продавця і ринковий попит на продукцію монополіста?
   
5. Накресліть графіки кривих ринкового попиту окремого конкурентного продавця і монополіста.
   
6. Які три наслідки спадної кривої попиту чисто монопольної фірми?
   
7. Чому ціна в умовах монопольної влади перевищує граничний виторг?
   
8. Які існують можливості у монополіста для досягнення ним найбільшого прибутку?
   
9. На якому відрізку кривої попиту монополіст буде вибирати певну комбінацію ціни та обсягу виробництва і чому на цьому відрізку?
   
10. Яку конкретну комбінацію ціни та обсягу продукції вибере монополіст, який прагне максимізувати прибуток?
    
11. Чому монополіст не може призначити найвищу ціну на свою продукцію?
    
12. Назвіть економічні наслідки монополії.
    
13. Чому в умовах монополії не досягається розподільна та виробнича ефективність?
    
14. Чи забезпечує монополія ефективний розподіл доходів?
    
15. Які існують труднощі із врахуванням витрат в умовах монополії?
    
16. Що таке динамічна ефективність і як вона забезпечується монополією?
    
17. Що таке цінова дискримінація та її наслідки?
    
18. Коли держава займається регулюванням монополії і для чого?
    
19. Яка ціна називається суспільно-оптимальною?
    
20. Яка ціна називається ціною, що забезпечує справедливий прибуток?