Одеська національна юридична академія

Вид материала

Содержание

3.1. Правовий режим виникнення та розвитку Ощадних банків у
Довірчо-ощадні банки (Trustee Savings Banks - TSB) Великої Британії.
National Saving Bank
Trustee Savings Banks – TSB
Ощадно-позикові банки (Saving and Loans Banks) США.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15

3.1. Правовий режим виникнення та розвитку Ощадних банків у

зарубіжних країнах

Діяльність ощадних банків – це діяльність, пов’язана з заощадженням, нагромадженням і використанням грошей. Правовий режим виникнення та розвитку Ощадних банків у різних країнах тісно пов'язаний із досвідом попередніх поколінь. В українських та російських наукових колах питання, пов’язані з ощадною діяльністю, розглядалися головним чином у працях економістів М.М. Бєлявського^¹⁸⁸, А.К. Голубєва^¹⁸⁹, С.В. Штейна^¹⁹⁰, Г. Єфімової^¹⁹¹, П.В. Риндіна^¹⁹², Ю.М. Бєлугіна^¹⁹³ та інших, а з проголошенням незалежної української держави дане питання досліджується такими вченими, як М. Дорофеєва^¹⁹⁴, М.І. Савлук⁷, М.В. Суганяка^¹⁹⁵, В.С. Марцин^¹⁹⁶, М. Дмитренко^¹⁹⁷, М. Паламарчук^¹⁹⁸, Т.С.Смовженко^¹⁹⁹, В.С. Сухарський^²⁰⁰, Р.Б. Кульчицька¹⁴, З.І. Щибоволок^²⁰¹, Ю. Кашин^²⁰² та інші. Правовий режим становлення ощадних банків розвинутих країн та їх місце в банківській системі мало досліджені у вітчизняній правовій літературі, у той же час у працях зарубіжних вчених ощадним установам відведене одне з чільних місць.

Питання про те, де саме було відкрито першу ощадну касу і де зародилася ощадна справа вирішується дослідниками по-різному. Одні вважають, що зародилася ощадна справа наприкінці ХVII – на початку ХVIIІ століть у Німеччині^²⁰³, другі схильні вважати батьківщиною ощадних кас Велику Британію^²⁰⁴, треті вважають, що ощадні каси як самостійні кредитні установи виникли одночасно в Німеччині та Великій Британії^²⁰⁵.

Зважаючи на наведене вище, а також аналізуючи фінансові системи різних країн^²⁰⁶, зазначимо, що ощадні каси в багатьох країнах Європи виникли в різні часи. Незважаючи на те, що перша ощадна каса була відкрита в 1778р. в Німеччині, у Гамбурзі, проте найбільшого поширення та розвитку ощадні каси набули в Англії^²⁰⁷. У першій половині ХІХ ст. вони з’явилися і в Північній Америці, тобто ще до появи приватних комерційних банків^²⁰⁸.

Спочатку ощадні каси виникли не як кредитні установи, а як благодійні, у різних юридичних формах – як фонди, або як комунальні установи чи державні інститути. Разом з ощадними касами виникли сирітські каси для зберігання коштів до настання повноліття; позикові каси, звідки могли отримати під заставу позики, по яких не потрібно було платити лихварські проценти^²⁰⁹. На ранніх етапах розвитку ощадні каси займалися акумуляцією заощаджень незаможних верств населення. Але поступово коло їх операцій розширювалося і вони трансформувалися в універсальні кредитні установи, виконуючи функції комерційних банків. Це зумовило, у першу чергу, посилення конкурентної боротьби між ними та іншими кредитними установами за кошти населення як джерело капіталу. У ХХ ст. розвиток ощадних кас пішов різними шляхами. Більшість ощадних кас була націоналізована, а їх роль зведена до установ для нагромадження капіталу, який потім передавався до державного банку.

Отримавши можливість здійснювати більш широкий спектр банківських операцій, ощадні каси і сьогодні обслуговують місцеві органи влади і громадські організації, громадян і суб’єктів підприємницької діяльності.

Долаючи перепони і недосконалість законодавства, економічні спади і потрясіння, ощадні каси пройшли складний шлях свого становлення. Сьогодні в країнах із ринковою економікою діє розгалужена система ощадних установ, які займаються залученням коштів населення у вклади. Не всі вони контролюються державою. Окремі з них є інститутами як публічного права, так і приватного права.

Досліджуючи ощадні банки промислово розвинутих країн, можна виділити такі їх види: довірчо-ощадні банки, взаємно-ощадні банки, ощадно-позикові банки, поштово-ощадні банки.

Довірчо-ощадні банки є різновидом кооперативних банківських установ. Вони поширені у Великій Британії. Разом із Національним ощадним банком Великої Британії вони практикували відкриття великої кількості рахунків для громадян та підприємств^²¹⁰. Взаємно-ощадні банки є різновидом кооперативних банківських установ, поширених у США. Вони об’єднані в Національну асоціацію взаємно-ощадних банків. Ощадно-позикові банки являють собою різновид кредитних установ, які займаються акумуляцією заощаджень населення, довгостроковим кредитуванням будівництва житлових будинків та придбанням дорогих товарів. Уперше з’явилися за зразком англійських будівельних товариств і сьогодні значного поширення набули у США. Поштово-ощадні банки є одним із найбільш поширених видів ощадних установ у зарубіжних країнах, які в організаційно-правовому відношенні об’єднані з поштовою системою^²¹¹. Сьогодні вони поширені у Великій Британії, Франції, Фінляндії, Японії, Індії та інших країнах. У наш час поштово-ощадні банки розрізняються за формою власності та спектром наданих послуг, принципами взаємодії з поштою та сучасними технологіями.

Поряд із вищенаведеними видами ощадних банків діють так звані житлово-ощадні банки. Метою утворення таких банків вважався розвиток нових видів вкладів – „вклади в нерухомість”, якщо звернутися до історії житлово-ощадних установ, то вони вперше були поширені у Вавілоні в VIII – V ст. до н.е.^²¹²

Велику групу ощадних установ утворюють ощадні каси. У наш час функціонує три види ощадних кас: державні, приватні, муніципальні.

Організаційно-правова структура ощадних кас у різних країнах різна: у Великій Британії, Німеччині, Італії, Японії більшість ощадних кас – це державні ощадні каси; у США – кооперативні; у Франції – державні та муніципальні.

Розглянемо ощадні банки деяких промислово розвинутих країн англо-саксонської правової системи.

Довірчо-ощадні банки (Trustee Savings Banks - TSB) Великої Британії. До появи першого довірчо-ощадного банку Великої Британії в цій країні була заснована в 1798 році в Тоттенгемі перша англійська ощадна каса під керівництвом власниці помістя Прісцилли Векфільд – відомої дитячої письменниці^²¹³. Вкладниками каси були найбідніші жителі села, яким поверталися касою вклади після досягнення шістдесятирічного віку. Такі каси швидше були страховими касами, що забезпечували населення коштами після досягнення певного віку. До цієї каси згодом була приєднана інша – для дітей, у яку батьки робили внески для того, щоб нагромаджувати їх на виховання та навчання дітей. Тільки в 1808 році була відкрита каса, яка відрізнялася від попередніх тим, що повертала вклади з відсотками. У 1816 році існувало 50 ощадних кас, які називалися Savings Banks.

До 1817 року діяльність ощадних кас не була регламентована законом. Починаючи з 1817 до 1863 року було видано дев’ять законів про ощадні каси^²¹⁴.

Перший довірчо-ощадний банк Великої Британії був утворений в м. Ратвелл (Шотландія) у 1810 році^²¹⁵. Основним його завданням, яке було притаманне звичайним ощадним касам, вважалося залучення та валоризація дрібних заощаджень. На початок ХІХ століття було утворено багато ощадних установ зі статусом державної установи, але в наш час статус їх радикально змінився.

Поширення ощадних кас у Великій Британії почалося в 1960 році і згодом, у 1973 році, було утворено Центральний довірчо-ощадний банк (Central Trustee Savings Banks ), який забезпечував взаємні розрахунки між ощадними банками. У 1976 році, отримавши статус повноправних банків, вони почали зливатися, пристосовуючись до розширення сфери своєї діяльності. І вже у 1983 році їх кількість скорочується до чотирьох. У 80-х роках Trustee Savings Banks не можна було вважати ощадними касами, оскільки це вже були чотири довірчо-ощадні банки, що складали повний банківський комплекс: TSB England and Wales, TSB Scotland, TSB Northern Ireland, TSB Channel Islands.

У 1985 році чотири довірчо-ощадні банки створили холдингову компанію, що була їх загальним акціонером та безпосередньо керувала різними спільними організаціями, які виконували об’єднані функції. Це були такі організації^²¹⁶: Центральна Рада TSB (Trustee central board), яка організовувала всю спільну діяльність; Центральний банк TSB (Central TSB Ltd), виконував функції центрального банку руху, члена Лондонської клірингової палати; компанія TSB Trust company, яка дозволяла клієнтам купувати цінні папери інвестиційного значення; Union Dominions trust Ltd надавала послуги комерційного та промислового характеру; TSB Trust card Ltd управляла мережею власних карток „trust cards”.

Найголовнішою зміною, що стосувалася їх статусу, було утворення спільної холдингової компанії, яка практично приватизувала ощадні каси за допомогою випуску акцій, що розповсюджувалися серед населення. TSB England and Wales у 1989 році був перетворений на TSB банк, а три інші банки згодом стали його філіями^²¹⁷. Холдинг ощадних банків Великої Британії фактично перетворився на універсальний комерційний банк, хоча і зберіг при цьому свою назву – TSB – Trustee Saving Bank – довірчо-ощадний банк. У 1995 році відбувається злиття TSB з одним із найбільших банків Великої Британії – Lloyds Bank, унаслідок чого утворилася одна з найпотужніших фінансових груп держави. Холдинг Lloyds TSB Group налічує велику кількість філій та пропонує клієнтам різноманітні послуги комерційного та промислового характеру.

Одним з ощадних банків Великої Британії є, наприклад, Бірмінгемський ощадний банк, який одночасно називається муніципальним банком^²¹⁸. Відповідно до Акта про муніципальні банки, перший муніципальний банк був відкритий у 1916 році в Бірмінгемі під назвою Birmingham Corporation Savings Bank. Пізніше, у 1919 році, відповідно до Акта „Про корпорацію Бірмінгема” (Birmingham Corporation Act), він був реорганізований у Бірмінгемський муніципальний банк. Діяльність його регулювалася відповідно до положення Birmingham Corporation Act, іншими законодавчими актами та нормативними актами казначейства.

Сьогодні Бірмінгемський муніципальний банк являє собою ощадний банк, основними функціями якого є: прийняття грошових депозитів на будь-які строки, включаючи „до запитання”, на певний строк із відсотковим доходом; видача іпотечних позик вкладникам під забезпечення необмеженого права власності на нерухомість чи володіння майном на правах оренди.

Утворений у 1861 році Національний ощадний банк ( National Saving Bank) займає особливе місце в банківській системі країни^²¹⁹. Національний ощадний банк був утворений як поштово-ощадний банк, основною метою якого було залучення заощаджень і виплата процентів за ними, а також фінансування державних послуг. Не надаючи кредитів, банк відкривав своїм клієнтам різні види рахунків, продавав індексовані сертифікати і сертифікати, які давали право на податкові пільги. Кошти, залучені банком, інвестувалися в державні цінні папери, тому депозити вкладників гарантувалися державою. З 1969 року банк був відокремлений від управління пошти і сьогодні є підрозділом Міністерства національних заощаджень.

Підсумовуючи наведене вище, відзначимо, що:

1) особливість ощадних банків Великої Британії полягає в тому, що вони являють собою два типи установ: довірчо-ощадні банки ( Trustee Savings Banks – TSB); Національний ощадний банк;

2) Національний ощадний банк Великої Британії, очолюючи роботу всіх інших ощадних банків, здійснює свою діяльність через розгалужену мережу поштових відділень, у яких відкриті інвестиційні рахунки, розміщуючи кошти в урядові цінні папери;

3) приватним особам та корпораціям надається право купувати ощадні сертифікати, національні ощадні облігації, преміальні ощадні облігації, кошти від яких передаються в казначейство;

4) ощадні банки Великої Британії, надаючи послуги вкладникам, відкривають рахунки навіть на невелику суму з отриманням від цього певного доходу. Причому ощадний банківський рахунок є більш привабливим, ніж депозитний банківський рахунок, оскільки дозволяє регулярно вносити кошти та часто отримувати дохід більший, ніж від депозитних банківських рахунків.

Ощадно-позикові банки (Saving and Loans Banks) США. У США виділяють такі види ощадних банків: взаємно-ощадні банки та ощадно-позикові банки. Першими ощадними банками цієї країни, подібно до довірчо-ощадних банків Великої Британії, були взаємно-ощадні банки (Mutual Saving Banks), тому вони мають значно довшу історію, ніж ощадно-позикові банки. Утворені ще в 1816 році^²²⁰ у вигляді асоціацій взаємодопомоги з метою мобілізації та стимулювання нагромадження заощаджень населення, вони мали „взаємну” форму власності, яка була близькою до кооперативної. Основна частина залучених коштів вкладалася взаємно-ощадними банками в іпотечні позики під заставу нерухомості та цінні папери (у 1891 році перших було на 792,5 млн. дол., других – на 700 млн. дол.)^²²¹.

Керівництво взаємно-ощадними банками було покладено не на директорів, а на авторитетних представників даної установи. Отриманий прибуток таких банків або виплачувався вкладникам, або спрямовувався на фінансування розвитку банку. Саме це сприяло тому, що більшість взаємно-ощадних банків були дієздатними у 30-ті роки, коли комерційні банки розорювались у великій кількості. До 1930 року у США налічувалося 492 взаємно-ощадні банки^²²².

Для американської банківської системи, в основі якої знаходився Закон Гласса-Стігалла від 1933 року, характерним було чітке розмежування банків за спеціалізацією. Прийнятий ще в 1927 році Закон Мак Фаддена ще більше обмежував діяльність банків, забороняючи їм утворювати агентства або відділення за межами штату, де утворений банк. У свій час норми цього законодавчого акта були спрямовані на підтримання за будь-якою ціною високого рівня конкуренції. У США спостерігається найбільша у світі щільність банківських установ, серед яких особливе місце належить Saving and Loans Banks та Мutual Saving Вanks.

До прийняття Закону Мак Фаддена, у 1863 році відповідно до прийнятого Закону про Національний банк, американські банки мали право вибрати один із двох статусів. Відповідно до першого статусу (статус національного банку, федеральний статус) банк зобов’язаний був вступити до Федеральної Резервної системи, а також до Федеральної системи зі страхування депозитів; банк, крім підзвітності, перебував під контролем управління грошового обігу. Відповідно до другого статусу (статус банку штату) діяльність банку регламентувалася кожним штатом країни, при цьому банк так само перебував під контролем такого штату. Особливістю взаємно-ощадних банків США є те, що вони не мають акціонерного капіталу. Оскільки взаємно-ощадні банки належать до некомерційних установ, до них застосовується пільговий податковий режим регулювання державою.

Організаційно-правова структура взаємно-ощадних банків відмінна від ощадно-позикових банків і ця відмінність полягає в тому, що взаємно-ощадні банки функціонують як кооперативи. Ощадно-позикові інститути являють собою групи фінансових посередників, в структуру яких включаються: ощадно-позикові асоціації; ощадні банки; кредитні спілки.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта

З метою вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності у сфері кредитної та інвестиційної політики і врегулювання питань щодо участі держави в управлінні Державним експортно-імпортним банком України Кабінет Міністрів постановив утворити тимчасову наглядову раду Державного експортно-імпортного банку України. Постановою Кабінету Міністрів від 22 січня 1998 року № 71^²²³ затверджується Положення „Про тимчасову наглядову Раду „Державного експортно-імпортного банку України”, відповідно до якого утворена тимчасова наглядова рада Державного експортно-імпортного банку України визначалася вищим органом, покликаним здійснювати контроль за Банком із метою підвищення його діяльності. Кількісний склад наглядової ради встановлювався не менше семи осіб, з їх обов’язковим затвердженням постановою Кабінету Міністрів України. Постановою також закріплювалися повноваження наглядової ради, строк проведення засідань наглядової ради та відповідальність її членів.

Склад наглядової ради змінювався на підставі постанов Кабінету Міністрів України. Так, з 1998 року по 2000 рік склад наглядової ради змінювався постановою Кабінету Міністрів від 1 березня 1999 року № 302^²²⁴ та постановою Кабінету Міністрів від 11 червня 1999 року № 1028^²²⁵.

27 квітня 2000 року Розпорядженням Президента України № 189 „Про акціонування Державного експортно-імпортного банку України”^²²⁶ Кабінет Міністрів України було зобов’язано здійснити заходи щодо перетворення Державного експортно-імпортного банку на відкрите акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України” та закріплення у власності держави сто відсотків його акцій на величину статутного фонду Банку. На виконання даного Розпорядження, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2000 року № 1020 „Про утворення відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”^²²⁷, Укрексімбанк перетворено на відкрите акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України” та затверджено статутний фонд Укрексімбанку у розмірі 108 млн. грн. із закріпленням у власності держави сто відсотків акцій, які випускаються на величину його статутного фонду. Таким чином, єдиним акціонером і власником Укрексімбанку законодавчо визначено державу. Постановою Кабінет Міністрів встановив, що вищим органом управління відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” є наглядова рада, яка діє на підставі положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів.

10 серпня 2000 року на виконання Розпорядження Президента України від 27 квітня 2000 року, Кабінетом Міністрів прийнято постанову № 1250 „Про затвердження Статуту відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”^²²⁸.

Відповідно до Статуту Укрексімбанку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 10 серпня 2000 року № 1250 (у редакції постанови Кабінету Міністрів від 19 серпня 2002 року №1181)^²²⁹, Банк є правонаступником усіх прав і обов’язків Державного експортно-імпортного банку України, утвореного згідно з Указом Президента України від 3 січня 1992 року № 29 та зареєстрованого Національним банком України 23 січня 1992 року за № 5, який у своїй діяльності керується Конституцією, Законом України „Про банки і банківську діяльність”, іншими законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України та Статутом відкритого акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”. Органами управління Укрексімбанку є наглядова рада та правління Банку. наглядова рада Банку, виступаючи вищим органом управління Банку, здійснює контроль за діяльністю правління Банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера Банку та виконує функції, передбачені Законом України „Про банки і банківську діяльність”. Яким же чином сьогодні здійснюється порядок формування, кількісний та персональний склад наглядової ради, припинення повноважень членів наглядової ради Банку?

З прийняттям Закону України „Про банки і банківську діяльність” 7 грудня 2000 року^²³⁰ на законодавчому рівні закріплюється, що державний банк – це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Законом визначено, що державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. Усе це властиве і Укрексімбанку, який є державним банком України. Склад наглядової ради Укрексімбанку формується Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону від 22 грудня 2006 року № 532-V^²³¹ до складу наглядової ради Укрексімбанку, який призначається Верховною Радою України, в обов’язковому порядку входить не менше одного представника парламентської опозиції. Крім цього, нововведенням законодавства є і те, що з метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради Укрексімбанку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, визначених Законом „Про банки і банківську діяльність”. Президент України призначає п’ять членів наглядової ради Укрексімбанку шляхом прийняття відповідного Указу. Верховна Рада України теж призначає п’ять членів наглядової ради Банку шляхом прийняття відповідної Постанови і Кабінет Міністрів призначає п’ять членів наглядової ради Укрексімбанку шляхом прийняття відповідної Постанови.

На відміну від Ощадбанку, який має статус спеціалізованого, Укрексімбанк є універсальним. Відповідно до Статуту, Укрексімбанк є економічно самостійним банком і повністю незалежним від органів державної влади і органів місцевого самоврядування в рішеннях та діях, пов’язаних з його оперативною діяльністю. Метою діяльності Укрексімбанку є створення сприятливих умов для розвитку економіки та підтримки вітчизняного товаровиробника, кредитно-фінансова підтримка процесів структурної перебудови, зміцнення та реалізації виробничого і творчого потенціалу галузей економіки, переважно експортоорієнтованих та імпортозамінних.

Сьогодні Укрексімбанк є установою, що швидко розвивається та прагне втримати гідне місце на ринку банківських послуг.

Укрексімбанк, відповідно до Статуту (пункт 10 та пункт 13), є комерційною структурою, який провадить свою діяльність на комерційній основі та має на меті одержання прибутку в інтересах Банку та його акціонерів. Усі ті характерні особливості державного банку, яким є Ощадний банк України, що досліджені нами вище, можна перенести і на Укрексімбанк. Мається на увазі, що, по-перше, Статут Укрексімбанку, на відміну від інших банків, затверджується Постановою Кабінету Міністрів (нагадаємо, що статути інших банків затверджуються установчими зборами).

По-друге, статутний капітал Укрексімбанку, як державного банку, належить державі.

По-третє, Укрексімбанк не подає для державної реєстрації установчий договір, для всіх інших банків подання установчого договору є обов’язковою нормою.

Наступною особливістю є те, що засновником Укрексімбанку є держава в особі Кабінету Міністрів України, яка здійснює повноваження власника щодо акцій, що їй належать у статутному капіталі Банку, через органи управління Банком.

Укрексімбанк, як і Ощадбанк, провадить свою діяльність на комерційній основі, причому метою діяльності і одного, і другого Банку є одержання прибутку в інтересах таких Банків та їх акціонерів.

Відповідно до мети своєї діяльності Укрексімбанк:

1) залучає та розміщує кредити;

2) провадить операційну діяльність, зокрема щодо збереження коштів клієнтів, розрахункове та касове обслуговування клієнтів;

3) провадить інвестиційну діяльність, зокрема залучає та розміщує кошти на внутрішньому та зовнішньому ринку;

4) провадить фінансову діяльність, у тому числі щодо управління власним та залученим капіталом;

5) провадить діяльність із випуску та обігу цінних паперів;

6) виконує функції страхового посередника;

7) здійснює випуск платіжних документів (чеків, акредитивів, тощо), їх купівлю, продаж та зберігання;

8) здійснює купівлю у підприємств, установ, організацій та громадян і продаж їм іноземної валюти готівкою та валюти, що перебуває на рахунках і вкладах;

9) здійснює купівлю і продаж в Україні та за кордоном банківських металів;

10) залучає і розміщує дорогоцінні метали на рахунках і вкладах;

11) здійснює операції з касового обслуговування державного бюджету за угодами, укладеними з Державним казначейством.

Досліджуючи правовий статус державних банків в Україні, можна виділити такі їх відмітні особливості.

Відповідно до статті 4 Закону „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року банки в Україні функціонують як універсальні або як спеціалізовані. Укрексімбанк є державним універсальним банком, а Ощадний банк України є державним спеціалізованим банком.

Розмір статутного капіталу державних банків різний: статутний капітал Укрексімбанку становить 1 486 000 000 гривень, а статутний капітал Ощадного банку України становить 922 000 000 гривень.

Blog

Одеська національна юридична академія

Содержание