Програма державного екзамену з напряму підготовки 040200 «Соціологія»
| Вид материала | Документы |
- Програма державного екзамену з напряму підготовки 201 «Культура», 542.78kb.
- Програма державного екзамену з напряму підготовки, 607.36kb.
- Програма державного екзамену з базової освіти освітньо-кваліфікаційний рівень, 892.88kb.
- Робоча навчальна програма дисципліни "Фіскальна соціологія" Шифр напряму підготовки, 73.34kb.
- Правила проведення комплексного державного екзамену, 664.57kb.
- Програма державного екзамену з напряму підготовки, 519.27kb.
- Програма державного екзамену з базової освіти освітньо-кваліфікаційний рівень, 854.71kb.
- Програми фахових вступних випробувань; Вимог до рівня підготовки вступників; Переліку, 139.19kb.
- Програма комплексного державного екзамену з базової освіти освітньо-кваліфікаційний, 584.28kb.
- Робоча навчальна програма дисципліни "Податковий менеджмент" для студентів наступних, 224.17kb.
Соціологія культури
Т. 1. Предмет та система понять соціології культури.
Термін «культура». Визначення культури. Культура як предмет дослідження в соціогуманітарних науках. Соціологічний підхід до вивчення культури. Основні сфери прояву культури. Три рівні соціології культури.
Елементи культури. Система цінностей і норм. Соціокультурні зразки поведінки. Соціокультурні уявлення. Мова в системі культури.
Форми культури. Вертикальний аналіз соціокультурного середовища. Культурні конфлікти. Культурний релятивізм та етноцентризм. Висока та масова культури.
Т. 2. Становлення і розвиток соціології культури.
Становлення соціології культури в рамках франзузької та німецької соціологічної думки.Структуралістська культурологія К. Леві-Стросса. Культура в соціологічній концепції М. Вебера.
Поняття культури в системно-акціоністській теорії Т.Парсонса і теорії соціокультурної динаміки П.Сорокіна.
Антропологічна традиція в дослідженні культури. Плюралістично-релятивістський підхід до дослідження культури. Концепція культури як адаптивного механізму.
«Радянський» етап розвитку соціології культури. Соціологічний аналіз культури в працях радянських дослідників. Розвиток досліджень проблем соціології культури у вітчизняному соціальному знанні.
Розвиток соціології культури у напрямку її поділу на окремі дисципліни.
Т. 3. Проблема взаємовідносин «культура - суспільство - держава» в соціології.
Культура як підсистема суспільства. Соціальноупорядковуючий, конфлікторегулюючий, іституційний, системновекторний та нормалізаційно-діяльнісний підходи до культури як соціального феномена.
Культура як суперсистема і домінанта суспільства. Розвиток теорії соціокультурної динаміки в контексті синергетичної, ноосферної та тріадичної парадигм.
Соціальні функції культури. Культура як зосередження адаптивно-негентропійного потенціалу суспільства.
Соціальне регулювання культурних процесів в державі. Категорії управління та самоуправління в соціокультурній сфері. Моделі взаємовідносин культури і держави.
Т. 4. Соціокультурний аспект буття етнонаціональних спільнот.
Категорії «загальнолюдська культура», «національна культура», «етнічна культура». Традиційно-патріархальні та інстутиційні регулятори життя соціуму. Народна культура як традиційна культура. Зв’язок народної культури з культурою спільнот традиційного або локального типу (етнічна група, село, сім’я).
Соціокультурна ситуація в Україні. Явища соціокультурної аномії. Перспективи розвитку української культури.
Т. 5. Розгляд проблем культури в рамках етносоціології та етнопсихології.
Криза соціології як інструменту інтерпретації соціокультурного життя: суб’єктивізм і антипсихологічність існуючих методик.
Психокультура як структурована модель смислової установки соціуму. Дослідження феномену психокультури у працях етносоціологів та етнопсихологів.
Сучасні концепції ментальності: психоінформатика, концепція соцієтальної психіки. Принцип міждисциплінарного збагачення дослідницьких парадигм (соціологія, психологія, системологія).. Характеристика психокультури українського соціуму.
Т. 6. Соціологія мистецтва як галузь соціології культури.
Виникнення та розвиток соціології мистецтва як самостійної галузі соціологічного знання. Традиція інтерпретації мистецтва. Соціологічні теорії соціальної зумовленості і залежності мистецтва. Розвиток соціології мистецтва у напрямку її поділу на окремі дисципліни.
Т. 7. Освіта як засіб відтворення культури.
Освіта як визначальний компонент культури. Забезпечення наступності і відтворення соціального досвіду за допомогою освіти. Освіта як фактор прогресу культури.
Мистецька освіта як засіб актуалізації значень, цінностей і смислів самоорганізації соціального життя, зосереджених в творах мистецтва.
Соціальні проблеми інкультурації мистецьки обдарованої молоді. Гуцульщина як зона-ланцюжок мистецької освіти.
Т. 8. Розвиток соціології релігії в контексті соціології культури.
Функціональне дослідження релігії як «колективного уявлення» Е.Дюркгеймом. Взаємозв’язок системи вірувань з системою соціальних цінностей і мотиваціями поведінки в дослідженнях М. Вебера.
Проблема співвіднесення конфесійної приналежності віруючих та їх ціннісних орієнтацій в зарубіжних та вітчизняних розвідках. Аналіз культурно-релігійних феноменів в працях сучасних соціологів.
Зв’язки з громадськістю
Т.1. Зв’язки з громадськістю ( PR) як галузь наукового знання і сфера професійної діяльності. Формула PR.
Визначення паблик рілейшнз. Зв’язки з громадськістю як наука, політика, функція управління, сфера практичної діяльності, мистецтво досягнення гармонії інтересів. “Традиційна” та “авангардна” концепції паблик рілейшнз, їх сутність, спільне та відмінне.
Зв’язки з громадськістю в системі наук: комунікативістика, соціологія, психологія та соціальна психологія, політологія, журналістика тощо. Спільне та відмінне зв’язків з громадськістю з іншими науками. Статус наукової галузі зв’язків з громадськістю в Україні.
Галузі застосування паблик рілейшнз. Місце паблик рілейшнз у системі соціального управління. Зв’язки з громадськістю та маркетинг. Паблик рілейшнз та реклама. Паблик рілейшнз та пропаганда.
PR – наука і мистецтво налагодження контактів і підтримки гармонійних стосунків з громадськістю. PR та споріднена з ними діяльність: прес-посередництво, паблісити, реклама, маркетинг.
Філософія РR – конструювання соціальної реальності.Теорема Томаса. Я-реальність, Ми-реальність, медіа-реальність. Сутність, етапи символічного конструювання реальності.
Принципи та функції PR. Контроль думок та поведінки громадськості; реагування на громадськість; досягнення взаємовигідних відносин між організацією та громадськістю.
Т.2. Паблик рілейшнз як сфера професійної діяльності.
Мета та основні завдання системи зв’язків з громадськістю як практично прикладної сфери діяльності.
Два головні напрями діяльності служб паблик рілейшнз. Основні функції працівників системи зв’язків з громадськістю: функції збирання та аналізу інформації, розповсюдження необхідної інформації, забезпечення циклічності діяльності системи паблик рілейшнз. Якісні рівні PR-роботи та її ознаки.
Норми та принципи діяльності працівників системи зв’язків з громадськістю. Професійні та особистісні вимоги, що висуваються до працівників паблик рілейшнз в історії суспільства.
Т.3. Витоки та історія розвитку PR.
Особливості зв’язків з громадськістю в давній історії людства. Основні елементи майбутньої системи паблик рілейшнз в історії суспільства. Вивчення громадської думки та її врахування при прийнятті рішень, формування громадської думки. Мистецтво риторики. Видатні оратори Давньої Греції та Давнього Риму. Перші газети як протоісторія сучасних засобів масової інформації. Практика послань та звернень до народу, просвітництво.
Початки системи зв’язків з громадськістю в історії українського суспільства.
Перші спроби створення організаційних структур для здійснення систематичних зв’язків з громадськістю.
Передумови виникнення системи зв’язків з громадськістю. Основні етапи виникнення та розвитку паблик рілейшнз як науки та сфери практично-прикладної діяльності. Особливості окремих етапів та їх характерні риси. Сучасний стан системи зв’язків з громадськістю за кордоном та в Україні.
Т.4 .Громадськість в системі PR як об’єкт та суб”єкт комунікації.
Середовище комунікації організації з громадськістю, його основні складові й параметри. Макро- та мікросередовище. Зовнішнє середовище та його параметри. Внутрішнє середовище та його параметри.
Громадськість як об’єкт та суб’єкт комунікації. Поняття “громадськість”. Масова та спеціалізована аудиторії. Типологія груп громадськості. Зовнішня та внутрішня громадськість. Типи громадськості за характером комунікативної поведінки. Цільові групи громадськості, їх особливості та проблеми визначення. Поняття пріоритетних груп громадськості. Поняття “громадськість” та “аудиторія”, спільне та відмінне. Якісна та кількісна характеристики аудиторії. Різновиди аудиторії.
PR-стратегії стосовно різних груп громадськості: масова, спеціалізована, пріоритетна стратегії.
Т.5. Громадська думка: дослідження та формування.
Соціальне значення громадської думки. Термін “громадська думка”: історія його походження та сучасний зміст. Індивідуальна, колективна та громадська думки, носії громадської думки. Громадська думка та знання. Основні властивості громадської думки, її функції. Об’єкти громадської думки. Природні та штучні межі функціонування громадської думки. Форми вираження громадської думки.
Джерела вивчення громадської думки. Дослідження громадської думки службами паблик рілейшнз. Шляхи, засоби та методи формування громадської думки. Переконання: стадії, принципи, засоби та проблема ефективності.
Чутки як форма стихійної комунікації: поняття, характерні ознаки, соціальні функції, типологія, фактори виникнення та поширення. Чутки та пересуди, поголос та плітки.
Типологія чуток за змістом, часовою орієнтацією, походженням, відношенням до реальності, ступенем достовірності та характером почуттів, що ними викликаються.
Виникнення та поширення чуток. Боротьба з чутками: силові та профілактичні методи, засоби спростування.
Громадська думка та ПР. Механізми формування громадської думки. Установка і громадська думка (орієнтація, коорієнтація, вплив на установки, мотивування зміни установки).
Т.6. Комунікація як процес передачі інформації. Модель комунікаційного процесу.
Поняття комунікації та соціальної комунікації в сучасній науці, специфіка людської комунікації. Чотири комунікаційні революції в історії людства та їх значення для існування та розвитку суспільства.
Структура соціальної комунікації. Моделювання обміну інформацією між людьми. Процес комунікації та його основні елементи. Відправник (джерело) повідомлення, кодування повідомлення, отримувач (адресат) повідомлення, декодування, зміст взаємовідносин, соціальне оточення.
Комунікатор та реципієнт і проблема взаємодії. Типи позиції комунікатора та його можливі функції. Процес кодування та декодування. Повідомлення. Основні комунікаційні канали. Комунікативні дискурси.
Моделі соціальної комунікації: лінійна, інтеракціоністська, системна, їх особливості та специфічні риси.
Етапи соціальної комунікації. Поняття зворотного зв’язку в теорії комунікації. Комунікаційні бар’єри: технічні, психофізіологічні, соматичні, психологічні, соціальні та культурні. Проблема соціальних фільтрів.
Проблеми типологізації соціальної комунікації. Різновиди соціальної комунікації. Горизонтальні та вертикальні, зовнішні та внутрішні комунікації. Масова комунікація: поняття, характерні ознаки, особливості та умови функціонування. Масова комунікація в сучасному суспільстві.
Т. 7. Види комунікативного впливу в системі ПР-діяльності.
Аудитивна, візуальна, аудитивно-візуальна та тактильна комунікації. Безпосередня, технічно та соціально опосередковані комунікації. Вербальні, невербальні та синтетичні комунікації. Аксіальна та ретіальна комунікації. Усні, писемні та змішані комунікації. Автокомунікація, міжособова, групова та масова комунікації: моделі, особливості та характерні риси.
Поняття “вербальні комунікації”. Практичне значення вербальних комунікацій в системі зв’язків з громадськістю та їх основні функції. Види мовної діяльності та їх особливості. Мова як соціальне явище. Проблема культури мовлення, вміння говорити та слухати. Мова і влада у комунікації.
Типологія вербальних комунікацій. Усна мова, її характерні риси та різновиди. Особливості різних видів усної комунікації. Монолог та діалог в комунікаціях з громадськістю. Класифікація діалогів. Переговори та їх місце в системі комунікацій. Слухання як аспект усних вербальних комунікацій. Проблема ефективного слухання.
Писемні комунікації та їх особливості. Читання як вид вербальної комунікації. Різновиди читання. Проблема згортання інформації.
Правила складання текстових матеріалів. Різновиди текстів та матеріалів, що використовуються в комунікаціях з громадськістю, їх специфіка.
Поняття невербальних комунікацій, їх основні функції та значення. Біологічні та соціальні фактори виникнення та існування невербальних комунікацій. Взаємозв’язок вербальних та невербальних комунікацій в комунікаційному процесі. Можливості їх використання в комунікаціях з громадськістю.
Т.8. Комунікативні проблеми та PR -діяльність в організації
Організація як соціальна система, що створена для визначених цілей з відповідними правилами поведінки і комунікації, виконання і вдосконалення яких здійснюється за допомогою владної структури.
Динаміка групової діяльності в організації. Явище конформізму. Аналіз процесу прийняття рішень в організації. Моделі прийняття рішень. Поняття консенсусу та компромісу. Одноосібне рішення лідера.
Внутрішня громадськість та її роль у комунікаціях із зовнішньою громадськістю. Вплив внутрішньої громадськості на формування іміджу організації. Основні фактори підвищення значущості внутрішньоорганізаційних комунікацій. Головні цілі внутрішньоорганізаційних комунікацій.
Структура комунікацій з внутрішньою громадськістю. Патрональні комунікації: сутність, значення, основні складові та зв’язок з іншими аспектами корпоративної комунікації. Комунікації з профспілками.
Фактори впливу на систему зв’язків із внутрішньою громадськістю. Основні принципи сучасних комунікацій з персоналом.
Засоби внутрішньоорганізаційних комунікацій. Безпосередні комунікації з керівниками як найбільш бажане джерело інформації. Форми прямих комунікацій з персоналом, їх особливості, позитивні та негативні аспекти.
Усні та писемні комунікації з персоналом. Технічно опосередковані комунікації з внутрішньою громадськістю. Чутки у колективі.
Т. 9. Стратегічне планування PR-діяльності. Поняття комунікативної стратегії.
Теорія управління PR. Складові процесу управління.
Перший етап: визначення проблеми PR. Роль дослідження в плануванні стратегії. Проблеми у сфері PR та шляхи їх визначення. Формулювання проблеми. Аналіз ситуації. Другий етап: планування і програмування. PR і стратегічність мислення. Основні етапи процесу стратегічного планування. Заява про місію. Цільове планування. Цілі виходу. Цілі впливу. Програмування.
Третій етап: дія і комунікація. Діяльнісна складова програми. Складання повідомлення. Надійність джерела повідомлення. Принципи ефективної комунікації.
Четвертий етап: оцінка програми. Складові процесу оціночного дослідження. Інтерпретація результатів оцінки PR-програми.
Поняття та різновиди комунікативної стратегії.
Т.10. Імідж організації.
Поняття іміджу в сучасній науці. Імідж як інформаційне явище. Імідж і престиж, репутація, авторитет. Імідж в сучасних комунікаційних потоках. Проблема іміджу в різних сферах соціального житті. Складові іміджу. Типологія іміджів: дзеркальний, поточний, бажаний, корпоративний, множинний. Вимоги до іміджу організації. Основні властивості іміджу.
Імідж організації, його основні ознаки, особливості та структура. Фірмовий стиль як комунікаційний засіб. Товарний знак, логотип, фірмовий блок, колір тощо.
Т.11. Стратегії формування іміджу.
Проблема формування іміджу організації, основні підходи до її вирішення та напрями діяльності служб зв’язків з громадськістю. Фактори впливу на процес формування іміджу організації. Стереотипи та установки. Їх роль та значення в комунікаційному процесі. Проблема виявлення установок та стереотипів службами зв’язків з громадськістю.
Основні етапи формування іміджу організації, їх особливості та завдання працівників паблик рілейшнз. Позиціонування, відстройка, візуалізація, вербалізація, “подійна” комунікація та інші прийоми та засоби формування та коректування іміджу організації.
Підвищення та зниження іміджу. Необхідність та можливість перегляду іміджу організації. Новий імідж.
Поняття та сутність реклами іміджу. Традиційна та нетрадиційна реклама іміджу, їх особливості, негативні та позитивні риси.
Т.12. Основні канали та форми здійснення зв”язків з громадськістю.
Засоби масової інформації та комунікації: поняття, різновиди та соціальні функції. Друковані ЗМІ, аудіовізуальні ЗМІ, інформаційні установи, мультимедійні ЗМІ.
Лідери думок як канали комунікації.
Статус і завдання відділу PR в організації.Особливості взаємодії системи зв’язків з громадськістю та преси. Форми роботи із засобами масової інформації. Форми роботи із засобами масової інформації. Прес-служби в системі зв’язків з громадськістю: основні функції та види діяльності. Загальні правила роботи працівника паблик рілейшнз та ЗМІ.
Підготовка писемних інформаційно-аналітичних матеріалів для преси.
Особливості взаємодії системи зв’язків з громадськістю з радіо і телебаченням. Підготовка матеріалів для радіо та телебачення: репортажі, інтерв’ю, фільми, відеоматеріали тощо.
Прес-конференції та брифінги як засоби комунікації.
Інтернет як засіб комунікації, його специфіка та можливості використання в системі зв’язків з громадськістю.
Т.13. Паблісіті як форма комунікації з громадськістю.
Сутність паблісіті.Основні функції паблісіті. Паблісіті та реклама. Місце паблісіті у системі зв’язків з громадськістю. Cпіндокторство.Новини, критерії виявлення та різновиди. Специфіка новин як основа типологізації паблісіті. Локальні, регіональні, загальнонаціональні та міжнародні паблісіті. Загальні та спеціальні паблісіті. Паблісіті за допомогою преси, аудіовізуальних та мультімедійних ЗМІ.
Програма паблісіті, її структура та вимоги до неї. Специфіка програм паблісіті для компаній різного типу.
Засоби паблісіті, їх специфіка та правила застосування. Особливості паблісіті за допомогою преси, радіо, телебачення.
Поняття інформаційних релізів, їх структура та особливості підготовки. Форма прес-релізів та їх передача.
Т.14. Специфіка діяльності системи зв’язків з громадськістю в окремих сферах життя суспільства.
Можливості та необхідність використання системи зв’язків з громадськістю у сфері економіки. “Філософія” або “ідеологія” фірми як основа комунікації з громадськістю. Спільне та особливості “ідеологій” окремих фірм.
Основні цілі та завдання служб паблик рілейшнз на підприємствах, у виробничих та фінансових структурах. Цілі та завдання спонсорства. Особливості іміджевих кампаній фірм та виробничих підприємств.
Політична комунікація, її сутність та структура.
Можливість та необхідність використання системи зв’язків з громадськістю в сфері політичного життя суспільства. Основні цілі та завдання служб паблик рілейшнз в органах центральної та місцевої державної влади, політичних організаціях і партіях.
Місце служб паблик рілейшнз в політичних установах та організаціях.
Прийоми та методи здійснення зв’язків з громадськістю на політичній арені.
Можливість та необхідність функціонування системи зв’язків з громадськістю у соціально-культурних установах та організаціях. Основні цілі та завдання служб паблик рілейшнз неприбуткових установ: соціального та медичного обслуговування, культури, освіти, науки, громадської самодіяльності тощо. Місце даних служб у структурі перелічених організацій.
Види та форми здійснення зв’язків з громадськістю в соціально-культурному житті. Особливості методів та прийомів.