Geum.ru

Укази президента україни зміст

Вид материалаДокументы

Содержание


8.4. Транспорт 8.4.1. Транспортний сектор в цілому
Автомобільний транспорт
Залізничний транспорт
Морський та річковий транспорт
Повітряний транспорт
Дорожнє господарство
Подобный материал:
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   174

8.4. Транспорт

8.4.1. Транспортний сектор в цілому


Формування та реалізацію державної транспортної політики, керівництво транспортно-дорожнім комплексом здійснює Міністерство транспорту України.

Міністерство транспорту України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

До складу Міністерства транспорту України входять:

Державний департамент авіаційного транспорту;

Державний департамент автомобільного транспорту;

Державна адміністрація залізничного транспорту;

Державний департамент морського і річкового транспорту;

Українська державна корпорація по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Розроблення Основ державної транспортної політики України.

Розроблення Концепції реформування транспортно-дорожнього комплексу України.

Вивчення на основі техніко-економічного аналізу та шляхом проведення консультацій з європейськими партнерами можливості та визначення доцільності залучення кредитів Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) до розбудови тих українських ділянок транспортних коридорів, що становлять загальноєвропейський інтерес. У разі досягнення позитивного результату - підготовка проекту угоди з ЄІБ та започаткування процесу її узгодження.

Проведення переговорів з державами Центрально-Східної Європи - сусідами України з метою узгодження спільних проектів розбудови ділянок транспортних коридорів, що проходять територіями названих держав, на основі фінансування їх відповідно за рахунок проектів Tacis та PHARE. Внесення до ЄК пропозицій щодо застосування до проектів Tacis регламенту, наближеного до регламенту PHARE.

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Розроблення проекту Закону України про транспортно-експедиційну діяльність.


Автомобільний транспорт

Поточна ситуація

Головними нормативними документами, що регламентують умови виконання міжнародних автомобільних перевезень, є двосторонні міжурядові договори. Урядом України за поданням Міністерства транспорту України укладено міжурядові договори про міжнародне автомобільне сполучення з державами - членами ЄС.

Базою для розроблення зазначених договорів були міжнародні Конвенції та Угоди, підготовлені у рамках Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН.

Маршрутна мережа міжнародних автобусних перевезень пасажирів нараховує більш як 180 маршрутів і забезпечує стале сполучення України з 14 країнами Європи.

У 1996 році Міністерство транспорту України увійшло до Європейської конференції міністрів транспорту (ЄКМТ).

Україна стала стороною 5 міжнародних конвенцій, угод і протоколів так званого блоку "Дорожній рух", а саме:

Конвенції про шляховий рух від 8 листопада 1968 р.;

Конвенції про дорожні знаки і сигнали від 8 листопада 1968 р.;

Європейської Угоди, що доповнює Конвенцію про дорожній рух від 7 червня 1979 р.;

Європейської Угоди, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали від 3 серпня 1979 р.;

Протоколу про розмітку доріг від 1 березня 1968 року до Європейської Угоди 1971 року, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали від 1 березня 1973 р.;

до однієї угоди з блоку "Дорожні транспортні засоби", а саме Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, від 20 березня 1958 року з поправками, внесеними 16 жовтня 1995 року;

до однієї угоди з блоку "Перевезення небезпечних вантажів", а саме Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 30 вересня 1957 року;

до 2 міжнародних конвенцій з блоку "Поліпшення перетину кордону", а саме:

Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) від 14 листопада 1975 р.;

Митної конвенції, що стосується контейнерів, від 2 грудня 1972 р.

Все це сприяло відкриттю для іноземних перевізників українського ринку транспортних послуг.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Проведення внутрішньодержавних процедур підготовки до ратифікації Верховною Радою України 9 міжнародних Угод про міжнародні автомобільні перевезення.

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Розроблення Кодексу автомобільного транспорту України.

Приєднання України до Європейської угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄСТР), від 1 липня 1970 року.


Залізничний транспорт

Поточна ситуація

10 червня 1992 року Укрзалізниця стала 47-м активним (дійсним) членом Міжнародного союзу залізниць. З 1998 року Укрзалізниця є членом Міжнародного комітету залізничного транспорту.

Україна приєдналася до Європейської угоди про міжнародні магістральні залізничні лінії від 31 травня 1985 року.

Україна проводить роботу щодо приєднання до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) та вступу до Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ).

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Підпорядкування під дію правових положень КОТІФ ряд транзитних залізничних ліній з колією завширшки 1435 мм (державний кордон з Угорщиною - Чоп, державний кордон із Словаччиною - Чоп - Дякове, державний кордон з Румунією -112 км, державний кордон із Словаччиною - Ужгород - Чоп - 35 км, Батєво - Мукачеве - 25 км).

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Вступ до ОТІФ.


Морський та річковий транспорт

Поточна ситуація

Функціонування морського та річкового транспорту України визначається Кодексом торговельного мореплавства України та Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 року № 1801.

Україна з 1994 року є членом Міжнародної морської організації та з 1964 року - членом Дунайської комісії і стала стороною таких конвенцій:

Конвенції про запобігання забрудненню моря скиданнями відходів та інших матеріалів;

Міжнародної конвенції про охорону людського життя на морі (СОЛАС);

Конвенції про міжнародну організацію системи морського супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ) (з 1980 року);

Конвенції про втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою;

Конвенції про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року;

Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року;

Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства;

Конвенції про вантажну марку;

Конвенції про обмірювання суден 1969 року;

Конвенції про запобігання забрудненню моря з суден (МАРПОЛ);

Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства;

Афінської Конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року і протокол 1976 року до неї;

Конвенції про безпечні контейнери;

Конвенції про стандарти навчання, дипломування і несення вахти для моряків;

Протоколу 1978 року, що стосується Міжнародної Конвенції про охорону людського життя на морі 1974 року;

Протоколу про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі;

Конвенції про режим судноплавства на р. Дунай 1948 року.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Аналіз відповідності чинного Кодексу торговельного мореплавства України нормативним актам ЄС. Підготовка пропозицій щодо внесення змін до Кодексу.

Розроблення Правил перевезення небезпечних вантажів річковим транспортом.

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Розроблення Кодексу внутрішнього водного транспорту України з врахуванням Директив ЄС № 87/540/ЄЕЕ від 9 листопада 1987 р. щодо перевезень вантажів внутрішніми водними шляхами та взаємного визнання сертифікаційних свідоцтв та № 82/714/ЄЕЕ від 4 жовтня 1982 р. щодо специфікації суден внутрішнього водного транспорту.

Довгострокові пріоритети (2004 - 2007 роки)

Розроблення Загальних Правил морських портів.

Розроблення Загальних Правил річкових портів.


Повітряний транспорт

Поточна ситуація

Приєднавшись до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію і будучи членом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) з 1992 року, Україна стала учасницею Угоди про транзит при міжнародних повітряних сполученнях (Чикаго, 1944 рік). Завдяки цій угоді врегульовано питання перельоту над територією України та здійснення на її території зупинок повітряних суден з некомерційними цілями (технічна посадка для дозаправлення пальним тощо).

15 грудня 1999 р. Україна прийнята 38 членом Європейської конференції цивільної авіації.

Аеропортові регульовані збори в аеропортах України та аеронавігаційні збори розробляються та встановлюються згідно з рекомендаціями Кабінету Міністрів України та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)". Інформація щодо розмірів аеропортових та аеронавігаційних зборів надається Україною ІКАО.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889 "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 р. № 819" встановлено державні збори, які стягуються з суб'єктів авіаційної діяльності з метою утворення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889 стягнення державного збору за непаритетну експлуатацію іноземною авіакомпанією регулярних повітряних ліній до/з України, які передбачалися постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 р. № 819, скасовано.

В Україні експлуатуються 35 аеропортів, пропускна спроможність яких забезпечує потребу в авіаційних перевезеннях на далеку перспективу. У 18 аеропортах функціонують пункти пропуску через кордон, 15 аеропортів мають тимчасовий дозвіл на міжнародні польоти.

В Україні діють близько 90 експлуатантів авіаційної техніки. У державному реєстрі цивільних повітряних суден зареєстровано понад 1500 повітряних суден. Розробляються та серійно виготовлюються повітряні судна, авіаційні двигуни, авіаційне обладнання та інші комплектуючі, які експлуатуються у десятках країн світу. Існує міцна навчальна та науково-дослідна база.

Короткострокові пріоритети (2000 - 2001 роки)

Розроблення Концепції розвитку нормативно-правової бази цивільної авіації України з урахуванням директив ЄС у цій галузі.

Подання заявки на вступ до Об'єднаних авіаційних властей Європи (JAA).

Середньострокові пріоритети (2002 - 2003 роки)

Вступ до Об'єднаних авіаційних влад, які є асоційованим членом Європейської конференції цивільної авіації (JAA).

Вступ до Європейської організації із забезпечення безпеки аеронавігації (Євроконтроль).

Розроблення нової редакції Повітряного кодексу України, адаптованого до відповідних норм ЄС, що регулює діяльність галузі.

Вступ до Європейської організації з авіаційного обладнання цивільної авіації (EUROCAE).


Дорожнє господарство

Поточна ситуація

Через територію України проходять III, V, VII, IX міжнародні транспортні коридори, коридори Європа - Кавказ - Азія (ТРАСЕКА). Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 року № 346 затверджено Програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні.

Україна приєдналася до Європейської угоди про міжнародні автомагістралі від 15 листопада 1975 року. Економічні та правові відносини у разі надання концесії на будівництво та реконструкцію автомобільних доріг загального користування регулюються Законом України "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг".