Генеральний директорат з прав людини та юридичних питань Директорат моніторингу

Вид материала

Документы

Содержание Тема І – Інкримінації Тема ІІ – Прозорість фінансування партій Ii. інкримінації Хабарництво національних державних посадових осіб ( Стаття 368 КК: Одержання хабара Для цілей статей 364, 365, 368, 368 Санкції Пасивне хабарництво Вимаганням згідно з частиною четвертою статей 368 Склад правопорушення Склад правопорушення Санкції Пасивне зловживання впливом Строки давності Звільнення від відповідальності Відомості про кількість справ, розглянутих судами Відомості про кількість протоколів про адміністративні корупційні правопорушення Iv. аналіз Юрисдикційні принципи територіальності і громадянства V. висновки

Подобный материал:

• Генеральний директорат з прав людини та юридичних питань Директорат моніторингу, 3433.42kb.
• Генеральний директорат з прав людини та юридичних питань Директорат моніторингу, 2736.81kb.
• Генеральний Директорат з прав людини та правових питань Директорат моніторингу, 1777.83kb.
• «Национально-культурная специфика ведения деловой переписки на языке хинди», 93.8kb.
• Дайджест Экологического Информационного Сервиса новости на сегодня: Рабочая встреча, 143.78kb.
• Левченко Катерина, 57.75kb.
• Практика тортур І катувань має дуже давню історію, 145.93kb.
• План Природа прав людини та ґенеза їх правового закріплення. Природність та невід’ємність, 218.23kb.
• Незавершенное дело: инвестиции в занятость молодежи, 251.6kb.
• План проведення наради фахівців координаторів міського, районного рівнів з питань моніторингу, 86.71kb.

Генеральний директорат з прав людини та юридичних питань

Директорат моніторингу


Страсбург, 8 серпня 2011 Конфіденційно

Greco Eval III Rep (2011) 1E (P2)

Тема I


Третій раунд оцінювання


Оціночний звіт по Україні

Інкримінації (ETS 173 і 191, GPC 2)


(Тема I)


Затверджений GRECO

на 52-му Пленарному засіданні

(Страсбург, 17-21 жовтня 2011 р.)


I. ВСТУП

1. Україна приєдналася до GRECO 2006 р. GRECO затвердила Оціночний звіт Спільних першого та другого раундів (Greco Eval I/II Rep (2006) 2E) стосовно України на 32-му Пленарному засіданні (23 березня 2007 р.). Вищезгаданий Оціночний звіт разом із відповідним Звітом про виконання рекомендацій доступні на домашній сторінці GRECO (ссылка скрыта).
   

2. Поточний Третій раунд оцінювання GRECO (розпочатий 1 січня 2007 р.) присвячений наступним темам:
   

• Тема І – Інкримінації: Статті 1а та 1b, 2-12, 15-17, 19, пункт 1 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173)¹, Статті 1–6 Додаткового протоколу (ETS 191) та Керівний принцип 2 (криміналізація корупції).
  

• Тема ІІ – Прозорість фінансування партій: Статті 8, 11, 12, 13b, 14 та 16 Рекомендації Rec(2003)4 про загальні правила проти корупції при фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній, а також – загальніше – Керівний принцип 15 (фінансування політичних партій та виборчих кампаній).
  

3. До складу Групи оцінювання GRECO з Теми I (далі “GET”), яка провела оціночний візит до України з 11 по 12 квітня 2011 року, увійшли пан Петр Хабарта, експерт з правових питань Відділу політики безпеки, Міністерства внутрішніх справ (Чеська республіка) і пан Георгій Рупчев, державний експерт, Директорат міжнародної співпраці і європейськх справ, Міністерство юстиції (Болгарія). GET отримувала підтримку від п. Майкла ЯНССЕНА з Секретаріату GRECO. Перед візитом GET отримала докладні відповіді на Оціночну анкету (документ Greco Eval III (2011) 1E, Theme I), а також копії необхідних законів.
   

4. GET зустрілася з представниками урядових організацій: Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної податкової адміністрації, суддями Верховного Суду, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційного суду і суду першої інстанції. Також GET зустрілася з представниками міжнародних організацій і посольств (ЄС, ОЕСР, ОБСЄ, Посольства США), неурядових організацій (Всеукраїнської спеціальної колегії з протидії корупції і організованій злочинності, Центра кримінальних досліджень, Центра політичних і правових реформ, Творчого союзу “TORO”/Контактна група «Transparency International» в Україні, Громадської антикорупційної ради, Громадського комітету з національної безпеки України) і наукових кіл (Інституту прикладних гуманітарних досліджень, Інституту держави і права імені Корецького Національної академії наук України, Київського національного університету імені Тараса Шевченко).
   

5. Цей звіт за Темою I Третього оціночного раунду GRECO щодо інкримінування було підготовлено на підставі відповідей на анкету та інформації, наданої під час оціночного візиту. Основною метою цього звіту є оцінка заходів, котрі вживаються українською владою для дотримання вимог, що випливають із положень, наведених у пункті 2. Звіт складається з опису ситуації та критичного аналізу. Висновки складаються з переліку рекомендацій, затверджених GRECO та адресованих Україні задля підвищення рівня дотримання нею вказаних положень.
   

6. Звіт по Темі II – Прозорість фінансування партій описана в Greco Eval III Rep (2011) 1E-Theme II.
   

II. ІНКРИМІНАЦІЇ


Опис ситуації

7. Україна ратифікувала, без будь–яких застережень, Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією (ETS 173) і її Додатковий протокол до неї (ETS 191) 27 листопада 2009 і вони вступили в силу відносно України 1 березня 2010 року.
   

8. Кримінальний кодекс України (КК) вступив в силу 1 вересня 2001 року. Положення, які стосуються корупції, нещодавно зазнали змін, які були введені Законом № 3207-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення” – який був прийнятий 7 квітня 2011 року, разом з Законом № 3206-VI “Про засади запобігання і протидії корупції”.² Органи влади зазначають, що Закон № 3207-VI мав на меті приведення національного законодавства у відповідність до вимог Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Додаткового протоколу до неї і Конвенції ООН проти корупції (UNCAC). Зміни, які були внесені до кримінального закону стосувалися визначення хабарництва в публічному секторі і встановлення санкцій, визначення «службової особи», яке застосовується у положеннях відносно корупції — включаючи, зокрема, іноземних службових осіб та службових осіб міжнародних організацій, — криміналізацію зловживання впливом і введення конкретних положень щодо хабарництва у приватному секторі.
   

9. Законодавство України передбачає також адміністративну відповідальність за певні дії, що відносяться до корупції, яка набула подальшого розвитку у зв’язку з внесенням змін до відповідного законодавства у 2011 році. Законом No. 3207-VI, Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) було доповнено новою главою 13-A «Адміністративні корупційні правопорушення», дивіться статті з 172² по 172⁹ КУпАП, які включають такі правопорушення, як «Порушення обмежень, щодо використання службового становища», «Пропозиція або надання неправомірної вигоди» і «Порушення встановлених законом обмежень щодо дарунка (пожертви)». Оскільки предметом Третього оціночного раунду є криміналізація корупції, цей звіт в основному зосереджений на корупційних правопорушеннях, передбачених КК.
   

Хабарництво національних державних посадових осіб (Статті 1-3 і 19 ETS 173)

10. Стаття 368 КК встановлює відповідальність за пасивне хабарництво, а стаття 369 КК за активне хабарництво.³ Обидві статті передбачають посилення санкцій за вчинення злочинів за обтяжуючих обставин. Декілька термінів, які застосовуються до положеннь щодо хабарництва, визначені в «Примітках», які мають, згідно з інформацією органів влади, таку ж юридичну силу, що й інші частини КК. Крім цього, що стосується формулювання їх бачення стосовно суб’єкта, органи влади спиралися на положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 “Про судову практику у справах про хабарництво”, яка мала на меті забезпечення однакового і належного застосування закону у справах про хабарництво, зазначаючи, що хоча Постанова і не є обов'яковою для використання іншими судами, вони зазвичай застосовують її положення. У даному звіті беруться до уваги лише ті положення Постанови № 5, які стосуються положень законодавства, що не були змінені в результаті прийняття відповідних законів у 2011 році.
    

Стаття 368 КК: Одержання хабара (1). Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища - карається штрафом від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян4 або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. (2). Одержання хабара у значному розмірі - карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян5 або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. (3). Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. (4). Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, - карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Примітка: Хабарем у значному розмірі вважається такий, що у п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян6, у великому розмірі - такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян7, в особливо великому розмірі - такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян8. Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до першої та другої категорій. Повторним у статті 368 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею, або злочинів, передбачених статтями 3683, 3684, 369 цього Кодексу. Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Стаття 369 КК: Пропозиція або давання хабара (1). Пропозиція хабара - карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян9 або обмеженням волі на строк до двох років. (2) Давання хабара - карається штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян10 або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років. (3) Давання хабара, вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років із штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян11 та з конфіскацією майна або без такої. (4) Давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. (5) Давання хабара службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, або організованою групою осіб чи її учасником - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. (6) Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом порушувати кримінальну справу. Примітка: Повторним у статті 369 визнається злочин, вчинений собою, яка раніше вчинила такий злочин або будь-який із злочинів, передбачених статтями 368, 3683 чи 3684 цього Кодексу

Склад правопорушення


«Національні державні посадові особи»

11. У положеннях КК про хабарництво використовується термін «службова особа»,¹² який визначено у примітці до Статті 364 КК (зловживання владою або службовим становищем). Перша частина визначення стосується національних службових осіб¹³ (примітка 1), а друга — іноземних і міжнародних (примітка 2). Зміни до законодавства 2011 року внесли деякі поправки до цих визначень.¹⁴ Що стосується нового визначення національної службової особи, тепер під цим більш чітко, ніж раніше, розуміється особа, яка діє від імені органу державної влади, органу місцевого самоврядування, центрального органу державного управління із спеціальним статусом, повноважного органу державних підприємств, установ чи організацій.
    

Примітка до Статті 364 КК: Службовими особами у статтях 364, 365, 368, 3682, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Для цілей статей 364, 365, 368, 3682, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства. Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

11. Таким чином, визначення національної службової особи (примітка 1) поширюється на: (1) осіб, що діють у якості представників державної чи місцевої влади; та (2) осіб, що в органах державної влади, органах місцевого самоврядування тощо, займають посади, пов’язані з управлінськими, адміністративними чи виконавчими функціями, або виконують такі функції на підставі особливих повноважень. Представники влади зазначають, що відповідно до пояснень, наданих у Постанові № 5 Пленуму Верховного Суду України, (1) перша категорія осіб включає в себе, зокрема, «працівників державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості»; та (2) терміни «організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції» стосовно другої категорії осіб указують на певний ступінь відповідальності, яким наділені, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних чи комунальних (колективних чи приватних – це у Постанові) підприємств, установ і організацій, їх заступники; керівники структурних підрозділів та їх заступники; особи, які керують ділянками робіт, як-то начальники відділів, бригадири тощо; начальники планових, господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, їх заступники; відомчих ревізорів та контролерів тощо. Представники влади також стверджують, що перша категорія осіб тепер має чіткіше визначення у Статті 4 частині 1 пункті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» 2011 року, який містить докладний перелік «осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що включає як службових осіб, так і інших посадовців, незалежно від організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій.
    

11. У положеннях щодо хабарництва у статтях 368 і 369 КК також використані поняття «службова особа, що займає відповідальне становище» та «службова особа, що займає особливо відповідальне становище» при визначенні хабарництва, вчиненого за обтяжуючих обставин. Ці категорії осіб, котрі також входять до поняття «службові особи», визначені у примітці 2 до Статті 368 КК.
    

Примітка до Статті 368 КК: (…) Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України «Про державну службу», та особи, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до першої та другої категорій..15 (…)