Генеральний директорат з прав людини та юридичних питань Директорат моніторингу

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема І – Інкримінації
Тема ІІ – Прозорість фінансування партій
Прозорість фінансування партій
Визначення політичної партії
Заснування та реєстрація політичних партій
Участь у виборах
Місцеве самоврядування
Центральною виборчою комісією України (ЦВК)
Представництво партій у ВР
Огляд системи політичного фінансування
Пряме державне фінансування
Опосередковане державне фінансування
Приватне фінансування
Членські внески
Фінансування виборчих кампаній
Прозорість фінансування партій
Фінансування виборчих кампаній
Вимоги до звітності
Вимоги щодо оприлюднення
Фінансування виборчої кампанії
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4




Генеральний директорат з прав людини та юридичних питань

Директорат моніторингу


Страсбург, 8 серпня 2011 р. Конфіденційно

Greco Eval III Rep (2011) 1E (P2)

Тема II


Третій раунд оцінювання


Проект


Оціночний звіт по Україні

Прозорість фінансування партій


(Тема II)


Для затвердження GRECO

на 52-му Пленарному засіданні

(Страсбург, 17-21 жовтня 2011 р.)


I. ВСТУП

  1. Україна приєдналася до GRECO 2006 р. GRECO затвердила Оціночний звіт Спільних першого та другого раунду (Greco Eval I/II Rep (2006) 2E) стосовно України на 32-му Пленарному засіданні (23 березня 2007 р.). Вищезгаданий Оціночний звіт разом із відповідним Звітом про виконання рекомендацій доступні на домашній сторінці GRECO (ссылка скрыта).



  1. Поточний Третій раунд оцінювання GRECO (розпочатий 1 січня 2007 р.) присвячений наступним темам:



  • Тема І – Інкримінації: Статті 1а та 1b, 2-12, 15-17, 19, пункт 1 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173)1, Статті 1–8 Додаткового протоколу (ETS 191) та Керівний принцип 2 (криміналізація корупції).



  • Тема ІІ – Прозорість фінансування партій: Статті Articles 8, 11, 12, 13b, 14 та 16 Рекомендації Rec(2003)4 про загальні правила проти корупції при фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній, а також – загальніше – Керівний принцип 15 (фінансування політичних партій та виборчих кампаній).



  1. До складу Групи оцінювання GRECO з Теми ІІ (надалі — «GET»), що провела інспекцію на місці в Україні з 13 по 15 квітня 2011 р., входили: п. Жан-Кристоф ҐЕЙЗЕР, науковий співробітник Федерального управління юстиції (Швейцарія), п. Даймар ЛІІВ, суддя Адміністративного суду Таллінна (Естонія), і в якості наукового експерта п. Ів-Марі ДУБЛЕ, заступник директора Національної асамблеї Юридичного департаменту при Відділі правових досліджень (Франція). GET отримувала підтримку від п. Майкла ЯНССЕНА з Секретаріату GRECO. Перед візитом GET отримала докладні відповіді на Оціночну анкету (документ Greco Eval III (2011) 1E, Theme II), а також копії необхідних законів.



  1. GET зустрілася з представниками наступних державних установ: Міністерства юстиції, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати, Державної контрольно-ревізійної служби, Генеральної прокуратури, Верховного суду, Комітету Верховної Ради з державного будівництва та місцевого самоврядування й Державної податкової адміністрації. Також GET зустрілася з представниками політичних партій (Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», Партія захисників Вітчизни, Партія регіонів, Народна партія, Політична партія «Народна самооборона», Політична партія «Сильна Україна», Політична партія «УДАР») та неурядових організацій (Центр європейської інтеграції, Центр політико-правових реформ, Творче об’єднання «ТОРО»/Контактна група Transparency International в Україні, Фонд «Демократичні ініціативи», Лабораторія законодавчих ініціатив, Громадський комітет національної безпеки України, Український незалежний центр політичних досліджень).



  1. Цей звіт з Теми ІІ Третього раунду оцінювання прозорості GRECO було підготовлено на підставі відповідей на анкету та інформації, наданої під час оціночного візиту. Основною метою цього звіту є оцінка заходів, котрі вживаються українською владою для дотримання вимог, що випливають із положень, наведених у пункті 2. Звіт складається з опису ситуації та критичного аналізу. Висновки складаються з переліку рекомендацій, затверджених GRECO та адресованих Україні задля підвищення ступені дотримання нею вказаних положень.



  1. Звіт з Теми І – Інкримінації міститься у Greco Eval III Rep (2011) 1E-Theme I.


II. ПРОЗОРІСТЬ ФІНАНСУВАННЯ ПАРТІЙЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА


Законодавство

  1. Діяльність політичних партій в Україні регламентується Законом України «Про об’єднання громадян» від 16.06.1992 (ЗОГ) та Законом України «Про політичні партії в Україні» від 5.04.2001 (ЗПП). ЗОГ регламентує діяльність громадських організацій (неурядових організацій) та політичних партій, а також містить базові принципи партійного фінансування; новіший ЗПП встановлює більш комплексні юридичні рамки функціонування політичних партій та уточнює принципи й механізми партійного фінансування, запроваджені у ЗОГ.



  1. Конкретні правила фінансування виборчих кампаній містяться у Законі України «Про вибори народних депутатів України» від 25.03.2004 (ЗВД), Законі України «Про вибори Президента України» від 5.03.1999 (ЗВП) та Законі України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10.07.2010 (ЗВМ).2



  1. Крім того, Статті 36 і 37 Конституції України містять загальні принципи щодо політичних партій.3 Згідно з цими положеннями, громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією і законами України.4 Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань, а створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях не допускається.



Визначення політичної партії

  1. Згідно зі Статтею 2 ЗПП, політична партія — це «це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах».



  1. Аналогічним чином, у Статті 2 ЗОГ політичною партією називається «об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі».



  1. Політичні партії набувають статусу юридичної особи після їх реєстрації.5


Заснування та реєстрація політичних партій

  1. Рішення про заснування політичної партії приймається на її установчому з’їзді.6 Це рішення має бути підтримано підписами не менше 10 000 громадян України, які мають право голосу, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та Автономної Республіки Крим. На установчому з’їзді політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні і контрольно-ревізійні органи. Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації.



  1. Політична партія реєструється Міністерством юстиції після перевірки заяви про реєстрацію, до якої додаються: статут і програма політичної парті, протокол установчого з’їзду, необхідні підписи громадян, відомості про склад керівних органів політичної партії, платіжний документ, що посвідчує внесення реєстраційного збору й назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки. Політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України. Реєстрація цих організацій здійснюється відповідними органами юстиції Міністерства юстиції лише після реєстрації політичної партії Міністерством юстиції. Після реєстрації обласних, міських та районних організацій політичних партій вони можуть набувати статусу юридичної особи, якщо це передбачено статутом партії. Первинні осередки політичної партії, яким статутом політичної партії не надається право юридичної особи, легалізують свою діяльність шляхом письмового повідомлення про утворення до відповідного органу юстиції Міністерства юстиції в 10-денний строк з часу їх утворення. Політична партія щорічно інформує Міністерство юстиції України про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії. Політична партія також інформує Міністерство юстиції України про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адреси та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань.



  1. Міністерство юстиції України оприлюднює щорічно список зареєстрованих політичних партій, їх юридичні адреси. Станом на листопад 2010 р. Єдиний реєстр громадських формувань Міністерства юстиції України налічував 185 політичних партій.


Участь у виборах

  1. Україна є змішаною парламентсько-президентською республікою з багатопартійною системою та розділенням законодавчої, виконавчої й судової гілок влади. Чинна Конституція існує з 1996 р.; зміни до Конституції 2004 р., що обмежували повноваження Президента на користь Верховної Ради, були скасовані Конституційним судом у жовтні 2010 р. Президент, народні депутати, депутати місцевих рад і міські голови обираються всенародним голосуванням на підставі рівного та прямого загального виборчого права шляхом таємного голосування відповідно до вимог, закріплених у Законі України «Про вибори народних депутатів України» (ЗВД), Законі України «Про вибори Президента України» (ЗВП) та Законі України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (ЗВМ). Всі громадяни України по досягненні 18 років мають право голосу, окрім тих, кого визнано недієздатними в судовому порядку.



  1. Головою держави є Президент, котрий виступає гарантом державного суверенітету та національної безпеки, представляє державу в міжнародних відносинах і є Верховним головнокомандувачем збройних сил України. Згідно зі Статтею 106 Конституції України, голова держави має широкі повноваження, у т. ч. право призначати та звільняти прем’єр-міністра (за згоди парламенту) і Кабінет Міністрів України (за поданням прем’єр-міністра), а також накладати вето на закони, прийняті ВР (втім ВР може подолати президентське вето двома третинами голосів конституційної більшості). Президент обирається на п’ятирічний термін і може бути переобраний один раз. Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг 35-и років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Громадяни України з правом голосу мають право номінувати кандидата в Президенти. Це право здійснюється через політичні партії та виборчі блоки партій (партії мусять бути зареєстровані щонайменше за рік до дня виборів) або, в разі незалежних кандидатів, самовисуненням. Висунення починаються за 89 днів і припиняються за 71 день до дня виборів.



  1. Однопалатний національний парламент (Верховна Рада, ВР) складається з 450-и народних депутатів, які обираються на п’ятирічний термін пропорційно за закритими партійними списками. Місця поділяються поміж партіями та блоками партій, чиї виборчі списки набирають щонайменше 3% голосів по всій країні. Народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21-го року, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх п’яти років і не має судимості. Висувати кандидатів у депутати можуть усі громадяни з правом голосу. Це право здійснюється через політичні партії та виборчі блоки партій (партії мусять бути зареєстровані щонайменше за рік до дня виборів). Виборчий блок може бути створений двома чи більше партіями за рішенням на з’їздах кожної з цих партій до завершення періоду висування кандидатів, що починається за 119 днів і закінчується за 90 днів до дня виборів. Кількість висунутих партією кандидатів — членів партії або безпартійних — не може перевищувати кількість депутатів, визначену Конституцією України, і повинна бути не менше 18. Кандидати, включені у виборчі списки партій та виборчих блоків, реєструються Центральною виборчою комісією, якщо ними було сплачено грошову заставу у розмірі 2 000 місячних мінімумів доходів громадян.7



  1. Місцеве самоврядування гарантується Статтею 7 Конституції України. Місцеві вибори включають у себе: 1) вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутатів обласних, районних, міських і районних у містах рад — за змішаною мажоритарно-пропорційною системою (половина депутатів обираються на підставі виборчих списків політичних партій у єдиному багатомандатному окрузі,8 а друга половина — відносною більшістю у декількох одномандатних округах); 2) вибори депутатів селищних і сільських рад — за мажоритарною системою (відносною більшістю у декількох одномандатних округах); 3) вибори сільських, селищних і міських голів — за мажоритарною системою (відносною більшістю у єдиному одномандатному окрузі). Право голосу на місцевих виборах мають лише мешканці відповідних територіальних громад. Громадяни України з правом голосу мають право висувати кандидатів. Це право здійснюється через відповідні офіційно зареєстровані місцеві організації партій або — якщо йдеться про вибори місцевих голів чи депутатів селищних і сільських рад — через самовисунення (незалежних кандидатів).



  1. Вибори проводяться Центральною виборчою комісією України (ЦВК) та, якщо йдеться про місцеві вибори, Територіальними виборчими комісіями (ТВК). Вони повинні, поміж іншим, забезпечувати дотримання суб’єктами виборчого процесу (тобто кандидатами, політичними партіями, виборчими блокам або — на місцевих виборах — місцевими організаціями партій) виборчих принципів, закріплених у Конституції та виборчому законодавстві України. Їхні рішення можна оскаржити через суд.9



  1. Ведення передвиборної агітації поза офіційно встановленими строками заборонено. На парламентських виборах передвиборна агітація починається з моменту прийняття ЦВК рішення про реєстрацію кандидатів, висунутих політичною партією чи виборчим блоком, і завершується опівночі останньої п’ятниці перед днем виборів. На президентських виборах кандидат може розпочати агітацію наступного дня після рішення ЦВК про його реєстрацію в якості кандидата в Президенти й повинен завершити її опівночі останньої п’ятниці перед днем виборів. На місцевих виборах кандидат або місцева організація партії, що висунула кандидатів на виборах, можуть розпочати агітацію наступного дня після рішення ТВК про реєстрацію кандидата(ів). Передвиборна агітація на місцевих виборах завершується опівночі останньої п’ятниці перед днем виборів.


Представництво партій у ВР

  1. Останні (позачергові) парламентські вибори проводилися 30 вересня 2007 р. Станом на січень 2010 р. місця у ВР розподілялися наступним чином:




Партія / виборчий блок партій

Кількість зареєстрованих депутатів

Партія регіонів

175

«Блок Юлії Тимошенко» (Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»; Українська соціал-демократична партія; партія «Реформи і порядок»)

156

Блок «Наша Україна — Народна самооборона» (Народний союз «Наша Україна», з червня 2009 р. — партія «Наша Україна»; партія «Вперед, Україно!», з лютого 2010 р. — партія «Народна самооборона»; Народний Рух України; Українська народна партія; Українська республіканська партія «Собор»; партія «Християнсько-демократичний союз»; Європейська партія України; Громадянська партія «ПОРА»; Партія захисників Вітчизни)

72

Комуністична партія України

27

Блок Литвина (Народна партія)

20


Усього в цих виборах приймали участь 20 партій та партійних блоків.


Огляд системи політичного фінансування


Законодавство

  1. Дозволені та заборонені джерела поточного фінансування політичних партій регламентовані Статтями 14–15 ЗПП і докладніше — Статтями 21, 22 та 24 ЗОГ. У Статті 14 ЗПП викладено принцип, що політичні партії є неприбутковими організаціями, які мають право на фонди та інше майно для здійснення своєї статутної діяльності.



  1. Фінансування передвиборної агітації політичних партій (чи партійних блоків) та кандидатів регламентується відповідними законами про вибори та обмежено двома джерелами,10 а саме: 1) кошти державного та місцевих бюджетів; та 2) виборчі фонди, що засновуються кандидатами (на президентських виборах і місцевих виборах у одномандатних округах), політичними партіями (на парламентських виборах) або місцевими організаціями партій (на місцевих виборах у багатомандатних округах).11 На парламентських виборах виборчий фонд необхідно заснувати не пізніше ніж за 65 днів до дня виборів, а на президентських — протягом десяти днів від реєстрації кандидатів у ЦВК; що стосується місцевих виборів, то тут кандидати чи місцеві осередки партій не зобов’язані, але мають право заснувати виборчий фонд, відкривши рахунок не пізніше ніж за 18 днів до дня виборів. Відповідні банківські установи мають інформувати ЦВК (на всеукраїнських виборах) або ТВК (на місцевих) про відкриття рахунків виборчих фондів і їхні реквізити, а ЦВК/ТВК має оприлюднити ці відомості у певних газетах.



  1. Фінансування осіб, що повязані прямо чи опосередковано з політичними партіями, або перебувають під їхнім контролем, а також організацій, афілійованих із політичними партіями, конкретно не регламентується у ЗПП, ЗОГ та виборчому законодавстві. Партійні структури можуть включати в себе місцеві осередки, якщо це передбачено статутом партії, ЗМІ та організації й установи, засновані партією, причому останні в законі не визначені. Представники влади заявляють, що місцеві партійні осередки без статусу юридичної особи фінансуються з консолідованого бюджету партії — вони не мають незалежних рахунків або інших джерел прибутку — тимчасом як місцеві осередки зі статусом юридичної особи фінансуються за загальними правилами для політичних партій з урахуванням обмежень, установлених статутом партії. Організації, афілійовані з політичними партіями, — це науково-дослідницькі відділи, навчальні центри та фонди, що формально не належать партіям, але працюють на них. Відносини між партіями й афілійованими групами не регламентуються законодавством.



Пряме державне фінансування

  1. Пряме державне фінансування політичних партій було впроваджено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні» від 27.11.2003. Цей закон передбачав пряме державне фінансування статутної діяльності політичних партій та відшкодування витрат на парламентські вибори з виборчих фондів партій у новому Розділі IV.1 Статтях 17.1–17.9 ЗПП та доповненій Статті 98 ЗВНД. Обидва типи державного фінансування надавалися тільки тим партіям, що подолали 3-хвідсотковий виборчий поріг (самостійно чи у складі блоку). Державне фінансування статутної діяльності мало розпочатися у січні 2007 р., а відшкодування передвиборчих витрат — після парламентських виборів 2006 р. Нові положення ЗПП також накладали на партії певні зобов’язання щодо звітування та оприлюднення відомостей про суми та використання державних коштів, а також передбачали нагляд — з боку Рахункової палати та Державної контрольно-ревізійної служби — і санкції. Проте Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинив фінансування статутної діяльності політичних партій протягом 2007 р., а пункт 91 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 скасував усі положення про державне фінансування політичних партій, запроваджені 2003 р. (стосовно як статутної діяльності, так і відшкодування передвиборчих витрат). Незважаючи на це, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 пункт 91 Розділу ІІ цього закону був визнаний неконституційним.12 Це призвело до ситуації юридичної невизначеності, яку влада називає «юридичною колізією». З одного боку, рішення Конституційного суду мало пряму дію, і положення про скасування державного фінансування були скасовані. Втім з іншого боку, за відсутності законодавчого акту, який відновляв би положення про державне фінансування — тобто новий Розділ IV.1 ЗПП (державне фінансування політичних партій) та Статтю 98 ЗВД з доповненнями (відшкодування державою витрат партій на передвиборну агітацію), — вони лишилися не чинними. Відтак у цьому звіті вони не враховуються.



  1. Щорічне державне фінансування статутної діяльності партій, передбачено (скасованим) Розділом IV.1 ЗПП, на практиці ніколи не здійснювалося. Натомість до скасування Статті 98 ЗВД ЦВК двічі приймала рішення про відшкодування політичним партіям витрат на передвиборну агітацію. Справді, політичні партії отримали відшкодування своїх витрат на передвиборчу кампанію 2006 р. у 2007 році — п’ять партій і виборчих блоків отримали всього 126 854 000 грн. / близько 11 670 568 євро — а от витрати на агітацію перед позачерговими парламентськими виборами 2007 р. відшкодовані не були, адже закон про державний бюджет на 2008 р. не передбачав коштів на відшкодування.


Опосередковане державне фінансування

  1. По-перше, відповідно до Статті 157 Податкового кодексу, який набув чинності у квітні 2011 р., доходи, отримані політичними партіями у вигляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, пасивних доходів (дивідендів, процентів, роялті), а також коштів або майна, які надходять партіям від ведення їх основної діяльності (у т. ч. доходи від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційних матеріалів і товарів, організації фестивалів, виставок, лекцій та інших політичних заходів), дотацій або субсидій із державного або місцевого бюджетів, звільняються від оподаткування. Крім того, Стаття 196 Податкового кодексу проголошує, що операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не обкладаються податком на додану вартість. Нарешті, рахунки виборчих фондів партій, виборчих блоків і кандидатів звільняються від податку з доходів юридичних осіб і податку з доходів фізичних осіб.



  1. По-друге, деякі види діяльності з виборчої кампанії кандидатів, партій та блоків фінансуються з державного чи місцевого бюджетів. Наприклад, під час парламентських виборів наступні види діяльності фінансуються з державного бюджету: публікація виборчих програм усіх партій і блоків в офіційних виданнях «Голос України» та «Урядовий кур’єр», а також в одній місцевій газеті; надання ефірного часу для передвиборної агітації всім партіям і блокам (кожній партії — 60 хв. на національному державному телебаченні, 60 хв. на національному державному радіо, 20 хв. на обласних телевізійних каналах у кожній області й 20 хв. на обласних радіохвилях у кожній області); публікація інформаційних плакатів партій та блоків із повними програмами, повними списками кандидатів і фотографіями перших п’яти кандидатів у списку (2 примірника плаката партії чи блоку на кожну виборчу дільницю).13 Аналогічні норми діють і для агітації у президентських та місцевих виборах.14


Приватне фінансування


Поточне фінансування політичних партій

  1. Згідно зі Статтею 14 ЗПП, політичні партії для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами, а також можуть орендувати рухоме та нерухоме майно. Стаття 21 ЗОГ містить аналогічні, але детальніші положення про дозволене майно об’єднань громадян (а отже — й політичних партій), що включає в себе: кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами або державою, набуте від вступних та членських внесків; майно, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями; майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом; та майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів.



  1. Згідно зі Статтею 15 ЗПП, заборонено фінансування політичних партій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім випадків, зазначених законом; державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і організаціями, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи комунальною власністю, або які належать нерезидентам; іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями; благодійними та релігійними об’єднаннями та організаціями; анонімними особами або під псевдонімом; політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій. Аналогічна Стаття 22 ЗОГ проголошує, що також заборонено фінансування політичних партій нелегалізованими об’єднаннями громадян і підприємствами, створеними на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20%.



  1. Членські внески докладніше не регламентуються. Закон не встановлює жодних лімітів чи обмежень на такі внески.



  1. Пожертви можуть надаватися політичним партіям фізичними та юридичними особами — резидентами, окрім вищевказаних винятків, у вигляді готівкових або безготівкових пожертвувань. Чіткого визначення «пожертвувань» немає: в законі йдеться про «кошти» та «майно», отримане партією. Представники влади пояснюють, що відповідно до Статті 14 Податкового кодексу, «кошти» — це гривня або іноземна валюта, а «майно» визначається у Статті 190 Цивільного кодексу, а саме: «окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки». Крім того, Стаття 720 Цивільного кодексу визначає «пожертву» як дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, певним особам (фізичним і юридичним особам, державі тощо) для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Внески в натуральній формі — як-то надання послуг, виконання робіт, безкоштовне надання транспорту чи реклами — не передбачені законодавством, тобто не заборонені й не дозволені. Пороги вартості не встановлено; Стаття 8 ЗОГ передбачає, що Верховна Рада затверджує максимальну суму річних пожертв політичній партії, але в дійсності такі обмеження ніколи не встановлювалися. Анонімні пожертви прямо заборонені.



  1. Політичні партії можуть придбавати рухоме та нерухоме майно для виконання своїх статутних цілей як неприбуткові організації, але у Статті 22 ЗОГ ясно сказано, що їм не дозволяється отримувати доход від акцій та інших цінних паперів. Згідно зі Статтею 24 ЗОГ, партії не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації,15 та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Представники влади зауважують, що збір коштів дозволяється у цих рамках.



  1. Отримання позик політичними партіями не забороняється та окремо не регламентується. Представники влади зауважують, що тут діє загальне банківське законодавство.



  1. Відповідно до Статті 166.3.2 Податкового кодексу, що набув чинності у січні 2011 р., платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного річного доходу суму коштів або вартість майна, переданих у вигляді пожертвувань неприбутковим організаціям (а отже і політичним партіям) у розмірі, що не перевищує 4% суми його загального оподатковуваного доходу відповідного звітного року.


Фінансування виборчих кампаній

  1. На президентських виборах виборчий фонд кандидата може бути створений із власних коштів кандидата, коштів партії, що його висунула, або коштів партій, що утворюють блок для висунення кандидата, а також із добровільних пожертв. На парламентських виборах виборчий фонд партії чи виборчого блоку може бути створений із коштів партії (чи коштів партій, що утворюють блок) та добровільних пожертв. На місцевих виборах виборчий фонд місцевого осередку партії, що висуває кандидатів у багатомандатному окрузі, створюється з його власних коштів та добровільних пожертв. Виборчий фонд кандидата в міські голови чи іншого кандидата, висуненого в одномандатному окрузі, може створюватися зі власних коштів кандидата, коштів місцевого осередку партії, що висуває кандидата, та добровільних пожертв. Юридичним особам (окрім партій, що висувають кандидата), іноземцям, особам без громадянства та анонімним особам заборонено робити внески до виборчих фондів політичних партій, блоків та кандидатів на президентських, парламентських і місцевих виборах. Добровільні внески фізичних осіб до виборчого фонду приймаються установою банку або відділенням зв’язку за умови подання документів, що посвідчують її особистість; у платіжному документі при цьому обов’язково зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження та адреса місця постійного проживання особи.16 Представники влади підкреслюють, що оскільки внески до виборчих фондів допускаються тільки у грошовій формі, внески в натуральній формі виключені. Позики можуть використовуватися у фінансуванні передвиборної агітації, тільки якщо їх переказано до відповідного виборчого фонду.



  1. Закон не встановлює кількісних обмежень на загальну суму виборчого фонду чи на суми, які партії та кандидати можуть вносити до власних виборчих фондів. Натомість закони про вибори встановлюють наступні обмеження на загальну суму внесків, що можуть бути зроблені до одного виборчого фонду фізичною особою: на президентських і парламентських виборах вона не може перевищувати 400 мінімумів неоподаткованих доходів громадян (376 400 грн. / близько 34 630 євро), а на місцевих — 10 мінімумів (9 410 грн. / близько 866 євро). В разі отримання внесків вище цих лімітів надлишкова сума повертається банківською установою пожертвувачу, а якщо це не можливо, — відповідному державному чи місцевому бюджету.


Витрати

  1. На витрати політичних партій взагалі та витрати суб’єктів виборчого процесу з виборчих фондів існують лише якісні обмеження, але не кількісні. Партії можуть витрачати свої кошти лише на статутні цілі та діяльність. Кошти виборчих фондів можуть бути витрачені лише для цілей, пов’язаних із агітаційною діяльністю на відповідних виборах і у відповідних округах. Виплати з поточних рахунків виборчих фондів не можуть здійснюватися у готівковій формі. Витрати мають припинитися о 15.00 останнього дня перед днем голосування, а рахунки виборчих фондів мають бути закриті банківськими установами на 15-й день після офіційного оголошення результатів. Кошти, що не були використані кандидатом, після виборів переказуються на поточний рахунок партій чи виборчого блоку, які його висунули, або (в разі самовисунення) до державного бюджету.