Geum.ru

Коротка характеристика науково-дослідної роботи університету за 2010 рік

Вид материалаДокументы

Содержание


Факультет міжнародно-правових відносин та юридичної журналістики
Кафедра іноземних мов.
Факультет адвокатури
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Кафедра правової інформатики. У межах загальної теми кафедри правової інформатики «Розробка та впровадження інформаційних технологій в навчальний процес», професорсько-викладацький склад кафедри у 2010 році працював над науковим напрямком «Нові інформаційні технології для правознавців». Науковий керівник - доцент Ємельянов С.Л.

Основні результати наукової роботи кафедри:

- підготовлено та видано методичну розробку: «Обучающая тетрадь по дисциплине «Основы информатики и вычислительной техники». – Изд.4-е, перераб. и доп.-О.: Фенікс,2010.-198с.

Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: навчальні посібники - 1; методичні вказівки – 3; статті у збірниках наукових праць - 6; статті в журналах - 2; тези доповідей – 11.

Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Емельянов С.Л., Якутко В.Ф., Логинова Н.И. «Обучающая тетрадь по дисциплине «Основы информатики и вычислительной техники». – Изд.4-е, перераб. и доп.-О.: Фенікс,2010. –198с.

ссылка скрыта


Кафедра міжнародного права та міжнародних відносин. У межах загальної теми кафедри міжнародного права та міжнародних відносин «Правові способи забезпечення суверенітету України і її міжнародно-правове співробітництво», професорсько-викладацький склад кафедри у 2010 році працював над науковим напрямком «Реалізація міжнародної правосуб’єктності України на сучасному етапі». У 2010 році наукове керівництво темою здійснював Черкес М. Ю.

Основні наукові результати представлені наступними положеннями:

- сформульовано пропозиції, спрямовані на правове забезпечення ефективності міжнародної співпраці у сфері протидії злочинності, а також наведено теоретичне узагальнення наукової проблеми, що полягає в створенні міжнародно-правової концепції злочинності. Сучасна злочинність все більше виходить за межі державного контролю і вступає у протистояння зі світовим правопорядком, стаючи фактором, який має дестабілізуючий вплив на світове співтовариство і вимагає глобальних заходів реагування. Міжнародна злочинність як об’єкт міжнародно-правового реагування є складним, багаторівневим системним явищем, елементи якого мають свою специфіку. Основний критерій для характеристики складових її злочинів – ознака соціальної небезпеки, що виходить за межі однієї держави, що обумовлює потребу міжнародної взаємодії у вжитті заходів кримінальної репресії. В її структурі (зі значною часткою умовності) можна виокремити міжнародні політичні злочини і міжнародні неполітичні, чи загальнокримінальні, злочини, обмовившись, що вони тісно взаємозалежні і взаємообумовлені;

- досліджено проблеми визначення тероризму, стратегії боротьби із ним. Міжнародно-правове визначення тероризму виробляється в результаті узгодження позицій багатьох держав і відображає консенсусний, а відповідно, нівельований підхід до цього феномену. Обсяг і зміст міжнародно-правової дефініції може піддаватися значним змінам в залежності від мети її застосування. Робоча дефініція тероризму не претендує на більше, ніж визначення «сфери охоплення конвенції». Її доцільно сформулювати за допомогою апробованого «синтетичного» методу, який полягає в перерахуванні проявів тероризму і його загальній характеристиці, що заповнює неминучі прогалини такого перерахування, і включити такі елементи: 1) підтвердження того, що акти, які підпадають під дію попередніх антитерористичних конвенцій, є тероризмом; 2) загальний опис тероризму як «будь-якого діяння, пов'язаного з насильством чи загрозою насильства, спрямованого проти будь-якої цивільної особи чи будь-якої іншої особи, яка не бере активної участі у військових діях в ситуації збройного конфлікту, коли мета такого діяння з огляду на його характер чи контекст полягає в тому, щоб залякати населення чи примусити уряд чи міжнародну організацію здійснити будь-яку дію чи утриматися від її здійснення». Прийняття всеохоплюючої конвенції про тероризм, включаючи його консенсусне визначення, дозволить створити чіткі нормативні рамки міжнародного антитерористичного співробітництва і закласти основу для дійсно глобальних заходів реагування на терористичну загрозу. Повноцінна стратегія боротьби з тероризмом включає в себе широкомасштабну протидію фінансовим аспектам терористичної діяльності. Формування антитерористичного фінансового режиму має на меті підрив фінансової інфраструктури терористичних груп з використанням законодавчих, правоохоронних, розвідувальних, економічних сил і створення системи захисту міжнародної і національної фінансової системи від використання терористичними групами та їх прихильниками. Встановлення такого режиму є важливим елементом глобальних зусиль у боротьбі з тероризмом;

- досліджено елементи та компоненти системи міжнародного права. Порівнюючи поняття "правова система" і "система права" слід зазначити, що це різні поняття, перше з яких відображає багатокомпонентність права як соціального явища, його цілісний характер, наявність у його структурі різних компонентів, що забезпечують його функціонування. Система права характеризує нормативну структуру права, системні зв'язки між його нормами, певну будову, зв'язки, субординацію й зв'язки між ними, об'єднання їх у комплекси. Цілісність, як якість, іманентно властива й системі права й правовій системі. Рівень організації їх дійсно різний, і, безумовно, система права входить як самостійний компонент у деякі, на нашу думку, тільки в диференційовані, правові системи.

- система міжнародного права відбиває нормативну структуру міжнародного права, системні зв'язки між його нормами, певну будову, зв'язки, субординацію й зв'язки між ними, об'єднання їх у комплекси;

- правову систему можна визначити як комплексне відбиття правової дійсності певного рівня організації (міждержавного, інтеграційного, державного) у взаємодії із зовнішніми компонентами (ідеологічним, нормативним, інституціональним і соціологічним). Елементами міжнародного права як системи права є міжнародно-правові норми, правові інститути, комплекси інститутів, підгалузі, галузі міжнародного права, що перебувають у певній взаємодії одна з одною. До компонентів правової системи міжнародного права варто віднести: нормативний (система права); ідеологічний (міжнародно-правові доктрини, міжнародні правосвідомість, міжнародно-правова культура); інституційний (насамперед міжнародні організації й конференції); імлементаційний (міжнародна законність, засоби реалізації норм міжнародного права, міжнародні правовідносини);

- досліджена проблема гуманізації міжнародного права. У ХХ столітті, зі зміною сутності міжнародного права, з накопиченням норм, пов'язаних із захистом прав людини, відбуваються якісні зміни в міжнародному праві, яке часто іменують сучасним, спрямовані на підпорядкування міжнародного права гуманістичним засадам. Одним із проявів, які найбільш яскраво відбивають процеси гуманізації, є проблематика прав людини.

- загальною метою сучасного права стають інтереси окремого індивіда. Безсумнівно, таке формулювання прямо не відображає особливостей міжнародно-правового регулювання. У ряді випадків спрямованість міжнародно-правових норм на індивіда носить безпосередній характер (міжнародне право прав людини, міжнародне гуманітарне право, деякою мірою міжнародно-правове забезпечення гуманітарного співробітництва), в інших - непрямий, опосередкований характер. Друга сфера значно ширше, і включає, у тому числі й ті випадки, коли міжнародне право спрямоване на благо всього людства. Причому, протиставляти індивіда й людство як адресатів міжнародно-правового регулювання не потрібно - у другому випадку мова може йти про колективного суб'єкта (наприклад, третє покоління прав людини, колективні права) у тих же сферах, які зазначені вище. Однак, у випадку міжнародного екологічного права, забезпечення міжнародної безпеки, концепції стійкого розвитку, загальної спадщини, людство є самостійним суб'єктом;

- забезпечення інтересів людства як єдиного адресата за допомогою міжнародно-правового регулювання - це новела міжнародного права ХХ століття. Багато в чому його виділення пов'язане із двома взаємозалежними процесами - гуманізації й глобалізації. Сама проблема прав людини є однією зі складових процесу глобалізації.

Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: монографій - 1; підручники -1; навчальні посібники - 1; методичні рекомендації – 1; статті у збірниках наукових праць - 13; статті в журналах - 1; тези доповідей - 58.

Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Трояновський О.В., Чайковський Ю.В., Якубовська Н.О. Міжнародне право: навчальний посібник, – О.: Фенікс, 2010. – 300 с. (у співавторстві).; Чайковський Ю.В. Філософські засади становлення міжнародного права. – О.: Фенікс, 2010. – 176 с.; 1. Одесская школа международного права : библиография / Авторы – составители Т.Р. Короткий, С.С. Нестеренко ; под ред. М.Е. Черкеса. − Одесса : Феникс, 2010. − 104 с.


Кафедра права Європейського Союзу та порівняльного правознавства. У межах загальної теми кафедри права Європейського Союзу та порівняльного правознавства «Діалог сучасних правових систем. Адаптація правової системи України до європейського права», професорсько-викладацький склад кафедри у 2010 році працював над науковим напрямком «Проблеми входження у європейський правовий простір».

Науковий керівник - проф. Вишняков О.К.

Основні наукові результати представлені наступними положеннями:

- проведено дослідження щодо структури права Європейського Союзу. В результаті сформульовано висновок щодо поділу в структурі права ЄС на публічно-правову та приватноправову частини. Проведено аналіз законодавства Європейського Союзу щодо регулювання відносин «горизонтального» типу, що мають приватноправовий характер у сферах захисту прав споживачів, страхування, інтелектуальної власності, державних закупівель, перевезень, а також «м’якого» права Європейського Союзу щодо регулювання відносин приватноправового характеру, зокрема контрактових;

- опрацьовано напрямок концептуальних та теоретичних засад у порівняльному правознавстві, зокрема з питань порівняльно-правової методології – методу герменевтики, теоретико-методологічні аспекти науки. Також досліджено роль порівняльного правознавства на правову соціалізацію особистості;

- досліджено джерела ісламського права, причому, особливу увагу приділено Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ісламським міжнародно-правовим документам;

- простежено питання реєстрації та експертизи проектів технопарків, досліджено у порівняльно-правовому ключі закони інноваційного розвитку наукових парків;

- досліджено питання історії, еволюції та становлення міжнародного процесуального права та удосконалення діяльності Європейського суду з захисту прав людини;

- закінчено дослідження питань тенденцій міжнародної правосуб’єктності, зокрема, концептуальних підходів до перспектив її розвитку;

- проведено комплексне порівняльно-правове дослідження регулювання екологічної сфери у різних правових системах, зокрема ЄС та Україні.

Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: підручники -1; навчальні посібники ыз грифом МОН - 2; статті у збірниках наукових праць - 10; статті в журналах - 24; тези доповідей - 22.

Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Право Європейського Союзу. Особлива частина: Навч. посібн./ За ред. М.Р. Аракеляна, О.К. Вишнякова. – К.: Істина, 2010. – 528 с. (Гриф надано Міністерством освіти і науки України, Лист від 23.12.2008 р. № 1.4/18-Г-2806.1); Право Європейського Союзу: Навчальний посібник / За заг.ред. Р.А. Петрова (Міністерство освіти і науки України. Донецький національний університет). - К.: Істина, 2010. – 376 с.


Кафедра юридичної психології та журналістики. У межах загальної теми кафедри юридичної психології та журналістики «Створення особистісно-зорієнтованої навчально-виховної системи забезпечення освітньо-професійної спрямованості юридичної освіти в ОНЮА у відповідності до сукупності психолого-інтелектуальних здібностей соціального типу особистості студента», професорсько-викладацький склад кафедри у 2010 році працював над науковим напрямком «Пошук основних протиріч навчально-виховного процесу вищої юридичної школи, що утруднюють провадження технологій особистісно-зорієнтованої парадигми юридичної освіти в НУ «ОЮА». Науковий керівник теми: проф. Паньков А.І.

Основні наукові результати представлені наступними положеннями:

- одержано нові наукові фактори щодо удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців;

- описано специфіку психолого-педагогічних нововведень у навчально-виховний процес вищої школи;

- описано критерії діагностики ефективності професійної освіти майбутніх фахівців у вищому навчальному закладі освіти. Правосвідомість особистості юриста – це така форма відображення правових явищ, яка включає в себе інтелектуальні, емоційні і вольові процеси і стани: професійні знання діючого права і законодавства, вміння і навики реалізації і застосування правових норм, емоції і почуття, правові орієнтації і установки, які синтезуються в прийнятих рішеннях, що мають правовий характер і спрямовані на пізнання, спілкування і взаємодію в процесі правової діяльності і поведінки у сфері правовідносин. Перш за все необхідно постійно звертати увагу на взаємозв'язок структурних елементів професійної правосвідомості при формуванні цілісної особистості сучасних студентів-юристів як майбутніх всебічно освічених і високо кваліфікованих теоретиків та практиків-правознавців.

Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: методичні рекомендації – 2; статті у збірниках наукових праць - 7; статті в журналах - 12; тези доповідей – 5.

Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Образцова О.М. Лінгвістичні універсалії лінійної організації висловлювання в англійській, російській та українських мовах.- Одеса:Фенікс, 2010.-400с.(16,1 друк.арк.).


Кафедра іноземних мов. У 2010 році професорсько-викладацьким складом кафедри іноземних у межах загальної теми «Лінгвістика тексту та проблеми сучасної лексикографії (юридичний аспект)» здійснювалась розробка теми «Проблеми інтерпретації юридичних текстів: лінгво-прагматичний аспект». Науковий керівник: професор Мізецька В.Я.

За звітній період було продовжено дослідження в галузі лінгвістики юридичного тексту в порівнянні з іншими типами тексту, а також сучасної юридичної лексикографії.

Велика увага приділялась аналізу композиційних, когнітивних та лінгво-семантичних аспектів юридичного тексту, що дозволяє поліпшити практичну роботу з англомовними юридичними документами.

Співробітниками кафедри здійснювалося дослідження наступних питань:

- лінгвокогнітивні і комунікативно-прагматичні особливості евфемізмів в сучасній англійській мові;

- договір доручення у римському праві та сучасному законодавстві;

- тлумачення норм права у різних правових системах: теоретико-компоративістське дослідження;

- інститут відповідальності судновласника у міжнародному приватному праві.

Наведені вище результати впроваджені в навчальний шляхом видання: монографій - 1; методичних вказівок - 1; статей у збірниках наукових праць - 2; статей в журналах - 19; тез доповідей - 10.

Наукові результати кафедри лягли в основу, зокрема, таких праць:

Образцова О.М. Лінгвістичні універсалії лінійної організації висловлювання в англійській, російській та українських мовах. - Одеса: Фенікс, 2010. – 400 с.; Михайлюк Н.П, Мітіна О.М. Тest Your Legal English. Тести та тестові завдання для самостійної роботи та контролю якості знань з англійської мови за професійним спрямуванням: навчально-методичний посібник // Одеса: ОДУВС, 2010. – 68 с.

ссылка скрыта


Кафедра теорії держави і права. У межах загальної теми кафедри теорії держави та права «Традиції та оновлення у правовому житті України (теоретичний аспект)», професорсько-викладацький склад кафедри у 2010 році працював над науковим напрямком «Тенденції правового розвитку сучасної України». Науковий керівник теми: проф. Оборотов Ю.М.

Основні наукові результати представлені наступними положеннями:

- дослідження антропологічних знань у сучасному правовому вимірі носить актуальний характер, оскільки специфіка нинішнього сприйняття юридичної антропології полягає в її наявній здатності формулювати напрями своїх досліджень на основі несистематизованих, фрагментарних знань інших наук, і вже на цій основі будувати власні наукові підстави. Юридична антропологія аналізує вже не єство психічних процесів людини, скільки пояснює їх в контексті природних особливостей людини, що піддаються впливу правової культури, соціальних організацій і інститутів суспільства. В контексті життєвого досвіду людини, оточуючої його правового середовища, юридична антропологія інтерпретує всі ці моменти як якості реальної окремої людини і виказує відповідні рекомендації з позиції своїх даних;

- утвердження плюралістичних підходів в право-розумінні вимагає переосмислення традиційних концепцій кодифікації. Перш за все, йдеться про подолання позитивістського підходу до кодифікації. Відтак, подальший розвиток кодифікації має здійснюватися через подолання такого підходу. Сьогодні має місце надлишок числа офіційних правових норм. Однак, традиційний погляд на джерела права вочевидь зазнає руйнації. За таких обставин офіційна кодифікація, яка здійснюється зусиллями якоїсь однієї держави, більше не є єдиною можливою моделлю кодифікації. Розглянувши кодифікацію під історичним, порівняльно-правовим, філософським, соціальним і культурологічним можна стверджувати про переосмислення традиційних концепцій кодифікації з їх детальною регламентацією на користь складання кодексів загальних принципів. У підсумку це засвідчує про перегляд смислового значення концепту кодифікації. Рекодифікація, без сумніву, утворює фундаментальну перспективу подальшого опрацювання обраної проблеми;

- розроблена авторська концепція реформування ювенальної юстиції в Україні. Ювенальна юстиція – це система державних, муніципальних та громадських судових, правоохоронних та правозахисних органів, установ та організацій, що на основі права та за допомогою медико-соціальних і психолого-педагогічних методик здійснюють правосуддя щодо дітей, профілактику та попередження правопорушень дітей та проти дітей, захист прав, свобод та інтересів, а також ресоціалізацію дітей, які перебувають у складній життєвій ситуації. Концепція реформування ювенальної юстиції в Україні призначена для запобігання правопорушенням та актам девіантної асоціальної поведінки дітей та правопорушенням проти дітей, ефективного реагування на них та усунення їх негативних наслідків.

- концепція правонормування – це комплексний правничий напрямок дослідження, який включає юридико-лінгвістичне тлумачення та розуміння юридичних текстів, при якому аналізуються змістовне навантаження мови права та специфіка лінгвістичного відображення правової реальності, розглядається місце і роль герменевтичного методу, а також лінгвістичних методів у процесі інтерпретації правового тексту, специфіка та особливості правових текстів на лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях. Серед останніх напрямків наукових досліджень вагоме місце займають питання застосування юридичних технологій в правотворчій, правоінтерпретаційній та правозастосовній діяльності. Саме юридичні технології дозволяють: забезпечувати зрозумілість, однозначність і несуперечність текстів; знаходити за аналогією рішення заданої проблемної ситуації правового характер; знаходити протиріччя (колізії) між конкретним текстом і масивом нормативно-правових текстів; виявляти прогалини чинного законодавства в обраній області правовідносин з метою їхнього закриття нормами відповідного рівня та інше.

- конструкція аномалій у правовому полі України, переконливо доводить роль цього юридичного явища серед визначальних особливостей сучасного суспільства і методів перетворення діяльності в умовах ризику в один із найважливіших каталізаторів прогресу. Аномалії у праві відображають внутрішню суперечливість правових конструкцій як детермінованих явищ. Будь-який фізичний, біологічний і соціальний процес є поєднанням протилежностей. Усе, що існує в світі, має свою антитезу: світло бореться з пітьмою, матерії протистоїть антиматерія, за народженням настає смерть. Наведені протилежності взаємно обумовлені, перебувають у гармонії і тому можуть бути подолані народженням нової протилежності.

- явища культури, цивілізації, держави, міста є продуктами людської діяльності. Задля досягнення своєї мети людина або сукупність особистостей здатна на вироблення не тільки загальних правил поведінки, але й механізмів для їх реалізації. Про це свідчать хоча б багатобарвні варіанти ідей походження держави: від стародавніх (докласичних) до сучасних (посткласичних); від первісних до похідних. Ще одним варіантом та механізмом втілення у життя права та складання нових правил є таке явище як місто. Багатоаспектне сприйняття міста як феномена цивілізації передбачає можливість та необхідність його дослідження у правовому зрізі не тільки в історичному контексті, але й в історико-теоретичному, не виключаючи можливість розширення галузевої юридичної палітри.

- система українського права у сучасному вигляді є не лише відкритою, але й незавершеною у своєму розвитку. Відкритість системи вітчизняного права передбачає, у першу чергу, сприйняття усього сучасного та прогресивного з інших правових систем, адаптування прийнятих системою правовстановлень з урахуванням національних особливостей та соціальної необхідності у здійсненні ефективного механізму дії права. Серед загальнотеоретичних проблем, що стосуються системи українського права, військова правова тематика є малодослідженою. Причина цього, насамперед, вбачається у надмірній специфіці предмета дослідження. Правове регулювання військової та пов’язаної з цим діяльності розглядається як один із елементів у реалізації важливої зовнішньої функції держави - захисту суверенітету, недоторканості та територіальної цілісності. Водночас, правовстановлення у військовій сфері публічних відносин напряму залежить від концепції національної безпеки, де зосереджуються аксіологічні та антропологічні показники суспільного існування;

- з позицій сучасності держава і церква з’являються не як антагоністичні, а як взаємодіючі соціальні інститути. При цьому вони зберігають внутрішню незалежність, самодостатність і автономність у своїх функціональних сферах. Держава і церква, маючи різну природу, відрізняються за походженням, цілям і структурі, але одночасно вони тісно пов'язані між собою. Кожен з цих інститутів, граючи в суспільстві свою роль, має особливу соціальну цінність і значущість. В умовах країн пострадянського простору параметри церковно-державних стосунків задаються принципом відділення церкви від держави. Це припускає, що церква не втручається у внутрішні справи держави, не впливає на політичне життя, ухвалення кадрових рішень, а державу, у свою чергу, не втручається у внутрішньо-церковне життя. В той же час, не лише не виключається, але і передбачається духовно-моральний вплив церкви і цінностей, що захищаються нею, на державну владу.

Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: монографій - 1; підручників -1; навчальних посібників - 2, з них 1 - з грифом МОН; статей у збірниках наукових праць - 48; статей в журналах - 12; тез доповідей - 54; статей в газетах -1.

Наукові результати кафедри лягли в основу, зокрема, таких праць: Овчиннікова А. Цінності культури та цивілізація: вибрані праці / А. Овчиннікова. – Одеса: Юридична література, 2010. – 288 с.; Fundamentals of Ukrainian law. – Odessa: Yurydychna literature, 2010. (Глава 2 - Ю.М. Оборотов, В.В. Дудченко, В.В. Завальнюк - С.107-166; Глава 7, розд.7.2 - Богуцький П.П. – С.447-460; Глава 7, розд. 7.4. - Крестовська Н.М. – С.469-479); Крестовська Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн : хрестоматія-практикум / Н.М. Крестовська, О.Ф. Цвіркун. – Х. : Одіссей, 2010. – 486 с.

Copyright © 2023. All rights Reserved.