Geum.ru

Коротка характеристика науково-дослідної роботи університету за 2010 рік

Вид материалаДокументы

Содержание


Кафедра конституційного права.
Кафедра морського та митного права.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Кафедра адміністративного та фінансового права. Професорсько-викладацьким складом кафедри адміністративного та фінансового права за 2010 рік робота велась за двома науковими напрямами:

Тема І. Становлення адміністративно-процесуального права та розвиток адміністративного процесу в Україні; Тема ІІ. Теоретичні основи та фінансово-правові засоби забезпечення реалізації адміністративної реформи в Україні. Науковим керівником даних тем є доктор юридичних наук, академік С.В. Ківалов.

Основні результати наукової роботи кафедри:

- дано визначення поняттю права особи на судовий захист, охарактеризовано його структуру, зміст, види та передумови права фізичної особи на судовий захист в адміністративному суді. Так, під правом фізичної особи на судовий захист в адміністративному суді розуміється можливість звернення до незалежного і неупередженого адміністративного суду з адміністративним позовом, участь у розгляді справ, задоволення позову і забезпечення виконання судового рішення. Право фізичної особи на судовий захист в адміністративному суді є складною юридичною конструкцією, яку визначають матеріально-правові і процесуально-правові чинники. Структуру права на судовий захист становить: право на незалежний і неупереджений суд; право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом; право на участь у судовому розгляді; право на задоволення позову і право на виконання судового рішення.

Визначено, що брати участь у судовому розгляді – це право особи, яке в окремих випадках переростає в її обов’язок, і його невиконання може мати негативні наслідки для цієї особи. Зокрема, це право стає обов’язком у тих випадках, якщо суд першої інстанції або апеляційний суд відповідно до ст. 120 КАСУ визнав обов’язковою участь сторони чи третьої особи у судовому засіданні.

- охарактеризовано поняття правообмежень, структуру законодавства щодо обмежень на державній службі , призначення правообмежень та здійснено їх класифікацію. Так, правообмеження розуміється як багатоаспектне і неоднозначне поняття, яке слід характеризувати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні правообмеження – це державно-правове установлення щодо визначення режиму доступу фізичної особи до державної служби та її права на проходження державної служби. У такому розумінні правообмеження включають вимоги, критерії, заборони, правила. Таким чином, у широкому розумінні поняття „правообмеження” і „заборона” співвідносяться як ціле і частка. У вузькому розумінні правообмеження – це визначені нормою закону критерії, яким повинна відповідати, або яким не повинна відповідати особа/службовець. Саме вузьке розуміння правообмеження і використовується у чинному законодавстві. Вузьке розуміння правообмеження не ототожнюється із поняттям „заборона” і не поглинає його.

- висвітлено види адміністративних порушень антимонопольного законодавства, охарактеризовано суб’єктів таких порушень, здійснено розмежування порушень антимонопольного законодавства із іншими видами правопорушень, охарактеризовано склад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання. Встановлено, що в Україні існують два види адміністративних порушень антимонопольного законодавства, передбачених як Кодексом України про адміністративні правопорушення, так і Законом України “Про захист економічної конкуренції”, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення. За своєю сутністю такі правопорушення багато в чому є тотожними. Водночас, їх по-різному названо у вищезазначених нормативно-правових актах, передбачено різний порядок притягнення до відповідальності за їх вчинення, встановлено різні види стягнень та різні розміри штрафів. Визнано, що суб’єктом таких порушень антимонопольного законодавства, як: зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди між підприємцями, антиконкурентні дії, порушення порядку надання інформації є, поряд із фізичними, і юридичні особи, адміністративна відповідальність яких регламентується окремими законами. З огляду на це запропоновано передбачити в КУпАП юридичних осіб як суб’єктів адміністративної відповідальності.

З метою чіткого розмежування таких правопорушень, як «зловживання монопольним становищем» і «неправомірні угоди між підприємцями», запропоновано вирішувати питання їхньої кваліфікації таким чином: якщо один, або обидва суб’єкти правопорушення є монополістами, то все одно правопорушення потрібно кваліфікувати як неправомірні угоди між підприємцями, оскільки об’єктивною стороною цього правопорушення є саме укладення угоди, яка визначена як неправомірна і яка посягає, обмежує або спотворює конкурентні відносини.

При характеристиці складу антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання (неправомірних угод між підприємцями) визначено, що суб’єктом антиконкурентних узгоджених дій є суб’єкт господарювання (Закон “Про захист економічної конкуренції”), а неправомірних угод – підприємець (КУпАП). Співвідношення понять «суб’єкт господарювання» і «підприємець» свідчить про те, що поняття «суб’єкт господарювання» є набагато об’ємнішим і поглинає останнє. З огляду на те, що адміністративна відповідальність за це правопорушення передбачена ст. 166-2 КУпАП, яка використовує поняття «підприємець», запропоновано внести відповідні зміни до цієї статті і викласти її в такій редакції:

«Стаття 166-2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

Антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців; застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин; вчинення схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) – тягне за собою …».

Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: підручники з грифом МОН – 1; навчальні посібники - 3, з них 1 - з грифом МОН; статті у збірниках наукових праць - 13; статті в журналах - 18; тези доповідей – 24; статті в газетах -1.

Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Кивалов С.В. Основы правоведения Украины: учеб. пособие / МОН Украины, ОНЮА. – Изд. 9. Харьков, Одиссей, 2010. – 464 с. (46,4 д.а.); Кивалов С.В. Судебная реформа в Украине: разочарования и надежды / С.В. Кивалов ; ОНЮА . ─ О. : Юрид. л-ра, 2010 . ─ 273 с. (27,3 д.а.); Ківалов С.В.,Біла-Тіунова Л.Р. Публічна служба в Україні (надано гриф МОН України) Підручник [ для студ. вищ. навч. закл. ] / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла-Тіунова. – О.: Фенікс, 2010. (64,8 д.а.); Писаренко Г.М. Державне управління: навчально-метод. посібник. – Одеса: Фенікс, 2010. -152 с. (15,7 д.а.).


Кафедра конституційного права. На кафедрі конституційного права наукові дослідження проводилися за наступними напрямами: «Конституційна модернізація та реформування в Україні», «Субрегіоналізація на Одещині в умовах інноваційної реконструкції адміністративно-територіального устрою України». Науковий керівник тем: проф. Орзіх М.П.

Основні наукові результати представлені наступними положеннями:

- розробка проблеми конституційної модернізації та реформування в Україні з врахуванням сучасних реалій державо та правотворення призвело до необхідності поновити аналіз другого етапу конституційної реформи (щодо місцевого самоврядування та організації місцевих органів публічної влади). Розроблена науково-практична парадигма сучасного українського конституціоналізму з урахуванням сучасних умов вітчизняної конституційно-правової практики. Досліджено гносеологічні витоки конституціоналізму; визначено та розкрито сутність сучасного українського конституціоналізму; розкрито структура та зміст системи сучасного українського конституціоналізму; встановлено та розкрито принципи конституціоналізму; обґрунтовано передумови та мета сучасного українського конституціоналізму; визначено основні напрямки здійснення конституційного реформування та конституційно-правового забезпечення політичної реформи в контексті становлення та еволюційного розвитку системи сучасного українського конституціоналізму;

- конституційна модернізація та реформування в Україні безпосередньо торкаються питання дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України, що спричинило його дослідження. Результатом роботи стало виявлення місця інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави в системі конституційного права України;

- досліджувалася проблема залежності порядку створення й функціонування органів СОН, їх правового статусу та державної політики щодо них від того, якою є природа місцевого самоврядування у країні. Із використанням матеріалів порівняльно-правового дослідження розглянуто три теорії про природу місцевого самоврядування - громадську, державну і громадсько-державну. Зважаючи на суттєву різницю між муніципальними системами країн, що використовують останню теорію, й на те, що неможливо однаковою мірою втілити риси і громадської, і державної теорії, запропоновано виокремлювати два різновиди громадсько-державної теорії місцевого самоврядування: громадсько-державну теорію, що тяжіє до громадської теорії, і громадсько-державну теорію, що тяжіє до державної теорії місцевого самоврядування;

- головним напрямком удосконалення системи державних органів повинно стати завдання по реалізації положень ст. 3 Конституції України щодо фактичної орієнтації їхньої діяльності на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, вирішення проблем громадського суспільства. Виконання такої справи передбачає оптимізацію системи державних органів за рахунок розробки оптимальної моделі цієї системи, реалізацію на практиці принципів розподілу влади та стримувань і противаг; скорочення структур які частково дублюють одна одну ( напр.., в Адміністрації Президента України та Кабінеті Міністрів, деякі правоохоронні органи); пошук більш досконалих моделей взаємозв'язків між окремими державними органами як по горизонталі, так і по вертикалі; визволення державних органів від виконання завдань які повинні вирішуватися на місцях органами місцевого самоврядування; стабілізація правових основ організації та діяльності органів державної влади; скорочення числа та об'єму нормативно - правових актів, потік яких безперервно росте і які часом встановлюють дрібні норми, часто суперечить одна одній, та відволікають від рішення основних питань; посилення відповідальності державних службовців за виконання покладених на них завдань, скорочення числа державних службовців;

- досліджено проблему легітимації виборів в Україні у контексті складу та змісту універсальних (системи ООН) та регіональних (ОБСЄ та РЄ) міжнародних стандартів виборів. Обґрунтовано тезу про те, що однією з основних перешкод на шляху такої легітимації є відсутність послідовності у позиції законодавця щодо відтворення в законодавстві України про вибори системи обов'язків держави усіма доступними засобами забезпечити громадянину дієві можливості участі у виборах, усунути будь-які несправедливі або дискримінаційні перешкоди у реалізації таких можливостей та спростити доступ до національних і міжнародних механізмів захисту цих прав;

- принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством, означає відносну свободу вибору форм і методів його здійснення. Однак суверенітет, як один з принципів державного ладу України, диктує підпорядкування муніципальної нормотворчості необхідному мінімуму правил, метою яких є: по-перше, попередження можливого прийняття неякісних або неефективних муніципальних нормативно-правових актів; по-друге, єдність правового простору країни. Незважаючи на значний обсяг, законодавство України про місцеве самоврядування характеризується внутрішніми протиріччями та численними прогалинами з питань організації та технології муніципальної нормотворчості. Внутрішні протиріччя, недостатність або нечіткість законодавчого регулювання муніципальної нормотворчості значно знижує її якість, і як слідство - її правовий та соціальний потенціал. За темою кандидатської дисертації "Конституційно-правовий статус міст в системі державного устрою України";

- розробка проблеми виборчої інженерії висвітила, що суб'єкти виборчого процесу активно проектують та впроваджують у практику виборчі технології, займаючись фактично соціально-інженерною діяльністю. Інженерно-технологічний підхід до виборчого права та процесу обумовлений та виправданий намаганням підкреслити цілеспрямованість, раціональність дій суб'єктів та учасників виборчого процесу, їх спланованість на досягнення певного результату. З точки зору конституційної науки, виборча інженерія має стати синтезом гуманістичного та інженерно-технологічного підходів;

- питання державного управління і регулювання такою сферою соціально-культурного будівництва, як, зокрема, культура, а в ній - телебачення і радіомовлення, має важливе значення в процесі сьогоднішнього державотворення в Україні. Процеси державотворення в Україні вимагають підвищення якості й ефективності організаційно-правової, управлінської діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, функціональної результативності роботи органів державного управління в цій сфері - Держкомтелерадіо України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, їх взаємодії із Суспільним телерадіомовленням, формування на підґрунті сучасних наукових досліджень відповідних методів управління і регулювання в цій сфері. Керівництво фізкультурою і спортом в Україні виявляється одночасно в двох взаємозв'язаних функціях української держави - соціального розвитку і культурно-виховної. Зміст цих функцій визначає завдання і цілі державного керівництва фізкультурно-спортивним рухом в суспільстві. Об'єкт керівництва - все населення країни. Здійснюючи керівництво фізичною культурою і спортом, держава виходить з необхідності всебічного гармонійного розвитку особи. У фізкультурі і спорті закладені великі можливості для цілеспрямованого формування свідомості, емоцій і навиків поведінки, розвитку інтелектуальних, етичних і вольових якостей. Для успішної реалізації вказаних можливостей вирішальне значення має комплексний підхід: єдність і взаємозв'язок етичного і трудового виховання, дієвого фізичного розвитку людей. Спрямованість керівництва фізкультурою і спортом на забезпечення всебічного гармонійного розвитку особи обумовлена закономірностями як соціального, так і природного характеру;

- доведено, що можливі проблеми на шляху удосконалення нормативної бази як на загальнодержавному рівні, так і на міському рівні, а також належного контролю з боку судових і правоохоронних органів за її виконанням. Серед головних заходів слід відзначити: закріплення на практиці вирішення найважливіших питань життя міста шляхом проведення міського референдуму; широке застосування суспільних слухань по іншим важливим питанням, які зачіпають законні інтереси мешканців міста; надання міським головою точної, повної і своєчасної інформації про використання коштів з міського бюджету; обов’язкова періодична підзвітність міського голови і керівників найважливіших структурних підрозділів виконкому міськради перед міською громадою про свою роботу; можливість відкликати депутатів міської ради і міського голову з посади в випадках передбачених законом.

Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: монографій - 2; підручників - 1; навчальних посібників з грифом МОН - 1; методичних вказівок - 1; статей у збірниках наукових праць - 6; статей в журналах - 19; тез доповідей - 28; статей в газетах -1.

Наукові результати кафедри лягли в основу, зокрема, таких праць: Орзіх М.П. Влада в Україні: шляхи до ефективності – К.: Ін Юре, 2010 (у співавтростві); Крусян А. Р. Сучасний український конституціоналізм : монографія / А. Р. Крусян. - К. : Юрінком Інтер, 2010; Єзеров А.А. Конституционная безопасность как категория современного конституционализма / Курс конституционного права Украины: Учебник – Т. 2. / А.А. Єзеров. – Х.: Одиссей, 2010; Проблеми сучасної конституціоналістики. Навч. посібник. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України / М.В. Афанасьєва, В.Р. Барський, В.А. Григор’єв, А.А. Зеров та ін. / За заг. ред. М.П. Орзіха. – К.: ЮрІнком, 2010.


Кафедра морського та митного права. За 2010 рік професорсько-викладацьким складом кафедри виконувалася загальна тема: «Шляхи втілення розробок кафедри по правовому забезпеченню розвитку морегосподарського комплексу Одещини». У межах цієї теми розроблювався напрямок під назвою «Визначення шляхів підвищення ролі норм морського, митного та інформаційного законодавства для подальшого забезпечення економічної незалежності України у ХХІ столітті». Науковий керівник: професор Додін Є.В.

Особливістю науково-дослідної діяльності кафедри з проблем морського права та морегосподарського комплексу є три основні напрямки: проблеми відповідності норм чинних нормативних актів сучасному стану цивільного мореплавства та морегосподарської діяльності; проблеми адаптації національного законодавства до міжнародних морських правил, норм та стандартів; проблем адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів праці моряків.

Загальним напрямком роботи з наукового дослідження морського права у 2010 р. стало розроблення цієї комплексної галузі права, визначення та дослідження її структури. Зокрема, визначено, що морське право містить в собі три підгалузі: міжнародне публічне морське право, міжнародне приватне морське право, національне морське право, яке в свою чергу поділяється на національне публічне морське право, національне приватне морське право. За результатами цієї роботи розроблено паспорт спеціальності «Морське право» для надання до Вищої атестаційної комісії України.

Кафедрою проводилася робота щодо розроблення зазначених підгалузей.

Основний напрям роботи кафедри склали праці фахівців в галузі митного та морського права, які провели дослідження з основних напрямів та проблем митного права, серед яких: підвищення ефективності боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, правоохоронна функція митних органів, інформаційний вимір правового буття сучасної держави, питання щодо застосування понять порушення митних правил та порушення митного законодавства, поняття та перспективи розвитку митної логістики в Україні, виникнення та розвиток митного законодавства в сучасній Україні.

Зокрема, підготовлено та видано 2-е видання навчального посібника «Організація боротьби з митними правопорушеннями та контрабандою», в якому розкрито основні наукові доробки автора щодо теоретичної розробки цього напрямку дослідження митно-правової науки, а також досліджено практику застосування законодавства при здійсненні боротьби з митними правопорушеннями та контрабандою, в якому розглядаються основні напрямки та технології роботи державних органів в боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил. Особлива увага приділяється організаційним питанням цієї діяльності митних органів, їх взаємодії з відповідними структурами зарубіжних країн та правоохоронними підрозділами нашої держави. Підкреслюється, що вибір методів, заходів та засобів боротьби з митними злочинами та правопорушеннями залежить від стану та змін їх криміналістичної, кримінологічної характеристик, деліктологічних характеристик, вміння митних служб різних країн організувати спільну оптимальну протидію цим правопорушенням та розкриваються шляхи підвищення цієї протидії в сучасний період.

Наступним напрямком роботи в сфері морського права стало розроблення підгалузі міжнародного публічного морського права. Зокрема, здійснено підготовку пропозицій та аналіз законодавства України з питань делімітації морських просторів, діяльності суб’єктів торговельного мореплавства, проведено фундаментальне дослідження адміністративно-правових засад виконання Україною обов’язків держави прапора щодо контролю технічного стану морських суден Результати досліджень науковців кафедри в сфері інформаційного права широко висвітлювалися в науковій літературі, пройшли апробацію на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Тернополі, Миколаєві, Ірпіні та багатьох інших містах.

В результаті розгляду питання щодо національних джерел митного права розкрито поняття «джерело митного права», проведено класифікацію національних джерел митного права, детально досліджено кожен із них, а також акцентовано увагу на специфіці джерел митного права.

Було досліджено проблемні питання стосовно вивчення та впровадження в Україні Конвенції міжнародної організації праці (МОП) «Про працю в морському судноплавстві», що була прийнята 23 лютого 2006 року на 94-й (морській) сесії МОП.

Здійснювалося теоретичне дослідження функцій держави з реєстрації морських торговельних суден; вивчення розвитку нормативно-правого забезпечення режиму історичних вод та зазначено, що на сьогодні ще не вироблено єдиних конвенційних правил щодо встановлення критеріїв віднесення тих чи інших морських просторів до категорії історичних, а також зроблений висновок про необхідність вироблення однозначних позицій щодо процедури та підстав визнання тих чи інших вод історичними.

Досліджено адміністративно-правові норми в стандартах Міжнародної організації праці щодо моряків, та вплив на формування статусу і механізму захисту прав моряків-громадян України засобами адміністративного права.

Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: монографій - 1; навчальних посібників - 2; методичних вказівок - 13; статей у збірниках наукових праць - 1; статей в журналах - 23; тез доповідей - 41.

Наукові результати кафедри лягли в основу, зокрема, таких праць: Додин Е.В. Сборник научных трудов. Т. ІV / Додин Евгений Васильович / Одес. нац. юрид. академия. – Львов: Сполом, 2010. – 256 с.; Додін Є.В. Організація боротьби з митними правопорушеннями та контрабандою: Навчальний посібник, 2010. – 368 с.; Аверочкіна Т.В. Морське право: Навч.-метод. посібник. – Одеса: Фенікс, 2010. – 56 с.