Коротка характеристика науково-дослідної роботи університету за 2010 рік

Вид материала

Документы

Содержание Кафедра організації судових та правоохоронних органів. Кафедра права інтелектуальної власності та корпоративного права. Факультет цивільної та господарської юстиції Кафедра цивільного процесу.

Подобный материал:

• Методика І методологія науково-дослідної роботи робоча навчальна програма дисципліни, 222.59kb.
• Регіональні аспекти розвитку банківського сектора (на прикладі Харківського регіону), 47.33kb.
• В. С. Бакіров 2011 р, 83.86kb.
• План науково дослідної роботи (2009-2010 навч рік), 53.97kb.
• Лексикографічний аналіз сучасної банківської термінології (№0109U008863) Науковий керівник, 38.38kb.
• Звіт кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті з науково-дослідної, 595.31kb.
• Організаційний комітет, 51.58kb.
• План науково-дослідної роботи професорсько-викладацького складу Національного університету, 2886.31kb.
• План публікацій кафедри на 2012 р. (табл. №11). Річний тематичний план науково-дослідної, 267.69kb.
• План науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та педагогічної майстерності на 2011, 20.36kb.

Кафедра організації судових та правоохоронних органів. Професорсько-викладацьким складом кафедри організації судових та правоохоронних органів за 2010 рік робота велась у межах загальної теми «Проблеми входження у європейський правовий простір». Науковий керівник - професор Полянський Ю.Є. Основні наукові результати представлені наступними положеннями: - підготовлено висновки і пропозиції щодо сучасного етапу судової реформи в Україні і реформування прокуратури; - розроблено пропозиції щодо підготовки законопроектів «Про Вищу раду юстиції», «Про мирових суддів територіальних громад», «Про третейські суди»; - підготовлено висновки і пропозиції з приводу визначення місця прокуратури у системі поділу влади; - підготовлено висновки і пропозиції з приводу удосконалення прокурорського нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; - розробка судоустрійних проблем адміністративної юстиції; - підготовлено висновки та пропозиції розроблення законодавства про відповідальність адвокатів, а також етичних основ діяльності адвокатів; - розроблено теоретичні та практичні проблеми органів військової юстиції в Україні; - розроблено проблеми участі прокуратури у кримінальному судочинстві; - розробка проблем ролі суду і прокуратури у захисті прав споживача; - опрацьовано шляхи реформування судової системи України в контексті європейських стандартів справедливого суду; - розробка питань з організації та діяльності третейських судів; - розробка питань роботи зі зверненнями громадян в органах прокуратури. Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: монографій - 3; навчальні посібники – 2; методичні рекомендації – 2; статті у збірниках наукових праць - 1; статті в журналах - 6; тези доповідей - 24; статті в газетах -1. Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Полянський Ю.Є. Кримінально-процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, Ю.П. Аленіна. – Х.: ТОВ «Одисей», 2010. – 1 д.а.; Медведько О.І. Організаційно-управлінські функції і повноваження Генерального прокурора України: монографія / О.І. Медведько. – Одесса: Юридична література, 2010. – 13,02 д.а.; Косюта М.В. Теоретичні і практичні засади функціонування прокуратури України та шляхи її реформування. Антологія юридичної думки. Одеська школа права // М.В. Косюта – Одеса: Юридична література, 2010. – 13,44 д.а. Кафедра права інтелектуальної власності та корпоративного права. Професорсько-викладацьким складом кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права за 2010 рік робота велась у межах загальної теми «Традиції та новації у законодавстві, що регулює відносини інтелектуальної власності та корпоративні відносини». Науковий керівник - професор Харитонова О.І. Основні наукові результати представлені наступними положеннями: - основним напрямком наукового дослідження є теоретичні проблеми визначення права інтелектуальної власності, встановлення його правової природи. З цією метою провадяться дослідження поняття «власність» у його «юридичному» значенні, розумінні, поняття права інтелектуальної власності, а також проблема визначення поняття, сутності та його місця в системі галузей права України. Оскільки на сьогоднішній день зберігається два основних підходи до визначення правової природи інтелектуальної власності, аналізуються і співставляються саме ці концепції. При дослідженні теоретичних проблем права інтелектуальної власності постає необхідність вирішення декількох проблем. Зокрема, це труднощі методологічного характеру, пов'язані з визначенням нормативної бази регулювання відносин інтелектуальної власності, до яких, окрім ЦК України, належить також низка інших законодавчих актів. Це можуть бути як спеціальні акти законодавства, так і договори учасників відповідних відносин, нормативно-правові акти іншої галузевої приналежності, міжнародні договори, конвенції, звичаї тощо. При цьому принципово важливим є положення про можливість субсидіарного застосування до відносин інтелектуальної власності норм цивільного законодавства. - напрямком наукового дослідження є аналіз правовідносин інтелектуальної власності, які виникають при створенні, використанні, охороні та захисту об'єктів права інтелектуальної власності. Визначення природи правовідносин інтелектуальної власності та їх місця в системі правових відносин передбачає проведення дослідження за декількома напрямами: по-перше, це окреслення сфери, в якій такі відносини виникають, а також їх правового регулювання; по-друге, це дослідження суб'єктного складу відносин; по-третє, визначення об'єктів правовідносин інтелектуальної власності; по-четверте, визначення особливостей змісту таких відносин. Дослідження кожного із зазначених аспектів правовідносин інтелектуальної власності дозволить визначити їх специфіку, сформулювати пропозиції щодо удосконалення їх правового регулювання; - досліджуються проблеми правового захисту прав інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності здійснюється шляхом застосування визначених у законі форм: юрисдикційної та неюрисдикційної. Остання може мати місце при захисті,прав авторів за допомогою засобів масової інформації, громадськими організаціями, шляхом самозахисту, при зверненні до морально-етичних норм тощо. Юрисдикційна форма полягає у зверненні до державних органів, уповноважених розглядати справи про правопорушення у сфері інтелектуальної власності та виносити по них обов'язкові для виконання рішення. Юрисдикційна форма захисту охоплює адміністративний та судовий порядки розгляду справ та застосування передбачених законом заходів захисту. - досліджувались також питання відшкодування шкоди, завданої неправомірним використанням авторських прав як одного із найважливіших способів захисту, який може застосовуватись як в межах договірного, так і позадоговірного неправомірного використання авторських прав. Проблема відшкодування шкоди є однією з найбільш актуальних для сучасної правозастосовної практики. Незважаючи на законодавче закріплення права на відшкодування шкоди, отримати таке відшкодування досить проблематично. Це пов'язано зі складністю доведення факту завдання чи спричинення моральної та майнової шкоди, визначення її розміру, способу відшкодування. Особливість авторських прав обумовлює необхідність вироблення спеціальних критеріїв визначення розміру шкоди, завданої їх неправомірним використанням, тоді як у законодавстві визначені загальні засади такого відшкодування, що не дозволяє повною мірою захистити права авторів та їх правонаступників. - окремим напрямком дослідження є правове регулювання відносин інтелектуальної власності у Європейському Союзі (ЄЄ) у контексті становлення європейського приватного права (приватного права ЄС). В межах цього дослідження аналізується процес становлення та розвитку правової охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності у ЄС, з'ясовуються передумови та способи правового регулювання відносин інтелектуальної власності у праві ЄС, визначаються зміст, характерні риси, сутність права інтелектуальної власності ЄС та його місце у системі права ЄС, особливості та правова природа об'єктів права інтелектуальної власності у ЄС, основні інститути права інтелектуальної власності, що сформувались у процесі гармонізації та уніфікації законодавства у ЄС. Досліджуються особливості забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності у ЄС, а також шляхи подальшого розвитку правового регулювання відносин інтелектуальної власності у ЄС. - досліджувались проблеми визначення та характеристики поняття корпоративного права та корпоративних прав відповідних категорій. Проблеми корпоративного права дедалі більше привертають увагу юристів-практиків та науковців і стають предметом вивчення останніх. Безперечно, ці поняття не є одновимірними; правовідносини, які регулює корпоративне право, за своєю правовою природою є складними, різноплановими, і цивілістика радянських часів такими дослідженнями не займалася. Тому, зрозуміло, сьогодні виникла нагальна потреба дати правовий аналіз цим поняттям, з'ясувати юридичну природу корпоративних відносин, визначити їх місце в системі цивільного права. - у дослідженнях корпоративне право розглядається як цивільно-правовий інститут, який входить до предмета регулювання цивільного права, але особливості цих суспільних відносин визначають їх внутрішню диференціацію і потребують відповідного правового регулювання. Отже, для регулювання корпоративних відносин застосовується цивільно-правовий метод регулювання - метод юридичної рівності сторін. У результаті врегулювання нормами права ця група суспільних відносин набуває форми цивільного правовідношення. Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: підручники з грифом МОН – 1; навчальні посібники – 4 з них з грифом МОН - 1; методичні рекомендації – 1; статті у збірниках наукових праць - 12; статті в журналах - 1;тези доповідей – 34. Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Сімейне право України: Підручник/ За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої – К.: Істина, 2010. – 320 с.(глава 2); Науково–практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. Вид 2-е, перероб. та доп./ За ред. О.І. Харитонової. ─ К.: Істина, 2010. ─ 344 с. (розділ ІІІ – у співав.; редагування) ( 17.93 д.а.); Кулініч О. О. Розділ XIV Виконання рішень, ухвали, постанови: Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. / За ред. О. І. Харитонової. – К. : Істина, 2010. – С. 288-301. (0,2 д.а.); Петренко В.С. Джерела корпоративного права ЄС. Програма гармонізації корпоративного права. Уніфікація корпоративного права. Створення і функціонування компаній. Реорганізація компаній. Юридичні особи наднаціонального характеру. // Право Європейського Союзу. Особлива частина: Навч. посібник. / За ред. М.Р. Аракеляна, О.К. Вишнякова. – К.: Істина, 2010. - С. 76-105. ( 1,5 д.а.); Дрішлюк В.І., Кулініч О.О. Правове регулювання зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності.: навч-метод пос. / В.І. Дрішлюк, О.О. Кулініч. – О.: ОДУВС, 2010. - 168 с. (11 д.а.); Кулініч О.О., Романадзе Л.Д. Право інтелектуальної власності: навчально-методичний посібник / О. О. Кулініч, Л. Д. Романадзе. – О. : Фенікс, 2010. – 480 с. (22 д.а.); Романадзе Л.Д., Клім С.І. Міжнародне авторське право: навчально-методичний посібник / Л.Д. Романадзе, С. І. Клім. – О. : Фенікс, 2010. – 190 с. ссылка скрыта Кафедра цивільного права. За 2010 рік професорсько-викладацьким складом кафедри цивільного права виконані наступні роботи: 1. Традиції та новації у сучасному цивільному праві України – загальна; цивільно-правові засоби у забезпеченні розвитку Одеського регіону – регіональна. 2. Перспективи розвитку традицій приватного права в Україні – загальна; цивільно-правова відповідальність у системі забезпечення розвитку Одеського регіону – регіональна. Науковий керівник тем: проф. Харитонов Є.О. Дослідження такої теми, як “Новації в галузі сучасного цивільного права”, що розглядалася у рамках загальнокафедральної теми, є актуальним, що зумовлюється потребами вдосконалення правової системи України, приведенням цивільного законодавства України у відповідність до вимог Європейського співтовариства. Час, що минув від початку набрання чинності ЦК України, дозволив виявити низку теоретичних та практичних проблем застосування чинного законодавства, а також визначити напрямки його вдосконалення з огляду на доцільність інтеграції України до Європейського співавторства. Зокрема, залишаються не вирішеними проблеми правового регулювання становища юридичних осіб (зокрема за участю іноземних капіталів), засобів індивідуалізації суб’єктів цивільного права, окремих видів договірних відносин тощо. Разом із тим, для їхнього вирішення є необхідним врахування не лише сучасних тенденцій розвитку права, а й традицій цивільного-правового регулювання. З огляду на зазначене і визначалися актуальність та напрямки наукового дослідження, які проводилися колективом кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Протягом 2010 року були досліджені перспективи розвитку традицій та новацій у загально-цивілістичному напрямі: досліджувались традиції та новації у контексті досліджень рецепції римського приватного права в цивільному праві України; значення рецепції римського приватного права для розвитку цивільного та сімейного законодавства України; система джерел сучасного приватного (цивільного) права України та перспективи її розвитку; тенденції розвитку приватного права України; перспективи та рекомендації щодо розвитку цивільного права у зв’язку з дослідженням функцій цивільного права; формування нової системи юридичних осіб за цивільним законодавством України; перспективи розвитку цивільно-правового регулювання особистих немайнових прав. Сучасні акценти правового регулювання сімейних відносин; формування нової системи договірних правовідносин подружжя за цивільним та сімейним законодавством України; перспективи розвитку цивільного законодавства в галузі регулювання житлових відносин; реалізація права на таємницю особистого життя; основні напрямки розвитку сучасного права щодо особистих немайнових прав дитини; перспективи розвитку системи забезпечення виконання зобов’язань за законодавством України; удосконалення системи підстав виникнення цивільних прав і обов’язків; перспективи розвитку інституту неустойки в сучасному українському праві; основні напрямки розвитку сучасного винахідницького права; перспективи розвитку брокерських відносин у світлі розвитку інституту комерційного представництва; використання принципів побудови системи договорів римського права з метою удосконалення сучасної системи договорів; перспективи розвитку цивільно-правового регулювання договірної відповідальності; перспективи розвитку договірних правовідносин у контексті досліджень традицій приватного права в Україні ); перспективи розвитку договору репо як засобу забезпечення виконання зобов’язань); благодійна діяльність непідприємницьких товариств; Крім того, працювали над науковою проблемою “Цивільно-правова відповідальність у системі забезпечення розвитку Одеського регіону”. При цьому досліджувались такі питання: окремі локальні джерела цивільного права (звичаї і традиції); цивільно-правова відповідальність держави за зобов’язаннями юридичних осіб публічного права; цивільно-правова відповідальність як вид юридичної відповідальності; цивільно-правова відповідальність у системі забезпечення розвитку Одеського регіону; функції цивільно-правової відповідальності як елементу системи правового забезпечення розвитку Одеського регіону; тенденції розвитку цивільно-правових засобів у забезпеченні розвитку Одеського регіону; особливості відповідальності перевізника за договором перевезення вантажів морським транспортом; договірна відповідальність по договору надання туристичних послуг; деліктна відповідальність; цивільно-правова відповідальність у житлових відносинах; цивільно-правова відповідальність за порушення права на таємницю; відшкодування моральної шкоди як поширений засіб захисту немайнових прав жителів Одеського регіону; правове регулювання спільної сумісної власності подружжя; відповідальність за порушення зобов’язань; відповідальність за порушення договірних зобов’язань; становлення благодійної діяльності непідприємницьких товариств в Одеському регіоні. Наведені вище питання були розкриті у наукових виданнях, серед яких: монографій - 1; підручників -4, з них 1 – з грифом МОН; навчальних посібників - 1; статей у збірниках наукових праць - 5; статей в журналах - 31; тез доповідей - 51. Наукові результати кафедри лягли в основу, зокрема, таких праць: Цивільне право України (традиції та новації): монографія / авт. кол.; за заг. ред. Є.О. Харитонова, Т.С. Ківалової, О.І. Харитонової; наук. ред. Н.Ю. Голубєва. – Одеса: Фенікс, 2010. – 700с. ; Гражданский кодекс Украины : научно-практический комментарий / Е.О. Харитонов, И.Н. Кучеренко, Е.И. Харитонова и др.; под ред. докт. юрид. наук, проф. Е.О. Харитонова, доц. Н.Ю. Голубєвой. – 7-е изд. с изменениями и дополнениями. – Х. : ООО «Одиссей», 2010. – 1304 с.; Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. Є. О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 752 с.; Сімейне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2010. Кафедра цивільного процесу. У межах загальної теми кафедри цивільного процесу «Традиції та новації у цивільному процесуальному праві України, нотаріальній практиці та в науці правова статистика України», професорсько-викладацький склад кафедри у 2010 році працював над науковим напрямком «Розвиток цивільно-правових засобів правовідносин не зв’язаних з усиновленнями, опікою і піклуванням, судове рішення по справах окремого провадження, розвиток інституту забезпечення доказів, дослідження галузей правової статистики, діючий порядок охорони і захисту нотаріальних правовідносин, розвиток інституту третіх осіб, перспективи розвитку наказного провадження, розвиток інституту набрання чинності судового рішення, особливості засобів захисту права власності, права та обов’язки суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин». Науковий керівник - професор Мінченко Р.М. Основні результати наукової роботи кафедри: - досліджено правове регулювання засобів забезпечення доказів, їх види. Так, окрім передбачених ч.2 ст.133 ЦПК засобів забезпечення доказів (допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) догляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням), суд, залежно від предмету позову, може застосувати й інші засоби: одержати пояснення сторони, третьої особи, їхніх представників, які вони дають як свідки; вилучити на час розгляду справи докази. Також до засобів забезпечення доказів слід віднести засоби, встановлені у ч.3 ст.53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 21.12.1993р.: огляд приміщення, в якому, як припускається, відбуваються дії, пов’язані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав; накладення арешту і вилучення всіх примірників творів, щодо яких припускається, що вони є контрафактичними, засобів обходження технічних засобів, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення; вилучення документів, які можуть бути доказом вчинення дій, які порушують або створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; - охарактеризовано сферу застосування статистичних даних, обґрунтовано значення правової статистики. Новації у сучасних етапах розвитку правової статистики пов’язані з постановленими завданнями: наданням допомоги тим, хто оволодіває теоретичними знаннями та практичними навиками використання статистичних даних для аналізу тих чи інших соціальних явищ; сприянням підвищенню професійної культури майбутніх юристів, розвитку більш глибокого ними розуміння значення статистики для всебічного пізнання такого небезпечного соціального явища, як злочинність; а також для удосконалення діяльності правоохоронних органів; - дано визначення поняття третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги, досліджено вплив присудження на права і обов’язки третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги. У юридичній літературі особливо викликає утруднення визначення поняття третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет суперечки. Дотепер до даної категорії третіх осіб відносять суб'єктів, цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь в справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав і інтересів, що охороняються законом. Дане визначення представляється невірним через неправильне визначення характеру юридичної зацікавленості. Юридична зацікавленість може бути і матеріально-правовою, і процесуальною. Для того, щоб мати матеріально-правову зацікавленість в справі необхідно бути учасником спірного матеріального правовідношення, яке є предметом розгляду в суді, такими треті особи, що не заявляють самостійних вимог не є. Спірними правовідносини третьої особи, що не заявляє самостійних вимог і однією із сторін можуть стати тільки після винесення ухвали відносно позивача і відповідача. Вплив присудження на права і обов’язки третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет суперечки, слід розуміти в тому значенні, що законна сила присудження, яким встановлюються ті або інші факти і правовідносини, розповсюджуються на треті обличчя унаслідок такої його властивості, як преюдиціальність. Так, в процесі по регресних позовах не можуть оспорюватися факти і правовідносини, встановлені рішенням, винесеним з участю третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги. Отже, юридичний інтерес третьої особи без самостійних позовних вимог по чужій суперечці полягає у встановленні юридичних фактів. Цьому юридичному інтересу надається безпосередній судовий захист, тобто він охороняється законом. Отже, дана категорія третіх осіб має тільки процесуальний інтерес в справі, що полягає в очікуванні сприятливого рішення для тієї сторони, з якою їх зв'язує матеріальне правовідношення. А якщо говорити про матеріально-правову зацікавленість третьої особи без самостійних позовних вимог на предмет суперечки, то вона є непрямою, опосередкованою зацікавленістю у винесенні сприятливої ухвали для тієї особи, на стороні якого вони виступають і полягає в забезпеченні в майбутньому захисту своїх прав і інтересів по відношенню до однієї із сторін. Тому весь комплекс цивільно-процесуальних засобів, наданих законом третій особі без самостійних вимог, направлений на захист інтересів того суб'єкта, на стороні якого виступає ця третя особа. - наведено ознаки наказового провадження, досліджено перспективи його розвитку. Наказне провадження є новим видом провадження від позовного провадження і окремого провадження, при приказному провадженні немає провадження по справі до судового розгляду, немає стадії судового розгляду, немає стадії судового розгляду. Судовий наказ є особливою формою судового рішення, який має ознаки судового рішення і виконавчого документу. Характерні ознаки наказового провадження – відсутність суперечки. Це не означає відсутність суперечки як такого. Існує суперечка про виконання зобов’язання. Боржник відмовляється виконати своє зобов’язання не заперечуючи його по суті. Інакше кредитор не звертався б у суд і не мав би проблем з виконанням договору. Однак докази зобов’язання боржника є безперечним. У тому випадку якщо таких доказів стягувачем буде подано недостатньо, тобто з них буде вбачатися наявність суперечки, суд відмовить у прийнятті заяви на підставі п.2, ч.1ст.100 ЦПК. - визначено поняття «законна сила» судового рішення, охарактеризовано властивості судового рішення, межі його законної сили. Під час наукового дослідження інституту законної сили судового рішення було розроблено авторську позицію щодо визначення меж законної сили рішення суду, яка засновується на тому, що кожна з властивостей законної сили рішення суду має свої чітко визначені об’єктивні та суб’єктивні межі дії; удосконалено визначення дефініції „законна сила рішення суду”, відповідно до якого законна сила рішення суду – це правовий імператив, заснований на застосованих судом нормах матеріального і процесуального права, а також на силі й авторитеті судової влади, який має вираження у певних, чітко визначених правових наслідках. Було визначено подальші перспективи наукової роботи щодо розробки вчення про законну силу судового рішення у цивільному судочинстві, зокрема вплив нововиявлених обставин на такі властивості законної сили рішення суду як незмінність та неспростовність, а також на законну силу в цілому. На законодавчому ж рівні закріплено нові способи захисту права власності, які раніше не існували. У контексті досліджуваного питання викликає інтерес до таких засобів захисту права власності як визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Головна особливість таких способів захисту полягає в тому, що відповідачами у справі виступають безпосередньо органи держави, наділені владними повноваженнями чи органи місцевого самоврядування. Законодавче закріплення відповідальності держави перед іншими власниками за допущені порушення права власності є свідченням реалізації принципу рівності всіх суб’єктів права власності, принципу непорушності права приватної власності і в цілому відповідає концепції правової держави. Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: підручники з грифом МОН – 1; навчальні посібники - 1; методичні рекомендації – 4; статті у збірниках наукових праць - 9; тези доповідей – 22. Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Окреме провадження в цивільному процесі України /За ред. Р.М. Мінченко. Затверджений Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Київ.: Видавництво «КНТ». – 2010р. – 224с. – 23,65 д. а.; Цивільний процес України: Навчальний посібник для підготовки до іспиту /Погрібний С.О., Гонгало Р.Ф., Волкова Н.В. та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – 184с. – 11, 5 д. а.