Коротка характеристика науково-дослідної роботи університету за 2010 рік

Вид материала

Документы

Содержание Кафедра господарського права та процесу. Кафедра аграрного, земельного та екологічного права. Соціально-правовий факультет Кафедра національної економіки.

Подобный материал:

• Методика І методологія науково-дослідної роботи робоча навчальна програма дисципліни, 222.59kb.
• Регіональні аспекти розвитку банківського сектора (на прикладі Харківського регіону), 47.33kb.
• В. С. Бакіров 2011 р, 83.86kb.
• План науково дослідної роботи (2009-2010 навч рік), 53.97kb.
• Лексикографічний аналіз сучасної банківської термінології (№0109U008863) Науковий керівник, 38.38kb.
• Звіт кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті з науково-дослідної, 595.31kb.
• Організаційний комітет, 51.58kb.
• План науково-дослідної роботи професорсько-викладацького складу Національного університету, 2886.31kb.
• План публікацій кафедри на 2012 р. (табл. №11). Річний тематичний план науково-дослідної, 267.69kb.
• План науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та педагогічної майстерності на 2011, 20.36kb.

Кафедра господарського права та процесу. У 2010 році професорсько-викладацький склад кафедри господарського права та процесу працював над темою: «Дослідження механізму сталого розвитку господарського та господарсько-процесуального законодавства». Науковий керівник теми: проф. Подцерковний О. П. Основні наукові результати полягають у наступному: - в результаті дослідження проблем методології юридичного тлумачення в сфері господарсько-правових актів та господарських договорів розроблено підходи щодо прийомів спеціально-галузевого тлумачення та визначено особливість застосування пріоритету спеціальних та загальних норм в цій сфері. Відповідаючи багатьом загальним рисам, тлумачення в сфері господарського права має особливості, пов’язані з особливістю сфери, до якої це тлумачення застосовується. Ця особливість пов’язана с особливістю предмету тлумачення – господарської діяльності, професійної термінології, статусу суб’єктів права, відсутністю чітких меж у предметах регулювання актів законодавства, особливістю об’єктів прав, дією темпоральних норм, ієрархією джерел права, необхідності врахувати в рішеннях суду не лише правової, алей економічної та соціальної складової спірної ситуації. Яскравий приклад останнього – спори із приводу приватизації державного майна. Підхід до вирішення спору із позиції традиційної цивілістики не дає тут вичерпних відповідей, адже приватизацією зачіпаються права громадян на належний рівень соціального, житлового, трудового, матеріального забезпечення. При вирішенні питання про співвідношення загальних та спеціальних норм необхідно виходити з того, що деталізація (конкретизація) є лише одним з найпростіших та таким, що не викликає труднощів у тлумаченні, випадків спеціалізації права. У випадку диференціації – а саме за такої форми спеціалізації виникають підстави для розмежування спеціальної та загальної норми – спеціальна норма уводить для особливої сфери суспільних відносин інше регулювання, аніж воно передбачене загальною нормою, розрахованою на регулювання всіх відносин, позбавлений особливостей. Існування сьогоднішніх комплексних актів в сфері господарювання, земельних відносин, фінансово-банківської діяльності, інформаційного поля тощо доводить об’єктивність третьої форми спеціалізації права, його інтеграцію, але багато в чому саме існування спеціально-диференційованих норм в таких інтегрованих галузях права утворює проблематику співвідношення (конкуренції) загальних та спеціальних норм; - важливим питанням законодавства будь-якої предметної спрямованості є питання про його структуризацію. При цьому йдеться не тільки про його внутрішню систему, яку прийнято вибудовувати з урахуванням різноманітних критеріїв, але й про зовнішній вираз, тобто про його місце як в єдиній системі права країни, так і в безпосередній її галузевій ієрархії. Зовнішня структуризація правового регулювання конкурентної поведінки суб'єктів господарювання на даному етапі законодавчого розвитку України фактично чітко визначено самим законодавцем. Так, наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 18 Господарського кодексу України правила конкуренції і норми антимонопольного регулювання визначаються справжнім Кодексом і іншими законами. Правила конкуренції і норми антимонопольного регулювання утворюють відповідно до ст. 41 вказаного акту, що кодифікує, антимонопольно-конкурентне законодавство. У цій же статті визначений круг регульованих даним законодавством суспільних відносин і загальна внутрішня структура антимонопольно-конкурентного законодавства України. Іншим підтверджуючим чинником предметного включення антимонопольно-конкурентного законодавства в структуру господарського є процедурна спрямованість реалізації відповідних правових розпоряджень. Так, відповідно до кодифікаційного процесуального господарського законодавчого акту, а також спеціальним законодавчим конкурентним актом профільні справи підвідомчі судам спеціальної юрисдикції – господарським судам України. Тому представляється, що максимальна наближеність правової мови антимонопольно-конкурентного законодавства до відповідних економічних категорій і законів може бути забезпечена тільки в рамках господарського законодавства і господарського права, а процедурне втілення, відповідно, - господарсько-процесуального; - досліджуючи питання правового регулювання капітального будівництва на науковий рівень були виведені проблемні питання, пов’язанні з систематизацією будівельного законодавства, визначення його місця в системно-структурних зв’язках з іншими нормативно-правовими актами господарського законодавства, розроблені методологічні підходів до формування нормативно-правової бази у даній галузі господарювання. Незважаючи на схвалення концепції Містобудівного кодексу України аргументована доцільність нарощування відповідних норм регулюючих капітальне будівництво у Господарському кодексі, що дасть змогу упорядкування та удосконалення значного масиву будівельного законодавства, приведення його в єдину внутрішньо узгоджену систему. Поряд з стадійністю капітального будівництва, яка комплексно пов’язана та занадто за регульована, виокремлено проблему відсутності належних механізмів притягнення учасників правовідносин з капітального будівництва до відповідальності, в зв’язку з чим розглянуті заходи негативного стимулювання до яких віднесено: оперативно-організаційні заходи, вживані потерпілим в цілях запобігання порушенням і швидкій ліквідації їх наслідків та оперативно-майнові заходи. Важливим чинником вдосконалення заходів негативного стимулювання є вивчення ефективності всіх видів санкцій і інших правозахисних засобів, розширення сфери їх доцільного використання та детального закріплення на законодавчому рівні; - однією з важливих функцій державного управління у сфері господарювання є здійснення на засадах та умовах передбачених діючим законодавством фінансового контролю. За своєю сутністю фінансовий контроль у сфері господарювання являє собою комплекс заходів, здійснюваних державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей щодо фінансів у сфері господарювання. В організаційному плані фінансовий контроль можна поділити на державний, відомчий, а також контроль місцевих органів самоврядування. Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державного управління, а саме Верховною Радою України. Доречним в цьому сенсі є прийняття та дія Закону України „Про основні засади державного надзору (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 р., який містить поняття державного контролю у сфері господарювання та визначення його як регламентовану діяльність держави у ст. 19 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Представляється доречним скоротити той масив підзаконних нормативно-правових актів, який регулює фінансові відносини між державою та суб’єктами у сфері господарювання, та відзначити їх більш детальніше у законах. Також це скорочення сприятиме уніфікації та практичній направленості господарського законодавства; - інститут запобіжних заходів є невід'ємним елементом господарського процесуального права. Запобіжні заходи в господарському процесі є важливими, і перш за все, дієвим засобом неприпустимості ухилення недобросовісною стороною від відповідальності за правопорушення, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення. Практика застосування цього інституту показала його реальну необхідність. Разом з тим, запобіжні заходи є достатньо жорстким механізмом дії господарського суду і зацікавленої сторони на діяльність суб'єкта господарювання, який може стати причиною збитків відповідача що вимагає аналізу з точки зору досягнення балансу інтересів учасників процесу; - держава, як учасник грошових зобов’язальних відносин господарського характеру, так і інших відносин у сфері господарювання є фікцією. Це пояснюється тим, що безпосередню участь у вказаних відносинах держава не приймає, а дана участь носить опосередкований характер. Зазначена опосередкованість пояснюється тим, що держава в даних правовідносинах є абстрактним носієм прав та обов’язків, натомість реальними їх носіями є відповідні органи влади та управління, що беруть участь у конкретних господарських відносинах від її імені відповідно. Права та обов’язки держави як суб’єкта господарського зобов’язального права та господарських зобов’язальних відносин також є абстрактними до моменту їх реалізації у конкретних господарських зобов’язальних правовідносинах; - в результаті дослідження фінансових та матеріально-технічних засобів державної підтримки суб’єктів господарювання зроблено висновок, що державна підтримка – це сукупність економічних, організаційних та правових механізмів, завдяки яким суб’єктам господарювання надається державою в особі компетентних органів необхідне сприяння як фінансового так і матеріально-технічного характеру з метою створення умов для становлення, стабілізації та розвитку діяльності суб’єктів господарювання у різних галузях народного господарства. Встановлено, що в нормативно-правових актах спостерігається змішування понять «державна підтримка», «державне регулювання», «державна допомога», «державне стимулювання» та ін. Обґрунтовано, що підтримка суб’єктів господарювання більше відповідає природі ринкових відносин ніж державна допомога. Підтримка є тим механізмом, який стимулює суб’єктів господарювання до раціональної та економічно обґрунтованої господарської діяльності, спрямовує розвиток підприємництва на основі конкуренції; Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання: монографій – 1; підручників -1 з грифом МОН; методичних вказівок - 26; статей у збірниках наукових праць - 8; статей в журналах - 20; тез доповідей - 15. Наукові результати кафедри лягли в основу, зокрема, таких праць: Господарське право: Підручник: Рекомендовано МОН України / За ред. О.П. Подцерковного. – Х.: Одіссей, 2010. – 640 с.; Добровольська В.В. Господарське право: метод. рекомендації, запитання, перелік літератури / В.В. Добровольська; Рец. О.П. Подцерковний. – О.: Фенікс, 2010. – 76 с. Кафедра аграрного, земельного та екологічного права. У межах загальної теми кафедри аграрного та екологічного права «Правове забезпечення земельної реформи та забезпечення охорони довкілля в Південному регіоні України», професорсько-викладацький склад кафедри у 2010 році працював над науковим напрямком «Правові традиції та законодавчі новації у аграрно-земельних та ресурсові-екологічних відносинах». Науковий керівник - доцент Каракаш І.І. Основні результати наукової роботи кафедри: - надання дисертацій Ріпенка А.І. на тему «Законодавче регулювання використання земель житлової та громадської забудови як об’єкту благоустрою» та Калишук Л.А. на тему «Юридичні способи захисту екологічних прав громадян України» до розгляду на спецрадах по захисту дисертацій за спеціальністю 12.00.06; - формування та видання збірника наукових праць «Проблеми держави і права» № 52 обсягом 20,9 д.а.; - опублікування статей та наукових доповідей викладачами, аспірантами та здобувачами в академічних виданнях, наукових журналах та інших виданнях обсягом 150 д.а.; - участь в роботі законопроектної комісії Комітету Верховної Ради України з аграрної політики по розробці проекту закону «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про охорону земель»; - розробка змін і доповнень до Примірного положення щодо проведення земельних торгів в Одеській області відповідно до внесених змін у чинне законодавство. Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес та стали відомими широкому колу громадськості шляхом видання таких праць: підручники – 1; навчальні посібники - 2; статті у збірниках наукових праць - 13; статті в журналах - 9; тези доповідей – 14. Наукові результати кафедри лягли в основу зокрема таких праць: Харитонова Т.Є. Земельне право України: Навчально-методичний посібник для студентів вищих юридичних навчальних закладів за спеціальністю «Правознавство» / За ред. Каракаша І.І. – Одеса: Фенікс, 2010. – 152 с.; Харитонова Т.Є. Навчально-методичний посібник для студентів з вивчення курсу «Земельне право України»; Юрескул В.О. Екологічне право України : навч.-метод. посіб. для студ. вищих юрид. навч. закладів / [Каракаш І.І., Черемнова А.І., Чумаченко І.Є, Юрескул В.О.]; за ред. Каракаша І.І. - Одеса : Фенікс, 2010. - 192 с. (Сер. "Навчально-методичні посібники"). ссылка скрыта Кафедра трудового права та права соціального забезпечення. У 2010 році викладачі кафедри трудового права та права соціального забезпечення у рамках загальної теми «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність», працювали над темою «Проблеми систематизації трудового і соціального законодавства в сучасних умовах». Науковий керівник теми: проф. Чанишева Г.І. Основні наукові результати полягають у наступному: - було визначено місце норм, які регулюють колективні трудові відносини, у системі трудового права та моделі правового регулювання колективних трудових відносин національним законодавством з урахуванням позитивного досвіду країн розвинутої ринкової економіки та країн, які перебувають на перехідному етапі, був проведений аналіз ефективності колективного трудового законодавства України та окреслено шляхи його подальшого розвитку, систематизації та вдосконалення. Проаналізовано зміст Книги шостої «Колективні трудові відносини» проекту Трудового кодексу України і внесено пропозиції щодо його удосконалення; - було наголошено на необхідності удосконалення правового регулювання державної соціальної політики як основного напрямку діяльності українського парламенту та зауважено, що наявність значної кількості нормативно-правових актів у цій сфері сприяє науковій дискусії щодо визначення шляхів упорядкування соціального законодавства України. Водночас, було вказано на те, що спрощене розуміння кодифікації законодавства як механічного скупчення певного масиву правових норм, а також інтенсивна, подекуди поспішна кодифікаційна діяльність не забезпечує вирішення її основного завдання – стабільності законодавчого регулювання певних суспільних відносин. Тому, кодифікаційні процеси в Україні вимагають виваженого, системного цілісного підходу, спрямованого на досягнення бажаного результату; - у результаті роботи над темою «Проблеми кодифікації законодавства про соціальну допомогу», було визначено, що систематизацію законодавства з питань соціальних допомоги необхідно проводити шляхом кодифікації, результатом якої на основі перегляду чинного законодавства і внесення в нього змін має стати створення нового об’єднаного нормативно-правового акта, який би на основі єдиних принципів регулював зазначену сферу відносин і був розрахований на тривалий час. Таким чином, однією з умов правового забезпечення і впровадження чіткої, логічно послідовної та прозорої системи соціального забезпечення є розробка і прийняття комплексного систематизованого нормативного акта, який би увібрав найважливіші норми і на найвищому рівні комплексно врегулював усю сукупність відносин у цій сфері. Таким актом має стати Соціальний кодекс України. - при дослідженні теми «Проблеми кодифікації медичного законодавства України» встановлено, що одним із пріоритетних напрямів утвердження соціальної справедливості у нашій країні має бути вдосконалення національної системи охорони здоров'я, підвищення якості медичного обслуговування населення до рівня високорозвинутих країн. Щоб досягти таких показників, необхідно провести радикальну реформу охорони здоров'я, яка у першу чергу повинна спрямовуватися на створення належної і дієвої правової бази. Чинне законодавство України про охорону здоров'я, як загальне, так і спеціальне, не здатне враховувати особливості відносин у даній сфері, не має необхідного понятійного апарату, який би консолідував фактичні і юридичні уявлення учасників відносин в охороні здоров'я, а також необхідно відзначити необізнаність юристів загальної практики у медицині, що ускладнює їх роль при вирішенні «медичних справ». Тому метою роботи було дослідження передумов розробки і впровадження Медичного кодексу як одного з інструментів реалізації державної політики охорони здоров'я, як базового документа її нормативно-правового регулювання. Запропоновано структуру Медичного кодексу України. Обґрунтовано доцільність відмовитися від прийняття Закону України «Про права пацієнта», а врегулювати його правовий статус спільно з правовим статусом медичного працівника шляхом прийняття Медичного кодексу України, оскільки лише у взаємному зв’язку прав та обов’язків цих двох суб’єктів медичних правовідносин можна досягти найбільшої ефективності в їх забезпеченні та у такий спосіб привести національне законодавство у відповідність до загальновизнаних міжнародних правових стандартів; - у результаті роботи над темою «Проблеми кодифікації законодавства про працю осіб з обмеженими можливостями», здійснювалася робота з дослідження застосування терміну «особи з обмеженими можливостями» в чинному законодавстві, співвідношення з іншими термінами, які використовуються стосовно зазначених осіб. Обґрунтовано необхідність запровадження зазначеного терміну у проекті нового Трудового кодексу України. Аналізувалась судова практика щодо розгляду спорів між Фондом соціального захисту інвалідів та підприємствами, установами, організаціями стосовно стягнення штрафних санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Окрема увага приділялась удосконаленню чинного законодавства стосовно порядку працевлаштування інвалідів, особливо на підприємствах зі шкідливими та небезпечними умовами праці. Були запропоновані зміни до чинного законодавства, яке регулює працевлаштування зазначених категорій працівників. - при аналізі теми «Принцип заборони примусової праці за Трудовим кодексом України» здійснювався порівняльний аналіз міжнародних норм, норм чинного законодавства із нормами проекту Трудового кодексу України щодо заборони примусової праці. Встановленою, що чинний Кодекс законів про працю не відповідає міжнародним стандартам, зокрема стандартам МОП, оскільки не містить заборони примусової праці. Цю прогалину усунуто у проекті нового Трудового кодексу України, у ст.3 якого серед основних засад правового регулювання трудових відносин передбачено принцип заборони примусової праці. Крім того, у ст.5 «Заборона примусової праці» розкрито зміст зазначеного принципу. Внесено пропозиції щодо удосконалення змісту ст.5 проекту Трудового кодексу України. - у результаті опрацювання теми «Захист прав працівників за Трудовим кодексом України» встановлено, що реформування трудового законодавства та комплексне вирішення проблем правового регулювання трудових відносин викликає необхідність прийняття нового Трудового кодексу України. У новому кодифікованому акті необхідно передбачити серед основних трудових прав працівників право на захист своїх трудових прав та інтересів, що включає як можливість звернення за захистом до юрисдикційного органу, так і можливість правомочної особи захищати належне їй право власними діями, зокрема удаватися до способів самозахисту трудових прав. Також необхідно в окремій главі закріпити основні форми і способи захисту трудових прав працівників, що відповідатиме законодавчій практиці розвинутих країн, постсоціалістичних країн. - при розкритті теми «Види трудових договорів при нестандартних формах зайнятості» досліджено різновиди нетипових трудових договорів та сформулювало пропозиції щодо удосконалення їхньої правової регламентації. Визначено соціально – правовий зміст нетипових трудових договорів. Окремо досліджено такі нетипові договори як строкові трудові договори, трудовий договір з неповним робочим часом, трудовий договір про надомну працю, договір про позикову працю та внесено пропозиції щодо удосконалення їх правової регламентації. Посилення гнучкості трудового договору, поширення нестандартних форм зайнятості вимагає й відповідного гнучкого регулювання трудових відносин, що знайде зовнішній прояв у диференціації правового регулювання праці нетипових працівників, легітимації нових, у тому числі нетипових різновидів трудового договору. Але диференціація не повинна потягнути дискримінацію, зниження рівня гарантій трудових прав порівняно з рівнем державних та міжнародних стандартів. Для таких працівників потрібно зберегти рівень основних гарантій у сфері праці, встановлених чинним трудовим законодавством для працівників, які працюють за звичайним трудовим договором. Наведені вище результати впроваджені в навчальний процес шляхом видання: підручників -1; навчальних посібників - 3; статей у збірниках наукових праць - 18; статей в журналах - 6; тез доповідей - 31. Наукові результати кафедри лягли в основу, зокрема, таких праць: Трудове право України : навчальний посібник. Практикум. – 3-тє вид., перероб. і допов. / Чанишева Г.І., Додіна Т.М., Щукін О.С. та ін. / Відпов. ред. Г.І. Чанишева. – Х. : Одісей, 2010. – 288 с.; Сирота І.М. Право соціального забезпечення в Україні : підручник. – Вид. восьме. – Х. : Одісей, 2010. – 408 с. Кафедра національної економіки. У 2010 році професорсько-викладацьким складом кафедри виконувалася наукового-дослідна робота за темою «Напрями формування сприятливого інвестиційного клімату в Одеському регіоні». Науковий керівник: проф. Кібік О.М. За звітній період співробітниками кафедри досліджувалися наступні питання: - інвестиційна привабливість морегосподарського комплексу Одеського регіону; - розвиток системи управління інвестиційним потенціалом; - інвестиційні передумови інноваційного розвитку Одеського регіону; - удосконалення процесу оцінки результатів реалізації інвестиційних проектів; - передумови інноваційного розвитку; - шляхи активізації інвестиційної діяльності; - економіко-правові засади вибору шляхів інноваційного розвитку. Наведені вище питання були розкриті у наукових виданнях, серед яких: навчальних посібників - 1; методичних вказівок -3; статей у збірниках наукових праць - 5; статей в журналах - 7; тез доповідей - 17. Наукові результати кафедри лягли в основу, зокрема, таких праць: Кібік О.М. Передумови та напрямки інноваційного розвитку портової системи України // Зб. наук. праць. Державного економіко-технологічного університету транспорту. Серія «Економіка та управління». (фах.) – Київ: ДЕТУТ. - 2010. - № 15. – С. 179- 187. У спеціалізованій вченій раді Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України кандидатську дисертацію зі спеціальності 08.07.04 “Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)” Романенко К.М. “Методичні основи формування результатів діяльності транспортно-експедиторських компаній”.