Національні, регіональні І міжнародні дії, спрямовані на боротьбу з організованою злочинністю

Вид материала

Документы

Содержание Класифікація організованих злочинних груп Поєднання різних типів злочинних груп Спеціальні методології розслідування 2. Електронне спостереження 3. Контрольована поставка

Подобный материал:

• Інформація про вжиті заходи щодо забезпечення взаємодії Мінекономрозвитку з правоохоронними, 56.94kb.
• Товариство з обмеженою відповідальністю, 86.67kb.
• Ліпкан Володимир Анатолійович, 133.04kb.
• Організованою злочинністю І корупцією, визначити їх спроможність виконувати покладені, 114.26kb.
• 2. органи та установи виконання покарань, 199.3kb.
• Верховною Радою України безпосередньо, а також Комітетом Верховної Ради України з питань, 5.7kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни розпорядження, 25.04kb.
• І. М. Осика Викладач кафедри криміналістики нувс, 121.51kb.
• Миколаївський комплекс Національного університету «одеська юридична академія», 3514.52kb.
• Питання на модуль з спеціального курсу «Прокурорський нагляд за орд, дізнанням та досудовим, 136.76kb.

Класифікація організованих злочинних груп

Концепція "транснаціональна організована злочинність" включає в себе велику кількість структур, види діяльності та учасників. Боротьба з транснаціональною організованою злочинністю вимагає чіткої ідентифікації супротивника, щоб вибрати правильну зброю для його нейтралізації, тому порівняльний аналіз зведеної інформації про організовані злочинні групи має важливе значення для вироблення кращої стратегії боротьби з організованою злочинністю. В статті 28 Конвенції ООН про боротьбу з міжнародною організованою злочинністю мова йде про збір, обмін та аналіз інформації, що стосується організованої злочинності, для посилення боротьби з цим феноменом. З огляду на це ЦМПЗ у співробітництві з UNICRI провів опитування в 16 країнах, зібравши інформацію про 40 злочинних угруповань. Попередній аналіз цих даних дозволив зрозуміти сутність різноманітних злочинних груп, що діють на території цих 16 країн. У ЦМПЗ було відзначено багато важливих аналогій між розглянутими угрупованнями. В результаті було виділено п'ять основних типів злочинних груп. Визначення цих типів дозволило визначити ті наслідки, які спричиняє транснаціональна організована злочинність у світі. Це також має важливе значення для розробки політики діяльності правоохоронних органів. Щодо до різних типів організованих злочинних угруповань повинні застосовуватися різні стратегії забезпечення законності. Зокрема, ідентифікація типів може використовуватися в процесі навчання співробітників правоохоронних органів, а також застосовуватися як важливий механізм вивчення і контролю тенденцій розвитку транснаціональної організованої злочинності. Ці типи є узагальненими у певному соціальному контексті. Цінність цієї класифікації полягає також в тому, що розвінчується загально визнаний образ організованої злочинної групи як організації, подібної до мафії. Правоохоронні органи довго недооцінювали збитки, які спричиняли невеликі злочинні групи, здатні пристосовуватися до нових ринкових умов краще, а прибуток від злочинної діяльності отримувати більший. При цьому набагато складніше виявити такі групи, які не мають розгалуженої структури. Важливою є також обізнаність суспільства з великою кількістю форм організованої злочинності. Досвід показав, що краще розуміння з боку громадськості тієї небезпеки, яку становить організована злочинність, а також вміння ідентифікувати її прояви, може бути важливою зброєю у боротьбі з цим явищем.

П'ять типології, наведених нижче, були ідентифіковані. При цьому були розглянуті аналогії та схожі риси, що були притаманні різним групам, про які йшлося вище. Треба відзначити, що структура груп є основним елементом в процесі ідентифікації типологій. Слід зазначити, що більшість типологій організованої злочинності ґрунтуються саме на структурі груп як ключовому організаційному принципі.

Були зроблені спроби ідентифікації типології незалежно від того, як саме такі групи були організовані структурно, але це не дозволило отримати корисний метод аналізу та опису. Хоча визначення структури груп не дає безпосередню відповідь на те, чим саме займається злочинна група, однак це дозволяє побачити, яким чином вона здійснює свої дії.


Тип 1: "Стандартна ієрархія"

• Єдиний лідер
  
• Чітко визначена ієрархія
  
• Жорстка система внутрішньої дисципліни
  
• Відома під визначеною назвою
  
• Часто присутня певна соціальна або етнічна приналежність
  
• Насильство в процесі діяльності
  

Стандартна ієрархія – це найбільш поширена форма організованої злочинної групи. Вона характеризується тим, що є єдиний лідер і відносно чітко визначена ієрархія з жорсткою системою внутрішньої дисципліни. Певні соціальні або етнічні ознаки можуть бути присутнім, хоча це буває не завжди. Є відносно чіткий розподіл завдань і функцій, часто присутній внутрішній кодекс поведінки, хоча все це може бути "офіційно" не визначеним. Майже в усіх випадках стандартні ієрархічні злочинні групи мають назви, під якими вони відомі їхнім членам і стороннім. Розмір таких груп може бути відносно маленьким (кілька членів), а також до декількох сотень членів. Однак у більшості випадків стандартний розмір таких груп становить від 10 до 50 членів. Часто використовується корупція для сприяння основній нелегальній діяльності групи.

Усі китайські групи, відзначені в опитуванні ЦМПЗ, відповідають цій типології. Вони в основному створювалися навколо однієї особи, яка часто давала своє ім'я для назви злочинної групи. Середня чисельність таких груп: 50-200 членів. Їм притаманна жорстка ієрархічна структура з кодексом честі та внутрішніми правилами поведінки. Членами таких груп є представники злочинного світу і колишні злочинці, а також державні службовці. Використання насильства - характерна риса їхньої діяльності. Багато хто з членів груп починали свою злочинну діяльність з вимагання і часто використовували насильство (або погрози насильства) для отримання коштів злочинним шляхом. Зібравши капітал, злочинні групи вкладали його у легальний бізнес, зокрема в казино, нічні клуби і ресторани. Нелегальна діяльність також розширювалася і часто здійснювалася під виглядом законного бізнесу (гральні клуби, організація проституції, контрабанда сигарет, рекет тощо). Корумповані чиновники і деякі політичні діячі місцевого рівня використовувалися для забезпечення такої діяльності і захисту самих злочинних угруповань.

Інші групи цього типу діють, в основному, в країнах Східної Європи (Росія, Болгарія, Литва та Україна). Вони є відносно малочисельними за розміром, мають чітку ієрархічну структуру і характеризуються високим рівнем внутрішньої дисципліни і чітко визначеними функціями для кожного члена групи. Стиль управління загалом авторитарний. Лояльність і покора лідеру – принцип, завдяки якому досягається єдність такої групи. Використання насильства, зокрема в межах самої групи, є при цьому широко розповсюдженим. Більшість розглянутих організованих злочинних груп активно діють в рамках легального бізнесу, головним чином, у сфері інвестицій у приватні компанії.


Т

• Структура одного лідера
  
• Центральне управління
  
• Автономія на регіональному рівні
  
• Географічний / регіональний розподіл
  
• Різноманітні види діяльності
  
• Певна соціальна або етнічна належність
  
• Насильство - основа діяльності
  

ип 2: "Регіональна ієрархія"





Хоча така ієрархічна злочинна група відносно чітко керується з єдиного центру, присутня і певна автономія в регіональних організаціях зі збереженням контролю з боку групи. Цей рівень автономії змінюється, але в основному обмежується повсякденними проблемами керування. Структура контролю в центральній частині часто копіюється на регіональному рівні. Рівень внутрішньої дисципліни високий, тому інструкції і команди, що направляються з центру, переважають над регіональними ініціативами. Регіональні ієрархії мають географічний розподіл і відносно велику кількість членів і партнерів. З огляду на їхнє значне регіональне поширення вони, ймовірно, беруть участь у різноманітній нелегальній діяльності.

Прикладом таких злочинних груп можуть бути банди на мотоциклах (рокери). Злочинні банди на мотоциклах мають чітко визначену ієрархічну структуру і розділені на підгрупи, кожна з яких діє у визначених географічних регіонах. В Австралії, наприклад, основний елемент структури такої банди - підгрупа, що діє у визначеній області і керується місцевим лідером, який має абсолютну владу в своїй підгрупі щодо прийняття рішень і часто встановлює щось на зразок диктатури. Кожна підгрупа має певну ступінь незалежності. Членами таких банд в основному є білі робітники. Таким чином, злочинним бандам на мотоциклах притаманна соціальна приналежність. Їхніми членами в основному є чоловіки. У той час як членство в банді за традицією надавалося в результаті певних суворих внутрішніх процедур (включаючи період іспиту), на місцях такі процедури були часто послаблені з метою привернення більшої кількості членів підгруп. Найбільш високо організовані банди обирали своїх майбутніх членів серед адвокатів, бухгалтерів, агентів у справах продажу нерухомості та хіміків, які були б необхідні для здійснення певних злочинних дій. Більшість банд керуються своїм статутом або навіть конституцією. Деякі з них мають свої кодекси поведінки. Внутрішні правила вимагають від членів лояльності своїм лідерам і потурають насильству в інтересах банди. Банди мають репутацію насильницьких. Насильство або погрози його застосування зокрема використовуються для залякування свідків. Керівний принцип членства банди і її діяльності - спосіб життя "поза законом", що може бути вираженим у формі простого соціального заколоту або високо організованого злочинного угруповання з метою отримання нелегального прибутку. Такі банди залучаються до виробництва і розповсюдження амфетамiну і гашишу. Підгрупи переважно займаються виробництвом і торгівлею наркотиків, а також контролюють проституцію. Конкуренція між окремими бандами виключена. Деякі підгрупи мають спеціалізовані відділення, що займаються такими злочинами як шахрайство у сфері страхування, крадіжки транспортних засобів, вимагання тощо.

Азіатські організовані злочинні угруповання, відзначені в дослідженні ЦМПЗ (“Ямагучі-Гумі” в Японії, банда “Фук Чинг” в Сполучених Штатах Америки і японська “Якудза” в Австралії) також належать до цього типу. Ці групи мають ієрархічну структуру з одним лідером. Повсякденним бізнесом керують так звані "менеджери", які діють автономно у визначених географічних областях. Такі групи керуються певними правилами і нормами у своїй діяльності, залучають членів тільки з певних етнічних груп населення і мають високий рівень дисципліни.

Кілька італійських організованих злочинних груп мають ієрархічну структуру, яку очолює єдиний бос або олігарх. Більшість груп має триярусну організаційну структуру з високим рівнем дисципліни. На вищому ярусі здійснюється контроль на рівні області або регіону, а також приймаються стратегічні рішення; середній рівень представлений особами або цілими родинами, які контролюють певну територію; більш низький ярус складається з тих членів, що виконують розпорядження. Суворий кодекс поведінки, іноді заснований на присязі щодо лояльності, забезпечує єдність і дисципліну в межах групи і визначає положення і функції кожного члена в межах злочинної організації. Всі італійські групи, які досліджувалися, є відносно великими. Вони діють одразу в декількох регіонах. Насильство часто застосовується в їхній діяльності.


Тип 3: "Ієрархія у формі грона"

• Складається з багатьох злочинних груп
  
• Існує певна домовленість щодо управління групами
  
• Групам, що складають «гроно», надається певна автономія
  
• Формування такого «грона» пов'язане з соціальними та історичними факторами
  
• Відносно рідкісний тип
  

Така ієрархія є асоціацією організованих злочинних угруповань і груп з єдиним органом контролю або керування. Розглянуті групи можуть самостійно обирати собі структуру, але в основному вони мають тип "стандартна ієрархія", про який йшлося вище. Домовленість щодо керування групами може полягати у визнанні гнучкої структури типу парасольки, або створенні органів для здійснення суворого контролю. Відносно висока ступінь автономії притаманна кожній з групі, що входить до складу такого злочинного угруповання. Вищезгадана ієрархія (гроно) може досягатися, коли різні злочинні групи збираються разом, щоб поділити ринок або врегулювати конфлікти між собою. Згодом група поступово повертається до свого власної типології. З огляду на кількість груп і географічну розмаїтість, вважається, що будь-яка "ієрархія у формі грона" бере участь у різноманітній діяльності і має відносно широке членство. Така ієрархія зустрічається відносно рідко. Їй притаманна внутрішня конкуренція. Розбіжності між групами такого “грона” можуть бути використані правоохоронними органами.

Такі ієрархії часто сформовані з різних злочинних організацій та банд, тому на такий процес об’єднання впливають різні фактори. Це добре ілюстровано прикладом "Банди 28 в'язниць" у Південно-Африканській Республіці. Відбуваючи покарання у в'язницях ПАР, згуртувалися злочинці певних етнічних груп, 28 з яких установили своє панування над багатьма злочинними бандами. "Банди 28 в'язниць" утворені більш ста років тому, коли вони починали свою безжалісну діяльність у виправних установах по всій країні. Вони стали дисциплінованим і добре структурованим злочинним об’єднанням тих, хто відбуває покарання у виправних установах. Вони та інші тюремні банди суперничали за контроль над неофіційними торгівельними мережами і секс послугами в межах в'язниць. Після виходу з в'язниці багато членів цього «грона» приєдналися до вуличних банд. Згодом розвилося пряме співвідношення між членством в "Бандах 28 в'язниць" та старшинством у вуличних бандах. Однак лідери "Банд 28 в'язниць" продовжували знаходитися у в'язницях, тому ще не було можливим організувати стійке злочинне формування, яке могло б ефективно діяти на теренах відкритого злочинному ринку. Це могло відбутися тільки тоді, коли старші члени "Банд 28 в'язниць" були звільнені з в'язниць. Це сталося в той період, коли в ПАР почали розповсюджуватися синтетичні наркотики (головним чином метаквалон), потім відбулося «відкриття» кордонів країни як результат закінчення апартеїду. Це забезпечило нові ринкові можливості і більш високі прибутки для злочинців. Дисципліна й ієрархічна структура "Банди 28 в'язниць" відрізняється від інших угруповань, які сформувалися поза в'язницями. Групи цього «грона» домінують в одній області (Західний Мис), але діють по всій країні, хоча й досить децентралізовано. Різні групи по-різному структуровані і мають власні внутрішні ієрархії. Незважаючи на це, завжди зберігається лідерство центра та дисципліна у всьому об об’єднанні. На місцевому рівні це збалансовано децентралізованим управлінням повсякденної злочинної діяльності.

Дві інші групи, про які була зібрана інформація в ЦМПЗ, також мають подібну ієрархію. Перша з них – це італійська домінуюча гетерогенна мережа груп, які діють в Німеччині. Ця мережа складається з великої кількості організацій, різних за розміром і працюючих незалежно одна від одної. Вони однак пов'язані між собою через особисті контакти, а також представників, які на цьому рівні координують їхню діяльність. Домовленість щодо контролю і керування в цьому випадку відносно м'яка і динамічна. В областях, де вони діють, намагаються домінувати на ринку субпідрядів будівельної індустрії. Друга група Зібермана, заснована в Росії. Група Зібермана складається із шести окремих злочинних груп, кожна з яких має ієрархічну структуру з чітко визначеними функціями для кожного члена. Координація злочинної діяльності цих шести груп досягається завдяки чотирьом особам, які здійснюють контроль та нагляд. Прийнято кодекс поведінки в групі, внутрішня дисципліна досягається завдяки високому рівню насильства. Група Зібермана спочатку займалася незаконною торгівлею тютюновими виробами, потім ще й контрабандою алкоголем, а також азартними іграми і торгівлею краденими автомобілями.

Слід зазначити, що не зважаючи на той факт, що "Банди 28 в'язниць" і група Зібермана складаються з декількох злочинних груп та банд, вони є досить цілісними злочинними угрупованнями (це ключова вимога до такого типу злочинних угруповань). Деякі групи, які координують свою злочинну діяльність між собою, не можуть розглядалися б як ієрархія у формі грона, тому що в процесі такої координації вони часто конкурують одна з одною. Що стосується вищезгаданих двох угруповань, їхні складові частини вважаються менш важливими ніж об’єднання в цілому.

Набагато складніше досліджувати характер і дії злочинних груп. Певний контекст їх формування, історія розвитку різних груп тощо є істотними моментами для більш повного розуміння. Також важливо зрозуміти, як прибутки від різної злочинної діяльності розподіляються в межах угруповання.


Тип 4: «Група у формі ядра»

• Основна група є центром довільної мережі
  
• Обмежене число членів
  
• Чітко визначена структура основної групи
  
• Невеликий розмір основної групи сприяє підтриманню внутрішньої дисципліни
  
• Рідко має соціальну або етнічну основу для свого формування
  
• Рідко відома під певною назвою
  

Злочинні групи цього типу в основному складаються з обмеженого числа осіб, що формують відносно структуровану групу з метою вчинення злочинів. Навколо основної групи може бути велика кількість «асоційованих членів» або мереж, які використовуються нею час від часу у залежності від тієї злочинної діяльності, на якій ця група спеціалізується в певний період. Основні групи складаються з 20 членів максимум. Внутрішня дисципліна підтримується на належному рівні завдяки невеликому розміру групи і використанню насильства, хоча останнє не є таким розповсюдженим у порівнянні зі «стандартною ієрархією». Для основної групи, як правило, не притаманна соціальна чи етнічна приналежність її членів. Структура і керівництво групою побудовані таким чином, щоб це було вигідно декільком ключовим особам. Такі групи часто не мають назви.

Досліджувалося кілька груп цього типу із Західної Європи (Нідерланди і Німеччина). Вони усі є вільно структурованими і контролюються декількома ключовими членами. Вони оточені широким колом осіб навколо себе. Ці групи не мають назви (особливість вільно структурованих злочинних груп). Немає у них і соціальної або етнічної основи. Групи, що діють в Нідерландах, головним чином займаються торгівлею людьми. Кожен член має визначену роль у цьому процесі (наприклад, вербування, перевезення, захист, маркетинг). Ці групи є структурованими більш горизонтально, ніж ієрархічно. Вони складаються з представників різних націй, але більшість їхніх членів є громадянами тих країн, на території яких вони здійснюють свою нелегальну діяльність. Ці групи чітко орієнтовані на отримання прибутку і змінюють вид нелегальної діяльності за принципом більшого прибутку.

Типовий приклад цього типу - синдикат Маклін з Австралії. Членство в ньому є відносно вільним і гнучким: особи або групи осіб, збираються разом на основі загальних економічних потреб. Це означає, що члени можуть переходити з однієї групи в іншу, якщо обставини цього вимагають. У такий спосіб синдикат здатний постійно залучати нові людські ресурси, які мають ті чи інші знання і навички. Після того, як нова людина стає членом синдикату може тільки зв'язуватися з членами синдикату, коли потрібні його або її окремі навички або досвід у визначеній області. Найбільш важлива вимога до членства в ньому - довіра інших членів. Тільки ключові члени синдикату залучені до нелегальної діяльності “повний робочий тиждень” з метою організації роботи в цілому. Відносини між ключовими членами засновані на довірі і взаєморозумінні протягом багатьох літ їх залучення до нелегальної діяльності. Вони усі мають великий професійний досвід щодо незаконного імпорту гашишу в Австралію та інші країни. Група складається з безлічі різних злочинних осередків, що виконують визначені для них функції. Їхня діяльність координується лідерами цих осередків. Різні осередки синдикату Маклін, як відомо, працюють також на Філіппінах, в Пакистані, Таїланді, Німеччині, Великобританіі і Сінгапурі. Вони мають своїх "виконавців" і фахівців, що використовуються для зборів боргів, головним чином, пов’язаних з платежами за наркотики, а також для улагодження спорів та непорозумінь в межах синдикату. "Виконавці" погрожують застосувати насильства у разі необхідності.

Також треба відмітити, що відносно вільно організовані злочинні організації, подібні з вищезгаданими, можуть при нагоді складати загальну структуру разом з легальними діловими партнерами. В такому основна група може мати всі ознаки легального бізнесу, але продовжувати брати участь у нелегальній діяльності. Злочини, які при цьому вчиняються, тісно пов'язані між собою і з участю основної групи у легальному бізнесі. У такий спосіб злочинцям легше здійснювати відмивання грошей, ухилятися від сплати податків і здійснювати шахрайство з інвестиціями. Число членів, що складають кожну групу в загальному невелике (менше 20) і рівень їхнього професіоналізму часто дуже високо. Такі групи не використовують насильство, мають близькі зв'язки з законним економічним середовищем і урядовими органами. Під прикриттям законного економічного підприємства й інтеграцію в законну економіку, діяльність таких груп важка для виявлення правоохоронними органами.

Цікаво, що тиск правоохоронних органів на більш ієрархічні структури (такі як тип 1 і 2) спричиняє зміни в структурі угруповань: від добре структурованих організацій до менш організованих, але з досить сильною структурою груп.


Тип 5: "Злочинна мережа"

• Діяльність визначається діяльністю ключових осіб
  
• Положення члена в мережі визначається його зв’язками, контактами і навичками
  
• Лояльність є більш важливим фактором, ніж соціальна /етнічна приналежність члена
  
• Зв'язки в рамках мережі є достатньо міцними (об'єднання навколо декількох нелегальних проектів)
  
• Рідко відомі за своєю назвою
  
• Реформуються після зміни ключових осіб
  

Діяльність злочинної мережі визначається діяльністю її ключових осіб, які беруть активну участь у нелегальній діяльності. Вони об'єднуються навколо певних нелегальних проектів. Характер і успіх діяльності таких мереж від вмінь, навичок і характеру тих груп, які входять до її складу. Мережі звичайно складаються з відносно керованих компонентів, хоча в багатьох випадках різні компоненти мережі не можуть тісно співробітничати (або навіть знати один одного), але можуть бути пов'язані між собою через певну особу або групу осіб. Особисті зв'язки і лояльність є основою існування мережі, а також ключовою детермінантою відносин. Слід зазначити, що мережа найчастіше формується навколо декількох ключових осіб (або центральних пунктів), завдяки яким підтримуються основні зв'язки в межах цієї мережі.

Злочинні мережі поширюються у світі. Якщо з іншими типами ієрархій ефективно борються правоохоронні органи (такі ієрархії розпадається, якщо ідентифікуються їхні ключові особи або їхні нечисельні лідери). Коли це стосується злочинних мереж, і правоохоронні органи ідентифікують та затримують їхніх ключових осіб, мережа просто переносить свою діяльність в іншу сферу, або згуртовується навколо нових осіб.

Мережі, розглянуті в дослідженні ЦМПЗ, походять з Нідерландів і Карибського басейну. Вони добре організовані і мають серед своїх членів зокрема лікарів, юристів тощо. Розмах і характер діяльності кожної злочинної мережі постійно змінюються. Справа Мейа (Карибський басейн) стосується одного підозрюваною, навколо якого існувала мереж осіб, які допомагали йому здійснювати шахрайські дії і підробки документів. Злочинні мережі головним чином беруть участь в одному виді нелегальної діяльності (хоча й не завжди), але здатні відтворювати себе для здійснення інших видів діяльності. Група Верхагена брала участь у контрабанді гашишу в Європу і що намагалася завербувати у свої члени особу, здатну керувати морським судном, розмістивши відповідні об’яви в засобах масової інформації. Використання насильства не є властивим таким групам, але може бути допоміжним засобом. Головною вимогою для них є високі індивідуальні навички членів.

Такі мережі широко розповсюджені в Африці. Західно-африканські злочинні мережі складаються переважно з жителів Нігерії. Вони за останні 10 років досягли дуже високого рівня контролю відповідних ринків. Ріст кількості злочинних мереж в регіону є наслідком слабкості правоохоронних органів, існування історичних торговельних шляхів і мереж в регіоні, присутність західно-африканської діаспори в багатьох містах різних країн світу. Західно-африканські злочинні мережі беруть участь в різних видах злочинної діяльності (шахрайства у сфері платежів, зокрема із застосуванням новітніх технологій; фінансові махінації; торгівля кокаїном і героїном. Західно-африканські злочинні групи, які не мають визначеної загальної структури або ієрархії, є класичним прикладом злочинних мереж. Існує багато пов'язаних між собою та пересічних злочинних мереж. Ключовими особами в будь-якій злочинній мережі часто є ті, хто має певні навички або важливі контакти (наприклад з державними посадовими особами), а також ті, хто взяли на себе ініціативу в об'єднанні невеликої групи людей з метою налагодження нелегального бізнесу тощо. У той час як такі особи можуть набувати високого статусу в злочинному світі (наприклад, наркобарони), у більшості випадків це не має значення для структури організації, яка залишається децентралізованою і діє відповідно до встановлених правил.

Незважаючи на присутність великої кількості західно-африканських злочинних мереж в усьому світі, немає жодної інформації про їхні назви. Самі злочинні мережі рідко дають собі назви. Вільні і тимчасові союзи і асоціації можуть формуватися для здійснення спеціальних "проектів". Окремі особи або маленька група людей є центром великої мережі нелегальної діяльності. Однак це не означає, що така мережа не є ефективною у здійсненні своєї нелегальної діяльності. Горизонтальна структура, постійний зв'язок між її членами (мобільні телефони привнесли революційні зміни у цю сферу) тощо забезпечує високу ефективність нелегальної доставки товарів тощо. Додаткова перевага західно-африканських мереж полягає в складності стеження за їхніми операціями правоохоронними органами, і навіть коли ключові особи виявлені, мережа швидко реформується і згуртовується навколо інших осіб .


Поєднання різних типів злочинних груп


Розвиток класифікації злочинних груп також важливо враховувати при розгляді їх характеру. Дослідження організованої злочинності часто дають подібні характеристики широким ланкам злочинних груп, наприклад російській мафії. Хоча насправді це відповідає дійсності тільки в окремих випадках (див. опис західно-африканських злочинних мереж), і з такими узагальненнями потрібно поводитися обережно з двох причин. По-перше, групи, що входять до складу певної злочинної мережі, можуть самі представляти собою різні типи. По-друге, характер злочинних груп у межах будь-якої мережі може змінюватися з часом, внаслідок вдосконалення їх діяльності або зміни ситуації на кримінальному ринку. Це добре видно на прикладі албанських і колумбійських злочинних груп.


Термін "албанська організована злочинність" тепер часто використовується, і дійсно албанська організована злочинність відіграє все більш важливу роль у постачанні наркотиків на європейський ринок. Стратегічне місце розташування Албанії на шляху східних маршрутів торгівлі людьми і наркотиками, слабкість місцевих правоохоронних органів і розмір албанської діаспори за кордоном (багато хто втік через внутрішнє безладдя і війну на Балканах) внесли свій вклад у розвиток цього явища. І групи, що складають мережу "албанської організованої злочинності", продовжують розвиватися. Спочатку багато албанських злочинних груп нагадували “перші осередки калабрійської мафії: неієрархічна структура, майже завжди організована на основі родинних зв’язків”. Але ці злочинні організації в міру розвитку ставали все більш ієрархічними структурами, заснованими на етнічному принципі. Вони мають строгий кодекс поведінки. Албанські злочинні організації характеризуються високим рівнем насильства, як внутрішнього, так і зовнішнього. Другий критичний період змін в албанських злочинних групах відбувається тепер. Вони перетворюються в більш складні структури, створюючи мережі між регіональними злочинними групами. Таким чином, відповідно до звіту керівника Італійської дирекції боротьби з мафією, тепер "албанська мафія" сформована з декількох злочинних груп, що працюють на місцевому рівні і мають контакти одна з одною. Ця змова надзвичайно ускладнює процедуру ідентифікації керівної групи осіб.⁸⁵


В той час, як албанські злочинні групи змінили свою структуру внаслідок збільшення своєї діяльності за кордоном і розмаїття нових видів діяльності, колумбійські злочинні організації після серйозної репресії зі сторони правоохоронних органів реорганізувалися в більш вільні структури.


З середини 1970-х до початку 1990-х років незаконна торгівля кокаїном знаходилася в руках колумбійських злочинних організацій. Успіхи правоохоронних органів в боротьбі з цими злочинними організаціями на початку 1990-х привели до розподілу наркобізнесу в Колумбії і відповідно до підвищення статусу мексиканських злочинних організацій в сфері торгівлі наркотиками, що поставляються на ринок США. Однак колумбійські організації залишаються основними в сфері обробки і торгівлі кокаїном. За останні роки з’явилися тенденції появи малих організацій і другорядної торгівлі. Насправді ж групи, що переважали на ринку в 1990-х, були замінені більш широким бізнесом з великою кількістю учасників, хоча між деякими організаціями спостерігається високий рівень координації діяльності. Якщо торгівля наркотиками в минулому була під владою 10 - 15 основних організацій і допоміжних груп, то тепер незаконна торгівля наркотиками, за деякими оцінками, знаходиться в руках 150 - 200 менших організацій і груп, що складаються всього з 10 людей ⁸⁶.


В той час, як перші групи були організовані ієрархічно і мали вагоме значення і політичний вплив, нові групи стали більш спеціалізованими, більш щільно і компактно організованими. Успіх на незаконних ринках забезпечує розмаїття нелегальної продукції і чітка координація серед злочинних груп. Одним словом, в той час як картелі були дуже схожі на ієрархії типів 1 і 2, з’явилася тенденція до появи сильніше контрольованих основних груп за допомогою мережі осіб, зайнятих у різноманітних незаконних проектах. Такі сильно контрольовані структури, їх розмаїття і велика кількість становлять серйозну проблему для забезпечення законності.


Ці два приклади знову свідчать про важливість збору інформації про природу злочинних груп, що входять до злочинних мереж.


Спеціальні методології розслідування

Спеціальна техніка розслідування


1. Вступ


Розслідування організованих злочинів - це складний процес, і часто його не можна успішно завершити, якщо не застосувати спеціальну техніку розслідування. Вона передбачає перехоплення і спостереження за повідомленнями і діяльністю електронними засобами (електронне спостереження) і контрольовані поставки з метою виявлення контрабанди.

Усі форми спеціальної техніки розслідування можуть бути розглянуті як втручання в особисте життя і загрожують між державними інтересами й інтересами громадян жити з мінімальним втручанням у приватне життя. Оскільки достатні докази злочинних діянь можуть виправдати застосування спецтехніки, то вона є дійовим методом збору доказів, необхідних для встановлення злочинних зв'язків між членами організованих злочинних угруповань, і успішної боротьби з організованими злочинними групами.


2. Електронне спостереження


Електронне спостереження включає збір доказів і розслідування за допомогою електронних пристроїв. Воно може передбачати приховану, таємну діяльність, відео- або аудіозапис, прослуховування телефонних переговорів, копіювання документів і електронних повідомлень, перехоплення факсимільних повідомлень і спостереження за комп'ютерною діяльністю.

Стаття l7 (1) Міжнародного Пакту про цивільні й політичні права (Резолюція Генеральної Асамблеї 2200A від 12 грудня 1966 р.) закріплює: "Ніхто не може піддаватися незаконному втручанню в його особисте і сімейне життя, незаконним зазіханням на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції...". Це положення було розтлумачене в багатьох конституційних і законодавчих нормах як вимога видачі дозволів для електронного спостереження судовими або іншими незалежними органами.

Перш ніж отримати дозвіл, правоохоронний орган відповідної юрисдикції має звернутися до незалежного органу і надати докази того, що злочин уже був або буде скоєний і що втручання в особисте життя сприятиме попередженню злочину або збору доказів щодо незаконної діяльності з метою початку розслідування.

Застосування такого дозволу повинно виявляти факти й обставини справи, включаючи деталі розслідуваного злочину, особи злочинців, якщо вони відомі, характер і місце діяльності злочинців, засіб зв'язку, повідомлення якого перехоплюються.

Використання електронного спостереження або перехоплення повідомлення зазвичай передбачає запис усіх перехоплених повідомлень і охорону цих записів, які можуть слугувати доказами в суді. Однак щодо таємниці, то законодавча і нормативна бази вимагають "мінімізації" або моментальної зупинки прослуховування розмови, коли предмет розмови не має нічого спільного із злочинною діяльністю. Прослуховування як приватних розмов, так і розмов між адвокатом і клієнтом, має бути заборонене.

Відповідна техніка управління справами вимагає збереження, дослівного письмового викладу розмов, нумерації повідомлень і діяльності. Слідча група має дотримуватися цих вимог. Необхідний відповідний персонал, особливо коли йдеться про 24-годинне спостереження.


3. Контрольована поставка


Використання контрольованої поставки - це ефективна спеціальна техніка, яка застосовується при розслідуванні складних злочинів, що мають організований характер. Контрольована поставка - це контрабанда товарів, наприклад наркотиків, грошей або краденого майна під контролем держави.

У юрисдикції контрольована поставка є ефективною, коли треба встановити осіб, котрі були причетні до контрабанди, а також інших учасників злочинної діяльності, що супроводжувалася контрабандною діяльністю. Використання контрольованої поставки дає змогу за допомогою спостереження, обшуків і конфіскації контрабандного товару правоохоронними органами на місці вчинення злочину, встановлювати як фактичних постачальників, так і одержувачів контрабандного товару. Проте з цією технікою пов'язаний певний ризи: правоохоронні органи можуть припустити помилку, тобто контрабандний товар може опинитися у незаконного одержувача (у випадку з наркотиками - у особи, що розподіляє). Цей ризик можна знизити заміною або "розрідженням" перевезеного вантажу. Спостереження може вимагати великих витрати для підтримання постійного спостереження за контрабандним товаром або постачальником. Питання політичного характеру, безпеки або юрисдикції можуть виникати, коли контрабандний товар знаходиться на шляху до одержувача або місця призначення. Проблеми співробітництва транзитних держав або участі в операції третьої сторони можуть бути фатальними для завершального етапу здійснення контрольованої поставки.

Слідчий, котрий успішно використовує метод контрольованої поставки, здатний успішно проводити розслідування злочинів, скоєних організованими злочинними групами. Більш того, вдало проведена контрольована поставка дає слідчому можливість послабити зв'язки в організованій злочинній групі, встановити членів цієї групи, визначити її лідерів. Здійснення контрольованої поставки також уможливлює монтаж прихованого обладнання для спостереження в транспортному засобі перевезення контрабанди, що дозволяє контролювати рух контрабанди.

Чимало правоохоронних органів не досягає очікуваних результатів при конфіскації контрабандних товарів. Організовані злочинні групи часто розглядають випадкові конфіскації контрабандного товару правоохоронними органами як ціну за здійснення свого бізнесу. Більш того, організовані злочинні групи часто використовують членів низького рівня або навіть безневинних людей для перевезення контрабанди. За таких обставин конфіскація не дає жодних результатів для розслідування. З іншого боку, контрольована поставка руйнує організовану злочинну групу, оскільки встановлює її лідерів і членів. Виявлення транснаціональних злочинних груп може бути значно пришвидшене і успішно завершене завдяки застосовуванню методу контрольованої поставки, котрий дає змогу правоохоронним органам декількох держав виявляти потенційні місця перебування міжнародних організованих груп.


4. Висновки


Розслідування організованої злочинної діяльності може передбачати використання одного, всіх або ж невикористання жодного з методів, які називають спеціальними. Однак застосування спеціальної техніки розслідування не повинно розглядатися слідчим як щось нереальне, складне, потойбічне.

Слідчий, котрий використовує електронне перехоплення повідомлень, стикається з адміністративними і правовими зобов'язаннями, пов'язаними з використанням даної техніки.

Досвідчений слідчий може швидко провести таємну операцію. За умови використання спецтехніки нетривалі операції можуть починатися в лічені години або навіть хвилини. Слідчі органи з обмеженими технічними ресурсами повинні знати, що обладнання для відео- і аудіозапису може бути встановлене і приховане за наявності навіть мінімальних технічних знань. Належне завчасне планування розслідування має включати розміщення доступного обладнання і забезпечення технічної допомоги для використання цього обладнання. Встановлення спецтехніки в місці походження, транзиту і призначення контрабандного товару може полегшити можливість використання контрольованої поставки. Особливо це стосується міжнародних справ.

Досконала оснащеність багатьох транснаціональних організованих злочинних груп обладнанням, виготовленим за останнім словом сучасних технологій, велика кількість досвідчених фахівців, що обслуговують це обладнання, вимагають професійних, кваліфікованих дій з боку правоохоронних органів, котрі передбачають, серед іншого, і використання спеціальної техніки розслідування, сучасних методів розслідування. У державах, де спеціальні методи не дозволені законом, слід вжити відповідних заходів для внесення змін до таких законодавчих і нормативних документів.

Таємниця приватного життя може бути збережена, якщо втручання в приватне життя може бути дозволено або судовими органами або якщо буде вироблена інша відповідна процедура дозволу втручання в приватне життя. В такий спосіб буде збережено баланс між необхідністю забезпечення законності й конституційними й іншими правовими основами захисту прав людини. Злочинна діяльність ХХІ століття вимагає відповідних дій з боку правоохоронних органів.