Geum.ru

Економічна й соціальна рада Французької Республіки Економічна й соціальна рада – шлях до демократії майбутнього

Вид материалаДокументы

Содержание


Життя і творчість Огюста Перре
Архітектура Ієнського палацу
Амфітеатр або "зала засідань"
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Огюст Перре і Ієнський палац

Життя і творчість Огюста Перре

Огюст Перре народився в Брюсселі в 1874 р. в сім'ї колишнього комунара, що знайшов собі притулок у Бельгії. Огюст вчився на архітектора в паризькій школі мистецтв, але диплома не отримав. У 1905 р. брати Перре (Огюст, Гюстав і Клод) беруть на себе керівництво батьківським підприємством і створюють архітектурне агентство під керівництвом Огюста і Гюстава, а також будівельну компанію.

Огюст Перре як архітектор і будівельник одним із перших почав використовувати бетон, так характеризуючи його якості: "Бетон, це камінь, який ми виготовляємо самі, набагато гарніший і шляхетніший за природний. Потрібно виявити йому шану й розбудити його".

Всі споруди Перре, і, особливо, Ієнський Палац ґрунтуються на понятті "суверенного дому", який він визначає як "комплекс шляхетних фасадів, що не піддаються змінам моди, за якими може реалізовуватися з плином часу будь-які планування залежно від потреб епохи". Він вважає за необхідне залишати конструкції видимими: "Той, хто ховає колонну, несучу частину – як усередині, так і назовні, - позбавляє себе найшляхетнішого елементу архітектури, її найбільш законної й найгарнішої прикраси. Архітектура – це мистецтво примусити співати точку опори".

Огюст Перре збудував численні громадські споруди, серед яких Театр Єлисейських Полів (1911-1913 рр.), церква в Ренсі (1923 р.), зала Корто в Національній школі музики (1928-1929 рр.), Національний палац меблів у Парижі (1935-1936 рр.). Він будує також багато приватних помешкань, індивідуальних будинків, як, наприклад, будинок-студія Жоржа Брака в Парижі (1927 р.). Йому доручають також перепланування привокзальної площі в Ам'єні (1942-1958 рр.), проект відбудови міста Гавр (1945-1960 рр.), занесеного в 2005 р. до списку світових пам'яток культури ЮНЕСКО. Помер Огюст Перре у 1954 р.


Історія Ієнського палацу

З нагоди проведення в 1937 р. Міжнародної виставки ремесел і техніки був оголошений архітектурний конкурс на впорядкування пагорбу Шайо. Проект Огюста Перре виявився надзвичайно сміливим і, врешті-решт, не був прийнятий. За цим проектом, передбачалося не лише побудувати новий Палац Трокадеро, а навколо нього музейне містечко, але також і спланувати монументальний проспект, що з'єднав би "ворота Дофін" з площею Італії.

Тим не менше, можливо, як спосіб утішити Огюста Перре, йому доручили будівництво музею будівельних робіт між Трокадеро і площею Ієни на ділянці з великим ухилом, розташованій на місці колишніх кар'єрів. Огюст Перре, який ще в 1930 р. підготував проект музею Бурдель і Музею сучасного мистецтва, хотів побудувати повітряну і повну світла споруду.


Архітектура Ієнського палацу

Сієнське крило і ротонда зводилися з 1937 по 1946 р. Урочисте відкриття Ієнського крила Президентом Республіки Альбертом Лебреном відбулося 4 березня 1939 р. Ротонда на той час іще не була завершена і буде частково впорядкована лише в 1942 р.

Сієнське крило і ротонда були спроектовані й побудовані самим Огюстом Перре, а отже, є найважливішими частинами будівлі. У липні 1993 р. палацовий комплекс дістав статус історичної пам'ятки. Будинок зведений у дуже академічному стилі: портик і неф. Декоративні елементи теж відповідають академічному стилю: метопи, колони, ротонда, карниз тощо. Матеріалом будівництва обрали не камінь і залізо, з яких тоді будували громадські споруди, а оббитий бучардою бетон – усередині й ззовні будинку. Перре приділив особливу увагу складові бетони, включаючи в нього порфір, мармур, бургундський камінь, Вогезький піщаник для стін, кремінь для колон, щоб отримати поліхромний ефект. Він часто повторював, що на майданчик не було завезено жодного мішка гіпсу.


Фасади

Як і багато інших споруд Перре, фасад, що виходить на авеню Ієни, характеризується видимою конструкцією, утвореною ззовні вісьмома бетонними колонами заввишки тринадцять метрів, які стоять на цоколі і на які спирається плаский дах. Колони у вигляді зрізаного конусу з обрізаними боками завершуються стилізованою капітеллю. Перре так пояснював це рішення: "Ми довго вагалися, перш ніж наважитися на таку форму, і надихнув нас на неї вигляд групи пальм у Єгипті, гладкі й оголені стовбури яких тягнулися, дедалі збільшуючись, вгору від землі аж до листя на висоті понад двадцять метрів". Між колонами розташовані великі вікна.

Характерним для Пере декоративним елементом є використання легких перегородок на великих площах. На квадратах розміром 57х57 см вигравіювана літера "V". Зовнішній кінчик літери виконаний з невеликим виступом назовні, щоб давати змогу дощовій воді стікати, не псуючи фасад.


Ротонда

Ротонда Ієнського палацу розташована на площі симетрично ротонді Музею Гіме. Відвідувачу не одразу відкривається інтер'єр будинку: спочатку треба пройти дугоподібним коридором, піднятися на кілька сходинок, і вже тоді потрапляєш до зали з колонами. Ротонду вінчають два куполи – зовнішній і внутрішній, які перекривають амфітеатр. Внутрішній купол утворений ребрами-променями, між якими закріплені блоки скла.


Інтер'єр будинку

Колонна зала має величезні розміри (18 метрів завширшки і 60 метрів завдовжки) і є незалежною від каркасу будинку. Стеля зали тримається на двадцяти колонах у формі зрізаного конусу з канелюрами заввишки вісім метрів, встановленими з інтервалом у шість метрів. Підлога вистелена квадратними мозаїчними плитами, підкресленими мідним багетом. Під стелею помітні бетонні балки, які утворюють кесони з уписаними в них дерев'яними панелями (пофарбований свинцевими білками дуб), що створюють декоративний ефект і поглинають звуки.

Амфітеатр або "зала засідань" діаметром двадцять п'ять метрів розрахована нині на 231 місце для членів Ради. В залі передбачені також місця на галереї для публіки та преси.

На верхні й нижні поверхи ведуть парадні сходи, розміщені як вільний об'єм. Вони є живим елементом всієї архітектури будинку. Сходи створюють враження, наче вони тримають себе самі від першого до третього рівня. Дуже гарні перила виконані майстром ковалем Реймоном Сюбом.


Крила Вільсона і Альбера де Мюна

Ієнський палац доповнюється крилом на авеню Вільсона, побудованим у 1960-1962 рр. колишнім учнем Огюста Перре Полем Вімондом, відзначеним Римською премією. У цьому крилі розташована штаб-квартира Західноєвропейського союзу та окремі підрозділи Економічної й соціальної ради. У 1995 р. архітектором Жілем Буше було прибудоване крило Альбера де Мюна.


Сучасні доповнення Ієнського палацу

На площі, що простягнулася перед входом до Економічної й соціальної ради, встановлена скульптура "Земля й голубка або народження думки", виконана Марсьялем Рейссом. Юнак, що стоїть лицем до світу, тримає палицю правосуддя і сферу пізнання. Дівчина, повернута до метопів, вказує щедрою рукою на майбутнє.

Мозаїка метопів, авторство якої теж належить Марсьялю Рейссу, виконана майстром Гвардільї. Три центральні методи зображають основні фігури (трикутник, коло і квадрат) в трьох головних кольорах (жовтий, чорний і червоний). На трьох метопах ліворуч зображені три перші цифри (один, два і три), а на трьох метопах праворуч уміщені цінності Республіки: свобода, рівність і братерство. Дві останні присвячені постійним величинам дії: надії й праці.

Обстановка колонної зали була оновлена в 1987 р. Поленом. В цій залі встановлені також бюсти Леона Жуо (скульптор Карло Саррабезоль), Еміля Роша (скульптор Леопольд Крец) і Габріеля Вантежоля (скульптор Франсуа Каше).

У залі привертають увагу дві шпалери Обюссона – "Екзотика" і "Золото й лазур" за мотивами Перо. Зала Габріеля Вантежоля відділена від колонної зали поворотними скляними панелями, виконаними майстром Гійомом Саальбургом за ескізами Варбанофа.

Амфітеатр прикрашений трьома гобеленовими шпалерами "Осінь", "Зима" і "Вода", за мотивами Громера, і фрескою Сувербі. Освітлення зали підсилюється люстрою роботи архітектора Маселя.


Етапи життя Ієнського палацу

На початку Ієнський палац призначався для влаштування пересувних виставок живопису, але дуже швидко в ньому розмістили постійний Музей будівельних робіт, який перебував у палаці з 1939 по 1956 р. з перервою в 1939-1945 рр.

У 1956 р. музей був ліквідований, а палац переданий асамблеї Французького союзу, яка займала його до 1959 р.

З 1959 р. палац став штаб-квартирою Економічної й соціальної ради, яка до того працювала в приміщеннях Пале Руаяль.