1. Сутність міжнародного бізнесу, базові риси його як економічної категорії
| Вид материала | Документы |
- План Суть міжнародного бізнесу, його види. Спільне підприємництво, 109.48kb.
- Єктів господарювання капітал підприємства та його економічна сутність, 1154.9kb.
- Сутність управління І його роль у суспільстві, 3236.75kb.
- Умовою виживання будь-якого бізнесу є здатність адаптуватись до змін y зовнішньому, 93.36kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " Міжнародний менеджмент" для підготовки фахівців, 537.83kb.
- План Проблема визначення міжнародного права. Характерні риси міжнародно-правової системи, 191.9kb.
- План Завдання І зміст розумового (інтелектуального) виховання. Поняття про світогляд., 439.86kb.
- Досліджено роль інтелектуального капіталу у формуванні інноваційної економічної системи, 189.14kb.
- Контрольна робота, 216.68kb.
- Закарпатський державний університет Факультет міжнародного бізнесу та міжнародного, 396.77kb.
59. Сутність факторингових і форфетингових операцій з фінансування експорту.
Фінансування експорту може відбуватись традиційними методами (позичка в національній або іноземній валюті, акцептні кредитні лінії, випуск єврооблігацій, незабезпечений овердрафт, врахування векселів, аванси покупця тощо) та нетрадиційними методами (факторинг, форфетинг, лізинг, зустрічна торгівля, випуск акцій, міжнародні кредитні спілки, кредити експортних посередників).Факторинг – різновид посередницьких операцій, що проводяться банком і спеціальними компаніями, що являє собою купівлю грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасацію. Субєктами міжнародного факторингу є: експортер, імпортер, фактор (банк, або спеціалізована факьорингова організація), що набирає права вимоги. За цієї операції експортер відразу ж отримує готівкою від 70 до 90% від номінальної вартості рахунків-фактур. Інші 10-30% після вирахування відсотків за кредит і комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок експортера. Таким чином фактор-фірма страхується від ризику неплатежу імпортера. Якщо імпортер оплічує свої зобовязання у строк, то факторингова компанія розблоковує рахунок і повертає залишок клієнту-експортеру. Існує 2 види ф-гу: прихований і відкритий. За відкритого факторингу, купуючи вимги фактор-фірма застосовує відкриту концесію, тобто повідомляє покупця (імпортера) про уступку вимог експортером. У разі використання прихованого факторингу покупець не інформується про продаж зобовязань фактор-фірми. Також жодному з контрагентів експортера не повідомляється про кредитування його продажу факторною компанією. Вартість факторингу включає: - відсотки за користування кредитом; - плату за обслуговування, вилучається як відсотки від суми рахунка-фактури як правило в межах 0,5-3% від суми поступлених рахунків; - при безоборотному факторингу спеціальну надбавку за ризик в розмірі 0,2-0,5% від суми кредитування.Форфетинг – купівля середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товариних поставок, спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення. Форфетер бере на себе всі види ризиків. Переваги форфетингу для експортера: 1) поліпшує позиції експортера за ліквідністю, оскільки фірма негайно отримує готівку; 2) експортер звільняється від ризиків; 3) зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності; 4) зникає необхідність у контролі за погашенням кредиту і роботі з інкасації платежів; 5) форфетинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком. Недоліки: - висока вартість, ставка значно вища за звичайні ставки за кредитами, оскільки форфетер бере на себе всі ризики; - складний пошук для укспортера банку, що забажав би діяти як форфетер.
60. Способи державного сприяння експорту.
Для стимулюваня експорту держава часто застосовує страхування експортних ризиків, яке здійснюється через дердавні та напівдержавні організації, а також за допомогою гарантій то доручень уряду. Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе політичні та економічні ризики на тривалий період. Страхування експортного договору залежить від змістовної суті експортної угоди, що лежить в основі цього договору, платоспроможності імпортера та його гарантії. У такому разі експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85-95% суми вимог.Гарантії видаються при додержанні таких умов: - заявник – резидент країни-експортера; - товари і послуги мають походження країни-експортера; - імпортер згоден платити аванс в сумі 15-20% від суми поставки; - графік погашення заборгованості по середньострокових і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту; - учасники угоди зобовязуються своєчасно надавати дані про неможливість своєчасного погашення кредиту і як наслідок – можливі збитки; - дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова організація. Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються практично у всіх країнах спеціальними організаціями, коштами яких управляє держава. Цими організаціями страхуються зазвичай такі види ризиків: зовнішньополітичний; заборони на переведення коштів, включаючи ризик мораторію; кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою.Способи страхування експортних ризиків при довгострокових угодах: Фабрикаційний-Страховка спеціального стразового товариства;
Безвідзивний підтверджений акредетив;Аванс замовника.Неплатежу-Страховка спеціального стразового товариства; Безвідзивний підтверджений акредетив;Форфетинг.Обмінного курсу валют-Страховка спеціального стразового товариства; Форфетинг; Отримання кредиту в іноземній влюті; Валютний опціон; Строкова валютна угода.Зростаючих витрат при в-ві товару-
Обмовка про зміну ціни в експортному контракті;Перенесення додаткових витрат на постачальників.Зміна відсоткових ставок-Перенесення додаткових витрат на постачальників;
Фінансування з плаваючими відсотковими ставками.
61. Переваги лізингових операцій перед кредитуванням і орендою.
Лізинг – це передача одною стороною (лізингодавцем) другій стороні (лізингоодержувачу) матеріальних цінностей в тимчасове користування з виплатою вартості послуг лізингоодержувача у відсотках за кредит. Таким чином, одним із завдань лізингової операції являється кредитувння зданого в оренду обєкта. Звідси схожість лізингу з кредитом. Проте ці поняття не тотожні. На відміну від кредиту після закінчення терміну лізингу і виплати всієї суми арендної плати обєкт лізингу залишається у власності лізингодавця (якщо договором не передбачено його викуп). Лізинг на відміну від традиційної оренди має свої особливості: - здача обєкта лізингу в оренду, як правило, здійснюється фінансовими закладами (лізинговими компаніями); - тривалість лізингу менше періоду зношення обєкта лізингу; - в лізинговій операції приймають участь, як правило, 3 субєкта: 1) ореднодавець – лізинговий посередник, фірма, яка спеціалізується на купівлі-продажу і будівництві рухомого і нерухомого майна виробничого характеру; 2) орендатор – користувач обєкта оренди у вигляді промислового чи торгового п-ва; 3) продавець, постачальник – фірма виробничого чи торгового профілю по випуску або дотавці обладнання згідно заявки орендатора.
Переваги лізингу: 1. Можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат; 2. Питання фінінсування і придбання обладнання вирішується одночасно. Лізинг дозволяє 100%-не кредитування угоди; 3. Лізинг дозволяє спочатку використати машини, а потім купити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на період його фактичної експлуатації; 4. Порядок здійснення лізингових платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах; 5. Не використовується позичений капітал і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного і позиченого капіталу; 6. Документація більш проста і коротша у часі у порівнянні з банківським кредитуванням. 7. Орендні платежі частіше всього фіксовані, що сприяє стабільності фінансових планів арендатора. Недоліки лізингу: 1) в деяких випадках лізинг може бути дорожчим віж купівлі за рахунок банківської позики; 2) лізингоодержувач, не будучи власнико товару, обмежений в користуванні обєктом, взятим в оренду; 3) у деяких випадках лізинг промистлового обладнання при несприятливій конюктурі може виявитись збитковим для орендатора.
62. Характеристика основних видів лізингу, умови їхнього використання.
Лізинг – це передача одною стороною (лізингодавцем) другій стороні (лізингоодержувачу) матеріальних цінностей в тимчасове користування з виплатою вартості послуг лізингоодержувача у відсотках за кредит. Лізинг на відміну від традиційної оренди має свої особливості: - здача обєкта лізингу в оренду, як правило, здійснюється фінансовими закладами (лізинговими компаніями); - тривалість лізингу менше періоду зношення обєкта лізингу; - в лізинговій операції приймають участь, як правило, 3 субєкта: 1) ореднодавець – лізинговий посередник, фірма, яка спеціалізується на купівлі-продажу і будівництві рухомого і нерухомого майна виробничого характеру; 2) орендатор – користувач обєкта оренди у вигляді промислового чи торгового п-ва; 3) продавець, постачальник – фірма виробничого чи торгового профілю по випуску або дотавці обладнання згідно заявки орендатора.В рамках міжнародного лізингу виділяють прямий лізинг, тобто орендну угоду між юридичними особами різних країн, і непрямий лізинг, в якому орендатор і орендодавець являються юридичними особами однієї країни, але капітал останнього частково належить іноземним фірмам, чи якщо орендодавцем виступає дочірня компанія іноземної ТНК.
Розрізняють 2 осановних види лізингу: Оперативний лізинг – характеризується здачею предмета аренди на період, значно менший повного терміну амортизації. Предметом оперативного лазингу звичайно бувають автомобілі, персональні компютери, купівельне обладнання, побутова техніка. В такому випадку орендні платежі лише частково компенсують початкову вартість обєкта оренди. Після закінчення терміну лізингового договору він другий раз здається в оренду, можливо іншому орендатору. Фінансовий лізинг – характеризується середнім і довготривалим характером договору, амортизацією повної чи більшої частини обєкта. Це договір лізингу, в результаті підписання якого лізингоодержувач за своїм замовленням отримує в платне користування від лізингодавця обєкт лізингу на період, не менше того, на протязі якого амортизується 60% вартості обєкта лізингу, визначеної в день підписання договору. Після закінчення терміну дії контракту арендатор може повернути обєкт аренди арендодавцю чи купити його за кінцевою вартістю. Міжнародний фінансовий лізинг має такі ознаки: - лізингодавець і лізигоодержувач є субєктами ріхних держав; - лізигоодержувач самостійно обирає обладнання і постачальника; - лізингодавець купує у постачальника обладнання спеціально для подальшого надання лізингу; - у розрахунках лізингових платежів враховується термін амортизації обдаднання; - цей договір укладається на комерційній основі, оскільки його сторони є субєктами підприємницької діяльності.
63. Способи фінансування імпорту, їх переваги і недоліки.
Способи фінансування імпортерів: 1) банківський овердрафт у національній або іноземній валюті – це особлива форма короткострокового кредиту, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми. В цьому випадку банк проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. Таке кредитування надає переваги як клієнтам, так і банкам. Для клієнта він стає корисним в міру виникнення потреби в обігових коштах, недолік - зважаючи на наявні ризики, вартість овердрафта зазвичай є вищою за вартість звичайного кредиту. Банк отримує додаткове високодохідне джерело розміщення коштів. Але кредитування за овердрафтом висуває й особливі вимоги до банку щодо формування ресурсів, недостатній обсяг яких призведе до неможливості виконувати свої зобовязання перед клієнтами та поставить під загрозу ліквідність банку.; 2) позичка у національній або іноземній валюті; 3) фінансування шляхом комісійної фірми; 4) розрахунки за допомогою акцептного акредитива та акредитива з відстрочкою платежу. Акредитив – зобовязання банку провести за дорученням імпортера платежі експортерові у межах певної суми та терміну і при поданні експортером товаророзпорядчих документів – страхового полісу і рахунку-фактури.; 5) лізинг - це передача одною стороною (лізингодавцем) другій стороні (лізингоодержувачу) матеріальних цінностей в тимчасове користування з виплатою вартості послуг лізингоодержувача у відсотках за кредит. Переваги лізингу: 1. Можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат; 2. Питання фінінсування і придбання обладнання вирішується одночасно. Лізинг дозволяє 100%-не кредитування угоди; 3. Лізинг дозволяє спочатку використати машини, а потім купити їх, а обладнання в сезонних галузях арендувати лише на період його фактичної експлуатації; 4. Порядок здійснення лізингових платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах; 5. Не використовується позичений капітал і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного і позиченого капіталу; 6. Документація більш проста і коротша у часі у порівнянні з банківським кредитуванням. 7. Орендні платежі частіше всього фіксовані, що сприяє стабільності фінансових планів арендатора. Недоліки лізингу: 1) в деяких випадках лізинг може бути дорожчим віж купівлі за рахунок банківської позики; 2) лізингоодержувач, не будучи власнико товару, обмежений в користуванні обєктом, взятим в аренду; 3) у деяких випадках лізинг промистлового обладнання при несприятливій конюктурі може виявитись збитковим для арендатора.; 6) форфетинг - купівля середньострокових векселів, інших боргових і платіжних документів, що виникають з товариних поставок, спеціальним кредитним інститутом (форфейтером) за готівковий розрахунок без права регресу на експортера при наданні останнім достатнього забезпечення. Форфетер бере на себе всі види ризиків. Переваги форфетингу для експортера: 1. поліпшує позиції експортера за ліквідністю, оскільки фірма негайно отримує готівку; 2. експортер звільняється від ризиків; 3. зменшуються довгострокові вимоги в балансі фірми, що призводить до зростання її кредитоспроможності; 4. зникає необхідність у контролі за погашенням кредиту і роботі з інкасації платежів; 5. форфетинг не впливає на ліміти експортера по овердрафту або на інший кредит, наданий банком. Недоліки: - висока вартість, ставка значно вища за звичайні ставки за кредитами, оскільки форфетер бере на себе всі ризики; - складний пошук для укспортера банку, що забажав би діяти як форфетер.; 7) зустрічна торгівля – це зовнішньоторговельні операції, приздійсненні яких у документах фіксуються тверді зобовязання експортерів та імпортерів здійснити повний або частковий збалансований обмін товарами; 8) банківський акцепт – полягає в тому, що експортер під час продажу товарів у кредит ставить перед імпортером вимогу оплачувати товари з допомогою акцепту тратт експортером, банку імпортера. Імпортер робить запит у свого банку про можливість надання йому акцептного кредиту. Після отримання згоди банку імпортер повідомляє експортера про свою згоду на запропоновану форму розрахунку за товари банківськими акцептами, й сторони укладають угоду. Іншими словами, акцепт банком тратти – це форма розрахунків експортерів та імпортерів. Експортер при реалізації товару у кредит прагне, щоб акцепт тратти був здійснений не покупцем, а великим банком. Тратту з акцептом такого банку легко перетворити у гроші шляхом обліку. Акцептні операції банків розширюють для експортерів можливості збуту товарів у кредит, а для імпортерів - полегшують їх оплату.; 9) позичка під продукцію.
64. Характеристика видів зустрічної торгівлі, умови їх використання.
Зустрічна торгівля – це зовнішньоторговельні операції, приздійсненні яких у документах фіксуються тверді зобовязання експортерів та імпортерів здійснити повний або частковий збалансований обмін товарами. Міжнародні зустрічні угоди поділяються на три види: 1) Товарообмінні й компенсаційні на безвалютній основі. 2) Компенсаційні на комерційній основі. 3) Компенсаційні на основі угод про виробниче співробітництво.Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі (продаж товарів одночасно звязується з покупкою іншого товару і розрахунки в іноземній валюті не проводяться): 1) угоди з одночасною поставкою: бартерні й прямі компенсаційні угоди; 2) угоди з довготривалим терміном поставки. Бартерні угоди – це операції по обміну узгодженої кількості одного товару на інший без використання грошових форм розрахунків. В такій угоді встановлюється кількість товарів, що взаємно постачатимуться, чи сума, на яку сторони зобовязуються поставити товар. Прямі компенсаційні угоди також передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість без розрахунків в грошовій формі. Але на відміну від бартерної угоди вони передбачають узгодження цін на взаємно доставлену продукцію. В даній угоді бере участь не 2 товари, а значно більше. Сторони напрівляють один одному 2 списки товарів: один – з переліком товарів, вказівкою їх цін і кількості, другий – з переліком запропонованих в компенсацію товарів. В процесі переговорів сторони розробляють 2 списки взаємодоставлених товарів і додають їх до компенсаційної угоди. Угоди з довготривалим терміном поставки – це угоди, які підписуються на безвілютній основі на рівні фірми. Такі угоди підписуються між великими компаніями з одного боку, і державними організаціями, міністерствами – з другої. Можуть підписуватись у виглчді загальних протоколів, що містять списки товарів, що будуть взаємно достовлятися.Компенсаційні угоди на комерційній основі (поставка здійснюється на протязі встановленого періоду на основі контракту купівлі-продажу): 1) короткочасні компенсаційні угоди; 2) зустрічні закупки: паралельні угоди, угоди “офсет”, трикутні угоди; 3) авансові закупки.Короткочасні компенсаційні угоди – містять зобовязання експортера закупити товар в імпортера, але на відміну від бартеру поставки оплачуються незалежно одна від одної.Паралельні угоди – це угоди, які оформляються трьома контрактами. Один – оформляється на експорт товарів, другий – на контрзакупку і її оплату, третій являється базовою угодою, яка взаємоповязує договори на експорт та імпорт. Обовязком угоди “офсет” є те, що зустрічні зобовязання юридично не оформляються, угода є джентельменською. Трикутні угоди – зустрічна поставка здійснюється не в адресу експортера, а організується в якусь третю країну, яка здійснює платіж на користь експортера. Авансові закупки – експортер одержує товари у фірми в обмін на її зобовязання закупити в майбутньому еквівалентний обєм товарів експортера.Компенсаційні угоди на основі угод про виробниче співробітництво (поставки обладнання будуть оплачуватись зустрічними поставками товарів, виготовлених за допомогою закупленого обладнання): 1) компенсаційні угоди зі зворотньою закупкою товарів; 2) угоди “розвиток-імпорт”; 3) операції на давальницьку сировину.Компенсаційні угоди зі зворотньою закупкою товарів (бай-бек) – передбачають поставку на умовах кредиту комплектного обладнання, будівництво промислових обєктів, надання інжинірингових послуг з оплатою надалі зустрічними поставками продукції, виготовленої на цих підприємствах. Угоди “розвиток-імпорт” – повязані з будівництвом підприємств оброблюваної промисловості або з поставкою комплектного обладнання для таких підприємств на основі довгострокового кредитування. Передбачається, що зустрічні поставки п-ції із побудовиних підприємств будуть покривати витрати іноземної фірми-постачальника обладнання. Угоди на давальницьку сировину – суть в тому, що одна країна, що володіє ресурсами, але не володіє достатніми виробничими потужностями для їх переробки, відправляє частину даної сировини для переробки в іншу країну і розраховується за це частиною виробленої продукції.
65. МІСЦЕ І РОЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У МІЖНАРОДНОМУ ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ
Міжнародні інвестиції - широке і ємке поняття, що охоплює процес руху і з'єднання матеріальних і фінансових ресурсів з метою | зростання і розвитку економіки. Міжнародні інвестиції - це форма руху міжнародного фінансового капіталу. Вільні міжнародні капітали спрямовуються в першу чергу в ті галузі і регіони миру, де їх з'єднання обіцяє найвищу віддачу.Таким чином, під міжнародними інвестиціями звичайно розуміються вкладення вільних в даний момент засобів, що залишилися після задоволення необхідних потреб учасників інвестиційного процесу, в іноземні цінні папери або інші майнові цінності з метою отримання доходу в майбутньому.Для задоволення своїх потреб держави і корпорації часто випускають короткострокові і довгострокові цінні папери (облігації, акції, векселя і т. п.). Приватні особи для задоволення своїх потреб користуються споживчими кредитами. Як відомо, держави і корпорації частіше споживають інвестиції, ніж поставляють їх, а приватні особи частіше поставляють, ніж споживають інвестиції.Учасники інвестиційного процесу можуть опинитися як на стороні споживання, так і на стороні пропозиції інвестицій. Величина інвестицій визначається залежно від переваг учасників інвестиційного процесу. Таким чином, учасники інвестиційного процесу відмовляються від споживання сьогодні, щоб направити ці засоби на забезпечення споживання в майбутньому.
66. Характеристика міжнародних інвестиційних товарів
У економічному сенсі міжнародні інвестиції є купівлею-продажом товарів особливої властивості - міжнародних інвестиційних товарів. Особливості міжнародних інвестиційних товарів полягають в тій ролі і місці, які вони займають в структурі товарних ринків. Міжнародні інвестиційні товари приносять дохід, який можна використовувати в майбутньому для задоволення будь-яких потреб або відкласти їх задоволення ще на деякий термін.Міжнародний інвестиційний товар характеризується масовим характером, ліквідністю, вільним зверненням. Міжнародні інвестиційні товари відносяться до групи так званих біржових товарів 8. Ця група товарів відповідає потребам інвестора - вільному переливу капіталів від одного виду товарів до іншого, швидкому вивільненню грошових ресурсів. Отже, ці товари повинні бути ліквідними, тобто обмінюватися на гроші. На такі товари повинен зберігатися стійкий підвищений попит. Для інвестора, як вже було сказано вище, інвестиційний процес тільки тоді має сенс, коли він приносить дохід.
67. Міжнародні інвестиції у реальні активи і цінні папери
Міжнародні інвестиції в реальні активи є вкладенням ресурсів, пов'язаних з придбанням вимог до активів у вигляді майнових цінностей з метою отримання прибутку (доходу). Інвестиції в реальні активи промислових підприємств означають створення виробничих потужностей, придбання устаткування і технології, сировини і матеріалів, найму робочої сили, організацію виробничого процесу. Джерелом таких інвестицій можуть виступати як власні засоби організаторів виробництва (акціонерів, власників, пайовиків), так і позикові засоби (кредити банків, позики).
Вкладення засобів в цінні папери називаються фінансовими інвестиціями. На практиці це виражається з купівлі-продажу цінних паперів. Під цінними паперами ми розумітимемо інвестиційні інструменти, підтверджуючі боргові зобов'язання або пайову участь в капіталі на правах власника, законне право продати або купити певну частку участі . Отже, цінні папери підтверджують права на деяку цінність. При передачі цінного паперу всі засвідчені нею права в сукупності переходять новому власнику. У цьому виявляється подвійна природа цінних паперів, оскільки можна говорити про права на цінний папір і правах, що виникають унаслідок володіння цінним папером. Право на цінний папір - це право власності або інше речове право, а право, витікаюче з володіння цінним папером. - це частіше право зобов'язальне. Але воно може бути також речовим правом, правом членства в корпорації чи ж бути правомочністю на здійснення дій, що зачіпають чужу правову сферу. Між правами на цінний папір і правами, витікаючими з володіння цінним папером, існує тісний і нерозривний зв'язок. Для того, щоб здійснити права, втілені в цінному папері, необхідно використовувати сам цінний папір.Використання особливостей механізму акцій дозволяє привертати крупні міжнародні інвестиційні засоби від самих різних інвесторів. Причому даний механізм залучення цих засобів дозволяє використовувати їх на вигіднішій і довгостроковій основі.Позиції міжнародних інвестицій облігація є формальним юридичним свідоцтвом кредиту і посвідченням відношення позики між кредитором і боржником. Таким чином, облігація не підтверджує права на долю участі в дійсному капіталі, а лише юридично забезпечує позику.На користь того, що облігація є кредитним свідоцтвом, говорить і те, що це терміновий документ і виплата відсотків по ньому фіксована на відміну від акції. Сам правовий статус припускає такі ж зобов'язання її емітента, які дає кредитору позичальник: терміновість, обов'язковість, безумовність повернення, гарантію певної прибутковості, пріоритетність повернення при ліквідації фірми.
68. Причини глобалізації інвестиційного процесу і дерегулювання фінансових ринків
В умовах глобалізації світової економіки конкурентне середовище розширюється, набуває міжнародного характеру. І щоб вижити (а тим більше ефективно функціонувати) в цих умовах міжнародні корпорації розробляють стратегію функціонування. Вона значною мірою залежить від цілей, що ставить перед собою корпорація.Цілі можуть бути різними. Важливо певним чином згрупувати (класифікувати) їх за визначеними критеріями. Глобалізація - посилення взаємозалежності національних економік, переплетіння соціально-економічних процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності. Рушійні фактори глобалізації• Подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети.• Природно-кліматичні і економічно-географічні відмінності, що зумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв'язків між ними.• Досягнення транспорту і комунікацій.
• Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.• Прискорення темпів технологічних нововведень і виведення винаходів на ринок.• Кооперація зусиль багатьох держав в екологічній сфері.б) Гальмуючі фактори глобалізації• Відмінності соціально-економічних систем.• Втручання держав в економіку і політика протекціонизму.• Коливання обмінних валютних курсів.• Традиційні конфлікти.• Ідеологічні розбіжності.• Релігійні обмеження.в) Ключові фактори глобалізації• Інтернаціоналізація.• Етика.• Підприємництво.• Ділові комунікації.Головні причини розвитку міжнародного бізнесу:1. доступ до нових ринків робочої сили (ціна, кваліфікація)2. вихід до родовищ корисних копалин і джерел сировини.3. прагнення нових ринків збуту. Сім основних стадій еволюції багатонаціональних корпорацій (форм міжнародного бізнесу):1. Експорт (імпорт) 2. Лізингові угоди3. Локальне складування і продаж4. Локальне складання і продаж5. Спільні підприємства6. Прямі іноземні інвестиції7. Міжнародні контракти на будівництво, управління і ін