Ікуються результати аналізу газового конфлікту, що розгорнувся між Україною та Росією на початку 2009 року та його впливу на стан енергетичної безпеки Євросоюзу
| Вид материала | Документы |
СодержаниеОсновними завданнями Інституту є Пріоритетні тематичні напрямки наукових досліджень Інституту |
- Загальна інформаційно-аналітична довідка про стан та перспективи співробітництва між, 330.68kb.
- Тов «Нафтогазбудінформатика» Стислий переказ роботи, 234.68kb.
- Інформація про виконання Порядку денного асоціації Україна – єс за 10 місяців 2011, 636.13kb.
- План дій Україна єс у сфері юстиції, свободи та безпеки, 176.64kb.
- Державна авіаційна адміністрація управління незалежного розслідування авіаційних подій, 798.28kb.
- Реферат на тему: Стан кредитних відносин між банками І підприємствами, 46.48kb.
- План дій європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ погоджено на IV засіданні, 116.16kb.
- Роман Сербин «велика вітчизняна війна», 354.16kb.
- Ня виробничою діяльністю підприємства дозволяє своєчасно виявити І розпізнати стан, 169.18kb.
- Висоцький О. Ю. Легітимаційна політика сучасної України в контексті українсько-польських, 118.63kb.
Енергетична і зовнішня політика після газової кризи: за матеріалами берлінської дискусії українських та німецьких експертів. За ініціативи Регіонального представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі, в Берліні з 2-го по 5-те березня 2009 року відбулася низка дискусійних зустрічей провідних українських експертів в галузі енергетичної безпеки та зовнішньої політики з депутатами Бундестагу, Міністерства закордонних справ ФРН, співробітниками провідних наукових та аналітичних центрів Німеччини. З українського боку делегацію представляли Надзвичайний та Повноважний Посол України, директор Інституту сталого розвитку Щербак Юрій Миколайович; редактор економічного відділу газети «Дзеркало тижня» Єрьоменко Алла Іванівна; директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної Академії України при МЗС України, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Перепелиця Григорій Миколайович; експерт з енергетичних питань Центру «НОМОС» Гончар Михайло Михайлович; представник офісу Регіонального представництва Фонду Фрідріха Еберта Михальнюк Тарас. Першою і найбільш ґрунтовною виявилась дискусія з німецькими науковцями в Фонді науки і політики. Її предметом став газовий конфлікт між Російською Федерацією і Україною, а також його вплив на українсько-німецькі стосунки і процес інтеграції України в Європу. Німецькі експерти констатували, що серед німецького політикуму немає чіткого уявлення про те, яке місце Україна має посідати в Європі, а відтак і в системі зовнішньополітичних інтересів ФРН. В цілому, формування політичної думки в Німеччині щодо ідентифікації місця України в системі міжнародних відносин зазнало певних змін. Умовно його можна було б поділити на два етапи. На першому етапі Україна сприймалась як частина Росії. В подальшому пострадянський простір вже сприймався не тільки як Росія, але й ще деякі країни. Значна зміна поглядів на місце України у світі в німецькій політичній думці відбулась після помаранчевої революції. Україна в ті часи сприймалась німцями як перспективний європейський проект. Проте, цей велетенський міжнародний ресурс так і не був реалізований Україною. Тепер Україна сприймається в німецькому середовищі як проблемна країна. Перспективним напрямком розвитку України, на думку німецьких науковців, була інтеграція України в європейський економічний простір. Плідною була також дискусія в Німецькому товаристві східноєвропейських студій. Темою обговорення стали «Уроки газового конфлікту для стабільності і безпеки в Європі». Експертами було відзначено, що газовий конфлікт є значним викликом безпеці як України, так і Німеччини. Суспільна думка в Німеччині протягом газового конфлікту постійно змінювалась, проте залишається досить великий скептицизм щодо України. Впливові сили в Німеччині мають значні економічні інтереси в Росії. Але в результаті газової війни вони зазнали поразки. Росія продемонструвала німецькому суспільству, що вона не може бути надійним партнером. Хоча вона дуже добре підготувалась до інформаційної кампанії, яку було розгорнуто напередодні газового конфлікту. Після газового конфлікту в суспільній думці Німеччини панує скептицизм як стосовно Росії, так і стосовно України. Причини цього скептицизму криються в непрозорості відносин між Україною та Росією в газовому секторі. Зараз домінує уявлення про те, що Європейському Союзу потрібно працювати як з Росією, так і з Україною. ЄС не хотів втягуватись в цей газовий конфлікт і не хоче, щоб Україна та Росія шантажували його. Україна має вести наступальну політику в міжнародному інформаційному просторі і роз’яснювати свою позицію. Щодо співпраці між Україною і Німеччиною в газовій сфері експерти дійшли висновку: для стабільного постачання енергоресурсів в Європу українська газотранспортна система має бути модернізованою, а Україна має звільнитись від енергетичної залежності від Росії. Цікавою виявилась також зустріч з провідними німецькими експертами в штаб-квартирі Фонду Фрідріха Еберта. В процесі дискусії було зазначено, що газовий конфлікт віддзеркалює глобальні зміни у використанні енергоресурсів. Зростання ціни на енергоресурси робить всіх залежними від нафти і газу. Німеччини це стосується особливо, тому як свого часу уряд відмовився від використання атомної енергії і переорієнтувався на великі обсяги споживання газу. Орієнтація на газ як на основний енергоресурс, поставила Німеччину в асиметричну залежність від зовнішніх постачальників. Які шляхи виходу з цієї залежності? На жаль, в короткотерміновій перспективі Німеччина не зможе інвестувати великі кошти в альтернативні енергоресурси. Головне на цьому етапі забезпечити незалежність і надійність постачання енергоресурсів. Ефективним видається також зменшення споживання газу. Хоча газ є важливою сировиною для хімічної промисловості. В енергетиці потрібно замінювати газ споживанням вугілля та інших видів енергоресурсів. Небхідно також підвищувати прозорість газового ринку. Перспективними видається диверсифікація джерел енергосировини, а також шляхів їх транспортування. Проте далекотермінова перспектива - в стратегії відновлювальних ресурсів. На цьому напрямку енергетичної політики потрібна кооперація в галузі розробки нових технологій. Потрібно реструктуризувати потоки капіталів у світі й спрямувати їх в інвестування нових технологій. Надзвичайно плідною виявилась дискусія українських експертів з депутатами Бундестагу. За підсумками цієї дискусії її учасники дійшли висновку що Німеччина більше всього споживає як і виробляє енергоресурсів. Більшість газу споживає промисловість. Приватний сектор також витрачає великі обсяги газу. В 50-і роки Німеччина забезпечувала свою енергетичну безпеку за рахунок вугілля. В 70-і вона стала імпортувати все більше газу не тільки для виробництва електроенергії, але й для приватного сектору. В 2018 році Німеччина має повністю припинити видобування кам'яного вугілля. Власних родовищ газу вона майже немає. Понад 80% газу Німеччина імпортує. Серед найбільших експортерів газу для Німеччина на 1-му місці Росія, на 2-му – Норвегія. Енергетична концепція Німеччини та ЄС спрямована на досягнення трьох цілей: - енергобезпека; - екологія; - дешевість енергоресурсів. На першому місці – енергоефективність. Основні заходи енергоефективності мають бути сконцентровані в транспорті, опаленні будівель та модернізації електростанцій. Необхідно об'єднати всі заходи, щоб збільшити энергоэфективность в 2 рази до 2020р. На досягнення цих завдань в Німеччині працює Німецьке енергетическое агентство. Друга частина энергостратегії спрямована на поновлювані енергоресурси. Використання біогазу поряд з природним газом. Німеччина збільшила частку поновлюваної енергії від 3 до 5 %. Пріоритет за вітровою енергетикою, частку якої планується збільшити в енергетичному балансі Німеччина до 30%. Біомаса теж має зростаючу роль. Третя частина стратегії полягає в забезпеченні доступності енергії для споживачів. Історія Німеччини показує, що зростання виробництва, збільшення енергоспоживання й энергозалежності зблизило Німеччину з СРСР і привело до Другої світовій війні. Останнім часом зростає ціна на вугілля. З нафтою складніше. Більшість нафти у політично ненадійних країнах. Складність в забезпеченні газом полягає в тому, що його постачання здійснюється трубопроводами. Альтернативні Росії газові країни, є теж політично складними. Зкраплений газ буде відігравати додаткову роль для Німеччини в майбутньому. Серед політичних партій Німеччини немає консолідованоі позиції щодо майбутньої енергетичної стратегії країни. Так, ХДС і ліберальна партія виступають проти відмови від ядерної енергії. Партія зелених - проти використання ядерної енергії. Вони сподіваються на поновлювані ресурси. Соціал-демократична партія сьогодні не має постійної і чіткої позиції щодо майбутнього енергетичної безпеки. ФРН сьогодні впроваджує комбіновані способи вироблення електроенергії та розробляє нові технології, які виключають викиди вуглецю на вугільних електростанціях. В зовншній політиці Німеччина намагається зберегти баланс між ЄС і Росією. Запорукою цього, як зазначають німецькі парламентарії, є 30 – річний досвід надійних поставок газу з Росії, враховуючи те, що Росію цікавить в німецько-російських відносинах, окрім геополітичних аспектів, інвестиції й технології. Досить продуктивною і достатньо дискусійною виявилась зустріч з експертами Німецької ради із зовнішніх відносин. Висловлюючи погляди на майбутнє європейської безпеки експерти цієї аналітичної їнституції зазначили, що Німеччина ідентифікує себе як країна яка вмонтована в контекст європейської геополітики. Німеччина не уявляє євопейську безпеку без Росії. Така позиція була сформована ще 90- х роках. Потрібно розуміти, що Росія не буде демократичною. Проте, на думку німецьких експертів, за рахунок Заходу проблеми своєї безпеки Україна вирішити не може. Росія не може ввійти в НАТО і ЄС, але хоче ввійти в систему загальноєвропейської безпеки. Німеччина свого часу теж була проти включення Прибалтики в НАТО. Із третім розширенням Алянсу у Німеччині чітко означились економічні інтереси повязані з Росією, які супроводжують її політичні інтереси. Тим більше, що західна еліта думає про пострадянський простір через Москву. Ми тільки почали це розуміти. Як видається німецьким експертам НАТО тепер стало більшою організацією, чим воно може бути. У членів НАТО різне розуміння ролі Альнсу. Для Німеччини участь в натівській місії в Афганістані була компенсацією за неучасть в Іраку. Політика США особливо не зміниться стосовно Європи. Німецька еліта дуже мало думає про Україну. Вона думає про Україну тільки через Москву. Звичайно, що Україна дуже важлива з погляду енергетики. Але для німецької еліти незрозуміло, що в Україні відбувається. Її турбує, насамперед, газова криза й нестабільність політичної ситуації в Україні, яка може спричинити банкрутство цілої держави й повне руйнування фінансової системи. Така обстановка є й в інших державах. Але що небезпечно в Україні, так це дисфункциональность державних структур. Для того, щоб справлятися з фінансовою кризою є міжнародні інструменти, такі як МВФ. Проте, досить важко уявити, що Україна може дотриматись умов Міжнардного валютного фонду. Той політичний діяч, що піде на виконання вимог МВФ буде непопулярний в Україні. У відношенні з Україною Німеччина говорить про неприємні новини. Є деякі члени НАТО які погоджуються з побажаннями України. Поте того тиску, який робили США на членів НАТО щодо підтримки України не буде. Оскільки План щодо членства в НАТО дається тільки кандидатам. Німеччина на Бухарестському саміті НАТО вказувала, що є ще ряд внутрішніх проблем в Україні. Питання про членство в НАТО є спірним питанням у самій Україні. Російський вектор грає дуже важливу роль, що не може не враховуватись в зовнішній політиці Німеччини. На думку німецьких експертів, політиків і дипломатів, політика НАТО щодо його розширення має враховувати 2 ключових чинника: - концентроване бажання країни стати членом НАТО; - долучення до членства в НАТО повинне сприяти зміцненню європейської безпеки. Саме виходячи з цих двох чинників Німеччина не може приймати непродумане рішення. Потрібно збалансувати ці протилежні фактори. І тому членство України й Грузії в НАТО не стоїть на порядку денному німецької зовнішньої політики. Для Німеччини Україна залишалася б важливою країною, якби не дестабілізація внутрішньої обстановки в країні. * * * Очевидно, що досвід в забезпеченні енергетичної безпеки Німеччини може бути повчальним і для України. Взагалі проведення подібних українсько-німецьких дискуцій сприяє зясуванню позицій України та Німеччини, усвідомленню спільних проблем, а також знаходженню оптимальних шляхів їх вирішення. Задня обкладинка  Інститут зовнішньої політики є відомчою структурою яка створена на базі Дипломатичної академії при МЗС України. Інститут заснований у 2006 році з метою проведення наукових досліджень в галузі міжнародних відносин, зовнішньої політики та міжнародної безпеки в інтересах Міністерства закордонних справ України. Інститут здійснює свою діяльність за науково-дослідницькими та видавничо-інформаційними напрямками. Основними завданнями Інституту є: комплексне дослідження зовнішньої політики України й іноземних держав, прикладних проблем міжнародних відносин та міжнародної безпеки; розробка концептуальних засад зовнішньої політики України, підготовка практичних рекомендацій та прогнозів щодо розв’язання актуальних проблем сучасних міжнародних відносин та зовнішньої політики України, сприяння її відкритості та передбачуваності; участь в реалізації міжнародних наукових та освітніх програм в галузі зовнішньої політики, міжнародних відносин і міжнародної безпеки. Інститут відповідно до чинного законодавства має штат адміністративно-управлінського та наукового персоналу на контрактній та договірній основі, залучає до проведення наукових досліджень висококваліфікованих фахівців та експертів з установ та організацій України, іноземних держав та міжнародних організацій. Пріоритетні тематичні напрямки наукових досліджень Інституту: - зовнішня політика України: пріоритетні напрямки, стратегії та засоби реалізації; - загальні проблеми міжнародних відносин; - геополітичні проблеми в сучасних міжнародних відносинах та геостратегія України; - проблеми регіональної та глобальної безпеки Основні форми та напрямки діяльності Інституту:
Наша адреса: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська 2 1 P0 — базова ціна в розмірі 450 доларів США за 1000 кубометрів газу; G0— параметр, який чисельно дорівнює середньоарифметичному значенню цін на газойль 0,1 у доларах США за метротонну за опорний період 9 місяців із квітня по грудень; G — параметр, який чисельно дорівнює середньоарифметичному значенню щомісячних цін на газойль 0,1 у доларах США за метротонну за 9 місяців; M0 — параметр, який чисельно дорівнює середньоарифметичному значенню цін на мазут із вмістом сірки 1% у доларах США за метротонну за опорний; k — коефіцієнт, що дорівнює у 2009 році 0,8, а з 2010 року дорівнює 1. 2 Ульріх Шпек. Євросоюз різні уроки з газової кризи. // Радіо Свобода. 10.02.2009 3 Там же. 4 The Wall Street Journal: Зимняя газовая война. Сегодня, 8 января 2009. 5 Путін готовий спалити всі договори з Україною. TCH.ua Москва, 14 січня, 17:27. 7 Борис Кушнірук . Як подолати «путінський блеф». [10.01.2009 11:58] . 8 The Wall Street Journal: Зимняя газовая война. Сегодня, 8 января 2009. 9 Газовую войну начали из-за "РосУкрЭнерго"? Сегодня.ua. Четверг, 08 Января, 2009 11:03. 10 Financial Times: Последний сезон театра алчности и власти // Кореспондент, - 6 января. – 2009. 11 Борис Кушнірук . Як подолати «путінський блеф». [10.01.2009 11:58] . 12 Алла Єрьоменко. Про політичний газ і газову політику. //Дзеркало тижня. - 2008. -№ 25 (704). 5 — 11 липня 13 Портніков Віталій. Почему Медведєв? – К.:»Самлит-Книга», 2008. – С.39-40 14 Юрьев Михаил. Естественным для русских вариантом государственного устройства является смесь идеакратии и имперского патернализма // Российское государство: вчера, сегодня, завтра. - С. 176-177. 15 Там же. – С. 174-175. 16 Газова війна: хто перемагає і що далі? або Про що мовчить Газпром. 08.01.2009 16:15 Анна Ященко, Ксеня Лесів. УНІАН (www.unian.net). 17 Храбрий Олег. Синдром незаменимости.// Эксперт, - 2007. - № 20. – С.58. 18 The Wall Street Journal: Зимняя газовая война. Сегодня, 8 января 2009.. 19 Мар’яна Драч. Енергетичні проекти Росії як продовження зовнішньої політики. / Радіо Свобода, 11.02.2009 20 СМИ: Европарламент оставит "Газпром" у границы Украины. 23 апреля 2009 | 08:35. / ti.ua/economy/2009/04/23/597953.html |