Робоча навчальна програма з дисципліни „Міжнародна економічна діяльність України" для підготовки фахівців окр „Магістр" із спеціальності 050206 "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності"

Вид материалаДокументы

Содержание


Основи періодизації міжнародної економічної діяльності України Докиївський період торгівлі Торгова модель Київської Русі
Основні терміни та поняття
Практичні цілі міжнародного співробітництва в контексті системного аналізу Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації:
Сучасна національна геоекономічна модель: складові елементи та функціональні риси Геоекономічна політика України в міжнародному
Регіональна інтеграція як фактор нових реалій міжнародної економічної діяльності України
Основні терміни та поняття
Тема 6. Європейський вектор зовнішньоекономічної діяльності: резерви співробітництва як фактор перспективної інтеграційної модел
Перелік питань, висвітлених у лекції
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Основи періодизації міжнародної економічної діяльності України

  • Докиївський період торгівлі

  • Торгова модель Київської Русі

  • Зовнішні зв’язки колоніального періоду

  • Радянський період розвитку національної спеціалізації та міжнародної торгівлі

  • Початок нової історії


    Анотований зміст лекції


    Критерієм геоекономічної моделі є досягнення такого стану участі держави в міжнародних, регіональних та субрегіональних економічних організаціях і проектах співробітництва, який би забезпечував достатні обсяги зовнішніх ринків, доступ до нових технологій та наповнення споживчого ринку, динамізм господарського розвитку.

    Важливою рисою сучасного розвитку системи міжнародних економічних зв’язків України є така системна трансформація, яка пов’язана з переходом від адміністративно-командної до ринкової системи господарства та з формуванням оновленої географічної структури кооперації. Метою цього процесу є підвищення ефективності економіки, надання їй рис більшої відкритості, здатності використовувати конкуренцію, цінові сигнали як стимули саморозвитку.

    Історія та сучасні умови розвитку України підтверджує тезу про можливість і необхідність якомога ширшого використання зовнішньоекономічних зв’язків, потенціалу міжнародного підприємництва, надзвичайно вигідного територіально-стратегічного розташування. Україна, перебуваючи на перехресті важливих торговельних шляхів сучасної цивілізації, є ключовим транзитним вузлом зв’язку між країнами Центральної, Західної Європи і Росією, Сходом взагалі, а також Центральною, Північною Європою і Туреччиною, Іраном, загалом регіонами Перської затоки і Близького Сходу.

    Наприкінці існування планової радянської системи українська економіка повністю перетворилася на складову єдиного союзного господарського комплексу. Вона не тільки акумулювала вади більш широкого господарського утворення, а й містила в собі додаткові ознаки диспропорційності. Наприклад, хибна парадигма щодо примату розвитку засобів виробництва, яка призводила до руйнівних наслідків усюди, де вона застосовувалася, на українському ґрунті набула особливо гіпертрофованого вигляду. Україна, розвиваючи союзну та міжнародну, в межах усього Східного блоку держав, металургійну та паливно-сировинну спеціалізацію, перетворилася на ливарно-кочегарний цех великого регіону світу.

    Відтак традиційним вивезенням з території України стала продукція енерго-, сировинно-, працемістких товарів з низьким ступенем обробки, виробництво яких потребує великого навантаження на навколишнє середовище та консервує технологічну відсталість. Натомість на предмети ввезення, причому інколи критичного, перетворилися високі технології, промислове технологічне обладнання, численні товари споживчого повсякденного попиту.

    Подібна спеціалізація неминуче означала поступову деградацію всіх сфер соціально-економічного буття. Це виявилося в падінні частки України у валовому суспільному продукті СРСР, яке навіть прискорилося в останні роки існування Союзу. Негативним фактором стала штучна концентрація на території України допоміжних та матеріаловитратних виробництв з поступовою технологічною дегра­дацією її економіки.


    Основні терміни та поняття


    Етнос — вид стійкого угруповання людей, який виникає історично на певній культурній, мовній базі та може бути представлений племенем, народністю, нацією.

    Генезис — зародження та початковий розвиток, що ведуть до появи певного явища, феномена.


    Тема 5. Специфіка процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі

    (2 години)


    Перелік питань, висвітлених у лекції:
    1. Практичні цілі міжнародного співробітництва в контексті системного аналізу

    2. Сутність та особливості процесів інтернаціоналізації: українська специфіка

    3. Сучасна національна геоекономічна модель: складові елементи та функціональні риси

    4. Геоекономічна політика України в міжнародному контексті

    5. Економічна інтеграція

    6. Глобалізація та регіоналізація - форми соціально-економічної інтернаціоналізації

    7. Регіональна інтеграція як фактор нових реалій міжнародної економічної діяльності України

    8. Прикордонне співробітництво в Україні


    Анотований зміст лекції


    Щодо сучасного етапу розвитку людства взагалі, то він характеризується передусім прогресуючою тенденцією інтернаціоналізації господарського життя. Ця тенденція проявилася вже в перші десятиліття після Другої світової війни. Її все більш широкому розгортанню сприяли як регіональні інтеграційні зусилля, так і прагнення провідних ринкових держав світу до всебічної лібералізації усієї системи міжнародної торгівлі, розширення ринків збуту та підвищення ефективності економік завдяки розширенню співробітництва, поглибленню спеціалізації виробництва.

    У результаті процес інтернаціоналізації господарського життя у світі на зламі тисячоліть поступово набув нових якісних ознак. Тепер міжнародне економічне співробіт­ництво, яке все більшою мірою являє собою фронтальну економічну інтеграцію, перетворилося на принциповий фактор розвитку окремих економік. При цьому останні інколи навіть втрачають деякі ознаки своєї відособленості, перетворюючись на невід’ємні елементи широких міжнародних ринкових систем.

    Одностороння залежність України від окремих видів імпортних поставок (переважно енергоносіїв) відчутно обмежувала можливості геополітичного маневру, а також розв’язання військових, внутрішніх соціально-економічних проблем. І, навпаки, обмеженість ресурсного потенціалу, а також падіння виробництва, нестабільність грошово-валютного ринку протягом 90-х років були не найкращими передумовами розширення експорту, протидії імпортній експансії з-за кордону. Значні збитки спричинило і послаблення контролю за зовнішньоекономічним обміном в Україні на початку 90-х років, непослідовність та переобтяженість законодавчо-нормативного регулювання. Багато в
    чому ці та інші негативні явища були пов’язані з відсутністю чіткої науково обґрунтованої концепції урядових дій щодо міжнародної торгівлі.


    Основні терміни та поняття


    Спеціальний режим (згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність») — режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами з участю України. На практиці це означає можливість використання таких пільг та преференцій у співробітництві з іншими країнами, які не підпадатимуть під дію РНС.

    Національний режим — режим економічних відносин між державами, за якого певна держава надає іноземним фізичним і юридичним особам не менш сприятливий режим економічної діяльності, ніж такий режим, який нею встановлено для своїх юридичних і фізичних осіб.

    Економічна взаємозалежність — ситуація, за якої країни здатні забезпечувати найвищі темпи розвитку, а також здійснювати ефективне товарне та фінансове балансування на макрорівні в умовах національної спеціалізації та кооперування виробництва, достатньо ліберального режиму руху капіталів, інших форм міжнародної економічної взаємодії. Виникають такі нові реалії міжнародного життя, за яких посилення інтеграційних процесів та, відповідно, економічної взаємозалежності (наприклад, на регіональному рівні), є гарантом національної безпеки та можливості проведення незалежної зовнішньої політики.

    Модель міжнародної економічної діяльності — теоретичне узагальнення, яке поєднує різні форми міжнародного бізнесу та національного регулювання співробітництва відповідно до певних принципів та уявлень про ефективність такого синтезу підприємницької активності, інститутів та інструментів кон’юнктуроутворення тощо як єдиної системної цілісності.

    Автаркія — економічне самозабезпечення, самодостатність; стосовно національного господарства означає замкненість, ізоляцію від процесів міжнародної кооперації та поділу праці.


    Тема 6. Європейський вектор зовнішньоекономічної діяльності: резерви співробітництва як фактор перспективної інтеграційної моделі

    (2 години)


    Перелік питань, висвітлених у лекції: