Методика проведення аудиту фінансової звітності форми №1 „Баланс 90 > Заключні процедури та рекомендації в результаті проведення аудиту 101 Висновки 104
| Вид материала | Документы |
Содержание2.4. Міжнародна практика складання та подання балансу |
- Методичні рекомендації з планування обов’язкового аудиту фінансової звітності розрахунок, 99.99kb.
- Методика проведення аудиту план методика проведення аудиту 1, Порядок проведення аудиторської, 104.32kb.
- Усач Б. Ф. Аудит: Навч посіб. К.: Знання-Прес, 2002, 2193.92kb.
- Другий етап кваліфікаційного іспиту для одержання сертифіката аудитора банків, 763.34kb.
- Методика проведення аудиту господарсько-фінансової діяльності підприємств І організацій, 484.56kb.
- План вступ Операційний аудит Аудит на дотримання нормативних вимог Аудит фінансової, 185.07kb.
- Методика проведення аудиту операцій з товарними запасами Висновки Список використаної, 172.62kb.
- Звіт про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника, 43.92kb.
- План вступ Частина I. Сутність фінансового аудиту Частина II. Організація проведення, 445.13kb.
- План вступ Частина I. Сутність фінансового аудиту Частина II. Організація проведення, 459.95kb.
2.4. Міжнародна практика складання та подання балансу
Основним документом фінансової звітності у всіх країнах є бухгалтерський баланс підприємства, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів [39, c. 42].
Не дивлячись на відмінності у назві та побудові балансу (в США - балансовий звіт, в Росії — бухгалтерський баланс; іноді його ще називають звітом про фінансовий стан), в його основу будь-якої країни покладено основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв'язок між активами, пасивами (зобов'язаннями) та власним капіталом:
Актив = Капітал + Зобов'язання
Джерелом даних для складання балансового звіту є Головна книга. В країнах, де немає законодавче закріпленої форми балансу, структура рубрик звіту про майновий стан відповідає специфіці конкретного підприємства і встановлюється відповідно до принципу повного розкриття господарської інформації, особливо це характерно для країн англо-американської системи обліку. Зупинимося на характеристиці структури балансу детальніше.
Однією з відмінностей побудови бухгалтерського балансу у зарубіжних країнах є форма розташування активу та пасиву - вертикальна чи горизонтальна – та групування статей. Порядок розміщення статей в балансі може значно варіюватись. Так, в горизонтальній формі - актив ліворуч, пасив праворуч - баланс подається в Бельгії, Італії, Німеччині, Португалії, Росії, США, Україні, Франції тощо. У Великобританії було прийнято зворотне розміщення, а в останній час статті балансу записуються одна за одною. В Нідерландах законодавче закріплені дві форми балансу, які можуть використовуватись - або вертикальна, або горизонтальна.
Італійськими підприємствами баланс надається у звичайній горизонтальній формі - ліворуч "актив", праворуч - "пасив". Принцип групування статей - за їх економічним змістом, як і в Німеччині. В кінці балансу вказують всі позабалансові зобов'язання компанії - гарантії видані і отримані, доручення, договірні зобов'язання по майбутніх купівлях і продажах, майбутні виплати по лізингу тощо. Безумовно, це досить суттєва інформація, вона дає зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності можливість отримати більш реальне уявлення про фінансовий стан компанії і оцінити ризики, які можуть виникнути в майбутньому.
В Швейцарії взагалі не встановлена обов'язкова форма балансу, він може бути представлений в горизонтальній або вертикальній формі. Порядок класифікації не має значення: оборотні засоби і кредиторську заборгованість (до одного року) можна відображати до або після основних засобів і капіталу. Однак законом встановлена мінімально необхідна структура балансу. Так, відповідно до Кодексу зобов'язань, він повинен містити обов'язково чотири розділи: оборотні засоби, основні засоби, кредиторську заборгованість та капітал.
Принцип групування статей в балансі в різних країнах також неоднорідний. Так, в Італії і Німеччині статті групуються за економічним змістом. В деяких країнах групування здійснюється за ступенем ліквідності. Наприклад, у Франції, Росії, Україні, Молдові, Німеччині та інших країнах, які використовують МСБО в якості національних стандартів, статті розташовуються в порядку збільшення ліквідності, в країнах англо-американської системи обліку, Естонії - в порядку її зменшення. Так, відповідно до вимог США основні компоненти балансового звіту групуються та викладаються в такому порядку:
активи - в порядку зменшення їх ліквідності;
зобов'язання - в порядку строків їх погашення. Чим ближче строк, тим раніше повинно бути показано зобов'язання;
власний капітал - в порядку його постійності, тобто першими показуються його різновиди, що найменшою мірою піддаються змінам.
У Великобританії "Закон про компанії" 1985 р. передбачає використання обох форм побудови балансу.
Відповідно до МСБО 1 "Подання фінансових звітів" кожному підприємству, базуючись на характері своєї діяльності, слід самостійно вирішувати: подавати чи не подавати поточні та непоточні активи й поточні та не поточні зобов'язання у вигляді окремої класифікації в балансі. Якщо підприємство вирішить не робити цієї класифікації, слід подавати всі активи та зобов'язання в порядку їх ліквідності [34, c. 89].
В Португалії кожний рядок балансу відповідає двох- або трьохзначному номеру рахунку бухгалтерського обліку. Узагальнення наведених даних (комбінування рахунків) можливе тільки при складанні звітності малих підприємств. Цифрові дані в балансі надаються у вигляді трьох колонок: первісна вартість активів, нарахована амортизація, залишкова вартість.
Як свідчать дослідження в більшості випадків ті країни, які мають єдиний загальноприйнятий план рахунків, мають, відповідно, і регламентовану форму балансу. Ті ж країни, де підприємства розробляють власний план рахунків, форма балансу представлена у довільній формі, і законодавство лише регламентує мінімальний набір інформації, яка повинна бути відображена у балансовому звіті.
Адресна частина балансу у всіх країнах повинна містити назву компанії, її юридичний статус та дату складання. Підкреслимо, що дата складання звітності може бути будь-якою. Єдина вимога - постійність вибраної дати. В більшості країн це останній день звітного періоду.
Відповідно до МСБО не можна згортати активи та зобов'язання (крім випадків коли є на те законне право) та об'єднувати вагомі статті з іншими статтями.
МСБО 1 "Подання фінансових звітів" (п. 66) зазначено, що основна частина балансу як мінімум повинна включати рядки, які відображають такі суми: основні засоби; нематеріальні активи; фінансові активи; інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі; грошові кошти та їх еквіваленти; запаси; торговельна та інша дебіторська заборгованість; торговельна та інша кредиторська заборгованість; податкові зобов'язання та активи згідно з вимогами МСБО 12 "Податки на прибуток"; забезпечення; непоточні зобов'язання, на які нараховуються відсотки; частка меншості; акціонерний капітал; випущений капітал та резерви.
Наведені рядки є широкими за своїм характером і згідно зі стандартом не повинні обмежуватися статтями, які підпадають під сферу застосування інших стандартів. Наприклад, рядок "Нематеріальні активи" включає гудвіл і активи, що виникають від витрат на розробки.
Додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки додаються у балансі, якщо цього вимагає будь-який інший МСБО або якщо їх відображення необхідне для правдивого показу фінансового стану підприємства.
Судження щодо того, чи подавати окремо додаткові статті, ґрунтується на оцінці:
характеру і ліквідності активів та їх суттєвості, що, як правило, веде до окремого подання гудвілу та активів, що виникають від витрат на розробки монетарних і немонетарних активів, а також поточних активів;
їх функції у межах підприємства, що веде, наприклад, до окремого подання операційних та фінансових активів, запасів, дебіторської заборгованості, а також монетарних активів та їх еквівалентів;
сум, характеру та строків зобов'язань, що веде, наприклад, до окремого подання зобов'язань, на які нараховуються відсотки, а також забезпечень, поділених на поточні та непоточні (в разі доречності).
Стандарт вимагає, щоб підприємства розкривали в балансі (або у примітках до нього) подальшу підкласифікацію поданих рядків. Кожну статтю (якщо це доречно) слід поділяти на підкласи за їх характером, а також слід окремо розкривати суми дебіторської та кредиторської заборгованостей щодо материнського підприємства, споріднених дочірніх підприємств, асоційованих компаній та інших пов'язаних сторін.
Детальна інформація (яку подають у підкласах) у балансі або у примітках залежить від вимог конкретного МСБО, а також від розміру, характеру і функції задіяних сум. Розкриття інформації відрізняється для кожної статті, наприклад:
матеріальні активи класифікують за класами, як описано в МСБО 16 "Основні засоби";
дебіторську заборгованість аналізують за сумами дебіторської заборгованості від покупців, інших членів групи, дебіторської заборгованості взаємопов'язаних сторін, авансових платежів та за іншими сумами;
згідно з МСБО 2 "Запаси" запаси поділяють на такі підкласи: товари для перепродажу, основні та допоміжні матеріали для виробництва, незавершене виробництво та готова продукція;
забезпечення аналізують для окремого відображення забезпечень витрат на виплати працівникам та на будь-які інші статті, класифіковані відповідно до операцій підприємства;
власний капітал та резерви аналізують для окремого відображення різних класів сплаченого капіталу, премії за акціями та резервів.
Відповідно до 4-тої Директиви ЄС розроблені загальні схеми подання балансу.
Основні відмінності щодо відображення в обліку подій, які сталися після дати складання балансу наведено в табл. 2.7.
Таблиця 2.7
Основні відмінності щодо відображення подій, які відбулися після складання балансового звіту
| Країни | Події після складання балансового звіту |
| Великобританія | Всі значні події розглядають як такі, що потребують коригування звітів |
| Данія | Бухгалтерське законодавство розмежовує події, які сталися після складання балансового звіту, але які пов'язані із умовами, що мали місце на дату складання, та іншими подіями, які можуть вимагати спеціального згадування у звіті керівництва компанії |
| Ірландія | Вимоги аналогічно діючим у Великобританії |
| Іспанія | Події, які не знайшли відображення в балансовому звіті але вплинули на матеріальний стан компанії, повинні бути відображені в коментарях до звітних документів та звіті керівництва |
| Люксембург | Події, які не увійшли до балансового звіту, ніде не розкриваються |
| Німеччина | Бухгалтерське законодавство розмежовує події, що сталися після складання балансового звіту, які свідчать про умови, що існували на дату закриття балансового звіту. До таких подій повинні бути включені події, які належать до умов, що виникли після дати закриття балансового звіту. В цьому випадку, якщо вони значимі, про них потрібно надати роз'яснення у звіті керівництва за рік |
| Франція | Будь-які факти, що стосуються ризиків та збитків, які з'явилися або проявили себе після підготовки бухгалтерських звітів, але перед списанням їх керівництвом компанії, повинні бути зафіксовані у звітних документах, а також у звіті керівництва. Якщо умови, які призвели до ризиків та збитків, існували на дату складання бухгалтерських документів, їх обов'язково потрібно внести до цих документів |
| Швеція | Події, які відбулися після складання балансу та вплинули в матеріальному плані на діяльність компанії, повинні бути відображені в звітності |
За міжнародними стандартами визначення, коли підприємству слід коригувати фінансові звіти відносно подій після дати балансу та зміст інформації, яку слід надавати про дату, коли фінансові звіти затверджені до випуску, та про події після дати балансу, регулюється МСБО 10 "Події після дати балансу". Даний стандарт вимагає, щоб підприємство не складало фінансові звіти на безперервній основі, якщо події після дати балансу свідчать про неприйнятність припущення про безперервність. Так, зокрема, в стандарті зазначено, що події після дати балансу – це сприятливі чи несприятливі події, які відбуваються від дати балансу до дати затвердження фінансових звітів до випуску. Можна ідентифікувати два типи подій:
події, які свідчать про умови, що існували на дату балансу (події, які коригують після дати балансу);
події, які свідчать про умови, що виникли після дати балансу (події, які не коригують після дати балансу).
Підприємству не слід коригувати суми, визнані в його фінансових звітах для відображення подій, які не коригують після дати балансу.
Підприємству слід розкривати інформацію про дату затвердження фінансових звітів до випуску та про те, хто дав дозвіл на затвердження. Якщо власники підприємства або інші особи мають повноваження вносити зміни до фінансових звітів після випуску, підприємству слід розкривати інформацію про цей факт.
Якщо підприємство після дати балансу отримує інформацію про умови, які існували на дату балансу, підприємству слід оновити розкриття інформації, пов'язаної з цими умовами, з урахуванням нової інформації [47, c. 39].
У разі, коли події, які не коригують після дати балансу, настільки важливі, що нерозкриття інформації про них вплинуло б на здатність користувачів фінансових звітів належно оцінювати та приймати рішення, підприємству слід розкривати таку інформацію про кожну значну категорію подій, які не коригують після дати балансу: характер події; оцінка її фінансового впливу або констатація, що така оцінка не можлива.