Учбово-методичний комплекс до дисципліни „Правові основи інвестиційної діяльності

Вид материала

Закон

Содержание Будівельний комплекс у масштабі країни — 2. Способи капітального будівництва Господарський спосіб — 3. Правовідносини з капітального будівництва Господарські правовідносини з капітального будів­ництва Суб'єкти правовідносин з капітального будівни­цтва — 4. Будівельне законодавство Спеціальне будівельне законодавство — Правовий режим інвестиційних проектів будів­ництва — це забезпечений правом порядок вироб­ництва та застосування інвестиційних п 7. Державна експертиза інвестиційних проектів будівництва 8. Затвердження інвестиційних проектів будівництва

Подобный материал:

• М.І. Інвестиційна діяльність: методика та організація обліку І контролю, 22.08kb.
• Навчально-методичний комплекс для студентів заочної форми навчання Київ 2006, 699.22kb.
• Методичний комплекс з дисципліни "Планування діяльності підприємства" для напряму 0501, 748.69kb.
• Навчально-методичний комплекс «основи фінансів та бухгалтерського обліку» для підготовки, 1065.73kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни „ фінансове право для підготовки фахівців, 1125.11kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни основи економічної теорії для студентів, 463.14kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни „ менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, 447.74kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни " логістика в зовнішньоекономічній діяльності", 2105.01kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни „ менеджмент діяльності підприємств на ринку, 1718.41kb.

План

1. Поняття і види капітального будівництва
   
2. Способи капітального будівництва
   
3. Правовідносини з капітального будівництва
   
4. Будівельне законодавство
   
5. Поняття, види та організаційно-правові форми підприємств і організацій у будівельному комплексі
   
6. Поняття та правова природа інвестиційних проектів будівництва
   
7. Державна експертиза інвестиційних проектів будівництва
   
8. Затвердження інвестиційних проектів будівництва
   

1. Поняття і види капітального будівництва

Термін “капітальне будівництво” є ключовим у будівельному праві. Він використовується в двох ос­новних значеннях, перше з яких визначає капіталь­не будівництво як комплексну галузь народного госпо­дарства сфери матеріального виробництва, завдання якої — інвестування, відтворення основних фондів, перетворення інвестицій в будівельну продукцію.

Будівельна продукція відмежовується від про­дукції промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей народного господарст­ва. Будівельна продукція — це економічне поняття, яке означає закінчене виробництвом будівництво, підготовлені до використання й прийняття в ек­сплуатацію об'єкти виробничого та невиробничого призначення (підприємства, будівлі, споруди).

Будівельна продукція класифікується за видами. Видами будівельної продукції є об'єкти різних галу­зей народного господарства: промисловості, сільсь­кого господарства, транспорту, зв'язку тощо. Кла­сифікатор будівельної продукції містить понад 1700 її найменувань. Різноманітність будівельної продукції залежить від використання великої кількості різноманітних матеріалів і призначення цієї продукції.

Як вже зазначалося, капітальне будівництво як галузь народного господарства є комплексною за своїм характером і складом. Комплексність цієї га­лузі полягає в тому, що вона (галузь) включає різнопрофільні підприємства: загальнобудівельні, проектні, вишукувальні, виробництва будівельних матеріалів, будівельної механізації (транспортні), інжинірингові тощо. В будівельному праві недарма часто застосовується термін “будівельний комп­лекс” — стосовно економіки (народного господарства) країни або певних її регіонів (територій) чи галузей народного господарства.

Будівельний комплекс у масштабі країни — це су­купність галузей народного господарства, під­приємств та організацій, які виробляють будівельну продукцію для потреб економіки країни та експор­тування її за кордон (наприклад, будівельні ма­теріали, проектну продукцію тощо). До складу цьо­го комплексу входять:

• проектні та проектно-вишукувальні підрядні організації;

• загальнобудівельні та спеціальнобудівельні під­рядні організації;

• підприємства промисловості будівельних мате­ріалів, конструкцій та виробів;

• підприємства, що виробляють будівельну техніку;

• підприємства будівельної механізації;

• банки, що спеціалізуються на кредитуванні капітального будівництва;

• страхові організації, що спеціалізуються на страхуванні будівельних ризиків;

• посередницькі та інжинірингові організації, що надають відповідні послуги учасникам будівельних правовідносин;

• органи державного та регіонального регулюван­ня будівельних відносин, в т. ч. органи державного архітектурно-будівельного контролю.

У межах окремих галузей і територій будівельні комплекси в сучасний період організовані як госпо­дарські системи, що очолються господарськими об'єднаннями (концерном “Укрцемент”, корпора­цією “Укрмонтажспецбуд”), а також — холдинго­вими компаніями такими, як “Київміськбуд” та інші.

Термін “капітальне будівництво” використо­вується і в другому значенні — як різновид інвес­тиційної діяльності, а саме — господарської діяль­ності щодо виробництва основних фондів народного господарства, що полягає у здійсненні суб'єктами інвестиційної діяльності практичних дій щодо ре­алізації інвестицій в будівельну продукцію.

Як інвестиційна діяльність капітальне будівни­цтво — це виконання робіт (вишукувально-розвідувальних, проектних, загальнобудівельних і спеці­ально-будівельних — монтажних, пусконалагоджу­вальних, робіт щодо упорядкування (озеленення) територій та ін.). Названі роботи виконуються різнопрофільними будівельними організаціями.

Функціональним відомством з питань капіталь­ного будівництва є Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики (Держбуд Ук­раїни), який здійснює державне регулювання в сфері капітального будівництва шляхом: видання державних будівельних норм і правил, державних стандартів; забезпечення через систему відповідних органів державної експертизи інвестиційних про­ектів, ліцензування будівельних і пов'язаних з ними робіт, сертифікацію будівельної продукції; забезпе­чення здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за якістю будівельних робіт тощо.

Капітальне будівництво як різновид інвестицій­ної діяльності неоднорідне. Воно розмежовується залежно від форм виробництва та відтворення ос­новних фондів. Відповідно до цього розрізняють такі види капітального будівництва:

• нове будівництво — це будівництво основних або допоміжних будівель і споруд або їх комплексів із заданими техніко-економічними показниками та призначенням, які споруджуються за єдиним про­ектом в першу та наступні черги, на визначених для цього об'єктах, нових майданчиках або майданчи­ках, звільнених від існуючих будівель;

• реновація — відтворення основних фондів дію­чих підприємств, будівель, споруд. Своєю чергою реновація поділяється на такі підвиди:

розширення — будівництво додатково до існую­чих приміщень, будівель, споруд, що будуються в межах єдиного комплексу за окремими проектами, яке веде до збільшення будівельних габаритів об'єкта та (або) поліпшення його техніко-еко-номічних показників;

реконструкція — комплекс будівельних робіт, пов язаних зі зміною техніко-економічних показ­ників або використання об'єкта за новим призна­ченням в межах існуючих будівельних габаритів. Складовою частиною реконструкції об'єкта може бути його капітальний ремонт;

капітальний ремонт — це комплекс будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або покращенням експлуатаційних показників, зі зміною або віднов­ленням несучих, або огороджувальних конструкцій та інженерного обладнання без зміни будівельних габаритів об'єкта, його техніко-економічних показ­ників;

реставрація — повне чи часткове відновлення пошкоджених або втрачених будівель та художніх характеристик об'єкта у первісному чи відновлено­му вигляді на пам'ятниках архітектури. Складовою частиною реставрації може бути консервація або капітальний ремонт.

• Консервація (як ще один вид капітального буді­вництва) — це комплекс будівельних робіт, призна­чених для зберігання об'єкта, на якому припинено чи не ведеться будівництво на визначений час, і які включають тимчасові чи постійнодіючі захисні або конструктивні заходи, що запобігають руйнуванню об'єкта.

У зазначених визначеннях використовується ще два терміни, зміст яких необхідно з'ясувати: будова і об'єкт.

Будова — це сукупність будинків і споруд (об'єктів) різного призначення, будівництво, роз­ширення чи реконструкція яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною доку­ментацією в обсязі, що визначений зведеним кош­торисом.

Об'єкт — це окремий будинок, споруда з інже­нерним обладнанням, а також їхні комплекси з виз­наченими будівельними та виробничими показни­ками, на будівництво (розширення, реконструкції, капітальний ремонт, реставрацію чи консервацію) якого складається окремий проект (самостійний, об'єктний кошторис) і надається дозвіл на вико­нання будівельно-монтажних робіт.

Визначення вищеназваних понять дається в ДБН А.3.1-2.93 “Терміни та визначення” і Положенні про фінансування та державне кредитування капі­тального будівництва, що здійснюється на території України, затвердженому наказом Мінекономіки, Мінфіну, Держкоммістобудування України від 23 вересня 1996 № 127/201/173 (зареєстровано в Мінюсті України 10 жовтня 1996 р. за № 588/1613).

2. Способи капітального будівництва

,. Капітальне будівництво може здійснюватися різ­ними способами.

Поняття “спосіб капітального будівництва” пояс­нює, чиїми силами та у формі яких правовідносин здійснюється будівництво.

Способи капітального будівництва регламенту­ються нормами права, а, отже, мова йде про правові способи будівництва.

Чинне законодавство України знає два основні — підрядний та господарський способи та змішаний спосіб капітального будівництва — підрядно-госпо-дарський.

- Підрядний спосіб — це господарські правовідно­сини, що складаються щодо підряду на капітальне будівництво. Передбачається, що замовник як і суб'єкт інвестиційної діяльності підряджає на будів­ництво об'єкта будівельного підрядчика на відповідних договірних умовах.

Відносини, що складаються при цьому, регулюються договором підряду на капітальне будів­ництво.

| Господарський спосіб — полягає у виконанні робіт І і введенні об'єкта в експлуатацію силами самого забудовника, тобто того підприємства чи організації, ' яке є розпорядником інвестицій та яке має затверджену будівельну (проектно-кошторисну) документацію.

Будівництво за цього способу здійснюється си­лами власних будівельних підрозділів певної ор­ганізації (підприємства) поряд з основною гос­подарською діяльністю, для чого створюється управління (відділ, департамент) капітального бу­дівництва.

Відносини, що складаються при цьому є внут­рішньогосподарськими.

На практиці використовується ще й змішаний спосіб — підрядно-господарський, за якого частину робіт виконує організація-забудовник власними силами, а на виконання решти робіт підряджає відповідні будівельні організації, укладаючи з ни­ми договір підряду на капітальне будівництво виконання будівельних і пов'язаних з ними робіт).


3. Правовідносини з капітального будівництва

Предметом регулювання будівельного права є господарські відносини з капітального будівництва (це легальне визначення, закріплене в ст. З | Цивільного кодексу України); умовно ми їх будемо іменувати будівельні правовідносини. Цим понят­тям визначається одна сфера господарських право­відносин, а саме: відносини щодо безпосереднього здійснення капітального будівництва та керівництва цим процесом. Від інших господарських право­відносин названі відносини відмежовуються за кри­терієм матеріального змісту.

Будівельні правовідносини встановлюються їх суб'єктами як правова форма виробництва та реа­лізації за плату будівельної продукції.

Господарські правовідносини з капітального будів­ництва є комплексними, що зумовлено складністю (комплексністю) господарської діяльності в галузі капітального будівництва. Комплексність будівельних правовідносин полягає в тому, що вони включають:

• підрядні відносини щодо здійснення та вироб­ництва вишукувальних і проектних робіт;

• відносини щодо будівельних підрядів;

• відносини щодо будівельних поставок;

• відносини щодо надання послуг, пов'язаних з капітальним будівництвом;

• відносини щодо організації проектних, буді­вельних та пов'язаних з ними робіт.

Комплексність правовідносин з капітального будівництва передбачає наявність у них основної діяльності, що регулюється правом. Це підрядна проектна та будівельна діяльність (проектні та буді­вельні підряди). Матеріальний зміст цих право­відносин полягає у виконанні та здачі організацією-підрядчиком замовленої роботи, а також прийняття й оплата її замовником.

Як підрядна діяльність ці правовідносини визна­чаються законом — главами 28 і 29 Цивільного ко­дексу України.

Правовідносини з капітального будівництва еко­номічно являють собою особливий вид майнових товарно-грошових відносин. Їхнім предметом є спе­цифічний товар — проектна та будівельна про­дукція, що виробляється й реалізується замовникові за гроші (на платній основі). Це якісно визначений майновий обмін.

Проектний підрядчик виробляє визначені (за­мовлені) замовником проектно-вишукувальні робо­ти, кінцевим результатом яких є проектна про­дукція. Замовник приймає і оплачує цей товар.

Будівельний підрядчик виробляє визначені (за­мовлені) замовником будівельні роботи, кінцевим результатом яких є закінчений будівництвом, тобто готовий до експлуатації, об'єкт.

Господарські правовідносини з капітального будів­ництва — це комплексні господарсько-майнові правовідносини, змістом яких є виробництво та здача організацією-підрядчиком визначених (замов­лених) замовником проектно-вишукувальних та/або будівельних і пов'язаних з ними робіт, приймання та сплата їх замовником, введення в дію закінчено­го будівництвом об'єкта.

Суб'єкти правовідносин з капітального будівни­цтва — це суб єкти господарської діяльності — уча­сники будівництва, які володіють сукупністю гос­подарських прав і обов'язків (тобто господарською компетенцією). До них належать:

• господарські організації, в тому числі ті з них, предметом діяльності яких є виконання проектно-вишукувальних, будівельних та пов'язаних з ними робіт; ними можуть бути як підприємства, так і складні утворення — господарські об'єднання, хол­дингові компанії;

• підрозділи господарських організацій, що спеціалізуються на капітальному будівництві (уп­равління, департаменти капітального будівництва);

вони виступають як суб'єкти внутрішньогоспо­дарських відносин;

• підприємці-громадяни (індивідуальні підпри­ємці, які здійснюють господарську діяльність з ка­пітального будівництва, маючи статус офіційно за­реєстрованого підприємця та відповідні ліцензії на виконання тих видів діяльності в сфері будівництва, які потребують спеціального дозволу — ліцензії);

• держава, яка діє в особі:

а) вищих органів державної виконавчої влади (як замовник щодо особливо важливих і великих за вартістю об'єктів, що мають загальнодержавне зна­чення, виступає Кабінет Міністрів України;

б) галузевих та інших органів державного уп­равління (господарських міністерств, відомств, дер­жавних господарських об'єднань і державних хол­дингових компаній);

в) місцевих державних адміністрацій;

• територіальні громади в особі відповідних рад народних депутатів, їх виконкомів.

Як суб'єкти правовідносин з капітального будівництва вищеназвані особи можуть виконувати різні функції та залежно від цього отримувати від­повідне найменування.

Інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності в сфері капітального будівництва, який приймає рішення про вкладення коштів (інвестицій) в об'єкти інвестування, що належать до основних фондів.

Замовник — це суб'єкт інвестиційної діяльності в галузі капітального будівництва, що замовляє у підрядчика виконання проектно-вишукувальних, будівельних та пов'язаних з ними робіт. У ролі за­мовника може виступати сам інвестор або уповно­важена ним особа, в т. ч. консалтінгова/інжині-рингова організація, що спеціалізується на будів­ництві.

Підрядчик — організація чи індивідуальний підприємець, що на договірних засадах за плату підряджається виконувати на замовлення замовни­ка проектно-вишукувальні, будівельні та пов'язані з ними роботи. Залежно від обсягу повноважень і структури договірних зв'язків розрізняють генпід-рядчиків (організації, що підряджаються забезпечи­ти виконання усього обсягу робіт з капітального будівництва та відповідають за це перед замовни­ком, хоча власними силами можуть виконувати ли­ше частину робіт, а на решту мають підряджати субпідрядників; останні відповідають за виконання доручених їм робіт не перед замовником генераль­ного підряду, а перед генпідрядчиком.

Підрядчики (генпідрядчики та субпідрядчики) забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці проектно-вишукувальних, будівельних і пов'язаних з ними робіт (підрядів).

Правовідносини в сфері капітального будівництва неоднорідні. Залежно від стадій інвестиційного процесу в будівництві (проектування та власне будівництво) та суб'єктів вони поділяються на пев­ні види.

Інвестиційний процес у галузі капітального бу­дівництва складається з двох основних стадій:

1 — вишукувальні та проектні роботи;

2 — будівництво та введення об'єктів в експлуа­тацію.

На першій стадії може бути два види правовідно­син:

а) між замовником проекту та генпідрядчиком (підрядчиком), що зобов'язується забезпечити ви­конання (виконати) увесь обсяг замовлених проект­но-вишукувальних робіт;

б) між генпідрячиком і субпідрядчиками щодо виконання за плату окремих видів і комплексів робіт на підставі договору субпідряду, предметом якого виступають спеціальні види вишукувальних (наприклад, геологорозвідувальні) робіт або техно­логічні частини проекту. Замовником у даному ви­падку виступає генеральний проектувальник, а субпідрядчиком — субпідрядна вишукувальна чи проектна організація.

Обидва види правовідносин на стадії проекту­вання регулюються одним видом господарського договору — договором підряду на виконання про­ектних та вишукувальних робіт.

Аналогічну структуру правовідносин маємо й на другій стадіі капітального будівництва. Тут також складаються два види правовідносин:

а) між замовником об'єкта та підрядною буді­вельною організацією; предметом цих правовідно­син є будівельна продукція (підряд на капітальне будівництво). Суб'єктами цих правовідносин є за­мовник і генеральний підрядчик, що зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу замовле­них будівельних робіт. Відносини щодо генпідряду на капітальне будівництво регулюються спеціаль­ним видом договору — договору генпідряду на капі­тальне будівництво;

б) між генпідрядчиком і субпідрядчиками на ви­конання окремих комплексів робіт — будівельних субпідрядів, предметом яких є технологічно са­мостійні комплекси та види робіт. Суб'єктами цих правовідносин є генпідрядчик і еубпідрядчики. Правовідносини з субпідрядних робіт на капітальне будівництво регулюються особливим видом догово­ру — договором субпідряду на виконання окремих видів і комплексів будівельних робіт.

4. Будівельне законодавство

Будівельне законодавство — це система норма­тивних актів, що регулють господарські відносини в сфері будівництва.

Будівельне законодавство базується на загальних актах господарського законодавства, до яких відно­сяться:

1) положення Конституції України щодо забез­печення державою соціального орієнтування еконо­міки України, рівності перед законом усіх суб'єктів, права власності та господарювання, права на під­приємницьку діяльність, засад законодавчого регу­лювання відносин у сфері економіки та ін.;

2) кодекси: Цивільний (положення щодо право-суб'єктності учасників майнових відносин, зо­бов'язальне право ( глави 14—19, 28, 29);

Арбітражний процесуальний кодекс — положен­ня щодо порядку укладення, зміни та розірвання господарських договорів (статті 10—11) і розгляду (вирішення) господарських спорів; Кодекс законів про адміністративні правопорушення: гл. 8 — адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві...; гл. 13 — адміністративні правопору­шення в галузі стандартизації, якості продукції і метрології...; Земельний кодекс — положення що­до використання земельних ділянок під забудову та ін.

3) Закони України: “Про власність” (регулює від­носини власності, права повного господарського відання на інвестиції, проектну та будівельну про­дукцію); “Про підприємства в Україні” (визначає види, організаційно-правові форми підприємств, в т. ч. будівельного комплексу, їх права і обов'язки, визначає договірний характер взаємовідносин між підприємствами, в т. ч. при реалізації проектної та будівельної продукції);

аналогічно діють у сфері капітального будів­ництва інші законодавчі акти.

Спеціальне будівельне законодавство — це система нормативних актів, які спеціально регулюють капітальне будівництво як різновид інвестиціної діяльності та відносини з капітального будівництва, що складаються між суб'єктами господарської діяльності. Спеціальне будівельне законодавство складається із загальної і особливої частин.

Загальна частина об'єднує нормативні акти, що однаковою мірою стосуються усіх суб'єктів і видів інвестиційної діяльності в сфері капітального будів­ництва. До таких нормативних актів належать:

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 серпня 1991 р.' Це основний кодифікаційний акт, який визначає правові та економічні основи капітального будівництва в Україні, а саме:

• дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визна­чає їхні джерела (ст. 10);

• визначає основні фонди як об'єкти інвестуван­ня (ст. 4);

• визначає суб'єкти інвестиційної діяльності (ст. 5), їхні права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8);

• визначає договір як правову форму взаємо­відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);

• визначає правові форми державного регулюван­ня в сфері інвестування (ст. 12);

• встановлює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїнських інвестицій, що здійснюються з державного бюджету (ст. 13);

• визначає принципи держзамовлення на капі­тальне будівництво (ст. 14);

• визначає основні засади державної експертизи інвестиційних проектів будівництва (ст. 15);

• принципи ціноутворення в галузі капітального будівництва (ч. 2 ст. 17).

Закони “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 18 вересня 1991 р.² і “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р.³ визначають особливості інвестиційної діяльності будівництва за участю іноземних суб'єктів господарювання.

До загальної частини відносяться також:

•джерела договірного будівельного права — глави 28 (загальний підряд) і 29 (підряд на капіталь­не будівництво). Положення про підрядні контрак­ти в будівництві України, затверджені науково-технічною радою Мінбудархітектури України. (Про­токол № 9 від 15 грудня 1993 р.)';

• постанови Кабінету Міністрів України:

• “Про порядок прийняття в експлуатацію закін­чених будівництвом об'єктів державного замовлен­ня” від 5 серпня 1992 р. № 449²;

• “Про порядок затвердження інвестиційних про­грам і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи” від 17 серпня 1998 р. № 13083;

• “Про перелік окремих видів проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних вишу­кувань для будівництва, надання інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної атестації виконавця” від 6 квітня 1998 р. № 451⁴;

• “Про затвердження Положення про архітек­турно-будівельний контроль” від 25 березня 1993 р. № 225 (діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1995 р. за № 253)5;

• “Про затвердження Положення про порядок організації та проведення міжнародних торгів (тен­дерів) в Україні” від 21 жовтня 1993 р. № 671;

• “Про проведення конкурсів (тендерів) у будів­ництві” від 1 вересня 1998 р. № 1369⁶ та інші.

Слід назвати також союзні нормативні акти, що діють на території України. До них належать:

• Правила про договори підряду на капітальне будівництво, затверджені постановою Ради Мініс­трів СРСР від 26 грудня 1986 р.⁷;

Особлива частина спеціального будівельного за­конодавства складається з таких розділів:

1) управління капітальним будівництвом. Сюди відносяться всі нормативні акти, які регулюють правове становище органів управління будівельним комплексом (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження типових по­ложень про управління містобудування та архітек­тури обласної. Київської і Севастопольської міської ради народних депутатів, відділу містобудування та архітектури районної, районної в містах Києві і Се­вастополі державної адміністрації”) від 29 лютого 1996 р. № 2672;

2) фінансування та кредитування будівництва, одним із нормативних актів цього розділу є Поло­ження про фінансування та державне кредиту­вання капітального будівництва, що здійснюється на території України (затверджено наказом Мін­економіки, Мінфіну, Де ржком містобудування від 23 серпня 1996р. №127/201/173; зареєстрова­но в Мінюсті України 10 жовтня 1996 р. № 588/1613);

3) проектування капітального будівництва; ос­новними нормативними актами цього розділу є Правила про договори на виконання проектних та вишукувальних робіт, затверджені Держбудом СРСР, Держпланом СРСР та Міністерством фі­нансів СРСР 25 травня 1959 р.³, Положення про до­говори на створення (передачу) науково-технічної продукції, затверджене постановою Державного комітету СРСР з науки та техніки від 19 листопада 1987 р. № 435 за погодженням з Держпланом СРСР, Мінфіном СРСР, Держкомцін СРСР, Держ­арбітражем СРСР¹;

4) матеріально-технічне забезпечення капіталь­ного будівництва;

5) капітальне будівництво в окремих галузях на­родного господарства;

6) містобудування, житлово-цивільне будів­ництво. Основним нормативним актом цього роз­ділу є Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 р.², який визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади місто­будівної діяльності в Україні та спрямований на формування повноцінного життєвого середовища.

Містобудування — це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самовряду­вання, усіх суб'єктів господарювання, громадян і громадських організацій щодо створення та підтри­мання повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку та планування те­риторій, проектування, будівництво та реконст­рукцію об'єктів житлово-цивільного, виробничого призначення, спорудження іншихОб'єктів, регене­рацію історичних поселень, реставрацію архітектур­них комплексів і ансамблів, створення інженерної і транспортної інфраструктури.

Будівельному законодавству (як і всьому інвес­тиційному законодавству взагалі) притаманна така риса як, так би мовити, співіснування дореформен-них нормативних актів (Цивільний кодекс УРСР 1963 р., в т. ч. глави 28 і 29, Правила про договори підряду на капітальне будівництво та ін.) і норма­тивних актів, що були прийняті після взяття Ук­раїною курсу на запровадження ринкових еконо­мічних відносин (Положення про підрядні контрак­ти в будівництві України, постанова Кабінету Міністрів України “Про проведення конкурсів (тен­дерів) у будівництві” від 1 вересня 1998 р. за № 1369 та ін.). Перші (дореформенні нормативні акти) за­кріплюють принцип неповного відшкодування збитків, заподіяних порушенням умов договорів під­ряду на капітальне будівництво (ст. 356 Цивільного кодексу); передбачають надзвичайно низькі розміри штрафних санкцій за порушення умов договору з боку Підрядчика (пункти 34 і 36 Правил про дого­вори підряду на капітальне будівництво) і незначні гарантійні строки щодо якості будівельних робіт (п. 35 Правил); закріплюють численні обов'язки за Замовником, які він власними силами зазвичай не може виконати, а здебільшого — і не повинен цього робити (пункти 3.5—11 Правил) та ін. Зазначені обставини зумовлюють необхідність вдосконалення будівельного законодавства.

5. Поняття, види та організаційно-правові форми підприємств і організацій будівельного комплексу

Підприємства і організації будівельного ком­плексу — це господарські організації, що забезпечу­ють організацію, виконання робіт, надання послуг і виробництво продукції, пов'язаних з інвестиційною діяльністю в галузі капітального будівництва. Ці підприємства і організації різноманітні, тому вини­кає необхідність у їхній класифікації. Поділ зазна­чених підприємств і організацій може відбуватися за різними критеріями.

Залежно від виду робіт, які вони виконують у га­лузі капітального будівництва, поділяються на:

• проектно-вишукувальні;

• будівельні (в т. ч. загальнобудівельні та спе­ціально-будівельні);

• виробництва будівельних матеріалів і будівель­ного устаткування;

• будівельної механізації;

• інжинірингові, тобто такі, що надають на до­говірних засадах за плату інженерно-консультаційні послуги щодо підготування і забезпечення вироб­ництва та реалізації проектно-будівельної про­дукції, управління будівництвом;

6. Поняття та правова природа інвестиційних проектів будівництва

' Держава регулює інвестиційну діяльність у сфері будівництва з метою захисту суспільних інтересів (споживачів, замовників, мешканців, працівників щодо якості, міцності, безпечності та відповідності об'єктів будівництва встановленим вимогам).

Однією з важливих форм державного регулюван­ня на стадії проектування є забезпечення правово­го режиму інвестиційних проектів будівництва.

Правовий режим інвестиційних проектів будів­ництва — це забезпечений правом порядок вироб­ництва та застосування інвестиційних проектів

будівництва, які включають передпроектні докумен­ти та проектно-кошторисну документацію.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” (п. 1 ст. 8, п. З ст. 12, ст. 15) серед інших форм дер­жавного регулювання згадує обов'язкову держав­ну експертизу інвестиційних проектів будівництва та загальні засади її проведення, ст. 17 — встанов­лює принципи ціноутворення у сфері проектуван­ня та будівництва.

Інвестиційний проект будівництва в юридичному відношенні є важливим правовим актом, оскільки виконує роль правового документа для планування інвестиційної діяльності в будівництві, фінансуван­ня об'єкта будівництва замовником, укладання та виконання договору підряду на капітальне будів­ництво та введення об'єкта в експлуатацію.

Роль інвестиційного проекту будівництва багато­планова. У формі інвестиційного проекту будів­ництва фіксується будівельний задум інвестора, його технічне та економічне обгрунтування, узгодження проектних рішень заінтересованими учасниками інвестиційної діяльності, а також здійснюється дер­жавна експертиза інвестицій в будівництві. Від­повідно до інвестиційного проекту будівництва здійснюється діяльність служб замовника (забудовни­ка), будівельно-підрядних і субпідрядних організацій.

З господарсько-правової точки зору інвестиційний проект — це розроблений за участю проектної органі­зації та прийнятий у встановленому порядку правовий акт інвестора, який містить обов'язкове для суб'єктів інвестиційної діяльності рішення про будівництво та введення в експлуатацію об'єкта; відповідальність за якість цього документу несе підрядна проектна ор­ганізація, яка розробила такий проект.

7. Державна експертиза інвестиційних проектів будівництва

Згідно із статтями 8 і 12 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиційні проекти бу­дівництва підлягають обов'язковій державній екс­пертизі.

Порядок проведення державної експертизи ін­вестиційних проектів будівництва регулюється по­становами Кабінету Міністрів України “Про затвердження інвестиційних програм та проектів і прове­дення державної експертизи інвестицій” від 15 серпня 1992 р. № 473¹, “Про Порядок затверд­ження інвестиційних програм і проектів будів­ництва та проведення їх комплексної державної ек­спертизи” від 17.08.1998 р. № 13082. Ці постанови визначають систему та компетенцію органів, які здійснюють державну експертизу інвестиційних проектів будівництва, та порядок проведення дер­жавної експертизи цих проектів (основні засади).

Державна експертиза інвестиційного проекту будівництва — це офіційна оцінка компетентним ор­ганом держави основних даних інвестиційного проек­ту будівництва та його відповідності загальнообо-в язковим вимогам. Розрізняють обов'язкову та не­обов'язкову експертизу інвестиційних проектів. Порядок проведення обов'язкової державної екс­пертизи визначається законом, а необов'язкової — інвестором.

Обсяг питань, що підлягають обов'язковій дер­жавній оцінці, залежить від джерел фінансування інвестиційних проектів.

Однак усі інвестиційні проекти будівництва не­залежно від джерел фінансування повинні одержа­ти позитивний комплексний висновок державної експертизищодо додержання в інвестиційних про­грамах і проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного й епідеміологічного благополуч­чя населення, екології, охорони праці, енергозбере­ження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог (абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону “Про інвестиційну діяльність”). Це мінімальний обсяг питань, що підлягають державній оцінці будь-якого інвестиційного проекту будівництва незалежно від джерел його фінансування.

Складовими частинами комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва, що здійснюються на території Ук­раїни, є: державна інвестиційна експертиза; дер­жавна санітарно-гігієнічна експертиза; державна екологічна експертиза; державна експертиза що­до пожежної безпеки; державна експертиза з охо­рони праці; державна експертиза з енергозбере­ження.

Інвестиційні проекти будівництва, що фінансують­ся за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та ор­ганізацій, мають пройти обов'язкову державну екс­пертизу у повному обсязі (ч. 1 ст. 15 Закону Ук­раїни “Про інвестиційну діяльність”), тобто, крім зазначених вище питань, комплексною державною експертизою має бути підготовлений висновок щодо показників розрахункової кошторисної вартості будівництва.

Державна експертиза інвестиційних програм та проектів будівництва провадиться Українською дер­жавною інвестиційною експертизою (Укрінвестекс-пертизою) Держбуду України, що складається з ок­ремих служб — Центральної, галузевих (міжгалузе­вих) і місцевих служб, що мають права юридичної особи, діють на засадах повної господарської са­мостійності та є незалежними від органів державної виконавчої влади у питаннях, віднесених до їхньої компетенції.

Центральна служба Укрінвестекспертизи прово­дить експертизу інвестиційних проектів, що підля­гають затвердженню Кабінетом Міністрів України незалежно від вартості робіт, в т. ч. по виробничих об'єктах — із залученням відповідних галузевих (міжгалузевих) служб Укрінвестекспертизи.

Проведення комплексної державної експертизи інших інвестиційних програм і проектів будів­ництва забезпечується галузевими (міжгалузевими) службами Укрінвестекспертизи.

Для проведення комплексної державної експер­тизи інвестиційних програм і проектів будівництва інвестор (замовник) укладає договір з відповідною службою Укрінвестекспертизи, що залучає на договірних засадах уповноважених юридичних осіб, які відповідно до законодавства мають право проводити державну експертизу щодо санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, енергозбереження та пожежної безпеки. До договору на проведення комплексної державної експертизи інвестор (замовник) додає в повному обсязі проектну документацію (по одному при­мірнику для зазначених уповноважених осіб для складення ними своїх висновків та пропозицій до комплексного висновку).

Комплексна державна експертиза, як правило, проводиться протягом 45 календарних днів. Однак в окремих випадках, залежно від складності еколо­гічних інших проблем, максимальний термін прове­дення комплексної експертизи може бути продов­жений до 120 календарних днів.

Вартість проведення комплексної державної екс­пертизи інвестиційних програм не може перевищу­вати 10 відсотків вартості їх розробки, а вартість проведення такої експертизи проектів будівництва обчислюється на підставі нормативів, наведених у додатку до Порядку затведження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи.

8. Затвердження інвестиційних проектів будівництва

Термін “затвердження інвестиційного проекту будівництва” передбачає затвердження таких доку­ментів:

• передпроектних документів (техніко-економіч-ного обгрунтування і техніко-економічних розра­хунків інвестицій, ескізних проектів);

• проектно-кошторисної документації (проектів, робочих проектів, робочої документації для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітально­го ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, роз­ширення та технічного переоснащення підпри­ємств).

Затвердження інвестиційного проекту будівни­цтва здійснюється інвестором або уповноваженим ним органом.

Залежно від джерел фінансування, соціально-економічного значення і кошторисної вартості інвестиційних проектів їх затвердження в держав­ному секторі економіки здійснюється:

• Кабінетом Міністрів України за поданням мі­ністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністацій — замовників — по об'єктах розрахунковою кошторисною вартістю 15млн. гривень і більше, а також по особливо важливих об'єктах, питання будівництва яких вирішується Кабінетом Міністрів України, та по об'єктах, що споруджуються із залученням інозем­них кредитів під гарантію Кабінету Міністрів Ук­раїни, незалежно від величини розрахункової кош­торисної вартості;

• міністерствами, іншими центральними органа­ми державної виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними. Київсь­кою та Севастопольською міськими державними адміністаціями — замовниками — по об'єктах роз­рахунковою кошторисною вартістю від 5 до 15 млн. гривень;

• підприємствами, установами та організаціями державної власності — по об'єктах розрахунковою кошторисною вартістю до 5 млн. гривень;

Інвестиційні проекти будівництва, що реалізу­ються за рахунок інших джерел фінансування, за­тверджуються у порядку, який визначається інвес­торами.

Умовою затвердження інвестиційних програм та проектів будівництва є наявність позитивного висновку комплексної державної експертизи.

Перезатвердження інвестиційних проектів відбу­вається в тому ж порядку, що й їх затвердження.


Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

Органи з ліцензування та Ліцензійна палата здійснюють контроль за дотриманням виконавцями умов виданих ліцензій. Якщо учасник інвестиційної діяльності порушив зазначені у ліцензії особливі умови і встановлені правила виконання відповідних спеціальних видів робіт, орган, що видав ліцензію, може дати розпорядження про усунення порушень чи призупинити її дію на визначений термін або на період усунення цих порушень.

Ліцензія може бути анульована за рішенням органу, що її видав, у разі:

• повторного або грубого порушення правил виконання спеціальних видів робіт;

• виявлення недостовірних відомостей у заяві на видачу ліцензії чи в документах, що додаються до неї;

• передачі суб'єктом підприємницької діяльності ліцензії іншій особі.

Крім цього, ліцензія, видана регіональним центром з ліцензування, може бути призупинена або анульована за рішенням головного центру з ліцензування.

Рішення про зупинення дії ліцензії або її анулю­вання може бути оскаржено суб'єктом підприєм­ницької діяльності в судовому порядку.