Учбово-методичний комплекс до дисципліни „Правові основи інвестиційної діяльності

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

План

Поняття та види інвестиційних договорів. Інвестиційний договір у широкому та вузькому значеннях.
Предмет та мета інвестиційного договору.
Класифікація інвестиційних договорів.
Функціі інвестиційного договору.
Зміст інвестиційного договору.
Форми інвестиційного договору.
Порядок укладнення інвестиційного договору.

Мета теми: з,ясувати поняття інвестиційного договору як основного правового документа, що регулює взаємовідносини між суб,єктами ІД.

Література: 1,2,3.

1. Поняття та види інвестиційних договорів

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), який ми будемо іменувати інвестиційним договором. Інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

Термін «інвестиційний договір» використовується у двох значеннях: широкому і вузькому. В першому (широкому) розумінні цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

У другому (вузькому) розумінні термін «інвестиційний договір» застосовується щодо угод між іноземним інвестором і вітчизняними учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації іноземних інвестицій. Саме в цьому розумінні зазначений термін використовується у міжнародній комерційній (господарській) практиці.

Охарактеризуємо спочатку інвестиційний договір у широкому розумінні, а у вузькому розумінні розглядатимемо його в процесі вивчення режиму іноземного інвестування.

Інвестиційний договір є різновидом господарсько-правового договору, який має специфічний предмет і мету.

2. Предмет та мета інвестиційного договору.

Предметом такого договору е інвестиція'в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності (іноваційна діяльність, капітальні вкладення в основні фонди, корпоративна форма, лізинг, придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна, створення підприємств, що повністю належить інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства повністю, придбання майнових прав). Предметом інвестиційного договору можуть бути та-

кож дії, послуги тощо, що надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Мета інвестиційного договору — це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування — здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату — одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту.

3. Класифікація інвестиційних договорів.

Інвестиційні договори належать переважно до консенсуальних договорів, оскільки зазвичай укладаються у письмовій формі.

Інвестиційні договори різноманітні, що обумовлює необхідність їхньої класифікації.

Залежно від кількості сторін інвестиційного договору розрізняють двосторонні та багатосторонні інвестиційні договори.

За критерієм оплатності чи безоплатності розрізняють сплатні та безоплатні інвестиційні договори. Перші мають місце за умовами якщо, інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку, однак останній може не залежати безпосредньо від результатів дій контрангента (як то має місце при здійсненні спільної підприємницької діяльності, коли інвестор отримує зустрічне матеріальне задоволення не безпосередньо від свого партнера, а від здійснення інвестицій). Інвестиційний договір може бути безоплатним у разі, якщо досягається певний соціальний ефект, наприклад, будівництво та облаштування приміщень для відпочинку працівників підприємства-інвестора.

За часом виконання розрізняють: а) інвестиційні договори з одноразовим та б) інвестиційні договори з тривалим виконанням. Договори з одноразовим виконанням передбачають їх виконання шляхом здійснення однієї дії протягом короткого проміжку часу. А інвестиційні договори з тривалим виконанням обов'язково здійснюються протягом тривалого часу'.

За економічним змістом та юридичними ознаками розрізняють такі види інвестиційних договорів:

а) договори про передання майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності;

б) договори про передання майна у користування з метою здійснення інвестицій;

в) договори про передання майнових прав;

г) договори про спільну підприємницьку діяльність;

д) договори про виробничу кооперацію;

е) договори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності;

є) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності;

ж) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав;

з) договори на придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності';

й) договори підряду на виконання проектно-ви-шукувальних, будівельних та пов'язаних з ними робіт;

і) договори економічної концесії: застосовуються переважно в країнах, що розвиваються або запроваджують ринкові економічні відносини, являють собою спеціальний дозвіл у формі привілею, який надається державою в особі уповноважених органів інвесторам, насамперед іноземним, на інвестиційну діяльність, пов'язану з економічним розвитком держави, що надає такий привілей².

Поділ інвестиційних договорів на види має певне практичне значення: договори, що належать до одного виду мають подібний правовий режим.

4. Функції інвестиційного договору

Інвестиційний договір виконує усі притаманні господарському договору функції:

• регулятивну, оскільки регулює відносини між сторонами, враховуючи специфіку відносин контр-

агентів — учасників інвестиційної діяльності в межах закону, а якщо останній взагалі не регулює певні умови чи порядок здійснення інвестиційної діяльності, то й доповнює прогалини закону (наприклад, щодо конкретного розміру санкцій за по-:

рушення умов інвестиційного договору, якщо такі санкції не передбачені законом);

• координаційну, сторони інвестиційного договору розробляють умови цього договору шляхом погодження між собою його положень;

• інструменту планування (насамперед внутріш-ньофірмового): за допомогою (на підставі) цих договорів інвестор та інші учасники інвестиційної діяль ності планують свою діяльність на певний проміжок часу (час підготовки та виконання договірних зобов'язань);

• контрольну, за допомогою інвестиційного договору здійснюється контроль за ефективністю діяльності його учасників;

• охоронну, сама наявність договору в передба-:

ченій законом формі, зафіксовані в ньому права і обов'язки сторін, а також санкції за невиконання (неналежне виконання) останніх дозволяють здійснити в судовому порядку захист прав та законних інтересів сторін у разі порушення котроюсь з них своїх договірних зобов'язань.

Для інвестиційного договору притаманна також і специфічна функція — опосередкування відносин, що складаються між інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на здійснення інвестицій.

5. Зміст інвестиційного договору

Зміст інвестиційного договору — це сукупність його умов.

Розрізняють: а) істотні умови, тобто такі, без яких договір вважається неукладеним, а також умови, на включення яких до інвестиційного договору наполягає хоча б одна зі сторін; б) звичайні, відсутність яких не впливає на юридичну силу договору;

вони мають диспозитивний характер і включаються до договору за згодою (бажанням) сторін; в) випадкові умови, які не є характерними для інвестиційного договору.

До істотних умов інвестиційного договору відносяться:

1) предмет — інвестиції в будь-якій не забороненій законодавством України формі;

2) кількісні та якісні характеристики предмету інвестицій (кількість та характеристика устаткування, іншого майна, що передається, види та конкретні обсяги робіт тощо);

3) властива інвестиційним договорам спеціальна умова — форма та об'єкт інвестування;

4) ціна договору, тобто вартість інвестицій в національній чи вільноконвертованій валюті, якщо здійснюються іноземні інвестиції, а також вартість одиниці виміру конкретного майна, прав, робіт, послуг, що передаються, виконуються;

5) строки інвестиційного договору, якщо останній зазвичай має тривалий характер (про внесення часток до статутного фонду господарського товариства, повної сплати акцій, здійснення виробничої кооперації тощо), а в ряді випадків — також конкретні строки виконання певних етапів робіт.

Чинним законодавством можуть передбачатися інші істотні умови для деяких категорій інвестиційних договорів. Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. у разі приватизації державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом до договору купівлі-продажу, що укладається при цьому, включаються як обов'язкові:

а) передбачені бізнес-планом або планом приватизації зобов'язання покупця чи б) зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу.

До звичайних умов інвестиційного договору можна віднести: умови про форми платежу; визначення порядку виконання та прийняття виконання; відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань; порядок розгляду спорів, що виникають між сторонами в процесі виконання договору; обставини, що звільняють сторони від відповідальності; страхування інівестиційних ризиків і обов'язки сторін щодо цього, способи забезпечення сторонами виконання договірних зобов'язань.

До випадкових умов можна віднести, наприклад,

надання інвестором виконавцям робіт виробничих та житлових приміщень, забезпечення працівників виконавця харчуванням тощо.

6. Форма інвестиційного договору

Інвестиційний договір укладається, як правило, в письмовій формі, як і інші різновиди господарських договорів (п. 1 ст. 44 Цивільного кодексу України). Усна форма застосовується щодо угод, які виконуються під час їх укладання (ст. 43 Цивільного Кодексу України), але з обов'язковим отриманням організацією чи індивідуальним підприємцем письмового документа, що стверджує одержання грошей та підстави цього, а також в деяких інших випадках. Необхідність укладання між суб'єктами підприємницької діяльності договорів, в т. ч. інвестиційних, у письмовій формі випливає також і з Указу Президента України «Про гербовий збір» від 6 листопада 1998, оскільки передбачається обов'язкове маркування таких договорів марками гербового збору'.

Розрізняють декілька модифікацій письмової форми, що застосовуються при укладанні інвестиційних договорів:

• повна письмова форма — включає комплект необхідних для укладання договору документів (підписаний сторонами текст договору, протокол розбіжностей (якщо він мав місце), протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами було досягнуто компроміс щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався на розгляд судовим органам);

• скорочена письмова форма — має вигляд комплекту листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі встановлення договірного зв'язку, якщо зміст цих документів свідчить про наміри сторін встановити договірних зв'язок та істотні умови договору;

• договір приєднання — умови договору є заздалегідь визначеними та не підлягають корегуванню (наприклад, придбання акцій новостворюваного або діючого акціонерного товариства шляхом підписки);

• нотаріальна форма — застосовується у разі придбання нерухомого майна (житлових будинків, квартир поза біржою), а також продажу в процесі приватизації цілісних майнових комплексів підприємств (їхніх структурних підрозділів), застави нерухомого майна тощо.

7. Порядок укладання інвестиційного договору

Єдиного порядку укладання інвестиційного договору не існує. Якщо за адмінстративно-командної економіки інвестиційні договори укладалися, як правило, на планових засадах у традиційному порядку, то в зв'язку з запровадженням в економіку України елементів ринкової системи господарювання, широкого застосування набули нові форми:

• шляхом торгів (тендерів) на реалізацію майна, робіт, послуг — договір укладається з покупцем, який запропонував найвищу ціну за майно, що продається, чи роботи, послуги, що пропонуються;

• шляхом торгів (тендерів) на придбання майна, визначення виконавця робіт або послуг — договір укладається з тим продавцем або виконавем, що запропонував найнижчу ціну за майно, що необхідно придбати,чи за виконання необхідних для інвестора (замовника) робіт;

• шляхом конкурсу — договір укладається з виконавцем, який запропонував найкращий (найефективніший) спосіб виконання і;

• шляхом переговорів — укладанню основного договору передує підписання між сторонами протоколу про наміри чи передконтрактної угоди, в якій фіксуються наміри і обов'язок сторін в майбутньому укласти основний договір із заздалегідь визначеними параметрами.

Зберігся також і традиційний спосіб укладання інвестиційного договору як різновиду господарського, порядок якого регулюється Арбітражним процесуальним кодексом України ( ст. 10 ), тобто шля-

хом надсилання зацікавленою стороною проекту договору майбутньому контрагенту з усіма притаманними цьому способу етапами (1 етап — розробка проекту договору та його надсилання майбутньому — потенційному контрагенту; 2 етап — розгляд одержаного проекту договору та його підписання, а якщо у майбутнього контрагента виникли розбіжності з проектом договору — то складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з підписаним договором автору проекту протягом 20 днів з моменту отримання проекту договору; 3 — розгляд і узгодження розбіжностей, якщо останні мали місце, та передача передцоговірного спору на розгляд арбітражного суду протягом 20 днів з моменту отримання підписаного договору з протоколом розбіжностей (якщо узгодження розбіжностей не відбулося); 4 етап — судове рішення, якщо розбіжності не були врегульовані і одна зі сторін передала спір на розгляд арбітражного суду).

6. Способи забезпечення належного виконання інвестиційних договорів

Інвестиційний договір укладається з метою його виконання, тобто здійснення інвестицій на тих умовах, що визначеню в договорі. Реальному та належному виконанню інвестиційних договорів сприяють різноманітні способи забезпечення виконання договірних зобов'язань. Розрізняють господарсько-правові та цивільно-правові способи забезпечення виконання договірних зобов'язань.

До перших належать:

• правова (в т. ч. договірна та претензійна-позовна) робота, від організації якої залежить якість укладеного інвестиційного договору (в тому числі щодо повноти закріплення за контрагентами договірних зобов'язань, відповідальності за порушення цих зобов'язань) і виконання договором притаманних йому функцій;

• позитивне стимулювання, тобто надання стороні, що належним або покращеним способом виконала покладені на неї договірні зобов'язання, певних переваг або матеріальних цінностей (наприклад, залишення у виконавця устаткування, що бу-

до передано йому інвестором для виконання обумовлених договором робіт);

• негативне стимулювання, тобто міри відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов'язань згідно з законом або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативно-господарські санкції).

До других (цивільно-правових) способів, що широко застосовуються в інвестиційних договірних відносинах належать:

• застава (усі її види;

• гарантія (ст. 196 Цивільного кодексу України);

• порука (статті 191—194 Цивільного кодексу України);

• завдаток (ст. 195 Цивільного кодексу України);

До способів, що зменшують ризики учасників інвестиційної діяльності як сторін договору, належить також страхування інвестиційних ризиків.

Інтелектуальний тренінг

Надати поняття "інвестиційний договір" у широкому та вузькому розумінні.
Розкрити предмет та метод інвестиційного договору.
Привести класифікацію інвестиційних договорів.
Які функції, притаманні господарському договору, виконує інвестиційний договір?
Роскрити істотні, звичайні та випадкові умови інвестиційного договору.
У якіх формах укладається інвестиційний договір?
Рзповісти про порядок укладнення інвестиційного договору.

ТЕМА 6 Державне регулювання інвестиційної діяльності та

гарантії захисту інвестицій

План

Об,єктивні підстави державного регулювання інвестиційної діяльності.
Правове забезпечення державного регулювання інвестиційноі діяльності.
Форми державного регулювання інвестиційноі діяльності.
Гарантіі захисту інвестицій.

Мета теми: з,ясувати необхідність державного регулювання інвестиційноі діяльності, його правове забезпечення, форми та гарантіі захисту згідно Законів України «Про інвестиційну діяльність» та «Про режим іноземного інвестування».

Література: 1. Віннік О.М. Інвестиційне право., Атіка, Киів, 2000

2.Закони Украіни «Про інвестиційну діяльність» та «Про режим іноземного інвестування»;

1. Об'єктивні підстави державного регулювання інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність як різновид господарської діяльності є, як правило, суспільнокорисною. Однак інвестори, здійснючи таку діяльність з метою отримання прибутку, не завжди враховують суспільні (публічні) інтереси — суспільства в цілому, територіальної громади, окремих прошарків населення тощо стосовно безпечних і належних умов життя, праці, харчування. Прагнучи отримати максимальний прибуток, інвестори можуть порушувати при цьому вимоги щодо:

• якості продукції, робіт, послуг, які надаються іншим учасникам господарського життя та громадянам;

• збереження довкілля, раціонального використання природних ресурсів;

• дотримання умов містобудування;

• дотримання умов праці найманих працівників, які здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій;

• дотримання норм антимонопольного законодавства;

• підтримання конкурентного середовища на ринку інвестицій та утримання від недобросовісної конкуренції.

Забезпечити здійснення інвестиційної діяльності з урахуванням суспільних інтересів у масштабі країни спроможна лише держава як виразник таких інтересів. У зв'язку з цим українським законодавством передбачається державне регулювання інвестиційної діяльності.

2. Правове забезпечення державного регулювання інвестиційної діяльності

Положення щодо державного регулювання, інвестиційної діяльності містяться в низці нормативних актів.

Насамперед слід назвати Конституцію України. З метою захисту суспільних інтересів в процесі здійснення інвестиційної діяльності як різновиду господарської діяльності Конституцією України (ст. 13) передбачається забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України, в яку запроваджуються ринкові елементи господарювання.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.:

• закріплює форми державного регулювання інвестиційної діяльності (ст. 12);

• передбачає порядок прийняття рішень щодо республіканських державних інвестицій (ст. 13) та порядок розміщення державного замовлення (ст. 14);

• визначає основні засади здійснення державної експертизи інвестицій будівництва (ст. 15);

• передбачає регулювання інвестиційної діяльності не лише в масштабі країни, але й окремих регіонів шляхом надання відповідних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування (ст. 16);

• визначає основні засади ціноутворення у сфері інвестування (ст. 17).

Закон України «Про режим іноземного інвестування» від березня 1996 р:

• передбачає обов'язкову державну реєстрацію іноземних інвестицій (ст. 13) та підстави відмови у такій реєстрації (ст. 14);

• закріплює обов'язковість статистичної звітності про іноземні інвестиції з боку органів, що здійснюють державну реєстрацію таких інвестицій, підприємств з іноземними інвестиціями, податкових органів і установ банку (ст. 15);

• визначає специфіку регулювання іноземних інвестицій у вільних економічних зонах (ст. 25).

Закон України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р.:

• встановлює основні вимоги до містобудівної діяльності (ст. 5);

• визначає державні органи, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування (ст. 7);

• визначає зміст державного регулювання у сфері містобудування (ст. 8);

• встановлює компетенцію державних органів і регіонів у сфері містобудування: Кабінету Міністрів України (ст. 9), Автономної республіки Крим (ст. 10), обласних рад народних депутатів (ст. 11), сільських, селищних, міських рад народних депутатів (ст. 12), місцевих державних адміністрацій (ст. 13), виконкомів місцевих (сільських, селищних, міських) рад народних депутатів (ст. 14) та спеціально уповноважених органів у сфері містобудування (ст. 15).

Закон України «Про відповідальність підприємств, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14 жовтня 1994 р. встановлює санкції за подібні порушення (господарсько-організаційні, майнові у формі відшкодування збитків, конфіскації, господарсько-адміністративного штрафу).

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р.і закріплює правові засади та форми державного регулювання інвестицій на ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних, визначає Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку як орган, упов-

поважений здійснювати державне регулювання ринку цінних паперів, а також визначає компетенцію цього органу.

Закон України «Про приватизацію державного майна» від 1919 лютого 1997 р. передбачає основні засади та форми державного контролю за інвестиційною діяльністю в процесі приватизації, а також відповідальність за порушення угод приватизації щодо вкладення інвестицій в об'єкти приватизації та дотримання умов післяприватизаційної експлуатації об'єктів.

Указ Президента України «Про Положення про Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України» від 9 грудня 1997 р. визначає компетенцію цього відомства, зокрема щодо:

• організації ліцензування окремих видів інвестиційної діяльності у будівництві;

• організації експертизи інвестиційних проектів будівництва;

•стандартизації у будівництві та виробництві будівельних матеріалів тощо.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи» від 17 серпня 1998 р. № 1308 визначає порядок затвердження та державної експертизи інвестиційних програм і проектів залежно від джерел фінансування та важливості проектів.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік окремих видів проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних вишукувань для будівництва, надання інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної атестації виконавця» від 6 квітня 1998 р. № 451 визначає перелік видів підприємницької діяльності (робіт, послуг) у будівництві, що потребують ліцензування. Особливості ліцензування та звітності інвестиційної діяльності у зовнішньоекономічній сфері визначаються Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових інвестицій, які інвестуються за межами України» від 19 лютого 1996 р. № 229.

3. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності

Зміст державного регулювання інвестиційної діяльності досить значний. Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання інвестиційної діяльності включає:

• управління державними інвестиціями;

• регулювання умов інвестиційної діяльності;

• контроль за здійсненням інвестування усіма інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

Управління державними інвестиціями здійснюється загальноукраїнськими, республіканськими (АР Крим) та місцевими органами державної виконавчої влади й управління та включає: планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.

Державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

• системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

• проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;

• подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;

• державних норм, правил і стандартів;

• антимонопольних заходів;

• роздержавлення та приватизації державної власності;

• визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; •

• політики ціноутворення;

• експертизи інвестиційних проектів будівництва;

• ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України;

• аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку;

• контролю за дотриманням інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації, інвестицій-

Вкладання інвестицій здійснюється з метою отримання прибутку чи досягнення іншого соціального ефекту і тісно пов,язано з підприємницькою діяльністю, яка здійснюється на власний ризик і під власну відповідальність підприємця, з метою отримання ним прибутку. Отже, ІД пов,язана з певним ризиком для підприємця. Тому ІД значною мірою залежить від ефективності правових гарантій для інвестора, передбачених законодавством Украіни.

4. Гарантії захисту інвестицій.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власновсті та джерел інвестування, включаючи і іноземні інвестиціі.

Усім інвесторам (у т.ч. і іноземним) забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, іх використанню та ліквідаціі.

Правові гарантіі захисту інвестиіцй, в т.ч. і іноземних поділяються на :

гарантіі від зміни законодавства. (ч.1 ст.18 (1) , ст.8 (2)
гарантіі від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів і посадових осіб. Згідно (ч.2 ст.19 (1), ст.9 (2) інвестиціі не можуть бути безоплатно націоналізовані , реквізовані. Державним органам поза межами їхньої компетенціі втручатися в інвестиційну діяльність.
гарантіі відшкодування збитків інвесторам. Ч.2 ст.18 (1) и ст.10 (2) збитки підлягають відшкодуванню у певному обсязі державними та іншими органами.
гарантіі у разі припинення інвестиційноі діяльності ст.21 (1), ст.11 (2)
гарантіі використання доходів, прибутків та інших сум, отриманих врезультаті інвестування.
гарантіі судового захисту прав та законих інтересів інвесторів у разі порушення будь-якою особою.

Інтелектуальний тренінг

Розкрити об,єктивні підстави державного регулювання інвестиційної діяльності.

Які вимоги іноді порушують інвестори щодо врахування суспільних інтересів при інвестуванні?

Перелікувати нормативні акти державного регулювання інвестиційної діяльності.

Які пункти включає державне регулювання згідно з Законом України "про інвестиційну діяльність"?

Яким шляхом здійснюється державне регулювання умов інвестиційної діяльності?

Які гарантії захисту інвестицій (у тому числі іноземних) незалежно від форм власності гарантує держава?

Тема 7. Правове регулювання інвестиційної діяльності у сфері капітального будівництва

Blog

Учбово-методичний комплекс до дисципліни „Правові основи інвестиційної діяльності

Содержание

План

План