Магістерська програма: „ Адміністративний менеджмент І маркетинг в системі антикризового управління (назва)

Вид материала

Документы

Содержание Місце (Р), маршрут (Rп; Rк)

Подобный материал:

• Магістерська програма „ Адміністративний менеджмент та маркетинг в системі антикризового, 1793.37kb.
• Магістерська програма „Адміністративний менеджмент та маркетинг в системі антикризового, 1515.49kb.
• Магістерська програма „ Менеджмент в галузі виробництва та переробки продукції свинарства, 1346.34kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни " менеджмент персоналу" для підготовки фахівців, 665.58kb.
• Навчальна програма дисципліни «ділове спілкування» для напрямів підготовки 0402 «соціологія», 238.57kb.
• Робоча навчальна програма нормативної дисципліни «менеджмент І маркетинг» для студентів, 772.97kb.
• Робоча програма дисципліни " Корпоративне управління" для спеціальності 050201 менеджмент, 674.92kb.
• У статті розглянуто сутність, види, умови забезпечення та технологію здійснення оцінки, 30.98kb.
• Навчальна програма дисципліни "соціальна етика" (назва дисципліни) для напрямів підготовки, 290.53kb.
• Робоча програма здисципліни «Економіка І» для освітньо-кваліфікаційного рівня: Магістр, 160.85kb.

Місце (Р),

маршрут (R_п; R_к)

Час

(t)

Фінансовий ресурс (FR)

• Готівкові кошти
  
• Кошти на банківських рахунках
  
• Витрати
  
• Доходи
  
• Прибуток
  
• Податки
  
• Статутний фонд
  
• Амортизація
  
• Пайові внески
  
• Цінні папери
  
• Кредити
  
• Інвестиції
  
• Інші
  

• День
  
• Місяць
  
• Квартал
  
• Рік
  
• Життєвий цикл підприємства
  

В залежності від структурного підрозділу підприємства та його контрагентів:

• робоче місце;
  
• цех;
  
• склад;
  
• банк;
  
• каса;
  
• інші.
  

Обсяг фінансового ресурсу (V)

Обсяг фінансового ресурсу – це кількісний реквізит, який буде визначатися в грошових одиницях або їх еквівалентах


Рис. 1.4 Елементи фінансового потоку [38]

Фінансовий потік може складатися або з однієї операції, або з безлічі, але всі вони повинні стосуватися тільки одного фінансового ресурсу. Наприклад, фінансовий ресурс ПДВ і операції по його нарахуванню та сплаті формують потік платежів ПДВ; сукупність операцій, пов’язаних із залученням і погашенням кредитних ресурсів, а також нарахування і сплата відсотків по кредитам, формують кредитний потік; сукупність операцій, пов’язаних з формуванням прибутку на основі доходів від різних видів діяльності і витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією готової продукції, а також його розподілом на виплату дивідендів акціонерам, на формування резервного фонду утворюють потік, що відображає результати діяльності підприємства. Такі елементи, як час, маршрут, місце та обсяг ресурсу – множинні, як і операція, що дозволяє ідентифікувати фінансовий потік тільки за фінансовим ресурсом. Цей аспект буде відрізняти потік від господарської операції.

З метою впорядкування великого обсягу інформації для її кращого сприйняття, пізнання, аналізу та розширення знань здійснюється класифікація різних об’єктів. Питанню класифікації фінансового потоку в літературі приділяється недостатньо уваги. Різні дослідники виділяють власні класифікаційні ознаки, які або відрізняються за назвою, але мають однакову сутність, або відрізняються за суттю. Так в своїх працях даного питання торкалися Бутрін А.Г. [ ], Потєхін Н.А., Смірнова Ю.В. [ ], Тінікашвілі Т.Ш. [ ], Шемаєва Л.Г. [ ] та інші [54].

З урахуванням характеристик елементів фінансового потоку можна виділити ознаки та їх значення для класифікації. Можна класифікувати як з урахуванням одного елементу, так й їх комбінацій. На основі дослідженого матеріалу та визначених елементів фінансових потоків (див. рис. 1.1) пропонується їх класифікація:

а) з урахуванням місця здійснення фінансових потоків їх можна класифікувати за місцем функціонування:

1) фінансові потоки держави;

2) фінансові потоки галузі;

3) фінансові потоки суб’єкта господарювання.

б) з урахуванням маршруту фінансових потоків їх можна класифікувати за відношенням до системи функціонування:

1) внутрішні та зовнішні;

2) вхідні та вихідні.

Внутрішні фінансові потоки – це потоки, які функціонують всередині підприємства: між його підрозділами по розподілу прибутку; між підприємством та його працівниками по розрахункам із заробітної плати та соціальним виплатам; між підприємством та його акціонерами, засновниками, власниками з приводу виплати дивідендів, поповнення капіталу та інші.

Зовнішні фінансові потоки – це потоки, які функціонують між підприємством і зовнішнім середовищем: державними органами з приводу виплати податків, зборів, відрахувань, штрафів, санкцій, продажу товарів для державних потреб та отримання фінансової допомоги; покупцями з приводу отримання коштів за реалізовані товари, продукцію, матеріали, послуги; постачальниками з приводу здійснення виплат за отримані послуги, сировину, товари та інше; фінансово-кредитними установами з приводу отримання і виплати кредитів, відсотків по ним, розміщенню коштів на депозитних рахунках, здійснення розрахункових операцій; страховими компаніями з приводу здійснення страхових платежів та отримання компенсацій при настанні страхового випадку; фондовими ринками з приводу розміщення, купівлі, продажу цінних паперів та отримання прибутку від операцій з ними; інвестиційними фондами з приводу інвестування тимчасово вільних грошових коштів для отримання додаткового прибутку та інше [55].

Вхідні фінансові потоки – це потоки, напрямок руху яких направлений в систему. Наприклад, вхідні зовнішні потоки завершуються на підприємстві, а їх початок ініціюють державні, фінансово-кредитні установи, власники підприємства, персонал, покупці, постачальники, страхові, інвестиційні компанії та інші. Вхідні внутрішні – потоки, які починаються і завершуються всередині підприємства (джерелом початку і місцем завершення потоку є структурні підрозділи підприємства).

Вихідні фінансові потоки – це потоки, напрямок руху яких направлений із системи. Для вихідних зовнішніх та внутрішніх потоків джерелом виступає підприємство, а кінцевим споживачем відповідно контрагенти підприємства та його структурні підрозділи;

в) з урахуванням сутності часових характеристик фінансових потоків їх можна класифікувати за періодичністю здійснення:

1) періодичні – це ФП, які періодично повторюються в різні цикли діяльності підприємства (платежі постачальникам, отримання платежів від клієнтів);

2) неперіодичні – це ФП, які або виникають один раз і в подальшому не повторюються, або повторюються через значний проміжок часу (отримання субсидії, виплата або отримання штрафів).

г) з урахуванням сутності операцій ФП їх можна класифікувати:

1) за складністю:

• прості (одноактні) – це фінансові потоки, які складаються з однієї операції, не відшкодовують і не компенсують джерела свого виникнення (наприклад, виплата податків та відрахувань);
  
• складні (багатоактні) – ФП, які складаються з множини операцій, функціонують на протязі тривалого часу і породжують нові джерела фінансування (наприклад, отримання прибутку від діяльності і вкладення цих коштів в новий цикл діяльності);
  

2) за характером операцій, пов’язаних з рухом фінансових ресурсів:

• позитивні – потоки, операції яких позитивно впливають на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, збільшують його фінансовий потенціал (наприклад, надходження, збільшення, отримання та інші);
  
• від’ємні – потоки, операції яких зменшують результати фінансово-господарської діяльності підприємства (наприклад, вибуття, зменшення, сплата, перераховано та інші).
  

ґ) з урахуванням сутності фінансових ресурсів потоки можна класифікувати за економічним змістом (значення даної класифікаційної ознаки обрані згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №4 “Звіт про рух грошових коштів”):

1) фінансові потоки за наслідками операційної діяльності:

• дохід від реалізації товарів, робіт, послуг;
  
• платежі постачальникам, підрядникам та іншим організаціям за придбані товари, роботи, послуги;
  
• погашення дебіторської заборгованості;
  
• податкові платежі та відрахування до фондів;
  
• потоки, пов’язані з відтворенням робочої сили;
  
• отримання та виплата штрафів;
  
• витрати на збут та інші;
  

2) фінансові потоки за наслідками інвестиційної діяльності:

• отримані дивіденди по цінним паперам;
  
• лізингові платежі;
  
• придбання та продаж довгострокових фінансових інвестицій;
  
• продаж позаоборотних активів;
  
• інші платежі і надходження коштів, пов’язані із здійсненням реального та фінансового інвестування;
  

3) потоки за наслідками фінансової діяльності:

• операції на валютному ринку;
  
• отримання та повернення довгострокових та короткострокових кредитів;
  
• процентні виплати;
  
• виплата дивідендів акціонерам підприємства;
  
• надходження або виплата коштів, пов’язаних з залученням додаткового та пайового капіталу.
  

д) з урахуванням сутності обсягу фінансових ресурсів фінансових потоків їх можна класифікувати за формою:

1) грошові – це потоки, які складаються з операцій руху коштів в готівковій або безготівковій формі;

2) в формі грошових еквівалентів (здійснення короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів з незначним ризиком зміни вартості);

3) умовно грошові або негрошові (потоки, пов’язані з виникненням дебіторської та кредиторської заборгованості, бартерні операції).

е) з урахуванням сутностей фінансових ресурсів, часу та місця здійснення фінансових потоків їх можна класифікувати за моментом виникнення:

1) первинні – потоки, які передують іншим потокам, породжують їх;

2) вторинні або похідні – це потоки, породжені іншими потоками (отримання доходу від реалізації продукції, виплата з нього податку на додану вартість, після цього отримання чистого прибутку, виплата податку на прибуток, поповнення капіталу за рахунок прибутку, виплата дивідендів, заробітної плати і т.д.). Кожен похідний потік, який породжує наступний, є первинним по відношенню до наступного [57].

Класифікацію можна здійснювати за іншими ознаками та значеннями з урахуванням сутностей комбінацій елементів ФП.

Підприємство – це єдиний дієвий механізм і тому його незалежні та взаємопов’язані між собою фінансові потоки можна розглядати як єдиний потік, що складається з множини потоків. Оскільки діяльність підприємств має безперервний характер, то можна стверджувати, що загальний фінансовий потік також буде безперервним. Його природа або економічна сутність має грошове вираження [51].

У діяльності підприємства важливу роль відіграє той факт, що крім фінансових функціонують матеріальні, трудові та інформаційні потоки, які є взаємозалежними на всіх етапах життєвого циклу підприємства. При визначенні фінансового потоку цей факт необхідно враховувати, тому що в деяких випадках потоки тісно взаємодіють і їх фізично важко розрізнити, але поняття фінансового та матеріального потоку не слід ототожнювати.

В деяких літературних джерелах робиться акцент на триєдність матеріальних, фінансових та інформаційних потоків [40 ]. На мою думку цей підхід вірний. Основою виробничого процесу є матеріальний потік, який виникає завдяки фінансовому, оскільки його частина авансується на придбання матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення виробничого процесу. Інформаційний потік присутній на всіх етапах діяльності підприємства. Його основа – інформація, яка відображає функціонування матеріальних та фінансових потоків. Інформація не може породжувати ці потоки або перетворюватися на них, оскільки не має фізичної форми (матеріальної, грошової та ін.), на відміну від того, як матеріальний потік може змінювати свою форму на фінансову та фінансовий потік може переходити в матеріальний. Але інформаційний потік може впливати на зміну руху інших потоків і опосередковано “породжувати ”, ініціювати фінансові та матеріальні потоки.

Елементи системи з точки зору її поведінки характеризуються можливостями створювати фінансові, матеріальні та інформаційні зв’язки з іншими елементами і з зовнішнім по відношенню до системи середовищем. Всі три види зв’язку існують невід’ємно один від одного. Тому будемо вважати, що фінансові, матеріальні та інформаційні потоки, як носії цих зв’язків, слід розглядати у взаємодії та єдності [21].

На підприємствах функціонує ще й потік трудових ресурсів, який взаємодіє з фінансовим, матеріальним та інформаційним потоками. Основний його рух пов’язаний з використанням трудових ресурсів в процесі здійснення господарської діяльності для обслуговування основних процесів закупівлі, виробництва та реалізації. Що стосується зміни його стану (збільшення та зменшення трудових ресурсів), то на великих та середніх підприємствах цей процес відносно повільний у часі. Взаємне перетворення фінансового і матеріального потоків та їх взаємодія з інформаційним та потоком трудових ресурсів представлено на рисунку 1.5.

1 – формування грошового капіталу підприємства за рахунок власних, залучених та позичкових коштів шляхом залучення ресурсів із внутрішнього та зовнішнього середовища. На даному етапі відбувається ініціювання фінансового потоку;

2 – витрачання грошових коштів підприємства або частини прибутку для забезпечення оборотними та необоротними активами процесу виробництва та на невиробничі цілі (придбання нематеріальних активів, основних засобів адміністративного призначення). На цьому етапі фінансовий потік перетворюється на матеріальний;






Рис. 1.5 Перетворення та взаємодія потоків в процесі господарської діяльності підприємства [40]:

3 – включення до складу матеріальної системи придбаних позаоборотних активів та запасів;

4 – направлення виробничих запасів, МШП та основних засобів виробничого призначення на виробництво готової продукції;

5 – забезпечення процесу виробництва фінансовими ресурсами, які витрачаються на виплату заробітної плати працівникам виробництва, на амортизацію, здійснення відрахувань до пенсійного фонду, фондів соціального страхування та інших витрат. На даному етапі відбувається формування виробничої собівартості готової продукції;

6 – повернення з виробництва в матеріальну систему залишків невикористаних матеріалів. В свою чергу залишки матеріальних ресурсів від попередніх періодів можуть бути використаними у виробництві поточного періоду. Якщо в результаті виробництва отримано браковані вироби, то вони приймаються або на переробку, або повертаються в матеріальну систему в якості сировини для виробництва іншого виду продукції;

7 – результат виробництва – готова продукція;

8 – включення до складу матеріальної системи виробленої готової продукції;

9 – здійснення реалізації готової продукції, залишків матеріалів, сировини, напівфабрикатів, в результаті чого підприємство отримує дохід. На цьому етапі відбувається перетворення матеріального потоку в фінансовий;

10 – направлення фінансових ресурсів на здійснення витрат на збут;

11 – включення до складу фінансової системи доходу від реалізації готової продукції;

12 – направлення частини фінансових ресурсів в зовнішнє середовище на виплату податків, обов’язкових платежів, заборгованості та на інші цілі;

13 – обслуговування працівниками підприємства основних процесів діяльності – закупка, виробництво, реалізація, в результаті чого відбувається створення нової вартості готової продукції;

14 – отримання заробітної плати працівниками підприємства.;

15 – наймання, звільнення та внутрішнє переміщення працівників підприємства;

16 – обмін інформацією між фінансовою, матеріальною, інформаційною та системою трудових ресурсів;

17 – обмін інформацією між зовнішньою та внутрішньою середовищами через інформаційну систему.

Діяльність підприємства починається з вилучення частини фінансових ресурсів та авансування їх на придбання матеріальних ресурсів, тобто потік змінює фінансову форму на матеріальну. Далі здійснюється безпосередньо виробництво, в процесі якого відбувається взаємодія матеріальних та фінансових потоків і формування собівартості продукції, тобто витрачаються матеріальні ресурси і грошові кошти на виплату заробітної плати працівникам виробництва, амортизацію, відрахування до фондів й інші витрати. Результатом виробництва є готова продукція, від реалізації якої підприємство отримує дохід і потік змінює свою матеріальну форму на фінансову [20]. Фінансові ресурси направляються на сплату податків, погашення кредиторської заборгованості, адміністративних витрат та витрат на збут, закупівлю матеріальних ресурсів для виробництва і т.д. Тобто процес циклічно повторюється. Інформаційні потоки – це результат збору, накопичення, обробки та використання інформації, яка поступає із зовнішнього та внутрішнього середовища. Внутрішньою інформацією буде проміжна та результатна інформація, що збирається в процесі функціонування фінансової, матеріальної системи та системи трудових ресурсів [22].

Таким чином, фінансові, матеріальні, трудові та інформаційні потоки функціонують як єдине ціле безперервно, доки підприємство буде здійснювати свою діяльність.

На різних етапах діяльності суб’єкта господарювання існують ризики втрати грошових коштів у зв’язку їх нецільового використання, що порушує функціонування фінансових потоків. Тому постає потреба в контролі за цільовим спрямуванням коштів, за оптимізацією руху фінансових ресурсів та їх ефективним використанням. “При управлінні потоковими процесами підприємства в теперішній час однією з слабих ланок є контроль за їх проходженням” .

Необхідність здійснення контролю за управлінням фінансових потоків обумовлена тим, що від їх руху залежить функціонування підприємства взагалі. Контроль дозволяє виявляти не тільки порушення, помилки, зловживання, але й хибні та неоптимальні дії в діяльності, що сприяє виробленню підприємством ефективної стратегії. “Наявність системи контролю за фінансовими потоками дозволяє сформувати чіткий фінансовий регламент підприємства або банку, оптимізувати його фінансову систему” [56].

Таким чином, фінансові потоки – це цілеспрямований рух фінансових ресурсів від джерел їх формування і напрямків використання, який відображається за допомогою кореспонденцій бухгалтерського обліку. Від руху потоків залежить діяльність підприємства в цілому, тому виникає потреба ефективного управління ними, в процесі якого необхідно організувати контроль за потоками. Складність, тривалість, різнонаправленість потоків потребують контролю, оскільки неконтрольовані процеси можуть привести підприємство до порушення його діяльності, аж до припинення його функціонування. Наявність ефективно організованої системи сприяє своєчасному попередженню порушень, помилок та зловживань, яких підприємство може уникнути без понесення додаткових фінансових втрат, виплати штрафів та санкцій.

За напрямком руху фінансових ресурсів фінансові потоки можна поділити на дві групи: односторонні та двосторонні. До перших входять фінансові потоки, що виникають внаслідок поповнення (або зменшення) фінансових ресурсів. Залежно від того, зростає сумарний фінансовий потік чи знижується, односторонні потоки поділяються на вхідні та вихідні. Розповсюдженим прикладом припливу фінансових потоків є виручка від реалізації готової продукції, відтоку – витрати на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і оплату податків [11].

Головною ознакою, що відрізняє односторонні фінансові потоки від двосторонніх, є одночасний приплив і відтік визначеного фінансового ресурсу за певний період часу, який не змінює своєї форми в рамках здійснення господарської діяльності. До цієї ознаки відносяться використання фінансових ресурсів на орендних умовах, в тому числі лізинг. І незважаючи на те, що рух фінансових потоків призупиняється, між орендодавцем та орендоодержувачем виникають відносини власності, періодичність виникнення яких супроводжується платою за орендні послуги.

Залежно від сфери обігу фінансові потоки підрозділяються на внутрішні та зовнішні. До перших відносяться економічні відносини, що супроводжують рух ресурсів у рамках підприємства, тобто між структурними підрозділами, в середині промислово-фінансових груп, концерну тощо. Зовнішні ж фінансові потоки виходять за рамки підприємства і стосуються інших суб’єктів господарської діяльності [8].

За періодичністю рух фінансових ресурсів можна поділити на три групи. До першої належать фінансові потоки, що носять одноразовий (випадковий) характер, наприклад, отримання безповоротної фінансової допомоги, цільове фінансування, благодійна діяльність та ін. До постійних фінансових потоків з невизначеним часом здійснення відносяться відносини, які супроводжують систематичний рух фінансових ресурсів, не лімітований строком виконання. До цієї групи відноситься преміювання робітників за високоякісну роботу. Якщо рух фінансових ресурсів виконується у визначений чинним законодавством або угодою час, ці фінансові потоки слід відокремити в групу постійних потоків з визначеним періодом часу. Це дозволяє контролювати своєчасність здійснення операцій, що пов’язані з рухом цих потоків та не допустити виникнення додаткових витрат, пов’язаних із порушенням термінів виконання платежів. Прикладом таких потоків є кредитні операції, відрахування до бюджетних і позабюджетних фондів.

За видами діяльності фінансові потоки поділяються на операційні, фінансові та інвестиційні. Операційні фінансові потоки характеризують приплив (або відтік) фінансових ресурсів, що пов’язані із забезпеченням ритмічного відтворювального процесу: витрати на виробництво, виручка від реалізації продукції та ін. В рамках здійснення фінансової діяльності рух фінансових ресурсів спрямований на підвищення ефективності використання активів підприємства [11]. Виручка від продажу акцій, отримання (погашення) довгострокових позик, дохід (витрати) від участі в капіталі – приклади потоків від фінансової діяльності. До економічних відносин, що супроводжують рух ресурсів у рамках інвестиційної діяльності підприємства, належать зв’язки між суб’єктами господарювання з метою отримання доходу (витрат) від реалізації (закупки) основних засобів, нематеріальних активів тощо.

Залежно від форми фінансових ресурсів можна виділити фінансові потоки в грошовій, товарній та негрошовій формах. На відміну від руху грошових коштів, бартеру до негрошової форми слід віднести інші схеми розрахунків, зокрема вексельні операції.

Наведена класифікація фінансових потоків дозволяє згрупувати фінансові потоки та розробити відповідний механізм управління ними, спрямувати зусилля окремих підрозділів підприємства на підвищення ефективності здійснення господарських операцій як у цілому, так і в розрізі певних груп потоків.

Оскільки фінансові потоки відображають процес господарської діяльності, створення ефективної системи управління потребує визначення загальних властивостей, які не залежать від виду фінансового ресурсу та економічних відносин, що супроводжують їх рух [20]. Зараз не існує чіткого визначення властивостей фінансового потоку. Однак ряд науковців характеризують рух ресурсів за окремими ознаками. Узагальнення досвіду провідних науковців дозволяє виділити такі властивості фінансового потоку: швидкість руху, термін (період) руху, обсяг фінансового ресурсу.

Деякі автори оцінюють рух фінансових ресурсів за його швидкістю, що притаманне будь-якому процесу. Згідно з визначенням В.О. Меца [43], швидкість фінансового потоку характеризується як кількість обертів фінансового ресурсу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій. Так, швидкість повернення дебіторської заборгованості або реалізації складських запасів готової продукції характеризується кількістю обертів фінансових ресурсів за період реалізації промислової продукції.

Разом із швидкістю для фінансових потоків притаманний час руху. На відміну від швидкості період показує час переходу фінансових ресурсів з однієї стадії в іншу, наприклад, скільки часу потрібно для того, щоб сировина та купівельні матеріали були задіяні у виробництві готової продукції. В цьому випадку індикатором служить тривалість виробничого циклу. Для частини фінансових потоків, що характеризують дебіторську заборгованість або складські запаси готової продукції, терміном є час, за який фінансові ресурси повертаються до господарської діяльності підприємства.

Обсягом фінансового потоку виступає сума фінансового ресурсу, який змінюється протягом періоду дії фінансово-господарської операції. Крім цього, кількісною характеристикою фінансового потоку є темпи його приросту або зниження. Особливо це стосується позитивних вхідних фінансових потоків, а саме обсягів виробництва та реалізації продукції. Зменшення обсягів фінансових потоків відбувається через податкові відрахування та обов’язкові збори.

Між наведеними властивостями існує тісний зв’язок [37].Обсяг фінансових потоків підвищується, якщо швидкість їхнього руху зростає, а термін дії зменшується. Інтенсивне зростання вихідних фінансових потоків в порівнянні з вхідними негативно впливає на швидкість їх обертання. Так, збільшення дебіторської заборгованості за відсутності приросту обсягів реалізації продукції зменшує наявний обсяг фінансових потоків і призводить до зниження ділової активності підприємства. Однак слід враховувати, що зростання обсягів виробництва впливає на зростання податку на додану вартість, на прибуток, акцизні збори.

Використання вказаних властивостей фінансових потоків у процесі здійснення операційної діяльності підприємства продемонстровано на підставі послідовності етапів виробничого процесу (рис. 1.6) [45].

Підвищити швидкість руху фінансового потоку на відрізку 1 – 2 можна завдяки використанню прогресивного устаткування, раціонального нормування технологічного процесу та створення паралельно-послідовного типу виробництва продукції.

Прискорення руху на зазначеному відрізку позитивно впливатиме на собівартість виробництва продукції, а саме на зменшення умовно-постійних витрат, що припадають на даний вид продукції.


1. Обсяг ресурсів на закупівлю

сировини, матеріалів, напівфабрикатів




2. Обсяг виробництва продукції


2.1. Обсяг готової продукції на складі

3. Обсяг відвантаженої продукції

4. Дохід (виручка) від реалізації продукції

4.1. Дебіторська заборгованість

4.3. Обсяг ПДВ, акцизного збору

4.4. Обсяг податку на прибуток

5. Чистий прибуток

4.2. Витрати на виробництво



Рис. 1.6. Послідовність етапів руху фінансових ресурсів у процесі операційної діяльності підприємства [45]:

а – рух фінансових ресурсів на розширене відтворення;

б – рух фінансових ресурсів в інноваційну або фінансову діяльність;

в – рух фінансових ресурсів для досягнення інших цілей;

– безумовний рух фінансових ресурсів, притаманний будь-якій промисловій діяльності;

– можливий рух фінансових ресурсів, який залежить від специфіки операційної діяльності.

.

На відрізку 1 – 2 обсяг фінансового потоку зменшується за рахунок митних відрахувань у випадку використання підприємством імпортних комплектуючих.

На відміну від обсягу виробництва обсяг відвантаженої продукції не включає незавершене виробництво та складські запаси готової продукції, що була виготовлена протягом поточного виробничого циклу. Тому в точці 3 розмір фінансового потоку зменшується на приведені запаси і навпаки, розмір відвантаженої продукції збільшується завдяки реалізації готової продукції, що накопичилася на складі протягом часу. Досягнення такого становища залежить від активної маркетингової політики підприємства та еластичності цін на товари, що мають тривалий термін зберігання. На відрізку 2 – 3 зниження потоку фінансових ресурсів відбувається за рахунок утримання складських запасів.

Обсяг фінансового потоку на відрізку 3 – 4 залежить від цінової політики підприємства, а саме від ціни, що формується під впливом попиту та пропозиції на даний вид виробу. Якщо виробництво продукції носить рентабельний характер, то дохід від її продажу перевищує обсяг відвантаженої продукції за цінами підприємства. В цьому випадку розмір фінансового потоку підвищується завдяки комплексу робіт, сервісних послуг та комплектуючих виробів, що супроводжують використання зазначеної продукції.

Швидкість руху фінансового потоку на відрізку 3 – 4 залежить як від самого підприємства, так і від ринкової кон’юнктури. Збільшення життєвого циклу товару відбувається шляхом прискорення реалізації виробу, для задоволення потреб ринку. Однак ступінь віддаленості від безпосередніх споживачів продукції впливає на тривалість транспортних поставок, а це, в свою чергу, збільшує тривалість визначеного виробничого процесу [21].

Обсяг фінансових ресурсів на відрізку 4 – 5 зменшується через податкові відрахування: податок на додану вартість, акцизні збори та інші відрахування з доходу. Від структури собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат і витрат на збут залежить обсяг фінансового потоку на відрізку 4 – 5.

В прибутковому режимі діяльності підприємства темпи зростання доходу від реалізації продукції повинні носити випереджаючий характер над приростом витратної частини виробництва продукції. Достатність доходу від реалізації продукції для покриття змінних та постійних витрат приводить до позитивного результату від звичайної діяльності підприємства. Після відрахування податку на прибуток фінансовий потік дорівнює чистому прибутку. Як правило, швидкість руху фінансового потоку на відрізку 4 - 5 регламентується податковим терміном.

Динаміка основних показників діяльності сільськогосподарських підприємств свідчить, що збільшення обсягів виробництва впливає на зростання рівня взаємонеплатежів. Абсолютно очевидно, що зростання виробництва та реалізації продукції супроводжується розширенням споживачів, які характеризуються різним рівнем фінансової дисципліни. Тому швидкість обороту дебіторської заборгованості залежить від політики роботи підприємства із дебіторами.

Дебіторська заборгованість розглядається як кошти, вилучені у підприємства, а отже, надмірний їх розмір гальмує виробничий процес підприємства. Швидкість розрахунків за власними зобов’язаннями підвищується при умові достатності власних коштів. Звідси – приріст кредиторської заборгованості, пов’язаний із тривалістю утворення та розміром боргових зобов’язань. На відміну від дебіторської заборгованості за несвоєчасні розрахунки підприємство несе збитки у вигляді штрафів, пені та неустойки [6].

Від наявності та розміру чистого прибутку залежить обсяг фінансового потоку, який спрямовується або на розширене відтворення (а), або на інноваційний шлях оновлення виробництва (б), або на інші витрати (в), які пов’язані із маркетинговими заходами та витратами на утримання соціально-побутової сфери.

Залежно від визначених властивостей провідні фінансові потоки від фінансової та інвестиційно-інноваційної діяльності характеризуються таким чином (табл. 1.3).

Обсяг інвестиційних потоків залежить від рівня рентабельності капітальних вкладень, ставки процента чи дивіденду й терміну окупності інвестиційного проекту. На думку Кріса Черкавскі, він “має приносити максимальну норму прибутку”.


Таблиця 1.3

Характеристика властивостей основних фінансових потоків від фінансової та інвестиційної діяльності підприємств

Фінансовий потік	Властивості фінансового потоку
	Термін руху	Швидкість руху	Обсяг
Інвестиційні вкладення	Залежить від терміну реалізації проекту	Залежить від рентабельності капітальних вкладень	Залежить від розміру інвестиційного проекту, ставки процента, дивіденду
Кредит	Короткостроковий (1 рік). Середньостроковий (1 – 3 роки). Довгостроковий (понад 3 роки)	Залежить від об’єкта спрямованості: на розширене відтворення; на модернізацію виробництва; на освоєння випуску нового виду продукції; тощо

Джерело: Иванов В. В., Кусакин С. П. Подходы к разработке механизмов управления финансовыми потоками предприятия // Логинфо. – 2001. – № 11. – ноябрь. – С. 18–19.


На розмір кредитних ресурсів впливає об’єкт кредитування: якщо кредит націлений на зростання виробництва внаслідок сезонного споживання, то швидкість їх повернення залежить від терміну підвищеного попиту. Модернізація виробництва має на увазі більш тривалий термін окупності, який залежить від ступеня майбутнього зростання продуктивності праці.[8] Тривалість повернення позики від освоєння нового виду продукції залежить від ступеня рентабельності його виробництва та існуючого попиту на його споживання. Однак незалежно від цілей кредитування використання залучених коштів завжди супроводжується виплатою відсотків. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 до вхідних фінансових потоків від інвестиційної діяльності також відноситься реалізація необоротних активів, які мають несистемний характер. Обсяг приведених потоків залежить від суми активів, що не використовуються в процесі фінансово-господарської діяльності і реалізація яких приводить до скорочення витрат на їх утримання.

Залежно від матеріально-речовинного змісту приведені фінансові потоки розглядаються як в товарній, так і грошовій формах. При цьому в ході фінансово-господарської діяльності вони можуть неодноразово змінюватися. Так, в ході інвестиційної діяльності фінансові ресурси іноді набувають форми вільних основних засобів. Однак плата за їх використання відбувається у грошовому еквіваленті.

В рамках здійснення фінансово-господарських операцій кожний окремий фінансовий потік може стати джерелом для формування іншого. Так, наприклад, обсяг відвантаженої продукції породжує виникнення дебіторської заборгованості, ліквідація якої є джерелом для розрахунків за власними зобов’язаннями [11].

Таким чином, розгляд існуючих трактувань, їх аналіз і практичне використання дозволили визначити економічну сутність фінансових потоків і сферу їх дії. В результаті було уточнено тлумачення “фінансових потоків” та виявлено особливості, які дозволяють відрізняти це поняття від схожих. Конкретизація змісту фінансових потоків дала можливість виявити класифікаційні ознаки та характерні властивості. Результати наведених наукових досліджень є необхідними для створення та впровадження системи управління фінансовими потоками в фінансово-господарську діяльність, яка націлена на підвищення фінансової стійкості підприємства, його конкурентоспроможності, сприяє максимальній прибутковості та зменшує рівень ризику непередбаченої втрати платоспроможності.


1.2 Системний підхід до визначення основних елементів управління фінансовими потоками підприємства


На сучасному етапі економічного розвитку успішне вирішення проблем, пов’язаних з господарською діяльністю, залежить від ефективності існуючої на підприємстві системи управління.

Однак динамічні процеси, що відбуваються в ринковій економіці України, впливають на постійне перетворення структури, форм і методів системи управління підприємствами. Об’єктивна зміна змісту основних її елементів фахівцями підприємств не аналізується, повільно змінюються підходи до визначення її сутності та складових. Звідси – значні втрати, низький рівень оперативності і гнучкості управлінської діяльності і, як наслідок, значна кількість збиткових підприємств, низький рівень платоспроможності.

Тому багато наукових праць присвячено сучасним технологіям управління підприємством, зокрема проблемам фінансового управління. Серед провідних вітчизняних та іноземних фахівців із зазначеного питання слід виділити роботи І. Бланка, Л. Дробозіної, А. Ковальової, Г. Кірейцева, О. Стоянової, В. Родіонової, Л. Павлової, А. Поддєрьогіна, Г. Поляка, Н. Самсонова, Е. Уткіна, Дж. Ван Хорна та ін.

Разом з тим хронічна нестача фінансових ресурсів в умовах постійної зміни технологій виробництва, розширення або згортання обсягів випуску продукції приводить до трансформації джерел формування фінансових ресурсів, використання нових фінансових розрахунків тощо. У зв’язку з цим важливого значення набувають питання управління фінансовими потоками, що дозволяє підприємству координувати обіг та оптимізувати склад фінансових ресурсів для забезпечення фінансово-господарської діяльності необхідними фінансовими ресурсами з метою досягнення максимальної віддачі від їх використання [27].

В загальному значенні під системою управління фінансовими потоками підприємства слід розуміти комплекс методів і засобів управління для організації економічних відносин, на основі яких відбувається рух фінансових потоків, з метою досягнення встановлених цілей. Система управління фінансовими потоками є невід’ємною частиною загальної системи управління підприємства.

Система управління передбачає свою складну організаційну структуру управління, але з позицій системного підходу будь-яке управління може бути представлене у вигляді сукупності цілей і задач, функцій, принципів, механізму, організаційної структури і кадрів, а також технічних засобів.

Головним завданням управління фінансовими потоками слід вважати підвищення інтенсивності та збалансованості обігу фінансових ресурсів, оптимізацію їх кількісного і вартісного складу і на цій основі отримання максимальних фінансово-економічних результатів [29]. Досягнення встановленої мети залежить від принципів управління, під впливом яких формуються методологічні основи будь-якої діяльності .

Принципи управління можна поділити на цільові, функціональні та лінійні. Основою цільового підходу є визначення головної мети діяльності, її наступна диференціація у вигляді ієрархічної взаємопов’язаної системи цілей, забезпечення умов, необхідних для їх досягнення. Єдність в управлінні на всіх його рівнях, погодженість дій виконавців і відповідальність керівників за результати діяльності підпорядкованих їм підрозділів реалізується з використанням лінійного підходу [20].

Останнім часом все більша кількість науковців схиляється до переважного застосування функціонального підходу з метою створення раціональної системи управління, сутність якої полягає у виділенні сукупності конкретних функцій управління.

Управління будь-яким об’єктом реалізується за допомогою механізму, який визначає порядок будь-якого виду діяльності. Спираючись на те, що фінансові потоки є складовою частиною фінансів підприємства, механізм управління фінансовими потоками виступає надбудовною категорією відносно фінансів і базисною відносно управління. Тому в сукупності реалізація функцій управління та функцій фінансів приводить в дію механізм управління фінансовими потоками [9].

Вплив механізму фінансових потоків на різноманітні напрями розвитку виробництва має кількісну та якісну визначеність. Кількісна сторона полягає в обсязі наявних фінансових потоків, які виступають матеріально-речовинною першоосновою функціонування механізму. Визначення шляхів і каналів руху фінансових потоків, умов, за якими вони формуються, і засобів, завдяки яким відбувається їх використання, залежить від якісної характеристики дії механізму.

Будь-який механізм припускає наявність двох елементів (рис. 1.7): об’єкта – на що спрямована реалізація механізму, та суб’єкта – хто спрямовує його дію.

Серед об’єктів відібрані основні фінансові потоки, які здійснюють рух в результаті економічних відносин між суб’єктами управління фінансовими потоками. Особливість об’єктів системи управління фінансовими потоками полягає в поєднанні фінансових ресурсів (кількісний фактор) із економічними відносинами, що викликають їх рух (якісний фактор).

Несхожість суб’єктів системи управління фінансовими потоками з іншими полягає в наявності двох (іноді більше) зацікавлених сторін, які по різні сторони фінансових потоків впливають на їх рух. Однак незмінним і найбільш зацікавленим у результатах обігу фінансових потоків є безпосередньо керівництво підприємства. Вплив суб’єктів на об’єкт управління здійснюється за умови циркулювання між ними інформації про обсяг, структуру та результативність використання фінансових потоків підприємства [14].

Досягнення головної мети та реалізація механізму системи управління здійснюється завдяки функціям управління фінансовими потоками як основної категорії управління, в якій зливаються воєдино принципи, методи та зміст управлінської діяльності.

При визначенні функцій управління фінансовими потоками враховані особливості функцій фінансової категорії і управління, які є структурними складовими механізму управління фінансовими потоками. Їх можна поділити на основні, визначення яких представлено на рис. 1.8, і другорядні [19].

На відміну від поєднання процесів планування та прогнозування в функції управління в рамках управління фінансовими потоками доцільним є їх відокремлення, оскільки прогнозування вхідних потоків відповідає за накопичування фінансових ресурсів, а планування додатково передбачає їх розподіл.





Рис. 1.7 Об’єкти та суб’єкти системи управління фінансовими потоками на підприємстві [41]


Аналітична функція управління в поєднанні із накопичувальною функцією фінансів надає специфічного вигляду функціям управління фінансовими потоками, який полягає в аналізі фінансових потоків підприємства, що є у його розпорядженні (накопичені), та їх властивостей з метою визначення дефіциту (або надлишку) того чи іншого активу для подальшої оптимізації.

Головною метою фінансово-економічного аналізу є представлення об’єктивної інформації про обіг, структуру та результативність використання фінансових потоків, яка полягає у виявленні взаємозалежності між потоками фінансових ресурсів підприємства та його фінансовими результатами [20].