Стратегічний розвиток регіону організаційно-правові форми розробки та реалізації стратегії розвитку регіону
| Вид материала | Лекция |
- Жителів області (юридичних та фізичних осіб) ідей проектів, які дозволять сформувати, 608.39kb.
- Жителів області (юридичних та фізичних осіб) ідей проектів, які дозволять сформувати, 1476.4kb.
- Програма розвитку енергетичного потенціалу Харківського регіону до 2015 року, 18.37kb.
- Методика аналізу та оцінки стійкого розвитку регіону Аналіз та оцінка стійкого розвитку, 596.86kb.
- Лекция 1-3 стратегічний розвиток регіону, 287.54kb.
- Н. О. Могильна, В. А. Омельяненко, В. О. Садовий, 129.21kb.
- Стратегічний план з розробки Стратегії розвитку Жидачівського району Львівської області, 2781.27kb.
- Перспективи співробітництва між єс та Чорноморським регіоном: чинники за та проти, 59.68kb.
- Міжнародна угода про розвиток Карпатсько-тисянського регіону та регіону р. Тиса Хартія, 378.37kb.
- Оголошення про збір ідей проектів до Плану реалізації Стратегії регіонального розвитку, 1352.28kb.
ЛЕКЦІЯ 5
СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НАДАННЯ МУНІЦИПАЛЬНИХ ПОСЛУГ
ПЛАН:
1.1 Вітчизняний досвід упровадження СУЯ органами місцевого самоврядування.
1.2 Сутність системи управління якістю надання муніципальних послуг за стандартами ISO 9001:2000 (за вимогами муніципальної програми врядування та сталого розвитку –програми розвитку ООН).
1.3 Використання сучасних технологій у процесі впровадження системи управління якістю надання муніципальних послуг.
1.1 Вітчизняний досвід упровадження СУЯ органами місцевого самоврядування
На даний час, в Україні досвід запровадження системи управління якістю органами місцевого самоврядування не є дуже поширеним. Лише трохи більше ніж 10 українських міст у 2009 році пройшли зовнішній аудит в міжнародних органах сертифікації на предмет відповідності СУЯ муніципальних послуг згідно з вимогами стандарту ISO 9001; серед них міста Бердянськ (Запорізька область), Долина, Івано-Франківськ (Івано-Франківська область), Луцьк, Ковель (Волинська область), Вознесенськ (Миколаївська область), Новоград-Волинський, Коростень (Житомирська область), Макіївка (Донецька область), Конотоп (Сумська область), Алчевськ (Луганська область), Дніпропетровськ, Вінниця, Полтава, Кременчук (Полтавська область).
Згідно із законодавством України, органи місцевого самоврядування мають надавати якісні послуги населенню та бути орієнтованими в своїй діяльності на споживачів своїх послуг. Впровадження системи управління якістю муніципальних послуг у відповідності до міжнародного стандарту ISO 9001:2000 дозволяє органам місцевого самоврядування постійно вдосконалювати процеси, пов’язані з обслуговуванням громадян, та тому підвищувати ефективність своєї діяльності; забезпечує виконання встановлених вимог працівниками.
Саме тому проект ПРООН «Муніципальна програма врядування та сталого розвитку» надає підтримку містам України на реалізацію проектів по впровадженню СУЯ. На сьогоднішній день, вже 4 міські ради - партнери проекту отримали таку підтримку. Першим пілотним проектом було впровадження системи управління якістю муніципальних послуг у виконавчих органах Вознесенської міської ради (Миколаївська область) у 2007 році. У 2009 році міста Новоград-Волинський, Кіровське та Долина реалізували такі проекти у партнерстві з ПРООН/МПВСР (підпроект, що фінансується Швейцарською агенцією розвитку та співробітництва).
Під час семінару, організованого ПРООН/МПВСР 17-18 травня у м. Долина та Івано-Франківськ, уповноважені з питань СУЯ міст-партнерів Вознесенськ Долина, Новоград-Волинський, Кіровське представили свій досвід у цьому напрямку та відповіли на питання представників інших міст України, що на даний час планують подібні ініціативи.
Працівники виконавчих органів Новоград-Волинської міської ради успішно пройшли всі тренінги та семінари для запровадження системи ISO 9001:2000, а також внутрішній та зовнішній аудити та отримали сертифікат міжнародної сертифікаційної компанії. Окрім цього, у місті створено «універсам послуг» - структуру міської ради, яка гарантує безпосередню роботу з клієнтами, коли всі процеси, пов’язані з наданням послуг, проводяться всередині виконавчого органу, або напряму між виконавчими органами без участі клієнта.
Наступним кроком для покращення якості послуг, які надаються виконавчими органами міської ради та органами державної влади міста Новограда-Волинського фізичним та юридичним особам у міській раді, є створення Центру надання адміністративних послуг.
Провідний аудитор TÜV SÜD, Павло Підгаєць зауважив: «Органи місцевого самоврядування мають постійно вдосконалюватись із метою ефективного виконання власних та делегованих їм повноважень та реалізації постійно зростаючих очікувань членів територіальних громад. Саме тому сучасні вимоги до роботи органів місцевого самоврядування спираються на ефективні стандарти Міжнародної організації з сертифікації щодо управління якістю».
У 2010 році ПРООН/МПВСР надасть підтримку на проекти міст Львів та Джанкой (АР Крим) щодо впровадження СУЯ, а також працюватиме над включенням окремого модулю з питань системи управління якістю ISO до тренінгового курсу для муніципальних службовців України «Децентралізація та ефективне місцеве самоврядування» [3].
З досвідом окремих міст, які використовують цю систему, можна ознайомитися на Слайді додатку 5.1.
1.2 Сутність системи управління якістю надання муніципальних послуг за стандартами ISO 9001:2000
(за вимогами муніципальної програми врядування та сталого розвитку –
програми розвитку ООН)
На сьогоднішній день в українському суспільстві існує потреба формування довіри місцевих громад до органів самоврядування. Для досягнення такої довіри органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати ефективне управління місцевим розвитком із високоякісним наданням послуг, економічним процвітанням та соціальною справедливістю на місцевомі рівні.
З метою розбудови інституційного потенціалу для спільного врядування та сталого розвитку у містах-парнерах, ｫМуніципальна програма врядування та сталого розвитку, що впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні, підтримує зацікавлені сторони всіх рівнів у покращенні врядування, наданні послуг та якості життя громадян.
Органи місцевого самоврядування мають постійно вдосконалюватись із метою ефективного виконання власних та делегованих їм повноважень та реалізації постійно зростаючих очікувань членів територіальних громад. Саме тому сучасні вимоги до роботи органів місцевого самоврядування спираються на ефективні стандарти Міжнародної організації з сертифікації щодо управління якістю, які до недавнього часу асоціювалися виключно з комерційною діяльністю. В Україні наразі цей процес тільки починає набирати обертів, однак його актуальність зростає з часом.
Мета і принципи використання органами місцевого самоврядування системи управління якістю (СУЯ) муніципальних послуг у відповідності до міжнародного стандарту ISO 9001:2008/2009 викладено на Слайді Додаток 5.2
У відповідності до пробного ДСТУ-П IWA 4:2006 „Системи керування якістю. Настанови щодо застосування ISO 9001:2000 в суб'єктах місцевого самоврядування", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №310 від 24.10.2006 року, типові процеси комплексного керування якістю в суб’єктах місцевого самоврядування включають наступні (Слайд Додаток 5.3):
Звертаю увагу присутніх на деякі зміни та особливості застосування стандартів управління якістю муніципальних послуг (Слайд Додаток 5.4).
Однак, не дивлячись на ці формальні зміни, сутність управління якістю надання муніципальних послуг остається не змінною.
При цьому, не дивлячись на те, який номер стандарту використовується органами місцевого самоврядування при запровадженню системи управління якістю муніципальних послуг, можуть виникнути труднощі, що призведуть до невдалої реалізації цієї ініціативи або досягнення лише формальних її результатів (Слайд Додаток 5.5).
У той же час, упровадження стандартів ISO 9001 в суб'єктах місцевого самоврядування має свої переваги (Слайд Додаток 5.6).
1.3 Використання сучасних технологій у процесі впровадження системи управління якістю надання муніципальних послуг
Вдосконалення системи муніципального управління забезпечується використанням новітніх технології, в тому числі ті, які базуються на застосуванні всесвітньої мережі «Інтернет».
Передусім це передбачає автоматизацію бізнес-процесів, введення електронного документообігу, надання он-лайнових послуг населенню та клієнтам.
Безумовно, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не можуть залишатись осторонь того інноваційного та технологічного руху, який ми спостерігаємо в суспільстві та бізнесі.
Якщо взяти досвід інших країн, ми можемо там побачити широке застосування новітніх технологій в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, в тому числі для надання послуг населенню із застосуванням мережі «Інтернет». Причому, цим шляхом швидко просуваються не лише західні країни, які досягли значних успіхів у сфері впровадження систем електронного урядування та розвитку інформаційного суспільства (такі як Канада, США, Фінляндія, Германія тощо), а й наші найближчі сусіди: Польща, Чехія, Естонія, Росія. Суттєвих успіхів також досягли в цьому напрямку Індія та Китай. Загалом можна відзначити, що в усьому світі країни активно впроваджують системи електронного урядування в діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
На жаль, в Україні на сьогоднішній день впровадження новітніх технологій в діяльність органів влади та місцевого самоврядування йде досить мляво, перш за все через те, що іноді немає чіткого розуміння, що ж насправді являє собою «електронний уряд» та «електронне урядування». Дозвольте мені коротко зупинитись саме на цьому питанні.
Концепція електронного урядування складається з двох взаємозалежних складових. Це внутрішня урядова інформаційна інфраструктура, аналог корпоративної мережі, та зовнішня інформаційна інфраструктура, що взаємодіє з громадянами, підприємствами і організаціями. У рамках концепції «електронної держави» інтегруються інформаційні ресурси органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, забезпечується доступ до них, а також створюється система он-лайнових послуг (у тому числі, тих, що мають вартісне вираження).
Загальні поняття та спрощена схема системи електронного урядування міста наведена у таблиці та на малюнку (див. Додатки 5.7, 5.8).
При цьому хотів би зазначити, що на цій схемі не показана електронна взаємодія органів влади, а також автоматизація їх внутрішніх процесів та процедур, в тому числі електронний документообіг.
Тепер давайте перейдемо від поняття «електронного урядування» до результатів, які дає впровадження цієї системи.
Їх можна розділити на три сегменти: для органів влади та місцевого самоврядування, для бізнесу та безпосередньо для мешканців міста.
Користь для місцевої влади від упровадження системи електронного урядування міста (Додаток 5.9):
удосконалення системи управління, оптимізація структури державного апарату, значне зниження фінансових і матеріальних витрат на його утримання;
єдиний захищений простір інформаційних ресурсів і документообігу між всіма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування;
введення системи постійного контролю за ситуацією та розвитком міста в цілому і окремих районів за всіма параметрами життєдіяльності міста, регіону або місцевості;
підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності міста;
введення дієвої системи внутрішнього контролю за роботою органів виконавчої влади та місцевого самоврядування і окремих посадових осіб з боку керівництва органів виконавчої влади та місцевого самоврядування міста, а також їх підрозділів;
доступ державних службовців в режимі реального часу до необхідної інформації в межах їх компетенції, можливість підвищувати їх кваліфікацію без відриву від місця роботи;
об'єднання інформаційних ресурсів та послуг органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з метою зміцнення місцевого інформаційного простору;
зміцнення довіри до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування міста і до держави в цілому з боку мешканців та суб’єктів підприємницької діяльності;
більш ефективна взаємодія і співробітництво з державними органами зарубіжних країн і міжнародних неурядових організацій.
Бізнес також виграє від запровадження цієї системи. Це (Додаток 5.10):
ефективна підтримка економічної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності міста, що дозволить ефективно інтегруватися в загальнонаціональний і світовий економічний простір;
створення єдиної платформи міста для просування інвестиційних та інноваційних проектів;
значне зменшення рівня бюрократії і рівня корупції шляхом переведення державних послуг, що мають вартісне вираження, у систему державних мережевих (он-лайнових) послуг (реєстрація і перереєстрація компаній, надання статистичних даних, подача звітності, митне декларування тощо);
вільний доступ до об'єктивної та достовірної інформації про діяльність органів влади та місцевого самоврядування і прийняті ними рішення;
можливість проходження всіх процедур звітності в податкові й інші органи влади в он-лайновому режимі за допомогою єдиного інтерфейсу спілкування
публічні, відкриті процедури проведення державних закупівель й конкурсів;
контроль за роботою органів виконавчої влади та місцевого самоврядування і окремих посадових осіб.
Запровадження системи електронного урядування матиме такі позитивні наслідки для мешканців міста (Додаток 5.11):
створення інтерфейсу спілкування громадянина з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування міста;
надання в он-лайновому режимі всіх державних послуг - (реєстрація за місцем проживання, замовлення довідок, інших особистих документів, реєстрація автомобіля тощо);
доступ до необхідної інформації, в тому числі матеріалів громадських бібліотек;
можливість отримання освіти шляхом он-лайнового дистанційного навчання;
можливість отримання невідкладної та планової медичної допомоги та консультацій;
вільний доступ до об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та прийняті ними рішення;
контроль за роботою органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та окремих посадових осіб;
пошук роботи, у тому числі в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування через відкриті кадрові конкурси на заміщення вакантних посад;
можливість брати активну участь у суспільно-політичному житті міста, району.
Також хотів би відзначити, що важко оцінити ті політичні дивіденди, які отримає людина або команда, які запровадять в місті таку систему.
Очевидно, що рівень довіри та популярності серед населення, громадськості та представників бізнесу у такої людини або команди після запровадження в місті системи електронного урядування буде надзвичайно високим.
Наостанок хотів би коротко зупинитись на законодавчому аспекті впровадження системи електронного врядування.
На сьогоднішній день в Україні існує понад п’ятдесят законодавчо-нормативних актів, починаючи від Законів України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів до зареєстрованих в Міністерстві юстиції нормативно-правових актів міністерств та відомств, які не лише дозволяють створити і запровадити систему електронного урядування в повному обсязі, а й вимагають від органів виконавчої влади і місцевого самоврядування всіх рівнів запровадження в своїй діяльності електронного урядування, у тому числі в плані надання ними послуг в он-лайновому режимі.
3. ссылка скрыта.
4. Андрій Колодюк. Застосування новітніх технологій в муніципальному управлінні: електронне урядування міста.
ЛЕКЦІЯ 6
ДІАГНОСТИКА ЯКОСТІ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
В умовах трансформацій, що відбуваються в Україні, великого значення набуває проблема належного обґрунтування управлінських рішень. Проектний підхід до управління може застосовуватися до будь-яких сфер діяльності і є визнаним у світі ефективним інструментом орієнтації управління на якість та результативність.
Методологічні труднощі кількісного вимірювання приросту суспільного добробуту від проектів сфери суспільного управління, зокрема, муніципальних проектів, пов’язані з неможливістю в багатьох випадках схарактеризувати результати тільки через категорію грошових потоків. Це викликає численні намагання щодо доповнення класичних моделей оцінки фінансово-економічної ефективності проектів іншими моделями та методами, зокрема експертними, з метою отримання адекватної та практично придатної комплексної оцінки суспільної корисності проекту з урахуванням потоків соціальних благ.
Широко застосовуються у світовій практиці моделі концепції управління на основі якості та результативності (Додаток 6.1):
– модель “Project Excellence” (“Проектна досконалість”), яка застосовується в міжнародній практиці для оцінки проектів і є інструментом управління на основі якості;
- модель “CAF 2002” (“The Common Assessment Framework”), яка використовується для оцінки діяльності організацій з позицій результативності та сприяння розвитку;
- модель самооцінки в організаціях за методом Т. Конті (модель “EFQM”);
- модель оцінки організаційного розвитку в часі за методом М. Рензі.
Сутність оцінок за всіма методами зводиться до наступного.
По-перше, оцінка суспільної корисності результатів проекту має визначатися з урахуванням впливу проекту як на безпосередніх споживачів його продукту, так і на зовнішнє середовище в цілому й враховувати задоволеність персоналу проекту і організації. Останнє має ключове значення для створення стимулів належного виконання проекту. По-друге, оцінка проекту має включати і внутрішній інституційний аспект, пов’язаний з чітким уявленням цілей, продукту, стратегії та планово-організаційного забезпечення проекту, відпрацюванням процесів його реалізації, попередньою оцінкою можливостей лідерства й потенціалу персоналу. Це має ключове значення для впевненості у спроможності команди щодо виконання проекту в задуманому вигляді.
Розглянемо, перш за все, основні особливості зазначених моделей.
Модель “Project Excellence” (Додаток 6.2)основний упор робить на задоволення клієнта (у випадку муніципальних проектів – це “реалізація колективного замовлення територіальної громади щодо задоволення комплексу її потреб”. Перевага моделі, елементи якої базуються на принципах і досвіді концепції всеохоплюючого менеджменту якості (TQM), перед іншими моделями оцінювання проектів полягає у визначенні чіткої системи якісних критеріїв і технології оцінки проектів і проектних команд.
Критерії розподілені на дві основні групи (сфери оцінювання). Перша група – це критерії управління проектом, за якими оцінюються відповідність цілей очікуванням і потребам учасників проекту, лідерство (якість дій менеджерів проекту), потенціал команди (учасників проекту), ефективність використання всіх ресурсів, процеси, що зумовлюють успішність проекту. Друга група визначає критерії оцінки основних результатів діяльності та проекту окремо для споживачів продукту проекту, команди проекту та зацікавлених сторін (партнерів). За кожним з критеріїв проект може набрати певну кількість балів, котра визначається експертами. Максимальна кількість балів у кожній сфері оцінювання – 500. Експертна оцінка проекту з позицій якості й ефективності його очікуваних результатів надає можливість заздалегідь визначити рівень задоволення тих потреб, на реалізацію яких він спрямований.
Модель “CAF 2002” (“The Common Assessment Framework”) (Додаток 6.3), представлена ІІ Міжнародною конференцією з якості державного управління, дозволяє визначити власні критерії оцінювання проекту, які аналогічно моделі “Project Excellence” розподілені на дві групи. Перша група – це так звані “критерії сприяння”, тобто лідерство, стратегії і плани, партнерство (залучені учасники), ресурси та процеси. Друга група – критерії результативності, які орієнтують на оцінку кінцевих результатів з позицій задоволення потреб споживачів, замовників та учасників проекту, суспільства в цілому, а також на оцінку ступеню досягнення головної мети проекту. Оцінка якості діяльності за моделлю “CAF 2002” проводиться на підставі самооцінки організації й проведення бенчмаркінгового аналізу (модель “CAF 2002” представлена на сайті Європейського інституту державного управління, що дає змогу порівнювати власні результати діяльності з результатами інших аналогічних організацій та структур з метою самовдосконалення). Останнє важливо, тому що традиційна самооцінка, яка застосовується організаціями під час проведення різноманітних конкурсів для отримання премій з якості, не є досконалою. До теперішнього часу вона розглядалась лише як допоміжний інструмент для виявлення, в основному, власних переваг організації перед конкурентами, а друга провідна функція самооцінки – визначення слабких місць – реалізовувалася не повною мірою.
Італійський консультант з менеджменту і якості Тіто Конті також пропонує самооцінку як ефективний спосіб оцінювання діяльності організації (модель “EFQM”) (Додаток 6.4). Він зазначає, що за допомогою самооцінки виникає можливість не тільки оцінити свої досягнення, а й побачити недоліки й прорахунки у діяльності. За моделлю Т. Конті самооцінка застосовується саме для виявлення слабких місць і проведення самодіагностики причин, які викликають їх появу. Якщо зробити спробу наложити модель Т. Конті на проектну діяльність муніципалітетів, то очевидно, що спочатку йде виявлення слабких місць, ризиків, симптомів недосконалого виконання проекту – розбіжностей у діяльності та результатах (оцінка преференцій споживачів, цілей діяльності та іміджу, внеску та задоволення зацікавлених груп), а потім – пошук причин цього в процесах і системних факторах (оцінка лідерства, ресурсів, стратегій і планів тощо). Отже, Т. Конті пропонує принципово новий діагностичний підхід, що є навмисно перевернутим і здійснюється в напряму від результатів до можливостей на відміну від моделей “Project Excellence” і “CAF 2002”, де спочатку оцінюються критерії управління проектом, а потім – його ресурси. При цьому визначаються різні типи оцінки з позицій забезпечення якості у внутрішньому та зовнішньому середовищі, з погляду задоволення споживачів. Ці оцінки визначаються на основі виявлення розходжень між цілями й результатами, а далі здійснюється подальше оцінювання процесів й самої системи якості.
Підхід до оцінки діяльності, розроблений Марком Рензі, представником консалтингової фірми “Management Systems International” (Додаток 6.5), може слугувати методом стратегічного планування діяльності організації, а також сприяти формуванню проектної команди. Цей підхід застосовується, в основному, для публічних організацій, але можлива його адаптація і до їх інших типів. На відміну від розглянутих раніше підходів зазначена модель забезпечує оцінку діяльності у часі й дозволяє не тільки оцінити свої ресурси, а й планувати наступні дії у напрямах покращання діяльності. Проте недоліком цього підходу є обмежені можливості застосування його для порівняльних оцінок.
Розглянемо ключову проблему оцінки суспільних результатів проекту з позицій їх комплексного визначення й кількісного виміру. Головним тут є питання – що і як можна обрахувати у грошовому виразі, а що – ні.
Взагалі, в економіці суспільного добробуту концепція ефективності посідає одне з центральних місць і полягає в оцінці економічної діяльності на основі двох фундаментальних критеріїв – ефективності і справедливості. Ефективність за Парето полягає у створенні таких умов, за яких досягається одночасно ефективність виробництва і споживання. Реалізація будь-якого проекту завжди пов'язана з досить широкими наслідками. Окрім очікуваних прямих (запланованих) результатів практично завжди виникають непрямі (позитивні чи негативні) результати, які обумовлені впливом проекту на ті чи інші сторони суспільного буття. В аспекті оцінки ефективності проекту такі результати можна визначити як непрямі вигоди і витрати проекту. За вигоди і витрати проекту, які не є прямим продуктом проекту, але мають вплив на суспільне буття, не завжди можна отримати компенсацію через ринковий механізм з відображенням на фінансових рахунках. З позицій основного правила ефективності (“обсяг господарської діяльності необхідно збільшувати до точки, в якій гранична суспільна вигода дорівнює граничним суспільним витратам”) реалізація проекту часто викликає певну розбіжність у приватних та суспільних вигодах–витратах.
Традиційно для обґрунтування й порівняння альтернативних проектів застосовується проектний аналіз. Він дозволяє здійснювати вибір і приймати рішення на підставі маркетингового, технічного, екологічного, інституційного, соціального, фінансового і економічного обґрунтування проекту. За допомогою проектного аналізу доцільність реалізації проекту визначається, в основному, на підставі розрахунків його фінансової спроможності й характеризується певними співвідношеннями вигод і витрат проекту у грошовому виразі, тобто показниками його середньої та внутрішньої норми рентабельності (ARR та IRR), періоду окупності та дісконтованого періоду окупності (PB та DPB), чистої поточної вартості (NPV), тривалості проекту (T), індексу прибутковості (PI) тощо.
Більш фундаментальною методологією визначення доцільності реалізації проекту є концепція аналізу вигод–витрат, основи якої заклала класична робота Дюпої (1844 р.) щодо вимірювання корисності суспільних проектів, де вперше було введено поняття “надлишку споживача”. Концепція аналізу вигод–витрат ґрунтується на застосуванні фінансових (вартісних) категорій для оцінки економічної ефективності проектів. Фінансова оцінка проекту побудована на використанні такої вартісної категорії як “ціна”, котра завжди має грошовий вираз. Однак, ціна не завжди є прийнятною мірою вартості окремих вигод і витрат, що мають суто соціальний характер. У широкому розумінні економічні вигоди будь-якого проекту можна визначити як усі позитивні результати, що очікуються від реалізації проекту, а економічні витрати – як всі негативні впливи проекту на оточуюче середовище. Тобто не всі потоки суспільних благ піддаються надійному грошовому виміру з позицій прирісної природи фінансових вигод і витрат. Отже, з погляду суспільства оцінка тільки фінансової ефективності проекту не повністю характеризує його суспільну корисність. У практиці ж частіше за все вигоди і витрати проекту інтерпретуються як категорії фінансового аналізу, у результаті проведення якого визначаються фінансові показники ефективності проекту, тобто аналізуються потоки фінансових ресурсів, необхідних на етапах інвестування, пуску та експлуатації проекту, виявляються доступні фінансові ресурси (з точки зору вартості та фінансового горизонту), ідентифікуються всі фінансові наслідки проекту, визначається його фінансова життєздатність для прийняття рішень, доцільність інвестування та фінансування. Але оцінка фінансової спроможності проекту тільки передує визначенню його корисності для суспільства.
Очевидно, що експертні методи оцінювання наряду зі своїми перевагами мають і недоліки. Надійність експертної оцінки муніципального проекту залежить від багатьох факторів, серед яких провідними можна вважати ступінь розробленості цілей проекту та комплексне передбачення всіх його можливих прямих і непрямих наслідків, що залежить від методологічної “озброєності” експерту. Тому з метою підвищення останньої процедуру експертного оцінювання проектів доцільно органічно поєднувати з методологією аналізу вигод–витрат і моделями концепції результативності й якості. Перша, завдяки комплексному ґрунтовному підходу до визначення суспільних вигод і витрат, орієнтує на якомога повне уявлення щодо різноманітних фінансових, економічних, соціальних, екологічних аспектів соціально-економічної ефективності проекту, на врахування зовнішніх ефектів. При цьому до уваги беруться основоположні закономірності економічної теорії та її ключові категорії (надлишок виробника та споживача, екстерналії та ін.), що створює належне методологічне підґрунтя адекватної оцінки потоків благ і ресурсів.
Моделі концепції результативності та якості через застосовувані ними критерії та індикатори конкретизують оцінки корисності проекту з позицій як окремого споживача його продукту, так і суспільства в цілому й подовжують оцінку корисності проектів від продуктів до впливів, завдяки чому відображуються реальні зміни у суспільстві. З таких позицій найбільшу корисність для підвищення ступеня аргументованості оцінки проектів набуває права частина моделей “Project Excellence”, “CAF 2002”, “EFQM”, де пропонується оцінити майбутні результати дій (зокрема проектних) з погляду їх суспільної корисності у розрізі різних категорій споживачів і спільнот.
Сьогодні рівень теоретичного узагальнення практики застосування зазначених моделей такий, що методичними рекомендаціями щодо їх користування пропонуються критерії та відповідні індикатори, за допомогою яких можна будувати різноманітні системи оцінки планованих результатів проектів. Наприклад, згідно з моделлю “CAF 2002” для отримання оцінок результатів діяльності організації за критерієм задоволення потреб внутрішніх і зовнішніх клієнтів (customer/citizen-oriented results) визначається імідж організації, вплив на покращення якості життя замовників, підтримка діяльності стейкхолдерами, доступність деяких специфічних ресурсів тощо.
Для оцінки соціальних результатів діяльності, тобто впливу на суспільство (society results), рекомендуються такі напрями оцінки: вплив на локальну, національну та міжнародну економіку, якість і частота зв'язків з місцевими партнерами, залученість до вирішення пріоритетних проблем місцевої громади, підтримка розв'язання соціальних дисбалансів через презентацію виробничого досвіду та надання робочих місць, роль у підтримці належної якості життя, ступінь підтримки соціальних зобов'язань перед громадянами та персоналом та ін.
Особлива увага у моделі “CAF 2002”, як і у моделі “Project Excellence”, приділяється вимірюванню ключових результатів (key performance results). До оцінки ключових результатів відносяться визначення ступеню досягнення головної мети, оцінка впливів на зовнішнє оточення, ефективність, економічність використання всіх ресурсів, задоволення фінансових інтересів або інших потреб. Проте відмітимо, що за моделлю “CAF 2002” ці напрями у типовому випадку описані на якісному рівні й не завжди легко довести їх до індикаторів з метою кількісного виміру результатів діяльності, що знову ж таки веде до об'єктивного поширення сфери застосування експертних оцінок.
На основі зазначених критеріїв можливо запропонувати відповідні індикатори оцінки суспільної корисності проекту. У першу чергу для оцінки ключових (соціальних) результатів проекту у співвідношенні з витратами ресурсів (результативність та ефективність) можливо застосування індикаторів, які визначають рівень прямого й непрямого впливу результатів реалізації проекту на задоволення потреб соціуму (соціальних груп, громад, суспільства в цілому), ступінь розв'язання соціальних дисбалансів. Далі доцільно визначити ймовірність реалізації проекту (на підставі оцінки іміджу організації, що реалізує проект, потенціалу команди, статусу та авторитету стейкхолдерів). По-третє, доцільно виявити, чи не несе в собі реалізація даного проекту певної руйнівної компоненти, чи не заважає він функціонуванню інших соціальних суб'єктів. Оцінювання проекту за даними критеріями вимагає, очевидно, застосування експертних методів оцінювання.
Отже, під час формування моделі підходу до кількісної оцінки суспільної корисності муніципальних проектів неминуче приходиться долати труднощі, пов'язані з вимогами комплексності й кількісного виміру суспільних результатів. Виходом уявляється підхід, що дозволяє інтегрувати напрацювання класичних моделей, що базуються на економічній теорії, сучасні доробки, що презентуються набутим потенціалом моделей управління на основі якості та результативності, і експертні кваліметрічні методи, що дозволяють перевести у кількісний вигляд ті суспільні впливи проектів, що неможливо схарактеризувати іншим шляхом.
Шаров Ю.П., Чикаренко І.А. Оцінка муніципальних проектів з позицій сучасних концепцій якості та результативності діяльності [Актуальні пробл. держ. упр.: Зб. наук. пр. – Д.: ДРІДУ УАДУ, 2003. – № 2 (12). – С. 187-195]