СІ. Чорнооченко цивільний процес

Вид материала

Документы

Содержание Особа, яка має право на надання правової допомоги Участь прокурора у цивільному 6.2. Форми і підстави участі прокурора в цивільному Друга форма участі За власною ініціативою Чорнооченко C.I. Чорнооченко C.I. Участь у цивільному процесі Інших осіб

Подобный материал:

• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Одеська національна юридична академія, 548.25kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка, 1283.07kb.
• Прикарпатський національний університет імені василя стефаника, 1123.13kb.
• Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник, 5326.94kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 3071.65kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка осетинська ганна анатоліївна, 355.9kb.
• “Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України”,, 44.56kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису Безклубий, 2337.3kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького фурса, 688.71kb.

Чорнооченко C.I.

своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин, а не тільки кри­мінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у цивільному, господарському, адмініст­ративному і кримінальному судочинстві.

Виходячи з цього, у рішенні Конституційного Суду від 16 листопада 2000 р. визначено можливість надання правової допомоги громадянам як адвокатами, так і іншими особами, які мають належну юридичну освіту.

Новацією цивільного процесуального законодавства стало закріплення статусу особи, яка надає правову допомогу. Вона може бути адвокатом чи особою, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Вона має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутньою у судовому засіданні (ст. 56 нового ЦПК України).

Контрольні запитання

1. Розкрийте основні ознаки інституту третіх осіб.
   
2. Якими правами користуються у процесі треті особи?
   
3. Дайте загальну характеристику видів третіх осіб у
   цивільному процесі.
   
4. Чим відрізняються треті особи із самостійними ви­
   могами від позивачів і співпозивачів?
   

5. Що є підставою для вступу у процес третіх осіб, які
заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору?

6. Що є підставою для вступу у процес третіх осіб, які не
   заявляють самостійних вимог щодо предмета спору?
   
7. Розкрийте згідно з новим цивільним процесуальним
   законодавством особливості статусу "інших учасників
   цивільного процесу".
   

80

Розділ 6.

УЧАСТЬ ПРОКУРОРА У ЦИВІЛЬНОМУ

ПРОЦЕСІ

6.1. Завдання участі прокурора в цивільному процесі та його цивільно-процесуальна правосуб'єктність

Стаття 121 Конституції України визначає однією з функцій прокуратури представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом. У контексті цивільного судочинства дана конституційна норма має чіткий механізм реалізації, оскільки представництво в цивільному судочинстві - це давно сформований і існуючий інститут. Участь прокурора в цивільному процесі полягає в захисті інтересів держави або прав та законних інтересів громадян. Вона здійснюється шляхом порушення цивільних справ або шляхом участі в уже розпочатому провадженні цивільних справ.

Стаття 34 Закону України „Про прокуратуру" визначає, що прокурор, який бере участь у розгляді справ у суді, дотри­муючись принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону по всебічному, повному й об'єктивному розгляду справ і постанові судових рішень, заснованих на законі.

Таким чином, якщо раніше завданням участі прокурора був нагляд за дотриманням законності при розгляді цивільних справ у суді, то нині згідно з чинним законодавством головне його завдання полягає в сприянні суду у виконанні вимог закону в цивільному судочинстві.

Прокурор є самостійним суб'єктом цивільних проце­суальних правовідносин - учасником розгляду цивільних справ. Він не є представником жодної з сторін цивільного процесу, діє самостійно, без повноважень сторони на підставі закону та керуючись тільки законом.

81

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


Прокурор виступає як посадова особа державного органу -прокуратури, який на підставі закону реалізує завдання захисту прав і законних інтересів громадян та державних інтересів.

Новим ЦПК України частково змінене процесуальне становище прокурора в порівнянні з ЦПК 1963 р. Однак на відміну від цивільно-процесуального законодавства Росій­ської Федерації, де права прокурора обмежені тільки поданням заяви до суду і вступом до процесу для дачі висновку, новий ЦПК України закріплює досить широкий обсяг повноважень прокурора у цивільному процесі.

6.2. Форми і підстави участі прокурора в цивільному

процесі

Закон України „Про прокуратуру" (ст.36) визначає, що представництво в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина чи держави у випадках, передбачених законом.

Формами представницької діяльності прокурора в цивільному процесі є: 1) звернення до суду з позовами і заявами щодо захисту прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або про визнання незаконними правових актів чи дій рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді справ, порушених як прокурором, так і іншими особами; 3) внесення апеляційного, касаційного подання чи заяви по перегляду за нововиявленими обставинами і участь у їх перегляді.

Участь прокурора в цивільному процесі здійснюється у визначених процесуальних формах.

Процесуальні форми участі прокурора в цивільному процесі - це закріплена в процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток цивільного судочинства -порушення цивільної справи в суді чи вступ у вже запо­чаткований іншими особами цивільний процес.

82

Законодавством передбачені дві форми участі прокурора в цивільному процесі.

Перша з них полягає в тому, що прокурор, який представляє в суді інтереси громадянина чи держави, може звернутися до суду із заявою на захист прав та інтересів інших осіб (ч.і ст.121 ЦПК), тим самим порушуючи цивільну справу в суді. Про­курор може також вносити апеляційне і касаційне подання на рішення чи ухвалу суду (ст.ст. 290, 320 ЦПК); подавати заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами (ст.347³ ЦПК).

Стаття 121 ЦПК не визначає, у яких випадках настають такі обставини, у зв'язку з якими виникає необхідність порушення прокурором справи в суді першої інстанції з метою захисту прав і законних інтересів громадян і державних інтересів, а надає прокурору право самостійно встановлювати їх у кожному конкретному випадку по будь-якій цивільній справі, підвідомчій суду. Звернення прокурора до суду можливе по справах позовного провадження, справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і окремого провадження у випадках, коли цього вимагає захист прав і законних інтересів громадян та інтересів держави. Таким чином, перша форма участі прокурора в цивільному процесі - порушення справи в суді, характеризується факультативністю.

Разом з тим, у ст.ЗЗ Закону України „Про прокуратуру" встановлене імперативне правило про те, що з метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник пред'являє чи підтримує пред'явлений потерпілим цивільний позов про відшко­дування збитку, заподіяного злочином, що є виключенням із загального правила про право прокурора звертатися з заявами про порушення конкретної цивільної справи за своїм розсудом.

Друга форма участі прокурора в процесі полягає в тому, що він може вступити в цивільний процес у справі на будь-якій його стадії з метою дачі висновку в справі (ст.35 Закону України „Про прокуратуру", ст.121 ЦПК).

6* 83

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


Вступ прокурора в процес у справі можливий за власною ініціативою, у випадках, передбачених законом, і за ініціативою суду.

Відповідно до 4.2 ст.121 ЦП К прокурор може бути залу­чений судом до участі в справі чи вступити в процес за своєю ініціативою для подання висновків з метою здійснення покладених на нього обов'язків. Участь прокурора в процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне.

За власною ініціативою прокурор може звертатися до суду із заявами на захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб (п.6 СТ.20 Закону України „Про прокуратуру"). Таким правом прокурор наділений і у відповідності зі ст.121 ЦПК.

Можна сформулювати три основних критерії для про­курора, які він повинен враховувати при вирішенні питання щодо необхідності пред'явлення позову, подачі заяви. Позитивно це питання слід вирішувати: 1) якщо зацікавлена особа не може чи має вкрай скрутний стан для захисту свого права (заява в інтересах неповнолітніх, важкохворих громадян, людей старшого віку); 2) якщо зацікавлена особа не бажає захисту свого права, але державні чи суспільні інтереси, інтереси інших осіб вимагають такого захисту; 3) якщо заява має сприятливу перспективу (прокурор повинен значною мірою передбачати перспективу справи, не пред'являти необґрунтованих позовів).

Прокурор повинен у випадках, передбачених законом брати обов'язкову участь в судовому процесі. Прокурор повинен брати участь у цивільній справі, якщо його участь прямо передбачена законом і якщо він звернувся до суду із заявою щодо захисту інтересів держави чи прав та законних інтересів громадян. Останнє положення підкріплюється, зокрема, і главою 31-В ЦПК.

Стаття 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначає підставою представництва прокурором інтересів громадянина в суді його неспроможність через фізичний або матеріальний

84

стан, або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права, або реалізувати процесуальні повноваження. В першу чергу, як свідчить практика, це відноситься до інвалідів, недієздатних, неповнолітніх, безвісти відсутніх, хоча цим колом осіб перелік не обмежується.

Принципово важливим є положення ч.5 ст.36-1 названого закону, якою прокурору надано право самостійно визначати підстави для представництва в судах. У цих випадках прокурор сам вирішує, чи досить вагомими є підстави для здійснення судового представництва, керуючись при цьому не лише законом, а й нормативними актами Генерального прокурора України. Прийняти правильне рішення прокурору допоможуть його життєвий досвід і відчуття справедливості.

Відповідно до 4.2 ст.36-1 Закону „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. Більш повне роз'яс­нення таких підстав міститься в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р.

Так, у СТ.248¹⁸ ЦПК зазначено, що заява прокурора розглядається за участю самого прокурора і представника органу чи службової особи, які прийняли рішення про відхилення протесту або не розглянули протест у встанов­лений строк після його надходження. Ця стаття допускає розгляд справи під час відсутності тільки представника органу, посадової особи, але не прокурора.

У ході підготовки цивільної справи до судового розгляду суддя може визнати необхідною допомогу прокурора в розгляді даної справи і за ініціативою суду. Суд постановляє про це ухвалу, якою повідомляє прокурора про час судового засідання. Слід підкреслити, що у зв'язку зі змінами ст. 121 ЦП К дана ініціатива суду для прокурора є обов'язковою. Про неявку в судове засідання прокурора суд, згідно з ч.7 ст.172 ЦПК, повідомляє вищестоящого прокурора.

85

Чорнооченко C.I.

6.3. Особливості участі прокурора у цивільному

процесі

Порушення процесу в справі. Прокурор має право пору­шити цивільний процес у справі, звернувшись до суду із заявою чи позовом на захист прав та інтересів інших осіб -громадян, держави, державних підприємств та організацій.

Порушення прокурором цивільного процесу в суді першої інстанції наступає внаслідок подання до суду відповідного процесуального документа - позову (у справах позовного провадження) чи заяви (у справах з адміністративно-правових відносин чи окремого провадження).

Після прийняття позовної заяви прокурора судом розпо­чинається цивільний процес.

Беручи участь у цивільному провадженні, прокурор наділений широким комплексом процесуальних прав. Так, згідно зі СТ.98 ЦПК у випадку порушення цивільної справи за власною ініціативою прокурор відноситься до осіб, які беруть участь у справі, а тому має процесуальні права і несе обов'язки, передбачені СТ.99 ЦПК. Отже, прокурор вправі знайомитися з матеріалами справи, робити з них виписки, отримувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, які є в справі, брати участь у судових засіданнях, заявляти клопотання і відводи, давати усні і письмові пояснення суду, представляти свої доводи, розуміння і заперечення, оскаржувати рішення і ухвали суду, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими йому законом.

Крім того, прокурор користується процесуальними пра­вами і несе процесуальні обов'язки сторони, окрім права на укладення мирової угоди (ч.і ст.122 ЦПК).

Відмова прокурора від поданої ним заяви чи зміна заяв­лених вимог не позбавляє особу, на захист прав і свобод якої подана заява, права вимагати від суду розгляду справи для вирішення вимог у первісному обсязі (ч.2 ст.122 ЦПК).

86

Цивільний процес

Ця обставина засвідчує, що прокурор не є суб'єктом спірних матеріально-правових відносин і не може розпо­ряджатися матеріальним правом, його відмова від поданої заяви не є підставою для зупинення провадження в справі. Позивач вправі вимагати розгляду справи по суті.

У випадку, коли дієздатна особа, в інтересах якої порушено справу (позивач), не підтримує заявлені прокурором вимоги, суд залишає заяву без розгляду (ч.З ст.122 ЦПК). Оскільки прокурор не є учасником визначених спірних матеріально-правових правовідносин, то до нього не можна подавати зустрічний позов.

Прокурор не може закінчити справу мировою угодою, але вправі сприяти сторонам у її підготовці і відмовитися від підтримки позову, якщо дана угода не суперечить закону і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів.

Прокурор, який пред'явив позов, дає в судовому засіданні свої пояснення першим і першим виступає в дебатах (ст.194 ЦПК).

Вступ у цивільний процес для подання висновків у справі.

Прокурор може бути з.алучений судом у випадках, перед­бачених законом, чи за власною ініціативою до участі у справі для надання висновків. У даному випадку прокурор фактично виступає в ролі експерта.

Якщо прокурор вступає в цивільний процес з метою дачі висновку по справі, він користується такими ж процесуальними правами, як і при порушенні ним процесу в справі, за винятком прав на розпорядження предметом спору (змінювати підстави чи предмет позову, збільшувати чи зменшувати розмір позовних вимог чи відмовитися від позову тощо).

Прокурору надане право внесення апеляційного подання (ст.290 ЦПК) і касаційного подання (ст.320 ЦПК). Право внесення апеляційного, касаційного подання на рішення, ухвали і постанови судів, у силу ст.37 Закону України „Про прокуратуру", надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції незалежно від їх участі в розгляді справи

87

₁

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і приватні подання тільки по справах, у розгляді яких вони брали участь.

Участь прокурора в апеляційному провадженні викликана необхідністю повторного розгляду цивільних справ, вирішених судами першої інстанції, з метою перевірки законності і обґрунтованості поставлених по них рішень та ухвал й захисту прав, свобод сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене прокурором повністю або частково. Для цього до суду подається апеляційне подання в письмовій формі за встанов­леним ст. 293 ЦП К змістом.

Прокурор, який подав апеляційне подання, може його доповнити, змінити, відкликати. Доповнити, змінити апеля­ційне подання може також прокурор вищого рівня.

Прокурор має право брати участь у судовому засіданні апеляційного суду, залучати спеціалістів і експертів, подавати докази, давати пояснення, виступати в дебатах тощо.

Законодавством не виключена і участь прокурора в апеляційному суді для дачі висновків.

Участь прокурора в касаційній інстанції, в процесі пере­вірки законності судових рішень апеляційної інстанції, спрямована на захист прав, свобод та законних інтересів громадян і державних інтересів, всебічний, повний і об'єк­тивний розгляд справ.

На порушення касаційного провадження прокурор вно­сить касаційне подання в письмовій формі, підставою якого є незаконність рішення і ухвали суду.

Прокурор, який вніс касаційне подання, вправі відмо­витися, доповнити або змінити подання.

Для підтримання подання прокурор обов'язково бере участь у судовому засіданні. Коло його прав аналогічне участі в судових засіданнях апеляційної інстанції.

Прокурор може порушити провадження у справі про перегляд рішень, ухвал і постанов суду в зв'язку з ново-виявленими та винятковими обставинами незалежно від того, чи брав він участь у розгляді справ (ст. 347³ ЦПК).

Заява подається у письмовій формі з дотриманням змісту, визначеного ст. 347⁵ ЦПК до суду, який постановив рішення, ухвалу, котрі переглядаються цим способом, а за винятковими обставинами - до Верховного Суду України.

Контрольні запитання

1. Назвіть завдання участі прокурора в цивільному судо­
   чинстві.
   
2. В яких формах бере участь у цивільному процесі
   прокурор?
   
3. Охарактеризуйте випадки, коли прокурор має право зве­
   рнутися до суду із заявою на захист прав і свобод інших осіб?
   
4. Визначте особливості участі прокурора у розгляді
   цивільної справи.
   

5. Кому належить право внесення апеляційного, каса­
ційного подання на рішення, ухвали і постанови суду?

6. Які критерії повинен враховувати прокурор при ви­
рішенні питання щодо необхідності пред'явлення позову?

7. У чому специфіка вступу прокурора в цивільний процес
   для подання висновків у справі?
   
8. Знайдіть в новому ЦПК статті щодо участі прокурора в
   процесі та охарактеризуйте їх суть.
   

88

89

Цивільний процес

Розділ 7.

УЧАСТЬ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА

ОСІБ, ЯКИМ ЗА ЗАКОНОМ НАДАНЕ

ПРАВО ЗАХИЩАТИ ПРАВА І СВОБОДИ

ІНШИХ ОСІБ

7.1. Мета і підстави участі органів державної влади і самоврядування в цивільному процесі

У цивільному процесі можуть брати участь органи державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування, інші організації, підприємства і особи, яким законом надане право захищати інтереси інших осіб. Оскільки правила про ці органи та осіб містяться в розділі II ЦПК, вони віднесені законом до осіб, що беруть участь у справі, а, отже, наділені юридичною зацікавленістю. Однак характер їх юридичної зацікавленості принципово інший, ніж у сторін та третіх осіб - вона носить не особистий, а, як правило, службовий, посадовий характер. їх зацікавленість визначається місцем у системі органів держави, їх компетенцією. У цивільній справі вони беруть участь найчастіше з метою здійснення покладених на них обов'язків.

Так, наприклад, житлово-комунальні органи беруть участь у справах, пов'язаних з використанням і переплануванням житлових приміщень, органи опіки і піклування - у справах, пов'язаних з виконанням батьками, опікунами і піклуваль­никами обов'язків по вихованню дітей і т. ін.

Метою участі зазначених органів і осіб у цивільному процесі може бути також захист інтересів інших осіб шляхом пред'явлення заяви до суду, а також надання допомоги суду в з'ясуванні дійсних обставин справи.

90

Органи державної виконавчої влади і самоврядування, профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб, можуть бути залучені судом до участі в справі або вступати в справу за власною ініціативою для надання висновків з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту суб'єктивних прав громадян і інтересів держави (ч.2 ст.121 ЦПК).

Участь у зазначених у законі випадках органів державної влади і місцевого самоврядування є однією з форм здійснення ними компетенції в сфері виконавчо-розпорядчої і право­охоронної діяльності.

Зазначені в ст.121 ЦПК органи державної влади і місцевого самоврядування також можуть брати участь у цивільному процесі в двох процесуальних формах: шляхом звернення до суду із заявами на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також шляхом вступу в процес по справі для надання висновків за власною ініціативою чи за ініціативою суду, а також у випадках, передбачених законом.

Інші суб'єкти, зазначені в ч.і ст.121 ЦПК (профспілки, підприємства, установи, організації, а також окремі громадяни), у випадках, передбачених законом, можуть звертатися до суду із заявами з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, а також інші особи, зазначені в ст. 121 ЦПК, згідно зі ст.98 ЦПК є особами, які беруть участь у справі і наділені процесуальними правами та несуть процесуальні обов'язки, закріплені в ст.99 ЦПК незалежно від форми їх участі в процесі. Разом з тим, зазначені в ст.121 ЦПК органи та інші особи, які порушують справу в суді в інтересах інших осіб, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторони, крім права на укладення мирової угоди (ч.і ст.122 ЦПК).

При здійсненні своїх процесуальних прав дані органи та особи незалежні від волі осіб, права й охорошовані інтереси яких вони захищають. Тому вони можуть відмовитися від поданої ними заяви, змінити заявлені ними вимоги, однак такі

91

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


їх дії не позбавляють особу, на захист нрав і свобод якої подана заява, права вимагати від суду розгляду справи для вирішення вимоги в первісному обсязі (ч. 2 СТ.122 ЦПК).

На відміну від прокурора, який самостійно визначає підстави для представництва в судах і форму його здійснення, органи державної влади і місцевого самоврядування управомочені порушувати цивільні справи на захист прав і свобод інших осіб тільки у випадках, передбачених законом. Такі випадки передбачені, зокрема, чинним законодавством про шлюб і сім'ю.

Таким чином, підставами для участі в процесі органів державної влади, органів місцевого самоврядування й осіб, яким законом надане право захищати права і свободи інших осіб, є відповідні норми матеріального права та ініціатива цих органів.