СІ. Чорнооченко цивільний процес

Вид материала

Документы

Содержание 3.3. Елементи цивільно-процесуальних правовідносин Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин 2) особи, які беруть участь у справі 3) особи, які не беруть участі в справі Цивільна процесуальна дієздатність

Подобный материал:

• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Одеська національна юридична академія, 548.25kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка, 1283.07kb.
• Прикарпатський національний університет імені василя стефаника, 1123.13kb.
• Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник, 5326.94kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 3071.65kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка осетинська ганна анатоліївна, 355.9kb.
• “Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України”,, 44.56kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису Безклубий, 2337.3kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького фурса, 688.71kb.

в сфері здійснення правосуддя у цивільних справах; 5) забез­печуються можливістю застосування державного примусу чи процесуальних заходів, не пов'язаних з державним примусом; 6) ставлять за мету правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Процесуальні норми не існують ізольовано одна від одної, а становлять собою цілісну систему цивільного процесу­ального права. Кожне цивільне процесуальне правовід-ношення регулюється не однією процесуальною нормою, а їх сукупністю.

Другою необхідною передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є цивільна процесуальна правоздатність, тобто здатність мати цивільні процесуальні права і обов'язки. Цивільна процесуальна правоздатність визнається рівною мірою за всіма громадянами України, особами без громадянства, підприємствами, установами, організаціями, які мають статус юридичної особи. Новим ЦПК України встановлено, що здатність мати цивільні проце­суальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (ст. 28 нового ЦПК України).

У громадян цивільно-процесуальна правоздатність вини­кає з моменту народження, припиняється зі смертю, існуючи незалежно від психічного стану. Всі громадяни володіють нею в повній мірі без обмежень. Юридичні особи володіють

46

цивільно-процесуальною правоздатністю з моменту реєстрації статуту до ліквідації як юридичної особи.

Юридичні процесуальні факти ~ це обставини проце-суально-правового характеру, наявність або відсутність яких необхідна для реалізації права на звернення до суду за захистом порушуваного або оспорюваного суб'єктивного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу, тобто для порушення справи в суді першої інстанції, в стадіях апеляційного і каса­ційного провадження, по перегляду рішень за нововиявленими та винятковими обставинами.

3.3. Елементи цивільно-процесуальних правовідносин

Елементи цивільних процесуальних правовідносин - це їх складові частини. До них відносяться: суб'єкти, об'єкт і зміст правовідносин.

Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах, у цивільному судочинстві. Тому без суду, наділеного такими функціями, неможливі самі процесуальні правовідносини, а тому суд і є обов'язковим суб'єктом усіх цивільних проце­суальних правовідносин. Другим суб'єктом цивільних про­цесуальних правовідносин буде особа, щодо участі якої в процесі є норма права і котра в одній із стадій цивільного процесу може виконувати процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу. Такими можуть бути сторони, треті особи, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємства, установи, орга­нізації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб; заявники й заінтересовані особи у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження; процесуальні представники, експерти, свідки, перекладачі та інші особи, які сприяють розглядові справи.

47

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин можуть бути класифіковані на три групи згідно з виконуваними ними функціями та нормативним закріпленням і визначенням:

1) особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах:
а) суди, котрі розглядають і вирішують справи по першій

інстанції; б) суди, які перевіряють законність і обгрунтованість рішень у апеляційному і касаційному порядку та у зв'язку з нововиявленими і винятковими обставинами;

2) особи, які беруть участь у справі: а) з метою захисту своїх
прав і охоронюваних законом інтересів сторонами, третіми
особами у справах позовного провадження, заявниками та
заінтересованими особами у справах з адміністративно-
правових відносин і окремого провадження; б) з метою захисту
прав інших осіб, державних і громадських інтересів: органи
прокуратури, процесуальні представники, органи державної
влади, органи місцевого самоврядування, підприємства,
установи, організації і окремі громадяни (ст.98 ЦПК).

3) особи, які не беруть участі в справі: а) особи, котрі
сприяють судові в розгляді справи, - свідки, експерти,
перекладачі, особи, які мають письмові і речові докази.

Ознаками і водночас вимогами до суб'єктів цивільно-процесуальних відносин є цивільно-процесуальна право-суб'єктність та цивільна процесуальна дієздатність.

Правосуб'єктність визначає обсяг прав та обов'язків стати конкретним суб'єктом правовідносин, персоніфікованим носієм цивільних прав і обов'язків, встановлених процесуальним законом для даного суб'єкта правовідносин, і здійснювати їх. Поняття правосуб'єктності в цивільному процесі характеризує конкретну процесуальну правоздатність даного учасника цивільної справи, і це важливо тому, що у осіб, які беруть участь у справі, правоздатність різна за обсягом і змістом, вона зафіксована в СТ.28 нового ЦПК України, яка вміщена в розділі „Загальні положення" в главі 4 „ Учасники цивільного процесу".

Цивільна процесуальна дієздатність - здатність осо­бисто здійснювати свої цивільні процесуальні права та

48

виконувати свої обов'язки в суді мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздат­ності з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому цивільно-процесуальним законо­давством, надано повну цивільну дієздатність (ст. 29 нового ЦПК України ).

Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохоронної діяльності суду, в зв'язку з чим їх об'єкт тісно пов'язаний з об'єктом матеріальних право-відносин, з приводу якого виникає цивільне судочинство, і це ускладнює його визначення. В теорії цивільного процесу, як вказує М.Й. Штеран, ним називаються: дії суб'єктів правовідносин або тільки діяльність суду; матеріально-правові відносини, які захищаються судом; спір про право між учасниками матеріально-иравових відносин, переданий на розгляд суду; передбачені законом наслідки процесуальних дій, які виступають як мета цивільного су­дочинства (загальний об'єкт), захист матеріальних прав і законних інтересів сторін й третіх осіб (спеціальний об'єкт), конкретна справа та ін. Висловлювалися також міркування, що процесуальні правовідносини взагалі не мають об'єкта.

Процесуальні дії суб'єктів правовідносин не можуть бути об'єктом відносин, оскільки вони не є тією категорією, з

⁴⁹⁴ 49

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


приводу якої виникають самі відносини. Процесуальними діями реалізуються процесуальні права і обов'язки. Вони необхідні для виникнення правовідносин і наступного їх роз­витку. Отже, процесуальні дії входять до змісту процесуальних правовідносин і одночасно виступають юридичними фактами, які спричиняють виникнення, розвиток і припинення цивіль­них процесуальних правовідносин.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин не виступають і матеріально-правові відносини, які захищаються судом, оскільки ними охоплюються тільки відносини позов­ного провадження, які характеризують динаміку розвитку процесуальних правовідносин. Викликає сумнів правильність положення про наявність загального спеціального об'єкта, оскільки воно неминуче призводить до існування по кожній цивільній справі одних загальних правовідносин і системи простих спеціальних правовідносин або ж до визнання того, що кожні цивільні процесуальні правовідносини мають два об'єкти. Об'єктом будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких спрямовуються процесуальні права, обов'язки і проце­суальні дії суб'єктів правовідносин, зокрема: показання свідка, висновок експерта.

Але, беручи до уваги те, що обсяг, зміст, характер процесу­альних прав і обов'язків встановлюються і визначаються ЦП К залежно від мети участі с уб'єктів правовідносин у судочинстві і виконуваних ними цивільних процесуальних функцій по справі, кожне цивільно-процесуальне правовідношення в системі правовідносин у справі має свій самостійний об'єкт.

Зміст цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні права та обов'язки суб'єктів правовідносин і процесуальні дії по їх реалізації становлять зміст цивільних процесуальних правовідносин.

Права і процесуальні дії одного суб'єкта не можуть бути засобом правового регулювання поведінки осіб у цивільному судочинстві, а отже - і становити зміст правовідносин.

Обгрунтування, що суд як орган держави може і повинен мати обов'язки тільки перед державою, а не перед іншими суб'єк­тами процесу, не відповідає нормам процесуального права, в яких закріплені конкретні обов'язки суду перед конкретними суб'єктами. Праву заінтересованих осіб на порушення процесу (ст.4 ЦПК) відповідає обов'язок суду розглянути звернену до суду вимогу на порушення цивільної справи; праву сторони чи третьої особи заявити клопотання про виклик у судове засідання свідка відповідає обов'язок суду розглянути таку заяву (ст.99, н.6 ст.143 ЦПК).

До змісту цивільних процесуальних правовідносин входять разом з правами і обов'язками суб'єктів їх поведінка, тобто процесуальні дії, які існують не самі по собі, а є засобом реалізації суб'єктами своєї волі - прав і обов'язків. Від дії суб'єктів залежить виникнення і розвиток самих відносин.

Таким чином, тільки сукупність процесуальних прав і обов'язків та процесуальних дій по їх реалізації заінтересованої особи і суду можуть визначати зміст цивільних процесуальних правовідносин. ЦПК врегульовує волю суб'єктів (цивільні процесуальні права і обов'язки) та їх дії. Останні виступають засобом реалізації волі, а тому тільки разом вони можуть входити до змісту правовідносин. У зв'язку з цим цивільні процесуальні правовідносини виступають формою (способом, методом) здійснення його учасниками суб'єктивних прав і обов'язків, а самі права і обов'язки ніяк не можуть бути формою правовідно­син. Вони разом з процесуальними діями становлять їх зміст.

Цивільним процесуальним законом визначені також зміст, процесуальна форма, умови і порядок виконання проце­суальних дій по реалізації цивільних процесуальних прав. Залежно від характеру процесуальних дій їх цивільна про­цесуальна форма буває усною і письмовою, безпосередньою і опосередкованою, відкритою (гласною) і таємною (закритою), безперервною і перериваною (ст.ст. 10, 160, 172-176 ЦПК).


50

4*

51

Чорнооченко C.I.

Контрольні запитання

Розділ 4. СТОРОНИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1. Дайте визначення поняття цивільних процесуальних
   правовідносин.
   
2. Назвіть передумови виникнення цивільних проце­
   суальних правовідносин.
   
3. Розкрийте елементи цивільних процесуальних право­
   відносин.
   
4. Назвіть групи суб'єктів цивільних процесуальних
   правовідносин згідно з виконуваними ними функціями та
   нормативним закріпленням і визначенням.
   
5. Охарактеризуйте, з чого складається зміст цивільних
   процесуальних правовідносин.
   
6. Яка специфіка об'єкта цивільних процесуальних право­
   відносин?
   
7. Назвіть обов'язкового суб'єкта цивільних процесуаль­
   них правовідносин та охарактеризуйте особливості його
   статусу.
   

52

4.1. Поняття сторін, їх процесуальні права та обов'язки

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, які беруть участь у справі і спір щодо цивільного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу яких повинен вирішити суд.

Стороною, згідно зі ст. ЗО нового ЦПК України, можуть бути фізичні, юридичні особи, а також держава.

Обидві сторони є суб'єктами спірних матеріальних право­відносин. Але оскільки суд лише в остаточному рішенні може дати обґрунтовану відповідь, то до моменту ухвалення рішення він допускає, що дані особи є суб'єктами спірних матеріальних цивільних правовідносин. Тому позивач і відповідач - це лише можливі суб'єкти оспорюваних прав і обов'язків.

Позивач - це одна зі сторін процесу, яка особисто або в ЇЇ інтересах звернулася до суду з позовом, вважаючи, що її права порушені або оспорюються.

Відповідач - це інша сторона процесу, яка притягається судом до відповідальності за порушення або оспорювання ним права і охоронюваних законом інтересів за поданим позовом, так як на неї вказує позивач як на порушника свого права.

Позивач і відповідач є двома сторонами процесу, цивільно-правовий спір між якими розглядає і вирішує суд. Сторони в цивільному процесі характеризуються таким ознаками: вони ведуть процес у справі від свого імені; з приводу їх справи постановляється судом рішення; на них поширюються всі правові наслідки судового рішення; вони несуть судові витрати; їх правосуб'єктність допускає процесуальне ираво-наступництво. Взаємні відносини сторін визначаються принципом рівноправності.

53

Чорнооченко C.I.

Сторони користуються рівними процесуальними правами, обсяг яких співпадає з правами та обов'язками інших осіб, які беруть участь у справі (ст.99 ЦПК). Крім загальних їм належать специфічні, диспозитивні права, зафіксовані ст.103 ЦПК.

Існує класифікація цивільно-процесуальних прав сторін на групи, яка заиронована М.Й. Штефаном, для забезпечення виконання процесуальних функцій:

1. Права, які характеризують повноваження на порушення
   провадження в справі - права на пред'явлення позову (ст. 5
   ЦПК), зустрічного позову (ст. 140 ЦПК), вимоги про виправ­
   лення недоліків рішення судом, який його постановив (ст.ст.
   213—215 ЦПК); права апеляційного, касаційного оскарження
   судових рішень і ухвал (ст.ст. 290, 320 ЦПК), про перегляд
   рішення, ухвали, що набрали законної сили, за нововиявленими
   та винятковими обставинами (ст. 347³ ЦПК), на пред'явлення
   вимоги про поворот виконання (ст. 421 ЦПК).
   
2. Права на зміни в позовному спорі - права позивача на
   зміну підстави або предмета позову, збільшення або зменшення
   розміру позовних вимог, на відмову від позову; права від­
   повідача на повне або часткове визнання позову; права сторін
   на укладення мирової угоди (ст. 103 ЦПК); доповнення, зміна
   апеляційної і касаційної скарги або відмова від них (ст.ст. 298,
   327 ЦПК), надання відстрочки і розстрочки виконання (ст.ст.
   364,366 ЦПК).
   
3. Права на подання і витребування доказів та участь в їх
   дослідженні - права сторін подати до суду свої пояснення (ст.
   40 ЦПК), подавати письмові та речові докази (ст.ст. 46,52 ЦПК),
   вимагати залучення у справу свідків і призначення експертизи
   (ст.ст. 41,57 ЦПК)._При розгляді справи - ставити питання один
   одному, свідкам, експертам (ст.ст. 180, 182, 190 ЦПК), пред­
   ставникам органів державного управління і громадськості (ст.ст.
   191,192 ЦПК); знайомитися з письмовими і речовими доказами,
   брати участь в їх огляді на місці (ст.ст. 186, 188, 189 ЦПК).
   Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи,
   робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов
   

54

Цивільний процес

та інших документів, що є в справі, подавати свої доводи, міркування та заперечення тощо (ст. 99 ЦПК).

4. Права, пов'язані із залученням до справи всіх заінтере­
   сованих осіб - права вимагати від суду залучення до справи
   співучасників, третіх осіб, органів державного управління,
   прокурора (ст.ст. 104, 105, 108, 121 ЦПК).
   
5. Права, пов'язані із забезпеченням законного складу
   суду, об'єктивності розгляду справи і виконання судових
   постанов - права сторін заявляти клопотання про відводи
   суддів (ст. 18 ЦПК), прокурора, експертів, перекладача і
   секретаря судового засідання (ст. 19 ЦПК).
   
6. Права на участь у судових засіданнях по розгляду справи
   і в здійсненні окремих процесуальних дій в суді першої інстанції,
   у провадженні справи в апеляційній і касаційній інстанціях та в
   стадії перегляду справи за новиявленими та винятковими
   обставинами (ст.ст. 99, 159, 213-215, 300, 303, 330, 347^й та ін.
   ЦПК); на особисту участь і ведення справи або за участю чи
   через представника (ст. 110 ЦПК), на пояснення, заяви і
   виступи в суді рідною мовою і користування послугами
   перекладача (ст. 9 ЦПК); на одержання виклику та повідом­
   лення про участь у судовому засіданні чи виконанні окремих
   процесуальних дій (ст. 90 ЦПК).
   
7. Інші права, що забезпечують захист у процесі по справі:
   вибір підсудності (ст.ст. 126—129 ЦПК), забезпечення доказів
   і позову (ст.ст. 35, 149 ЦПК), приєднання співучасників до
   апеляційної та касаційної скарги сторони (ст.ст. 297,326 ЦПК),
   передання справи на вирішення третейського суду (ст. 25
   ЦПК) та ін.
   

На сторони покладаються також процесуальні обов'язки -загальні і спеціальні. Загальні полягають у добросовісному користуванні належними їм процесуальними правами (ст. 99 ЦПК), спеціальні - у виконанні певних процесуальних дій: суд може визнати обов'язкову участь відповідача у справах про стягнення аліментів (ст. 74 ЦПК); кошти на оплату свідків, експертів, проведення огляду на місці вносить наперед сторона,

55

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


яка порушила відповідне клопотання (ст. 73 ЦГ1К); пові­домляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи (ст. 95 ЦПК); позивач зобов'язаний подати копії позовної заяви, сторони як скаржники - копії апеляційних та касаційних скарг (ст.ст. 293, 322 ЦПК) та ін.

Рівність прав і обов'язків сторін полягає в тому, що обидві сторони рівною мірою мають право відстоювати свої права особисто або через представників. Праву позивача на пред'яв­лення позову відповідає право відповідача на заперечення проти позову та на пред'явлення зустрічного позову з метою захисту своїх прав. З процесуальними правами сторін пов'я­зані їх процесуальні обов'язки.

Процесуальні права та обов'язки сторін взаємопов'язані. Обов'язок сторін сумлінно користуватися всіма належними їм процесуальними правами забезпечується санкцією, перед­баченою СТ.77 ЦПК.

4.2. Цивільна процесуальна правоздатність і дієздатність

Цивільна процесуальна правоздатність - це вста­новлена законом можливість мати цивільні права і обов'язки. Цивільна процесуальна правоздатність громадян виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Юридичні особи мають процесуальну правоздатність з моменту виник­нення. Зупинення дії юридичної особи веде до припинення її процесуальної правоздатності (ст.100 ЦПК).

Правоздатність у матеріальному праві не тотожна про­цесуальній правоздатності. Якщо правоздатність у мате­ріальному праві - це можливість мати відповідні матеріальні права та обов'язки, то цивільна процесуальна правоздатність - це можливість мати цивільні процесуальні права й обов'язки.

Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи

56

(цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (ст. 28 нового ЦПК України).

Цивільна процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати свої права і доручати ведення справи представнику (ст.101 ЦПК), тобто здатність особисто здій­снювати процесуальні дії. Цивільна процесуальна дієздатність громадян настає в повному обсязі з досягненням повноліття, тобто з 18 років. Юридичні особи мають процесуальну дієздатність з моменту виникнення. Процесуальні права й обов'язки юридичної особи здійснюються її органами без­посередньо або через представників (ст.110 ЦПК).

Повну процесуальну дієздатність мають також громадяни, які вступили в шлюб до досягнення повноліття.

Обмежену процесуальну дієздатність мають особи віком від 15 до 18 років. Наприклад, вони можуть особисто виступати в цивільному процесі тільки по справах, що виникають з угод, які вони вправі відповідно до закону укладати самостійно, а також по справах про відшкодування шкоди, заподіяної ними.

Залучати законних представників до участі у справі в цих випадках не обов'язково; вирішення питань залежить від суду. Якщо справа виникла з договору, на прийняття якого неповно­літнім особам необхідна згода законного представника, суд зобов'язаний залучити останнього до участі у справі.

Права та охоронювані законом інтереси неповнолітніх, які не досягли 15-річного віку, а також громадян, визнаних недієздатними внаслідок психічної хвороби чи недоумства або обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, захищають у суді їх законні представники.

Новим ЦПК України цивільною процесуальною дієздат­ністю наділені не лише громадяни, а всі фізичні особи, які досягли повноліття. Розширені можливості цивільної про­цесуальної дієздатності неповнолітніх, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації