Geum.ru

1. Роль юридичної деонтології в системі гуманітарних наук

Вид материалаДокументы

Содержание


17. Права та обов′язки суб′єктів юридичної практичної діяльності.
18. Суддівська діяльність.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6
16. Основні вимоги та умови набуття права на здійснення юридичної практичної діяльності.

Юридична практична діяльність є діяльністю професійною, що повинна здійснюватися компетентними суб'єктами, які мають необхідний рівень професійних знань і вмінь, а також відповідають іншим вимогам, що пред'являються до юристів В процесі набуття суб'єктами професійних прав та обов'язків, необхідно виділити декілька етапів:

¨ набуття якостей, необхідних для самостійного здійснення професійних юридичних функцій;

¨ набуття права на самостійне здійснення юридичної практичної діяльності;

¨ набуття професійних повноважень;

¨ припинення здійснення професійних повноважень;

¨ ліквідація права на здійснення професійних повноважень та самостійне здійснення юридичної практичної діяльності. Зазначені етапи притаманні будь-яким суб'єктам юридичної

практичної діяльності (державним та недержавним, юридичним об'єднанням, установам чи фізичним особам), що обумовлено необхідністю офіційного визнання здатності суб'єкта здійснювати професійні юридичні функції на необхідному рівні або, навпаки, її відсутності. Проте кожний етап має особливості по відношенню до окремих категорій суб'єктів юридичної практичної діяльності.

  • 17. Права та обов′язки суб′єктів юридичної практичної діяльності.

Нормативне визначення змісту юридичної практичної діяльності, в першу чергу, забезпечується формулюванням в нормативно-правових актах (договорах) прав та обов'язків її суб'єктів. Особливе значення це має для юристів - державних посадових осіб, які мають владні повноваження й діяльність яких регулюється за принципом "заборонено все, що прямо не дозволено законом", тобто в нормативно-правових актах визначається вичерпний перелік їх повноважень, а всі інші дії вважаються забороненими і при здійсненні кваліфікуються як зловживання правом, тому основу повноважень юристів-державних посадових осіб складають їх юридичні обов'язки, для реалізації яких їм надаються відповідні права.

Цей принцип дійсний деякою мірою й для визначення особливостей повноважень суб'єктів недержавної юридичної діяльності. Основою яких є теж обов'язки, тому що їх діяльність здійснюється по відношенню до прав суб'єктів, інтереси яких вони захищають.

Проте недержавні юристи не мають владних повноважень по відношенню до інших суб'єктів, тому їх діяльність регулюється за принципом "дозволено все, крім того, що прямо заборонено законом".

Обов'язки та права юристів доцільно розглядати за критерієм їх поділу на загальні, які притаманні будь-якому виду чи суб'єкту юридичної діяльності, та особливі й спеціальні, які відбивають своєрідність характеристик окремих видів, суб'єктів, дій юридичної практичної діяльності.

Загальними обов'язками суб'єктів юридичної практичної діяльності є:

¨ дотримання вимог Конституції України, міжнародних договорів та угод, які ратифіковані в установленому порядку, законів України, підзаконних нормативно-правових актів і принесеної присяги;

¨ забезпечення повного, всебічного та об'єктивного ведення юридичних справ у встановлені строки;

¨ нерозголошення відомостей, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інших відомостей, про які вони дізналися під час ведення юридичної справи;

¨ не допускати вчинків, що порочать професію юриста, можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності;

¨ використання всіх передбачених законодавством та правом засобів захисту прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права;

¨ дотримання заборони використання власних повноважень на шкоду суб'єкта права, в інтересах якого здійснюються юридичні дії, відмови від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

¨ заявлення самовідводу за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають їх участь у справі.

Для забезпечення виконання професійних обов'язків суб'єктам юридичної практичної діяльності надаються відповідні права:

¨ представляти і захищати права, свободи та інтереси суб'єктів права за їх дорученням або за обов'язком у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

¨ збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в юридичних справах (запитувати і отримувати документи або їх копії, ознайомлюватися з необхідними для виконання професійних обов'язків документами і матеріалами, отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань тощо);

¨ застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

¨ доповідати про клопотання і скарги компетентним особам та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді, особисто брати участь у їх розгляді тощо.

Загальні обов'язки та права доповнюються, конкретизуються та деталізуються стосовно особливостей здійснення окремих видів юридичної практичної діяльності або певних юридичний дій. так, наприклад:

1. Нотаріус, крім того, зобов'язаний сприяти суб'єктам права у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати
права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних юридичних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути
використана їм на шкоду, а також відмовляти у вчиненні юридичних дій у випадках їх невідповідності законодавству України
або міжнародним договорам.

2. Суддівська діяльність забезпечується обов'язками суддів:

¨ при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

¨ не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

¨ не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

3. Адвокатська діяльність забезпечується:

а) обов'язками адвоката:

¨ неухильно додержуватися вимог чинного законодавства;

¨ використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

¨ дотримуватися заборони використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

¨ дотримуватися заборони приймати доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він уданій справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач тощо, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках;

б) правами адвоката:

¨ представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

¨ збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення;

¨ застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

¨ доповідати про клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

¨ бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

¨ виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Подібним чином визначаються обов'язки та права судових експертів, нотаріусів тощо.

Значні відмінності мають професійні обов'язки та права міліції, Служби безпеки України, Державної митної служби, податкової міліції, пенітенціарної системи тощо, що пов'язано з проведеннями ними оперативно-розшукової роботи, застосуванням заходів фізичного впливу щодо правопорушників та іншими особливостями професійної діяльності.

Відповідно до своїх завдань:

а) міліція зобов'язана:

¨ забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

¨ виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

¨ здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, проводити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

¨ припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них;

¨ виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

¨ проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

¨ розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, зникли безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

¨ забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи;

¨ запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою;

¨ охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства тощо;

б) Служба безпеки України зобов'язана:

¨ здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України;

¨ здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов'язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном;

¨ виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції Служби безпеки України; проводити дізнання і слідство у цих справах;

¨ розшукувати осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням зазначених злочинів;

¨ забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань;

¨ брати участь у розробці і здійсненні заходів щодо захисту державних таємниць України, сприяти у порядку, передбаченому законодавством, підприємствам, установам, організаціям та підприємцям у збереженні комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України тощо.

Для виконання цих обов'язків міліція та Служба безпеки України наділяються відповідними правами.

  • 18. Суддівська діяльність.

Як було вже зазначено у попередніх розділах, існують різні види юридичної практичної діяльності в залежності від того, що взяти за основу класифікації. Але однією з найбільш важливих класифікацій, яка характеризує практичну діяльність юристів е така, що визначає види за змістом юридичної роботи і дає можливість охарактеризувати окремі юридичні спеціальності. Так, в межах поняття юридичної практичної діяльності слід відокремлювати такі напрями її здійснення як суддівську (судову), прокурорську, слідчу, консультативну та інші.

Найбільш значущим видом серед всіх існуючих, який відокремлюється по цілому ряду показників, в тому числі по історії становлення, ролі у юридичному процесі, є суддівська діяльність, її характеристика може бути здійснена за різними критеріями, але головним у цьому є діяльністний підхід, визначення юридичних процедур і дій, які характерні не суду в цілому, а окремо взятому судді, визначення вимог професійного та особистого характеру, які ставляться до особи юриста, що отримав права на заняття таким видом юридичної роботи. Якщо ж говорити про діяльність судової системи, то в такому разі вважається доцільним використовувати термін "судова діяльність", хоча таке термінологічне розмежування не має принципового характеру.

Професія судді є однією з найбільш складних юридичних професій. Це положення можна підтвердити рядом показників. Будучи носієм державної влади, виключно судді надається право на здійснення правосуддя, що передбачає високий рівень професіоналізму і особистої відповідальності за прийняття справедливого і всебічно виваженого рішення по конкретній юридичній справі. Його діяльність в загальному плані - це не тільки втілення в життя духу і букви закону, відновлення порушеного права, а ще і втілення соціальної справедливості, підтримка та забезпечення загальносоціальних цінностей.

Суддя повинен приймати рішення не піддаючись ніякому зовнішньому тиску, ніяким обіцянкам або спокусам з боку зацікавлених осіб, навіть не звертаючи увагу на прохання або вимоги представників владних структур.

Характерним є принцип чіткої регламентованості роботи судді Він проявляється в тому, що під час реалізації своїх повноважень суддя не може відступитися від встановленого законом порядку здійснення процедури, він зобов'язаний у прийнятті рішення приймати до уваги думки інших учасників процесу, об'єктивно оцінювати надану інформацію, організовувати поведінку присутніх на судовому засіданні, виконувати інші дії, які також регламентуються законодавством.

Необхідно визначити також деякі функціональні аспекти суддівської діяльності, які характеризують її складний характер та необхідність високого рівня професійності юристів системи правосуддя. Це перш за все соціальний, комунікативний та організаційний аспекти.

Соціальний аспект. У своїй діяльності суддя піклується не тільки за те, щоб вірно, у відповідності до закону розглянути юридичну справу та прийняти по ній справедливе рішення, але й максимально використати юридичну процедуру та весь обсяг своїх повноважень, що(* сприяти високому авторитету права, .вихованню громадян в дусі високої поваги до його вимог, сприяти розповсюдженню правових знань та іншої правової інформації.

Комунікативний аспект діяльності проявляється у різноманітних формах спілкування з окремими індивідами, організаціями, установами тощо, яке засновується на принципах юридичного процесу та, виходячи із завдань окремо взятої ситуації, вимагає прояву цілого ряду особистих якостей судді, таких як чуйність, емоційна сталість, уміння слухати співрозмовника, давати вичерпні і прямі відповіді. Вміння спілкуватися і у ході спілкування здійснювати свої функціональні обов'язки є однією з характеристик професіограми судді.

Серед основних завдань, які вирішуються у ході здійснення цього виду діяльності, є зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, охорону від усяких посягань на суспільний лад, його економічну та політичну систему, на права та свободи окремих індивідів та їх об'єднань, виховання громадян у дусі неухильного виконання вимог чинного законодавства, покарання злочинців, а також їх виправлення та перевиховання.

Всі форми здійснення суддівської діяльності об'єднуються в єдину систему за рахунок впровадження певних принципів, що характеризують правосуддя з точки зору організації та процедури. Слід зупинитися на найбільш значущих процедурних принципах, серед яких визнаються незалежність, законність, гуманізм, гласність, рівність учасників процесу перед законом і судом, чітка процесуальна регламентованість. Проте можна говорити і про інші принципи, які забезпечують здійснення окремих судових процедур, дій, принципів взаємодії з іншими органами влади та громадськими організаціями, принципи підбору кадрів або побудови судової системи в цілому.

Одним з важливих принципів, який актуалізується у зв'язку з проведенням судової реформи, впровадженням в соціальне життя принципів правової державності є принцип незалежності суддів. Його актуальність обумовлена ще й тим, що існують досить значні труднощі реального втілення незалежності у роботу судової системи. Сутність незалежності в першу чергу означає високу персональну відповідальність за свої дії, тобто не свавільно приймати рішення на високому рівні відповідальності як перед законом, так і перед суспільством. Незалежність виступає як умова та гарантія втілення закону, забезпечення ефективності правосуддя та його функціонального призначення у правовій системі.

Організаційний аспект розуміння суддівської діяльності ~ це ті риси, які відрізняють її від організаційно-управлінської діяльності в загальному понятті. Учасники процесу не знаходяться у владному підпорядкуванні до судді. Однак, якість розгляду справи багато в чому залежить від узгодженості дій, взаємопорозуміння, безконфліктності стосунків, чого суддя досягає завдяки своїм організаційним здібностям. Особлива відповідальність за якісну організацію судового процесу покладається на головуючого, який своїми діями та рішеннями формує загальну психологічну атмосферу, обстановку діловитості, довіри, що сприяє ефективності виконання своїх функцій і адвокатом, і прокурором, і представником слідства. Навіть підтримання дисципліни в залі судового засідання під час розгляду справи - це також організаційний обов'язок судді, для чого він наділяється певними повноваженнями. Крім того, суд - це не замкнута у собі інстанція, не таємний орган. Це цілісна система, яка досить чітко організована у єдину гілку державної влади по всій території України. Верховний Суд України, обласні та районні суди діють не ізольовано один від одного, між ними налагоджено чітку взаємодію, що також вказує на організаційний момент діяльності юристів у судовій системі. Але свою роботу суддя організує не тільки у напрямку учасників процесу або вищих судових інстанцій. Виявляється за необхідне організовувати взаємодію з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, навчальними закладами, науковими установами, що характеризує багатоаспектний характер суддівської діяльності.

Діяльність судді, як окремий напрям практичної діяльності юристів, слід охарактеризувати також з точки зору змісту — це основні види робіт, які виконує суддя в ході здійснення своїх повноважень.

Відповідно до Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється тільки судом.3 Таке законодавче положення не тільки вказує на основне призначення судової системи, але й допомагає у визначенні основного змісту судової діяльності.

Правосуддя, згідно з чинним законодавством, здійснюється шляхом розгляду і вирішення цивільних, адміністративних та кримінальних справ. Таким чином, у самому загальному вигляді із змістовної сторони діяльність судді полягає у розгляді справ та прийнятті по ним рішень. Однак, така характеристика суддівської діяльності виявляється спрощеною, втрачається її складність та багатоплановість, про що вже говорилося раніше. Необхідно вказати на ті конкретні дії та процедури, які виконуються суддею у зв'язку з розглядом справи та у зв'язку з організацією діяльності суду, судової системи.

В залежності від рівня судової інстанції, де працює суддя, від його повноважень будуть залежати і основні види робіт, але в цілому їх набір особливо не відрізняється. Так, можна визначити основні дії, що характеризують суддівську діяльність з точки зору змісту:

вивчення матеріалів справи, що взято до розгляду, їх перевірка, аналіз, співставлення, формування своєї версії;

витребування додаткових відомостей, документів, що стосуються справи;

винесення постанов на проведення окремих слідчих дій, призначення експертиз;

організація проведення судового засідання, визначення режиму його роботи;

заслуховування сторін та їх представників, постановка запитань, що допомагають конкретизувати відповіді або свідчення, приводять весь потік інформації до логічної системи;

підготовка проекту та винесення рішення по справі, забезпечення його виконання.

Щоб потрапити до кола кандидатів для обрання на посаду судді, кожен громадянин має право скласти кваліфікаційний екзамен та звернутися до кваліфікаційної комісії суддів з заявою про рекомендацію його на посаду судді. Остання дає висновок.

До кандидатів на посаду судді, крім цього, ставляться вимоги, щоб ці особи не мали судимості та не були обмежені у дієздатності.

Реалізація права на заняття суддівською діяльністю остаточно здійснюється після отримання позитивних висновків кваліфікаційної комісії та за результатами виборів, які проводяться Верховною Радою України, Верховною Радою Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів з попереднім обговоренням кандидатур.

Вперше обраний суддя в урочистій обстановці на засіданні того органу, який обрав суддю, приймає присягу. З отриманням статусу судді юрист, який буде здійснювати цей вид діяльності, повинен знати і чітко дотримуватися цілого ряду вимог заборонного характеру, передбачених Законом України "Про статус суддів", а саме: суддя не може бути народним депутатом, належати до політичної партії, руху, входити до складу органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, які мають на меті отримання прибутку, займатись підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої діяльності у вільний від роботи час.

Такі вимоги до суддівської діяльності ставляться у зв'язку з високим призначенням суду та судового процесу у здійсненні правосуддя, досягненні об'єктивної істини та у зв'язку з реалізацією інших завдань, які покладені на судові органи. Слід підкреслити, що суддівська діяльність не може здійснюватись приватною особою або комерційною структурою. Судові рішення приймаються від імені держави, судді є носіями судової влади в Україні і ця діяльність відбувається лише у сфері публічного інтересу.

Окремо слід сказати про суддівську діяльність, яка не пов'язана з розглядом конкретної справи, а виходить з необхідності забезпечення функціонування судової системи в цілому. До її змісту слід віднести:

здійснення контролю за роботою підлеглих судів, внесення у їх діяльність коректив, виправлення помилок;

здійснення прийому громадян, розгляд скарг, заяв та пропозицій;

вивчення судової практики та її узагальнення, ведення судової статистики;

вивчення законодавства, роз'яснення його положень іншим особам, органам, організаціям;

надання правової та організаційної допомоги в межах своїх повноважень іншим судовим органам у питаннях правильного застосування законодавства;

внесення подання про усунення порушень закону та умов, що сприяли вчиненню правопорушень, принесення протестів на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах (для окремих категорій керівників судових органів);

підготовка та подання звітів про результати діяльності органу або структурного підрозділу.

Для виконання наведених дій юристи, які працюють в судових органах, повинні мати спеціальні знання та мати навички суддівської роботи, здійснювати свої обов'язки на професійній основі. Право на зайняття посади судді отримують громадяни України, які відповідають цілій системі вимог. Це вимоги до освіти, віку та стажу юридичної роботи або роботи*на посаді судді. Освіта у всіх випадках передбачається вища юридична, вік 25-35 років (Конституційний Суд України - 40 років), стаж роботи за юридичною спеціальністю від 2-ох до 10 років, стаж роботи на посаді судді від 3-х до 5 років (для суддів Верховного Суду України, Верховного Суду Республіки Крим, обласного, судів міст Києва і Севастополя, військового суду регіону і Військово-морських Сил України).

Це означає, що у здійсненні правосуддя, втіленні справедливості, дотриманні високого рівня законності та правопорядку зацікавлені всі органи, організації, установи, всі члени суспільства. Цей інтерес є загальним для всіх, тому не може бути забезпечений підприємцями, які мають на меті одержання прибутку і в багатьох випадках знаходяться поза межами державного контролю та загальнодержавного інтересу.

У зв'язку з цим, слід сказати про засоби контролю за суддівською діяльністю. Контроль за цим видом юридичної практичної діяльності слід розглядати на трьох рівнях:

На рівні взаємного контролю центральних органів державної влади, у зв'язку з реалізацією принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Кожна гілка влади здійснює контроль за діяльністю інших двох, що підтримує всю систему державних органів у стані належної працездатності, стримує від зазіхань на надмірну концентрацію влади, від спроб використання влади не за призначенням тощо. Тому за діяльністю всієї системи судових органів здійснюється контроль з боку Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України. Окремо слід сказати про управлінські рішення щодо затвердження штатної чисельності та структури судів України (окрім штатів Верховного Суду України) з боку Міністерства юстиції України. Це свого роду організаційний контроль.

На рівні внутрішньо-системного контролю, що можна прослідкувати на підставі аналізу повноважень голів судів різного рівня, повноважень судових колегій, або президій, Пленуму Верховного Суду України. Наприклад, голова Верховного Суду України має право здійснювати контроль за виконанням керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. Це означає, що його контрольні повноваження з цього питання стосуються всіх судових органів України. Розгляд судових справ у порядку нагляду або у касаційному порядку є також формою контролю за діяльністю судів, що виконують функцію судів першої інстанції. Крім того, Закон України "Про судоустрій" прямо вказує у ст. 31 на контрольні повноваження Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів щодо діяльності районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів. До внутрішньо-системних заходів контролю за діяльністю суддів слід також віднести утворення кваліфікаційних комісій та проведення кваліфікаційної атестації з метою оцінки та стимулювання росту професійної кваліфікації суддів, підвищення їх відповідальності за додержання законодавства під час розгляду справ. До повноважень кваліфікаційних комісій відноситься здійснення атестації обраних суддів, надання висновків щодо кандидатів на посаду судді, порушення дисциплінарного провадження, проведення службових перевірок, надання висновків про звільнення з посад, застосування інших мір дисциплінарної відповідальності, присвоєння кваліфікаційних класів. Також до внутрішньо-системного контролю слід віднести діяльність органів суддівського самоврядування, які на своїх форумах обговорюють питання застосування судами законодавства України, удосконалення роботи та організаційної структури судової системи.

На іншому рівні організації слід визнати контроль за діяльністю суддів з боку окремих громадян, засобів масової інформації, політичних партій та громадських організацій. Такий рівень контролю можна назвати громадським тому, що його вплив виявляється, в основному, у формуванні громадської думки відносно діяльності суду, судової системи в цілому або окремо взятого судді - Більш за все така форма контролю характерна для демократичних країн, особливо для країн з розвинутою системою адвокатури. Проведення прес-конференцій, організація інтерв'ю з керівниками судових органів, в-яких вони звітують про результати судової діяльності, недоліки у роботі - є також громадською формою контролю з боку суспільства.