Облік і аудит кредитів банку
Дипломная работа - Менеджмент
Другие дипломы по предмету Менеджмент
ті передбачає визначення максимального рівня припустимої помилки у грошовому виразі [68; 90].
Після оцінювання аудиторського ризику та рівня суттєвості внутрішній аудитор складає план і програму своєї роботи з перевірки певного обєкта. Структура плану та програми внутрішнього аудиту цілком відповідають аналогічним документам зовнішнього аудиту. Розбіжності можуть стосуватись їх змісту за рахунок специфічних процедур внутрішнього аудиту, які у них мають бути зафіксовані.
Спочатку керівником відділу внутрішнього аудиту складається план роботи. При цьому слід ураховувати аудиторську стратегію, аналітичний ризик, можливість ресурсів підприємства, адміністративні інтереси, завдання зовнішнього аудитора.
Розроблюється загальний план очікуваних перевірок із зазначенням дати кожної з них, виконавців, затрат на проведення. Більш детальне планування (із зазначенням змісту робіт) здійснюється за кожною конкретною запланованою перевіркою. Необхідно провести певну підготовчу роботу. Внутрішній аудитор заздалегідь повинен установити контакт з апаратом управління того відділу, ділянки, які будуть підлягати перевірці. Узгоджуються способи отримання внутрішнім аудитором необхідної інформації, строки її передавання; обумовлюється можливість присутності під час перевірки (у разі потреби) конкретних посадових осіб. Внутрішня аудиторська перевірка має бути організована так, щоб вона не заважала нормальній діяльності підрозділу, що перевіряється. У процесі складання плану і програми внутрішнього аудиту враховують вплив таких факторів [71; 152]:
вихідні дані;
мета внутрішнього аудиту; сфера перевірки;
можливість застосування певних специфічних методів аудиту;
перелік необхідних документів, звітів;
строки проведення внутрішнього аудиту;
віддаленість у часі від попередньої внутрішньої перевірки даної сфери;
можливість отримання достовірної інформації;
бюджетні витрати.
Як окремий документ у процесі планування внутрішнього аудиту розробляється бюджет робочого часу внутрішніх аудиторів, приклад якого наведено у табл. 3.1 [74; 145].
Крім плану і програми перевірки може складатися виробничо-технічний план внутрішнього аудиту, у якому визначаються кількість і склад персоналу, який буде задіяний у процесі контролю, розподіл бюджету часу між виконавцями та його оплата; залучення інших спеціалістів (у разі потреби).
Третій етап внутрішнього аудиту збирання та оцінювання інформації. Це основний етап перевірки, на якому внутрішній аудитор здійснює заплановані аудиторські процедури та збирає необхідні аудиторські докази (свідчення), вимоги до яких збігаються із зовнішнім аудитом. З цією метою виконуються [57; 204]:
1) різноманітні аналітичні процедури (відмітною рисою яких може бути порівняння показників діяльності різних підрозділів підприємства, що дуже рідко здійснює зовнішній аудитор);
2) інвентаризація внутрішній аудитор може сам брати участь у її проведенні, а зовнішній лише спостерігає і вибірково перевіряє результати;
3) контрольні обміри та лабораторні аналізи (випробування) (для цього зовнішній аудитор, як правило, залучає експертів);
4) обстеження обєкта контролю;
5) контрольний запуск сировини і матеріалів;
6) опитування персоналу;
7) запити (як до зовнішніх джерел інформації дебіторів, кредиторів), так і до внутрішніх (офіційне письмове звернення до керівника певного підрозділу);
8) тестування й оцінювання системи внутрішнього контролю;
9) перевірка ведення бухгалтерського обліку (фінансового та управлінського) і складання звітності;
10) документальна перевірка різних аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства;
11) контроль кадрового складу, його компетентності та кваліфікації.
Тобто внутрішній аудитор збирає і вивчає за допомогою відповідних методів, прийомів і процедур усю необхідну фінансову та нефінансову інформацію. Зібрані дані мають бути належно відображені в його робочій документації. За кожною позицією плану та програми слід зробити відповідні оцінки та висновки.
У процесі виконання запланованих дій внутрішній аудитор повинен ознайомитись із цілями та завданнями ділянки, яка перевіряється, з діяльністю підприємства в цілому і його структурою. Необхідно також виконати аналітичні огляди за обраними напрямами перевірки. Керівник ділянки (відділу), яка перевіряється, мусить мати копію плану аудиту. Попередньо доцільно зібрати відкриті збори підрозділу, на яких установлюються імовірні строки та необхідні умови аудиторської перевірки.
Аудитор повинен довести до відома працівників ділянки, що контролюється, і обговорити з ними такі основні моменти: умови та строки перевірки; забезпечення доступу до персоналу та документації; пояснення того, як аудит буде проводитися; можливість обговорення результатів; організація закритих зборів; пояснення звітів і виконаних процедур; визначення сфери діяльності внутрішнього аудитора.
Аудитор повинен визначити для себе сфери дослідження; посадових осіб, опитування яких слід провести; документацію, яку потрібно отримати. Під час перевірки внутрішній аудитор постійно контролює виконання плану і програми, оцінює виконану роботу.
Сфера діяльності внутрішнього аудитора і методика самої перевірки подібні до тих, які використовуються зовнішнім аудитором, з тією різницею, що контроль внутрішнього аудитора спрямований не лише на фінансову звітність і бухгалтерський об?/p>