Конфлікти старшокласників
Курсовой проект - Психология
Другие курсовые по предмету Психология
й, мотиваційний, когнітивний. Мотиваційний напрям представлений роботами тільки західних психологів. Вдалим є виділення таких напрямів, як організаційний і діяльнісний. Що стосується мотиваційного і когнітивного, то у вітчизняній психології вони є, не дивлячись на відмінності, між підходами одного напряму, який можна назвати особистісним. Особистість в ньому розглядається як центральна ланка конфліктної взаємодії. (5; 176)
У психології склалася певна нерівномірність у вивченні різних видів конфлікту. Близько 83% робіт доводиться на вивчення міжособистісних конфліктів. Внутрішньоособистісним конфліктам присвячено близько 8% публікацій. Психологічна характеристика конфліктів між малими, середніми і великими групами, міжнародних конфліктів представлена в 34% робіт. Близько 5% робіт носять методологічний і загальнотеоретичний характер.
Крім того, психологи досліджують конфлікти в різних видах людської діяльності і сферах стосунків:
у трудових колективах;
у науково-дослідних колективах;
у діяльності правоохоронних органів;
у військових колективах;
у спорті;
у середі засуджених;
у педагогічній діяльності;
конфліктність сімейно-шлюбних стосунків.
Вивчаються конфлікти на різних етапах соціалізації особи:
у дошкільному віці (А.А. Рояк, Т.І. Юферова і ін.);
у шкільному віці (В.М. Афонькова, Л.С. Славіна і ін.);
у підлітковий період (Т.В. Драгунова, Е.В. Первишева і ін.);
у молодіжних, студентських групах (В.М. Басова, А.І. Шкиль і ін.). (8; 37)
В цілому можна стверджувати, що в період з 30-х до середини 70-х років психологічні дослідження конфлікту носили фрагментарний характер. Були відсутні загальні роботи, необхідні для формування методологічної і теоретичної бази вивчення конфлікту. У другій половині 70-х років зявляються роботи, в яких зроблені спроби теоретичного осмислення емпіричного матеріалу, що накопичувався. Запропонована понятійна схема психологічного аналізу конфлікту. До середини 80-х років сформувалися три підходи до вивчення конфлікту: організаційний, діяльнісний і особистісний. На рубежі 80-х 90-х років почала усвідомлюватися необхідність міждисциплінарного вивчення конфлікту.
Вивчення конфлікту в зарубіжній психології.
Зарубіжна психологія має значні традиції у вивченні внутрішньоособистісних і соціальних конфліктів. Великий теоретичний і емпіричний матеріал, накопичений майже за столітній період, відбивається в різноманітності підходів і теоретичних платформ. Можна умовно виділити два етапи в історії вивчення конфлікту: початок ХХ ст. 50-і. роки. Кінець 50-х років теперішній час. Підставою розрізнення служить ступінь виділення проблеми конфлікту з ряду інших проблем, що розглядуються психологією. У першій половині століття конфлікт не виділявся в окремий обєкт дослідження, а розглядався як складова частина широких концепцій (наприклад, в психоаналізі або соціометрії). Психологів цікавили або наслідки конфліктів, або деякі з причин, що приводять до нього, але не сам конфлікт як центральна ланка дослідження.
На рубежі 50-х 60-х років зявляються дослідження, де науковий інтерес психологів звернений безпосередньо до цього феномену. Виділяються основні підходи, розробляється понятійний апарат психологічної теорії конфлікту. У цей період зявляються публікації вітчизняних учених, по аналізу зарубіжних досліджень конфлікту. Кількість публікацій змінювалася залежно від відношення до конфліктів в нашій країні. Роботи носили критичний характер. Пік критики доводився на роки застою, коли інтенсивно пропагувався безконфліктний розвиток нашого суспільства.
Серед напрямів зарубіжних психологічних досліджень конфлікту в першій половині XX ст виділяються:
психоаналітичне (3. Фрейд, А. Адлер, До. Хорні, Э. Фромм);
соціотропне (У. Ма.к-Дугалл, С. Сигеле і ін.);
етологічне (До. Лоренц, Н. Тінберген);
теорія групової динаміки (До. Льовін, Д. Креч, Л. Ліндсей);
фрустраційно-агресивне (Д. Доллард, Л. Берковітц, Н. Міл-лер);
поведінкове (А. Басс, А. Бандура, Р. Сирс);
социометричне (Д. Моренно, Э. Дженігс, З. Додц, Р. Гурвіч);
інтеракціоністичне (Д. Мзс, Т. Шибутані, Д. Шпігель).
Психоаналітичний підхід звязаний, перш за все, з імям австрійського психолога 3. Фрейда (18561939), що створив одну з перших концепцій людської конфліктності. Не дивлячись на те, що 3. Фрейд займався переважно внутрішньоособистісними конфліктами, його заслугою є вказівка на необхідність пошуку причин міжособистісних конфліктів у сфері несвідомого. Послідовник 3. Фрейда Альфред Адлер (18701937) зміст конфліктів особистості з мікросередовищем бачив в спробах індивіда звільнитися від відчуття неповноцінності і домінування одні над іншими.(7; 16)
Американські психологи Д. Хорні, Э. Фромм, Г. Саллівен розширили розуміння природи конфлікту, спробували внести до нього соціальний контекст. Так, К. Хорні (18851952) за основну причину конфліктів між індивідом і його оточенням вважала недолік доброзичливості з боку близьких людей, насамперед батьків. На думку Э. Фромма, конфлікти виникають із-за неможливості реалізувати в суспільстві особові прагнення і потреби. (7; 22)
У 20 30-і роки конфлікт починає приваблювати увагу соціальних психологів. На думку англо-американського психолога У. Мак-Дугалла (18711938), конфлікти в суспільстві неминучі, оскільки людям властиві соціальні інстинкти типу страху, стадності, самоствердження і так далі Вони передаються по спадковості, тому люди постійно конфліктують, вступають в про