Історіографічна традиція Школи Анналів. Друге і третє покоління істориків
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?іального життя, однією професію тощо.
Вдале завершення такого дослідження було однією з причин, завдяки яким соціальна та економічна історія стала провідним напрямком у дослідженнях школи Анналів.
Плеяда вихованців Е. Лябрусса продовжила справу вивчення економічної історії. Варто згадати, наприклад, дослідника історії французького капіталізму, професора Ж. Бувє (1920-1987), автора докторської дисертації про банк Ліонський кредит (1961); В. Жилля, автора дисертації з історії банка Ротшильдів (1965), М.Леві-Лебуайє роль європейських банків в процесі індустріалізації Європи в першій половинні ХІХ ст. (1965) тощо.
Завдяки своїй активності та опануванню провідних викладацьких кафедр лідери руху Анналів приступити до формування розвинутої школи та її інституалізації у процесі глибоко реформування науково-освітньої системи у Франції. Внаслідок цього наступу впродовж повоєнного десятиліття нова історична наука стала провідною течією у французькій історіографії. Переконливим показником зростання авторитету Анналів, окрім всього іншого, було те, що вже у 1961 р. 41% від загального числа захищених у галузі історії докторських та магістерських дисертацій охоплювали проблеми, популяризовані цим часописом.
Наприкінці 50х рр. науковці школи Анналів стали відігравати провідну роль у експертних та спеціалізованих радах захисту з історії.
Наприкінці 50-х - в 60-ті рр. у Франції зявляються періодичні видання, які декларують своєю метою дослідження суспільства та економіки. Це Сільські дослідження, Огляд нової та новітньої історії, Людина: французький огляд антропології, Аннали історичної демографії. У 60-ті рр. провідні науковці школи Анналів стають постійними гостями телевізійного ефіру і навіть створюють як Е. Лє Руа Ладюрі, власні цикли програм, присвячені новій історичні науці.
Зрештою, блискучий успіх історіографічного напрямку, повязаного з Анналами, відповідав духові часу й був зумовлений широкою трансформацією світу та уявлень людини про нього. Стрімкий розвиток науки та технології упродовж життя лише одного покоління дозволив перемогти відстані, які тисячоліттями розділяли людей, зробили світ мобільним, урбанізованим, глобальним у безпосередньому розумінні цього слова. Історія, як і світ, мусила бути глобальною, всеохоплюючою, тотальною. Тож не дивно, що у центрі уваги Ф. Броделя та його послідовників опинилися початки сучасного світу, елементи якого починають формуватися близько 1500 р. Основною відмінністю нового часу від доби середньовіччя стало, на погляд Ф. Броделя, поширення прагнення до поліпшення умов життя, оточення себе зручними і престижними речами, становлення цивілізації матеріальних благ.
Висвітленню цього процесу присвячена трьохтомна праця Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм. ХV - ХVІІІ ст. (Париж, 1970-1979). Її створенню Ф. Бродель присвятив понад 20 років наполегливої праці. Задум дослідження полягав у відтворенні єдності історії людства, яка ґрунтувалася на єдності матеріального життя. Це передбачало, що все побачене мусить відповідати світовому масштабу
Відтак проект Ф. Броделя вражає своєю грандіозністю: він прагне відтворити загальну картину матеріального життя 4 континентів (Європи, Азії, Африки, Америки) у продовж чотирьох століть, зясовуючи при цьому, коли, де й чому відбувалися розриви старої системи (феодального ладу) та як зароджувалися і розвивалися капіталістичні відносини та матеріальна цивілізація. Щоб досягти поставленої мети, Ф. Бродель моделює пласти економічної історії щоденне матеріальне життя, ринкову економіку та елементи капіталізму (1-2 томи), які синхронізує (за апробованим ним ще в Середземноморї методом) з хронологічною моделлю економічного життя (починаючи від географічних і кліматичних умов до аналізу складу населення, технології виробництва, обміну, ролі міст та соціопрофесійного поділу).
Історія людства ХV - ХVІІІ ст. постає в Матеріальній цивілізації як складний ланцюг змін, домінуючих на певному етапі історичного розвитку світів-економік, привязаних до певних географічних регіонів.
Оскільки поняття світ-економіка є оригінальним у Ф. Броделя і в подальшому буде користуватися значним попитом серед істориків, хотілося б зупинитися на ньому трохи детальніше. Взагалі-то в книзі Ф. Броделя два співзвучні терміни світекономіка і світова економіка. Однак якщо під світовою економікою розуміється економіка всього світу взятого в цілому, то під виразом світекономіка Ф. Бродель розумів економіку лише певної частини нашої планети в тій мірі, в якій вона утворювала економічне єдине ціле. Термін світекономіка має три найважливіші ознаки. Цей світ займає певний географічний простір, має свої кордони, які, хоч і повільно, змінюються. Через значні проміжки часу відбуваються невідворотні прориви цих кордонів. Так сталося, наприклад, в результаті Великих географічних відкриттів кінця ХV ст.
Світ-економіка завжди має полюс, центр який представлений пануючим містом, в минулому містом-державою, нині економічною столицею (наприклад, в США це Нью-Йорк, а не Вашингтон). однак в межах світу-економіки можливе існування, і то навіть протягом тривалого часу, двох центрів (наприклад, Рим і Александрія епохи Августа, Антонія і Клеопатри, Венеція і Генуя часів війни за Гавань Кьоджа (1378-1381); Лондон і Амстердам у ХVІІІ ст.).
Будь-який світ-економіка ск