Історіографічна традиція Школи Анналів. Друге і третє покоління істориків
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
?аних дослідником середньостатистичних формах поведінки та соціальних нормах, явищах масового характеру, а не на поведінці та уявленнях конкретних акторів історичних процесів, а також за надмірну маргіналізацію сюжетів досліджень.
Проте виявлення недоліків культурно-антропологічної історії стало лише конкретизацією закидів на адресу всієї школи „Анналів”.
Певною мірою справедливість критики на свою адресу розуміли і самі анналісти. Вони визнали необхідність докорінного перегляду деяких методологічних постулатів засновників школи, що було свідченням глибокої кризи її концептуальних засад. Цю кризу росту спричинив як загальний розвиток історичної думки, яка на сучасному етапі досягнула високого рівня індивідуалізації (руйнування вертикальних звязків спадкоємності в системі вчитель-учень, натомність структурування звязків горизонтальних типу дослідник-дослідник), так і загальним станом суспільної конюнктури, що визначається підвищеним інтересом до біографічного, популярного, позитивістського історіописання і збайдужінням до історії структур, масових рухів та закономірностей.
У методологічному плані школа „Анналів”, яка не змогла створити синтетичного бачення історії суспільства, що органічно поєднало б загальне та індивідуальне, мусила втратити головні позиції в історіографії Франції. У 1989 р. редактори номера Анналів ( А. Бюргьєр, Е. Лє Руа Ладюрі., М. Ферро, Б. Лєпті, Ж. Лє Гофф, Л. Валензі), що був спеціально присвячений переосмисленню методологічних віх „нової історичної науки”, констатували, що жодна дисципліна вже не може претендувати на інтелектуальну чи інституційну гегемонію серед соціальних наук. Тим самим вони самі відмовились від лідерства.
Однак критики не враховують іншого моменту: криза методологічна 70-80-х рр. в анналівському історіописанні йшла поряд з розквітом нового типу організації досліджень колективні пошуки. Анналісти, такі непередбачливі з методологічної точки зору, виявилися в цей час пророками щодо домінації звязків горизонтального типу між різними дослідниками. Практика таких звязків розпочалася у Франції відразу після Другої світової війни. Анналісти третього покоління відточили ці традиції до належного рівня.
Саме завершена система колективних досліджень у Франції і стала, на нашу думку, тією основою, на якій почало відроджуватися четверте покоління „Анналів”, тенденції до оформлення якого вже відмічаються деякими дослідниками.
Список використаних джерел та літератури
І. Джерела
Бродель Ф. Исторические и общественные науки. Историческая деятельность // Философия и методология истории. М., 1977
Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм ХV ХVІІІ вв.: В 3 томах. М., 1986-1992
Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм ХV ХVІІІ ст.: В 3 томах. К., 1995, 1996, 1998
Бродель Ф. Час світу: Уривки з книги // Всесвіт. 1996. - № 4. С. 163-175, № 5-6. С. 142-159
Бродель Ф. Что такое Франция? Пространство и история: В 3 кн. М., 1994
Бродель Ф. Цивилизация определяется в связи с различными науками о человеке // Социальные исследования. 1989. - № 2
Бурдье П., Шартье Р. Люди с историями, люди без историй // НЛО. 2003. - № 60
де Серто М. Разновидности письма, разновидности истории // www.ruthenia.ru
Дюби Ж. Европа в средние века. Смоленск, 1994
Емар М. Фах і покликання історика (сучасні підходи) // Філософська і соціологічна думка. 1995. - №5-6. С. 72-84
Ле Гофф Ж. Другое средневековье: Время, труд и культура Запада. Екатеринбург, 2000
Ле Гофф Ж. История Европы, рассказанная детям. М., 1998
Лє Гофф Ж. Праця і свято // Історія європейської ментальності / За ред. П. Дінцельбахера. Львів, 2004. С. 385-397
ІІ. Література
Ададуров В. Історія Франції. Львів, 2002
Акіншева І. Вивчення соціальної історії в школах європейських країн // Рідна школа. 2004. - № 9. С. 71-73
Александра М., Крижанівська В. Деякі роздуми щодо сутності формаційного та цивілізаційного підходу до розвитку історичного процесу та проблема періодизації загальної історії // Історія в школі. 1999. - №3. С. 6-12
Арзаканян М. Ц. Памяти проф. А. В. Адо. Современные исследования о Французской революции конца ХVІІІ в. // Вопросы истории. 2004. - № 9. С. 167-168
Афанасьев Ю. Н., Блуменау С. Ф. Современные споры во Франции вокруг Великой революции // Вопросы истории. 1989. - № 3. С. 18-34
Бессмертный Ю. Метод // Человек в мире чувств: Очерки по истории частной жизни в Европе и некоторых странах Азии до начала нового времени / Под ред. Ю. Бессмертного. М., 2000. С. 16-28
Бессмертный Ю. Частная жизнь: стереотипное и индивидуальное. В поисках новых решений // Человек в кругу семьи: Очерки по истории частной жизни в Европе до начала нового времени. / Под ред. Ю. Бессмертного. М., 1996. С. 11-19
Грабски А. Фернан Бродель: вопросы методологии истории // Новая и новейшая история. 1990. - №5. С. 194-201
Гуревич А. Я. Историк конца ХХ в. в поисках метода // Одиссей. Человек в истории. Ремесло историка на исходе века. М., 1996
Гуревич А. Я. К пониманию истории как науки о человеке // Историческая наука на рубеже веков / Отв. ред. А. А. Фурсенко. М., 2001. С. 166-174
Гуревич А. Я. Культура и история // Новая и новейшая история. 1991. - № 1. С. 97-100
Жук С. І. Західна історіографія та епістемологічні проблеми історичної науки // Український історичний журнал. 1994. - №1. С. 45-53
Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. Львів, 1999
Заярнюк А. Про те, як соціальна історія ставала культурною // Україна модерна. Число 9. К.-Львів, 2005.